Перший день зими, звичайна обідня перерва. Працівники третьої автоколони, смачно попоївши, стояли купками й жваво гомоніли, налаштовуючись на другу половину робочого дня. І раптом один похитнувся і впав, не сходячи з місця. Кілька чоловіків миттєво схилились над ним, а один одразу ж побіг до начальника колони.
«Я був у кабінеті, вирішував виробничі питання, – згадує начальник автоколони № 3 автотранспортного управління Олександр Ткаченко. – Забіг схвильований водій і вигукнув: «Людині погано! Лікаря треба!». Пара запитань, і я вже набираю номер виклику фельдшерки здоровпункту коксохімічного виробництва, що недалеко від нас. А хлопці часу не втрачали. Підклали під хворого зимові спецові куртки, щоб м’якше та не змерз, та поклали в стабільне бокове положення. Визначили, що він при свідомості, дихає, серце працює, але не може ні говорити, ні ворушитись. Мабуть, тиск стрибнув».
В той день на чергуванні у здоровпункті була фельдшерка Ольга Парака. Прийнявши дзвінок та отримавши відповіді на кілька надважливих питань, вона миттєво підхопила медичну сумку та кинулась до «швидкої», яка завжди напоготові. А ще Ольга зателефонувала своїй колезі Наталі Баклановій зі здоровпункту доменного цеху № 2, як передбачено правилами системи взаємодії між здоровпунктами. Також до порятунку були залучені газорятівники газорятувальної служби підприємства. «З газорятівниками ми часто діємо у тандемі, – розповідає Ольга Парака. – У нас є медикаменти, крапельниці та медичне обладнання, а в них – спеціальне устаткування, наприклад, кисневий апарат, який дуже допоміг нам того дня».
Першою до хворого прибула Ольга. Вона підтвердила висновок автотранспортників. Хворий дійсно у свідомості, але стан важкий. Навіть очі не рухаються і якісь ніби затуманені. Ситуація загрозлива. Високий тиск, звужені судини, недалеко до інсульту з усіма можливими наслідками. А ось і хлопці з ГРС! Їх троє: бригадир Костянтин Панченко, газорятівник Олександр Судак та старший майстер Сергій Александрович. Вони знають, що робити. Миттєво дістається й налаштовується гірничорятівник – це багатофункціональний прилад, серед функцій якого є інгаляція киснем. І ось киснева маска на обличчі потерпілого. Декілька хвилин – і його очі, а далі й тіло починають оживати!
А тим часом прибуває підкріплення зі здоровпункту ДЦ-2. Ольга та Наталя встановлюють систему-крапельницю, щоб збити тиск. «Ін’єкцію не можна було застосовувати в тій ситуації, – продовжує Ольга Парака. – Адже різке падіння тиску могло призвести до важких наслідків. Тож крапельниця – ідеальний варіант. Тиск почав знижуватися і стан пацієнта стабілізувався. Вкотре виручили газорятівники зі своїм обладнанням. Саме своєчасна інгаляція киснем та медикаментозна терапія допомогли запобігти інсультові. А коли стан чоловіка стабілізувався, то хлопці ще й допомогли транспортувати хворого до лікарні, знову ж таки під маскою з киснем. Огляд лікарів був оптимістичним – інсульту не виявлено! Це не перший випадок вчасної чудодійної допомоги. Влітку минулого року ми з бригадою Костянтина Панченка врятували працівницю, у якої був важкий напад після прийому антибіотиків. І знову допомогли швидкість і кисень. За відсутності допомоги, з великою ймовірністю її б вже не було в живих». Головне задання нашої газорятувальної служби – захист працівників від небезпечних газів. Але насправді спектр їх роботи набагато ширший. Десятки врятованих життів тому підтвердження.
«Я не вважаю себе та колег якимись героями, – говорить бригадир газорятівників Костянтин Панченко. – Це робота. Рятувати – то є навіть у назві нашої професії. Ми постійно навчаємося, тримаємо у відмінному стані устаткування та інструменти, постійно на зв’язку з нашими медиками. Ретельна підготовка та чітка взаємодія рятують життя та здоров’я».
