Категорії
Новини

Український холод для гарячих французьких печей

Фахівці Ливарно-механічного заводу виготовили 10 холодильних плит для доменних печей «АрселорМіттал Дюнкерк».

Відомо, що без цього елемента – холодильних плит – доменна піч не працюватиме. Ефективне охолодження печей потрібне для компенсації теплового навантаження та пов’язаного з цим зносу внутрішньої футеровки печі. Основне призначення цих плит – надійний захист кожуха печі від впливу високотемпературного газового потоку та шихтових матеріалів при зношенні футерування.

Спеціалісти ЛМЗ вже мають досвід виготовлення холодильних плит для криворізьких доменних печей. Але попри однакову назву «холодильні плити», їх конструкція різна. Тож нове замовлення для французьких металургів стало фактично освоєнням та виготовленням нового виду продукції. Про важливість цього замовлення говорить й те, що його виконання перебувало на особливому контролі у топменеджерів «АрселорМіттал Кривий Ріг», зокрема генерального директора Мауро Лонгобардо. Доменні печі «АрселорМіттал Дюнкерк» потребували негайної заміни холодильних плит і допомогти їм у цьому взялися саме криворіжці.

«Ми розуміли, що це певне випробування для нас і ми маємо впоратися з цим швидко та якісно, – говорить заступник директора з комерційних питань та договірної роботи ЛМЗ Олег Коновалов. – Усі підрозділи заводу мали гідно спрацювати, бо це наша репутація та формування подальшої бізнес-перспективи. Велику роботу провели наші конструктори та технологи, адже замовлення потребувало адаптації до наших виробничих умов, терміни виготовлення плит були дуже стислі, а якість повинна була відповідати європейському рівню».

Зазвичай процес виготовлення однієї холодильної плити триває приблизно до десяти днів. Цього разу терміни були скорочені вдвічі. Стартували з фасонно-сталеливарного цеху, який виготовив модульне оснащення, потім виконувалося формування, фарбування та покриття форми антипригарним покриттям.

«Ми мали витримати певний температурний режим, – розповідає начальник ФСЛЦ Антон Збітнєв, – аби при збиранні форми разом зі змійовиком не пошкодити їх на етапі заливки металом. Та й чавун ми відливали специфічної марки – високоміцний чавун із кулястим графітом. Були залучені всі дільниці цеху, можна сказати, що над цим замовленням працював кожен працівник ФСЛЦ».

«Наш цех відповідав за змійовики плит, тож ми мали вигнути труби, зібрати їх у пакет та відправити до ФСЛЦ, – говорить начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Дуже важливо було дотриматись основних параметрів, таких як міжцентрові відстані між трубами плит, щоб вже готовий виріб можна було легко встановити на піч. Основне навантаження цього замовлення припало на дільницю виготовлення нестандартизованого обладнання, на наших котельників, електрозварників, газорізальників. Радує, що ми не підвели».

«РМЦ-2 виконував фактично фінішні роботи: механічну обробку-обрізку змійовиків, зачистку відливки та фарбування, – продовжує начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Хотілося б подякувати всьому персоналу цеху, адже кожен – від токаря-фрезерувальника до слюсаря-ремонтника – працював єдиною командою, яка здатна впоратися з найскладнішими завданнями».

РМЦ-2 став випусковим цехом цієї продукції. Звідси українські холодильні плити, пофарбовані у кольори українського прапора, відправилися охолоджувати французькі доменні печі.

Категорії
Новини

Помаранчевий спецодяг з «легкої руки» Малевича

Цікаві факти про захисний одяг

Хтось запитає, а до чого тут автор відомої картини «Чорний квадрат»? Але мало хто знає, що Казимир Малевич був не просто художником-авангардистом, а і дослідником. Він один з перших замислився про психологію кольору та став вивчати його вплив на емоційний та фізичний стан людини.

Все почалося з цікавих експериментів художника. Він фарбував стіни кількох маленьких кімнат у різні кольори і садив туди працювати людей. Малевич спостерігав, як колір впливає на загальний стан організму. Через деякий час художник навчився робити прогнози, коли у когось заболить голова або почнеться кашель, з’явиться зосередженість, увага або навпаки.

Малевич помітив позитивний вплив помаранчевого кольору на працездатність та безпеку людей. Виявилося, що людина, яка носить помаранчевий колір, найбільш помітна у робочий зоні, цей колір відмінно виконує сигнальну функцію та привертає увагу до себе.

Тож Малевич перший запропонував використовувати помаранчеві куртки для працівників, які виконують дорожні роботи, а також для тих професій, де потрібна максимальна увага та зосередженість.

До речі, більша частина спецодягу в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – саме помаранчевого кольору. І навіть один з головних брендових кольорів компанії «АрселорМіттал» – помаранчевий.

Категорії
Новини

Поручні є, ви тільки тримайтеся за них

Під час поїздки в автобусі, тролейбусі, трамваї чи маршрутці дотримуйтесь правил безпеки, закликають усіх фахівці з охорони праці «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Година пік робочого перевезення. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» організовано сіли до автобусів нашого підприємства і трохи розслабилися перед робочою зміною. Деякі теревенили про життя з товаришами, хтось дістав мобілку та передивлявся повідомлення, новини, дехто просто споглядав у вікно та «крутив в голові» різні турботи. Аж раптом на одному з поворотів автобус зробив віраж і… один із пасажирів, який, до речі, їхав сидячі, не втримався на сидінні та впав на підлогу. Та ще й так невдало впав, що забився грудною клітиною об виступ біля іншого ряду сидінь.

«На жаль, такий інцидент трапився із робітником нашого підприємства. Якби робітник під час руху автобуса тримався за поручні, притримуючись навіть сидячи, його поїздка була б набагато безпечнішою, – акцентує Ігор Мальований, начальник відділу охорони праці транспортного департаменту та допоміжних підрозділів управління з ОП департаменту з ОП та ПБ. – Кожен з нас чи не щодня стає пасажиром, тож, сідаючи до громадського транспорту, варто пам’ятати, що наша власна безпека під-час перевезень залежить не лише від майстерності, професіоналізму та уважності водія, але й від поведінки нас самих».

Фахівці з охорони праці закликають робітників-пасажирів громадського транспорту триматися за поручні не тільки стоячи під час поїздки, але і в той час, коли ви зручно сидите. До речі, цікавий факт з життя – серед пасажирів, які їдуть стоячи, іноді трапляються і такі, хто може замість поручнів спиратися на людину поряд. Якщо автобус, трамвай чи тролейбус трохи тряхне або транспорт зробить поворот, ризик впасти буде вже у декількох людей.

Також під час руху не можна пересуватися салоном, різко вставати з місць та заборонено стояти на сходах. Саме там людину може травмувати механізм, що зачиняє двері, або через несправність двері можуть раптом відкритися. Якщо це станеться під час руху, людина може випасти на проїжджу частину.

«І ще, під час поїздки, будь ласка, не відволікайте водія, адже він несе основну відповідальність за життя та безпеку пасажирів, – говорить Антон Князєв, провідний інженер з охорони праці. – На зупинці, коли під’їжджає громадський транспорт, не варто поспішати і вистрибувати на дорогу зі жвавим рухом транспорту заради того, щоб першим заскочити в салон та сісти на вільне місце. Проїжджаючий транспорт миттєво не зупиниться, за інерцією він проїде ще кілька метрів, які можуть стати фатальними. До того ж, поспішаючи людина може оступитися і впасти. І наостанок хочу нагадати прості речі, про які дорослі часто говорять дітям, а самі  іноді про них забувають: обходьте автобус та тролейбус ззаду, а трамвай – спереду. Таким чином ви бачитимете рух транспорту, а водії – вас.

Безпечної та легкої усім дороги!»

Категорії
Наші люди

Віртуоз свердла та пір’я

Знаний квітникар, майстер вимірювальних та різальних інструментів, людина-позитив, яка «вросла корінням» у рідний цех – це все поєднане в одній особі. Це верстатник широкого профілю ремонтно-механічного цеху № 1 ливарно-механічного заводу Геннадій Тімченко, якого відзначили почесним званням «Честь та гордість ЛМЗ».

«Я пам’ятаю, як ще зовсім пацаном бігав на каменедробильний завод подивитися, як там працювали верстати. Це просто зачаровувало мене, – згадує Геннадій Тімченко. – Саме тоді я і визначився з майбутньою професією, зрозумів, що вона точно буде пов’язана з верстатами. Життя подарувало мені таку можливість, вже 27 років я працюю в РМЦ-1 верстатником і впевнений, що це найкраща у світі професія. Навіть у перші дні повномасштабного вторгнення, коли я виїхав до дітей до Чехії, мені постійно снився рідний цех, завод, я ніби відчував запахи мастила, емульсії, стружки – це найкращі аромати для мене. Я ледь не розлучився з дружиною (усміхається) через те, що поривався назад до рідного заводу, а вона ще боялася повертатися. На щастя, я зараз знову в строю на своїй виробничій «передовій».

В цеху нашому верстатнику довіряють найскладніші ремонтні замовлення. Професіоналізм та багаторічний досвід дають йому змогу вправно працювати на різних верстатах. В робочому портфоліо Тімченка– участь в ремонті та виготовленні деталей для доменних та гірничих цехів. Колеса кранів, вентилятори, величезні насоси, гвинти на пушки для доменників отримують друге життя після того, як з ними попрацював Геннадій Васильович.

«Це настільки багатогранна людина, що я просто диву даюся, – говорить старший майстер основної виробничої дільниці унікальних верстатів РМЦ-1 Юрій Бобров. – Він завжди у доброму гуморі, готовий допомогти колегам. Якщо до нас надходить робоче завдання підвищеної складності, то я одразу доручаю його Геннадію. Він з цим викликом точно впорається на всі 100 відсотків. Якщо Геннадій Васильович говорить, що йому пощастило з роботою і з цим цехом, то цеху пощастило з ним вдвічі більше. Допоки такі люди, як наш досвідчений верстатник, працюватимуть і надалі в РМЦ-1, то нам до снаги будь-яке замовлення. Тому, коли постало питання, хто ж має отримати почесну винагороду  «Честь та гордість ЛМЗ», то іншої відповіді й не могло бути – Геннадій Тімченко!»

Наш герой розповідає, що впродовж років праці біля верстатів звикання та буденність, на щастя, так його й не «відвідали». Геннадію імпонує те, що верстатник завжди має вивчати щось нове, а кожне замовлення – особливе. Допомагають йому впоратися з будь-яким виробничим викликом знання з креслення, математики, «характеру» сталей та сплавів, верстатного обладнання. Верстатник усміхаючись говорить, що «озброєний» до зубів вимірювальним та різальним інструментом: свердла та пір’я (рапідові пластини), мікрометри, штангенциркулі, різці та внутрішньоміри, різці відрізні, різьбові, прохідні, розточні, фасонні та радіусні – цей перелік, здається, можна продовжувати нескінченно. Скільки ж років цьому потрібно навчатися, аби володіти цим «озброєнням» так віртуозно, як наш майстер? За словами Тімченка, головне –-мати бажання і бути закоханим у все, чим займаєшся.

«Я щаслива людина, адже займаюся улюбленою справою, – розповідає Геннадій Тімченко. – Головними моїми джерелами натхнення є мій колектив, робота та родина. З усім цим мені пощастило. А ще я дуже люблю квіти. Колись у мене тільки хризантем було 69 видів, мені друзі привозили з різних країн тюльпани, нарциси, гладіолуси. Я казав, що якби виграв пару мільйонів у лотерею, то точно мільйон витратив би на голландські тюльпани, була така в мене мрія. Зараз найголовніша моя мрія – Перемога, а ще дуже хочу, щоб діти подарували мені онучку і щоб вона зростала у мирній прекрасній Україні. Щиро подіваюся, що на здійснення цих мрій мені чекати довго не доведеться».

Категорії
Новини

Підпалювали гроші, «пускали кров», робили «чортів палець»

Хімія може бути цікавою. За допомоги експериментів це доводили юнакам та дівчатам фахівці хімічної лабораторії випробувального центру департаменту з якості та представники департаменту з соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг» в межах фестивалю «Наукові пікніки», один з яких відбувся на території ЗОШ № 43 Саксаганського району.

Біля «хімічної» локації «АрселорМіттал Кривий Ріг» було гучно. Діти буквально «обліпили» майданчик, сміялися,  активно розпитували про все, що відбувалось, і, звичайно, брали активну участь в експериментах.

А відбувалися тут дуже цікаві речі. Наприклад, внаслідок протистояння сахарози і сірчаної кислоти представники нашої лабораторії робили чорний «чортів палець», завдяки спеціальним реагентам «пускали кров», робили не менш «криваве» рукостискання, влаштовували «світлофор» у колбі, підпалювали гроші, які не горіли у вогні, та створювали інші видовищні, але безпечні для оточуючих речі. А все це для того, щоб молодь познайомилася з металургією, зацікавилася такими природничими науками,  як хімія, фізика, та обирала технічні спеціальності під час вступу у навчальні заклади.

«Мета нашої участі у «Наукових пікніках» – показати дітям, якою цікавою і навіть ефектною може бути хімія, та розказати де і в яких професіях вона може застосовуватися, – сказала Таміла Нагорна, лаборант спектрального аналізу хімічної лабораторії випробувального центру департаменту з якості. – Звичайно, такі експерименти на виробництві ми не робимо, але наші дослідження ще цікавіші, наприклад, визначення якості вапняків, вогнетривів, залізорудної сировини тощо. Про це ми теж розповідали дітям та створювали для них «хімію» заохочування – закликали обирати професії, в яких саме і використовується ця наука».

Експерименти проводить Карина Бойко, лаборант-стажер спектрального аналізу хімічної лабораторії випробувального центру департаменту з якості

Учень Криворізького ліцею № 113 Ярослав Капелюшний з цікавістю роздивлявся колби, назви реагентів в них, запитував у наших фахівців, для чого вони потрібні. А коли почалися експерименти, він із захопленням спостерігав за ними.

«З хімією я не дуже товаришую, мені більш фізика до вподоби, але ці хімічні досліди вашого підприємства мене здивували, – ділиться враженнями Ярослав. – Найбільше сподобався «Світлофор» – експеримент, під час якого у розчині, здається, піні, поступово змінювалися кольори. Цікаво було споглядати на це. Я згоден, хімія – цікава наука, особливо тоді, коли ти сам можеш взяти участь у експериментах. Колись я занурював руку у ньютонівську рідину, яка складається із крохмалю та води. Здається, все просто, але коли в цей розчин повільно опускаєш руку, вона в’язне, а якщо різко – то ні. Я досліджував, чому так відбувається. Експерименти, які я побачив на вашій локації, були ще більш видовищними, крім того, нам їх пояснювали».

«А мені хімія дуже подобається, особливо коли я можу особисто взяти участь у якомусь експерименті, – сказала Маргарита Гладаревська, учениця  цього ж ліцею. – Це на перший погляд хімія складна, а якщо тобі все ретельно поясняють та ще й дають можливість самим «похімічити» – це дуже круто!»

Створюють “Світлофор”

«Науковий пікнік» був присвячений Дню науки, який відзначають в Україні 20 травня. В Саксаганському районі, крім локації нашого підприємства, свої наукові куточки представили ЗОШ № 43, гімназії №№ 51, 21, криворізький ліцей № 113, КДПУ, станція юних техніків та криворізький фаховий коледж торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу.

Як зазначила Оксана Новосилецька, заступник директора з навчально-виховної роботи криворізького ліцею № 113, локації «Пікніків» різноманітні, але окрема увага прикута саме до хімії. «Насправді ця наука буквально усюди навколо нас – і у побуті, і на роботі. Тому ми приділяємо їй стільки уваги та заохочуємо дітей цікавитися нею, вона відкриває шлях до багатьох професій. А участь у наукових посиденьках важковаговиків-практиків – фахівців підприємства, сильніше сприяє профорієнтації молоді, дає їм можливість вживу поспілкуватися зі спеціалістами, поекспериментувати та розважитися по-науковому», – зазначила Новосилецька. 

Гроші не горять
Категорії
Наші люди

«У мене якість – у крові»

Цей травень став ювілейним для начальниці служби технологічного контролю гірничого департаменту ПП «Стіл Сервіс» Марини Пучкової. Але свої 55 вона вважає лише календарною датою, яка точно не відображає стан її душі.

У перші ж хвилини спілкування з Мариною охоплює відчуття, що ця людина просто сяє. Це внутрішнє світло огортає тебе, налаштовує на позитивний лад і впевненість, що все буде добре. Марина вже не один рік очолює службу технологічного контролю гірничого департаменту, вона керує 70 працівниками. При цьому вона впевнена, що її служба має виконувати не «поліційну» функцію, а сервісну службу контролю, яка допомагає великому колективу гірничого департаменту виробляти якісний продукт.

«Для мене завжди та у всьому була в пріоритеті якість, вона у мене в крові, –  говорить Марина Пучкова. – Жити та працювати треба якісно. Цього вимагаю від себе і від своїх підлеглих. Завжди нагадую дівчатам, які працюють у службі, що наша мета не покарати, не продемонструвати недоліки, а підказати, як виготовити якісний продукт. Ми відповідальні за тих, хто працює над продукцією на всіх етапах її виробництва. Тому коли контролер виходить на своє завдання та помічає, що щось у процесі йде не так, він має, перш за все, привернути до цього увагу працівників, підказати, до чого це може призвести і порадити як їм діяти. Для мене вдалий робочий день – це коли ми отримали гарний результат аналізу відібраних проб. Це означає що на всіх етапах виробництва відпрацювали гідно всі ланки, і ми це підтвердили».

Марина все життя дотична до професії збагачувальника. Хоча в юності вона мріяла стати лікарем, втім доля так склалася, що вступила дівчина до гірничорудного інституту на факультет збагачення корисних копалин. Обрала його через те, що там багато часу відводилося дисциплінам, пов’язаним з дослідами та хімією, отже була надія потім все ж стати медиком. Але несподівано професія збагачувальника «затягнула». А лікарська справа залишилася цікавим хобі, для якого в Марини й зараз завжди знаходиться вільна хвилинка.

Марина Пучкова двічі поверталася на наше підприємство, обидва рази після праці у науково-дослідному інституті «Механобрчормет». З 2016 року вона очолює службу ВТК гірничого департаменту  ПП «Стіл Сервіс».

«Ми займаємося відбором, підготовкою проб агломераційної і сирої залізної руди та концентрату, – розповідає Марина. – Я пишаюся своїм колективом та тим, що зараз ми– сучасна служба з  висококваліфікованим персоналом та сучасним обладнанням, за що вдячна керівництву гірничого департаменту. Я дуже люблю людей, але не сприймаю тих, хто каже: не знаю, не хочу, не вмію, не буду вчитися. Ми маємо постійно розвиватися. Наша робота – це робота висококваліфікованого фахівця з широким набором знань та навичок. Якщо людина готова рухатися вперед у професії та у житті, я завжди її підтримаю. Поважаю в людях щирість та чесність. Для мене самої дуже боляче образити людину, тому своїх колег завжди намагаюся налаштувати на позитив, адже у гарному настрої й продуктивність праці зростає (усміхається)».

Попри те, що Марина є однією з небагатьох керівниць-жінок у гірничій справі, колеги з гірничого департаменту її завжди підтримують та дослухуються до її порад. Вони працюють одною командою, ця дружня атмосфера надзвичайно продуктивна, відзначає жінка.

«Ми маємо спільну мету – виготовляти якісний продукт, – продовжує Марина. – Гірники працюють над цим постійно, ми їм у цьому допомагаємо. У назві «Стіл Сервісу», де я працюю, вже закладено одну з наших характеристик – сервісна служба. І цей сервіс має бути якісним. Тож якість – це наш єднальний фактор. Я працюю тут багато років і розумію, що знайшла місце та професію, яка мені до душі. Мені комфортно, тож хочеться, щоб таке ж відчуття було і у людей поряд зі мною».

В житті нашої героїні були різні моменти, але їй завжди щастило на гарних людей. Вона і у роботі отримує підтримку колег, і у житті. Вже 35 років поряд коханий чоловік, виросли діти, зростають онуки. А ще Марина любить подорожувати. Кожна подорож – це щастя, говорить вона.

«Коли я бачу, як відривається від землі шасі літака, то душу наповнює дивне відчуття, – продовжує жінка. – Нові країни, нові зустріч, нові відкриття – це так прекрасно! На жаль, зараз війна, яка зруйнувала багато планів, але точно не вбила бажання мріяти. Найголовніша наша спільна мрія – Перемога. Я дуже хочу відсвяткувати її у колі своїх колег, коле ми гучно відкоркуємо шампанське і  почнемо будувати наші маршрути нових подорожей світом».