Його життя обірвалося на найгарячішому напрямку – біля села Кліщіївка Бахмутського району, де зараз точаться запеклі бої.
Сергій Лавров служив водієм-електриком ремонтної майстерні роти забезпечення пальними та мастильними матеріалами батальйону матеріального забезпечення. Він загинув під час бойового зіткнення з ворогом. Через мінометний обстріл Сергій отримав смертельні поранення.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Лавров працював слюсарем з ремонту колісних транспортних засобів автотранспортного управління транспортного департаменту. На військову службу його призвали 13 вересня минулого року.
«Про таких людей, як Сергій, кажуть, що він був фахівцем від Бога, – говорить Віктор Пархомов, механік автотранспортного управління. – Він ремонтував усі види автомобілів, в тому числі і ті, які здійснюють перевезення у кар’єрі. До роботи підходив комплексно та творчо – оглянувши автомобіль, він вже знав, що і як треба робити, та який результат можна отримати. Сергій був дуже відповідальною людиною. Якщо терміново треба було щось зробити, він концентрував усю увагу на завданні. Він вважав, що твою справу краще за тебе ніхто не зробить. Цього принципу Сергій дотримався і під час призиву на військову службу. Він вирішив, що треба йти захищати свою країну, свій народ, свою родину, своїх двох діточок. Нам дуже не вистачатиме Сергія, його майстерних рук та надзвичайного спокою і врівноваженості. Ми будемо пам’ятати його завжди».
Колектив підприємства висловлює співчуття рідним, близьким, побратимам Сергія Лаврова.
Труби, металопрокат, стальні рейки та інші довгі і важкі вантажі перевозить на своєму автомобілі-«велетні» водій автотранспортних засобів Анатолій Омельченко. За свою сумлінну працю він був нагороджений до Дня компанії.
Від водіїв часто можна почути, що водіння для них – це не робота, а спосіб життя. За кермом вони навіть здатні розуміти один одного без слів, спілкуючись лише поглядами, жестами або фарами свого автомобіля. «Так воно і є, у нас своя система спілкування, хоча автівки та робота у всіх різні», – говорить Анатолій Омельченко.
Водійський стаж Анатолія нараховує вже 37 років, останні п’ять з них він працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – керує довгоміром, унікальним за своїми розмірами та можливостями вантажним автомобілем.
Водійській справі Анатолій Петрович навчався перед службою в армії. Ще юнаком вважав, що керувати автомобілем має вміти будь-який чоловік, ці навички завжди згодяться у потрібний час. Та й гарний життєвий приклад був поряд, адже його батько Петро Омельченко теж колись був водієм, працював в 17-й автобазі нашого підприємства (тоді ще КМЗ).
«Довгомір – це не звичайний автомобіль. Він створений для перевезення всього негабаритного, тож до кожного рейсу треба ставитися не стандартно, а індивідуально, – розповідає Анатолій Омельченко. – Довжина авто складає понад 13 метрів. Зазвичай цього вистачає для більшості вантажів. Але й серед негабаритних трапляються не такі, як всі. Якщо вантаж довший за автівку, його треба укладати так, щоб він виступав за борт не більше, ніж на метр. Це вимога правил дорожнього руху і дотримання безпеки на дорогах. Коли їдеш, увага до всього максимальна, адже при русі, особливо на поворотах, слід враховувати кут заносу причепу. Це потрібно, щоб не задіти машини поруч та все, що знаходиться біля дороги».
Анатолій Петрович каже, що водійська робота нелегка. Це на перший погляд здається, що просто сидиш у кабіні та крутиш «баранку». Насправді необхідно максимально концентруватися, враховувати усі моменти дорожнього руху і навіть бути стратегом – прораховувати події наперед. А ще ця робота дисциплінує – спонукає до дотримання правил безпеки, постійної уваги до власного здоров’я, взаємодопомоги.
Так було і під час відновлювальних робіт на криворізькій дамбі. На довгомірі Анатолій Петрович підвозив матеріали, необхідні для ліквідації наслідків ворожих «прильотів». Він згадує, що над відновленням дамби тоді, здавалося, працювало усе місто, і всі були надзвичайно згуртовані та допомагали один одному.
«Колись давно я працював на «міжгородці», – продовжує Анатолій Омельченко. – Ми розвозили запасні частини для сільськогосподарської техніки. Відряджень було багато, тож і водійських пригод вистачало. Але завжди допомагали професійність та звичайна людяність. І зараз теж вважаю, що у будь-якій ситуації ми маємо залишатися уважними до інших, поважати та допомагати усім, хто того потребує. Це нам зараз дуже потрібно, адже в країні йде війна. Як і більшість українців, я сподіваюся, що скоро вона закінчиться нашою перемогою. Хочу, щоб моя онука, якій 8 років, зростала у мирі, а ми могли і далі спокійно жити та працювати».
Міст через Інгулець біля Давидового Броду був підірваний росіянами. Зараз криворізькі фахівці допомагають у відновленні проїзду через річку. Основну «важку» роботу з укладання чотирьох 14-метрових балок в основу мосту було зроблено за допомогою підйомного автокрану Liebherr«АрселорМіттал Кривий Ріг».
Цим унікальним 90-тонним автокраном-«велетнем» керує водій автотранспортних засобів транспортного департаменту Сергій Марченко.
«У Давидовому Броді я був двічі, – говорить Сергій. – Спочатку їздив туди, щоб провести підготовчу роботу – на місці з’ясувати, як краще під’їхати до мосту, де можна поставити кран, інші нюанси. Це все важливо, щоб потім зробити основну роботу швидко та якісно. За допомогою крана мені треба було укласти основу мосту – металеві балки, кожна довжиною по 14 метрів».
Сергій Марченко розповідає, що працював за усіма правилами безпеки. Село зазнало дуже значних зруйнувань, є ризик натрапити на ворожу міну чи боєприпаси, які не вибухнули. Тож їздити технікою треба лише основними дорогами.
Нагадаємо, що окупація Давидового Броду тривала сім місяців, там проходили запеклі бої. Село стало ключовою точкою для контрнаступу ЗСУ. Ворог усіма силами старався уповільнити просування наших збройних сил, і у травні 2022 окупанти підірвали міст через річку Інгулець. Але це їм не допомогло, у жовтні ЗСУ остаточно вибили ворога з Давидового Броду, а згодом і звільнили від окупантів увесь правий берег Дніпра.
Перший місяць нового року завжди ставав початком реалізації нових планів.
За багаторічну історію нашого підприємства було чимало визначних дат старту нових ідей, проєктів, відкриття цехів, покращення благоустрою. І кожна подія на металургійному заводі була також знаковою подією у Кривому Розі, адже місто розвивалося разом із підприємством.
У ці січневі дні початку нового року «Металург» пропонує згадати деякі зі знакових дат нашої історії.
Перша доменна піч під час будівництва у січні 1934 року
2 січня – домну поставлено на сушку.
9 січня – до блоку кауперів домни підведена вода, змонтований водопровід охолодження кауперів.
13 січня – підстанція першого водопідйому підприємства отримала струм.
1 січня 1935 року до прохідної КМЗ (Криворізького металургійного заводу) на Третій дільниці вирушив перший трамвай
Будівництво заводу посприяло розвитку пасажирського транспорту міста. Трамвай був дуже потрібний для будівельників КМЗ. Довжина маршруту від історичної частини міста (зараз вулиця Святомиколаївська) складала 5,8 км.
1936 року проклали колію від Третьої дільниці до коксохімзаводу.
Перші рейси криворізького трамваюДо пуску трамваю на будмайданчики заводу робітників возили на вантажівках
У січні 1936 року був отриманий перший криворізький кокс
Будівництво коксохімічного заводу розпочалося ще у 1932 році. Але був час, коли будівництво індустріального об’єкту трохи сповільнилося. Робітникам-будівельникам потрібно було десь жити, тож у місті активно зводилися житлові будинки, їдальні, майстерні, прокладалися дорожні та залізничні шляхи. Лише у жовтні 1934 року почалося бетонування фундаментів печі першої коксової батареї, а у січні 1936-го вона була запущена в експлуатацію.
У першій декаді січня 1950 року задули другу домну
Її довелося відновлювати на зруйнованому після війни промисловому майданчику. Для більшої швидкості розчищення території та монтаж домни відбувались паралельно. Унікальність роботи полягала в тому, що ДП зводили поблизу того міста, де вона мала стояти. Вже у готовому вигляді домну за допомогою лебідок пересували на її «законне» місце. Пересування тривало сім годин і було успішним.
Про відновлення доменних печей після війни нагадують фото в музеї історії підприємства
У січні 1958 року розпочалося будівництво доменної печі № 4
Домна мала стати найбільшою в країні, з корисним обсягом 1719 кубометрів. Вона будувалася швидкісним методом і стала до роботи вже у вересні цього ж року.
2 січня 1960 року будівники заводу почали зводити доменну піч № 5
За своїм корисним обсягом – 2000 кубометрів – вона перебільшила свою попередню колегу. Також рекордсменкою домна стала і за обсягами свого будівництва. Вже наприкінці 1960 року домна стала до роботи.
Монтажники повітродувки у машзалі ТЕЦ, 1934 рік
Світове визнання
На січень 1970 року металопродукція нашого підприємства експортувалася в 30 країн світу в обсязі більше мільйона тонн на рік.
Запрацювала «дев’ятка»
Новорічні свята увійшли в історію і доменного цеху № 2.
30 грудня 1974 року домна-гігант № 9 була задута, 31-го – видала свій перший чавун, а з січня 1975 року вже працювала стабільно.
Над спорудженням комплексу доменної печі працювало понад 14 тисяч працівників. Деталі, конструкції, механізми та обладнання для домни виготовляли 1985 підприємств із 100 міст країни.
На комплексі «дев’ятки» під час будівництва працювала газета «Правда України», яка підготувала 133 спецвипуски, а видавництво «Промінь» видало про ДП № 9 три книги.
Костянтин Гринько понад 10 років працював апаратником одержання сирого бензолу в цеху уловлювання коксохімічного виробництва.
Герой мав вже досвід боротьби з ворогами – у 2014 році брав участь в АТО, тому був призваний 26 лютого 2022 року в перших рядах захисників. Захист країни, родини, міста завжди був для нього пріоритетом.
«Спокійний, врівноважений, досвідчений, відповідальний, – згадує героя заступник начальника цеху вловлювання з експлуатації КХВ Юрій Гаєвський. – Він виконував складну роботу, яка важлива була не лише для цеху, а й для заводу загалом. Костянтин один з 21 призваних у ЗСУ працівників нашого цеху. І кожен з них для нас надзвичайно цінний! Такі, як Костянтин, завжди у перших рядах, завжди роблять свою справу якісно. Та, на жаль, ми втрачаємо найкращих, наш «золотий фонд». Ми завжди пам’ятатимемо цього хлопця, бо не маємо права забути і простити ці втрати ворогові».
Костянтин Гринько загинув 4 січня в боях поблизу селища Кліщівка, Бахмутського району, Донецької області.
У захисника залишилася дружина та двоє дітей.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та друзям героя.
У 2023 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» витратить на медичне страхування своїх працівників понад 15,1 млн грн.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» і СК «Країна» підписали договір з добровільного медичного страхування, страхування від нещасних випадків та страхування здоров‘я на випадок хвороби на 2023 рік. Бюджет на страхування працівників (разом з дочірніми підприємствами) сягає 15,1 млн грн.
Основні опції медичного страхування – стаціонарна, поліклінічна та швидка допомога, денний стаціонар, обстеження, забезпечення медикаментами та витратними матеріалами для лікування.
Максимальна сума на лікування або обстеження на кожного працівника за рік при настанні страхового випадку становить 100 тис. грн.
Крім основних опцій існує понад 20 додаткових програм страхування. Це лікування онкологічних захворювань, проведення операцій на коронарних судинах, лікування глаукоми, катаракти, аневризм головного мозку, та інше.
Договір на 2023 рік покриває випадки, пов’язані з воєнними діями, а саме: усім застрахованим працівникам, у тому числі мобілізованим до ЗСУ та тим, хто в Теробороні, покриваються медичні витрати на лікування у разі травм чи поранення внаслідок бойових дій, самооборони, від вибуху мін, гранат, снарядів, ракет чи інших боєприпасів, а також руйнувань будівель та інших споруд.
З програми медстрахування працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
При встановленні інвалідності 1, 2 і 3 групи (в т.ч. зміна групи інвалідності на групу з більшою втратою працездатності) за захворюванням (крім професійного) або в результаті побутового нещасного випадку;
* I група – 50 тис. грн.
* II група – 20 тис. грн.
* III група – 10 тис. грн.
(Виплати здійснюються в рамках страхової суми).
При нещасному випадку (побутовому), який привів до смерті, одноразова допомога родичам складе 100 тис. грн.
Якщо стався нещасний випадок на виробництві (виробнича травма), страхова компанія узгоджує екстрену госпіталізацію потерпілого, покриває витрати на його обстеження і лікування. Йому надається екстрена допомога, необхідне операційне втручання.
Якщо у вас виникають питання стосовно наданих послуг, їх компенсації або якості, якщо є пропозиції щодо покращання медичних послуг, комунікації з контакт-центром або з конкретними мед закладами та лікарями, просимо звертатись напряму до фахівця департаменту персоналу Власенко Олени за тел. +380 56 499 17 17 або на ел. пошту elena.vlasenko@arcelormittal.com
