У ремонтно-механічному цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» було замінено покрівлю основної виробничої будівлі на площі 986 квадратних метрів.
РМЦ-1 – один з найперших введених в експлуатацію цехів нашого підприємства. Перша доменна піч ще будувалася, а багато деталей для її оснащення вже вироблялися в цьому цеху. Спочатку будівля РМЦ знаходилася безпосередньо біля доменних печей. Відступаючи, у 1944 році окупанти її підірвали. А новий корпус цеху побудували в іншому місці у 1951 році. І з того часу повної заміни покрівлі не проводили, робили лише ремонти м’якої покрівлі».
«Дах над цехом був типовим для часів, в які його збудували, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – На металеві ферми трикутної форми приварені швелери, на які покладені важкі залізобетонні плити, до речі, не закріплені надійно. А поверх плит – м’яка покрівля з толі чи руберойду. М’яку покрівлю ремонтували багато разів. А от повної заміни, яка набагато дорожче коштує, не проводили. Але плити місцями почали нахилятися, а дах протікав. За кілька років до повномасштабного вторгнення ми почали поступову заміну плит на металеві щити. Природно, що почали з найпроблемніших ділянок. Але війна і пов’язане з нею важке фінансове становище призупинили цей процес. Зі старою покрівлею залишився чималенький східний проліт. Проблеми з безпековим станом покрівлі вимагали термінового вирішення».
Євгеній Гречаний розповів, що у східному прольоті знаходиться кілька важливих верстатів: фрезерних, стругальних, відрізних. А також наплавна установка та майданчики для зберігання готової продукції, яка тут же відвантажувалася замовникам на транспорт.
«Для повної заміни покрівлі знадобилися значні кошти, набагато більші, ніж на заміну лише м’якої покрівлі, – продовжив Євгеній Гречаний. – Чималенька сума, особливо в нинішніх складних умовах. Але ніякі гроші не варті безпеки для людей. Роботи зі встановлення нової покрівлі виконала підрядна організація. Спочатку ремонтники зняли всі шари м’якої покрівлі. Їх за всі роки було накладено 23 шари один на один. Потім демонтували плити. А на їхнє місце встановили та приварили металеві щити, набагато легші, ніж плити, що значно зменшило навантаження на ферми та опори. На щити поклали шар акваїзолу, сучасного ізоляційного матеріалу. На нього поклали 150-міліметровий шар граншлаку, виробленого нашими доменниками, який збереже тепло. Зверху додали 50-міліметрову бетонну стяжку, а над нею – ще два шари акваїзолу. Недешево, але надійно, для людей. Ми щиро вдячні керівництву первинної організації ПМГУ за сприяння у виділенні коштів та керівництву «АрселорМіттал Кривий Ріг» за інвестицію в нашу безпеку».
Очільник цеху додав, що нова покрівля добре зарекомендувала себе протягом січня-лютого-березня, є безпечною і добре захищає від вологи, а ще зберігає тепло. А у найближчій перспективі така ж заміна покрівлі чекає на одну з будівель ковальської дільниці РМЦ-1. Тож попри повномасштабну війну і поки що збиткове виробництво, підприємство вкладає кошти у безпеку та покращення умов для своїх працівників.
У місті вчетверте відбувся «Ярмарок професій» – популярний профорієнтаційний захід, організований Департаментом освіти та науки Криворізької міської ради. Традиційно головним партнером та співорганізатором заходу виступило ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Упродовж шести днів у Палаці культури металургів на «Ярмарку професій» «тренди» на різноманітні спеціальності вивчали майже 7, 5 тисяч учнів коледжів, ліцеїв, гімназій. Свої пропозиції щодо навчання їм пропонували 6 закладів вищої, 14 фахової передвищої та 12 – професійно-технічної освіти. Цьогорічний ярмарок об’єднав провідних підприємств нашого міста, серед яких «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвест Холдинг». У цьому році до профорієнтаційного заходу приєдналися два важливі партнери – комунальні підприємства «Кривбасводоканал» та «Криворіжтепломережа».
Катерина Залозних, директорка департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«Цього року «Ярмарок професій» проводиться навесні, саме під час шкільних канікул, щоб більше дітей та підлітків мали змогу побувати на заході та дізнатися про професії, які є у нашому місті. Цей захід є унікальним, адже тут, в одному місці, представлені майже усі навчальні заклади Кривого Рогу. У молоді є можливість дізнатися про професії та підприємства, а також можливість працевлаштування на цих підприємствах.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» є давнім партнером багатьох закладів освіти. Разом ми впроваджуємо багато програм з підготовки та працевлаштування молоді, популяризуємо технічні спеціальності, започатковуємо програми розвитку молоді тощо. А ще ми прагнемо показати хлопцям та дівчатам, що розвиватися можна і у рідному місті, адже для цього тут створено багато можливостей та перспектив. І наше підприємство приклад цьому».
Магія сталі від «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Наше підприємство було представлено на Ярмарку трьома локаціями. Перша зустрічала гостей одразу біля входу до Палацу культури металургів. Тут молодь, їхні батьки та педагоги дізнавалися більше інформації про підприємство, мали змогу побачити зразки нашої продукції та сировини, яка використовується у виробництві та познайомитися з проєктом «Нова фабрика» з вуст його безпосередніх учасників, адже вже незабаром стартуватиме набір на нову четверту хвилю проєкту.
Центральна локація «АрселорМіттал Кривий Ріг» була оформлена у поєднанні стилю відомого роману про Гаррі Поттера та виробництва.
Щороку ми намагаємось придумати щось нове для заохочення молоді, шукаємо нові шляхи аби зацікавити сучасне покоління технічними професіями, унікальними програмами для розвитку, аби молодь обирала для навчання професії, за якими потім вони зможуть прийти працювати до «АрселорМіттал Кривий Ріг». Оскільки, якщо не знати фізики, все навколо здається магією, то ми вирішили поєднати на локації магію та виробництво, і за допомогою культових персонажів допомогти розібратися у професіях та подивитися на металургію, як на сферу дивовижних та неймовірних речей.
Протягом усіх шести днів роботи ярмарку локація збирала навколо себе дуже багато молоді, адже крім основної інформації про підприємство юнаки та дівчата могли пограти тут в інтелектуальну гру. За правильні відповіді про можливості підприємства, його великі проєкти, стажування, молодіжне життя, на учасників гри чекали призи-сюрпризи.
Великою популярністю у відвідувачів ярмарку користався розподільчий капелюх, який можна було не тільки приміряти, а й порозмовляти з ним. Наприклад, якщо Гаррі Поттеру він обрав факультет навчання, то учасникам локації капелюх пророкував їхню майбутню професію. Тож навіть ті, хто до цього не знав ким хоче бути, вже мали орієнтир у професії та дізнавалися більше про те, де цьому навчають.
Сфотографуватися у спецодягу підприємства, костюмі сталевара, у касці, а також у капелюсі Гаррі Поттера, плащі та з чарівною паличкою можна було на оригінальній фотозоні – третій локації підприємства.
Анджей Випих, заступник генерального директора з персоналу, корпоративних комунікацій та питань євроінтеграції «АрселорМіттал Кривий Ріг» особисто приміряв капелюха, порозмовляв з ним та отримав приз.
«Я чесно відповів на запитання, і отримав за це винагороду, – усміхаючись сказав Анджей. – Взагалі я вражений великою кількістю учасників ярмарку. Це говорить про те, що молодь активна, вона турбується про своє майбутнє і робить усе можливе для здійснення своїх планів. Вибір професії – це непроста справа. Потрібно багато інформації та часу, щоб правильно визначитися з напрямком діяльності, а також важливо більше дізнатися про своє майбутнє місце роботи. «АрселорМіттал Кривий Ріг» тісно співпрацює з багатьма навчальними закладами міста. Ми знайомимо молодь з нашими професіями, виробничими можливостями та, звичайно, з перспективою побудувати власну кар’єру та професійного розвиватику на нашому підприємстві».
Яке майбутнє обрати молоді?
«Ярмарок професій» відвідав в.о. міського голови Юрій Вілкул. Вітаючи гостей він зазначив, що у житті важливо зробити правильний вибір, і саме вибір професії, першого робочого місця є одним із ключових. Цього року «Ярмарок професій» вийшов за межі не лише нашого міста, а й області, адже його учасниками стали партнери з інших міст. До ярмарку доєдналися і представники правоохоронних органів, які розповідали дітям про роботу патрульної поліції, служби державної охорони тощо.
Очільник міста особливо підкреслив, що молоді важливо здобувати якісні знання відповідно до реального ринку праці. Це дає впевненість у майбутньому. А наше місто буде й далі робити усе можливе для того, щоб молодь залишалася працювати у Кривому Розі та розвивала його.
Тетяна Кріпак директорка департаменту освіти і науки міськвиконкому:
«Кривий Ріг – дуже велике місто і, навіть з можливостями інтернету, бувають такі випадки, що молодь просто не знає про ті навчальні заклади, які є у нашому місті, про підприємства, які працюють тут. Тому «Ярмарок професій» – унікальна можливість для учнів 9-11-х класів, а також їхніх батьків дізнатися про те, де можна навчатися у рідному місті, а потім й отримати роботу. Кожен учасник ярмарку мав нагоду поспілкуватися з представниками провідних підприємств міста, отримати інформацію та поради з «перших рук», визначитися з вибором майбутньої спеціальності».
«Тільки заходиш на ярмарок, очі розбігаються при виборі професій, обирай, що хочеш, – поділився враженнями від ярмарку учень 9 класу Олександр Косіненко. – Усі локації дуже цікаві, біля кожної хочеться зупинитися, подивитися, дізнатися нового. Щоб обійти увесь ярмарок треба багато часу. Скоро я буду закінчувати навчання, тож мені вже треба визначитися, яку освіту отримувати, куди йти працювати. Поки що я не вирішив куди. Про «АрселорМіттал Кривий Ріг» знаю – це кар’єри, шахта, металургійне виробництво, а для молоді там діє проєкт «Нова фабрика» та ще багато нового та цікавого.
«Я хочу стати графічним дизайнером, зараз думаю куди піти навчатися, розглядаю тільки навчальні заклади Кривого Рогу, – говорить учениця Тернівського ліцею Олександра Загоруйко. – Де потім працюватиму теж поки не визначилася. Я живу у промисловому місті, мій батько працював тут на одному з підприємств. І я розумію, що роботи у місті багато, а після війни її стане ще більше, бо країну треба буде відновлювати. Вивчусь та долучусь до цього».
Газорятівники газорятувальної служби (ГРС) «АрселорМіттал Кривий Ріг» захищають працівників підприємства від дії небезпечних газів, рятують під час аварійних ситуацій, викликаних різними причинами та беруть участь у виробничих процесах, пов’язаних з використанням газозахисної апаратури. Їх головний здобуток за роки існування підприємства – сотні врятованих життів.
Олег Івлєв прийшов на підприємство 14 років тому. Вакансій тоді було небагато, а серед них – місце газорятівника. Він вирішив спробувати, і не пошкодував.
«Те, що робота вимагає певної фізичної підготовки та моральної стійкості, я зрозумів зразу, – згадує Олег. – Тоді я займався боксом, і це допомогло мені впоратися з труднощами. У колективі зустріли привітно. Закріпили за досвідченим В’ячеславом Нестеруком, який зараз воює за Україну. В мене було бажання вчитися, а Славик виявився чудовим наставником. Тож вже за кілька місяців я вже самостійно проводив профілактичну роботу: перевіряв газопроводи, слідкував за виконанням газонебезпечних робіт, проводив профілактику устаткування, допомагав цехам в організації робіт з газозахисною апаратурою. Але найскладніше – це порятунок людей під час надзвичайних ситуацій. Для того, щоб впевнено діяти у таких випадках – треба практика».
Олег згадує свій перший по-справжньому екстремальний виклик. Він працював рятівником вже кілька років. І от надійшов сигнал з доменного цеху: на колошнику доменної печі сталася біда – працівника придавило металоконструкціями.
«Чоловік кричав так, що стало моторошно. Вочевидь, він мав чисельні переломи. Ми почали надавати першу долікарську допомогу. Він благав не торкатися до нього, бо дуже боляче. Але ж ми мали його врятувати. Дуже акуратно поклали на жорсткі ноші, бо на м’яких з такими травмами транспортувати не можна. Зносили потерпілого сходами, де жорсткі ноші не мали б пройти, але пройшли, бо ми всі дуже того хотіли. Чоловіка передали медикам. Потім вже дізналися, що людина має численні переломи та інші ушкодження, але для життя загрози немає. Рятувати людей – це, мабуть, найбільше, за що я люблю свою роботу, і ще ніколи не пошкодував, що пішов у газорятівники».
Були й інші випадки, коли Олег з колегами рятували людей. Один з них стався на ТЕЦ. Люди працювали у загазованому приміщенні. Раптом працівникові стало погано. Потім стало серце. Івлев з колегами прибули вчасно. Під’єднали кисневий апарат, вміло виконали закритий масаж серця. Людина була врятована.
«З кожним подібним випадком ти дієш все впевненіше, – пояснює Олег. – Мандраж зникає, є лише чітке усвідомлення того, як маєш діяти. Дуже добре, що новачків не задіюють у надзвичайних ситуаціях самих. Лише разом з досвідченими колегами. Обов’язково в команді є бригадир або майстер, рятівник з досвідом, який дає команди. А молодь вчиться, набирається майстерності. Багато наших колег зараз воює, тож нам як ніколи треба смілива, цілеспрямована молодь».
Один з таких молодих і вмотивованих, що прийшов у службу два роки тому – Павло Калінчук. Зараз він вже не лише проводить профілактику, а й кілька разів був задіяний у аварійних виїздах, рятував людей.
«Я швидко призвичаївся, знайшов спільну мову з газорятівниками, – каже Павло. – Чудові, доброзичливі люди. Вони діляться досвідом. Всі докладають зусилля, щоб новачок швидше навчився і якомога краще все опанував. Моїм наставником був Іван Васько, і я вдячний йому за науку. Я намагаюся вчитися у всіх колег, чий досвід мені корисний. Багато цікавлюсь, запитую, навіть у працівників інших змін, у цеховиків. Головне – хотіти».
Батько Павла також газорятівник. Зараз він на фронті. Коли юнак ще вчився у металургійному технікумі на прокатника, просив у батька взяти його до своєї служби. Але той відказував, що ще рано.
«А коли почалося повномасштабне вторгнення, батько сам допоміг мені з працевлаштуванням, – говорить Павло. – Вчився я з нуля безпосередньо на робочому місті. Наполегливо відпрацьовував на манекені надання першої допомоги, тож під час першого надання допомоги потерпілому під час аварійного виїзду я не відчув особливого хвилювання. У голові, наче комікс, виникли фрагменти, що й за чим робити, і я правильно під’єднав кисневий апарат. Людину ми врятували. Всім, хто хоче спробувати цікаву чоловічу роботу, хоче рятувати людей, я рекомендую нашу службу. Спробуйте. Краще шкодувати за тим, що не вийшло, ніж за тим, що не наважився спробувати. Зробіть перший крок, а досвідчені колеги допоможуть».
Ігор Беліченко – один з найдосвідченіших газорятівників. Працює у ГРС більш ніж 30 років
«Я є свідком того, як підприємство розвивається, як впроваджуються нові технології, – розповідає Ігор Беліченко. – Колись ми лише говорили про безперервне розливання сталі, а зараз вже у роботі три машини безперервного лиття заготовок. Те ж саме й з газорятувальним оснащенням. Пам’ятаю стару газозахисну апаратуру, простенькі аналізатори. Зараз маємо прилади світової якості, дуже надійні й точні. Начальник ГРС Сергій Леонов, керівництво служби постійно дбають про сучасні станції заправки балонів, про наші побутові умови. Ось кімната прийому їжі. Холодильник, електроплитка, рукомийник. А ось тренувальна кімната. Сюди напускається дим, і ми відпрацьовуємо виконання робіт в умовах загазованості».
Ігор Беліченко впевнений, що працює серед найкращих людей. Що серед найвагоміших цінностей ГРС – повага одне до одного.
«У мене дуже цікава робота, – усміхається Ігор. – Я буваю в цехах і бачу, що у багатьох робота однотипна. Одні й ті ж виробничі операції щодня. А робота газорятівника – це цікава книга. Кожен день, як нова перегорнута сторінка. Різні цехи, різні процеси, різні люди, різні ситуації. Я вдячний кожному, з ким довелося разом працювати. Особливо вдячний тим, хто нас зараз захищає. У коридорі є стенд. Там загиблі наші герої. З кожним з них я працював протягом багатьох років. Йду, дивлюся на портрети, і навертаються сльози. Вони пішли добровольцями. Вони загинули, щоб ми жили. Я впевнений, що ми переможемо варварів, які прийшли на нашу землю грабувати і вбивати. Хлопці б’ються на передовій, а ми тут маємо робити все, щоб їм допомагати, щоб підприємство працювало, щоб зберегти життя наших працівників».
Життя Євгенія Єрьоміна обірвалося під час проходження військової служби та під час його лікування в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний клінічний госпіталь» у місті Київ.
Молодший сержантЄвгеній Єрьомін помер в наслідок гострої хвороби.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Євгеній працював контролером у виробництві чорних металів (по коксу) дільниці технологічного контролю КХВ.
«З Євгенієм ми працювали з 2017 року. Він здійснював відбір та підготовку проб коксової продукції, – розповідає Інна Капітула, начальник дільниці (коксохімічне виробництво) технологічного контролю КХВ служби вхідного контролю департаменту з якості. – Це дуже відповідальна робота, яка потребує чималих знань, неабиякої фізичної підготовки. В цілому, контролер – це саме той фахівець, який стоїть на варті якості продукції, він слідкує за тим, щоб не було браку. З перших днів роботи Євгеній одразу влився у наш колектив, в якому, до речі, переважно працюють жінки. Світла та добра людина, дуже відповідальна, позитивна, легка у спілкуванні. У нас всі любили та поважали Євгенія. Він завжди був готовий допомогти, і не тільки своїм колегам. У вихідні він їздив до своїх рідних допомагати по господарству. Євгеній з величезною повагою ставився до людей похилого віку. На військову службу Євгеній був призваний на початку 2023 року. Його смерть – це дуже важка втрата для нас».
У 2024 році Україна, Кривий Ріг та гірничо-металургійна галузь продовжували боротьбу за виживання. Основним викликом для нашого підприємства стало подолання втрати конкурентоспроможності, яку спричинили різке підвищення тарифів на енергоресурси в Україні, перебої в енергопостачанні через російські обстріли та складнощі із забезпеченням персоналом. Це відбувалося на тлі зниження ринкових цін на нашу продукцію.
Як результат, рівень завантаження виробничих потужностей металургійного виробництва становив 25-30% від довоєнного в 1 та 4 кварталах минулого року та 50% у 2-3 кварталах. Гірничий департамент працював на 70% від довоєнної потужності. Хоча порівняно з 2023 роком ми збільшили виробництво основних видів продукції на 40-70%, за підсумками 2024 року ми все ще не змогли вийти на прибутковість, що означає третій збитковий рік для нашого комбінату поспіль.
Працюючи разом з усією країною в умовах, які у мирний час важко було б уявити, ми протрималися завдяки вашому вражаючому професіоналізму та самовідданості, а також підтримці материнської компанії, яка з початку війни надала нам фінансові вливання на суму понад 1 млрд дол США.
Беручи до уваги складну фінансово-економічну ситуацію, в якій знаходиться наше підприємство, та враховуючи невиконання показників для виплати 13 зарплати, за результатами переговорів з уповноваженою трудовим колективом підприємства особою – головою ПО ПМГУ, було вирішено виплатити винагороду робітникам підприємства та дочірніх компаній за підсумками роботи за 2024 рік у розмірі 50% середньомісячної заробітної плати за фактично відпрацьований час у 2024 році. Винагорода буде виплачена разом з заробітною платою за березень 2025 року.
Також за результатами переговорів з головою ПО ПМГУ було ухвалено рішення про диференційоване підвищення рівня окладів робітникам підприємства та дочірніх компаній з 01 травня 2025 року від 5% до 22% (в середньому по підприємству – 15 %).
Підвищення відбудеться в індивідуальному порядку залежно від відхилення поточної зарплати працівників від середнього рівня оплати на ринку праці України з урахуванням умов праці на робочому місці, та дотриманням внутрішньої та зовнішньої справедливості в оплаті праці.
Сподіваюся, що незабаром настане мир і наше підприємство візьме найактивнішу участь у повоєнній відбудові України.
Володимир Копань став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Він був призваний на військову службу під час мобілізації 30 березня 2022 року. До мобілізації Володимир працював верстатником широкого профілю (бригадиром) в ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.
Змінний майстер дільниці унікальних верстатів РМЦ-1 Володимир Павленко згадує про Володимира Копаня, як про вправного, досвідченого фахівця та чудову людину. «Він був універсалом, – розповідає Володимир Павленко. – Добре працював на своєму карусельному верстаті, міг у будь-який момент підмінити колег на інших верстатах. Від роботи ніколи не відмовлявся. Робив її швидко, якісно, безпечно. Володимир мав веселу вдачу, завжди був енергійним, активним, міг жартами створити позитивний настрій у бригаді. Цехові старожили його любили, а новачки, молодь поважали, тяглися до бригадира, як то кажуть. Страшна звістка про загибель нашого колеги ошелешила кожного, хто знав Володимира. Дуже важка втрата. Не можу повірити, що нашого бригадира, нашого товариша вже немає з нами».
27 березня 2025 року оператор відділення ударних безпілотників взводу безпілотних авіаційних комплексів, старший сержант Володимир Копань отримав поранення, несумісне з життям, в результаті ворожого артилерійського обстрілу в районі Торецька Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Володимира Копаня.
