Позначка: персонал

Категорії
Новини

Стратеги й тактики – проти травм, хвороб і вірусів

Цього року День медичних працівників отримав нову дату святкування – 27 липня. На нашому підприємстві цей день відзначатимуть медики поліклінік метвиробництва, гірничого департаменту, а також служби здоровпунктів медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

«Відтепер українські лікарі більше не будуть відзначати своє професійне свято в один день із тими, хто щодня вбиває», – прокоментували указ Президента у Міністерстві охорони здоров’я України.

Впродовж війни медики усіх куточків нашої країни продовжують свою справу. Під сиренами та вибухами вони рятують, допомагають, проводять профілактичну роботу та просто заспокоюють людей. На цю «передову» з перших днів війни вийшли і медики нашого медичного центру.

Медичний блокпост

«Триває вже другий рік війни, а «перед очима» той перший день 24 лютого 2022-го, який перевернув життя усіх нас, – згадує Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс». – Попри перші вибухи, які сповістили про вторгнення ворогів на нашу землю, увесь колектив медцентру зібрався на роботі. У всіх був шок, ми не знали, що на нас чекає попереду, але усі були готовими до дій. Ми розуміли, що у місті можуть бути поранені і їм знадобиться термінова допомога. Ми готові були допомагати усім, навіть пересічним перехожим, яким на вулиці стало погано.

Перше, що ми зробили – це почали розгортати свій «шпиталь», своєрідний медичний блокпост у підвалі поліклініки металургійного виробництва. Він у нас сухий, просторий та має два виходи. За мирних часів цю велику кімнату ми використовували як залу для нарад. Гуртом ми прибрали там усі стільці, ретельно вимили усе, лікарі та сестри спустили туди кушетки, штативи для крапельниць.  Відсортували і поклали окремо все, що може знадобитись в першу чергу: знеболювальне, джгути, шини, що залишились від оздоровчого сезону 2021 року, перев’язочний матеріал тощо. Принесли воду, навіть печиво про всяк випадок. Начальниця служби здоровпунктів разом з фельдшерами опікувалась облаштуванням медпунктів інших бомбосховищ».

В облаштованому приміщенні медперсонал здоровпунктів та поліклінік пройшов навчання за стандартами НАТО

Як зазначила лікарка, така підготовка тривала майже тиждень. Завдяки ЗСУ та усім тим, хто став на захист нашого міста, Кривий Ріг вистояв, просування загарбників було зупинено. Тож незабаром у медцентрі продовжили проводити профогляд працівників наших підприємств. Та створений ними пункт надання невідкладної допомоги з часом перетворився в пункт навчання  працівників і мешканців міста  тактичній медицині. Зараз тут проводяться курси невідкладної медичної допомоги для усіх охочих.

Імітатор ран

Саме такий набір накладок ран для відпрацювання допомоги пораненим отримали фельдшери здоровпунктів від служби охорони праці нашого підприємства.

Ці накладки силіконові. Вони дуже реалістично імітують людську шкіру з різноманітними пораненнями. Наприклад, є накладки з імітацією поранення черевної порожнини, відкритих переломів різних частин тіла тощо. До речі, тепер наглядно можна побачити, що може статися з людиною, яка, наприклад, впала з висоти та наштрикнулася на якійсь предмет або отримала опіки. В цілому в наборі 17 таких накладок.

«Завдяки цьому набору під час тренінгів з першої долікарської допомоги, які ми активно проводимо з представниками усіх підрозділів підприємства, ми можемо  реально бачити, як виглядає та чи інша рана і тренуватися допомагати людині. На практиці це все просто – накладки ми надягаємо на манекен і працюємо з ним. Все виглядає як справжнє, тож якість навчання підвищується в рази. Дякуємо департаменту з охорони праці за такий потрібний подарунок напередодні нашого професійного свята, – сказала Тетяна Васильченко, начальниця служби здоровпунктів медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

Нагадаємо, зараз фельдшери здоровпунктів активно проводять тренінги з першої долікарської допомоги для працівників наших підприємств. Мета занять – навчити людей унікальних навичок, які у критичних ситуаціях можуть врятувати комусь життя та здоров’я. Заняття проходять в Університеті АрселорМіттал і відпрацьовуються на виробничих майданчиках. Увага приділяється серцево-легеневій реанімації, допомозі при теплових ударах, судомах, опіках тощо. 

«Це наше першочергове завдання під час війни, – продовжує Тетяна Васильченко. – А взагалі фельдшери здоровпунктів готові й надалі надавати людям першу невідкладну допомогу, дбати про те, щоб для цього завжди було все необхідне, в першу чергу медикаменти. Ми активно ведемо профілактичну роботу, робимо передзмінний та післязмінний огляди тощо».

Як зазначають медики підприємства, війна випробовує їх на міцність, але не зламала і не зламає. Навпаки, усі згуртувалися та спрямували свої зусилля на допомогу людям. Тож своє професійне свято лікарі підприємства зустрічають активною роботою та щоденною турботою про здоров’я кожного з нас.

Категорії
Новини

Безпека на конвеєрі

На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали ремонт конвеєра № 51 секції дільниці подачі руди гірничого департаменту.

Востаннє такий ремонт металоконструкцій конвеєра виконували у 1986 році. Довготривала експлуатація та непрості умови праці позначилися на «хребті» конвеєру. У людини хребет – основа , і на ньому все тримається. У конвеєра хребет  – це металеві конструкції. З часом вони зазнали корозії, і на момент заміни були кородовані на 25%. Вимагали оновлення і огороджувальні конструкції конвеєра, які не в останню чергу відповідають за безпеку праці персоналу в цеху.

«Підприємство долучилося до корпоративної програми «Top 4 killers», мета якої – запобігання травматизму на робочих місцях. За цією програмою у гірничому департаменті ми визначилися, над якими проблемними місцями будемо працювати, аби досягти нульового травматизму. У рамках запланованих заходів ми відремонтуємо наші конвеєри, це стосується ризиків-«кілерів» роздавлювання рухомими механізмами та механізмами, що обертаються, та іншими рухомими частинами обладнання. Цю роботу на РЗФ-1 розпочали з конвеєра № 51. Ми виконали ремонт-заміну його металоконструкцій. Крім заміни ставу конвеєра, приводної та натяжної станцій, виготовили та встановили нову огороджувальну конструкцію», – розповів головний технолог технічної служби РЗФ-1  № 1ГД Юрій Коваленко.

По-перше, треба було демонтувати обладнання та металеві конструкції, які важать не один десяток кілограмів, а  через специфіку розташування конвеєра скористатися допомогою вантажопідйомних механізмів на цій ділянці було неможливо. Тож всі демонтажні та встановлювальні роботи виконувалися практично вручну. І ремонтні роботи, і вже безпосередньо робота на самому конвеєрі мають бути безпечними для обслуговуючого персоналу. З цією метою усі механізми та вузли конвеєра, до яких можливий доступ обслуговуючого персоналу та тих, хто працює поблизу, огородили новою захисною огорожею.

Всі роботи виконували спільно з підрядником, з боку гірників основне навантаження лягло на плечі фабрики. «Окрема подяка механіку дільниці подачі руди Максиму Лихину, провідному інженеру технічної служби Валентину Шевченку та інженеру з ремонту (графікування та планування) Юліі Коваль, –- продовжує Юрій Коваленко. – Роботи виконувалися у стислі терміни, але все зроблено настільки професійно, що ми впевнені: про позачергові зупинки та ремонти конвеєра № 51 відтепер на тривалий час можна забути».

Наразі конвеєр вже ведений в експлуатацію. Зараз вже нічого не нагадує, яким складним був цей шлях. Наступні у черзі – конвеєри №№ 32, 53 та 82, за програмою «Top 4 killers» вони теж мають бути відремонтовані найближчим часом.

Категорії
Наші люди

«До звання хороший слюсар треба йти роками»

Так вважає нагороджений відзнакою «Честь та гордість ЛМЗ», один з найкращих працівників ремонтно-механічного цеху № 2 слюсар-ремонтник(бригадир) Ігор Гармаш. 

«У дитинстві я мріяв стати військовим моряком, але вивчився на електрика, а от став – слюсарем-ремонтником, – усміхаючись розповідає Ігор Гармаш. – Виходить так, що у всьому наслідую батька. Він у армії був моряком-підводником, а потім багато років працював у вальцетокарному цеху. Батько завжди говорив, що завод – це стабільність, впевненість і можливість росту у професійному плані. Майже 40 років я у ремонтній справі і впевнений, що не помилився, коли зробив свій вибір. Сьогодні вже і мій син працює у РМЦ-2 теж слюсарем-ремонтником, продовжує родинну справу. Я завжди охоче ділюся з ним та колегами секретами слюсарської майстерності, яких за багато років назбирав чимало».

Ви знаєте, що ручка молотка має бути довжиною до ліктя людини, що чим вона довша, тим сильніший удар? А що таке мікрометр, штангенциркуль та нутромір? Ці інструменти завжди в арсеналі слюсаря-ремонтника, адже його завдання – розібрати вузол, який надходить на ремонт до цеху, все виміряти до сотої частини сантиметра, а потім вже після ремонту вузла зібрати його так, щоб працював краще за новий.

«Ми – ремонтний цех, тож «чаклуємо» над обладнанням гірників та металургів, аби повернути його у стрій якнайшвидше і щоб працювало воно якнайдовше, – говорить слюсар. – За роки праці мені довелося ремонтувати сотні найменувань деталей та вузлів. Деякі з них (наприклад, той що зараз у нас в цеху «на лікарняному» – підвісний редуктор з конвертерного цеху) розміром з двоповерхову будівлю. Уявіть собі, скільки треба часу над ним попрацювати? Цікава у мене професія, точно не дає відпочивати ані голові, ані ногам та рукам. За день понад 10 кілометрів по цеху набігаєш. Маєш знатися на кресленні, математиці, розуміти, що і як влаштовано, як працює і які функції виконує. Для слюсаря важливі точність та координованість рухів, врівноваженість, спостережливість, уважність, високий рівень технічного та оперативного мислення та просторова уява. Не думайте, що професія слюсаря проста і опанувати її може кожен. До звання хороший слюсар треба йти роками».

Ігор Гармаш любить свою професію, зараз попит на неї виріс. Попри складний воєнний час у ремонтників роботи не стало менше, а навпаки побільшало. Якщо врахувати, що чимало колег з цеху мобілізовані до лав ЗСУ,  все робоче навантаження лягло на плечі тих, хто залишився. До речі, один із синів слюсаря-ремонтника теж пішов служити добровольцем до лав Національної гвардії України. Тому серце Ігоря Гармаша, як він сам говорить, зараз не тут, воно поряд із сином-захисником, йому найпершому і хотілося показати свою почесну нагороду –  «Честь та гордість ЛМЗ». Наш герой впевнений, що скоро це його бажання здійсниться, бо свято вірить у Перемогу, адже коли серед захисників такі надійні та міцні хлопці, як наші заводчани, то перемога – це лише питання часу.

Категорії
Новини

«Дякуємо, що ви завжди поруч, що ми разом!»

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг з відновленням адміністративної будівлі Архангельського старостинського округу у селищі міського типу Архангельське, яке було пошкоджено під час окупації російськими загарбниками через численні обстріли та вибухи.

На відновлення будівлі пішло понад 800 тисяч гривень. Кошти витратили на заміну вікон та дверей, відновлення покрівлі, яка майже повністю була зруйнована. В цій будівлі ще до війни було розташоване управління старостату. Люди приходили сюди, аби звернутися по соціальну допомогу, вирішити комунальні та адміністративні питання.

Окупація селища тривала 7 місяців і залишила по собі зруйновані будинки та шляхи, комунікації та комунальні установи. Поступово люди почали повертатися до селища, а отже проблемних питань побільшало. Наразі прийом громадян ведеться у приміщенні Будинку культури, який постраждав трохи менше, ніж адмінбудівля старостату. На сьогодні 1200 архангельців з 2000 «довоєнних» мешканців вже повернулися до рідних домівок. Соціальна робота в селищі вирує. Аби всіх почути та всім допомогти і вести прийом громадян у нормальних умовах, і було вирішено відновити приміщення, де тепер розташоване управління старостатом. І не лише воно, в будівлі знаходяться приймальні місцевого дільничного, фахівця з протипожежної охорони, керівництва житлово-комунального підприємства. Всі роботи вдалося зробити швидко та якісно завдяки тісній співпраці та допомозі «АрселорМіттал Кривий Ріг», який виділило кошти на ремонт.

«Як завжди серед перших, хто простягнув нам руку допомоги – це підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «АрселорМіттал Берислав», – говорить голова Високопільської селищної військової адміністрації Ганна Шостак-Кучмяк. – Цього разу завдяки помічникам ми відремонтували адмінбудівлю. На нашій території розташований «АрселорМіттал Берислав», який теж постраждав від ворогів. Мешканці нашого старостату працюють на цьому підприємстві. А техніка підприємства допомагає розчищати завали, дороги. Після нашого звернення до керівництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» і до гірничого департаменту питання з відновленням будівлі вирішилося дуже швидко. Ми все ще оговтуємося від наслідків окупації і нам дуже потрібна підтримка. Радує, що ми постійно відчуваємо її від наших друзів – гірників та металургів. Хочеться кожного з них обняти та подякувати особисто. Дякуємо, що ви завжди поруч, що ми разом!”

Нагадаємо, раніше «АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг у відновленні дитячого садочка у смт Архангельське, який за час окупації російськими загарбниками був пошкоджений. Тоді на ці потреби підприємство скерувало  понад 250 тисяч гривень. Це допомогло встановити там нові вікна та склопакети, двері, відремонтувати покрівлю.

Категорії
Новини

Кожна краплина працюватиме на гірників

У гірничому департаменті завершили капітальний ремонт приймальних камер насосів №№ 2,5 Об’єднаної насосної станції цеху технологічного водопостачання.

Без постачання технічної води неможливе виробництво концентрату та агломерату. І у цьому важливу роль відіграє Об’єднана насосна станція ЦТВ. ЇЇ навіть називають енергетичним серцем гірничого департаменту. Саме звідси технічна вода прямує до рудозбагачувальних, дробарних  та агломераційних фабрик.

Об’єднана насосна станція побудована ще у 1968 році. Поважний вік та значне навантаження відчутно позначилися на стані її агрегатів та конструкцій. Серед одних з найбільш проблемних місць – приймальні камери станції.

«Воду для промислових потреб ми беремо зі ставку балки Грушувата. Спочатку вона надходить до приймальних камер насосної станції. Це такі ємності, з яких відбувається всмоктування води у насосні агрегати, – розповідає в.о. начальника ЦТВ ГД Олександр Ноздрін. – Тільки уявіть собі, скільки осаду, бруду з часом накопичилося у камерах, а через інтенсивне використання відбулася деформація їхніх внутрішніх та зовнішніх поверхонь, руйнація міжпанельних швів. Все це призводило до потрапляння води до машинного залу насосної станції, яка має заглиблену конструкцію, та могло спричинити її затоплення, а отже – зупинку цехів гірничого департаменту та аломераційних цехів аглодоменного департаменту. Цього допустити ми не могли. Тому керівництвом нашого підприємства, керівництвом ГД на чолі з Володимиром Теслюком, було прийняте рішення про проведення капремонту приймальних камер. Роботи виконували поєтапно, починаючи з 2021 року. Спочатку був виконаний ремонт камери насосу № 8, на ній вчились та «набивали руку», тому, що раніше такі роботи нашим підрозділом не виконувались. У 2022 році, незважаючи на всі складнощі воєнного часу, ми відремонтували камери насосів №№ 3, 4,6,7. Наразі виконаний ремонт останніх з семи робочих камер – 2-ої та 5-ої, які запустили в роботу наприкінці червня. Тепер кожна цінна краплина працюватиме на гірників».

Загалом була проведена масштабна робота, аби приймальні камери семи робочих насосів перетворити майже на нові і запобігти можливим ризикам руйнувань, а як наслідок – затоплення насосної станції. Спочатку за допомогою спеціальних конструкцій була відведена вода від зовнішніх поверхонь камер, щоб фахівці мали змогу виконати усі необхідні роботи: розчистити стіни від нашарувань зруйнованого бетону та арматури, а всередині камери –  від осаду та сміття, відремонтувати міжпанельні шви, використовуючи спеціальні композитні матеріали. Щоб зробити камери більш міцними та водонепроникними, ремонтники виконали торкретування поверхонь (нанесення спеціального бетону під тиском для ущільнення). Зовнішні поверхні між незнімною металевою опалубкою та стіною заповнили спеціальними бетонними сумішами з присадками, які дозволяють проводити підводне бетонування. Також було виконано великий обсяг робіт з обстеження та ремонту конструкцій камер з залученням промислових водолазів. І все це за умов, що насосна станція свою роботу не зупиняла і продовжувала забезпечувати споживачів технічною водою.

«Ми не лише виконали ремонт приймальних камер. Користуючись нагодою, ще замінили вузли всасу насосів з герметизацією їх у перетинах між приймальними камерами та машинним залом, також провели часткову модернізацію запірної арматури, замінили засувки старого зразка на сучасні поворотні затвори – говорить Владислав Шахін, начальник дільниці насосних станцій ЦТВ ГД. – Усі процеси, усю роботу ми контролювали, допомагали підрядникам і консультативно, і фізично. Капремонт – капітальне перетворення. Це дозволить нашій насосній працювати безаварійно і надійно, безперебійно забезпечуючи технічною водою наших гірників та агломератників».

Категорії
Новини

Мобільна баня для захисників

Щире бажання допомогти, вправні руки, кмітливість та небайдужість криворіжців довели, що навіть занедбаний старий вагончик на колесах здатен перетворитися на сучасний банно-пральний комплекс для захисників.

Цей забутий колись будівельниками старий вагончик на території цеху уловлювання коксохімічного виробництва нашого підприємства поступово перетворювався на мотлох. У планах було його знищити як непотріб. Коли до заступника начальника ЦУ КХВ Володимира Лавського звернувся колишній колега-коксохімік Олексій Борисенко з питанням, чи не знає він про якусь «штуку», яку можна перетворити на мобільний банно-пральний комплекс для захисників з 17-ї танкової, то, як кажуть, старенький вагончик сам напросився. От тільки щоб перетворити його на корисну річ для захисників, довелося докласти чимало зусиль.

Старий вагончик до перетворення

«За модернізацію цього «старенького» (а точніше за зміну його призначення) ми взялися вже за територією підприємства у вільний від роботи час, – говорить Володимир Лавський. – Спочатку зібрали кошти, бо розуміли, що всі роботи ми зробимо власноруч, а от матеріал та техніку потрібно купувати. Необхідні гроші зібрали швидко, десь за тиждень, для цього і до знайомих зверталися, і самі спонсорували, і у фейсбуці збирали. Потім командою, до якої увійшли колишні працівники коксохіму  Андрій Проня, Олексій Борисенко та ми з колегами, розпочали перетворення. Зараз наш комплекс вже допомагає захисникам. Ми укомплектували його усім необхідним, навіть віниками та десятками мочалок, які вив’язала для хлопців дружина електрозварника Михайла Гарнова. Фактично від старого вагончика залишився хіба що каркас, та й той ми наново зварили. Пофарбували баню на колесах у захисні кольори, і тепер вона мандрує слідом за нашими воїнами. Ми дуже хотіли створити для наших військових хоча б мінімальний комфорт – можливість прийняти теплий душ та випрати речі».

Для коксохіміків це був перший досвід зі створення банно-прального комплексу на колесах, і всупереч приказці «перший млинець нанівець», він вийшов вдалим. Комплекс на колесах обладнали пральними машинками, насосами для помпування води, встановили чотири душа, обладнали двома печами для загального обігріву та нагрівання води. А можливість працювати як від стаціонарної електрики, так і від генератора, додала комплексу незалежності від складних умов польового життя.