На фасаді будівлі ковальської дільниці ремонтно-механічного цеху № 1 Ливарно-механічного заводу встановили меморіальну дошку на честь загиблого героя-захисника – газівника цеху Анатолія Корольова.
Впродовж 21 року Анатолій працював газівником в РМЦ-1. На другий день війни його мобілізували до лав ЗСУ. 27 червня 2022 року мужнє серце героя перестало битися, він загинув в боях на Харківщині. Рік по тому колеги все ще не можуть повірити, що їхній колега – щира, відкрита та добра людина – більше не відчинить двері та не зайде до цеху. «Він назавжди з нами – у зміні», говорять вони.
«Я працевлаштувався в цех у 2012 році, а у 2013 році вже став напарником Анатолія, – розповідає газівник РМЦ-1 Сергій Ханферян. – Спочатку були просто колегами, але досить швидко стали друзями. Від Анатолія йшли хвилі позитиву. Він завжди міг знайти добре слово для кожного. Професіонал, він і мене навчив секретам майстерності газівної справи. Справедливий, врівноважений, Анатолій був душею колективу. Він ніколи й нікому не відмовляв у допомозі. Пам’ятаю, як я застряг на дорозі біля Софіївки, в мене лопнули два колеса на авто. Година була пізня. Але після мого дзвінка Анатолій буквально примчався з Кривого Рогу і допоміг. Коли його мобілізували, то він сам визвався на передову. Казав, що не може просто сидіти, коли його країна, його родина потерпають від агресора. Минув рік з дня загибелі мого друга, а біль не відпускає…»
«Коли Анатолій був в цеху, то газове обладнання ковальської дільниці знаходилось під пильним оком професіонала і працювало надійно, – говорить Євгеній Гречаний, начальник РМЦ-1. – Не в характері Корольова було залишитися осторонь, коли країна потребує допомоги. Тому, не вагаючись, він став на захист України. Ми втрачаємо найкращих, але вони завжди житимуть в нашій пам’яті!».
Колеги Анатолія по цеху вирішили зібрати кошти на меморіальну дошку на честь героя, захисника та прекрасної людини. І відтепер його зображення «зустрічатиме» кожну зміну, ніби запевняючи: «Все буде добре, працюйте. Ви – під надійним захистом!».
Якщо театр починається з вішака, то зміна на виробництві – з кімнати змінно-зустрічних зборів. Така кімната у цеху металоконструкцій ЛМЗ віднині милує око кожному, хто до неї завітає.
Красу та зручність для персоналу тут створювали власноруч. Зрозуміло, що ЦМК – це не «шоколадна фабрика», адже в цеху, де власне розташована кімната змінно-зустрічних зборів, працює чимало агрегатів на зразок термічної печі, машини плазмового різання та інших верстатів та пристроїв. Пил, дрібні частки сміття осідають на всіх поверхнях та проникають майже до всіх приміщень. Тому з часом приміщення втрачають свій привабливий вигляд і їх потрібно оновлювати. В ЦМК до такого оновлення вирішили підійти комплексно. Нагадаємо, що всі ці перетворення створені руками працівників заводу.
В цеху металоконструкцій працюють 198 людей. На зміну заступає до 80 осіб. І всі вони починають роботу саме з кімнати змінно-зустрічних зборів. А яким буде початок зміни, такий результат і отримаєш наприкінці, вважають у цеху. Тому на зміну похмурим кольорам в оновленій кімнаті вирішили використати сонячні та позитивні.
«Раніше ми відремонтували дах над приміщенням, де в нас проводяться змінно-зустрічні збори, – розповідає начальник ЦМК Микола Грицан. – Потім взялися за саме приміщення. Ми до основи зачистили стіни, наново проклали електропроводку, стіни пошпаклювали та пофарбували. До речі, для цього ми обрали корпоративні кольори, наприклад, помаранчевий. Він і настрій підіймає, і активність підвищує, ніби сил додає. А відомо, що від настрою та комфорту працівників залежить якість та продуктивність їхньої праці. В приміщені ми встановили два кондиціонери (один вже був, його почистили, ще один встановили додатково). Також ми вирівняли підлогу, оновили освітлення, встановили нові сидіння, замінили скло у вікнах. З ремонтом та оснащенням кімнати нам допомагали управління ЛМЗ, РМЦ-1, РМЦ-3, ЦПВ та персонал нашого цеху. Тепер кімнату не впізнати. Та що казати, краще завітайте до нас і побачите на власні очі, що можна створити власними руками!»
Відтепер ремонт шахтного транспорту та «медогляд» електровозів та вагонеток проходитиме у сучасному підземному депо на глибині 1135 метру.
Нещодавно майже усі ремонтні роботи, техогляди та передзмінні огляди шахтного транспорту на горизонті 1135 метру відбувалися у тимчасовому гаражі. Його розміри дозволяли одночасно оглядати лише одну одиницю транспорту. А потреба була у декількох одночасно. І через це виникали незручності та затримки у роботі гірників. Над розв’язанням цього питання працювали давно. На жаль, свої корективи внесла війна, яка змусила шахтарів пригальмувати з цим. Та, незважаючи ні на що, підземне депо запрацювало! Подібних йому за розміром, оснащенням та комфортом у шахтоуправлінні немає.
«Уявіть собі під землею депо 50 метрів завдовжки з двома під’їзними коліями, сучасними робочими місцями для ремонтного та обслуговуючого персоналу, – розповідає заступник головного інженера ШУ з підземного виробництва Олександр Петровський. – Тут зручно розташувалися різноманітні вантажопідіймальні механізми: таль на 3,2 тонн, дві кран-балки на 10 тонн, а ще – оглядові ями для обслуговування підземного транспорту. Робочі місця персоналу – столи для зварювання зі зварними апаратами та свердлувальні верстати, вироблені з дотриманням усіх норм з охорони праці. Наприклад, пил та випаровування від зварних робіт на зварних столах одразу прибираються витяжками сучасної аспіраційної системи, а якщо роботи проходять у ремонтній ямі, то до неї підтягується витяжка з гофрою. Ремонтний персонал має можливість вимити руки гарячою водою, тримати свої місця чистими та прибраними. Все тут створено з турботою про безпечну та комфортну роботу ремонтників, адже відтепер ми маємо сучасний підземний «автосервіс» для шахтного транспорту».
Аби побудувати цю підземну СТО, довелося вийняти 2800 кубометрів гірничої маси. Щоб вирівняти підлогу та нерівності на робочих місцях, використали 300 кубометрів бетону. А щоб депо було безпечним, змонтували 30 тонн металоконструкцій, проклали 1500 метрів кабельної продукції. Наразі у депо світло, наче вдень, завдяки 100 змонтованим світильникам. У підземному гаражі встановлено 50 одиниць ремонтного обладнання, це дозволяє швидко та якісно виконувати ремонтні, профілактичні та оглядові роботи, як то кажуть, «не відходячи від каси» – на горизонті 1135 метрів. На будівництво підземного депо контактних електровозів та ремонту вагонеток було витрачено 23 млн гривень.
Неговіркий, спокійний та досвідчений майстер зварної справи електрозварник Руслан Бортюк– справжня гордість цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу. Йому довіряють найскладніші замовлення, і він лускає їх, наче горішки, говорять у цеху. У цьому році електрозварника нагороджено званням «Честь та гордість ЛМЗ».
Багато років тому вибір Руслана припав на професію електрозварника. І не те щоб це була мрія всього його життя, та з роками виявилося, що це була його доля.
«Коли я починав вчитися на зварника, то навіть не уявляв, чим буду займатися, – говорить Руслан Бортюк. – Для мене це було, наче плисти за течією. Пішов туди, куди й більшість хлопців йшли навчатись. А тепер розумію, що це саме моя справа. Нелегка, відповідальна, але моя, бо вона мені до душі».
Аби стати досвідченим зварником, треба працювати роками. А коли ти отримаєш персональне клеймо (твій власний особистий знак – підтвердження найвищого рівня майстерності), то маєш право вважати себе справжнім віртуозом у цій справі. Деякі зварні з’єднання взагалі може виконувати лише зварник з клеймом.
«За ці роки я працював над багатьма різними замовленнями. Ось зараз, наприклад, ми виготовляємо борти для коксовозу, який збираємо практично з нуля. Раніше зварював підкранові та кранові балки, ротори – асортимент чималий. Зварювати доводиться інколи сидячі, інколи лежачі, під різними кутами нахилу, на висоті, але це мене й тримає у формі, – усміхається Руслан. – Професія зварника вимагає певної фізичної сили та витривалості, гостроти зору та тонкого сприйняття кольорів, гнучкості та рухливості рук, ніг і усього тіла, гарного вестибулярного апарата. Ти маєш бути у формі і завжди дотримуватися норм та правил охорони праці, адже легковажності зварювання точно не вибачає».
Фахівці говорять, що електрозварник повинен мати розвинену просторову увагу та технічне мислення, бути врівноваженим та прискіпливим до дрібниць. Це все наче списано з Руслана Бортюка, говорять у цеху. Його наче нічим й не проймеш, доля його не зігне.
«Зараз нам всім працювати складніше. Але ми в цехах, а хлопці – на передовій. Вони нас захищають, незважаючи ні на що. Ми не можемо їх підвести, кожен з нас повинен викладатися на повну на своєму фронті, я постійно говорю це своїм синам, – розповідає Руслан. – Моя відзнака «Честь та гордість «ЛМЗ» – це відзнака моїх колег по цеху та колег-захисників теж. Вірю, що з кожним роком майстрів та віртуозів в цехах буде все більше та більше. Тільки скоріше б ми здобули Перемогу і хлопці повернулися додому та на рідний завод».
Працівники цеху з ремонту енергетичного устаткування виконали ремонт та перепідключення 3,5 км азотопроводу.
Робота нагрівальної печі дрібносортного стану неможлива без такого компоненту, як азот. Зазвичай його постачає наше кисневе виробництво. Але під час блекаутів з цим виникали проблеми. Виробничники почали шукати вихід. «Батьками» рятівної ідеї стали фахівці з енергодепартаменту та кисневого виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», а от втілили ідею в життя ремонтникицеху з ремонту енергетичного обладнання центрального департаменту з утримання та ремонтів .
«Ми розуміли, що від роботи азотопроводу залежить безпека персоналу, який працює на печі на ДС 250-4, – говорить начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Нам потрібен був діючий азотопровід, яким би азот надходив до дрібносортного стану безперебійно, незважаючи на блекаутні сюрпризи. Для цього потрібно було виконати ремонт та підготувати азотопровід. Завдання не з легких, і довірити його можна було лише справжнім професіоналам. Щоб втілити ідею в життя, ми допомогли ремонтникам з організацією транспорту для виконання робіт (використовувалися автовишка, автокран), знайшли необхідні матеріали для ремонту. Ми як замовники виконаною роботою задоволені на всі сто. Азотопровід вже у роботі».
Роботи проводилися на ділянці довжиною 3,5 км. Азотопровід місцями проходить на висоті, є багато ділянок, до яких складно дістатися. Щоб надати «зелене світло» для руху азоту цим азотпроводом, довелося чимало попрацювати.
«Наш цех завжди готовий виконати завдання, які за великим рахунком нам «не притаманні», які ми раніше не виконували. Ми – цех-експериментатор, – говорить заступник начальника ЦРЕУ Олександр Шаховий. –У цієї конкретної задачі були кілька ускладнюючих факторів, але найголовніше, що вимагав цех-замовник – швидкого та якісного виконання робіт. Азотопровід вироблений з неіржавіючого металу, раніше використовувався за іншим цільовим призначенням. Довелося буквально «пазли» збирати. Ми певні ділянки газопроводу вирізали, перезварювали, встановлювали на інші місця, фактично перепідключали азотопровід. Усі роботи виконували досвідчені газозварники. У деяких місцях варити доводилося на висоті до 10 метрів, тож задіяли і автокран, і автовишку. Але траплялися такі хитромудрі місця, куди автовишкою не під’їхати. Але ми з усіма викликами впоралися. Перевіркою нашою роботи стало опресування – це коли повітря подається азотопроводом завищеним (у порівняні з робочим) тиском. Це перша перевірка надійності та якості виконаних робіт. Натиск азотопровід витримав, і це підтвердило, що якість стиків та зварних швів була на найвищому рівні. За це дякую всьому персоналу нашого цеху, особливо майстру з ремонту обладнання Олександру Шаповалу та електрозварнику Олександру Гриньову».
Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» активно долучилися до збору допомоги мешканцям Херсонської області, які постраждали від повені через підрив росіянами Каховської дамби.
В один день люди втратили дім, господарство і разом з ними все, що було частиною їхнього життя протягом багатьох років. Допомога потерпілим від затоплення була потрібна негайно. Підприємство не залишилось осторонь, швидко був організований збір речей для постраждалих. І практично з перших же годин кімната, виділена для цього у Центрі надання послуг «Єдине вікно», почала заповнюватися речами, їжею, засобами гігієни, кормом для тварин, антисептичними засобами, білизною та іншим.
Серед тих, хто вирішив відгукнутися та підтримати херсонців, ми помітили троє хлопчиків, які несли три великих пакунки. Денис Глушков, Данило Кузь та Богдан Торбило принесли те, що їхні родини зібрали для людей, які опинилися в біді через затоплення.
Хлопчики принесли допомогу
«Рішення допомогти ми в родині ухвалили тільки-но дізналися про збір допомоги херсонцям від «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить слюсар-ремонтник СПЦ-2 Максим Глушков. – Ми не вперше допомагаємо, адже вважаємо, що взаємодопомога та підтримка один одного – зараз це те, чим має займатися кожен. Ми всі – одна родина, а коли в родині біда чи виникає проблема, то всі разом її маємо вирішувати. Хіба не так? Тому дружина одразу кинулася збирати пакунки: одяг, білизна, рушники, ковдри – вийшло три пакети. Ми мали йти на роботу, тож «доставку» довірили нашому сину – 13-річному Данилу».
«Я без вагань вирішила допомогти, адже без сліз на це людське лихо неможливо дивитися, ми маємо допомогти та підтримати. Просто немає слів, що пережили ці люди», – розповідає Антоніна Літвінова, начальниця бюро з питань цивільного захисту.
Охочих допомогти та допомоги виявилося стільки, що працівники «Єдиного вікна» пакували все не лише у робочі години (тим більше, що звичайний прийом працівників ніхто не зупиняв), а й у вихідні виходили, аби розібрати та запакувати все як слід.
«Я дуже зраділа, що наше підприємство долучилося до акції допомоги. Треба було знайти коробки, щоб можна було туди складати сортовану допомогу. Приносили все: іграшки, дитяче харчуванням, білизну, одяг, воду, їжу… Навіть листівки зі словами підтримки, вони буквально розчулили до сліз. Ми все ретельно спакували та підготовили до відправлення. За декілька днів назбирали близько 80 коробок», – розповідає Юлія Семидоцька, фахівчиня «Єдиного вікна».
Допомогу несли щодня в “Єдине вікно”
Але допомогу потрібно було не лише зібрати, а й організувати доставку вантажу до Херсону. Довірили цю почесну й відповідальну, але складну та небезпечну місію досвідченим волонтерам, які вже не один раз успішно виконували рейси допомоги. Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» свій вільний час практично стовідсотково віддає волонтерській справі. Він є членом екіпажу волонтерів, які по кілька разів на тиждень вирушають до Донецької, Херсонської, Запорізької, Миколаївської та інших областей, аби доставити всю допомогу нашим захисникам та всім, хто її потребує. Волонтери знайшли транспорт, який вмістив першу партію зібраної допомоги – 80 коробок, а паливом для поїздки їх забезпечив «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Вантажимося, і в дорогу!
«Для нас це почесна місія – відвезти допомогу херсонцям, яку зібрали наші працівники, – говорить Арам Галустов. – Разом з цими речами ми хотіли привезти те тепло, яким була огорнута кожна річ, кожен пакунок, який зібрали працівники нашого підприємства. Коли привезли допомогу, то нас не налякали навіть звуки прильотів, які у Херсоні лунають постійно. Ми побачили очі херсонців, почули слова вдячності від них і наче виросли крила. Слова вдячності просили передати усім працівникам заводу. У такі хвилини цінується навіть не матеріальна складова, а турбота, увага та впевненість у тому, що ти не залишишся наодинці з бідою».
Криворізький вантаж для херсонців вже на місці
«Щиро дякую криворіжцям, нас дуже розчулило, що всі ми, наче одна родина, що ви відгукнулися, допомогли, що наш біль не залишив вас байдужими. Дякую всім за допомогу. Ви неймовірні!», – сказала логіст Херсонської обласної аварійно-рятувальної служби Людмила Асланова.
Акція зі збору допомоги продовжилася до 20 червня. Дякуємо усім, хто долучився!
