«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг у відновленні дитячого садочка у селищі міського типу Архангельське, який за час окупації російськими загарбниками був пошкоджений через вибухи та обстріли.
Понад 250 тисяч гривеньпідприємство виділило на відновлення дитячого садочку «Теремок». Це допомогло встановити там нові вікна та склопакети, двері, здійснити заміну покрівлі з профнастилу. Зараз садочок готується до ремонту внутрішніх приміщень, після якого вже буде готовий приймати дітей.
На лінії вогню
Архангельське – наш добрий сусід, смт розташоване майже поруч із Кривим Рогом, на відстані трохи більше 60 кілометрів. Рідним для нас його робить і те, що саме там розташоване одне із підприємств нашої компанії – АТ «АрселорМіттал Берислав». Там видобувають вапняк для металургійного виробництва та будівельної галузі.
Але мирне життя та робота в Архангельському зупинилися одразу після початку війни, що таке «руський мир» селище та підприємство відчули на собі вже з березня минулого року. Окупація Архангельського російськими загарбниками принесла з собою репресії, агресію, жорстокість до мирних людей, голод, мародерство та численні руйнування житлових будинків, соціальної інфраструктури, промислових майданчиків, обладнання.
Щоб зберегти власне життя та життя своїх рідних мешканці селища, у тому числі і робітники «АрселорМіттал Берислав», були вимушені кинути рідні домівки. Евакуація була пов’язана із численними ризиками, залишати рідну землю людям доводилося нишком від ворога.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» допомагав у цьому, організовував транспорт для перевезення. Родини переселенців з Архангельського та взагалі з Високопільської селищної громади були розміщені у санаторії-профілакторії «Джерело» нашого підприємства, де людям були забезпечені усі умови для проживання.
Відновлення після деокупації
«Бої за Архангельське були запеклими, селище у буквальному сенсі знаходилося в епіцентрі бойових дій. Ворог добре окопався, зробив чималі укріплення особливо на території «АрселорМіттал Берислав». Тож, щоб вигнати орків, наші діставали їх з авіації, – розповідає голова Високопільської військової адміністрації Ганна Шостак-Кучмяк. – Збройні сили України звільнили нас 3 жовтня 2022 року. Після дозволу військових люди одразу ж почали повертатися додому. Але те, що вони тут побачили було дуже важко пережити, частина села перебувала в руїнах. Багатьом родинам взагалі немає де жити. Тут і сльози були, від емоцій, навіть трагічні випадки траплялися. Тож люди були вимушені знову виїжджати, бо зимувати тут було неможливо. Але зараз теплішає, та й час на нашому боці, потроху відновлюємося. Роботи багато, дякую «АрселорМіттал Кривий Ріг» за суттєву допомогу у цьому. У таку тяжку хвилину підприємство підтримує нашу громаду, турбується про дітей».
Значних руйнувань зазнало і майно АТ «АрселорМіттал Берислав». Будівлі, гірничотранспортне обладнання зруйновані або потребують капітального відновлення. Територія промислового майданчику, кар’єру, складів підприємства засмічена вибухівкою, зброєю та снарядами. Тут ще й досі потрібне розмінування.
На початку грудня 2022 року на підприємство завітали генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»» Мауро Лонгобардо та Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). Керівники оглянули територію та майно підприємства, визначилися з необхідним для початку відновлення робіт та безпечного перебування працівників у цих мовах. Також вони побачили наскільки великих руйнувань зазнало селище Архангельське.
«Відновлення життя у громаді має бути комплексним – людям потрібно десь жити, працювати, бути спокійними за своїх дітей. Тому одним з перших рішень адміністрації «АрселорМіттал Кривий Ріг» про допомогу селищу було надання коштів на відновлення садочку, – говорить Леонід Смоляренко, генеральний директор АТ «АрселорМіттал Берислав». – Завдяки злагодженій та оперативній роботі управління соціального розвитку, фінансової служби «АрселорМіттал Кривий Ріг», Високопільської військової адміністрації, підрядника, що виконував роботи з відновлення покрівлі та вікон у садочку, ми вже маємо чудовий результат. Будівля оновилася, і буде ще кращою. Сподіваємося, що скоро садочок наповниться дітьми, які зростатимуть у мирі і вже ніколи не бачитимуть війни».
Людське життя є безцінним. А «Золоті правила» безпеки, які є обов’язковими для виконання на будь-якому з підприємств компанії АрселорМіттал, допомагають зберегти людські життя, адже за статистикою близько 90 відсотків смертельних випадків на виробництві пов’язані з порушенням «Золотих правил».
Тому правила треба знати і дотримуватися їх. Чіткі лаконічні формулювання та яскрава зрозуміла візуалізація кожного з десяти «Золотих правил» роблять їх ефективними інструментами охорони праці. Але життя не стоїть на місці. Тож пропонуємо нашим читачам ознайомитися з оновленими «Золотими правилами».
Сергій Асваров, електромонтер конверторного цеху:
– Я вважаю, що обов’язково слід оновити в пам’яті 10 золотих правил. Адже зазвичай нещасні випадки на виробництві трапляються саме через їх недотримання. Їх висвітлення має призвести до більш усвідомленого ставлення до своєї роботи. Особисто мені було б цікаво глянути на них з нового боку, ще раз нагадати собі важливість дотримання цих правил.
Тарас Кравченко, водій:
– Відверто кажучи, я працюю тут нещодавно, і вперше чую про золоті правила. Навряд чи їх висвітлення якось вплине на мене. Можливо, комусь це і допоможе, але вважаю, що багатьох цікавлять інші питання.
Анна Дементьєва, інженер з охорони праці:
– Оновлення золотих правил необхідне для кожного працівника. По-перше, деякі про них навіть не чули. По-друге, це ті важливі правила, котрі слід дотримуватися кожен день, кожну хвилину, тому що саме через їх недотримання на підприємствах корпорації в минулому році загинуло 15 людей.
На думку фахівців з охорони праці, оновлення правил дало нам більш актуальні формулювання, які дають змогу повніше розкривати основні ризики. А нова візуалізація дозволяє привернути до них більше уваги та цікавості. А це, в свою чергу, сприятиме зниженню травматизму. Крім того, кожне правило отримало кілька лаконічних прикладів можливого його використання. Під час підбору прикладів фахівці керувалися даними про смертельні випадки, що трапились у минулі роки на різних підприємствах. З цими прикладами, та кожним правилом окремо більш детально ми познайомимо вас у наступних випусках газети «Металург».
Курсанти Донецького державного університету внутрішніх справ дізнавалися про процеси металургійного виробництва та плели маскувальні сітки.
Ця зустріч відбулася за ініціативи студентів цього вузу та проходила у рамках проєкту нашого підприємства «Магія сталі». Для поєднання цікавого з корисним, під час лекції курсанти ще й плели маскувальні сітки для наших захисників.
«Магія сталі» – це не просто лекція, це справжній міні-тренінг з елементами профорієнтації. Його учасники дізнаються про те, як залізна руда перетворюється на сталь, про нюанси складних металургійних процесів, про професії, які в них задіяні тощо, – сказала Марія Головань, фахівець департаменту із соціального розвитку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми розповідали про це студентам ще й для того, щоб вони мали змогу більше дізнатися про Криворіжжя та чому наше місто називають сталевим серцем України».
Крім почутого студенти ще й мали змогу на власні очі побачити декілька виробництв «АрселорМіттал Кривий Ріг»: гірниче, коксохімічне, сталеплавильне. У цьому їм допомогли віртуальні екскурсії від наших партнерів КП «Інституту розвитку міста Кривого Рогу». Також студенти віртуально прогулялися містом та його визначними куточками.
Плетіння захисник сіток під час заходу стало родзинкою зустрічі. Це дуже потрібна справа для військових, а для волонтерів – корисне вміння. Деякі з курсантів тільки почали опановувати цю корисну справу, дехто вже вмів плести сітки, адже мав таку практику. Головне, як зазначили учасники заходу, зараз кожен з нас на усіх фронтах – військовому, трудовому, навчальному – має робити усе можливе для скорішої перемоги.
В агломераційному цеху № 3 придбали відлякувачі собак, щоб захистити працівників від агресивних тварин.
Проблема з безпритульними собаками залишається актуальною у нашому суспільстві. Існує вона, на жаль, і на підприємстві. Перспектива злякатися або навіть бути покусаними волохатими безхатченками існує у кожного з нас. Особливо небезпечними собаки стають, коли збираються у зграї.
«На територію агломераційного цеху № 3 собаки забігають дуже часто, – розповідає машиніст крана АЦ № 3 Ольга Оніщенко. – Серед них ми вже знаємо «своїх», які крутяться тут постійно. Минулого року за кошти цеха ми відловили та стерилізували цих собак. Але зараз ми бачимо, що значно побільшало «чужих» собак. Вони прибігають ближче до людей з територій тих підрозділів, які зупинені. Наприклад, з комплексу ДП № 9, з аглоцеху № 1. Та і з території міста чотирилапі теж регулярно «підтягуються», у них народжуються цуценята. Трапляється, що до цеху приїжджають вагони з вантажем сировини, а там… теж цуценята. І підкидують їх туди люди. Ми спробували підрахувати всіх собак на території аглоцехів. На кількості в 70 голів збилися з рахунку. У кожної зграї – своя територія. Ви б бачили, які бійки за них вони між собою влаштовують! Якщо в цей час на зміну або з неї йдуть люди, особливо поодинокі та ще і в темну пору доби – це дуже страшно. До речі, декількох стерилізованих собак вже загризли чужі пси, бо стерилізовані собаки стають неагресивними, а отже й більш вразливими для виживання».
Як зазначив начальник АЦ № 3 Віталій Книга, ця проблема знаходиться на контролі в департаменті з охорони праці та у профспілковому комітеті. Є певні плани щодо її вирішення. Але усі розуміють, що швидко й гуманно при всьому бажанні цю проблему не подолати. Тож, щоб убезпечити робітників АЦ № 3 від волохатих нападників вже сьогодні і зараз, у цеху вирішили придбати відлякувачі тварин. Ці маленькі пристрої з ультразвуком та ще й з ліхтариком допомогатимуть людям та тваринам уникнути зіткнення і триматимуть собак на відстані.
Відлякувач собак
«Не годуйте собак, не приручайте їх цим»
Такі слова часто можна почути як аргумент, що люди самі винні в тому, що собаки прибігають до них. Так, в цьому є сенс. Але є й інший бік проблеми – голодна тварина стає агресивнішою і здатна сама взяти «шматок хліба», в тому числі і напавши на людину. Ситуація взагалі може вийти з під контролю, коли голодні пси збиваються у зграї і виходять «на полювання».
Також у підгодовуванні часто спрацьовує і людський фактор. Давайте будемо чесними, ми ж не бездушні істоти, не якісь там жорстокі орки. Особливо зараз, коли навколо багато стресів і проблем, і багато собак стали безхатченками саме через людей. Як можна втриматися і не погодувати песика, коли він дивиться на тебе голодними очима та виляє хвостиком. Душа ще більше тріпоче, коли назустріч до тебе радо вибігають маленькі кумедні цуценятка.
Як кажуть люди, підгодувати пса – це ще й спосіб інвестувати в свою безпеку, дати песику свого роду хабар за «беззубу перепустку». Наприклад, презентував собачці смачненького – отже вона тебе запам’ятала і вільно пропустила. Тому дехто з працівників несуть разом із своїм власним тормозком ще й їжу для собак.
Чимало безпритульних собак бігають і територією міста. Як розповіла Ольга Онищенко, яка живе на 173-му кварталі, щоб дістатися вчасно на роботу, їй доводиться прокидатися о четвертій ранку. Зайвий час потрібний для того, щоб встигнути обійти стороною парк, який «ділять» між собою зграї собак. Та і в людних місцях дуже просто можна зустрітися з агресивною твариною. Тож відлякувач собак, отриманий в цеху, знадобиться і поза роботою. І завжди буде напоготові.
Якщо собака підбігає до вас та гарчить, зупиніться, не робіть різких рухів, не тікайте і не повертайтеся до неї спиною. У разі зустрічі з цуценятами, коли є бажання взяти їх на руки та погратися, пам’ятайте, що десь поряд може знаходитися їхня матуся, якій це може дуже не сподобатись. І взагалі, намагайтеся обходити стороною місця, де збираються безпритульні собаки, а якщо опинилися на їх території, постарайтеся спокійно відійти від неї.
Володимир Сапіга, начальник відділу охорони праці аглодоменного департаменту та коксохімічного виробництва управління з охорони праці департаменту з ОП та ПБ:
«Ситуація з безпритульними собаками і справді дуже гостра. На жаль, вона погіршилася зараз, коли підприємство працює не на повну потужність, деякі підрозділи зупинилися, тож собаки збираються там, де знаходиться більше людей. Періодично на промисловій території тварин відловлюють, стерилізують та знову повертають. На жаль, їх не стає менше, адже прохідних для собак не існує, до нас постійно забігають нові тварини. Щоб вирішити цю проблему треба об’єднувати зусилля з владою міста. Адміністрація «АрселорМіттал Кривий Ріг» вийшла з ініціативою здійснити спільний проєкт з містом з відлову та передачі тварин до комунального підприємства «Центр поводження з тваринами». Для передачі собак на утримання нам потрібно організувати для них будівництво вольєрів та облаштування гідних умов для перебування тварин в них. Зараз ми працюємо над цим питанням, прораховуємо усе необхідне для реалізації цього проекту. Надалі будемо періодично повідомляти про хід його реалізації».
«Моя мета – жити гарно, активно та ніколи не сумувати», – говорить змінний майстер основної виробничої дільниці верстатів з ЧПУ ремонтно-механічного цеху № 2 Наталія Луценко.
Сорок три роки тому до РМЦ-2 прийшло дівча з палкими очима і щирим захопленням працею з верстатами. Ще у школі на УВК Наталія познайомилася з токарською справою. Згодом вона поєднала навчання мехобробці в інституті та працю на заводі.
«Робота на нашому підприємстві стала для мене по-справжньому родинною справою, – говорить Наталія Луценко. – З моїм чоловіком Валентином ми познайомилися ще в інституті, згодом працювали в рідному РМЦ-2. Тут же працював токарем мій брат Олег, племінниця і зараз працює токарем, невістка, мій зять працює в гірничому департаменті. Отакий собі виходить родинний підряд. Ми всі любимо наш завод, наше підприємство, і це не просто слова. Я жодного разу не прийшла на роботу у поганому настрої, мене тягне сюди, бо люблю людей, які працюють поряд. А процес обробки заготовок для мене взагалі – мистецтво! Сприймаю кожен ремонт як виклик, як змагання. З кожним новим замовленням мене охоплює азарт, я кажу своїм колегам: ну що? Потанцюємо? І вперед! Моя бригада – це 21 людина, 21 професіонал. Впевнена, що аби стати верстатником потрібно багато знати та вміти. Так, зараз в нас верстати з ЧПУ. Я вважаю, щоб вміти натиснути кнопку такого верстата потрібно народитися верстатником. Від цього натискання залежить подальший результат багатьох підрозділів. Ми наче сапери – не маємо права на помилку».
В цій пані вдало поєднується мудрість, сила, професіоналізм і по-справжньому жіноча тендітність та чуттєвість. Наталія дуже любить весну, яка завжди дарує надію. І квіти, особливо троянди та першоцвіти. Вона сама, наче квітка, притягує погляд до себе, хочеться чути її голос, вона просто заряджає позитивом кожного поряд. Хочеться сказати, що бригаді таки пощастило з очільником.
«Я на роботі маю піклуватися про кожного, дбати про його безпеку, підтримувати гарний настрій, – продовжує Наталія. – Якщо потрібно, то допомогти, порадити, підтримати. В мене у бригаді і чоловіки, і жінки. Я завжди колежанкам нагадую, що ми і у робочому одязі маємо бути справжніми пані. Тоді й у чоловіків настрій піднімається, з’являється натхнення бути кращими. Я навіть свято 8 Березня люблю на роботі проводити. Чоловіки вітають, всі посміхаються. А компліменти, як відомо, здатні творити дива з будь-якою жінкою. Вона тоді і вигляд матиме кращий за усіх, і приготує смачненьке, і порадує свого чоловіка. Тому чоловікам раджу не скупитися на увагу та компліменти, і не тільки на весняне свято!»
Наталія разом з чоловіком вже 36 років. Секрет сімейного щастя цієї родини в тому, що і Наталія, і Валентин одне для одного друзі.
«Я вважаю, що родину об’єднує кохання та дружба. Та й взагалі, коли чоловіка відривають від матері, то передають дружині, – усміхається Наталія. – А якщо серйозно, то у родині має завжди «жити» увага, надійність та повага. У моїй сім’ї так і є. В нас спільні бажання. Зараз найголовніші з них – миру та Перемоги. Хай весна нас порадує не лише першими квітами, а ще й перемогами. Хай у повітрі вже відчувається ось ця довгоочікувана переможна нотка. Усіх дівчат та жінок я вітаю з першим весняним святом – Міжнародним жіночим днем! Зберігайте в серці тепло до своїх чоловіків, підтримуйте їх. Це дає їм сили перемагати на всіх фронтах. Мені здається, що жінка має бути доброю та лагідною. А ще – коханою, ну, це вже натяк вам, чоловіки».
Прекрасні, сильні та тендітні водночас. Перший Форум жіночого лідерства «Бо жінка» «АрселорМіттал Кривий Ріг» зібрав 200 жінок-лідерок.
Лідерство – одна із цінностей компанії АрселорМіттал, яка об’єднує наших колег у різних країнах по усьому світу. І серед авангарду нашої компанії чимало жінок. 8 березня на Форумі у Кривому Розі зібралися пані, леді, лідерки, ті, хто впевнено рухається вперед і веде за собою інших.
Святкова атмосфера у залі з перших же хвилин налаштувала всіх на позитивні емоції. Посмішки, від яких засліплює очі, енергетика жіночності, аромати квітів, парфумів та запашної кави у повітрі завдали тон святу, яке розпочалося з щирих та відвертих історій успіху та лідерства. Цього разу п’ятірка топекспертів, серед яких були представники нашого підприємства, міської влади та бізнесу Кривого Рогу говорили про можливості, злети та падіння, джерела натхнення та засоби подолання перешкод, про відповідальність та досвід. Форум став платформою для діалогу, підтримки та майданчиком для розвитку лідерських якостей. Насправді у кожної з жінки є свої виклики, з якими вона стикається в житті, які її роблять сильнішою і мудрішою, є свої перемоги та досягнення, досвід та секрети успіху. Ними з прекрасною аудиторію і поділилася п’ятірка лідерок.
Олена Пантюх, Оксана Павлушенко, Наталія Дроваль, Інна Яцьковська, Юлія Заболотна, Анна Гатілова
Юлія Заболотна, директорка департаменту з персоналу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«У сфері HR я працюю понад 20 років і жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Так, моя робота складна, але вона ще й емоційна, артистична, різноманітна, а головне – в ній немає меж для професійного вдосконалення та вивчення нового. В цьому я пересвідчувалася не раз, бо на посадах голови департаменту персоналу працюю понад 7 років в різних міжнародних компаніях. Жіноче лідерство для мене – це можливість та готовність розмовляти мовою бізнесу з керівниками вищої ланки, впливати на стратегічні рішення, покращувати життя колективу в усіх можливих аспектах, викликати позитивні емоції у людей та дарувати усім натхнення на здійснення чогось нового й кращого.
А ще мене цікавить мистецтво, кіно, література, музика. Я дуже люблю подорожувати, бо це так прекрасно – бачити та вивчати різноманітність природи, життя та культур, усвідомлювати та захоплюватися тим, що всі ми різні.
На мою думку, сучасна жінка – це сильна, яскрава, талановита, незалежна людина, здатна і бізнесом керувати, і успішно вирішувати інші задачі. А ще завжди залишатися гарною донькою, жінкою, матір’ю, колегою та керівником, бути доброю та чуйною людиною.
Вже друге 8 Березня ми, на жаль, зустрічаємо в умовах війни. Я хочу побажати усім нам і надалі залишатися сильними, вірити у перемогу України, берегти себе та своїх рідних та зберігати оптимізм. Ми обов’язково впораємося з усіма викликами, бо ми – сильні та незламні жінки».
Наталія Дроваль, в.о. заступника начальника цеху з водопостачання:
«На мою думку історія успіху жінок, які досягли будь-якого результату у кар’єрі, дуже схожа. Так, ситуації у всіх різні, але принцип один – це працелюбність та наполегливість у своїй справі. Так було і у мене. В цеху водопостачання я спочатку працювала машиністом насосних установок. Уявіть, переважно чоловічий колектив, робота зі складними енергетичними системами, механізмами. Та бачити тільки перешкоди – це не про мене. Навпаки, усе нове завжди було мені цікаве, тож я почала вчитися, запитувати, проявляти ініціативу. Це не залишилося непоміченим. Спочатку мені запропонували стати інженером, потім енергетиком, я відповідала за експлуатацію та надійність устаткування. На даний час я виконую обов’язки заступника начальника цеху водопостачання.
Я гадаю, що поєднувати роботу й особисте життя можна. Але це водночас і складно, і просто. Ти завжди знаходиш середину у цьому балансі, шукаєш компроміс. Мені це поки вдається, я навіть знаходжу час для свого улюбленого захоплення – вирощування квітів. Та, якщо чесно, часу все ж таки бракує. Було б гарно, якби доба у нас містила48 годин».
Інна Яцьковська, засновниця та директорка студії дизайну «Акцент»:
«Сучасна жінка – це самостійна, впевнена і енергійна особа, яка має право на рівність у чоловічому світі. І я намагаюся бути такою. Я все життя малювала. Спочатку закінчила художньо-графічний факультет, потім робила перші кроки у дизайні, відчувала важкі часи становлення бізнесу і, як результат, вже 20 років утримую першість у сфері дизайну в нашому місті. Звичайно, були і перемоги. Наприклад, наша студія створювала бренд міста Кривого Рогу, розробляла бренди державних установ, в тому числі і «Візи», допомагала в реалізації проєктів оформлення розважального комплекту Fun Park. З нами постійно працюють такі поважні клієнти, як «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Метінвест», «Хайдельберг Цемент», «Ельдорадо», АТБ тощо.
Особисто я, як жінка, не відчуваю дискримінацію в прийняті рішень чи відсторонення у бізнес-процесах. Але не вистачає часу на особисте. Втім, я впевнена, і це мине, бо зараз, коли переважно чоловіки захищають країну, нам, жінкам, доводиться вдвічі бути відповідальними за наші справи та за наше життя».
Олена Пантюх, начальниця речової служби логистики, молодший лейтенант:
«Пам’ятаю, як я у 1997 році вперше прийшла на підприємство у якості учня дозувальника аглоцеху №3. Працюючи на підприємстві закінчила університет, до війни працювала інженером-технологом ремонтного цеху гірничого департаменту. Коли почалася війна просто сидіти і нічого не робити не могла, тому почала волонтерити. Згодом відчула і зрозуміла, що можу і повинна зробити щось більш вагоме задля Перемоги. Тому я пішла добровольцем до ЗСУ. Зараз служу начальником речової служби логістики. У мирному житті я захоплювалась вирощуванням квітів та подорожами, але, на жаль, зараз це залишилось в тому мирному житті. Втім впевнена, що ми все повернемо.
Я лідер за характером, тож звикла завжди діяти рішуче та впенено. Для мене жіноче лідерство – це вміння організовувати людей для досягнення певної мети. Жінка-лідер – це жінка яка користується авторитетом та повагою завдяки своїм особистісним якостям та діям. Жінка лідер – це сучасна жінка. Вона самостійна, відповідальна, впевнена у своїх діях, комунікабельна, вольова. Я намагаюся бути саме такою. У цей святковий день всім жінкам бажаю щастя, кохання, миру, та щоб нарешті всі наші захисники та захисниці повернулися додому, а наше жіноче лідерство проявлялося лише у мирних справах.
Оксана Павлушенко, заступниця начальника управління економіки виконкому Криворізької міської ради:
– Я вважаю себе сучасною жінкою. Мені здається, що якщо порівняти життя сучасної жінки з життям жінок на початку або середини 20 століття, то ми живемо майже в ідеальному світі. Тому хочеться подякувати за це багатьом поколінням жінок, які боролися за рівність, результатами якої ми всі користуємося. Свого успіху, кар’єрного зростання я досягла своєю працею, наполегливістю, відповідальному та поважному ставленню до колег незалежно від гендеру.
Я вважаю, що лідерами і народжуються, і стають водночас. Бо ж лідерство – це набір характеристик особистості, який пов’язаний і з тим коли і де ти народився, і яким було твоє становлення у дитинстві, юності. Якщо задуматися про те, що відрізняє жіноче лідерство від чоловічого, то мені здається, що тут більше залежить від самого характеру лідера та його підходів до лідерства (ідеалістичного, товариського, демократичного, амбіційного, авторитарного), ніж від гендеру. Я вважаю, що жіноче лідерство – це про поєднання розуму, краси, харизми та енергії творіння.
Щодо якостей жінки-лідерки, то цей той самий набір характеристик, як і для чоловіків: відповідальність (за себе та тих, кого ти «ведеш» за собою), вимогливість до себе та колективу, неупередженість, вміння досягати результатів та розкривати можливості та потенціал колег, ну, і харизма, у лідера вона має бути обов’язково!
У сучасному світі жінкам-лідеркам все ще складніше, ніж чоловікам. Але ми і ці перепони успішно долаємо. Лідерство в професійній сфері не обмежується 8 годинним чи 13 годинним робочим днем, ти не можеш встати з робочого місця і одразу перемикнути «тумблер» на родину і не думати про роботу. Отже, жіноче лідерство – це про гармонію без жертовності.
У цей святковий день зі словами привітань, визнання жіночого лідерства та поздоровлень до лідерок нашого підприємства звернулися генеральний директор ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лангобардо. Слова вдячності та щирого захоплення нашими працівницями, лідерками і просто чарівними пані прозвучали і від Артема Філіп’єва, заступника генерального директора з адміністративних питань та Володимира Теслюка, заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент).
Справжні пані цікавляться модою, живуть в гармонії із собою та навколишнім світом, мають різноманітні захоплення. Саме для таких творчих особистостей, організатори форуму запросили у гості стиліста-візажиста, б’юті-експерта, керівника студії краси Яну Дьячук. Вона розповіла про основні складові іміджу, експрес-макіяжу, поділилася секретами та «фішками» з догляду за собою.
Психологічну підтримку, порадами як зберегти своє психічне здоров’я за сучасних обставин з учасницями форуму поділилася Олена Карєєва, психолог, арттерапевт, коуч, майстер жіночих практик та ведуча трансформаційних ігор. У святковий день форумчанки на майстер-класах мали змогу попрактикуватися у Петриківському розписі та познайомитися з нейрографікою.
Олена Карєєва, психологіня:
«8 Березня – це день жінок всього світу. У багатьох людей зараз різне бачення цього свята, а для мене він перш за все є днем краси української жінки. І ця краса має багато граней: професійних, духовних, суспільних та, звичайно, жіночних. Форум жінок-лідерів «АрселорМіттал Кривий Ріг» це ще раз довів. Варто було лише поглянути на наших дівчат – очі сяють, посмішки лунають, настрій піднесений! Що б там не казали, а 8-го Березня жінкам більше приділяється уваги та поваги. На мою думку, це зараз дуже важливо, бо в нашій країні іде війна. До мене, як до психолога, звернень побільшало – війна загострила давні психологічні проблеми жінок. Деякі з них мені казали, що сподівалися самі впоратися з ними, що раніше їм і на думку не спадало просити допомоги фахівця. Та зараз вони зрозуміли, що допомога психолога дійсно ефективна та доступна, вона є чудовим способом «вилити душу» та навчитися корисних психологічних практик. Деякими з них я поділилася з учасниками форуму. Сподіваюся вони стануть у пригоді жінкам».
Ірина Дідович, начальниця дільниці хімчистки та підготовки виробництваПП «Стіл Сервіс»:
«На роботі я відповідаю за чистоту та охайність робітничого одягу робітників підприємства. Справа важка та відповідальна. Ви знаєте, цей форум трохи струснув нас, у найбільш гарному сенсі. Ми вже давно не бачилися з деякими колегами, бо спочатку був ковід, зараз війна. Живемо в постійному стресі і кожний у своєму світі. Жіночий форум дозволив нам поспілкуватися, порадіти життю, нашому жіночому святу, обговорити проблеми та успіхи, трохи розрядитися від буденності. Так, для мене 8 Березня – це свято, день, коли можна причепуритися, відчути підвищену увагу до себе.
Мені в житті щастить, я ніколи не відчувала дискримінації. Навпаки, працюючи у переважно чоловічих колективах, я завжди відчувала підтримку чоловіків, мені допомагали, до мене дослухались».
Марія Торяник, помічниця генерального директора з адміністративних питань:
«Атмосфера форуму була дружньою та згуртованою, наші українки вміють працювати, веселитися та брати на себе відповідальність у різних справах. Слухаючи наших лідерок ми в цьому ще раз впевнилися – для успіху в усіх сферах життя нам потрібно мати мету, до того ж не одну, бажання досягати їх, працювати над цим, а ще – вміти відпочивати та радіти життю. Бо ми – жінки!
Цей форум зібрав жінок-лідерок нашого підприємства. У кожної з нас є своя історія успіху і кожна може поділитися нею. Це дуже добре, бо я ще раз пересвідчилася, наші жінки дуже сильні та вмотивовані, вони берегині і своїх родин, і самих себе.
Я дуже вражена життєвими історіями наших спікерок. В них є чому повчитися. А ще я відзначила для себе, що як би важко не було нашим жінкам, вони завжди готові допомагати іншим. Це зайвий раз довела війна. З перших її днів кожна з нас допомагала і оточуючим, і фронту. Небайдужість жінок і увага до всього, напевне, це наша українська риса. І вона мені дуже подобається!»
Наталя Заїка, начальниця зміни цеху мереж та підстанцій:
«Захід просто неймовірний! Це справжній вибух позитивних емоцій! Я нарешті побачила людей, з якими вже довго не спілкувалася, відчула атмосферу свята та жіночої солідарності у наших справах. Такого я вже давно не відчувала, бо за останні роки неприємних подій у нас, на жаль, було більше.
Форум став для мене і джерелом нової інформації. Я почула реальні історії успіху наших жінок-лідерок. Легким цей шлях ні в кого не був. І я не виключення, в мене він теж був дуже непростий. Втім, зараз я займаюся улюбленою справою, дуже потрібною та відповідальною. Я керую багатьма працівниками, що теж додає додаткової відповідальності.
Звичайно, на форумі сподобалися і цікавинки – зустрічі з гостями, фахівчинями краси, представницями творчих професій. Знаєте, це 8 Березня стало для мене промінчиком щастя, який я хочу залишити в собі якнайдовше!»
