У Криворізькій гімназії № 22 відкрили меморіальну дошку на честь свого випускника, працівника «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександра Пшеничного.
Сонячний квітневий день. Квіти, сум та сльози. Слова вдячності героям, які загинули, захищаючи нашу землю, боронячи кожного з нас. Серед трьох випускників гімназії, яким присвячені ці скорботні урочистості – наш колега, менеджер служби з впровадження міжнародних і корпоративних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Пшеничний. 25 років тому прийшов він на завод вальцювальником стану гарячої прокатки сортопрокатного цеху № 2. Згодом став майстром. Потім впроваджував Виробництво світового класу WCM. А далі – війна, яка перервала його життєвий шлях.
Олександр пішов захищати Україну добровольцем у перші години повномасштабного вторгнення. Мама героя, Любов Іванівна, згадує той день і не в змозі стримати сліз: «Про початок війни я дізналася о 4.40 ранку. Почала набирати номер синочка, але зупинилася. Йому ж рано на роботу, хай дитина поспить. Набрала Сашу о 6.30. «Синку, ти вже чув новини? Війна почалася!» – кажу йому. А він мені: «Мамо, не вигадуй! Що за паніка?». Чую – увімкнув телевізор. «Мамо, я у військкомат». Даремно я його просила не спішити, все обміркувати, зважити. Він у мене патріот із самого малечку.
Звідти Саша телефонував, коли була можливість. А здебільшого ми всі спілкувалися з ним у групі в соцмережі. У нього завжди все було «ок», «норм», «порядок». Залишалося лише здогадуватися, у якому він пеклі. Та він і в мирному житті ніколи не скаржився, оберігав нас».
Родичі – мама, тітка, дядько, сестричка Катя, племінниця Владислава – називали Сашу своїм оберегом. Сусіди дуже його поважали. Завжди чемний, усміхнений, позитивний, підтримає, допоможе, підвезе на авто. Він добудував батьківський дім, самотужки навчився грати на гітарі, баяні, фортепіано. Дякуючи своєму завзяттю та людяності, Олександр Пшеничний і на роботі користувався неабиякою повагою у колег.
«До команди з впровадження WCM я прийшов, коли Саша вже був знаним майстром цієї справи, – згадує в.о. служби з впровадження міжнародних і корпоративних проєктів Олексій Можако. – Він був куратором у СПЦ-2. За кілька років цех досяг Срібного рівня, а економія від усунення втрат у цеху з 2015 по 2018 рік склала близько 100 млн грн. А потім Сашу перевели до цехів центрального департаменту з утримання та ремонтів, де впровадження лише починалося. Там він створив команду і запустив процес. Він був серед найкращих, досягав результатів завдяки своїй потужній активності, професіоналізму та неймовірній цілеспрямованості. Коли Сашко брався за справу, у нього очі світились від завзяття. Для нас він був не лише колегою, а душею компанії. Чудовий гумор, гітара, баян – це все Саша. Разом з ним ми грали у футбол за команду свого підрозділу, бігали кроси, брали участь у змаганнях з дартсу, армспорту та інших видів».
За словами першої вчительки Тетяни Присяжнюк, отаким наполегливим і цілеспрямованим Саша був ще з дитинства. «Пам’ятаю, як білявий хлопчина Саша Пшеничний прийшов у перший клас, – згадує Тетяна Миколаївна. – І такий же він був маленький та худесенький. Та завжди прагнув бути найкращим. Рука на уроках не опускалася. Він дуже багато працював над собою, багато читав. Завжди сідав на задню парту, пояснював, що йому там комфортніше, краще думається. Але це не заважало йому бути першим, найкращим. Дівчаткам Сашко допомагав, з хлопчиками дружив, чудова була дитина».
Олександр був завзятим туристом. Обійшов з рюкзаком за плечима чи не всю Україну. Він любив свою рідну землю і без вагань став на її захист.
24 лютого 2022 року вони разом зі своїм другом і колегою Святославом Кузьменком поїхали одразу до військової частини, бо до ТЦК вишикувалися шалені черги, ворог стрімко насувався з півдня, і Сашко з другом найбільше боялися, що не встигнуть навіть зброю отримати. Вони встигли. Потім воювали пліч-о-пліч. А згодом Олександра терміново перекинули на авдіївський напрямок, де був прорив окупантів. 31 жовтня 2022 року солдат роти вогневої підтримки окремого розвідувального батальйону Олександр Пшеничний загинув у бою.
Вічна слава Герою!
