Позначка: наші люди

Категорії
Новини

Протиотрута проти стресу, коли «побігли їжачки»

На підприємстві відбувся онлайн-тренінг «Як зберегти емоційне здоров’я в умовах війни». Понад 200 його учасників-працівників наших підприємств вчилися протистояти стресам, піклуватися про свою психіку та продовжувати жити повноцінним життям.

«Встановлюємо контроль над власним життям, плануємо своє майбутнє, гуляємо на свіжому повітрі, милуємося природою, спілкуємося, займаємося улюбленими справами. А якщо «побігли їжачки» – не нервуємося, бо вже знаємо що робити під час небезпек. Втім, якщо занервували – потягніться, усміхніться, попийте води та глибоко подихайте».

Ці та інші поради учасникам Школи емоційного здоров’я на онлайн-тренінгу дала психологиня нашого підприємства Олена Шевчук. Головною фішкою навчання було те, що інформація про протидію стресам була побудована як

відповіді психолога на запитання наших працівників, надісланих раніше.

«Зараз психологічної допомоги потребують дуже багато людей. Серед них військові, люди старшого віку, діти та підлітки, ті, хто був або мешкають на окупованих територіях, бачили смерті, воєнні дії тощо. Психологічна допомога потрібна й мешканцям відносно мирних міст та селищ, адже усі ми, на жаль, знаємо що таке ракетні або «шахедні» обстріли. Але не всі готові «в живу» звертатися до психолога. Тому ось така форма питань-відповідей онлайн популярна та ефективна», – зауважила Олена Шевчук.

«Кулаки, стопи стиснули і розтиснули, зробили легкі фізичні вправи. Таким чином м’язи, які працюють, дають сигнал мозку, що все нормально. Мозок також заспокоюється, коли ми робимо звичайні базові речі: спимо, їмо, гуляємо, турбуємося про свій зовнішній вигляд, здоров’я, займаємося улюбленими справами», – лунало на тренінгу.

Учасники вчилися заспокоюватися при стресових ситуаціях, нападах паніки, дізнались, як правильно харчуватися, дотримуватися інформаційної гігієни, відпочивати. Також спрямовувати лють на ворога, страхи, а іноді і почуття провини за те, що ви у тилу, на допомогу нашим захисникам. Для цього треба донатити, плести захисні сітки та кікімори, робити окопні свічки, збирати на дрони тощо, а ще плідно працювати, підтримуючи цим економіку країни – все це дуже важливо. .

«У суспільстві зараз багато говорять про важливість ментального (психічного) здоров’я. І в цьому є сенс,  – говорить Олена Шевчук. – Негативні  емоції та відчуття потрібно усвідомлювати та брати під власний контроль. Війна – це отрута для нашого психіки. А якщо ти усвідомлюєш свій стан, знаєш, як вийти зі стресу, вмієш це робити, тоді ти маєш справжню протиотруту проти психологічних нападів війни».

Поради як краще засинати

Сон є найкращим відпочинком для тіла та мозку. Існують повільна та швидка стадії сну. Повільна стадія зазвичай триває 2 години, а швидка – 20 хвилин.

З моменту занурення в сновидіння відраховується 3-4 етапи по 140 хвилин.

Якщо ви лягли відпочивати о 24:00, то найлегше буде прокинутися з 06:40 до 07:00.

Якщо ви лягли спати о 23:00, то найлегше буде прокинутися в:

  • 1:20 (2 години 20 хвилин сну);
  • 3:40 (4 години 40 хвилин сну);
  • 6:00 (7 годин сну);
  • 8:20 (9 годин 20 хвилин сну).

Зберегти відновлювальні ефекти сну можна навіть при частих нічних пробудженнях, якщо відновити сон протягом 15 хв після вимушеного прокидання.

Негайно звертайтесь по допомогу якщо:

  • погано спите протягом двох тижнів (прокидаєтесь посеред ночі або не можете довго заснути, або навпаки ваш сон триває 10-12 та більше годин);
  • погіршився апетит;
  • з’явилася чутливість, дратівливість;
  • вам важко даються навіть прості справи, не можете сконцентруватися, виникають труднощі з прийняттям рішень, знижується продуктивність;
  • погано реагуєте на світло, звуки, запахи (головний біль, нудота);
  • ви постійно у пригніченому стані, швидко виснажуєтесь;
  • відчуваєте безпорадність, безвихідь.

Як звернутися до психолога підприємства?

Телефонуйте за номером: +38 098 249 22 48  – психологіня Олена Шевчук. Вул. Криворіжсталі, 1 («3-тя дільниця»), будівля Університету АрселорМіттал в Україні, другий поверх, кімната 216.

Електроні адреси:  

krr.medichelp@arcelormittal.com,

elena.shevchyuk@arcelormittal.com

Режим роботи: з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 16:45.

«Wellbeing Company» –  Сервіс психологічної підтримки для ветеранів

Безкоштовна лінія в межах України: 0 800 600 170

Безкоштовна лінія для дзвінків через Telegram з-за кордону: +380 (50) 183 17 83

Кожен ветеран «АрселорМіттал Кривий Ріг» (за персональним Employee ID отриманим в AMKR Telegram Bot) може написати в месенджер чи зателефонувати на безкоштовну лінію і отримати консультацію 7 днів на тиждень з 8:00 до 20:00. Всі витрати на консультацію покриває компанія «АрселорМіттал Кривий Ріг». Консультації можна отримати негайно (кризовий стан), в найкоротші терміни або заздалегідь спланувавши, враховуючи зручний для вас день і час.

Сервіс психологічної підтримки складається з 40+ професійних психотерапевтів, психіатрів та коучів, які допоможуть розібратися у емоціях, зменшити негативні наслідки війни, відновити втрачені основи та розвинути навички психологічної стійкості – здатності проходити через життєві труднощі, зберігаючи психічне здоров’я та особисту цілісність.

Гарячі лінії психологічної допомоги

0 800 333 161 – цілодобова лінія психологічної допомоги.

0 800 100 102 – національна гаряча лінія, спеціалісти якої допомагають впоратися зі стресом.

0 800 505 201 – гаряча лінія МОЗ.

0 800 100 102 – гаряча лінія Національної психологічної асоціації.0 800 210 160 – лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді».

#ВАРТОЖИТИ – команда психологів надає безкоштовні консультації всім, хто не може самотужки впоратись з переживаннями.

Категорії
Новини

У Бахмутському районі загинув наш колега Євген Гуцало

Життя Євгена обірвалося поблизу населеного  пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області. Герой загинув від мінно-вибухової травми, завданої безпілотником.

Євген Гуцало доєднався до лав ЗСУ України на другий день повномасштабного вторгнення. Він був навідником оператора батальйону оперативного призначення (на БТР) Національної Гвардії України. Євген добре знав, з яким ворогом доведеться мати справу, адже вперше на захист країни став ще у 2014 році та відбивав агресію росіян до 2016 року.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Євген Гуцало працював прохідником (підземним) у шахтоуправлінні гірничого департаменту.

«Євгеній влаштувався до нас за рік до повномасштабної війни. Миттєво влився в колектив та працював дуже сумлінно, – говорить Андрій Климов, начальник (підземний) прохідницької дільниці підземного будівництва ШУ. – Робота у Євгена була відповідальною, він здійснював проходку гірничо-підготовчих виробок, кріпив їх, тобто здійснював повний комплекс підземних робіт. Справа важка, потребує чималих зусиль, знань та суворого дотримання правил охорони праці. Євген з цим добре справлявся. Його головною рисою була відповідальність – і за себе, і за своїх колег, які працюють поруч. Загибель Євгена стала для нас великою трагедією. Ми співчуваємо його рідним та близьким».

У Євгена Гуцало залишилися дружина та донька.

Вічна пам’ять та шана Герою!

Категорії
Новини

Медпослуги для військовослужбовців-працівників підприємств компанії

У поліклініці металургійного виробництва медичного центру ПП «Стіл Сервіс» надаються безоплатні медичні послуги працівникам наших підприємств, які були або є військовослужбовцями, та членам родин загиблих.

Пройти медичне обстеження, отримати фізіотерапевтичні процедури, консультації профільних лікарів у поліклініці МВ можуть:

  • демобілізовані співробітники-ветерани війни, учасники бойових дій;
  • працівники, які мобілізовані до лав ЗСУ (які знаходяться у відпустці або на лікуванні);
  • члени родин загиблого (померлого) ветерана війни/захисника чи захисниці України, які працювали на підприємстві.

«Наше завдання – усіляко підтримувати захисників, в першу чергу, дбати про збереження їхнього здоров’я. У поліклініці МВ медичного центру ми вже проводимо додаткові прийоми військовослужбовців-працівників наших підприємств. Профогляди у нас і так проводяться безкоштовно, але трапляються випадки, коли захиснику треба додаткове лікування для пришвидшення одужання. Наприклад, зробити масаж, пройти фізіотерапевтичні процедури, флюорографічне обстеження, рентген, аналізи. Військовослужбовців завжди готові приймати наші лікарі-терапевти, окуліст, психолог та інші профільні лікарі», – сказала Наталія Гардань, начальник медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

Захисники-працівники підприємств, які бажають пройти додаткове медичне обстеження або процедури, можуть записатися на них, звернувшись за номером телефону: +38 067 532 24 42, або особисто прийти до поліклініки МВ (вул. Криворіжсталі, 5А) та записатися у реєстратурі.

Категорії
Наші люди

Талановитий дует

Найвищу нагороду – відзнаку «Честь та гордість ЛМЗ» – фрезерувальник Юрій Шедов отримав за свій талант. Адже лише по-справжньому талановиті працівники здатні працювати на унікальному верстаті для фрезерної обробки FZ-2500. Подібних верстатів та фрезерувальників вищого ґатунку немає на жодному промисловому підприємстві міста, запевняють в ЛМЗ.

Юрій Шедов вперше працевлаштувався на підприємство в цех водопостачання на посаду слюсаря ще до армії у 1975 році. Після служби юнак повернувся до цеху, але вже з мрією вивчитися на електрика. Але досвідчені колеги не поспішали розкривати йому всі секрети електричної справи. Це неприємно вразило Юрія, якому, попри величезний досвід, завжди до вподоби вивчати щось нове. Тож у 1980 році він почав працювати фрезерувальником в РМЦ-2.

«Тоді в цеху працював мій дядько, він допоміг мені з опановуванням фрезерувальної справи, допомогли й інші колеги – Віктор Школа, Анатолій Музін, – розповідає фрезерувальник. – Був період, коли я пішов з заводу, але згодом все одно повернувся, адже ремонтна справа мені припала до душі. Фрезерування – складний процес, але без нього жоден ремонт не обходиться. Мені подобається, що я постійно працюю з новими замовленнями. Та й напарник в мене шикарний і унікальний – верстат FZ-2500. Я завжди до нього дослухаюся. Він жодного разу мене не підвів, а його міць та можливості не можуть не вражати».

На цьому верстаті фрезерують корпуса редукторів поворота конвертора, траверса вантажопідйомністю 180 тонн для конверторного цеха, рудозбагачувальних та дробильних фабрик, запчастини для кліщових кранів блюмінга, плітовини станін блюмінгу, деталі для прокатних цехів, одновалкові дробарки АЦ-2. Цей дует – фрезерувальник Юрій Шедов та верстат – здатний обробити деталі завширшки 2,5 метри і завдовжки 10 метрів.

«Я впевнений, що на такому верстаті має працювати лише дійсно талановита людина, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Є досвідчені фрезерувальники, а є унікальні. Це про нашого Юрія Шедова. Йому ми довіряємо найскладніші замовлення. Фактично він стоїть на початку ланцюга обробки в нашому цеху, а потім вже деталь рухається далі. На FZ-2500 виконується перша обробка, і на це не витрачатимуть часу інші верстати. Кажуть, як почнеш, так далі і піде. А в Юрії я впевнений на сто відсотків. До нього часто приходять інші колеги за порадою. Він вчить нашу молодь».

Юрій Шедов вже міг би за віком дозволити собі заслужений відпочинок. Але фрезерувальник не уявляє, як можна не поспішати на роботу, не рухатися, не вчитися чомусь новому.

«Я працюю дві зміни через дві, і ось ці дні відпочинку мені допомагають пережити мої онуки, – розповідає Юрій Шедов. – Я з ними бігаю, граюся, ми разом будуємо замки та кораблі. Так я проводжу вихідні, очікуючи на робочу зміну. До цеху я завжди поспішаю з гарним настроєм. А зараз для мене це взагалі почесний обов’язок, адже ми працюємо і за тих наших хлопців, які зараз боронять незалежність нашої країни. Захисники мають знати, що на них чекають і що на заводі все добре. Я не можу воювати, але можу працювати біля верстата. І я це роблю, щоб за свій завод хлопці завжди були спокійні. Вірю, що згодом всім нашим цехом ми почнемо працювати на відбудову країни. Впевнений, що з цим завданням ми впораємося теж на 100 відсотків, от тільки скоріше б».

Категорії
Новини

Вулиця Криворіжсталі – місце на карті – центр життя

Продовжуємо розповідати про вулицю Криворіжсталі, яка межує з нашим підприємством, названа на його честь та на яку виходять п’ять прохідних «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Сучасна вулиця Криворіжсталі протягнулася майже на три кілометри. Для зручності часто її просто позначають «районами»: Перша та Третя дільниці, 15 школа, Червона. Про їхнє життя згадують та розповідають ветерани нашого підприємства і мешканці вулиці.

«Все вирує, ще й трамваї ходять»

Із захопленням згадує про перші позитивні враження від Кривого Рогу ветеран нашого підприємства Раїса Рудчик. До Кривбасу вона приїхала у 1969 році із селища Петриківка Черкаської області. Її у гості запросила родичка, запропонувавши подивитися Кривий Ріг – залізне серце країни. Тоді Раїса навіть гадки не мала, що незабаром працюватиме у самому центрі цього «серця» – на Криворізькому металургійному заводі, що її життя буде міцно пов’язане із вулицею Криворіжсталі, а мешкатиме вона поряд з нею – у районі зупинки 15 школа.

Раїса Рудчик

«Ця вулиця одразу стала рідною для мене, а щоденною дорогою на роботу – міст на Першій дільниці. Ним я ходила на роботу 37 років, – говорить Раїса Рудчик. – Вперше по мосту я пройшлася у 18 років, коли влаштувалася сортувальником-здавальником металу на перший блюмінг».

Раїса Олексіївна згадує, колись вулиця мала дещо іншу інфраструктуру. Наприклад, на Першій дільниці знаходилися великий продовольчий та овочевий магазини, кулінарія, де після зміни люди купляли додому котлети, вареники та інші смаколики. Дитячі іграшки, парфумерію, косметику та електротовари можна було купити у магазині на 15 школі, а ближче до Червоної – придбати взуття. Там був і магазин меблів.

«А який красивий одяг шили в ательє на Першій дільниці, яке знаходилося в одному із котеджів, поряд із мостом на завод. Там я собі замовила велюрове плаття «бутилочного» кольору, а зачіску робила у перукарні поряд, – говорить Раїса Рудчик. – Своїх дітей я водила до дитячого садочку на Першій дільниці. Цей будинок стоїть і зараз, щоправда, садочка там вже давно немає. А у ресторані Ластівчине гніздо ми з колективом цеху відзначали свята та дні народження. Зараз цей будинок став торговельним центром. Приміщення готелю, який був поряд з рестораном, зараз, на жаль, занедбане. У Палаці культури будівельників (на сьогодні Народний дім) я проходила курси крою та шиття, а донька вчилася там танцювати. Взагалі для мене вулиця Криворіжсталі була і залишається одною із центральних та улюблених вулиць міста».

Завербували… і сподобалось

«Зупинка Перша дільниця. Навколо лавки для очікування трамвая, поряд у старовинному кіоску з колонами продають смачне морозиво. Навкруги багато дерев, кущів, квітів. На зупинці стоять величезні стенди з афішами про кінофільми, інформацією про гуртки в ПК, розкладом танцювальних вечорів. Саме на цих танцях я і познайомилася зі своїм чоловіком, він працював водієм, возив землю та матеріали для будівництва заводу», – розповідає ветеран нашого підприємства Євгенія Бондаренко.

Євгенія Бондаренко

До Кривого Рогу Євгенія приїхала у 1958 році із Рівненської області. Потрапила сюди за вербуванням, коли набирали людей для будівництва доменної печі № 4. На завод Євгенія Бондаренко влаштувалася старшим стрілочником у залізничний цех № 1. Понад 20 років пропрацювала на станції Прокатній.

Колишній Палац культури будівельників

«Все наше життя оберталося навколо вулиці Криворіжсталі та прилеглих до неї районів, – говорить Євгенія Тихонівна. – Перша дільниця – це дорога на роботу і гарний відпочинок після неї у ПК. І мешкала я там поряд – у гуртожитку № 5, зараз цього будинку вже немає. До Соцміста та у «Город» ми їздили трамваєм. Тоді ходили ще старі вагони. У салонах були дерев’яні лавки, а квитки треба було пробивати компостерами. На Червону ми ходили по свіжий хліб та за булочками. Я пам’ятаю, що посеред залізничної площі була велика кругла клумба. Її, розвертаючись, обминали автобуси. До старого заводоуправління ми ходили через Третю дільницю і, зазвичай, просто через колії, бувало й попід вагонами пролазили. Зараз так я б не вчинила».

Квартиру Євгенія Бондаренко отримала теж біля вулиці Криворіжсталі у двоповерхових котеджах (мешкає там і зараз). Вікна її квартири виходять на 15 школу, тому вона добре пам’ятає, як та змінювалася – зносили стару одноповерхову будівлю та будували вже сучасні корпуси.

Згадує Євгенія Тихонівна і про «банні» дні. Хоча лазня і не знаходилася на вулиці Криворіжсталі, але наводити чистоту туди ходили багато її мешканців. Будівля цієї лазні стоїть і зараз, щоправда, занедбана.

«Вербування на завод стало для мене доленосним, місто одразу мені сподобалося, а життя наповнилося подіями. У мене гарна родина. Зараз радують донька, двійко онуків та 17-річний правнук. Життя вдалося», – усміхаючись, каже Євгенія Бондаренко.

Знає «душу» кожного криворіжсталівця

Щоранку Райосю Кузіну можна бачити на транспортній зупинці на Червоній – вона поспішає на роботу до «тисячки». Хтось скаже, що ж тут такого. А унікальність у тому, що Райосі Олексіївні 94 роки. З 1968 року вона мешкає на Червоній і працює лікарем-рентгенологом. Переважна частина її робочого життя пройшла у лікарні на Третій дільниці.

Райося Кузіна

«Родом я із Дагестану, мої батьки переїхали туди, тікаючи від голоду. До Кривого Рогу я приїхала у гості до сестри. Місто мені так сподобалося, що я вирішила залишитися тут жити, – розповідає Райося Кузіна. – У 1957 році я закінчила Дагестанський медичний інститут. В ті часи на Третій дільниці почала працювати друга міськлікарня, тому влаштувалася туди. Це був великий комплекс на 700 місць, де приймали лікарі майже за всіма напрямками. У цій лікарні обслуговувалися як працівники металургійного, коксохімічного виробництв, так і мешканці сучасної вулиці Криворіжсталі та прилеглих до неї районів. Ми робили флюорограми 53 тисячам людей, приймали їх у дві зміни! Діяв пересувний флюорограф для цехів заводу. Так що можна сказати, що я бачила «душі» майже кожного криворіжсталівця, мешканця цього району».

Лікарня на 3 дільниці, фото середини минулого століття

У ті часи лікарня була зразковою. Щоб працювати там, лікарям необхідно було пройти серйозний конкурс, у результаті якого колектив лікарні складався із медиків, які приїхали до Кривбасу із різних куточків країни. Щоб їм було де жити, на Червоній, поряд із залізничною площею, побудували будинок. Цікавий історичний факт – до другої світової війни на цьому місті знаходилася поліклініка для будівельників, працівників нашого заводу та їхніх сімей. Поліклініка була двоповерховою, мала 10 медичних кабінетів з необхідним обладнанням. Але найбільше, що на той час вражало і медпрацівників, і відвідувачів, – це м’які дивани, вкриті білими чохлами, які знаходилися у фоє другого поверху. Для тих часів це було дуже великою розкішшю. На жаль, цю поліклініку розбомбили ще на початку війни.

Лікарня у наші дні

«Червона та Третя дільниця стали центрами мого життя, – продовжує Райося Олексіївна. – А сусідство із підприємством сприяло тому, що мій син Тимур Кузін теж працював на ньому. Його знають за працею у профспілковому комітеті. Я теж бувала на підприємстві, але не на всій його території. Як і більшість мешканців цього району, я уявляю завод по його «верхівкам»: трубам, градирням, дахам цехів. І я рада, що і зараз можу допомагати людям, які працюють на підприємстві та живуть у місті поряд зі мною».

Категорії
Новини

ЛМЗ – у планах Перемога та подальший розвиток

Ливарно-механічний завод серед виробничих іменинників квітня. Це сучасний машинобудівний та ремонтний комплекс, який має повний цикл виробництва: від виплавки рідкої сталі з використанням електродугових печей до готових запчастин і машинобудівного устаткування. Щодня в цехах заводу близько 1100 працівників ремонтують обладнання для цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг», виготовляють запчастини та виконують замовлення для зовнішніх замовників.

Минулий рік для заводу, як і для усієї країни, був складним, щедрим на випробування. Що допомогло колективу Ливарно-механічного заводу впоратися з усіма проблемами та яким бачить майбутнє Ливарно-механічного заводу ми запитали у його директора Валерія Мовчана.

Директор ЛМЗ Валерій Мовчан

– Валеріє Петровичу, яким був минулий рік для Ливарно-механічного заводу? Які події чи заходи Ви вважаєте найголовнішими ?

Як і для всієї країни, перш за все, 2023 рік був воєнним роком. Ми продовжуємо жити та працювати в умовах війни. Звідси чимало випробувань, проблем, які треба розв’язувати, і це сьогодні надзвичайно складно робити. Ми відчуваємо нестачу персоналу. Це і через виїзд працівників за кордон, і через мобілізацію. Зараз 261 наш працівник служить у лавах ЗСУ. Є і загиблі герої – їх 21. Ми завжди пам’ятатимемо про них.

Особливо гостро на нашій роботі позначився підрив Каховської греблі. Тоді на певний час була паралізована робота фасонносталеливарного цеху. Відчули ми на собі і удари країни-агресора по енергетичних об’єктах. Як наслідок, не завжди була можливість забезпечити роботу цехів на повну потужність. Та ми не здалися. Зібралися і гідно впоралися з усіма проблемами, за це хочу подякувати усьому колективу нашого заводу. Основні наші зусилля були спрямовані на виконання планових та термінових завдань, підтримання обладнання та будівель у робочому стані.

– Які проблемні питання залишаються актуальними для виробництва зараз?

– У виробничників завжди проблем вистачає. Але роботу у мирний час і зараз годі й порівнювати. Перш за все, це гостра нестача кваліфікованого персоналу. І розв’язати цю проблему дуже складно. Ми ж живемо не в окремому світі. Подивіться на ситуацію на ринку праці в країні. Цю проблему відчувають усі. Звичайно, що хотілося б вищої оплати праці. Відчувається і напружений емоційний стан людей, адже постійно лунають повітряні тривоги, відбувають бомбардування. І дуже непросто після таких важких ночей йти на роботу.

Серед інших проблем – ситуація з енергоресурсами. Через їх дефіцит ми змушені обмежувати виконання певних робіт, а часто й взагалі не можемо їх виконати. Наше виробниче обладнання теж «відчуває» усі складнощі воєнного часу. Порушилися логістичні ланцюги постачання ТМЦ (блокада кордонів, відсутність шляхів через порти). Дається взнаки і зміна постачальників ТМЦ. Часто це пов’язано з тим, що ми не можемо працювати з підприємствами, адже вони або зруйновані, або знаходяться на окупованих територіях

– Чи позначалися блекаути та нестача водопостачання на роботі цехів? Яким чином вдається розв’язати ці питання?

– Обмеження енергоресурсів, внаслідок яких відбувається зупинка виробничих агрегатів, завжди має негативні моменти. Найперше, це зменшення ресурсу роботи обладнання, і, що найстрашніше – вихід обладнання з ладу. А коли не працює обладнання неможливе й вчасне та безперебійне виконання усіх замовлень. А це – зниження рівня довіри з боку наших клієнтів, це удар по нашій репутації.

Та завдяки кваліфікованій команді ЛМЗ вдалося мінімізувати вплив усіх цих випробувань на роботу підприємства. Багато було прийнято рішень, вжито дій, таких як, наприклад, переміщення обладнання з одного підрозділу до іншого, пошук альтернативних ТМЦ, пошук нових ринків реалізації своєї продукції тощо.

– Тоді що зараз для ЛМЗ є завданням № 1?

Для мене і заводу найважливіше – це зберегти найцінніше, що у нас є, – це колектив. Я добре розумію, що для цього потрібно забезпечити максимально безпечні, наскільки це можливо в даній ситуації, умови праці та гідний рівень оплати.

– Які переваги Ливарно-механічного заводу, на ваш погляд, дозволяють йому бути гідно представленим на ринку машинобудування?

– Ми універсальні, здатні виконувати ремонти нестандартного обладнання, виготовляти запчастини, відновлювати машини та механізми для металургійної та гірничовидобувної промисловості. Ми колектив професіоналів, робота яких – це поєднання досвіду старшого покоління з інноваційним підходом, сучасним обладнанням та програмним забезпеченням, яке ми постійно, навіть у цей непростий час, намагаємося оновлювати.

Продукція та послуги ЛМЗ мають попит не тільки серед підприємств України, але і за межами нашої країни. Минулого року ми відвантажили продукцію для Боснії та Герцеговини, Франції, Казахстану.

– Які позитивні моменти минулого року можна відзначити?

Ми змогли зберегти колектив, і це важливо. Водночас когось виділити окремо я не можу. Всі працювали на позитивний результат. Попри усі фінансові складнощі, все обладнання підтримується у робочому стані, виконуються необхідні ремонти та технічне обслуговування. І хоча якихось великих придбань обладнання у 2023 році не було, але можна відмітити переведення з парового на електричний підігрів води у РМЦ № 2 та РМЦ № 3. Щодо результатів нашої роботи, то ми виготовили для казахстанських металургів три ротори аглоексгаустера. Вперше виконали замовлення – виготовлення сталевих холодильних плит зі змійовиками для закордонних замовників. Для ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» освоїли виготовлення п’ятикубового ковша екскаватора, ланок конвеєра для агломераційних цехів.

– Зараз невдячна справа говорити про плани, навіть найближчі. Але ж є певний курс, яким ви слідуєте та плани, які хотілося б реалізувати. Чого очікуємо від 2024 року?

– Нашої Перемоги! А стосовно робочих планів, то ми точно не плануємо зупинятися. Вже у цьому році ми виготовили і відправили Ротор 9000 для підприємства «Qarmet» Казахстан. У планах виготовити ще чотири до кінця року. Працюємо над виготовленням двох великих зубчатих вінців та шлакової чаші 16 м³ для «Запоріжсталі». І, як завжди, відкриті для нових замовлень.

Від себе я хочу побажати усім нам мирного неба, завершення війни та повернення воїнів на свої робочі місця. Збереження та зміцнення трудового колективу, зростання іміджу підприємства, здійснення усіх наших мрій та побажань. Щоб наступний день народження ми вже святкували у мирній Україні!