У Руслана цікава робота. Він газорізальник цеху металоконструкцій. Його машина плазмово-дугового різання виготовляє з листового металу найрізноманітніші заготовки і готові деталі. Але цей передріздвяний робочий день видався незвичайним, адже Руслан Глаголєв отримав завдання вирізати різдвяну зірку для відеоролика.
Знімати кліпи напередодні новорічних свят вже стало доброю традицією для корпоративних комунікацій. Оператор Дмитро Мікрюков добре знає свою справу. Камера у його слухняних руках зараз знімає процес плазмового різання. А сюжет для кліпу придумала Наталія Терещенко. Їхній творчий тандем не раз здобував найвищі нагороди на різних творчих конкурсах. Але нагороди — то таке. Перш за все вони хочуть порадувати глядачів. Сюжет наразі був таким: діти не встигли виготовити різдвяну зірку, але на допомогу їм приходять батьки. І сучасна техніка стає у пригоді.
«Моя машина для різання дуже розумна, — розповідає Руслан Глаголєв. — Вона може вирізати будь-що з металу різної товщини. Точність різання — пів міліметра, це мінімум. Моє завдання — задати програму, яку написали заздалегідь наші інженери, і слідкувати за точним її виконанням. І повірте, це далеко не найскладніше завдання для моєї машини. Але воно дуже приємне. Творче! Мені дуже подобається робити те, що радує людей!»
Процес вирізання з металу дуже яскравий. Як же приємно спостерігати за тим, як на металевому листі під яскравими вогниками народжується зірка! А у межах її багатокутності ще кілька невеличких зірочок і привітна капличка. Різдво — тепле, родинне свято, так з давніх-давен повелося. Руслан дістає зірку, обстукує її, відбиваючи залишки металу. А далі зірочка потрапить до теплих творчих рук художниці Дар’ї Грицан, яка нанесе на метал гілочки калини, снопики пшениці та ще кілька малюнків, які зроблять зірку ще теплішою, родиннішою, такою світлою і нашою.
Правильно запрограмувати машину дуже важливо. Це роблять провідні інженери-конструктори з автоматизації управління Ливарно-механічного заводу. Графічне зображення майбутньої зірочки — справа рук Євгенія Дідича. А перетворила зображення на програму Ольга Танцура. За 45 років роботи Ольга Миколаївна запрограмувала вже багато виробів для різних верстатів. «Ми програмуємо вироби для п’яти цехів ЛМЗ, — говорить Ольга Танцура. — Це не найскладніше моє завдання, але дуже приємне. Ми створюємо програми не лише для машин різання, а й для фрезерних, токарних та інших верстатів. До початку двохтисячних ми програмували за допомогою перфострічок. А коли переходили на комп’ютерне програмування, це було дуже цікаво. Завдяки сучасним програмам ми програмуємо набагато швидше. Дуже класно, коли програмування виробництва деталей перебивається отакими творчими замовленнями. Ми — інженери, але дуже творчі інженери. Працюємо не лише з металами, а ще й з деревом та іншими матеріалами. Я дуже люблю свою роботу, і дуже приємно, що вона приносить радість іншим людям!»
У Палаці культури металургів криворізька молодь відсвяткувала Новий рік. Свято ліцеїстам та студентам, батьки багатьох з яких працюють на нашому підприємстві, подарувало ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Вітаючи молодь, директорка нашого департаменту з персоналу Катерина Залозних побажала всім яскравого, цікавого, інноваційного майбутнього, щоб мрії і бажання здійснилися, і щоб вже найближчим часом ми здобули перемогу та настав довгоочікуваний мир. Вона висловила сподівання, що криворізька молодь, яка є майбутнім країни, стане майбутнім і нашого підприємства. Катерина зазначила, що підприємство і надалі буде підтримувати молодих людей, бо це саме і є інвестиціями у наше майбутнє. Вона закликала молодь мріяти і діяти, щоб мрії ставали реальністю, а саме на цьому заході – знайомитися, спілкуватися і гарно відсвяткувати найулюбленіші для багатьох новорічні свята.
Молодь любить змагатися і перемагати – це факт. Тому організатори свята (фахівці відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг») влаштували для учасників новорічний квест, у якому взяли участь аж 16 команд. За перемогу змагалися сніговики, ельфи, олені, новорічні гномики і навіть криворізькі «кренделки» та новорічні валянки. Команди відгадували, складали, розповідали, носили паперові кульки, створювали новорічні світлини та майже грали у хокей. Як і у будь-яких змаганнях були переможці і призи, але чудовий святковий настрій отримав кожен.
А після квесту школярі та студенти танцювали на новорічній дискотеці. У ці складні й не дуже веселі часи молоді люди отримали чудовий майданчик для спілкування, нових знайомств, та мали змогу хоча б на день відволіктися від тривожних, а подекуди й трагічних новин. Діти дорослішають, життя продовжується.
Андрій Мазур, студент Гірничого електромеханічного фахового коледжу КНУ: «Я навчаюсь на електромонтера. Це дуже серйозна спеціальність, тож не мав права пропустити пари і на квест не встиг. Але все ж скористався можливістю побувати на сьогоднішньому заході. Новий рік і Різдво – це для мене, перш за все, родинна єдність. А сьогодні я зустрівся з друзями. Все весело і по-новорічному. Настрій чудовий! Бажаю кожному щастя! А воно у кожного різне, у кожного своє».
Діма Коваль, студент Криворізького професійного гірничо-металургійного ліцею: «Як мені Свято? СУПЕР! Подобається все! Ми потрапили у топ-2 сьогоднішнього квесту, отримали призи. Були захопливі веселі конкурси. Ведучий чудовий, смаколики, якими всіх пригощали – супер! Я сьогодні у костюмі Санта-Клауса, а взагалі-то вчуся на зварника. Ліцей поруч з будинком, тому й пішов. І мені подобається, цікава професія. Бажаю всім миру, добра, і хай мрії здійснюються!»
Катя Мельникова, студентка Технологічного фахового коледжу ДУЕТу: «Спочатку я не думала, що поступлю вчитися на електрика, але якось так вийшло, і зараз я пишаюсь цим. Поки що перший курс, вивчаємо теорію, практики ще не було. Сьогодні були чудові ігри, думаю, такою ж веселою буде й дискотека. Мені дуже все подобається. Дуже дякую організаторам, «АрселорМіттал Кривий Ріг» за це чудове свято!»
Напередодні зимових свят казка завітала до цехів нашого підприємства. Розфарбувати сірі будні, підняти настрій та привітати з прийдешніми новорічними святами працівників підприємства взявся справжній казковий екіпаж.
Якщо перед святами замість яскравих гірлянд перед вами «виблискують» лише буденні справи, якщо взимку погода зустрічає мрякою, й хочеться чогось приємного та яскравого, вам допоможе новорічний десант: Санта, Снігуронька та символ нового року Змія, у нашому випадку красуня Люся. Ось саме ця яскрава та галаслива кампанія і завітала до рудозбагачувальної фабрики № 1 у гірничому департаменті, коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва, до доменного цеху № 1 метвиробництва та ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу
«Нічого собі, до нас прийшли новорічні гості, та ще й у супроводі Змії! А подарунки будуть?», – швидко бігло цехами всюди, де з’являлися Санта, Снігуронька та Змія Люся. З їхньою появою на робочих місцях настрій у людей миттєво змінювався – лунали сміх, вітання, організовувалися жартівливі конкурси, маленькі спортивні змагання і, звичайно, на всіх чекали приємні подарунки. А ще кожен охочий міг сфотографуватися з казковими героями і загадати бажання.
«Стою, спокійно роблю вінець для збагачувальної фабрики, і тут бац, до тебе підходять казкові герої та ще й вітають тебе. Це справжнє новорічне диво, не кожен день з тобою таке трапляється, – усміхаючись, ділиться враженнями Андрій Балацький, токар ЛМЗ. – З віком ми втрачаємо віру у казкові дива, затягують щоденні турботи, а тут ще й війна з купою негативу. Тому хоч на свята так хочеться чогось приємного. У дитинстві я мріяв про іграшковий автомобіль. Зараз я вже сам можу дарувати подарунки. Але і у мене є прохання до Санти: я хочу будинок біля українського моря і мирного неба над нами. А ще бажаю усім щастя та здоров’я».
«Ми, дорослі, серйозні, відповідальні, але кожному завжди хочеться чогось приємного, особливо на свята. Санта з командою допомогли нам запалити промінчик світла та ще й розфарбувати його у різні кольори. Да-а-а, вже давно ми так не сміялися. Мені приємно було, і подарункам порадів. Своїм дітям я їх вже підготував. Мені на подарунок у ці новорічні дні рідні готують щось смачненьке», – сказав Денис Капустін, механік дільниці сепарації РЗФ № 1.
Радіє подарункам від новорічних героїв і Євген Кочубей, він наразі влаштовується на КХВ. Раніше Євген працював на Авдіївському коксохімічному заводі. Від початку повномасштабного вторгнення воював. За два роки він був тричі поранений.
«Війна навчила мене жити одним днем та радіти звичайним речам. Я не вірю у казку, дива, але вони зі мною тричі траплялися – я тричі вижив. Я дуже хочу, щоб наступний рік був для усіх нас вже мирним», – побажав Євген Кочубей.
«На хвилинки по роботі забіг до операторів, а тут, виявляється, гості, та ще й подарунки роздають. Довелося і мені теж виконати завдання конкурсу. Останнього разу подарунок я отримував на день народження. Взагалі-то я люблю святкову атмосферу, але зараз її так мало, нам дуже не вистачає позитиву. Та сьогодні він у нас був», – говорить Олександр Кирпичов, черговий електромонтер КЦ № 1 КХВ.
До речі, на коксохімічному виробництві у Санти, Снігуроньки та змійки Люсі було безліч турбот. Треба було привітати кожного на дільницях, помахати тим, хто працює на об’єктах, керує автомобільним та спецтранспортом, хто зайнятий у технологічному процесі. Не забули вони й про чарівних панянок, які працюють у КЦ № 1 тунельницями. «Ми на казку не чекали, вона до нас сама прийшла. Це було дуже несподівано, але дуже приємно. Дякую, підняли нам настрій. Зараз для кожної з нас – це те, що треба», – сказала Євгенія Сінякіна, тунельниця КЦ № 1 КХВ.
Не менш святково та галасливо було і у доменному цеху № 1. Конкурси, які влаштувала для доменників змія Люся, зібрали багато охочих проявити себе та отримати цікаві подарунки. Але це було досить непросто, адже потрібно було пострибати веселим зайченям, наговорити безліч компліментів своїм колегам (і тут у нас теж були свої чемпіони), й продемонструвати наскільки ти знаєш тих, хто працює поряд (а спробуй вгадати розмір ноги чи зріст колеги).
«Неначе у дитинстві на святкових ранках побував, – жартує Юрій Огій, газівник доменної печі ДЦ № 1. – Ми тут згадали, хто яким персонажем був ще у дитячому садочку. Хтось зайчиками, хтось білочками. Мої діти вже були серйозними звірами – ведмедями. Попри війну, безліч хвилювань та турбот ми маємо право на гарний настрій. Дякую за позитив».
На завершення ми відкриємо вам таємницю. У ролі казкових героїв були працівники нашого підприємства. Казкаркою була, всі моменти бачила, все записала та переповіла – кореспондентка газети «Металург» Вікторія Головко. Снігуронька – Надія Максимчук, у вільні від свята дні працює стажеркою у департаменті корпоративних комунікацій. Все, що відбувалося, відзняв фотокореспондент газети «Металург Андрій Онищенко. Змія Люся – Тетяна Бабенко, у позаказковому житті прекрасно справляється з обов’язками головної редакторки газети «Металург». А Санта – Владислав Паньков, черговий електромонтер дробарної фабрики ГД охоче поділився враженнями від святкового вояжу.
«Для мене ця роль теж стала новорічним дивом, якби мені раніше сказали, що буду Сантою, не повірив би. Мені все це дуже сподобалося, адже дарувати людям гарний настрій надзвичайно приємно! Ви помітили, що я усім казав «До зустрічі у новому 2025 році!» Річ у тому, що я працюватиму саме у новорічну ніч. На зміну з собою беру гарний настрій та купу вітань для колег. Можливо буде тортик. Це весело, незвично, а ще, коли вранці 1 січня йдеш додому, у місті тихо, місто спить. Нехай спокійна тиша панує і цього Нового року. Нехай для кожного з нас він вже буде мирним і бажання кожного здійсняться. А я, як Санта, над цим попрацюю!»
Начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування ВПМ конвертерного цеху Олександр Котіков розповів, що знає Андрія ще з 1997 року. Вони вчилися в одній групі у металургійному технікумі, товаришували. Обидва прийшли працювати на наше підприємство, але у різні цехи, тож шляхи тимчасово розійшлися. А вже з 2016 році доля знов звела в ЦРМО №4. З 2019 року вони разом працювали в конвертерному цеху. Їхній підрозділ ремонтує вантажопідйомні механізми – електромостові крани, кран-балки, талі, ліфти, підкранові рейки… Це величезна кількість та різноманіття обладнання, тисячі тонн «заліза» та кілометри сталевих канатів. На Андрія завжди можна було покластися. Він мав величезний досвід, яким щедро ділився з колегами.
«Звичайно ж, в нашій роботі не все так просто, інколи доводилося добряче помізкувати та покопатися у залізі, але справлялися з усім, хіба що може інколи на це витрачалося більше часу, – згадує Олександр Котіков. – І часто саме Андрієві знання та досвід, його сумління дозволяли впоратися з будь-яким, найскладнішим ремонтом. У нас, механіків, є такий маркер: повагою користуються люди, які не цураються брудної роботи. Так от Андрій підкочував рукава і його нічого не зупиняло. Часто вилазив брудний, чорний, а очі радісно горіли: все вийшло! А ще Андрюха був чудовою людиною, знаходив з усіма спільну мову, а його феєричне почуття гумору підіймало настрій, заряджало позитивом навіть у найскрутніших ситуаціях. Мені надзвичайно боляче усвідомлювати, що він загинув. Це непоправна втрата для мене особисто, для всіх нас».
Старший майстер з ремонту устаткування Андрій Ролик став на захист України ще у березні 2022 року. А 14 грудня 2024 року він загинув, виконуючи бойове завдання.
Світла пам’ять герою. Щирі співчуття рідним, друзям, колегам полеглого воїна.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога працівники нашого підприємства активно долучилися до захисту України. Понад 3600 працівників були мобілізовані до лав ЗСУ, більшість з них сьогодні продовжують захищати нашу країну зі зброєю в руках, частина демобілізувалася та повернулася до роботи на підприємстві. Але, на жаль, не всі захисники та захисниці повернулися до своїх родин, до мирного життя. Більше 190 наших колег загинули на полі бою чи від отриманих поранень. Вічна пам’ять героям та співчуття родинам!
Сьогодні в Україні діють програми для підтримки членів сімей загиблих військовослужбовців. У зв’язку з продовженням військових дій, зростає кількість сімей, які втратили рідних на цій війні. Сім’ї загиблих героїв отримують виплати від держави, але й наше підприємство не залишається осторонь. Кожному члену сім’ї загиблого на війні працівника чи працівниці виплачується одноразова допомога. З початку повномасштабного вторгнення такі благодійні виплати склали понад 92 млн гривень.
Ліміт разової грошової допомоги членам сімей мобілізованих працівників, які загинули при виконанні військового обов’язку, складає:
– чоловіку / жінці – 300 000 грн;
– кожній дитині віком до 18 років та студентам денної форми навчання – до 23 років – по 300 000 грн;
– якщо працівник, загиблий під час виконання військового обов’язку, не був одружений і не мав власних дітей, то грошова допомога виплачується батькам загиблого працівника – по 150 000 грн кожному.
Для оформлення разової грошової допомоги членам сімей мобілізованих працівників, які загинули при виконанні військового обов’язку, необхідно:
Якщо у загиблого лишилася дружина та діти:
згода на обробку персональних даних заявника;
копія сповіщення про смерть;
копія свідоцтва про смерть;
копія паспорта загиблого працівника;
копія паспорта дружини загиблого працівника;
копія ідентифікаційного коду дружини загиблого працівника;
копія свідоцтва про шлюб;
копія свідоцтва про народження дитини або копія паспорта та копія ідентифікаційного коду, якщо дитині виповнилося 18 років;
довідка з навчального закладу, якщо дитина є студентом денної форми навчання
довідка про банківський рахунок з вказівкою: П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.
Якщо у загиблого лишилася мати/батько:
згода на обробку персональних даних заявника;
копія сповіщення про смерть;
копія свідоцтва про смерть;
копія паспорта загиблого працівника;
копія свідоцтва про народження загиблого працівника;
довідка про банківський рахунок з вказівкою: П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.
Для отримання такої допомоги членам сімей загиблих воїнів-працівників нашого підприємства не потрібно спеціально нікуди звертатися. Під час процедури звільнення загиблого з підприємства його рідних проінформують про таку можливість та підкажуть, які документи та інформацію потрібно надати. Згодом гроші будуть перераховані на картку за вказаними реквізитами.
В цьому впевнений пожежний-рятувальник 30-ї державної пожежно-рятувальної частини Євгеній Куц, який разом з колегами з 4-го державного пожежно-рятувального загону захищає «АрселорМіттал Кривий Ріг» від надзвичайних ситуацій. Ліза й Софійка – маленькі донечки Євгенія, які дуже полюбляють ласувати солодощами, як майже всі дітки. В руках у рятувальника, який є водієм пожежної машини, – чималенький яскравий пакуночок з логотипом «АрселорМіттал».
Саме від нашого підприємства дівчатка, як і всі дітки працівників 4ДПРЗ отримають солодкі подарунки, бо їх батьки роблять все від них залежне, щоб вберегти майно підприємства та його працівників від вогню та інших лих.
«Це відважні та надійні люди, – говорить заступник директора департаменту (промислова безпека) департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Мельник. – Ми вважаємо рятувальників частиною нашої команди, нашої трудової родини. Вони багато разів рятували людей і техніку, швидко, професійно реагуючи на займання та інші загрозливі речі. Святий Миколай вже багато років поспіль приносить подарунки від нашого підприємства дітям наших захисників-вогнеборців. Та й самих бійців 4ДПРЗ ми без уваги не залишаємо. Наприклад, у році, що минає, підприємство забезпечило кожного рятувальника бойовим захистом. Всього було закуплено 82 комплекти – пожежні чоботи, пояси, захисні костюми, рукавиці. Це надійний захист, який відповідає світовим стандартам. Також ми передали загону сучасні рації для надійного зв’язку. Нам важливо, щоб рятівники були добре забезпечені й захищені, а їхні діти отримали позитивні емоції».
Сьогодні Софійка й Ліза зустрічатимуть Євгенія Куца з подаруночками. «Дівчатка обожнюють тортики, які пече їм мама, – усміхнувся Євгеній. – Але й шоколадні цукерки їм до смаку. Тож із задоволенням уявляю їхні радісні усмішки. Вони – чемні дівчатка, тому й нас з дружиною обов’язково пригостять. А ще донечки у мене артистки – співають, танцюють, виступають, тож на подарунки заслужили. Вони дуже переживають, наприклад, коли проводжають мене на роботу, бо бачите що твориться? Заспокоюємо, відволікаємо, граємо з ними у різні ігри. Зараз позитивні емоції особливо важливі. І солодощі від «АрселорМіттал Кривий Ріг» їм сприятимуть. Ліза й Софійка будуть раді».
