За часів моєї юності, був шалено популярним музичний стиль Хеві Метал. Пам’ятаю вінілові диски. На їхніх обкладинках були дракони і гітаристи, з гітар яких виривався вогонь, що приборкував тих драконів. У копровому цеху працюють перевантажувачі металу, яких за зелений колір, неймовірну потужність і довжелезну стрілу також називають «драконами». Це круті машини, але вони були небезпечними, бо мали так звані мертві зони, зони, де нічого не видно водію такої машини. Тож довелося обладнати «драконів» додатковим устаткуванням, щоб взяти мертві зони під контроль.
На території «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом із державними нормативними актами про охорону праці діють ще й корпоративні стандарти, що підвищує безпеку для працівників. Обладнання техніки додатковими засобами безпеки, згідно з корпоративними стандартами, якраз і дозволяє її підсилити. Перевантажувачі у копровому цеху завантажують-вивантажують металобрухт.
Іван Жмеренюк – водій перевантажувача. Він досвідчений фахівець, але якщо є зони, куди ти не можеш зазирнути, то досвід не дуже допоможе. «Ходімо, я вам все покажу, — сказав Іван. — Бачите цей екран? Він розділений на чотири частини. На перевантажувачі встановлені чотири камери. І відтепер я бачу все, що діється навколо. Це дуже допомагає, повірте. А ще є оця штучка, що зветься парктроніком. Здаю назад, і вона подає звуковий і світловий сигнали: «Не стій і не підходь ззаду!». І показує мені, якщо об’єкт позаду опинився на небезпечній відстані. Це мені дуже допомагає!»
Олександр Ягодкін відповідає за тракторну техніку копрового цеху. Цей досвідчений фахівець зразу визначив як переваги «драконів», такі як мобільність і потужність, так і небезпеки. Він був серед розробників засобів захисту. «Перевантажувач може вантажити 5-6 тонн, і навіть до десяти, — розповідає Олександр. — Їхні вантажозахоплюючі органи — п’ятищелепний, двощелепний грейфери і магніт, тому вони ще й багатофункціональні. І дуже важливо, що зараз водій все бачить на моніторі! А ще є сигналізація. Якщо водій увімкнув техніку, але не сів на сидіння, то лунає сигнал! Це додаткове попередження про небезпеку. Комплекс заходів дозволив вивести безпеку під час перевантаження металобрухту на новий рівень».
Фахівці цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва виконали унікальну операцію із заміни фрагмента підкранової балки у конвертерному цеху.
Підкранові балки є важливими елементами, на яких кріпляться кранові рейки. А рейками рухаються електромостові крани, без яких неможливі як технологічні процеси, так і основні роботи із заміни та ремонтів масивного устаткування. За словами заступника начальника ЦРМУ-2 Павла Дерев’янка, заміна підкранових балок є звичною справою для працівників цеху. Але зазвичай балки кріпляться одна до одної болтовими з’єднаннями і розміщуються на опорах. А вищезазначений фрагмент не має опор, він підвішений у повітрі і його замінили, виконавши комплекс газозварювальних та газорізальних робіт.
«За два десятки років, протягом яких я працюю в ЦРМУ-2, заміна такого високого рівня складності проводилася чи не вперше, – говорить Павло Дерев’янко. – Ця підкранова балка знаходиться у вогнетривному відділенні конвертерного цеху. Вона закріплена на висоті близько 17 метрів, сама має висоту до двох метрів і довжину понад 60 метрів. Крани, які вона тримає, використовуються для підготовки ковшів для розливання сталі. Без цих кранів неможлива робота цеху. Один з фрагментів балки, де крани працюють найінтенсивніше, був суттєво зношений у процесі експлуатації. Тому цей фрагмент довжиною 20 метрів необхідно було замінити. Це було непросто, але завдяки високому рівню професіоналізму наших працівників та застосуванню сучасних вантажопідйомних механізмів, задачу успішно вирішили».
Щоб замінити 20 метрів підкранової балки, працівниками цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу були виготовлені два фрагменти – довжиною 12 і 8 метрів. Вони й були встановлені на місце 20-метрової зношеної частини. Під час заміни відзначилися бригади Олександра Осоєнко, Юрія Коваля й Віталія Сташевського. Роботу бригад координував і організовував майстер ЦРМУ-2 Віктор Фролов. Для безпечного та якісного виконання робіт на значній висоті ремонтники використовували 90-тонний кран «Liebherr» автотранспортного управління та автопідйомник ремонтного виробництва.
«Складність полягала ще й в тому, що у результаті зварювальних робіт зазор не мав перевищувати два міліметри, – продовжив Павло Дерев’янко. – Це неабияка точність, особливо зважаючи, що роботи виконувалися практично у підвішеному стані. І наші зварники, серед яких такі майстри, як Сергій Яшалов, Дмитро Губар, Володимир Биков, Олександр Жук, зробили справу на високому рівні у прямому й переносному значенні. А ще хочу подякувати газорізальнику Станіславу Полякову та іншим працівникам, які виконували складні роботи під час заміни балки. Оновлена балка – це не лише надійність роботи кранів, а, перш за все, – безпека для людей».
У Руслана цікава робота. Він газорізальник цеху металоконструкцій. Його машина плазмово-дугового різання виготовляє з листового металу найрізноманітніші заготовки і готові деталі. Але цей передріздвяний робочий день видався незвичайним, адже Руслан Глаголєв отримав завдання вирізати різдвяну зірку для відеоролика.
Знімати кліпи напередодні новорічних свят вже стало доброю традицією для корпоративних комунікацій. Оператор Дмитро Мікрюков добре знає свою справу. Камера у його слухняних руках зараз знімає процес плазмового різання. А сюжет для кліпу придумала Наталія Терещенко. Їхній творчий тандем не раз здобував найвищі нагороди на різних творчих конкурсах. Але нагороди — то таке. Перш за все вони хочуть порадувати глядачів. Сюжет наразі був таким: діти не встигли виготовити різдвяну зірку, але на допомогу їм приходять батьки. І сучасна техніка стає у пригоді.
«Моя машина для різання дуже розумна, — розповідає Руслан Глаголєв. — Вона може вирізати будь-що з металу різної товщини. Точність різання — пів міліметра, це мінімум. Моє завдання — задати програму, яку написали заздалегідь наші інженери, і слідкувати за точним її виконанням. І повірте, це далеко не найскладніше завдання для моєї машини. Але воно дуже приємне. Творче! Мені дуже подобається робити те, що радує людей!»
Процес вирізання з металу дуже яскравий. Як же приємно спостерігати за тим, як на металевому листі під яскравими вогниками народжується зірка! А у межах її багатокутності ще кілька невеличких зірочок і привітна капличка. Різдво — тепле, родинне свято, так з давніх-давен повелося. Руслан дістає зірку, обстукує її, відбиваючи залишки металу. А далі зірочка потрапить до теплих творчих рук художниці Дар’ї Грицан, яка нанесе на метал гілочки калини, снопики пшениці та ще кілька малюнків, які зроблять зірку ще теплішою, родиннішою, такою світлою і нашою.
Правильно запрограмувати машину дуже важливо. Це роблять провідні інженери-конструктори з автоматизації управління Ливарно-механічного заводу. Графічне зображення майбутньої зірочки — справа рук Євгенія Дідича. А перетворила зображення на програму Ольга Танцура. За 45 років роботи Ольга Миколаївна запрограмувала вже багато виробів для різних верстатів. «Ми програмуємо вироби для п’яти цехів ЛМЗ, — говорить Ольга Танцура. — Це не найскладніше моє завдання, але дуже приємне. Ми створюємо програми не лише для машин різання, а й для фрезерних, токарних та інших верстатів. До початку двохтисячних ми програмували за допомогою перфострічок. А коли переходили на комп’ютерне програмування, це було дуже цікаво. Завдяки сучасним програмам ми програмуємо набагато швидше. Дуже класно, коли програмування виробництва деталей перебивається отакими творчими замовленнями. Ми — інженери, але дуже творчі інженери. Працюємо не лише з металами, а ще й з деревом та іншими матеріалами. Я дуже люблю свою роботу, і дуже приємно, що вона приносить радість іншим людям!»
Криворізький Академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
4-5 січня о 12:00 на розсуд глядачів представлена музична вистава «Каліф-лелека».
4 січня о 16:00 пропонується музична комедія-дивертисмент Fata Morgana. Кожен митець мріє про визнання, успіх, славу і готовий шукати досягнення заповітної мети хоч на краю світу. Але оплески, квіти, зрештою, успіх і слава – що це насправді: нагорода за талант, багаторічну наполегливу віддану працю і вірність «своєму» глядачеві чи лише швидкоплинна зваблива, зрадлива примара – Fata Morgana, у гонитві за якою може трапитися будь-що?
5 січня о 16:00 напередодні Всесвітнього дня театру запрошуємо театралів на найулюбленішу виставу глядачів – музичну комедію «Сорочинський ярмарок». Ця українська вистава, натхненна генієм М. Гоголя, занурює до світу народних пісень, танців, надзвичайних пригод та містики. Ви за лічені секунди опинитеся у самісінькому центрі галасливого та колоритного дійства і стежитимете за долями головних героїв, які вміють кохати, дружити, співчувати, бути щирими й жити з відкритим серцем.
Криворізький міський театр ляльок
4-5 січня о 10:00 на малечу чекає інтерактивна вистава з несподіваними персонажами «Обережно! Рік змії!?».
Концерти
Палац молоді та студентів
4 січня о 15:00 відбудеться Anime&K-Pop Fest – це фестиваль для шанувальників аніме (японської анімації) та k-pop (корейської попмузики)! Цей івент для захоплених попкультурами Азії. Чому варто сходити на цей захід? Ти зможеш поспілкуватися з однодумцями, чудово провести час зі своїми старими друзями та знайти нових, сфотографуватися з косплеєрами та улюбленими персонажами у спеціальній фотозоні, послухати круті пісні у живому виконанні, подивитися на класні виступи місцевих учасників, пограти в цікаві ігри та конкурси, придбати купу мерчу на тематичному ярмарку!
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
4 січня об 11:00 розпочинаємо січневу пішохідну одіссею по музеях міста. Стартуємо з наймолодшого, а саме 3D відеогалереї Криворізького історико-краєзнавчого музею. Ми прогуляємося адміністративним центром Кривого Рогу, відвідаємо парк Героїв, побачимо найбільший Квітковий годинник у Європі, завітаємо до 3D-відеогалереї та переглянемо історичний фільм про Кривий Ріг у техніці таймлапс. Місце зустрічі: біля Квіткового годинника (парк Героїв), Реєстрація за телефоном: 0961197549, Валентина.
4 січня о 15:00 святкуємо Маланку — українське народне свято, а ще традиційний обряд із використанням масок та костюмів, які більшість ряджених роблять власноруч. На вас чекають: історичний екскурс про походження святкувань, знайомство з традицією щедрувань, ви дізнаєтеся про різницю відзначення цього свята у різних регіонах країни, а також станете учасником майстер-класу зі створення святкового атрибута. Місце збору: зупинка «9 міська лікарня» Реєстрація обов’язкова: 0961197549, Валентина.
5 січня об 11:00 майстер-клас з пірографії. Пірографія у перекладі означає «писання вогнем», а в народному мистецтві – це декоративне випалювання по дереву. Найдавніше ремесло, яке виникло і розвивалося паралельно з гострінням, різьбленням, моренням та іншими видами обробки деревини. Стародавні майстри розігрівали голки або клейма на вугіллі, сьогодні гравіювання виробляють за допомогою спеціальних пальників по дереву. Під час майстер-класу у вас буде можливість створити свою авторську картину. Місце збору: біля ТРЦ «Ліберті» (проспект Поштовий). Реєстрація за телефоном: 0961197549, Валентина.
Минулий 2024 рік вже став історією, а новий 2025-й тільки входить у свої права. Це гарний час для того, щоб підбити підсумки у будь-яких справах, аналізувати пройдене, а також будувати плани на майбутнє. Кожному з нас хочеться, щоб воно було мирним, найкращим, найяскравішим, найприємнішим.
Про важливі та цікаві моменти у своєму житті, про спогади за минулий рік таочікування на 2025 розповідають працівники нашого підприємства.
«Раніше я працювала на першій та другій коксових батареях, а коли їх закрили, мене перевели до іншого цеху КХВ. Мене там дуже гарно прийняли, колектив чудовий, робота цікава. Та все ж хотілося додому, до свого рідного коксового цеху. Знаєте, коли до чогось звикаєш, як кажуть, пускаєш коріння, то переключатися на щось інше важко. І, ось, нарешті у 2024 році я знову переходжу до КЦ. Для мене це була подія року! А у серпні у мене була відпустка і я нарешті змогла «підтягнути» свої домашні справи. Це дуже важливо, жінки мене зрозуміють (усміхається). В іншому – життя стабільне, ми живі та здорові, що в наш воєнний час вже є позитивом. Ми з чоловіком працюємо на підприємстві, а донечка Альона радує нас гарними новинами з Німеччини. Туди вона переїхала на початку повномасштабної війни. На той момент їй було 18 років, а зараз вже 21. Зараз донечка вивчає німецьку мову. Телефоном ми розмовляємо з нею кожен день. Ми з чоловіком радіємо її успіхам, але дуже хочемо, щоб вона знову була поруч. Я згадую, як ми раніше святкували Новий рік, як перевдягалися у різних кіношних персонажів, придумували собі ігри, вікторини. Тепер ці згадки гріють душу. Я хочу, щоб війна скоріш закінчилася, щоб ми більше не чули цих страшних вибухів, щоб не гинули наші люди, не руйнувалися міста. Я хочу скорішої перемоги та миру».
«Найяскравіша подія року, що минає – це моє працевлаштування в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Я дозую шихту для виробництва якісного агломерату. Моя робота важка – і фізично працювати треба, і необхідні знання мати, і певні навички. Та зараз це моя стабільність, я можу спокійно працювати, жити та виховувати дітей, адже наш рідний дім зруйнований. Я родом з Луганської області. Переїхала жити у Бахмут, а тут почалося повномасштабне вторгнення. Усі знають, що довелося пережити Бахмуту, там нічого вцілілого не залишилося. Розбомбили і наш будинок, і квартиру. Ми переїхали жити до Кривого Рогу. Насправді ж, це місто не так вже й далеко від Бахмуту. Мені так хочеться додому, я б власноруч відновлювала зруйноване. Головне, щоб війна скінчилася. Та життя продовжується. Незабаром новорічні свята, і ми у родині, звичайно, готуємося до них. У мене двійко дітей, доньці 14 років, а сину 11. Вони ходять до театрального гуртка, виступають. Я була на їхньому спектаклі до Дня Святого Миколая, зраз вони готують Вертеп. Дуже хочу подивитися на це. А ще я хочу, щоб наступний рік приніс нам мир. Це буде головним нашим бажанням під ялинку».
Захисники повертаються у виробничу родину
Михайло Романішин, змінний майстер СПЦ-2:
«Важкий для нас всіх рік, як і весь час повномасштабного вторгнення. Особливо психологічно. Але є й приємні новини. Хлопці, які захищали нас від агресії, почали повертатися після демобілізації на стан, у нашу виробничу родину. Вони бачили на війні таке страшне, що ми навіть уявити не можемо. Звичайно ж, вони нам не все розповідають. У мене таке враження, що демобілізованим захисникам хочеться швидше все забути і повернутися до мирного життя. На жаль, дехто з працівників стану вже ніколи не повернеться. Вони віддали свої життя за нашу свободу. Багато наших ще воює. Хочеться, щоб ще у цьому році настав мир, і вони до нас повернулися. Це було б найкращим подарунком. Хочу привітати з Новим роком сина Максима, який навчається у Львові, в Академії сухопутних військ. Максиме, синку! Ми з мамою пишаємося тобою за твій вибір. Й тривожимося одночасно. Бажаємо, щоб ти залишався таким же чесним і хоробрим, щоб війна якнайшвидше завершилася, і тобі не довелося використовувати твої знання і вміння у реальних умовах».
2024: під знаком розвитку
Олександр Залєсов, в.о. електрика дільниці дробильної фабрики гірничого департаменту:
«Я прийшов у цех в минулому році стажером, вчився, розвивався, взнав багато нового, дечого навчився. А в цьому році продовжив свій розвиток. Здобув навички вільного спілкування з людьми, яких особливо не було, зважаючи, що два останніх роки навчання у технікумі пройшли в онлайні. Також здобув навички організатора й керівника. Мене призначено в.о. електрика дільниці, а зараз вже запущений процес переведення на цю посаду, чекаю моменту, коли скажуть писати заяву. Це був би гарний подарунок на Новий рік. Мені поталанило з наставниками, і я дякую Ігорю Боярину та Олександру Кузьменку. Особлива подяка моїй мамі Оксані та татові Михайлові, які завжди мене підтримують, допомагають. Дякую вам, мама й тато, найдорожчі мої люди! Щиро вітаю з Новим роком! Здоров’я вам, щастя! Щоб все у вашому житті було гаразд».
«Віримо у перемогу та наше майбутнє!»
Олександр Ягодкін, старший майстер копрового цеху:
«Що позитивне було у цьому році? Ну зараз такий час, що якщо прокинувся живим, якщо є дах над головою, якщо твої рідні й друзі живі-здорові, то це вже чудово. Ми обладнали додатковими засобами безпеки наші перевантажувачі металобрухту, нашу основну, дуже важливу техніку, що підвищило рівень безпеки під час їх роботи. А найбільше позитивних емоцій від того, що онучок Захар росте. Йому вже два роки. Щоправда, вони живуть зараз у Києві, то спілкуємся по телефону та у соцмережах, але це ніяк не зменшує дідову радість від спілкування. Дякуємо ЗСУ за те, що захищають нас, що не пустили ворога в наше місто, завдяки чому ми маємо можливість відносно спокійно жити й працювати. Допомагаємо, чим можемо, донатимо. Президентську тисячу разом з дружиною ми вирішили задонатити нашим захисникам. Хочу привітати з Різдвом та Новим роком доньку Ольгу, зятя Андрія, і звичайно ж, онучка Захара. Віримо у перемогу та наше майбутнє!»
Народження дітей – знак надії на краще
Олена Вавренюк, старший майстер модельної дільниці ФСЛЦ:
«Згадую цей рік і бачу яким він був різним. Звісно, він був непростим. Емоцій вистачало. Це і постійна тривога через обстріли, горе та біль за загиблими, як військовими, так і мирними людьми. Мені пощастило, що всі мої рідні живі, що всі здорові. Але душа болить за усіх українців. Втім я впевнена, що нас не зламати, що кожна наша втрата не залишиться без відповіді ворогу.
І на роботі було не просто. Я працюю у фасонно-сталеливарному цеху ЛМЗ. На щастя, замовлень у нас вистачало, більше б фахівців, адже чоловіків мобілізують і їм на зміну стаємо ми, жінки. Допікають і прильоти по енергоструктурі. Проте українці надзвичайно сильні люди і своєї мети досягають завжди. Тож ми переможемо, це точно, бо це і є нашою головною метою!
Та все-таки хотілося б сказати року, що минає, – дякую. Адже зі мною поруч була моя родина: чоловік та синочок. До речі, мій чоловік працює зі мною у цеху, тож усі виробничі проблеми вирішували та долали разом. Світлою подією для нашої родини стало народження племіннички Варі. Народження дітей – це завжди знак та надія на краще.
У цьому році нам попри всі випробування вдалося з’їздити на короткий відпочинок до Одеси. Він був екстремальним, бо на цей час прийшлися активні прильоти по цьому місту, але радість сина від купання у морі перекрила усе. Восени ми відпочили в Яремче. Краса наших Карпат вражає та дарує хвилини справжнього релаксу. Тож приємних хвилин було багато, і за це я вдячна року, що минає. Зараз мені дуже хочеться зібратися усією родиною за новорічним столом і підняти келих за Перемогу. Хай ця мрія здійсниться скоріше. Якби там складно не було, але я точно знаю, що 1 січня ми підемо сім’єю вітати наших батьків та рідних, а родина у нас чималенька. За столом збирається не один десяток людей. І будемо вітати усіх з Новим роком. Я кожному бажаю, щоб ми завжди відчували силу нашого народу і гордість від того, що ми українці! Щоб скоріше настав мир, щоб всі наші захисники та захисниці повернулися додому, і наш завод знову нагадував вулик, де кипить робота, де працюють найкращі люди, які усміхаються одне одному і відзначають теплі родинні свята. Хай буде саме так!»
Справжній символ майбутнього, надія і впевненість, що у наступному році точне все зміниться на краще – це радісні дитячі оченята та дзвінкий сміх, який справжньою новорічною музикою лунав у Палаці культури металургів. Саме тут протягом кількох днів проходили «Різдвяні зустрічі у казковому палаці» для усіх діточок працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЛМЗ та «Стіл Сервісу».
Організатори свята – працівники департаменту з комунікацій подбали про те, щоб навіть за умов воєнного часу свято завітало до маленьких криворіжців. У цьому їм активно допомагали працівники Палацу культури металургів та молодіжної спільноти підприємства «3Dільниця». Протягом 10 новорічних ранків 600 дітей працівників підприємства змагалися у різноманітних конкурсах, співали пісні, розповідали віршики Святому Миколаю, боролися за перемогу з силами зла, ділилися своїми мріями, брали участь у майстер-класах зі створення новорічних героїв з паперу, фарб, прикрас і Чупа-чупсів. І, найголовніше, бодай на декілька хвилин забували про всі негаразди і тривоги та просто раділи від душі можливості погратися, повеселитися, позмагатися і побути у казці, яка у ці дні оселилася у Палаці культури металургів.
«Ми такі задоволені цим святом, що й словами не передати, – говорить Анастасія Лавренко юрисконсультка департаменту з правових питань. – Я прийшла зі своїми дітками – Софійкою та Федором. Такі заходи потрібні і нашим діткам, і нам. Я сама колись займалася у гуртку у цьому Палаці культури. Мені хотілося знову опинитися тут. А для дітей можливість порадіти та відволіктися – це найкращий подарунок. Всі ми віримо у дива, всі ми надіємося і загадуємо бажання. Новий рік – це особливе свято. У нас в родині ми його відзначаємо всі разом, для дітей навіть справжні квести вигадуємо з пошуку подарунків. Дякуємо нашим захисникам та захисницям, що в нас є можливість і це свято наразі зустрічати у себе вдома».
Під час свята під дахом палацу точилися справжні снігові баталії. Святкова естафета з кидання іграшкових снігових кульок, здається, сподобалася не лише дітям, а і їхнім батькам. Малеча змагалася, а батьки щиро вболівали. Позитиву вистачило на усіх. А поетичні баталії та конкурс святкових пісень не залишив байдужим нікого. Весело було усім, а на додачу й солодкий майстер-клас. Він дуже сподобався Діані Салівон, батько дівчинки Сергій працює на нашому підприємстві і дуже любить свою донечку, і балує її солоденьким, зізналася Діана. «Мені дуже сподобалося свято, – розповіла Діана. – Я тут і набігалася, й натанцювалася, а майстер-клас, то взагалі клас! Адже я дуже-дуже люблю солоденьке, а він був з цукерок. Тож і красиво, і смачно в мене все вийшло. Дякую мамі та тату, що мене сюди привели».
А ось Насті Улітич сподобалися командні змагання, бо зараз не так вже й багато можливості погратися разом із дітками, а дівчинці цього дуже не вистачає, тож на Різдвяні зустрічі вона, зізнається, просто летіла на крилах.
Родина Ємченків: мама Ірина та тато Василь працюють на підприємстві. Коли дізналися про свято для дітей, то одразу ж поспішили зареєструватися, адже кожна зустріч з метою безпеки була обмежена за кількістю учасників. У Палаці культури спеціально обладнали місце, куди можна було всім спуститися під час тривог, про це подбали працівники «Стіл Сервісу».
«Ми вдячні усім за таке свято, – говорить Ірина Ємченко. – Це прекрасна можливість нашій малечі порадіти та забути про тривожне сьогодення. Ми прийшли з дітьми. Моєму сину Данилу 12 рочків, а донька Аліса ще зовсім маленька, але вони обидва так чекали на це свято. Ніхто у наших дітей не має права відібрати можливість радіти, гратися і мріяти. Тому ми обов’язково відзначатимемо новорічні свята усією родиною. Вже й подарунками запаслися. Дякую організаторам за хвилинки позитиву, нашим захисникам за можливість жити і працювати. І всім бажаю не втрачати віру в дива, вони трапляються, вони є. І наші герої-захисники – це диво. Їх міць, їх витримка, їх захист – це найкращі подарунки усім нам. А дитячий сміх і от такі теплі зустрічі – це те, за що вони воюють, це те, що дарує нам надію і впевненість, що життя триває. Всім бажаю миру, тепла в домівках і серцях, хай 2025 рік стане для нас усіх переможним!»
