Якщо ви співробітник «АрселорМіттал» і маєте обліковий запис у домені підприємства, то за допомогою платформи WorkDate можете спілкуватися зі своїми колегами з України або інших країн, де представлені підприємства нашої компанії.
Усі ми добре знаємо, що спілкування сприяє обміну досвідом, знаннями, співпраці, розширенню можливостей співробітників та, зрештою, побудові мережі контактів. В компанії «АрселорМіттал» цьому сприяє онлайн-платформа WorkDate – дієвий інтелектуальний інструмент для розвитку контактів між працівниками всередині компанії.
«Після підписки на платформу WorkDate алгоритм випадковим чином обере для вас колегу з компанії. Ви будете отримувати регулярні запрошення у календар на зустрічі, які можна проводити віртуально (у MS Teams) чи особисто, якщо працюєте поруч (таке теж можливо). Зустрічі можуть відбуватися за кавою, під час обіду та навіть після роботи – ви можете самі обирати, коли та як часто ви хочете відвідувати WorkDate. Якщо ви будете спілкуватися з колегою з України, то мовних перешкод, звичайно, не буде, а якщо є бажання призначити «побачення» колегам з інших країн, то бажано спілкуватися англійською. Сподіваюся, що зараз це вже не є проблемою, адже багато наших працівників знають або вивчають англійську», – сказала Олена Шимонович, начальниця відділу з навчання та розвитку персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Як зареєструватися у WorkDate?
Зробити це можуть співпрацівники, які мають обліковий запис в домені підприємства.
Поділіться кількома основними відомостями про себе:
Мова, якою ви спілкуєтесь.
Ваше місцезнаходження.
Три інтереси, пов’язані з роботою, і три особисті інтереси.
Крок 3
Визначте та збережіть відповідні налаштування:
Встановіть частоту зустрічей, вибравши часовий пояс і конкретні дні, в які ви б хотіли зустрічатися.
Для кожного часового поясу оберіть, чи хочете ви зустрітися з колегою з України чи з іншої країни, де представлена компанія «АрселорМіттал». Переконайтеся, що ваше місцезнаходження правильно вказано у вашому профілі.
Тепер ви готові до WorkDate і регулярно отримуватимете запрошення в календар.
Деякі поради щодо WorkDate
Будь ласка, поважайте своїх колег – якщо ваш розклад змінився і вам треба скасувати запрошення на зустріч, повідомляйте про це заздалегідь.
Активуйте нагадування про зустріч Outlook, щойно отримаєте запрошення.
Будьте допитливими, знайомтеся зі своїми колегами та ставте хороші запитання, будьте активним слухачем.
Поділіться WorkDate – запрошуйте своїх колег на платформу та отримуйте за це відповідні бали.
У будь-який момент ви можете призупинити участь або скасувати підписку в розділі налаштувань вашого профілю WorkDate.
Чотири меморіальні дошки на честь загиблих Героїв з коксохімічного виробництва встановили у пам’ятному куточку біля адміністративно-побутової будівлі коксового цеху.
Максим Зенченко, Ігор Крохмаль, Андрій Воробйов, Володимир Федоряка. Ще чотири імені. Раніше на цьому місці вже були встановлені пам’ятні дошки трьом Героям – Володимиру Могильовському, Віталію Ножці, які загинули у 2022 році, та Станіславу Трегубчаку – захиснику, який віддав життя за незалежність України у 2014 році.
З ініціативою вшанування пам’яті захисників виступили працівники коксового цеху. Вони впевнені, що кожен, хто зараз працює в цеху, хто прийде працювати колись, не має права забувати про цих мужніх чоловіків. Вони віддали життя за можливість кожному з нас жити та працювати в мирному цеху – кажуть коксохіміки.
«Я пам’ятаю хлопців. Про кожного можна говорити багато, але не виходить, бо важко. Здається, немає слів, щоб передати, якими вони були, – говорить заступник начальника КЦ-1 КХВ Олексій Маренич. – Люковий Ігор Крохмаль. Люкові відповідають за обробку люків після завантаження коксової печі вугільною шихтою. Це фізично складна праця, яку не кожен витримує. А от Ігор робив це якнайкраще. З самого початку війни він був налаштований захищати країну на полі бою. Тому й був серед перших працівників, які зі зброєю у руках пішли на передові бойові позиції. Максим Зенченко, машиніст електровоза гасильного вагона. У свої 33 роки він мав безліч планів, хотів зростати та розвиватися у професійному плані. Максим починав зі слюсаря-ремонтника, але прагнув постійно вдосконалювати свої навички та рухатися уперед, тому вже досить швидко став машиністом електровоза гасильного вагона. Це відповідальна посада, бо приймання коксу з печі та його подальше транспортування вимагає чіткості, зосередженості та відповідальності. І ці риси були притаманні Максиму. Зовні спокійний, він завжди «палав» роботою. Ці хлопці загинули в бою, але для нас дуже важливо пам’ятати про наших героїв».
Куточок пам’яті в цеху розпочався зі встановлення меморіальної дошки Станіславу Трегубчаку. Станіслав працював електрогазозварником. Разом з бригадою ремонтував трубопроводи КБ №№ 3, 4. Відкритий, щирий, товариський, амбітний. Призваний до лав ЗСУ, гранатометник Станіслав Трегубчак загинув 31 липня 2014-го під час спроби батальйону 25-ї бригади штурмувати Шахтарськ.
У 2022 році загинув в бою під Карпівкою Володимир Могильовський. Він працював барильєтником. Володимир відповідав за стан газовідвідної арматури коксових батарей, а це дуже важка і відповідальна робота. На його ділянці завжди панував армійський порядок. І не дивно, адже Володимир мав бойовий досвід в АТО. Його любили і поважали в цеху.
Тепер лише з меморіальної дошки на колег дивиться легенда коксохіму Віталій Ножка, який працював слюсарем дверевого господарства та анкеражу, знав усі тонкощі коксохімічної ремонтної справи. Рідному підприємству Віталій віддав 27 років, у коксовому цеху працював слюсарем-ремонтником (бригадиром). Його мобілізували до лав ЗСУ в перші дні війни – 26 лютого. Там слюсар-ремонтник ремонтував техніку, щоправда, військову. Загинув Віталій 11 квітня під смт Попасна.
«Дуже хочемо, щоб більше тут не з’являлося пам’ятних дощок. Адже кожна така втрата для нас надважка. Ось, наприклад, слюсар-ремонтник дверевого господарства Андрій Воробйов. Здавалося б, лише кілька місяців ми були колегами, але люди до нього тягнулися, прислухалися до його думки, – говорить старший майстер газового господарства коксового цеху Андрій Золотарьов. – Андрій мав дуже великий досвід ремонтника, багато років працював у ремонтному виробництві. Ще один наш колега – Володимир Федоряка – понад 13 років працював в «АрселорМіттал Кривий Ріг», був досвідченим слюсарем-ремонтником, бригадиром у коксовому цеху коксохімічного виробництва. Часто Володимир пропонував креативні рішення, які дозволяли знайти вирішення найскладніших завдань. Він теж загинув на цій війні. Війна приносить втрати, які нічим не компенсувати. Ми не маємо права забути про тих, хто не лише працював поряд з нами, а й став справжнім захисником, справжнім Героєм для кожного з нас».
Дружини працівників нашого підприємства, які віддали своє життя за свободу та незалежність України, беруть участь у благодійному арт-терапевтичному проєкті «Жива». Мета проєкту – допомогти жінкам прожити горе втрати найрідніших людей та вилити його у творчості.
Участь жінок загиблих героїв у всеукраїнському проєкті відбувається за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізької художньої школи № 1 імені Олександра Васякіна.
Стартував проєкт цього тижня. Його учасницями стали Світлана Авраменко, Тетяна Гора, Наталія Бєлікова, Ірина Топальцева, Тетяна Корольова, Вікторія Стельмах, Яна Волошина, Людмила Машненко. Для декого з них це перший досвід у живописі, тому в роботі їм допомагають професійні художники.
«Ідея проєкту – виявити творчі здібності у дружин загиблих героїв та сприяти їх психологічному відновленню після важкої втрати. Учасниці проєкту не тільки малюють картини а таким чином виплескують свої емоції, під час роботи вони спілкуються між собою, говорять про наболіле, підтримують одне одну і таким чином психологічно розвантажуються та планують своє майбутнє, – зазначила Наталія Терещенко, начальниця відділу внутрішніх комунікації «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Сюжети майбутніх картин жінки обрали самостійно. У одних вони асоціюються із їхньою другою половинкою, у інших– відображають сьогоднішній настрій, стан душі, турботи тощо. Свої емоції жінки відтворюватимуть на полотні. Працюватимуть вони акриловими фарбами. Така техніка є зручною для початківців, адже вона легка в користуванні – для цього потрібні лише вода та фарби, – сказала Оксана Поліщук, директорка художньої школи № 1.
Над картинами жінки працюватимуть протягом тижня. Ми обов’язково розкажемо про результати проєкту в «Металурзі», покажемо картини наших жінок та дізнаємося про їхні життєві історії.
Другий рік поспіль департамент з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» організовує фестиваль «Про здоров’я», який вже встиг стати улюбленим для сотень працівників нашого підприємства та мешканців міста.
Цього року на участь у фестивалі зареєструвалися 285 охочих емоційно відновитися та отримати пораду від досвідчених експертів у сфері психології та ментального здоров’я. Додайте до цього можливість смачно та корисно перекусити, відвідати показ мод від бренду жіночого одягу VOVK та протестувати медичні послуги ПП «Стіл Сервіс», і зрозумієте, чому по закінченню фестивалю багато хто запитував: «А коли наступний?»
Головною темою фестивалю «Про здоров’я»-2024 стала турбота про ментальне здоров’я кожного. Емоційний, психічний стан людини не менш важливий, ніж фізичний. З початком активної фази бойових дій актуальність уваги до ментального здоров’я зросла в рази. Все більше з нас відчувають, що людина, яка знаходиться у гармонії з собою та світом навколо себе, здатна впоратися з усіма проблемами, допомогти своїм рідним та друзям. Саме про це йшлося на майстер-класах експертів-практиків. П’ять експертів – п’ять майстер-класів:
Олена Цицульникова, психотерапевтка в напрямку позитивної психотерапії, старша тренерка БФ «Право на захист» провела майстер-клас «Чотири смертельні битви за життя. Без насильства». На ньому учасники намагалися знайти емоційну опору в цей непростий час, відшукати свій внутрішній ресурс та познайомитися з психологічними моделями, які допоможуть зберегти баланс, ресурс та відчути себе хоч трошки щасливою людиною. «Мені імпонує, що велике промислове підприємство розуміє, що його працівники – це не просто люди у спецодязі, це особистості, – говорить Олена Цицульникова. – Якщо на підприємстві здорова психологічна культура стосунків між людьми, якщо є увага до ментального здоров’я працівників, то вони відчуватимуть себе цінними та потрібними. Для мене найкращим результатом майстер-класу стане, якщо бодай одна людина зрозуміє, які в неї стосунки з тією чи іншою людиною, чому так є, як це виправити, а також якщо побачить себе зовні і зрозуміє, як себе відчувають інші, і впевниться у тому, що вона для себе є найголовнішою людиною у світі».
Олег Ярошенко, психолог БФ «Право на захист», кризовий консультант, волонтер по роботі з військовими та постраждалими від війни Дніпропетровської кризової служби, співзасновник, психолог ГО «Рука підтримки». Майстер-клас – «Як бути сильною людиною».
«Колись Платон сказав, що «сильні люди створюють хороші часи. Хороші часи народжують слабких людей. Слабкі люди створюють важкі часи. Важкі часи народжують сильних людей». Кожен з нас має всі шанси стати сильною людиною, треба лише спробувати», – сказав Олег Ярошенко.
Марина Гавенко, власниця крамниці для дорослих та засновниця освітнього проєкту SpaceSex|Education, сертифікована тренерка «Сексуальної освіти». Тема її майстер-класу: «Батьки, діти та секс. Як, коли та навіщо говорити з дітьми про «ЦЕ».
Наталя Грищенко, дитяча психологиня, кризова консультантка, переможниця конкурсу «Психолог року», практикуюча психологиня, тренерка ГО «Дівчата». Наталя провела майстер клас «Зустріч за закритими дверима. Відверто про те, що накипіло або домовляємося зі своїми внутрішніми монстрами».
«Цей захід – дуже крута історія. І бути долученою до цього фестивалю для мене надзвичайно важливо, – говорить Наталя. – Як психолог я розумію, що сьогодні потрібно залишатися цілим, ресурсним, зберегти собі себе. Ми говорили про перемогу України. І у кожного з нас щодня є свої перемоги і свої битви, часто це битви з самим собою. Якщо хоч одна людина з мого майстер-класу взяла щось корисне, якщо це допоможе їй підтримати та відновити своє ментальне здоров’я, то я буду щасливою. Для мене важливо мотивувати людину, показати, що з усіма проблемами можна працювати. Це крута ініціатива підприємства – турбуватися про ментальне здоров’я працівників, це надпотужно. Адже ментально здорова людина – це продуктивний та вмотивований працівник».
Вероніка Бабій, дитячий психолог, педагог раннього розвитку, експертка радіо та ТБ провела майстер-клас «Підтримка дітей та дорослих в часи невизначеності та стресу. Практики-опори для батьків.
Також на всіх учасників фестивалю чекав смачний майстер-клас «Здорове харчування». Усі смаколики можна було скуштувати і зайвий раз впевнитися, що корисна їжа може бути дуже-дуже смачною. А як ще сказати про фреші з петрушки та ківі, бананові кекси та салати з рибкою та зеленню?
«Я вдруге на цьому фестивалі і мене радує, що такі заходи проводяться для працівників, – говорить Наталія Заїка, начальниця зміни цеху мереж та підстанцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Сама програма дуже насичена. Хотілося відвідати всі майстер-класи з ментального здоров’я, адже ми зараз відчуваємо чимале навантаження на нашу психіку, в нас нестабільний емоційний фон. Хотіла подивитися, як працюють тренери, адже я і сама виступаю у ролі внутрішнього тренера на підприємстві. Прийшовся до смаку мені й корисний фуршет. Спробувала також масаж від наших медиків. Цей фестиваль для мене – це змога вирватися з робочого ритму і приділити увагу собі».
На фестивалі працювала медична зона, де на учасників чекали декілька видів масажу від фахівців медичного центру ПП «Стіл Сервіс». До речі, усі, хто відвідав фестиваль «Про здоров’я» отримали знижку на послуги медцентру.
«Я дуже хочу, щоб таких заходів було ще більше, – говорить Тетяна Алхімова, фрезерувальниця РМЦ-2 ЛМЗ. – На захід прийшла з донькою. Я була на майстер-класі «Як бути сильною людиною». Цікаво, корисно, потрібно, актуально! Зазвичай такі майстер-класи чимало коштують, а тут підприємство потурбувалося, що ми могли повчитися безкоштовно – це приємно. Сподобався і показ мод, і корисні перекуси, і спілкування. Тож у нас з донькою був гарний сімейний день».
«Я не працівниця «АрселорМіттал Кривий Ріг», але коли дізналася, що можна відвідати фестиваль «Про здоров’я» усім, то вирішила скористатися цією можливістю, – розповідає криворіжанка Ганна Літвінчук. – Тут зібралися справжні метри ментальної психології. Декого я знаю, тож йшла на майстер-клас із задоволенням. Зараз тема ментального здоров’я надзвичайно актуальна, ми всі потребуємо підтримки. Тому вдячна організаторам фестивалю і вже чекаю на наступний. Хай таких заходів буде більше!»
Фінал фестивалю був надзвичайно красивим, адже на сцені Палацу культури металургів пройшов показ колекції жіночого одягу бренду VOVK. А у ролі моделей виступили працівниці нашого підприємства. І це було прекрасно!
Андрій був досвідченим слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг», мав за плечима багаторічний досвід у ремонтній справі.
Колеги говорять, що чоловік був доброю, відкритою, спокійною людиною. Андрій завжди приходив на допомогу одним з перших, як у роботі, так і у повсякденному житті.
«Тільки хороше можна сказати про нашого Андрія, – розповідає заступник начальника РЗФ-1 Євген Висоцький. – Він мав найвищий 6 розряд у своїй професії, а це говорить про його професіоналізм та досвід. Останнім часом йому довіряли зборку млинів та спіралей класифікаторів. Це непросто. Але за його роботу завжди було спокійно – виконає вчасно та якісно. З бригади № 2, в якій працював Андрій, практично всі вже служать у лавах ЗСУ. Андрій теж пішов на фронт одним з перших. На жаль, ми втратили його. Це відчутна втрата для всієї фабрики. Ми втратили досвідченого колегу, прекрасну людину та хороброго захисника».
Андрій Шпильовий народився в родині військового. Свого часу він встиг відслужити у прикордонних військах. Цього разу Андрій приєднався до лав Нацгвардії. З побратимами боронив Херсонщину, потім пройшов навчання у навчальному центрі у Львові, Румунії. Останнім місцем бою захисника стала Донеччина. Командир відділення матеріально-технічного забезпечення 2-го стрілецького взводу Андрій Шпильовий загинув 4 травня поблизу Урожайного Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття родині та колегам Героя.
В скарбниці бригадира, формувальника фасонносталеливарного цеху Євгена Юрченка вже чимало відзнак, але нагорода«Честь та гордість ЛМЗ» – найпочесніша. Це вдячність не лише за багаторічну працю формувальника, а й за його майстерність та відданість улюбленій справі.
«Колись моя донька запитала мене про те, чим я займаюся на роботі. Я сказав, що роблю дорослі пасочки, от тільки пісочниця в мене – великий цех, а пасочки – вагою десятки тонн, – говорить Євген Юрченко. – За 27 років роботи формувальником я виготовив тисячі цих пасочок-відливок вагою від 100 кг до 45 тонн. Я люблю свою професію саме за те, що в ній немає одноманітності, щоразу замовлення різні, люблю помізкувати над черговою промисловою загадкою. У мене все починається з креслення. Відверто кажучи, мені подобається, коли креслення відливки масштабне і розгорнуте на декількох листках великого ватману, а не на невеличкому папірці, щоб можна було біля нього покрутитися, придивитися, знайти «персональний» підхід і вже потім перенести це на виготовлення форми».
Професію формувальника Євген опановував безпосередньо в цеху. 27 років тому він прийшов на КЦРЗ за «великими грошима». Знайомі запевнили, що там платять шалені гроші. От тоді Євген Юрченко вперше познайомився з професією формувальника. А 20 років тому формувальник перейшов до ФСЛЦ ЛМЗ. І хоча зараз мова про шалені гроші не йде, але в іншій професії себе Євген вже не уявляє.
«Після першого дня в цеху мені хотілося піти й не повертатися на завод. Але був другий день, потім – тиждень. І я не помітив, як ця професія захопила мене, – розповідає формувальник. – Все здається таким простим: беремо креслення замовлення, переміряємо усі частини дерев’яної моделі, дерев’яна модель накривається опокою (металевим коробом) та засипається формувальною сумішшю. Раніше ми її трамбували вручну вібротрамбовкою. Сучасна технологія фізично полегшила нашу справу. Тепер ми практично не трамбуємо вручну, а використовуємо суміші, які самі швидко схоплюються та застигають. А вже потім за нашими формами відливають деталі та запчастини. Це дуже відповідально. Ти розумієш, що права на помилку точно не маєш, адже далі – робота майже усього цеху».
Євген Юрченко говорить, що стати формувальником може кожен, а професійним формувальником – лише тямуща та цілеспрямована людина. Тому від усіх, кого сьогодні Євген навчає своїй професії як досвідчений формувальник, він вимагає наполегливості, самостійності, бажання рухатися вперед та впевненості у власних силах. Тоді точно можна впоратися з найскладнішим замовленням. Недаремно життєве кредо Євгена: «Не пасуй, не зупиняйся, а пробуй, бери та роби!»
