Серце мужнього героя зупинилося 27 січня поблизу населеного пункту Дружба Донецької області, де зараз тривають найзапекліші бої.
Мудрий, розсудливий, товариський, людина щедрої душі – таким запам’ятають Олександра Перова його колеги. Він багато років працював машиністом тепловозу у залізничному цеху № 2, був зайнятий у технологічному процесі металургійного виробництва. На військову службу Олександр був призваний у листопаді минулого року, служив солдатом інженерно-саперного відділення.
«Олександр мав багатий професійний досвід та педагогічні здібності. У якості наставника він навчав початківців-залізничників усім нюансам своєї справи, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Важко та гірко повірити, що такі люди, як Олександр, нас залишають. На жаль, це не єдина втрата у нашому цеху. Але справа колег, які загинули за свободу України, пам’ять про них продовжує жити у наших серцях та у наших справах. Я впевнений, що після Перемоги України в цій страшній війні справу Олександра продовжить його брат Сергій, який теж є працівником нашого цеху і який зараз теж воює за свободу країни».
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині Олександра Перова, його колегам та усім, хто його знав.
До благодійного проєкту нашого підприємства «Разом» долучилися криворізькі музиканти. Вони зробили свій внесок у справу допомоги тим, хто через війну став переселенцем.
«До нас завітали гості, будуть співати та ще й на музичних інструментах заграють! Швиденько збираємося на концерт», – з появою гостей залунало у приміщенні територіального центру Металургійного району.
В центрі зараз проживають старенькі, які приїхали з Херсонщини. У більшості з них було непросте життя, і люди сподівалися гідно та спокійно зустріти старість. Але війна не дала їм змоги це зробити.
Ірина Рябінкова, керівниця проєкту «Разом» розповідає: «Війна перевернула життя представників усіх поколінь. Та найбільше потерпають від неї наші бабусі та дідусі. Маючи вже не дуже гарне здоров’я, на схилі років вони ще й опинилися у новій реальності – через окупацію та бойові дії старенькі були вимушені покинути свої домівки. Тож ми у рамках проєкту «Разом» намагаємося усіляко допомогти людям. Цього разу наша допомога – музична, бо всім відомо, що музика лікує душі, надає позитивних емоцій, допомагає відволіктися від негативних думок».
До складу музичного «десанту» увійшли саксофоніст Костянтин Вишневий та співак Сергій Левченко. Вони заграли відомих українських пісень та мелодій з улюблених фільмів. Кожен номер глядачі зустрічали аплодисментами та усмішками. Між виступами артисти знайомили глядачів з історією, особливостями своїх інструментів та музичних композицій.
Концерт тривав понад годину. Та коли замовкли останні акорди, глядачі ще довго не відпускали артистів, запрошували їх приїхати ще.
«Добре, що в такий непростий час ми своєю творчістю можемо допомогти людям. Ми бачимо, що така духовна підтримка їм дуже потрібна. Музика – то завжди добра енергетика, яка по-справжньому лікує», – зазначив Костянтин.
Саксофоніст Костянтин ВишневийУкраїнських пісень співав Сергій Левченко
«Я такий заряд енергії отримала, що надовго вистачить, – ділиться враженнями Віра Масюченко з Берислава. – Я дуже люблю українські пісні, а також творчість Яремчука, Мозгового. Колись я працювала на Херсонському консервному комбінаті. Робили усім відомі огірки та помідори в банках, соки, томатну пасту. Зараз я вже на пенсії. Здавалося б, треба спокійно жити та відпочивати, займатися здоров’ям. А тут війна та довгі місяці окупації з усіма її жахами. Виїхали звідти дивом. Слухаючі пісні я мимоволі згадувала ті події, а також поринала і у приємне, адже багато хорошого у житті проходило саме під ці пісні».
«Ми дякуємо «АрселорМіттал Кривий Ріг» та музикантам за концерт. Приємно слухати гарну музику та ще й у гарному виконанні, адже останнім часом ми переважно слухали свист ракет, які літали над головами, – говорить Віталій Бондаренко з села Твердомедово. – Доводилося також чути звуки вибухів та те, як руйнуються наші домівки та господарчі будівлі. Я працював сільським будівельником, це означає, що вмію робити усе. Коли росіяни приїхали, їм треба було залізти усюди. Ми їм даємо ключі – ідіть відмикайте. А вони по-людські заходити відмовляються, їм треба зайти тільки через зруйноване. Хто їх виховував, що їм у душу закладали? От якби слухали наших пісень, можливо були б іншими».
На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали заміну вакуум-фільтра № 82.
Здавалася б, звичайна виробнича ситуація. Але за нею стоїть величезна робота команди гірничого департаменту у непростий воєнний час. Аби нове обладнання згодом успішно працювало на користь нашого великого підприємства, ремонтникам ГД довелося опановувати нові робочі навички, а працівникам фабрики допомагати їм у монтажі на всіх етапах. І це за умов, коли лунають сирени, електроенергія лімітована, а чимало фахівців, необхідних для таких робіт, захищають нашу країну на передовій.
Новий вакуум-фільтр на РЗФ-1 готовий до роботи
Дільниця фільтрації рудозбагачувальної фабрики – місце, де залізорудний концентрат зневоднюється та набуває товарного вигляду, аби потім вирушити до аглофабрик підприємства. У цьому процесі важливу роль відіграють вакуум-фільтри. Їх на першій РЗФ 23 одиниці. За звичайних умов і при повному навантаженні фабрики необхідні від 10 до 16 робочих вакуум-фільтрів, обов’язково потрібен і резервний фонд на випадок обслуговування або виконання ремонтних робіт на цьому обладнанні. Але і за умов зниженого навантаження цінність кожного робочого вакуум-фільтра на вагу золота.
«Попри всі складнощі на фабриці продовжується реконструкція дільниці фільтрації, – говорить начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Звісно ж, воєнні умови накладають свою специфіку, вносять корективи. Але ми не зупиняємося, рухаємося вперед, адже розуміємо, що після перемоги нам потрібно буде швидко набрати робочих обертів. Тому ми зараз працюємо над тим, щоб зберегти колектив та обладнання. Новий вакуум-фільтр придбали ще до активізації бойових дій. Планувалося, що його встановлюватиме підрядник. Але за об’єктивних причин всі роботи з монтажу та демонтажу виконували наші працівники та працівники ремонтного цеху гірничого департаменту. Це дозволило заощадити кошти, при цьому якість робіт наших ремонтників – бездоганна».
Ремонтники-професіонали, які вправно “влаштували” вакуум-фільтр на робочому місці
Заміна вакуум-фільтрів – процес складний і відповідальний. Ви тільки уявіть собі, що в умовах робочого цеху потрібно було демонтувати старий фільтр, а це той ще агрегат – важить близько 20 тонн. До того ж, лише фільтром справа не обійшлася.
«Дуже непросто правильно демонтувати обладнання, яке знаходиться на декількох рівнях, – каже начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Ми все знімали шар за шаром. Розбирали перекриття, комунікації, адже фільтр працює з водою та електрикою, тому демонтували і обв’язку фільтра (системи трубопроводів, вакуум проводів, стислого повітря, води та маслозмащування, живлення електрообладнання). І це при тому, що конвеєр, який знаходиться під фільтром, не знімали, а «підвішували», щоб після монтажу нового вакуум-фільтра наново його перекріпити і запустити у роботу. Найскладнішим для наших хлопців виявилася робота з обв’язкою фільтра. Досвід у наших вантажників, звісно ж, великий, але саме з такою системою трубопроводів справи ще не мали. Та профі є профі, тож і цей вид робіт опанували. Заступник начальника цеху Сергій Редько, майстер Володимир Багмет, електрогазозварник Сергій Андреєв, монтажник Сергій Хвищук – цей перелік можна ще довго продовжувати. Подякувати хочеться усім. Я вважаю, що кожне завдання дає нам можливість зростати в професії та розширювати свій робочий арсенал».
Напевне, не було жодного підрозділу в ремонтному цеху, який не був залучений до цього ремонту. Загальнобудівельна та монтажна дільниці виконували монтаж та демонтаж фільтра. Аби нове обладнання зручно влаштувалося на робочому місці, його потрібно було до цього підготувати. Тому попередньо не лише встановили тримальні колони під вакуум-фільтром, а й дільниця металоконструкцій виготовила чимало потрібних для монтажу деталей: рами, лотки, фланці для труб, різноманітні фасонні частини для обладнання майданчиків.
«Ми мали потурбуватися не лише про якісну роботу обладнання, а й про безпеку персоналу, тому старі проіржавілі майданчики для обслуговування замінили на нові, сучасного зразку, з решітковим настилом з оцинкованого заліза. Ще замінили перильну огорожу, сходові клітини. Ми зробили цю ділянку максимально безпечною та зручною для контролю та експлуатації вакуум-фільтра, – продовжує начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Це було не просто заміна обладнання, а командна робота, симбіоз грамотного керівництва та високоякісної роботи всього колективу. Дякую і працівникам РЗФ-1: механіку дільниціЮрію Коливашку, слюсарю (бригадиру) Олександру Кручиніну, слюсарю (бригадиру) Олександру Зінченку, електрозварювальникам Івану Кольцу, В’ячеславу Чорному та іншим членам бригади. Всі намагалися, як справжні господарі, не стояти осторонь, а допомогти. В результаті із завданням усі гідно впоралися, тож тільки-но виникне потреба – ми готові працювати на повну потужність!»
«АрселорМіттал Кривий Ріг» став першим і єдиним місцем роботи молодого захисника – помічника машиніста тепловоза управління залізничного транспорту гірничого департаменту Єгора Ляха.
На жаль, 25 січня поблизу міста Бахмута він загинув на полі бою. Йому назавжди залишиться 24 роки. Попереду мало бути яскраве та насичене життя. Єгор багато читав, мріяв, а ще він був справжнім патріотом, тому вже з перших днів сам пішов до військ Тероборони, згодом його мобілізували до лав ЗСУ.
«Я знаю Єгора ще зі студентства, разом вчилися, разом прийшли працювати на підприємство, – говорить в.о. заступника начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Він за короткий час встиг стати незамінним. Спокійний, врівноважений, Єгор за потреби міг замінити майстра локомотивного депо, адже міг працювати і з «залізяками», і організувати роботу підрозділу. Відкрита та щира людина, він завжди був готовий прийти на допомогу. Постійно вдосконалювався, рухався вперед, цікавився історією нашої країни. Він пішов на фронт, бо вірив, що захист країни – то справа його життя. Нічим не виміряти, кого ми втратили. Але він житиме в наших серцях і заради нього ми й самі будемо ставати кращими!»
Єгор був єдиним сином в родині. Усі – і батько, і мати, і захисник – працювали на нашому підприємстві. Батько героя зараз теж у лавах ЗСУ.
Під час війни порядок та умови надання відпусток зазнали чималих змін.
Фахівці департаменту з персоналу нашого підприємства надали відповіді на чергові запитання робітників щодо відпусток, як щорічних тарифних, так і без збереження заробітної плати.
Зараз ми можемо відпочивати лише 24 дні. Куди поділась решта днів відпустки і коли їх будуть компенсувати?
– Поки діє воєнний стан, працівник може використати зі своєї відпустки не більше 24 календарних днів. Невикористані дні відпусток зберігаються за працівниками і можуть бути використані в наступних періодах, після припинення або скасування воєнного стану.
Ті, у кого є маленькі діти, раніше могли брати і тарифну відпустку за графіком, і дитячу, коли потрібно. А як зараз, чи можемо ми брати до основної ще й дитячу відпустку?
– На період воєнного стану є можливість брати будь-які види відпусток. Але їх сумарна тривалість не має перевищувати 24 календарних днів.
Чи додаються лікарняні до відпустки?
– Якщо працівник захворів під час щорічної відпуски, то така відпустка може бути подовжена на кількість днів лікарняного листа з оплатою або перенесена на інший період.
Стосовно працівників, які зараз знаходяться закордоном. Що робити після завершення 90 днів відпустки без збереження заробітної плати? Працівника звільняють чи можна наново написати заяву?
– У відповідності зі змінами в законодавстві, які набули чинності з 19 липня 2022 року, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку має надати йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів.
Якщо працівник вичерпав свій вищезазначений ліміт днів відпустки без збереження заробітної плати, то, безперечно, за ним залишається право подати заяву з проханням ще раз надати йому відпустку без збереження заробітної плати. Але слід враховувати, що ця заява буде розглянута керівником структурного підрозділу, який прийме рішення щодо можливості її надання, з огляду на виробничу ситуацію. У разі, якщо такої можливості немає, то відмова в наданні такої відпустки – в межах правового поля.
