Позначка: наші люди

Категорії
Новини

«Змійкою» рухаємось до нуля небезпек

В рамках Тижня охорони праці в «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшов конкурс водіїв.

Цього року Тиждень охорони праці в «АрселорМіттал» проходив під гаслом «Вірити в нуль». У водіїв нашого підприємства віра в нуль небезпек закріплюється професійними знаннями та навичками, які щозміни відпрацьовуються на автошляхах підприємства, міста та в кар’єрах. А конкурси водійської майстерності вдосконалюють їх.

Конкурс з безпеки дорожнього руху та надання долікарської допомоги-2024 зібрав 14 учасників – по сім водіїв з автотранспортного управління транспортного департаменту та гірничотранспортного цеху ГД.

Начальник АТУ транспортного департаменту Андрій Кіндрат зазначив, що конкурс вже став особливим, адже останній раз подібні змагання  проводилися ще до епідемії коронавірусу в 2019 році. А потім в Україну прийшла війна. «Разом з відновленням виробництва ми відновлюємо і наші добрі традиції конкурсів профмайстерності, де головна увага зосереджується на безпеці та порятунку людей», – зазначив Андрій Кіндрат.

Конкурс складався з трьох частин – теоретичної з тестами з правил дорожнього руху, практичної – змагань у фігурному водінні автомобіля категорії «С» та медичної – треба було врятувати людину, яка «потрапила у ДТП».  

На спеціальному майданчику конкурсанти виконували «змійку», об’їжджаючи сигнальні фішки переднім та заднім ходом, заїжджали в умовний «гараж» кузовом уперед, заїжджали на центр оглядової ями, зупиняли автомобіль у стоп-лінії не збивши кеглі.

«Оскільки в конкурсі брали участь водії, які керують різними автомобілями, ми вирішили, що вправи з водіння вони виконуватимуть на автомобілі-самоскиді. Це урівнює шанси усіх учасників показати свої вміння. До початку конкурсу водії вже встигли посидіти за кермом та, як кажуть, відчути авто. Для безпеки у кабіні знаходився і водій цього автомобілю», – сказав Ігор Мальований, начальник відділу охорони праці прокатного та транспортного департаментів.

Водій АТУ Сергій Цепур був першим, хто виконав цю частину практичних завдань. «Це мій перший конкурс профмайстерності. Перехвилювався, але старався все зробити правильно, – поділився враженнями Сергій. – Здавалося б, усі ці вправи нескладні для нас, адже подібне ми виконуємо щодня. Але ми це робили на іншій машині, ось в цьому і була складність».

Медична частина конкурсу складалася із двох етапів. У першій конкурсантам треба було надати домедичну допомогу постраждалому, який знаходиться у стані клінічної смерті. Водії перевіряли пульс та дихання постраждалого (його роль виконав манекен), проводили серцево-легеневу реанімацію.

«Конкурс був освітній,  адже при перевірці медичних знань водіїв ми оцінювали правильність дій, допомагали їм, роз’яснювали, як треба діяти та які засоби використовувати. Також ми перевіряли, чи знають водії як викликати бригаду швидкої допомоги на підприємстві. Головними критеріями оцінювання були саме правильність та послідовність, а не швидкість виконання завдань, – сказала Тетяна Васильченко, начальник служби здоровпунктів медичного центру ПП Стіл Сервіс».

У другій частині медичного конкурсу конкурсанти евакуювали умовно постраждалого під час ДТП із автомобілю, визначали, які у нього травми, надавали першу допомогу та викликали медиків.

«За 25 років роботи водієм я опанував багато видів автомобілів, в тому числі й пасажирські, тому проходив етапи конкурсу доволі легко, – сказав Сергій Корнієнко, водій великовантажного автомобіля ГТЦ. – Впевнено почуваюся і в медичній частині, бо вже доводилося надавати людям допомогу».

За результатами усіх етапів конкурсу сформувались дві трійки переможців.

Серед водіїв АТУ перемогли: 1 місце посів Олександр Ковіка, 2 місце – Віталій Титаренко, 3 місце – у Олександра Макаренка.

Переможцями серед водіїв ГТЦ стали: 1 місце виборов Сергій Корнієнко, на 2 місці Максим Хуткий, на 3-му – Олександр Ковтун.

Категорії
Наші люди

Вчитись рятувати? Чи не вчитись?

Доки одні ставлять собі це майже гамлетівське питання, водії «швидких» «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже добре оволоділи навичками домедичної допомоги постраждалим та активно допомагають фельдшерам рятувати людей, постійно вдосконалюючись у цій майстерності.

Руки впевнено тримають кермо, голова працює на 360 градусів – водій автомобіля швидкої допомоги везе фельдшера або бригаду медиків на терміновий виклик. Працівники нашого підприємства, підрядних організацій та звичайні перехожі (якщо це в місті) обертаються та проводжають «швидку» поглядами. Вони знають, що в цю мить бригада їде на порятунок людей або везе постраждалого до лікарні.

Прибувши на місце, водій не сидить у кабіні, а активно допомагає фельдшеру: приносить ноші, сумку з медичним обладнанням та медикаментами, допомагає в первинному огляді  постраждалого, за необхідності разом з фельдшером   проводить серцево-легеневу реанімацію  та кваліфіковано виконує усі вказівки медика.

«Ситуації бувають різними. Коли приїжджаєш та бачиш, що людина без свідомості, треба негайно з’ясувати причину та починати допомагати. Іноді дуже довго «качаємо» штучне дихання, але винагородою стає те, що людина приходить до тями. Дуже часто під час порятунку люди просто стоять навколо і лише нервують. Я одне їм скажу: треба вчитись рятувати – це обов’язок перед собою та перед іншими людьми і в мирний час, і особливо коли іде війна», – сказав водій автомобіля швидкої допомоги Анатолій Федоров.

За кермом «швидкої» Анатолій десять років, а його загальний водійський стаж складає більше 40 років. Зараз він працює у цехах гірничого департаменту та агломераційного виробництва.

Водій автомобіля швидкої допомоги Анатолій Федоров

«Про охорону праці усі знають, але чомусь нещасні випадки все одно стаються, – розповідає Анатолій Федоров. – Пам’ятаю, як під час переміщення важкої деталі чоловіку придавило ногу і він отримав відкритий перелом. Я активно допомагав зупиняти кров, накладав джгут, вакуумну шину, а потім обережно транспортував людину. Допомагав людям і поза роботою. Одного разу на трасі побачив аварію та зупинився. Водій отримав травму, теж перелом ноги з чималою кровотечею. До приїзду «швидкої» я затампонував рану, обробив її за допомогою препаратів своєї аптечки, у посадці знайшов пару гілок та зафіксував ногу. Потім, коли приїхали лікарі, вони сказали, що я все зробив правильно».

Навички порятунку Анатолій Федоров отримав на спеціальних курсах для водіїв «швидких», які проводять тренери медичного центру на базі Університету «АрселорМіттал на постійній основі. Також водії часто присутні (продовжують вчитися) і під час тренінгів з домедичної допомоги, які проводяться щонеділі разом з департаментом з охорони праці та фельдшерами для працівників нашого підприємства та підрядних організацій. Тренуватися допомагають і реальні виклики.

Ці курси пройшов і його колега – водій автомобіля швидкої допомоги Сергій Пустовіт. Його стаж керування медичним автомобілем – 20 років.

Водій автомобіля швидкої допомоги Сергій Пустовіт та фельдшер Валентина Зайцева

«На «швидку» сів випадково, адже до цього багато років працював водієм мікроавтобуса. Тоді на підприємство закупили нові «швидкі», водіїв для них ще не визначили. Я зайшов до начальника автоколони і пожартував, щоб мене призначили водієм одної з них. Ми посміялися і… начальник так і зробив.  Мене «прикріпили» до поліклініки гірничого департаменту. Спочатку мені не сподобалося, адже все було не так як завжди. Потім навпаки дуже сподобалось, особливо коли почав засвоювати науку порятунку на спеціальних курсах для нас, водіїв «швидких». До речі, ми навчаємося щорічно. А відпрацьовую навички на практичних заняттях та під час реальних викликів, коли допомагаю рятувати людей. Зараз я це роблю при здоровпункті рудоуправління».

Сергій Пустовіт зазначає, що водій швидкої допомоги має не просто досконало керувати автомобілем, а й уміти працювати в стресових ситуаціях, бути психологом – розмовляти, заспокоювати людину, яку допомагає рятувати. Водій може принести з автомобіля будь-яке медичне обладнання, бо добре знає що і для чого потрібне та де воно лежить. Це економить дорогоцінні секунди.

Сергій згадує, як допоміг врятувати чоловіка, який втратив свідомість (через мікроінсульт, як потім з’ясувалося). Разом із фельдшером він зробив чоловіку штучне дихання, привів його до тями та передав медикам міста.

«Одного разу під час поїздки нашу «швидку» зупинила поліція. Там сталося ДТП. Ми надали допомогу жінці, яка постраждала. Працювали разом із фельдшером, але я вже й сам навчився це добре робити, у разі необхідності не розгублюся. А набір необхідного медичного обладнання завжди з нами, без нього «швидкі» не виходять на чергування», – сказав Сергій Пустовіт.

«Мене дуже тішить, коли ми рятуємо людину. Але, на жаль, є випадки, коли цього зробити не вдається, – продовжує Анатолій Федоров. –Такі випадки стаються дуже рідко, вони «хапають» за серце, але ти розумієш, що ти зробив усе можливе для порятунку. У такі хвилини мені хочеться ще більше вдосконалити свої медичні навички». «А я хочу додати, що вміти надавати першу долікарську допомогу треба вчитися усім нам. І не просто прийти на заняття, щоб посидіти та послухати. А активно потренуватися, самим відчути, наскільки це важко та відповідально. Це може стати у пригоді у будь-який час. Тим більше зараз, коли в Україні йде війна. А для нас найголовніше – це життя людини», – сказав Сергій Пустовіт.

Категорії
Новини

Пояс по фігурі: естетично і безпечно

У тренінг-центрі «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулися командні змагання з безпечної роботи на висоті.

Це був один з основних заходів у рамках Тижня охорони праці. У змаганнях взяли участь п’ять команд – чотири з підрозділів «АрселорМіттал Кривий Ріг» і одна представляла підрядну організацію. Учасників привітав директор департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбек Єсмаханов. Він подякував їм за безпечну працю і закликав вірити у можливість нульового травматизму зі смертельними наслідками на нашому підприємстві, бо людина може досягнути того, у що вірить. І головне: робити все можливе для збереження найціннішого – людських життів.

З теорією найкраще впоралася команда підрядної організації «Ольвія». Друге місце вибороли працівники шахтоуправління гірничого департаменту. А третя сходинка зразу у трьох учасників – цеху ремонту металургійного устаткування № 2, цеху ремонту енергетичного устаткування та ремонтного цеху гірничого департаменту. «Ми не ставили перед командами якихось надскладних завдань, – розповідає один з арбітрів змагань Сергій Воінов. – Лише запитання, які стосуються програми навчання безпечній роботі на висоті. Бо саме ці знання є базовими для запобігання травматизму».

На практичному етапі учасники продемонстрували вміння вибрати з кількох запропонованих запобіжний лямковий пояс та строп до нього, які відповідають усім вимогам безпеки. Також ці засоби захисту треба було правильно надягти. Це доволі складно, бо сучасний пояс має кілька лямок, мотузок, карабінів та інших елементів, поєднаних в єдину систему, і надягти його – це зовсім не так, як звичайний пояс у джинси. «Найрозповсюдженішим зауваженням було невміння чітко підігнати елементи пояса під фігуру працівника, – прокоментував Сергій Воінов. – Якщо лямки неточно підігнані, то під час падіння людина може отримати додаткові травми. Вправність підгонки багатьом треба вдосконалювати».

Далі учасники продемонстрували вміння безпечно піднятися на висоту 5 метрів вертикальними сходами і спуститися вниз. Суддівська колегія зафіксувала лише одне грубе порушення. У одного з учасників був неповністю закритий карабін. Також під час практичної частини представники команд працювали зі стаціонарною тросовою системою. «Для багатьох ця система не досить знайома, – продовжив Сергій Воінов. – Тож не дивно, що дехто не міг правильно надягти затискач. Але хтось увімкнув креативне мислення, а хтось завдяки підказці – всі врешті-решт впоралися».

Перше місце у практиці здобула команда РЦ ГД, друге поділили між собою ШУ та «Ольвія», третє у ЦРМУ-2, а четверте у команди ЦРЕУ. За підсумками двох етапів місця розподілилися так:

1 місце – «Ольвія»

2 місце – ШУ ГД

3 місце – РЦ ГД

4 місце – ЦРМУ-2

5 місце – ЦРЕУ-2

Підсумовуючи результати, Жанбек Єсмаханов зазначив, що це саме ті змагання, де головне не перемога, а участь, яка дає змогу отримати нові знання та відпрацювати навички безпечної роботи, що є ще одним кроком на складному шляху до нульового травматизму.

Володимир Іващенко, монтажник підземний ШУ ГД:

  • Ми працюємо під землею, але часто на висоті. Наприклад, монтуємо устаткування у стовбурі шахти глибиною 1135 метрів. Внизу темно, тож прірву скоріш відчуваємо, ніж бачимо. Така собі прихована небезпека. За безпеку думаємо кожної секунди. Хотілося перемогти у конкурсі, але завадило хвилювання. Хоча друге місце – також непогано. Прошу всіх колег, всіх працівників нашого та інших підприємств: давайте працювати безпечно, з виконанням всіх вимог. Бережімо себе й тих, хто поруч».
Категорії
Новини

Наша перемога у поєдинку зі сміттям

Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», стажери підприємства та мешканці міста взяли участь у традиційній весінній толоці. Битва зі сміттям відбулась біля ставку на Терміналі.

Суботнім ранком навіть сама природа сприяла піднесеному настрою та плідній роботі. Зробити планувалося чимало: прибрати берег одного зі ставків та його довгу набережну від сміття, пожухлого листя та гілляччя, що накопичилися за зиму.

Взяти участь у толоці прийшли більше сотні охочих. Озброївшись рукавичками, сміттєвими пакетами, граблями, лопатами та мітлами, які були надані організаторами толоки – корпоративними комунікаціями підприємства – усі жваво стали до роботи.

Учасниками толоки стала і родина провідного інженера ДАТП Олександра П´єнтака. Поборотися зі сміттям він прийшов разом зі своєю дружиною Наталією та донькою Софією.

«Коли я розповів, що організовується толока, донька одразу сказала, що ми підемо на неї усі разом, – сказав Олександр. – Тим більш, що для нас це перший такий захід, де ми працюємо разом. Коли чисто, то усім приємно, а нам хочеться, щоб наше місто завжди залишалося охайним, щоб у ньому завжди було затишно».

«Я ніколи на таких заходах не була, для мене це вперше, – додає Софія. – Я навіть не сподівалася, що тут буде така весела атмосфера. Мені все подобається! Це наче волонтерство, тільки ти допомагаєш насамперед місту, в якому живеш. Прибирання взагалі-то річ не дуже приємна, але коли ти працюєш із багатьма людьми, знаєш, для чого це робиш, для кого – це дуже круто!»

З очерету на березі ставка разом зі своїми товаришами сміття збирав Ярослав Кемський, який опановує професію електрогазозварника у Криворізькому центрі професійної освіти металургії та машинобудування.

«Я постійно беру участь у різноманітних заходах, де треба застосовувати свої знання та здібності. Але на такому івенті, де треба прибирати наше місто, вперше. Ми ще тільки почали працювати, а мені вже сподобалося – людей багато, всі рішуче налаштовані на боротьбу зі сміттям, – поділився враженнями Ярослав. – Приємно, що організатори подбали про учасників, забезпечили не тільки засобами праці, а і водичкою, чаєм та смачнючими пиріжками. Я вже скуштував один».

Ірина Кучеренко дізналася про толоку з інформації в Телеграмі. «Я просто мешканка міста та просто волонтер. Мені хочеться, щоб у Кривбасі було чисто та охайно. Завжди хотілося зробити для цього щось корисне, але компанії однодумців не було. А тут погляньте, скільки таких, як я! Правду кажуть, що разом ми – сила. Тим більш, що це не просто ставок, це місце відпочинку багатьох людей, де, до речі, і я люблю відпочивати».

Прибирати набережну, носити до вантажівки великі та важкі мішки зі сміттям, вирубувати порослі на сходах активно допомагав учасникам толоки водій-підрядник Володимир Полторацький. Він привіз на толоку смачну випічку для учасників, але коли усі почали працювати, не всидів на місці, а почав активно допомагати.

«Як тут всидиш, коли усі працюють? Тому і заходився, – усміхаючись, говорить Володимир. – Мені хочеться, щоб наш Кривий Ріг був найчистішим містом. А той, хто хоч раз брав участь у таких заходах, вже ніколи не буде смітити, не кине у кущі чи на траву папір, пляшку тощо».

Цікаво, що до учасників толоки додалися і відпочивальники біля ставку. Там, де вони ловили рибу, почистили очерет, виловивши з води різний непотріб. Деякі жартували, що таким чином лишили заробітків археологів далекого майбутнього. Треба тільки найближчго часу дотримуватися чистоти та не смітити.

За кілька годин праці учасники толоки назбирали та повністю завантажили мішками зі сміттям великовантажну автівку. А це означає, що завдяки нашій праці та небайдужості наше місто стало чистішим та охайнішим.

Категорії
Uncategorized Новини

Назавжди найкращий, назавжди з нами

У Криворізькій гімназії № 22 відкрили меморіальну дошку на честь свого випускника, працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександра Пшеничного.

Сонячний квітневий день. Квіти, сум та сльози. Слова вдячності героям, які загинули, захищаючи нашу землю, боронячи кожного з нас. Серед трьох випускників гімназії, яким присвячені ці скорботні урочистості – наш колега, менеджер служби з впровадження міжнародних і корпоративних проєктів  «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Пшеничний. 25 років тому прийшов він на завод вальцювальником стану гарячої прокатки сортопрокатного цеху № 2. Згодом став майстром. Потім впроваджував Виробництво світового класу WCM. А далі – війна, яка перервала його життєвий шлях.

Олександр пішов захищати Україну добровольцем у перші години повномасштабного вторгнення. Мама героя, Любов Іванівна, згадує той день і не в змозі стримати сліз: «Про початок війни я дізналася о 4.40 ранку. Почала набирати номер синочка, але зупинилася. Йому ж рано на роботу, хай дитина  поспить. Набрала Сашу о 6.30. «Синку, ти вже чув новини? Війна почалася!» – кажу йому. А він мені: «Мамо, не вигадуй! Що за паніка?». Чую – увімкнув телевізор. «Мамо, я у військкомат». Даремно я його просила не спішити, все обміркувати, зважити. Він у мене патріот із самого малечку.

Звідти Саша телефонував, коли була можливість. А здебільшого ми всі спілкувалися з ним у групі в соцмережі. У нього завжди все було «ок», «норм», «порядок». Залишалося лише здогадуватися, у якому він пеклі. Та він і в мирному житті ніколи не скаржився, оберігав нас».

Родичі – мама, тітка, дядько, сестричка Катя, племінниця Владислава – називали Сашу своїм оберегом. Сусіди дуже його поважали. Завжди чемний, усміхнений, позитивний, підтримає, допоможе, підвезе на авто. Він добудував батьківський дім, самотужки навчився грати на гітарі, баяні, фортепіано. Дякуючи своєму завзяттю та людяності, Олександр Пшеничний і на роботі користувався неабиякою повагою у колег.

«До команди з впровадження WCM я прийшов, коли Саша вже був знаним майстром цієї справи, – згадує в.о. служби з впровадження міжнародних і корпоративних проєктів Олексій Можако. – Він був куратором у СПЦ-2. За кілька років цех досяг Срібного рівня, а економія від усунення втрат у цеху з 2015 по 2018 рік склала близько 100 млн грн. А потім Сашу перевели до цехів центрального департаменту з утримання та ремонтів, де впровадження лише починалося. Там він створив команду і запустив процес. Він був серед найкращих, досягав результатів завдяки своїй потужній активності, професіоналізму та неймовірній цілеспрямованості. Коли Сашко брався за справу, у нього очі світились від завзяття. Для нас він був не лише колегою, а душею компанії. Чудовий гумор, гітара, баян – це все Саша. Разом з ним ми грали у футбол за команду свого підрозділу, бігали кроси, брали участь у змаганнях з дартсу, армспорту та інших видів».     

За словами першої вчительки Тетяни Присяжнюк, отаким наполегливим і цілеспрямованим Саша був ще з дитинства. «Пам’ятаю, як білявий хлопчина Саша Пшеничний прийшов у перший клас, – згадує Тетяна Миколаївна. – І такий же він був маленький та худесенький. Та завжди прагнув бути найкращим. Рука на уроках не опускалася. Він дуже багато працював над собою, багато читав. Завжди сідав на задню парту, пояснював, що йому там комфортніше, краще думається. Але це не заважало йому бути першим, найкращим. Дівчаткам Сашко допомагав, з хлопчиками дружив, чудова була дитина».

Олександр був завзятим туристом. Обійшов з рюкзаком за плечима чи не всю Україну. Він любив свою рідну землю і без вагань став на її захист.

24 лютого 2022 року вони разом зі своїм другом і колегою Святославом Кузьменком поїхали одразу до військової частини, бо до ТЦК вишикувалися шалені черги, ворог стрімко насувався з півдня, і Сашко з другом найбільше боялися, що не встигнуть навіть зброю отримати. Вони встигли. Потім воювали пліч-о-пліч. А згодом Олександра терміново перекинули на авдіївський напрямок, де був прорив окупантів. 31 жовтня 2022 року солдат роти вогневої підтримки окремого розвідувального батальйону Олександр Пшеничний загинув у бою.

Вічна слава Герою!   

Категорії
Новини

«Смачний» дизайн та гарний настрій

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» після ремонту урочисто відкрили оновлену їдальню № 1 на території доменного цеху № 1.

«Двері – відчиняються, «тормозки» – скасовуються», – жартували під час відкриття їдальні доменники, залізничники, енергетики, газорятувальники та представники інших цехів підприємства, які тут харчуються вже протягом багатьох років. Усі з нетерпінням чекали, коли переріжуть стрічку і можна буде увійти до оновленого приміщення, оцінити інтер’єр та «зняти пробу» зі страв.

Павло Жабровець, заступник директора з реконструкції та перспективного розвитку департаменту з виробництва чавуну та сталі сказав: «За час війни приємних новин було небагато, тож відкриття оновленої їдальні стало визначною подією для усіх нас. Незважаючи на важкі часи, підприємство продовжує реалізовувати проєкти, які покращать якість харчування та зроблять більш сучасним сервіс для робітників наших підприємств та підрядних організацій. В умовах війни така підтримка є дуже важливою. Кожній людині приємно знаходитися у гарному приміщенні, де можна не тільки смачно поїсти, а й приємно відпочити та поспілкуватися».

Символічну стрічку на відкритті їдальні перерізали заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції Анджей Випих,  заступник директора з реконструкції та перспективного розвитку департаменту з виробництва чавуну та сталі Павло Жабровець,  генеральний директор ПП «Стіл Сервіс» Олександр Лісовенко, та Микола Грибок, заступник профспілкового комітету ПО ПМГУ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Інтер’єрні «спеції»

Ремонт у робочій  їдальні № 1 розпочався у грудні минулого року. Акцент перевтілення був зроблений на інтер’єрі, адже всі знають, що снідати та обідати приємніше й корисніше у атмосфері затишку та чистоти.

У їдальні пофарбували стелю, настінну плитку, двері, вікна та навіть кондиціонери. Їх ретельно почистили та підготували до літньої «вахти». Була зроблена ревізія системи опалення, облаштовані ніші під радіатори.

Було

Для зонування обідньої зали спеціалісти ЛМЗ спроєктували та виготовили спеціальні декоративні решітки. Ретельно продумана і система освітлення. Відтепер, крім загального, їдальня має ще й зоноване освітлення, а світлодіодні фішки створюватимуть атмосферу затишку. Подбали в їдальні й про нові та зручні столи та стільці.

Стало

Перші відвідувачі одразу звернули увагу на численні фотографії цеху та малюнок доменної печі на стіні.

Оновлений інтер’єр їдальні розробила спеціалістка департаменту стратегічних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Наталя Ореховська на чолі з керівником Андрієм Бабенком.

Усі ремонтні роботи виконали спеціалісти ПП «Стіл Сервіс». Вони демонтували старе та монтували нове обладнання, здійснювали електротехнічні, сантехнічні, оздоблювальні, штукатурно-малярні та теслярські роботи, а також опікувалися закупівлею необхідного  обладнання для ремонту та облаштування їдальні.

Загалом бюджет ремонту склав 1,3 млн грн. Про сервіс та смачні страви для відвідувачів дбають у цій їдальні кухарі ТОВ «Ленго Інвест».

Було
Стало

«Приємно пообідати в їдальні, ремонт та оздоблення якої ми самі ж і робили, – поділилася першими враженнями Наталя Григоренко, штукатурниця ПП «Стіл Сервіс». – Тут ми все фарбували, укладали плитку, виконували інші роботи. Слова вдячності, які лунали на відкритті, було дуже приємно чути».

«Я вже давно харчуюся у цій їдальні, добре пам’ятаю, якою вона була раніше, і майже не впізнаю її після ремонту. Вона круто змінилася на краще! – сказав В’ячеслав Черненко, провідний інженер ДАТП. – Інтер’єр, атмосфера – все супер! Я знав, що їдальня ремонтується, але не думав, що вона стане такою красивою. Тепер важливо підтримувати цей порядок. Вражає також асортимент блюд, все дуже смачне».

Анджей Випих, заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції:

«Після ремонту цю їдальню не впізнати – вона стала красивою, затишною та сучасною. В інтер’єрі є й пізнавальна складова, адже їдальня прикрашена фотокартками цеху – як історичними, так і тими, які відображають сьогодення першого доменного цеху. На фото можна побачити обличчя тих людей, які будували доменні печі та створювали інфраструктуру цеху, можливо, хтось побачить на них свого дідуся, бабусю, інших родичів. Поєднання минулого та сучасного – це важливо, адже цього року наше підприємство відзначатиме 90-річний ювілей. Користуючись нагодою, хочу звернутися до усіх працівників підприємства: збирайте історичні фотокартки, несіть їх до музею історії підприємства. Таким чином ми збережемо справжню історію для майбутніх поколінь металургів. А ще я хочу подякувати тим нашим працівникам, які зараз захищають Україну. Завдяки їхній мужності ми можемо спокійно працювати, підтримувати економіку країни та здійснювати різноманітні соціальні проєкти».

Олександр Лісовенко, генеральний директор ПП «Стіл Сервіс»:

«Ремонт їдальні № 1 став для наших працівників справжнім викликом, який ми з успіхом подолали. Ми виконували нові для нас види робіт та підходили до справи комплексно. Це наш другий об’єкт на підприємстві, який був відремонтований «під ключ». Люди – це найважливіше, тож ми поставили собі за мету створити для людей затишну атмосферу, де приємно не лише пообідати, а й поспілкуватися, зарядитися гарним настроєм. І цієї мети ми досягли. Спеціалісти «Стіл Сервісу» дотримуються правила, що замовник завжди правий, тож ми готові й надалі створювати та покращувати умови праці та відпочинку для працівників наших підприємств».

Їдальня № 1 працює з 7:00 до 19:00 (без вихідних).

Перерва: з 8:00 до 10:00, з 14:00 до 17:00.

Буфет № 26 працює без змін у звичайному режимі згідно з графіком роботи: цілодобово з 4:00 до 6:00, з 8:00 до 10:00, з 13:00 до 14:00, з 16:00 до 18:00, з 20:00 до 21:00 (без вихідних).