Працівники аглофабрики відтепер безпосередньо у своєму цеху перевіряють міцність запобіжних поясів, страхувальних стропів та драбин.
Як повідомила провідна інженерка з охорони праці Марія Лисенко, для перевірки устаткування, яке захищає від падіння з висоти та драбин, що використовуються у виробництві, працівники аглофабрики використовують спеціальний випробувальний стенд. Він має паспорт якості та відповідає вимогам українського законодавства щодо безпеки праці.
«Запобіжні пояси та страхувальні стропи – це основні засоби безпеки під час виконання робіт на висоті, – розповідає Марія Лисенко. – Користуються ними машиністи електромостових кранів, слюсарі-ремонтники, машиністи екскаваторів та представники інших професій. Пояси є на кожній дільниці. Загалом їх на фабриці близько 25 штук. І пояси мають бути у належному стані, бо від того залежать життя наших людей. Кожен пояс кожні пів року має пройти випробування на спеціальному стенді. Якщо випробування успішне, то на пояс чіпляється бирка з датою, і він може використовуватися протягом наступних шести місяців. Якщо ж іспит не пройдено, то він вибраковується. Тут компромісів бути не може».
Випробування поясу нам продемонстрував майстер денної ремонтної механослужби аглофабрики Віктор Дєєв. Він надів пояс на манекен, одне кріплення стенда прикріпив до спеціального кільця на самому манекені, а інше – до лямок поясу. Потім майстер перейшов на інший бік від стенда і почав крутити диск, який, завдяки спеціальному різьбовому з’єднанню, збільшує натяжіння лямок поясу. Сила дії зростала, що відображав прилад-динамометр, стрілка якого хилилася до більших показників.
«І ось ми довели силу натяжіння до 4 кілоньютонів. Ця сила відповідає 400 кілограмам. Саме таке навантаження мають витримувати елементи поясу, – пояснює Віктор Дєєв. – Далі засікаємо 5 хв і оглядаємо цей засіб індивідуального захисту. Якщо пояс витримав, то безпеку людей при його використанні гарантовано. Приблизно ті ж дії виконуються з драбинами та страхувальними тросами. Раніше ми здавали пояси на перевірку, їх везли на металургійне виробництво (сама ж аглофабрика знаходиться у районі гірничого департаменту – примітка автора). На це був потрібен час, транспортні засоби та витрати. А зараз все на місці: швидко, зручно, економно. Та й розуміємо, що випробовуємо для себе, для свого цеху».
А щоб самі випробування були безпечними, стенд оснащений захисним екраном з металевої сітки. Вона надійно захищає користувача стендом від елементів, які можуть розлетітися під час натяжіння устаткування, що випробовується.
Кілька днів тому поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області прийняв свій останній бій за свободу України наш колега. Командир стрілецького відділення, молодший сержант Павло Цвітков загинув 10 квітня 2025 року від отриманих ушкоджень, несумісних з життям, мужньо виконавши свій військовий обов’язок. До призову на військову службу він працював машиністом крана металургійного виробництва у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Павло прийшов до нас в цех у 2018 році, щойно вивчившись на машиніста крана, – згадує старший майстер конвертерного цеху Олексій Тиква. – Юного кранівника закріпили за досвідченим наставником Сергієм Калієвським. Павло виявив неабиякі здібності і швидко опанував складний ливарний кран вантажопідйомністю 180 тонн. Він транспортував ковші з чавуном та заливав його у міксери. Попрацював Павло недовго і був призваний на строкову службу до війська. Відслуживши, кранівник повернувся в цех, на ливарний кран, але вже 225-тонний, у розливальне відділення. І там він швидко опанував важку та небезпечну роботу з розплавленим металом. Павло був спокійним і виваженим, неначе пропрацював вже багато років. А потім почалося повномасштабне вторгнення, і наш кранівник на третій його день взявся за зброю. Боляче втрачати колег. Молодий, здібний Павло був надією цеху, його майбутнім».
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам воїна й металурга Павла Цвіткова.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» взяв участь у хакатоні зі сталого розвитку, який організував Державний університет економіки і технологій спільно з ГО «Центр сталого розвитку та регіональних ініціатив».
Цьогорічний хакатон зібрав учнів та учениць криворізьких ліцеїв та фахового коледжу ДУЕТ. Об’єднавшись у команди молодь розробляла свої креативні рішення розвитку бізнесу у Кривому Розі, шукаючи у хащах проблем шляхи їх вирішення.
Нагадаємо, що хакатон – це івент, під час якого учасники команд , застосовуючи мозкові штурми, вирішують конкретне завдання або розробляють дієве рішення.
Кейси – завдання та варіанти вирішення ситуацій, над якими у процесі хакатону працювали команди, вони отримували від партнерів заходу – різних підприємств нашого міста.
Менторкою на цьому заході від «АрселорМіттал Кривий Ріг» була Дар’я Черненко, фахівчиня з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів підприємства.
Про потрібне й «непотрібне»
«Чому молодь не обирає технічну освіту, а з нею й робочі спеціальності, і чи можливо це виправити? Саме над цим і треба було помізкувати команді старшокласників, якою я опікувалася, – розповідає Дар’я Черненко. – Ми працювали над потрібними ринку професіями, та тими, які є популярними настільки, що спеціалістів виявляється більше, ніж пропозицій роботи. Річ у тім, що зараз на ринку професій спостерігається дисбаланс попиту та пропозицій. Більшості підприємств потрібні представники робочих спеціальностей, наприклад, електрогазозварники, токарі, слюсарі, електрики, водії тощо. А молоді зараз більш цікаві професії, які дозволяють працювати онлайн: айтішника, менеджера, маркетолога. А ще більшість старшокласників мріють з першого ж робочого дня заробляти багато грошей. Також на вибір професії впливають стереотипи, на кшталт, робочі професії не престижні, вони важкі, малооплачувані. Насправді людина, яка, «має професію в руках», дуже цінується, затребувана на ринку праці і може добре заробляти».
Вихід знайдено!
Для розв’язання цієї проблеми команда Дар’ї нахакатонила декілька дієвих інструментів, які б дозволили виправити ситуацію. Беремо їх на озброєння.
По-перше, представникам закладів освіти та підприємств потрібно проводити якіснішу профорієнтацію у школах і, що важливо, починати це робити вже з 8 класу. Саме відтоді учні починають серйозніше замислюватися про своє професійне майбутнє. Ось тоді й потрібно зацікавлювати хлопців та дівчат технічними науками та спеціальностями, та розповідати їм докладніше як і де вони можуть застосовуватися. Молодь воліє знати, де вона може застосовувати набуті знання, якщо вступить на технічну спеціальність: на якому підприємстві працюватиме, як професійно вдосконалюватиметься, чи може вона зробити там кар’єру і почуватися впевненою у майбутньому. І про це, на думку молоді, їм мають розповідати люди, які самі пройшли цей шлях. Авторитетом в цьому питанні можуть бути випускники закладів освіти, які працюють за своєю спеціальністю і досягають кар’єрних висот, або навіть батьки школярів, які теж здобули професійно-технічну, або інженерну освіту, і працюють за освітою на підприємстві, задовольнившись власним вибором професії.
По-друге, для здобуття технічної спеціальності в майбутньому потрібно вже зараз цікавитись технічними науками, такими як хімія, фізика. У більшості шкіл не вистачає сучасного обладнання та лабораторій, аби зробити ці предмети прикладними. Саме через це у школярів формується уявлення, що технічні науки – це щось нудне та непотрібне. Бізнес зацікавлений у майбутніх кадрах, має інвестувати в сучасні шкільні лабораторії та практичні модулі.
По-третє – емоційніше та докладніше розповідати молоді про робітничі професії, а не так, як зазвичай – хтось прийшов до класу та з листочка пробубонів загальну інформацію про професію, як кажуть для галочки. В результаті ніхто нічого не зрозумів, не запам’ятав, не зацікавився. А коли настає час пік, і треба обирати де навчатися, найчастіше молодь користується такими принципами: куди усі, туди і я, батьки підказали, цей навчальний заклад знаходиться біля дому.
Загалом, молодь прагне до конкретних відповідей на свої запитання: що таке технічні спеціальності та чому вони актуальні? Які переваги вступу в той чи інший заклад освіти на таку спеціальність? Як співпрацює реальний бізнес та освіта? І які ж існують програми розвитку молоді на підприємствах?
А ми це вже робимо!
«Насправді, усі ці поради ми вже втілюємо в життя в «АрселорМіттал Кривий Ріг», – продовжує Дар’я Черненко. – Коли наша «бригада» амбасадорів підприємства приїздить до навчального закладу, то про тишу там забувають. Про професії ми розповідаємо за допомогою інтерактивів, зазвичай, з молоддю спілкуються представники тих або інших професій. Це молоді люди, які скористалися нашими програмами практики, стажування, були учасниками молодіжних проєктів, і згодом стали частиною трудового колективу підприємства. Про свій шлях успіху на зустрічах з молоддю розповідають і наші досвідчені працівники та керівники. До того ж такі зустрічі проходять неформально, кожен з учасників почувається вільно і може поставити герою питання, яке його хвилює. Насправді про молодіжне життя підприємства, наші профорієнтаційні програми можна розповідати дуже багато. Краще залишу координати, звертайтеся, ми вам все розкажемо, покажемо, познайомимо, зацікавимо: Вікторія Коцуба, менеджерка з розвитку молодіжних проєктів 067 842 56 98 (https://www.instagram.com/3d.amkr?igsh=NHh3ajVqNjd0Ym44)
І наостанок учасники хакатону трохи помріяли. Вони уявили підприємство майбутнього, де усі процеси роботизовані, але роботи не забирають нашу роботу – люди контролюють техніку та обслуговують її. У цих мріях є сенс та перспектива втілення, адже це саме той технічний розвиток, для якого молоді і потрібно набувати технічних знань.
Електромонтери двох цехів «Ливарно-механічного заводу» отримали спеціалізовані костюми та каски із захисними екранами, які здатні убезпечити від електродуги.
Як розповів заступник директора «ЛМЗ» з охорони праці Олександр Кірєєв, у цехах заводу пройшли аудити з впровадження корпоративних стандартів «АрселорМіттал» з охорони праці. «За підсумками аудитів був запланований комплекс заходів, впровадження яких дозволить суттєво підвищити рівень безпеки для працівників, – говорить Олександр Кірєєв». І серед цих заходів – забезпечення електромонтерів надійним сучасним спецодягом та засобами індивідуального захисту, які б захистили від наслідків можливих вражень електродугою. На цей момент їх отримали цех металоконструкцій (3 комплекти) та ремонтно-механічний цех № 1 (4 комплекти). У планах – забезпечити подібними засобами захисту електромонтерів усіх цехів «ЛМЗ».
Старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас пояснив, що електродуга – це дуже небезпечне явище. Вражена нею людина може загинути чи мати важкі травми. «Електродуга створює дуже високу температуру, – розповідає старший електрик. – Раніше електромонтери отримували звичайні спецові костюми, як у котельників або слюсарів-ремонтників. І звичайно ж, про ефективний захист від дії електродуги не йшлося. А зараз люди вдягнені у набагато щільніші костюми та ще й з пропиткою, яка захищає від згубних наслідків дуги. А прозорий захисний екран, який кріпиться до каски, боронить обличчя. Раніше ж використовували захисний щиток, який зазвичай застосовується для захисту від механічних пошкоджень, наприклад, осколків, які можуть відлетіти під час роботи молотком тощо. Новий же екран виготовлений з матеріалу, який і осколки відіб’є, і від дуги захистить».
Електромонтерка з ремонту та обслуговування електроустаткування Олена Калієвська обслуговує електроустаткування ЦМК та ремонтує його. Електромостові крани, вальці, верстати, ножиці, преси, металорізальні машини і дуже багато зварювального устаткування – це все працює завдяки електричному струму. А ще є три підстанції, які перетворюють струм з напругою 6000 вольт на 0,4 кВ. Саме устаткування підстанцій є найнебезпечнішим щодо виникнення електродуги, хоча Олена зізнається, що все електроустаткування небезпечне. Елегантно сидить на ній новенький костюм.
«В ЦМК я працюю лише кілька місяців, а взагалі електромонтеркою – вже 30 років, – каже Олена. – Раніше працювала в цеху виробництва виливниць. Такий зручний костюм отримала вперше. До цього нам видавали звичайні роби, на яких так було й написано – «чоловічий». А оскільки шиті вони були на кремезних чолов’яг, то на мені їх плечі впевнено звисали в бік ліктів. А зараз вони там, де й мають бути – на плечах. Штани розширені у стегнах. Тобто я отримала жіночий варіант, а чоловіки – свій покрій. На куртці є зони для провітрювання, які відкриваються блискавками і покриті сіточкою. Такі ж зони у відповідних місцях є на штанях. Літо не за горами, тож користь від того буде відчутною. Враження дугою у нашому цеху не було, і дуже сподіваємося, що й не буде, але мушу сказати, що у цьому костюмі та у шоломі з новим екраном я відчуваю себе впевненіше, ніж раніше. А екран має більшу захисну площу, ніж щитки. Це важливо, бо дуга не обов’язково вражає по прямій».
Олександр Дзюбас зазначив, що нові засоби захисту – це чудово. А до електробезпеки у ЦМК підходять комплексно. «От хоча б взяти вимикачі-автомати, яких багато у цеху, – каже Олександр. – Саме зараз триває заміна старих автоматів зі знімною кришкою, на нові нерозбірні, використання яких значно знижує ризик враження електродугою. Тобто намагаємося діяти на упередження».
Всеукраїнський день довкілля цього року припадає на 19 квітня. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та «ЛМЗ» не стали так довго чекати і взялися за прибирання рідного міста на тиждень раніше. 12 квітня вони зустрілися на набережній одного зі ставків на Соцмісті, того, що з островом, а до них приєдналися інші містяни. Організували весняну толоку корпоративні комунікації нашого підприємства. Допомогли з організацією ПП «Стіл Сервіс», молодіжна організація підприємства, автотранспортне управління та інші.
Напередодні у місті йшов сніг, лив дощ, а температура ледь-ледь перетинала нульову позначку. Тож ті, хто ухвалив для себе тверде рішення, попри все, взяти участь у прибиранні, жартували між собою, що можливо доведеться чистити місто не від сміття, а від снігу. Але зранку блиснуло сонечко, градуси полізли вгору, земля почала швидко просихати, і вже о десятій ранку чималий гурт учасників толоки, які зібралися на набережній, гайнув берегом ставка на полювання за сміттям. І де б не заховалися пляшки, пакети, старі калоші та інший мотлох, прибиральники знаходили це все, пакували у величезні чорні пакети і тягли до самоскида, який гостинно приймав пузаті пакети у свій чималенький кузов.
«Ми вже вдруге беремо участь у «АрселорМітталівській» толоці, – каже фахівчиня нашого бюро перепусток Віра Паєцик. – Минулого року прибирали разом з чоловіком Дмитром, який працює вальцювальником на блюмінгу. А цьогоріч до нас приєднався наш песик Бруно. Тож ми втрьох більшу територію зможемо прибрати (усміхається). Сьогодні у нас все як у «Маленькому принці» Екзюпері: «Встав уранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету».
Полювання на сміття продовжувалося. А коли діставали палицями мотлох із самого ставка, то це скоріш нагадувало риболовлю. Ось двійко кремезних юнаків разом з чорними мішками несуть у напрямку до самоскида ще й три скати. Питаю: «Шановні, а на що сьогодні скати клюють?» «Не повірите, руками наловили», – усміхаються хлопці. Настрій веселий, сонячний. Багато хто працює з усмішками на обличчях.
«Ми прийшли сюди нашою волейбольною командою, – говорить капітан волейболістів з КНУ Іван Соколов. – Це чудова можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, зробити чистішим наше рідне місто. Але якщо відверто, то такі громадські заходи ситуацію з чистотою у місті чи країні суттєво не виправлять. Це моя особиста думка. Тут треба програма на державному рівні. Треба штрафи для тих, хто накидає. Великі штрафи, щоб не хотілося того робити. А ще треба збільшувати чисельність комунальних служб, мотивувати комунальників більшими зарплатами. Але починати треба з себе, що ми сьогодні й зробили».
Позбирали сміття, потягали мішки, завантажили самоскид, трішки втомилися, зголодніли. А тут смаколики від організаторів! Сосиски в тісті, пиріжки з капустою, а на десерт ще й з яблуками та повидлом. Смачно їсться на свіжому повітрі. А якщо це ще й запити смачним чайком чи кавусею, та у гарній компанії – то кайф. Радістю світяться очі у нашого молодого працівника, учасника молодіжного руху «3Дільниця», амбасадора підприємства Валерія Федорченка: «Мені подобається робити корисне для людей. Отримую від цього істинну насолоду. Допомагав організовувати молодіжні заходи. Брав участь у майстер-класах для діток працівників підприємства. І коли одна маленька дівчинка подарувала мені свою поробку, це було щось неймовірне! І сьогодні працювалося в задоволення. Та й результати ж видно».
І дійсно, територія, звільнена від сміття, засяяла, заграла по-новому. Розпускаються листочки на деревцях, які минулої осені саме тут посадили наші колеги-заводчани. Підсобний робітник «Стіл Сервісу» Руслан Удовенко серед тих, хто садив ці дерева. А зараз він їх обрізає і робить це з неприхованим задоволенням. «Це неймовірне задоволення, спостерігати, як оживають наші деревця, – усміхається Руслан. – Садили їх пізно восени, переживали: чи приймуться, чи не померзнуть? Не померзли! Бачте, які верби-красуні. Я живу у власному будинку, дерев у мене багато. Яблуньки, грушки, сливки… Навіть туї є, тож я знаю, як їх обрізати, щоб швидко зростали та радували око».
Віталій Мендель став на захист України влітку 2023 року. А до того він працював верстатником широкого профілю у ремонтно-механічному цеху № 1 «ЛМЗ».
«Ми з Віталієм були знайомі близько 35 років, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Тоді ще юний токар прийшов працювати в цех. Віталій працював сумлінно. Він обробляв деталі на токарно-гвинторізному верстаті. Робив все якісно. Виконував найскладніші завдання. Завжди був спокійним, виваженим. Колеги його дуже поважали: за професіоналізм, готовність допомогти, за доброту та людяність. У цеху він зустрів своє кохання, своє родинне щастя. Його дружиною стала Оксана, яка працювала у нас токаркою. У них народилося двоє синів. Старший з них зараз воює з окупантами, молодшому – 11 років. А в суботу ми поховали нашого героя Віталія Менделя. Неможливо повірити в те, що його вже немає з нами».
Водій протитанкового взводу, солдат Віталій Мендель отримав смертельне поранення під час виконання службових обов’язків 3 квітня 2025 року в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям і колегам загиблого воїна.
