Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
Цього року улюбленому багатьма поколіннями дитячому оздоровчому закладу виповнюється 60 років. День народження «Бурика», як ласкаво прозвали його діти, припадає саме на серпень, тому святкові заходи там відзначалися протягом всього місяця. Але це було до війни…
За мирних часів цей день народження святкували б весело, як це з успіхом вміють робити діти працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ. Та через окуповане узбережжя Азовського моря, де розташований наш табір, зараз у «Бурику» замість дитячого сміху панує тиша, замість затишку буяють бур’яни, територія окупована. Ворог нищить усе, що по крупицях роками створювалося для дітей.
Але у наших спогадах «Буревісник» був і залишається сонячним, затишним місцем відпочинку багатьох поколінь криворіжців. Ми продовжуємо любити його і вітаємо зі святом. А одне з найголовніших побажань табору – бути терплячим, адже ворожа окупація не назавжди. Ми впевнені, що завдяки ЗСУ та нашій підтримці «Бурик» незабаром стане вільним, оновиться і знову перетвориться на місце дитячих мрій.
Давайте згадаємо, яким був «Буревісник» за* мирних часів, переглянемо щасливі довоєнні світлини.
З історії «Буревісника»
У 1962 році в 18-ти кілометрах від Генічеська на Арабатській стрілці почалося будівництво дитячого оздоровчого табору «Буревісник».
Влітку 1963-го року табір прийняв свою першу зміну. До «Буревісника» приїхало 120 хлопчиків та дівчаток, дітей працівників тоді ще Новокриворізького ГЗК. Першим начальником табору був Василь Новіков, вчитель історії криворізької школи № 82, а старшою вожатою – Надія Ботвинко, працівниця НкГЗК.
Як згадують вже ветерани табору, спочатку для дітей були збудовані чотири одноповерхових корпуси. Також були їдальня та медпункт.
Дерев, кущів та квітів тоді ще не було, для затінку робилися штучні навіси.
На початку 1970-х років дитячий табір змінився на краще. Тут висадили багато рослин, територія стала схожою на парк, і головне – «виросли» два затишних двоповерхових корпуси, в кожному з яких могли розміститися по 200 дітей.
Завдяки хорошому оснащенню табору, цікавим заходам, можливості купатися в теплому Азовському морі популярність «Буревісника» зростала. У 1978 році літом тут відпочило вже 800 дітей.
В середині 1990-х років НкГЗК увійшов до складу нашого підприємства, в історії «Буревісника» почався новий етап розвитку. У таборі діти могли не тільки відпочивати та набиратися сил, а й розвивати свої здібності, опановувати нові знання, займатися спортом, творчістю та надихатися усім кращим.
Вітаємо з Днем народження, «Бурик»! Ми любимо тебе та чекаємо на твоє повернення!
Фото: з архіву “Металургу”
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
Працівники цеху допоміжних робіт ПП «Стіл Сервіс» відремонтували більш ніж 750 квадратних метрів м’якої покрівлі адміністративно-побутового комплексу прокатного цеху № 3.
Як повідомив начальник ПЦ-3 Олексій Кушнаренко, ремонт був більш ніж актуальним. «Дах адміністративно-побутового комплексу протікав, – розповів керівник цеху. – Останнім часом це стало проблемою. Найкритичнішим стан даху був саме над адміністративною частиною комплексу. Його й відремонтували. Віднині будемо вирішувати виробничі питання та приймати працівників цеху в особистих питаннях у сухих кабінетах. А далі у планах – ремонт покрівлі над побутовою частиною, тобто над банями».
Комплекс робіт з ремонту покрівлі виконали покрівельники «Стіл Сервісу» на чолі з майстром Андрієм Горбенком. Спочатку провели обстеження і визначили, що на близько 150 кв. м м’якої покрівлі треба міняти її повністю з улаштуванням нової цементно-піщаної стяжки та відновленням вірного куту нахилу покрівлі для сходу зливових вод. На цій площі виконали цементно-піщану стяжку даху, покрили праймером – сучасним гідроізоляційним матеріалом, який добре ізолює від вологи та ще й служить відмінним клеєм, на який власне й настелили покрівельний матеріал у два шари. Місця накладання смуг покрівельного матеріалу також обробили праймером, щоб не дати волозі жодного шансу. На даху встановили крапельники з оцинкованої сталі, щоб запобігти потраплянню води, яка стікатиме з покрівлі, на стіни АПК.
Як зазначив начальник цеху допоміжних робіт «Стіл Сервісу» Дмитро Швейкін, усі роботи були виконані із застосуванням засобів запобігання падінню з висоти, а саме страхувального фалу, сучасних лямкових поясів із запобіжними стропами, захисно-уловлюючих сіток, а для видалення будівельного сміття з даху застосовувалися спеціальні пластикові конуси – сміттєпровід. Бригада, в* складі якої хочу відзначити покрівельників Андрія Данилова та Олександра Аргатюка, відпрацювала продуктивно і безпечно».
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.
Недаремно говорять, що молодь – це дзеркало, в якому можна побачити найближче майбутнє країни. Серед тих, кому сьогодні від 14 до 35, а саме цей вік визначений законодавством України як молодіжний, чимало тих, ким можна і варто пишатися. 12 серпня у світі відзначали День молоді. Україна вже другий рік поспіль долучається до цього дня.
Серед молоді, яку привітали та відзначили на урочистостях з нагоди Дня молоді у Металургійному районі, були 15 молодих працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з різних департаментів підприємства. Незважаючи на молодий вік, вони є досвідченими працівниками, волонтерами, надійною підтримкою ЗСУ, тими, хто з перших днів війни допомагав місту вистояти, хто сьогодні приймає та підтримує вимушених переселенців, хто у вільний час ремонтує техніку, пече смаколики для військових, донатить, здає кров, оберігає, будує і розвивається сам та розвиває власне підприємство.
Каву люблю, але донати – краще
Дмитро Чутілєв
Десять років у шахті працює гірничий майстер підземної дільниці шахтоуправління гірничого департаменту Дмитро Чутілєв. Він з шахтарської родини, адже бабусі, дідусі, батьки Дмитра більшу частину свого професійного шляху віддали саме шахтарській професії. Сьогодні майстер опікується завантаженням та доставкою руди для металургів підприємства. 24 лютого 2022 року він теж був у зміні, коли почув про напад агресора.
«Спочатку відчував якийсь ступор, але майже одразу прийшло і бажання діяти, – говорить Дмитро Чутілєв. – Так, я сьогодні не зі зброєю в руках, мій блокпост знаходиться під землею. Але й просто сидіти та відпочивати після роботи я не хотів. Колеги та друзі йшли на передову, їм була потрібна підтримка тут. Почав працювати «зв’язківцем», тобто коли військові про щось питали, знаходив тих, хто міг допомогти їм у цьому, зв’язував їх, аби якнайшвидше допомога та підтримка надійшла бійцям. Коли точилися бої за звільнення Херсонщини, почали надходити багато поранених, потрібна була кров, я вирішив, що здаватиму її стільки, скільки зможу і буде потрібно. Вважаю, що нічого особливого не роблю, я такий, як усі. Люблю каву, але вирішив замість чашки кави її вартість щоразу донатити. Дрібниця, але як на це подивитися. Це моя допомога. Ми* разом насправді можемо багато. От в мене є друг блогер. Він на своє 27-річчя попросив усіх привітати його донатами, більшість з яких, до речі, були 27 гривень. І разом назбирали 300 тисяч гривень! Оце сила!»
Будую майбутнє своєї дитини
Віктор Манькута
Майстер з ремонту устаткування цеху з ремонту металургійного устаткування № 4 Віктор Манькута свою кар’єру ремонтника розпочав не на нашому підприємстві, але мріяв працювати саме тут, на заводі. Розповідає, що після кожної зміни вирушав до відділу кадрів «АрселорМіттал Кривий Ріг» і запитував про можливість працевлаштуватися. Така наполегливість зрештою спрацювала, і ось він вже 12 років працює у нашому ремонтному цеху.
«Для мене завод завжди асоціювався зі стабільністю, надійністю, потужністю, – говорить Віктор. – Тут працюють класні люди. Мій колектив для мене став другою родиною. Саме наше єднання допомагає витримувати усі випробування. Я не на фронті, але не маю права залишатися пасивним. Що можна робити? Та дуже багато. Допомагай тим, хто поряд, хто потребує підтримки – це мій принцип. Зараз в країні війна, чимало людей (наприклад, мої однокурсники з Херсонської області) втратили свої домівки і все, що колись було їхнім життям. Я допомагав їм після окупації облаштуватися у нашому місті. Всією родиною ми збирали і збираємо необхідні речі для переселенців. А ще постійно допомагаємо дитячому будинку поряд з моїм домом. Туди ми відносимо речі, іграшки, дитяче харчування. Це ініціатива моєї дружини. В нас зростає син Матвійко, ми розуміємо, скільки потрібно дитині. Робити добрі справи може кожен. Головне – мати бажання. Своїми вчинками я будую майбутнє, в якому житиме моя дитина. А для дітей завжди хочеться кращого!»
Кров гірника – для захисника
Володимир Дорошенко
Головний інженер кар’єру 2-біс Володимир Дорошенко виріс в родині гірників. Тому саме гірничі професії він вважав найкращими для справжнього чоловіка. Тож його вибір був очевидним. Володимир каже, що ніколи про це не шкодував. Для нього гірники – це сильні міцні та загартовані люди. Зараз цю міцність випробовує війна. Серед колег Володимира є чимало тих, хто на передовій відстоює незалежність нашої країни.
«Я пишаюся нашою молоддю, своїми колегами у лавах ЗСУ і впевнений, що й у тилу нам розслаблятися не можна, – розповідає гірник. – Коли дізнався, що розпочалася війна, було спочатку відчуття розгубленості. Як це може бути? Але розпач швидко минув. Ми разом з сусідами облаштували місце укриття в будинку, почали активно донатити, збирали речі, їжу для переселенців, відправляли посилки захисникам. Мене тоді одразу вразила згуртованість наших людей. А наша молодь! Я навіть не очікував, що ми всі так зреагуємо – зберемося і почнемо діяти. Допомога може бути різною, не важливий її розмір, бо море теж складається з краплин. Ще до війни я на прохання рідних та знайомих здавав кров. З початком бойових дій почали надходити поранені, зросла потреба у крові. Я молода та здорова людина, тож можу бути донором. Я вірю, що моя кров врятує життя комусь з наших захисників, тому кожні 60 днів (як це дозволяють медичні норми) здаю кров. До цього долучилася і моя дружина. Тепер кров ми «донатимо» всією родиною. Знаєте, що мене радує? Коли приходимо здавати кров, то на станції переливання крові завжди дуже багато людей! І серед них багато молоді. Це надихає, дає віру і впевненість, що з такими людьми нашу країну ніколи не здолати. Ми переможемо!»
Молодь “АрселорМіттал Кривий Ріг” з нагородами
* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України
На дільниці ремонту вагонів управління залізничного транспорту гірничого департаменту постійно вирує робота. Сюди з кар’єрів підприємства приходять на «лікування» потужні вагони – думпкари. Аби ремонти проходили безпечно для самих -ремонтників «лікарів», нещодавно на дільниці візуалізували маршрути руху працівників. Безпечний шлях позначили яскравою жовтою лінією, яка одразу привертає увагу усіх, хто переступає поріг ремонтної дільниці.
«Шляхи безпечного пересування у нас завжди позначені, адже ми маємо справу з серйозним транспортом, – розповідає Василь Дремлюга, начальник дільниці з ремонту вагонів вагонної служби УЗТ ГД. – За допомоги нової розмітки ми потенційно ще більше віддалили небезпечні місця. Це важливо, адже під час ремонту інколи доводиться перекидати думпкар, і він може зачепити людину, яка проходить повз. Розмітка допомагає убезпечити цей ризик. А ще дільницею рухається кран, який підіймає та перевозить солідні вантажі, наприклад, борт думпкара, який важить 3,5 тонни, колісну пару (1200-1300 кг) або 7-тонний візок. Уявіть, а якщо вас випадково торкнеться ця «махіна»? Тому усім нашим працівникам, підрядникам та всім, хто потрапляє на територію дільниці, радимо рухатися виключно безпечним шляхом, який ми позначили жовтою лінією. Розмітку зробили наші працівниці: машиністка компресорних установок Оксана Ливанюк та машиністка крана Світлана Карпенко. Ми взагалі намагаємося, щоб на кожній ділянці нашої дільниці з ремонту вагонів панували безпека та порядок. Тож не зупинилися лише на розмітці, а навели порядок у майже у кожному куточку нашого підрозділу».
Сортування, дотримання порядку та раціональне розміщення, утримання робочих місць в чистоті, стандартизація та подальше вдосконалення – ці п’ять основних елементів системи 5S давно і активно використовують у цьому залізничному підрозділі. Таким чином навели лад і на майданчик, де відтепер зберігаються електродвигуни тепловозів. Ініціювали це працівники дільниці, які зараз боронять нашу країну на передовій: начальник вагонної служби Микола Москалець, бригадири Сергій Шляхов та Ігор Томілов. Естафету підхопили виконувач обов’язків бригадира слюсарів Микола Зернов та начальник енергослужби УЗТ Євгеній Стеценко. Зараз на майданчику електродвигуни вишукувалися у взірцевому порядку , а зелена або червона розмітка зон між ними одразу вказує, куди вирушить надалі двигун: або після ремонту на роботу, або буде утилізований. Також впорядкували і позначили зони розміщення вантажів (колісних пар) та місця безпечного находження стропальників. Тепер, як говорять залізничні ремонтники, у цієї дільниці точно є всі шанси вважатися зоною порядку та безпеки.
Підручний сталевара конвертерного цеху Володимир Колов був призваний на військову службу 8 квітня 2022. Він був солдатом, стрільцем роти охорони. Змінний майстер основної виробничої дільниці конверторів Віталій Таран розповів, що Володимир Колов був сумлінним працівником та проявив чудові здібності організатора.
«Володимир швидко освоїв свою професію, – говорить Віталій. – Він постійно вчився, розвивався, професійно зростав. Підміняв сталевара, змінного майстра, виконував обов’язки старшого змінного майстра основної виробничої дільниці конвертерного цеху. Талановитий був, мав чудові перспективи стати хорошим керівником. Спокійним був, завжди усміхненим, любив жартувати, заряджаючи позитивом себе й колег. У принципових питаннях вмів аргументовано відстоювати свою точку зору. Обожнював свою донечку Карину, якій у жовтні виповниться шість рочків, мріяв особисто повести її у перший клас. Страшна звістка для всіх нас».
Щиро співчуваємо родині, друзям, колегам нашого захисника.
12 серпня відбувся товариський футбольний матч між збірною вальцетокарного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» та цеху металоконструкцій ЛМЗ, і командою Донецького державного університету внутрішніх справ. Гру присвятили Дню молоді України.
Нещодавно збірна ВТЦ+ЦМК виграла Кубок ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Дня металурга та гірника. Дізнавшись про це, кадети Донецького університету, які скучили за великим футболом, кинули виклик робітничій команді. І цей виклик було прийнято.
«Якщо чесно, то мої особисті прогнози на результат гри були доволі скептичнми, – розповідає слюсар-ремонтник ЦМК Олександр Зіма. – Кадети молодші, тому логічно, що вони нас просто перебігають. Та результат у товариських матчах – не головне, головне – гра. Тож ми погодилися».
Але й поступатися ніхто не збирався. Тому команди почали гру обережно, оглядаючись на власні ворота, як кажуть. Ніхто не мчав уперед стрімголов, усією командою. Протягом першого тайму було кілька небезпечних моментів у обох команд, але надійно зіграв захист, воротарі не помилялися, та й везіння поки що було не на користь нападників. Перший тайм завершився безгольовою нічиєю, але глядачі не нудьгували, активно підтримували свої команди. Всі чекали на другу половину матчу.
«У мене не було прогнозів на гру перед її початком, – зізнався кадет університету Кирило Рева. – Ми ніколи не зустрічались на полі з цим суперником, тож що тут прогнозувати? Треба виходити й грати. Нашому азартові та молодій енергії заводчани протиставили досвід. І була велика інтрига: що ж сьогодні переможе – молодість чи досвід? Обидві команди грали самовіддано і коректно, я отримав насолоду від такого футболу».
У другому таймі глядачі нарешті дочекалися забитих м’ячів. Команда ВТЦ+ЦМК провела кілька потужних атак, і м’яч затріпотів у воротах кадетів – 1:0. Завзята молодь кинулася відіграватися, але невдовзі знову пропустила. І рахунок став 2:0. Це вже вагома заявкою на перемогу! Та суперники не погодилися з таким перебігом подій. Їхні атаки набігали на ворота цеховиків, і одна з них стала результативною – 2:1. Кілька разів у карному майданчику заводчан було дуже гаряче. Але фортуна все ж була на їхньому боці. Кадетам не вдалося дотиснути суперників, вони поступилися з мінімальним рахунком.
Футболістів і глядачів з Днем молоді по завершенню матчу привітали голова Металургійної районної ради Геннадій Шаповалов та директор департаменту з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Гайдаш. Вони подякували командам за видовищний матч, а також всім захисникам України за можливість місту мирно працювати, а його мешканцям повноцінно жити і навіть відзначати свята футбольними матчами.
