Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.
У вшануванні полеглих героїв взяли участь в.о. генерального директора підприємства Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимир Теслюк, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних та головний інженер адміністрації з виробництва Валерій Ванін, до яких приєдналися представники трудового колективу та профспілки ПМГУ.
На жаль, з тієї страшної війни наш північно-східний сусід не виніс уроків і замість «Ніколи знову» обрав шлях агресії та терору. Тому зараз в Україні йде ще одна страшна війна, гинуть наші люди, руйнуються міста та села. Близько 3000 наших колег стали на захист свободи й незалежності зі зброєю в руках. 212 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» відали життя за Україну, за кожного з нас. Вічна пам’ять полеглим героям!
Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом з вірою в перемогу та мир. Давайте ж кожен на своєму місці робити все можливе, щоб це сталося якомога швидше!
Команди загальнооб’єктової добровільної пожежної дружини «АрселорМіттал Кривий Ріг» провели традиційні змагання під час Тижня охорони праці.
Спочатку члени пожежної дружини підприємства змагалися в теорії профілактики пожеж і пожежогасіння. П’яте місце на цьому етапі посіла команда «Ливарно-механічного заводу», четвертими були коксохіміки. Третє місце – у прокатного департаменту, другими були шахтарі, а перемогу здобули новачки змагань – команда конвертерного цеху.
Практичні змагання пройшли в два етапи. Першою провели пожежну естафету. Учасники бігли, балансували, долали височенні дерев’яні паркани та гасили за допомогою вогнегасників реальне полум’я. І знову добре проявили себе новачки-конвертерники. Вони поступилися лише команді шахтоуправління. Третіми були минулорічні чемпіони – команда КХВ. Четвертий час показали пожежники з «ЛМЗ», а прокатники були п’ятими.
Заключним етапом стало бойове розгортання. Тут все було справжнім: пожежний автомобіль, збірка рукавів для пожежогасіння, командна робота, подача води під тиском, відчуття, що пожежний ствол от-от вирветься з рук. Несправжньою була лише сама пожежа. Замість полум’я – мішень. Чим більше води потрапить у отвір мішені, тим швидше вискочить поплавок, який сигналізує, що завдання виконано і умовну пожежу ліквідовано. Найкраще на цьому етапі виступили досвідчені коксохіміки. Друге місце у прокатників, третє – у «ЛМЗ», четвертими фінішували конвертерники, а п’яте місце посіли шахтарі.
Кажуть, що новачкам щастить. Але до везіння команда конвертерного цеху додала ще й серйозну підготовку, бажання і чітку взаємодію. Тому вони здобули загальну перемогу. Срібні нагороди у коксохіміків, а третє місце – у шахтарів.
«Змагання команд нашої пожежної дружини проходять протягом багатьох років, і, попри повномасштабне вторгнення, ця традиція триває, – сказав менеджер з пожежної безпеки департаменту з охорони праці та промислової безпеки Андрій Сердечний. – Більш того, знання та вміння, які наші дружинники отримують і закріплюють під час таких заходів, зараз, в умовах обстрілів та блекаутів, особливо актуальні. Вітаю переможців! Бажаю всім застосовувати набутий досвід лише на змаганнях та тренуваннях».
Одним з найдинамічніших та найвидовищніших заходів Тижня охорони праці на «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало тренування з гасіння пожежі та евакуації постраждалих на території Вуглепідготовчого цеху коксохімічного виробництва.
У тренуванні взяли участь працівники ВПЦ КХВ, співробітники медслужби нашого підприємства, а також рятувальники 4 Державного пожежно-рятувального та Державного воєнізованого гірничо-рятувального загонів.
«Місце для тренувань вибране не випадково, – розповідає менеджер з пожежної безпеки департаменту з охорони праці та промислової безпеки підприємства Андрій Сердечний. – Адже протягом останніх років на коксохімічних виробництвах компанії «АрселорМіттал», а саме в іспанському Астуріасі та французькому Дюнкерку, виникали аварійні ситуації, пов’язані з пожежами на вугільних лініях. Тож за легендою наших навчань, була частково зруйнована та зайнялася вугільна галерея ВПЦ. А причиною займання стала російська ракета, що цілком може статися у наш час. І всі учасники заходу мали відпрацювати вміння та продемонструвати правильність дій під час подібних ситуацій».
Організатори зробили все, щоб ситуація була максимально наближеною до реальної. Навіть пролунав вибух, але то була потужна петарда, а не ракета. До речі, макет ракети, що встрягла в землю поблизу галереї, також був присутнім. З галереї клубами повалив густий чорний дим. Майстер ВПЦ сповістив диспетчера цеху та пожежників. І миттєво на місце аварії примчала потужна червона пожежна машина. Бійці 20 Державної пожежно-рятувальної частини хутко розгорнули рукави і почали гасити вогонь. На допомогу їм примчали колеги з 30 ДПРЧ. А бійці ДВГРЗ кинулися шукати постраждалих. Вони надавали медичну допомогу та проводили евакуацію, транспортуючи людей до автомобілів швидкої допомоги. Щоб зняти пораненого працівника з даху, застосували спеціальний евакуатор. То був справжній екшн!
На мій дилетантський у рятівній справі погляд, усі учасники спрацювали швидко, вправно та злагоджено. Моє враження підтвердив фахівець 29 ДПРЧ Сергій Молчанов. Сергій переїхав до Кривого Рогу з окупованої частини Луганщини. Там він працював пожежником, має безцінний досвід ліквідації наслідків прильотів і ділиться ним з колегами – криворізькими рятувальниками. «Сьогодні завданням мого підрозділу було подати лафетний ствол в район транспортної стрічки, де виникла пожежа, і не дати пожежі розповсюдитися, швидко загасивши її. Хлопці зробили все швидко і правильно. А ще я хочу відзначити високий рівень взаємодії всіх підрозділів між собою. Результатом я задоволений. Але треба наполегливо тренуватися й надалі, бо ми не знаємо, які виклики можуть бути завтра, або навіть сьогодні. Маємо бути готовими до всього», – сказав Сергій Молчанов.
Серед них – попередження, вчасне реагування та запобігання можливих ризиків на виробництві. З ними добре знайома та дотримується на своєму робочому місці – у корпусі шихтових матеріалів агломераційної фабрики – Олена Любецька, яка вже багато років працює дозувальницею.
У цьому підрозділі аглофабрики завжди жвавий рух, майже як на автомагістралі, адже тут компоненти шихти дозуються та транспортуються конвеєрами до корпусу шихтових бункерів для подальшого виробництва агломерату, так званого випікання аглопирогів. Робота конвеєрів супроводжується звуковим акомпанементом від роботи великих електричних агрегатів, інших машин, та підсвічується «світлофорами» лампочок-сигналізацій.
«Коли у 1995 році я вперше прийшла до цеху, коли побачила увесь цей жвавий рух складної техніки, трохи лячно було. Але не від виробництва, а від думок, чи зможу я цим керувати і чи навчуся це робити безпечно. Як бачите, у мене все вийшло. Навчання, допомога досвідчених фахівців та досвід зробили свою справу. Свою роботу я добре знаю, втім, увагу все одно не втрачаю, бо на виробництві завжди треба бути обережною та дотримуватися правил охорони праці. І це не формальність, а наша життєва необхідність. Ми маємо знати «в обличчя» усі ризики, які у нас є, запобігати їм та попереджувати – це наші основні «кити» безпеки», – говорить дозувальниця аглофабрики Олена Любецька. У робочій «кухні» Олени багато техніки. Серед неї: автостели, бункери, чотири реверсних конвеєра, по яких транспортуються рудна, вапнякова суміші, залізомісткий концентрат, кокс та вугілля. В задачі Олени входить керування реверсивними конвеєрами, дозування шихти, перевірка роботи обладнання, турбота про чистоту розвантажувальних жолобів конвеєрних стрічок.
«Колись ми їх чистили вручну за допомогою звичайної лопати, а зараз цей процес частково механізований, – продовжує Олена Любецька. – Завдяки спеціальним шкребкам матеріал автоматично згрібається до розвантажувального жолобу, тож наша праця значно полегшилася, звісно, й ризиків стало менше. Також від ризиків нас захищають огороджувальні пристрої, за якими розташовані частини, які рухаються та обертаються, звукова та світлова сигналізації, тросові вимикачі аварійної зупинки вздовж всієї лінії конвеєрної системи, кінцеві вимикачі тощо. Ми багато раз чули, що правила охорони праці написані кров’ю. На жаль, це гірка правда. Люди не повинні під час обслуговування техніки попадати під працюючі конвеєри, які рухаються або агрегати, які обертаються. Ремонтувати, прибирати та доглядати за конвеєрами треба тільки тоді, коли вони вимкнені. Тож недаремно у нас діє система LOTO, основою якої є фізичне блокування джерел небезпечних енергій за допомогою блокуючих пристроїв».
Протягом останніх років працювати Олені та її колегам суттєво допомагає візуалізація робочого процесу. Мається на увазі спеціальний монітор, на якому схематично у режимі реального часу відображаються усі виробничі процеси: заповнюваність бункерів шихтою, положення котучого реверсивного конвеєру, робота автостели для завантаження матеріалів з конвеєру у бункери тощо. Все це позитивно впливає на координацію роботи з іншими працівниками цеху, попереджує аварійні зупинки та сприяє безпеці на робочому місці.
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
27 квітня об 11:00 раді бачити глядача на балеті-казці «Червона шапочка». Це яскрава та весела вистава, яка дуже подобається, як юним глядачам, так і їхнім батькам. Мовою танцю артисти розповідають всім відому історію французького казкаря Шарля Перро про маленьку дівчинку, на ім’я Червона Шапочка. Попри те, що вистава розрахована на дитячу аудиторію, вона наділена складною і цікавою хореографією. Вистава Червона Шапочка – це чудова нагода познайомити дітей з прекрасним світом балету.
27 квітня о 17:00 пропонуємо переглянути музичну драму «Меланхолійний вальс» за однойменною новелою Ольги Кобилянської.
Криворізький міський театр ляльок
26 квітня об 11:00 пропонуємо переглянути інтерактивну виставу «Автоказка». Бешкетниця Плутанина робить спробу знищити всі дорожні знаки й привести до безладу та аварій. Але мужній Світлофор Світлофорович разом з глядачами перемагає її. Ця вистава допомагає дітям вивчити дорожні знаки та правила поведінки на дорогах у формі гри.
27 квітня об 11:00 запрошуємо на виставу «Курочка Ряба». Вистава за мотивами української народної казки про діда та бабу, в яких була курочка, на ім’я Ряба. Дід та баба чекали, що курочка знесе яйце. Дід хотів вже позбутися курочки, проте на допомогу прийшли Ворона та Мишка, які принесли їй золоте яєчко. Зрештою Ряба знесла яєчко, а які труднощі вони подолали разом, щоб примиритися, дізнаєтеся після перегляду вистави.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
26 квітня о 19:00 запрошуємо на автобусну екскурсію «Жовті Води: від рудників до Уранограду». На вас чекає історія розвитку міста: від перших рудників до сучасності. Ми відвідаємо краєзнавчий музей, прогуляємося історичним центром, побачимо легендарний палац культури, почуємо таємниці та легенди, пов’язані з Богданом Хмельницьким. І на десерт – неймовірний затоплений кар’єр!. Місце збору: зупинка 95 квартал (у бік Зарічного). Реєстрація: 0961197549. 0982556455.
26 квітня о 17:00 чекаємо вас лекції «Історія виникнення та розвитку джазу. Що ми знаємо (не знаємо) про джаз». Чи знаєте ви, що джаз має багату історію та еволюціонував протягом XX століття, породивши безліч стилів, що цей музичний стиль вплинув на розвиток багатьох інших музичних жанрів, наприклад, блюз, рок-н-рол та хіп-хоп, що точне походження терміна «джаз» залишається предметом дискусій. Цікаво, що Кривий Ріг має багату джазову історію, яка сягає своїм корінням у 80-ті роки. Чи знаєте ви що у місті проводився міжнародний фестиваль «Горизонти джазу?» Місце збору: «Лео кафе», (вул. Лисяка, 6 а). Реєстрація: 0961197549, 0982556455.
27 квітня о 8:00 вирушаємо в одноденний тур «Кропивницький: весняна палітра вражень». Місце зустрічі: зупинка 95 квартал (у бік Центрально-Міського р-ну, біля «Тортів»). Ми зануримося у світ музики в музеї Кароля Шимановського, прогуляємося історичним центром Кропивницького, відчуємо його атмосферу. Також ми потрапимо до казкового Дендропарку, де на нас чекають неймовірні тюльпанові оази. Реєстрація за тел.: 0961197549, 0982556455.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
26 квітня запрошуємо на екскурсію «Великодній передзвін». Виїзд з Кривого Рога о 06:00. Пропонуємо вам відвідування музею просто неба «Народної архітектури та побуту середньої Наддніпрянщини». Ви дізнаєтеся про розвиток українського села кінця 19 та початку 20 століть. А також ви побачите виступ фольклорних колективів. Відвідуєте ярмарок майстрів, майстер-класи, посмакуєте традиційними українськими стравами. Потім ви переїдете до Переяслава, завітаєте до єдиного у світі Музею кобзарства. Реєстрація: 0981067279 (вайбер, телеграм), 0993685133.
90 років виповнилося одному з найкращих машиністів за всю історію нашого гірничого департаменту Михайлу Жуку.
Дядько Федір обіцяв влаштувати Михайлика в училище на лісника. Але хлопчика вабила техніка. У білоруський колгосп пригнали трофейний німецький трактор, і всі хлопчаки мріяли ним керувати…
«Трактористом я таки став, але вже коли переїхав до України, – згадує Михайло Володимирович. – У нас гостювала тітка Тетяна з Миролюбівки, що біля Кривого Рогу. І я поїхав з нею. Як в інший світ потрапив! У нашому селі навіть світла не було. А у тітки я вперше побачив лампочку! А ще я вперше побачив паровози, а потім ще й тепловози! Я в них майже закохався. Але почалося все ж з трактора. Потім я трішки попрацював на комбайні, а далі був мобілізований. Служив на флоті у Прибалтиці. О, то була інша цивілізація. Навіть на хуторах з двох хат був двохфазний струм та трактори. А як повернувся додому, то влаштувався на Південний ГЗК. Поруч будувався Новокриворізький ГЗК (зараз гірничий департамент «АрселорМіттал Кривий Ріг» – авт.), і я перейшов туди до механо-ковальського цеху. Ми робили фундаменти під верстати, а згодом я сів за кермо новенького трактора. Але мене манили тепловози, ці яскраво-зелені красені з червоними смугами».
Михайло з другом Толіком пішли записуватися на курси помічників машиністів тепловозу. Але хлопці запізнилися, групи вже набрали. «А якщо ми у вас на подвір’ї навчального комплексу посадимо сад?» – здивував викладачку Михайло. Сказано – зроблено. З миролюбівського розсадника хлопці привезли дерева, і незабаром вони вже прикрашали пустир. Така зелена акція дала результат, Михайло вивчився і став помічником машиніста.
«У мене було багато наставників, – говорить ветеран. – Машиністи переважно були колишніми машиністами паровозів. Ця техніка відходила в минуле, тож довелося вчитися новому. Вчителі різнилися. Один навіть дав мені таке завдання, що я влетів у халепу. Довелося потім відбувати штрафні санкції. А потім мене закріпили за Пащенком. Ото був крутий дядько із Жмеринки. Анекдотів знав – не перелічити. І справу свою знав. Звичайно ж, я також мітив на машиніста. Але начальник сказав: «З сімома класами ти будеш вічним помічником. Вчись». Тож я пішов у вечірню школу. «У який клас хочеш», – спитали викладачі. «У десятий», – кажу. І взяла мене математичка Марія Іванівна у десятий. І я її не підвів. За півроку став відмінником. Я математику знав зі школи. Шкільний вчитель був сильний. Та й мама любов до чисел прищепила. А після школи був технікум. І я став машиністом!».
Спочатку Михайлові тепловози возили залізорудний концентрат. Потім возили скалу, тобто порожню породу, а потім перевозили залізну руду. За цими простими повідомленнями, здається, криється проста робота. Але насправді вона дуже непроста: потрібно тримати тепловоз у відмінному стані і самому бути готовим до всього. Михайло й зараз не без хвилювання згадує той день, коли було шалене обледеніння. Він прийшов на роботу пішки, бо транспорт не ходив. А далі вів локомотив з важливим вантажем до Долинської. Метр за метром. Крижаними коліями. Стартував вранці, а завершив маршрут о першій ночі. І то була найвища майстерність. А скільки було подібних пригод за 43 роки праці?
«У мене найкращий батько, – каже донька Михайла Володимирича Вікторія. – Хоча він мене спочатку з родильного будинку не дуже хотів забирати. Звичайно ж, це жарт, але татусь дійсно засмутився, бо хотів сина, а після першої доньки Іри народилася ще одна, тобто я. Але я була потужною, більш ніж 4 кг, тож мене швидко всі полюбили. А якщо серйозно, то татко у мене дійсно крутий. Він майстерно грає у шахи і всіх нас навчив, ремонтує парасольки, і після його рук вони ще краще уберігають від дощів. А ще він ремонтує будь-яку побутову техніку. Ми не можемо купити нічого нового, бо у татових руках все стає ще кращим, ніж до поломки. Навіть годинники ремонтує! Тато миттєво розгадує всі судоку та інші головоломки, які потрапляють до його рук. А головне – він дуже крутий батько. Йому без проблем довіряли всіх онуків, а у нього їх аж четверо. Бо він може попрати, прибрати, запеленати, варить безліч страв, навіть млинці у нього найкращі, а картопля фрі така, що «Макдональдс» відпочиває».
Дід Михайло брав безпосередню участь у вихованні бронзового призера чемпіонату Європи зі спортивної акробатики – онука Богдана.
«Саме так, без дідуся я би не досяг того, що маю зараз, – каже Богдан. – Він возив і забирав мене з тренувань. Він надихав мене словом і прикладом. Він завжди був там, де мав бути, і робив те, що мав робити. У мене найкращий дідусь у світі!»
«Я у дитинстві пережив оту страшну другу світову війну, – згадує дід Михайло. – Перемогли тоді, переможемо і зараз. Тож як водиться у нас, залізничників, бажаю нам всі зеленого світлофору!»
