Категорії
Новини

У бою з російськими окупантами загинув електромонтер сортопрокатного цеху № 2 Сергій Абросімов

Сергій Абросімов був одним з найкращих електромонтерів СПЦ-2. Він ремонтував електроустаткування машинного залу цеху. Саме за рахунок цього устаткування крутяться валки прокатних клітей, з яких виходить наша прокатна продукція, та працює інше устаткування прокатних станів. Сергій мав величезний досвід.

Майстер з ремонту устаткування Ігор Саєнко зазначив, що цей досвід часто допомагав вирішувати складні ремонтні задачі. «Сергій Миколайович надзвичайно якісно виконував свою роботу, –  згадує Ігор Саєнко. – Колеги дуже цінували його поради, як виробничі, так і життєві. Розумний, добрий, чуйний… Ми його дуже поважали. Він мав спокійний характер та веселу вдачу. Його гумор та спокій налаштовували на позитив. Він став на захист України у січні 2024 року. Звістка про загибель Сергія стала страшною для нас. Неможливо повірити, що його вже немає з нами».

Головний сержант Сергій Абросімов загинув у бою з ворогом 3 листопада 2024 року. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району, що на Донеччині. Деякий час він вважався зниклим безвісти, але нещодавно факт загибелі Сергія, на жаль, підтвердився. У воїна залишилися дружина Оксана, сини Максим та Олексій.

Висловлюємо щирі співчуття родині, рідним, друзям, колегам загиблого героя.

Категорії
Наші люди

Не випускає кокс за поріг

Хто такий дверевий, та які двері він зачиняє-відчиняє в «АрселорМіттал Кривий Ріг»?

«Тату, а хто такий дверевий? Це хтось із казки, чи той, хто відчиняє двері?». Таке запитання у транспорті поставив хлопчина своєму батьку. Випадково почута фраза стала приводом завітати до фахівців, які добре знають, хто такий дверевий. Рубрика «Серце професії» у гостях у працівників коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Розпечена піч, лопата, двері, пиріг – ці атрибути з деяких казок є і у моїй професії, – усміхаючись, говорить дверевий  КЦ № 1 Дмитро Нікельбургський. – Але дверевий, це не казковий персонаж, а цілком реальна професія, до того ж дуже затребувана у коксохімічному виробництві. Яким би сучасним не було обладнання, як би чітко не працювала техніка, все одно процес випікання коксу потребує пильного ока людини та її вправних рук».

У сріблястому довгому плащі поверх вогнетривкого костюма, в окулярах, касці, респіраторі та рукавицях Дмитровправно порається біля відкритих коксових печей коксових батарей №№ 5, 6. Надійний захист йому дуже необхідний, адже температура в печі сягає понад тисячу градусів за Цельсієм, а дверевий працює у декількох метрах від неї. Його задача – прибрати шматки коксу, а також вугля, смоли, графіту, які випали за поріг камери коксування після того, як там попрацював коксовиштовхувач. Це саме той механізм, який виштовхує у гасильний вагон свіжоспечений кокс із камер коксування коксових батарей. А ще він має змазувати ригельні гвинти, прибирати ділянку, яку він обслуговує, виявляти та за можливості усувати несправності в роботі обладнання, яке він обслуговує, брати участь в його ремонті. За зміну Дмитро обслуговує 28 дверей та рам камер коксування, їх багато, наче сот у вулику, вони високі та вузькі. І все це сфера відповідальності дверевого.

Біля кожної камери коксування  дверевий довго не затримується, вміння та досвід допомагають йому швидко, буквально за 5 хвилин прибрати все, що випало за раму двері. Важливо, щоб двері камери коксової печі щільно прилягали до рами камери коксування , і їм нічого фізично не заважало, а також, щоб сирий коксовий газ, що виділяється під час спікання, не виходив назовні. Для цього виконується герметизація дверей по периметру, а у місцях нещільностей дверей наноситься спеціальний розчин, який запобігає потраплянню коксового газу до атмосфери.

Кожен рух Дмитра чіткий та впевнений, йому допомагають набутий стаж та знання своєї справи. До речі, історія приходу Дмитра на КХВ є життєво-повчальною, таке може трапитися з будь-ким.

Раніше Дмитро працював у підрядній організації, яка проводила ремонтні роботи на ДП № 9. Невиплата грошей змусила його звільнитися. Згодом він працевлаштувався на наше підприємство. Ось така не дуже приємна, але реальна історія з життя.

Натомість в «АрселорМіттал Кривий Ріг» зарплата у дверевих стабільна, та й зараховується «гарячий» стаж, який дає можливість раніше заробити пенсію. І це є однією з мотиваційних причин для тих, хто захоче прийти працювати на КХВ.

До речі, професія дверевого може бути стартом кар’єрного шляху на нашому підприємстві. Дев’яносто відсотків машиністів, які керують коксовими машинами на КХВ, починали свій шлях з дверевого. Є реальна можливість дійти і до керівних посад. Наприклад, заступник начальника КЦ № 1 з експлуатації Владислав Кравченко теж колись працював дверевим.

«Під час стажування перші зміни були важкими, стажування проходило на старих коксових батареях №№ 3, 4, – продовжує Дмитро Нікельбургський.– Зараз я працюю на сучасних КБ №№ 5, 6, де все автоматизовано, всі агрегати розумні, наче самі знають що робити. На нових батареях працюють скребкові конвеєри, які прибирають просипи. Я лише допомагаю процесу, адже без людини у нашій справі все одно не обійтися. Щоб працювати тут треба мати сильний характер, знати технологію, приділяти особливу увагу питанням охорони праці, мати витривалість, слідкувати за станом здоров’я. Мені у цьому допомагає спортивна загартованість, адже колись я серйозно займався легкою атлетикою, виборював чемпіонати Кривого Рогу, Дніпропетровської області, Всеукраїнських турнірів. Пройшов і бойове хрещення, захищаючи Україну. Від початку повномасштабного вторгнення росіян я воював на Херсонському та Запорізькому напрямках. За станом здоров’я воювати вже не можу, тепер мій фронт – трудовий».

Більше про наявні вакансії на КХВ, зокрема й дверевого, за телефоном: 068 870 11 15, або за  електронною адресою: karyna.velychko@arcelormittal.com

Також можна звернутися до каб. 205 в Університет АрселорМіттал, що на Третій дільниці.

Категорії
Новини

Концентрація знань, навичок та нових можливостей

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбувся традиційний корпоративний Тиждень знань, протягом якого учасники вивчали можливості штучного інтелекту, зміцнювали ментальне здоров’я, удосконалювали знання, знайомилися з освітніми новинками та історією міста.

Кожен день Тижня знань був наповнений різноманітними освітніми подіями. Вебінари, тренінги, розвивальні ігри на логіку, тести самопізнання, перевірка психологічної стабільності, запальні дискусії та багато інших цікавих заходів проходили у форматі онлайн і офлайн. Такий формат дозволив охопити більшу кількість учасників – майже три тисячі працівників наших підприємств, студентів, представників навчальних закладів та усіх охочих до знань. Для порівняння, минулого року у Тижні знань взяли участь трохи більше  півтори тисячі осіб.

«Процес безперервного отримання нових знань та умінь – це вже необхідність для сучасної людини, яка хоче розвиватися та вдосконалюватися, і не лише професійно, а й особистісно. Цього року учасники Тижня знань мали змогу це зробити на 42-х освітніх заходах, спікерами яких стали наші внутрішні тренери, учасники проєкту «3Dільниця», викладачі навчальних закладів Криворіжжя та інші круті експерти. До речі, діапазон віку наших спікерів був від 20 до 76 років. Це говорить про те, що питаннями диджиталізації та сучасних технологій цікавляться усі покоління, – говорить Олена Шимонович, начальниця відділу навчання та розвитку персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Основними темами корпоративного Тижня знань були використання можливостей штучного інтелекту, передові технології та роботизація. Наприклад, своїми знаннями та напрацюваннями, як інтегрувати ШІ в роботу, зі слухачами поділився бізнес-тренер, фінансовий експерт Юлій Некрасов. Фінансової грамотності навчав наш колега Антон Шмельцер. А кандидат медичних наук Євген Шагов, перший сертифікований ейдж-менеджер в Україні, давав дієві поради, як системно управляти ресурсами власного організму, будувати довіру та знижувати рівень виснаженості».

До речі, саме ментальному здоров’ю було надано багато уваги на цьогорічному Тижні знань. Це саме той ресурс, який в умовах війни треба зберігати усім нам. Чи впливає штучний інтелект на наші думки досліджувала психологиня підприємства Олена Шевчук. Як не ставити життя на паузу при невизначеності та про емоційне вигорання розповідала внутрішня тренерка Анна Шумейко. Психологиня, консультантка програми «Управління Проблемами плюс» Марія Головань поділилася досвідом роботи з людьми та навичками допомоги у кризових ситуаціях, як під час війни, на деокупованих територіях, так і у цивільному житті.     

«На кожному тренінгу учасники мали змогу отримати унікальні знання та реальний практичний досвід. Мені було дуже цікаво брати участь у багатьох заходах Тижня знань, онлайн формат дозволяв робити це, регулюючи свій час, поділилася враженнями Марина Помазан, комунікаційниця, організаторка корпоративних заходів, внутрішня тренерка «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Я теж стала спікеркою Тижня знань. У своєму тренінгу я приділила увагу нашому мозку. Разом з учасниками ми провели експерименти, чи насправді наш мозок не помиляється? А також досліджували людське мислення».

Велику увагу учасників (понад 200 на кожному із заходів) привернули тренінги наших колег Ольги Черняк та Тетяни Попозогло, які поділилися досвідом роботи в Еxcel, та у створенні крутих презентацій за допомогою ШІ.

Значну аудиторію зібрав тренінг «Магія сталі», який провів кандидат технічних наук доцент кафедри металургійних технологій ДУЕТ Євген Чупринов.

«Попри те, що не перший рік працюю на комбінаті, начебто й знаю основні процеси виробництва, але все, що почула від тренера Євгена було надзвичайно цікавим та корисним. Легкою доступною мовою розкрилася перед нами «Магія сталі». Радила б цей тренінг усім, адже він точно збагатить ваші знання, допоможе розібратися у виробництві на всіх його етапах. В голові після тренінгу все склалося у зрозумілу схему, так, що хоч дитині розповідай. Мені дуже сподобалося, хочу ще!», – поділилася враженнями головна редакторка газети «Металург» Тетяна Бабенко.

Тиждень знань став чудовою можливістю поринути в історію Кривого Рогу, нашого козацько-промислового регіону та більше дізнатися про цікавих історичних особистостей.

Цьому сприяли лекції туристичного гіда міста та амбасадорки нашого підприємства Тетяни Мільчук про історію заказника «Візирка» та родину Добровольських, яка зробила свій внесок у розвиток Криворіжжя.

А серед найоригінальніших вебінарів учасники Тижня відзначили книжковий клуб, гру в шахи та арттерапію «Очманілі ручки», яку провела Світлана Совпенко, фахівчиня з навчання персоналу підприємства. Це про рукоділля, яке надихає творчістю та дозволяє відволіктися від проблем буденності. Що ще раз доводить, що на наших підприємствах працює багато творчих та талановитих людей, які можуть поділитися своїми захопленнями та надихнути на творчість інших.

В офлайн форматі на Тижні знань проходили медичні тренінги. Один з них, про мінну безпеку та надання першої допомоги при невідкладних станах, провів бойовий медик Віталій Дарчик. А цикл тренувань «Організація само- та взаємодопомоги», взагалі проводиться на підприємстві кожного тижня, щоб працівники знали, як правильно допомагати постраждалим на місці пригоди до прибуття кваліфікованих рятівників, а також, як допомагати при укусах тварин та комах, судомах, як діяти при інсультах або інфарктах тощо. В рамках Тижня знань цей курс проводила завідувачка здоровпунктів ПП «Стіл Сервіс» Олександра Мороз.

«Все це потрібні навички, які допоможуть у житті, у роботі, тому я і прийшла на цей тренінг. Також я б із задоволенням ще відвідала б заняття з Еxcel, Word, а також англійської мови», – сказала Олеся Мельник, машиністка насосних установок технологічного цеху.

«Свого часу я «проходив» цивільний захист, навчався надавати долікарську  допомогу, але, щоб добре вміти це робити, треба практикуватися, – сказав Олексій Саприкін, старший майстер електрокустового цеху. – Тому дуже важливо, що такі тренінги організовані на нашому підприємстві. В цілому ж усі теми Тижня знань цікаві, от тільки не на всіх була можливість побувати, ми ж не завжди за комп’ютером». 

«Усі вебінари Тижня знань записані, їх можна переглянути у зручний час, – зазначила Олена Шимонович. – Знайти їх можна за посиланням

https://arcelormittal-my.sharepoint.com/:f:/p/yelena_shymonovich/EtOqr4Mw-uFMoLS-_mCR90EBEkZ5DKT7kJ5Y7iaWzbiMww?e=Wb9rct

Традиційно, і цей рік не став винятком, найближчим часом ми визначимо найактивніших учасників Тижня знань. З ними зв’яжуться координатори для вручення призів. Сподіваємось, що нові знання, які отримали учасники, стануть поштовхом для їхнього подальшого розвитку та самовдосконалення, а отримати нові враження та набути нових навичок та знань знову буде можливість на нашому Тижні знань у 2026 році».

Категорії
Новини

Працівник ремонтного виробництва Сергій Сулейманов загинув за волю України

29 травня 2025 року зупинилося серце нашого захисника, працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергія Сулейманова. Головний сержант взводу безпілотних авіаційних комплексів Сергій Сулейманов помер внаслідок отриманої мінно-вибухової травми в одному з медзакладів міста Дніпро. До призову на військову службу по мобілізації в липні 2023 року він працював бригадиром слюсарів-ремонтників цеху ремонту металургійного устаткування № 4.

Протягом п’яти років поруч з Сергієм працював змінний майстер ЦРМУ-4 Олександр Семенюк. «Наша бригада ремонтувала електромостові крани на блюмінгу, – згадує Олександр Семенюк. – Устаткування складне, робота непроста. Згуртована бригада добре справлялася. Сергія поважали за його професіоналізм, досвід, вміння знаходити з усіма спільну мову, спокійний та врівноважений характер. Коли колектив виконує важку нервову роботу, то не уникнути гарячих дискусій. Траплялися вони й у нашому колективі. Але Сергій завжди вмів вчасно заспокоїтися й примирити колег. Він робив свою справу оперативно та якісно. Коли я отримав посаду майстра, Сергій став бригадиром, і кращого бригадира годі було й шукати. Звістка про його смерть стала страшною новиною для нас. Дуже важка втрата».

У Сергія Сулейманова лишилися маленька донечка Каміла та дружина Юлія.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам нашого захисника.

Категорії
Новини

Про цьогорічний відпочинок на турбазі “Мар’янівка”

Відповідають працівники департаменту з персоналу

Коли стартує сезон відпочинку на «Мар’янівці»? Куди звертатися за отриманням путівки?

Сезон відпочинку на «Мар’янівці» розпочинається з 7 червня. Для отримання путівки на базу відпочинку необхідно звернутись до Центру надання послуг «Єдине вікно» не раніше за 7 днів від запланованої дати відпочинку.

 Хто має право на відпочинок на «Мар’янівці»?

Правом на отримання путівки на базу відпочинку протягом літнього оздоровчого сезону можуть скористатись працівники, які перебувають в обліковому складі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «Ливарно-механічний завод». Порушники трудової та виробничої дисципліни на підприємстві, а також порушники «Правил перебування на Турбазі для відпочивальників» поточного року не мають право на це.  

За який термін заздалегідь можна звертатися за путівкою? І кого можна взяти з собою на турбазу?

Оформити путівку можна за сім робочих днів до запланованої дати заїзду. Відпочити на базі можуть працівники ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «Ливарно-механічний завод» та члени їхніх родин – чоловік або дружина, діти віком до 18 років і діти – студенти денної форми навчання віком до 23 років, а також родини загиблих працівників.

Що потрібно для оформлення путівки? Які документи потрібно взяти собою на базу відпочинку для заселення?

Для оформлення путівки працівник повинен надати особисту перепустку, паспорт дружини/чоловіка, свідоцтва про народження дітей, студентський квиток або довідку з навчального закладу (якщо дитина є студентом денної форми навчання віком до 23 років). При заселенні на базу відпочинку необхідно надати заповнену путівку, особисту перепустку працівника, паспорт(и), для дітей – свідоцтво(а) про народження, водійське посвідчення (якщо в путівці додатково зазначене місце на стоянці для авто).

Хто має першочергове право на отримання путівок?

Забронювати путівку на бажані дати заїзду впродовж всього сезону можуть наступні категорії:

 – мобілізовані працівники, які перебувають в обліковому складі підприємства та дочірніх підприємств – та члени їхніх родин;

– ветерани підприємства та дочірніх підприємств, які демобілізовані та члени їхніх родин;

– члени родин загиблих працівників підприємства та дочірніх підприємств.

Для цього необхідно звернутись до Центру надання послуг «Єдине вікно» особисто, або за телефонами: 056 499 19 00, (067) 628 52 96, (067) 562 04 30. 

Решта працівників оформлюють путівку на загальних умовах (не раніше, ніж за 7 робочих днів до запланованої дати відпочинку).

 Чи є на базі стоянка для авто, і як нею скористатися?

На базі відпочинку «Мар’янівка» облаштована стоянка для авто на 40 паркувальних місць. Про необхідність надання місця на стоянці працівник повинен повідомити фахівця ЦНП «Єдине вікно» при оформленні путівки (за наявності вільних, таке місце буде надано).

 На скільки днів можна оформлювати путівку за сезон?

За літній сезон кожен працівник підприємства має право відпочити на турбазі 5 днів. Додатково, за наявності, незатребуваних путівок не раніше, ніж за 2 робочі дні до дати заїзду працівнику, який використав ліміт перебування на турбазі, може бути оформлено додаткову путівку, період якої не перевищує 2-х днів.

Що робити, якщо ти не зможеш поїхати у ті дати, що забронював? Як діяти?

У разі неможливості відвідування турбази за сімейними або іншими обставинами, працівник, на якого оформлена путівка, повинен негайно повідомити про це фахівця ЦНП «Єдине вікно» за номером телефону: 067 628 52 96 або 067 562 04 30 у робочий час ЦНП «Єдине вікно», а також  повернути путівку в ЦНП «Єдине вікно».

Коли заїзд та виїзд за путівками?

Заселення відпочивальників починається з 11:00 год ранку в день заїзду, виїзд відпочивальників з турбази до 09:00 год у день закінчення путівки.

Що на базі видають, а що варто взяти з собою?

На базі відпочинку видається постіль, ковдри за необхідності, великий посуд (сковорідки, тарілки, каструлі).

Місця для приготування їжі на базі відпочинку облаштовані електричними плитами, холодильниками.

Є облаштовані мангальні зони (дрова, вугілля та знаряддя для приготування страв на мангалі потрібно брати з собою). Також є можливість отримати спортивний інвентар: ракетки та волани для бадмінтону, м’ячі для гри у пляжний волейбол та баскетбол.

Минулого року було довге оформлення на турбазі, чи зроблено щось, щоб прискорити процес?

Цьогоріч для зменшення черги в місці реєстрації на в’їзді, в путівку додано відривний талон.

Путівка лишається на в’їзді у працівника ПП «Стіл Сервіс» для подальшої реєстрації, а відпочивальники з відривним талоном вже можуть проходити на заселення у будиночки та кімнати.

У цьому році буде працювати три пункти заселення, замість минулорічних двох пунктів:

1. «Залізничник».

2. «Блюмінг» та «Енергетик».

3. ПП «Стіл сервіс» та «Конвертерний».

Чи можна вибрати в якому корпусі або будиночку відпочивати?

Фахівець ЦНП «Єдине вікно» запропонує вам всі вільні місця, які будуть в наявності на момент вашого звернення, а також з врахуванням кількості людей, яких ви берете з собою на відпочинок. Ви зможете переглянути фото будиночків та кімнат. Тож зможете вибрати більш комфортний для себе варіант.

Чи буде на турбазі працювати буфет?

І у цьому сезоні буде працювати буфет на базі відпочинку. Графік щоденної роботи буфету з 9:00 до 19:00, перерва з 12:00 до 12:45. У продажу будуть напої, зокрема питна вода (1,5 л, 5 л), випічка, напівфабрикати, морозиво, м’ясні вироби тощо.

Скільки місць на турбазі та чому?

Місткість бази відпочинку у зв’язку з умовами та вимогами воєнного стану зменшена відповідно до кількості місць у облаштованому укритті.

Категорії
Новини

З сонцем в небі, теплом в душі та усмішками на обличчях

Саме таким видався останній день весни для учасників родинного пікніка «Разом з близькими». Ініціаторами та організаторами заходу виступили корпоративні комунікації. Місце проведення – база відпочинку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Мар’янівка». А головними героями, найбажанішими гостями та найактивнішими учасниками стали демобілізовані працівники наших підприємств з родинами та родини наших загиблих героїв.

(Безліч яскравих моментів дивіться та забирайте собі через посилання в кінці статті)

Відчуття свята огортало кожного вже з перших кроків на базі відпочинку. Лунала музика, милувала око територія «Мар’янівки», дбайливо прибрана руками працівників ПП «Стіл Сервісу». Почали зі смачненького перекусу, аби налаштуватися на насичений день пікніка. А на учасників чекала велика, різноманітна та яскрава програма змагань, яку підготували та провели заслужений вчитель України, вчитель Криворізького ліцею № 24 Віктор Князєв та його помічники.

Участь у змаганнях була добровільною. Хто хотів міг просто поніжитися на пляжі, погойдатися на гойдалках, поспілкуватися з колегами. Але, як показала практика, взяти участь у змаганнях  бажали майже всі. І тут не було ніяких обмежень – ані вікових, ані фізичних – усі змагалися наче на справжніх Олімпійських іграх. Серед програми ігор на «Мар’янівці» були: керлінг, діаболо з м’ячем, перетягування каната, настільні ігри. Із завзяттям змагалися усі – від найменших членів родин, до дорослих. Азарт був таким, що дехто із захисників відкидав милиці (наслідок отриманих поранень), та дивував усіх вправністю та жагою до перемоги. Як, наприклад, Віктор Кетлер. Захисник, який три роки відстоював незалежність України на різних напрямках фронту – від Харківського, Донецького до Луганщини, на пікнік приїхав з героїчною родиною – дружиною Юлією та двома дітками, а молодшому, увага, виповнилося лише 7 днів. Віктор у мирному житті працював старшим диспетчером аглодоменного цеху, на захист країни став за власним бажанням, три роки зі зброєю в руках. Але нарешті він з родиною у мальовничому куточку Мар’янівки.

«Це чудова можливість побути разом з родиною, відпочити, розвантажитись, – говорить Віктор. – Це дуже потрібно нам усім. І тим, хто повертається з війни, і родинам, які лише чекають на повернення своїх захисників, і тим, хто зараз працює на комбінаті. Нам потрібні такі хвилини релаксу. А ще – це чудова можливість нашим діткам поспілкуватися, погратися разом, побавитися, трішки відпочити від жахів війни. Тому звичайно, що таких заходів варто робити більше».

«І ми не пропустимо жоден з них, це справжній релакс для нашої родини, ось і найменшенькому сподобалося. А для мене – це щастя бачити, як чоловік усміхається, бо для нашого тата найголовніше, щоб діти, батьки та дружина були здорові та щасливі, і ми тут так себе і почуваємо», – додає дружина Юля.

Як і на справжніх змаганнях, був і свій п’єдестал пошани. Переможці отримували призи та нагороди. Але, щиро кажучи, без подарунка в цей день не пішов ніхто. Усі хотіли випробувати себе, жартували, підтримували одне одного, всі наче об’єдналися в одну родину.

«Я дуже вдячна, що мене запросили на це свято, а інакше цей день й не назвеш, – розповідає Лариса Кудрявцева, мати загиблого захисника Максима Кулепи. – Мого сина, на жаль,  вже немає з нами, але він так любив життя, був світлою, доброю людиною. Я думаю, що Максим би порадів, що його мама тут. Це наче свіжий подих для мене, я радію, сміюся, відчуваю, що життя триває. Мені тут так комфортно, я бачу, що про наших героїв, про родини не забули. Дякую організатором за цей прекрасний день життя та радості!»

«Після років на фронті важко повертатися до мирного життя, ти ніби випадаєш з нього, – говорить  Володимир Гарізан, водій ГТЦ. – І це нелегке повернення, тому потрібно, щоб держава дбала про реабілітацію захисників, надавала їм всебічну підтримку, адже нам непросто. А от такі заходи, як цей пікнік – це чудова ініціатива. Змога відпочити, змінити картинку, побути з родиною разом потрібна усім. Я пішов на фронт сам, бо розумію, що кожен має захищати свою родину, країну. Але і про захисників треба дбати. І я радий, що мене запросили на цей захід. Навіть просто посидіти та подивитися на малечу, повболівати за колег, побачити зовсім іншу картинку – це, можна сказати, теж свого роду реабілітація. Дякую, що мені випала така можливість, і дуже хочу, щоб вона була у кожного захисника».

«Таких би днів та більше. Це змога розвантажитися, відігнати від себе бодай на декілька годин тривоги, проблеми, – говорить Іван Ющак, слюсар-ремонтник ЗЦ-2. – Я брав участь в деяких змаганнях, а на деякі споглядав, як вболівальник. І настрій просто злетів. Вдячний організаторам, нам це потрібно, бо це змога відчути, що про тебе не забувають, турбуються. Свіже повітря, дитячий сміх, плескіт води, сонечко – це справжнє свято позитиву. Запрошуйте, із задоволенням ще завітаю на такий пікнік!»

Більше фото за посиланням:

https://fex.net/uk/s/6fnnb3z