Юрій Радкевич працював сталеваром у фасонночавуноливарному цеху «Ливарно-механічного заводу».
Колеги згадують про сталевара зі сльозами на очах, адже втратили не просто досвідченого колегу, а надзвичайно світлу та добру людину. Юрій встиг опанувати декілька професій, в яких показав себе професіоналом. Він працював вогнетривником, плавильником, сталеваром.
«Юрія Радкевича я знаю давно, – розповідає старший майстер ФЧЛЦ Володимир Козеренко. – Це «універсальний солдат», якому до снаги впоратися з найскладнішими завданнями. Він працював сталеваром електропечі. Гаряча робота. Але Юрій завжди був там, де гаряче. Тому і на фронт пішов сам, на захист країни став майже з перших днів повномасштабного вторгнення. Він завжди був міцним, надійним, мужнім. Його дуже цінували в бригаді, в цеху. Юрій і в роботі, і в повсякденному житті був рішучим та активним. Брав участь у заводських спартакіадах. Він і в цеху підтримував усіх. Не можна знайти слів, щоб передати наше горе втрати!»
Серце водія механізованої роти механізованого батальйону Юрія Радкевича зупинилося 9 червня 2024 року біля Камплиці Харківської області.
Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям, колегам та побратимам Героя!
База відпочинку «Мар’янівка» після тривалої перерви, викликаної ковідом та агресією РФ, знову гостинно зустріла працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЛМЗ та «Стіл Сервісу».
На «Мар’янівці» знов лунають променистий дитячий сміх та дружній гомін компаній металургів, гірників, коксохіміків. Сталевар ливарної дільниці ремонтного виробництва Дмитро Онищенко приїхав відпочивати разом із дружиною та дітьми. Він щойно вийшов на ґанок свого затишного дерев’яного будиночка і привітно усміхається гостеві-журналісту, як виявилося під час розмови, своєму тезці за прізвищем.
«Відпочиваємо з чудовим настроєм, – говорить сталевар. – Дуже вже ми скучили за відпочинком на рідній базі, за нашою річкою та зеленою квітучою територією. Зачекалися! Отримуємо задоволення. Вже вдосталь накупалися, нагрілися, навіть підсмажитися встигли. Умови комфортні – будиночок, холодильник, кондиціонер. Все працює. Недалечко є душ. Маємо плиту для приготування їжі. А головне – природа і свіже повітря».
Фрезерувальник ремонтно-механічного цеху № 1 Олег Кернер також задоволений. Хвалить територію, умови проживання, відзначає мангальну зону, де можна приготувати смачні шашлики та овочі-гриль. Але є й зауваження – було б добре завезти свіженького піску на пляж.
«Зауваження відпочивальників – це для нас зона зростання, – каже Ірина Футрук, директорка з соціального розвитку ПП «Стіл Сервіс», яке готувало базу до прийому відпочивальників. – Ми робимо так, як бачимо зі свого боку. А відпочиваючі тестують умови і дають нам сигнали що до покращень. Пісок ми вже узгодили з «АрселорМіттал», і він з дня на день буде на пляжі радувати малечу. Під час підготовки «Мар’янівки» зроблена величезна клопітка робота, і позитивні відгуки людей, їх усмішки – найкраща оцінка якості».
Відкриття бази стало можливим після переобладнання укриття відповідно до умов безпеки. З 15 червня база може прийняти 247 відпочиваючих водночас. З 1 липня планується відкриття ще 81 місця. Звичайно, до призупинення роботи можливості бази були більшими, але поки що кількість обмежена спроможністю укриття. Відпочиваючі заселяються у затишні будиночки та два корпуси. Майже у всіх кімнатах є холодильники, а там де їх немає холодильник є на поверсі й на кухні. Кімнати будиночків обладнані кондиціонерами.
«Для відпочинку є все необхідне – продовжує Ірина Футрук. – Є зручні альтанки для того, щоб відпочивальники змогли поїсти і поспілкуватися на свіжому повітрі, на природі. Природа оздоровлює, заспокоює, надає сили та енергії. Було встановлено кілька нових дитячих майданчиків з гірками та гойдалки, де разом з малечею можуть погойдатися й дорослі, згадавши золоте дитинство. Є електроплити у достатній кількості. А коли електроенергію вимикають, як і по всій Україні, то для приготування їжі підготовлені мангальні зони. Дрова також видаються. Діють два пляжі, працюють рятувальники. Цілодобово працює здоровпункт. Є буфет для того, щоб відпочивальники могли поласувати морозивом та іншими смаколиками. А для прихильників активного відпочинку – готуємо майданчики для пляжного волейболу та бадмінтону. Приїздіть на «Мар’янівку», зарядіться здоров’ям».
Сім картин, написаних дружинами полеглих Героїв-працівників нашого підприємства, були представлені у Дніпровському художньому музеї на регіональній виставці «Жива. Справжні історії кохання».
Підприємство надало учасницям проєкту з нашого міста комфортабельний автобус, щоб вони могли комфортно дістатися на виставку до Дніпра.
Всеукраїнський арттерапевтичний проєкт «Жива. Справжні історії кохання» був створений ініціативною групою українських митців, волонтерів та благодійників – БФ «Сучасна Україна», аби у творчих просторах та студіях дружини полеглих Героїв мали змогу відкрити творчі здібності та на полотні відобразити історії свого кохання, виплеснути емоції та зменшити біль від втрати загиблої на війні рідної людини, коханого чоловіка, сина, батька, відновитися після пережитого. Учасниці- криворіжанки створювали свої роботи у Криворізькій художній школі № 1 за підтримки БФ «Сучасна Україна» та «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Картини наших героїнь одразу стали зірками виставки у Дніпрі. І не дивно, адже серед 27 робіт, розташованих у залах музею, криворізькі були найпомітніші. Вони вражали техніками виконання і оригінальними неповторними сюжетами,. Учасниці виставки кажуть, що біль втрати у всіх один, а от історії кохання і життя – у кожного свої.
«На цій картині – наше побачення. Це був 2005 рік, чоловік повів мене на гойдалки, – розповідає Тетяна Гора, дружина загиблого Сергія Гори. – Ми завжди були одним цілим, доповнювали одне одного. Скільки щасливих моментів він мені подарував! Разом ходили на прогулянки до лісу, на риболовлю, в тир, у подорожі. Він був мені не просто чоловіком, а й другом, підтримкою, моїм диханням та серцебиттям. Коли народилися двоє синів, то Сергій став батьком та другом і для них. Він дуже любив свою країну! Нам колись пропонували переїхати до іншої країни, а він відмовився, бо для нього існувала лише одна батьківщина – Україна. Добрий, спокійний, таким я його знала. Він мені завжди казав: «Бережи дітей!». Тепер ось я роблю це за себе і за нього».
Тетяна ледь не щодня згадує ту мить, коли життя розділилося на «до» та «після» – 9 жовтня 2022 року, день загибелі Сергія. Він встиг ще напередодні привітати дружину з днем народження. Розмова була такою теплою, світлою і ніжною, але, на жаль, останньою. Війна відібрала життя героя, але не кохання, яке тепер житиме у малюнку його дружини.
Чоловік іншої учасниці проєкту Яни Волошиної Олег загинув під Соледаром у вересні 2022 року. Тоді жінка відчула, наче зупинилося її серце, опустилися руки, завмерла душа. Але Олег залишив по собі те, що й зараз тримає її: два крила – два сини, які, як дві краплі води, схожі на батька.
«Ми знайомі з Олегом ще зі школи. Тоді я подумала: «Який красень, а чому ще не мій?». Ми довго зустрічалися, довго йшли до створення сім’ї, – розповідає Яна Волошина. – А одного разу він зібрав наші родини та сказав: «Все! Ми одружуємося!». Рішучий був і сміливий. Він оберігав мене від усіх проблем, труднощів. Я за ним була, як за скелею. Олег завжди усміхався, був учасником команди КВК. Він взагалі у мене талановитий. А які вірші він писав! Писав їх і на фронті. Ось зараз я зібрала їх у збірку. Хочу зберегти цю пам’ять про чоловіка. Ця пам’ять живе і на картині, яку я намалювала. Там самотня дівчина, як і я зараз. Але навколо квіти, і дивиться вона вперед, туди, де живе її кохання».
Яна розповідає, що за пензля взялася вперше, як і майже всі учасниці проєкту «Жива». Їй було страшно, здавалося, що нічого не зможе. А вийшло виплеснути тугу та біль від втрати, розділити її з тими, хто відчув те саме. І стало легше, з’явилася впевненість та бажання жити й рухатися далі. І малювати, бо це дає змогу й надалі жити коханню, яке народилося у серцях цих талановитих жінок і мужніх захисників.
«Усі роботи, представлені на цій виставці різні, – говорить художник, волонтер,заступник директора Дніпровського художнього музею Сергій Бурбело. – Я не вчив наших героїнь з Дніпра правильній техніці, а намагався допомогти їм перенести на полотно все те, що їм болить, допомогти відродитися, знайти сили жити далі. Для мене честь бути дотичним до цієї ініціативи. Роботи учасниць написані не пензлем, а душею. Під час малювання були й невпевненість, і сльози. Але найкращою нагородою стали усмішки наших героїнь, віра у власні сили та бажання жити далі».
На виставці у Дніпрі були представлені роботи з трьох міст України: Дніпра, Києва та Кривого Рогу. Загалом у проєкті беруть участь 50 міст України. Планується, що роботи криворізьких учасниць будуть виставлені на підсумковій фінальній виставці проєкту «Жива. Справжні історії кохання».
Вислів із загальновідомого фільму «о, тепленька пішла!» – ніби про відремонтовану бойлерну адміністративно-побутового комплексу цехів Ливарно-механічного заводу. Тепер у працівників РМЦ-2 та ЦМК немає проблем, аби комфортно помити руки, вмитися протягом дня чи після важкої зміни прийняти душ і в охайному вигляді дістатися додому.
Майже ніхто вже й не пам’ятає, коли у цій старій бойлерній робили такі ремонти. Гарячою водою вона забезпечувала дві душові та корпус АПК. Вода підігрівалася за допомогою пари, яка подавалася під тиском. І для цього за старою технологію використовували спеціальні посудини.
«Така технологія – це підвищена небезпека, та й працювали старі агрегати вже не так якісно, як хотілося б, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – З воєнним часом і нестабільністю надходження пари агрегати вимагали підвищеної уваги. Ми фактично перебували у постійній напрузі. Тому звернулися до керівництва підприємства з проханням відремонтувати бойлерну та встановити там сучасні електроводонагрівачі, які здатні витримати усі непрості сучасні робочі умови».
В цехах ЛМЗ все робиться якісно на всі 100%, тож під час оновлення бойлерної не лише замінили водонагрівачі, а й відремонтували приміщення: пошпаклювали, поштукатурили, поклали плитку та пофарбували. Тепер чистота тут не лише безпечна, а й око милує. Плюс ще тепер можна заощадити воду, адже раніше її більше йшло на технологічний процес утворення гарячої води за допомогою пари. У бойлерній встановили три нових електроводонагрівачі, які повністю перекривають потребу у гарячій воді працівників ремонтних цехів, розташованих в цьому адміністративно-побутовому комплексі. Щозміни душовими користуються 220 працівників.
«Ремонтна справа робиться не в білих рукавичках. Ми працюємо в цехах, тож, звісно, потреба комфортно помитися – це не примха, а необхідність, – говорить завідуюча складом Наталя Кутова. – І ми дуже зраділи, коли у наших душових нарешті з’явилося безперебійне гаряче водопостачання. Інколи й вдома теплої води немає, а тут є. Коли ти втомився після зміни, але прийняв душ – і тобі легше, і тілу, і душі. Тож додому вже повертаєшся у зовсім іншому настрої».
В компанії АрселорМіттал та в «АрселорМіттал Кривий Ріг» завершився Тиждень знань, який цього року пройшов під гаслом «Запалюйте досконалість! Будьте олімпійцем у навчанні». Участь у марафоні знань взяли понад 1500 людей, серед них наші працівники, студентська та учнівська молодь, мешканці міста тощо.
Важливо відзначити, що в Україні корпоративний Тиждень знань проводився вперше від початку повномасштабного вторгнення. Попередні два роки наші співробітники могли долучатися до інших заходів з навчання та розвитку, які проводив корпоративний Університет, а от в онлайн-форматі Тиждень знань проводиться вже п’ятий рік поспіль.
Зважаючи на заходи безпеки і численні повітряні тривоги, цього року більшість лекцій, вебінарів, майстер-класів цьогорічного Тижня знань теж проводилися в режимі онлайн. Це були навчання з психології, англійської мови, заходи для підлітків, лекції-знайомства з виробничими процесами. З новинок були майстер-класи на тему розвитку жіночого лідерства та психології «Я жінка: шлях до себе» та «Цілісна Я» (з елементами арт-терапії).
Деякі зустрічі проходили і офлайн в аудиторіях Університету АрселорМіттал, наприклад, тренінги «Організація само- та взаємодопомоги», де усі охочі вчилися надавати постраждалим долікарську допомогу, а також вечори настільних ігор.
«Інформацію про майстер-класи Тижня знань я отримала від товариша, а потім також побачила дописи у соцмережах. Зацікавилася і відвідала їх. Найбільше сподобалися настільні ігри, тож на другий захід я вже прийшла не одна – зі мною було понад 10 моїх друзів – як абітурієнтів, так і студентів різних навчальних закладів, – поділилася враженнями 16-річна Софія Міхарєва, яка закінчила школу та зараз визначається з майбутньою професією. – Атмосфера тут цікава, невимушена. Є можливість отримати нові знання, дізнатися про корисне і, врешті-решт, показати себе, познайомитися з підприємством, поспілкуватися та завести нових друзів».
«Загалом цей Тиждень знань зібрав 1507 учасників, які взяли участь у 31 майстер-класі. Новими знаннями з учасниками поділився 21 експерт – це були як внутрішні тренери «АрселорМіттал Кривий Ріг», так і зовнішні спікери, – говорить Олена Шимонович, начальниця відділу з навчання та розвитку персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Зокрема, цікавість викликала краєзнавча лекція «Віртуальний КР», де розвінчувалися популярні міфи та стереотипи про Кривий Ріг і лунали цікаві історії про наше місто, його багату історичну та культурну спадщину. Учасники Тижня знань виявили інтерес до методів та вправ з розвитку пам’яті. Багатьох учасників зацікавили лайфхаки в роботі з програмами Excel, Power Point, які допоможуть оптимізувати та спростити деякі процеси в роботі. Інтересною була й арт-терапія «Цілісна Я» – майстер-клас для жінок, де можна було навчитися розкривати свій потенціал в процесі малювання нейролініями».
Взяти участь у Тижні знань могли усі охочі, а поспілкуватися зі спікерами, поставити їм свої запитання можна було не тільки під час тренінгів, а і після них. Тож Тиждень знань став майданчиком для розвитку, обміну ідеями, думками та нетворкінгу. І хоча заходи відбувалися переважно в онлайні, завдяки майстерності спікерів цей бар’єр не відчувався. Наприклад, на майстер-класі «Магія сталі» учасники, які не були на виробництві, змогли ознайомитися з ним завдяки інтерактивній презентації спікера Євгена Чупринова, кандидата технічних наук, доцента кафедри металургійних технологій ДУЕТ.
Одразу після завершення майстер-класів усі учасники мали змогу отримати поштою усі матеріали.
Для тих, хто не зміг долучитися до обраних майстер-класів, організатори подбали про можливість їх запису. Незабаром їх можна буде знайти на онлайн платформі AMU360 за ключовими словами «Тиждень знань-2024».
У тренінг-центрі з безпечного виконання робіт «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановили новий стенд-тренажер, за допомогою якого працівники набуватимуть знань та навичок з процедури ізоляції та блокуванню джерел небезпечних енергій за системою LOTO.
Менеджер ARMP адміністрації з виробництва Валентин Машошин демонструє можливості нового тренажера, який складається із трьох частин. На першій розміщені різні типи електричних вимикачів, які найчастіше використовуються у цехах підприємства. На другій знаходяться механічні заслінки та крани, а на третій – блокувальні пристрої.
«Відпрацьовувати навички блокування та ізоляції джерел небезпечних енергій на цьому тренажері будуть електромонтери, слюсарі-ремонтники та інші працівники спеціалісти, які виконують таку процедуру у своїх підрозділах, – розповідає Валентин Машошин. – Наприклад, щоб заблокувати механічну енергію, працівнику треба взяти карту блокування, підійти до вказаного в ній пристрою та вимкнути його. Далі обладнання фізично блокується за системою LOTO. Така процедура виключає вплив людського чинника на процес – не дає можливості випадково ввімкнути обладнання під час його обслуговування чи ремонту. Раніше навчання з блокування за системою LOTO (здебільшого теоретичне) відбувалося у цехах підприємства. Відтепер цю науку повністю можна опановувати та удосконалювати тут, у нашому тренінг-центрі на спеціальному тренажері з ізоляції та блокування».
Валентин Машошин
Створення цього тренажера – це спільна ініціатива служби ARMP та департаменту охорони праці. Над його виготовленням працювали фахівці ЛМЗ. Бригади ЦРМО-2 пофарбували стенд, розмістили його у тренінг-центрі та закріпили необхідне устаткування. Фахівці департаменту охорони праці розробили навчальну програму для працівників та провели тестове випробування тренажера перед початком його експлуатації.
«Працівники підприємства проходитимуть практичне навчання на тренажері під керівництвом досвідченого тренера, який надаватиме слушні та дієві поради. Учасники тренінгу зможуть самостійно обирати необхідний тип блокувального пристрою, який підходить для виконання конкретного завдання, встановлювати і знімати його. Організатори навчання запевняють, що тренувальний процес блокування джерел небезпечної енергії буде інтерактивним та цікавим. А головне – він сприятиме покращенню культури виробництва та безпеці людей, – зазначив Андрій Похлеба, начальник відділу з охорони праці підприємства.
