Автор: Андрій

Категорії
Новини

Корпус для гуркоту? Будь ласка!

Ливарно-механічний завод виконав ще одне важливе замовлення для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

До керівництва ЛМЗ звернулися колеги з ГД, і запропонували вивчити можливість ремонту корпусу гуркоту для дробильної фабрики гірничого департаменту. Гуркоти використовуються для сортування залізної руди між стадіями дроблення. А загалом дробильна фабрика підготовлює руду до збагачення на рудозбагачувальних фабриках, з метою подальшого отримання залізорудного концентрату. Гуркоти, як і інші основні елементи ДФ, такі як дробарки й конвеєри, мають величезне виробниче навантаження, тому потребують ремонтів та заміни складових частин.

Як розповів заступник директора ЛМЗ Сергій Жеватченко, раніше завод не ремонтував корпуси гуркотів. Коли вони відпрацьовували свій ресурс, підприємство купляло нові корпуси у сторонніх виробників.

«Ми поїхали у гірничий департамент і визначили, що ЛМЗ також здатен виготовити нові корпуси, – говорить Сергій Жеватченко. – Завдання ускладнювало те, що не було креслень та іншої технічної документації. Представники гірничого департаменту привезли відпрацьований корпус до нашого цеху металоконструкцій. Він, як кажуть, вже був непридатним до відновлення. Але як зразок він нам підходив. Тож наші фахівці його розібрали, обміряли і виготовили креслення».

Над технічною документацією працювала група конструкторського відділу ЛМЗ у складі провідних інженерів-конструкторів Станiслава Гарша, Євгена Калабiна, Юрія Погромського, Володимира Тищенка та інженера-конструктора Олега Константинова. А коли документація була утверджена замовниками, провідні інженери-технологи відділу головного технолога ЛМЗ Ольга Соболєва та Ріма Чех розробили технологію виготовлення корпусу, після чого до роботи взялися цеховики.

 Спочатку працівники ЦМК з листового металу вирізали заготовки для елементів корпусу гуркоту, а на ковальській дільниці РМЦ-1 ковалі Дмитро Юрченко, Олександр Жданов, Андрій Бойко та машиністка на молотах Олена Кравцова викували заготовки для цапф корпусу гуркоту. Потім токарі ремонтно-механічного цеху № 2 Євген Жмур, Віталій Мішкутенок, Андрій Балацький  виконали механічну обробку заготовок. Збірку елементів у єдину конструкцію зробили на базі ЦМК. У ній взяли участь слюсарі-ремонтники РМЦ-2 Володимир Волшуков та Олександр Степура під керівництвом майстра ремонтно-складальної дільниці Андрія Лєскова, а також котельники ЦМК Олександр Григор’єв (бригадир) і Руслан Поліщук, зварник ЦМК Євген Обжелянський та інші фахівці ЛМЗ. Наразі новий гуркіт вже у замовника і готується до встановлення.

«Опанувати нову продукцію – це непроста справа, – продовжив Сергій Жеватченко. – Корпус мав вийти дуже точним за своєю вагою та за геометричними параметрами. І нам це вдалося. Хоча й довелося набити кілька «шишок», але результат є, і вже є досвід. Довжина корпуса – 6760 мм (6 метрів 76 сантиметрів), а ширина – 3200 мм (3 метри 20 см). І це, уявіть собі, дрібний гуркіт. А невдовзі ми починаємо роботу над виготовленням корпуса для середнього гуркоту. Виготовлення корпусів гуркотів нашим ЛМЗ є економічно вигіднішим, ніж купувати, і зараз, у скрутні для підприємств часи, це надзвичайно важливо».

Категорії
Новини

Безпека на колесах

Цехи гірничого департаменту поповнилися шістьма багатофункціональними автомобілями, які допоможуть підвищити рівень безпеки праці та запобігти нещасним випадкам.

Територія гірничого департаменту – це багато гектарів, на яких розміщені виробничі об’єкти, і працюють люди. Інколи саме ці чималі відстані між об’єктами створюють додаткову небезпеку для працівників. Як зазначив начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Юрій Духов, саме наявність нових авто дозволить ефективніше використовувати систему блокування небезпечних енергій LOTO, яка є потужним захистом від нещасних випадків.

«Ураження електричним струмом належить до чотирьох ризиків-вбивць (4 killer risks), визначених компанією «АрселорМіттал». З метою зниження цього ризику та запобігання смертельним нещасним випадкам ми розпочали пошуки варіантів удосконалення виконання вимог стандарту FPS AM Safety 001 “ІзоляцІя”, – пояснює Юрій Духов. – Найбільші складнощі з виконанням цих вимог виникали у накладання та зніманні індивідуальних замків на блокуючий пристрій, адже відстань між місцем блокування та місцем виконання робіт інколи сягає 20 км. Проблема  довгий час не вирішувалась так як із за нестачі автотранспорту та водіїв  неможливо було одночасно перевозити працівників, інструмент та матеріали до місця виконання робіт та виконувати вимоги системи LOTO. Саме таких вантажо-пасажирського автомобіля нам і не вистачило для того, щоб швидко доставити бригаду на підстанцію і заблокувати джерело електроенергії, своєчасно прибути до місця виконання робіт, а після їх завершення відновити роботу устаткування у зворотному порядку».

Майже скрізь у світі гірничі підрозділи – це значні площі й специфічні шляхи сполучення, якими звичайним легковиком далеко не заїдеш, особливу у негоду. Під час обміну досвідом з колегами з різних країн, керівники гірничого департаменту дізналися, що на гірничодобувних підприємствах АрселорМіттал у різних країнах, наприклад, у Канаді та Бразилії, для вирішення оперативних задач, пов’язаних з безпекою, використовуються пікапи. Це швидкі безпечні авто з гарною прохідною спроможністю, які здатні одночасно перевозити кілька людей у салоні та ще й певну кількість устаткування у невеликому кузові.

Ключі від шести пікапів отримали представники чотирьох підрозділів ГД. Одним з авто будуть сумісно користуватися працівники РЗФ-1, РЗФ-2 та дробильної фабрики. По дві машини будуть допомагати працівникам цеху шламового господарства та рудоуправління, бо площа кожного з цих підрозділів перевищує площу деяких держав. А ще один пікап – для цеху мереж і підстанцій. До речі, у керівника цеху Олексія Великого саме у день вручення авто був день народження.

«Працівники ЦМП ГД виконують перемикання електричного струму у всіх підрозділах департаменту, –розповідає Олексій Великий. – А підстанції зазвичай знаходяться на відстані 12-15 км від місця, де електромонтери й електрослюсарі дислокуються. Цей автомобіль допоможе швидко приїздити до найвіддаленіших підстанцій, що пришвидшить виконання робіт, а головне – його використання дозволить швидко блокувати джерела енергії і виконувати роботи максимально безпечно. І це для мене гарний подарунок, адже безпека людей – це пріоритет для начальника цеху».

Нові пікапи вироблені автомобільним концерном «Фольксваген». Кожен з них здатен перевозити до п’яти людей у салоні та певну кількість вантажів, наприклад, інструментів, матеріалів, запчастин, устаткування в кузові. Це нові моделі, які мають економний та потужний двигун (сумісна розробка «Форда» і «Фольксвагена»), повний привід, 10-ступінчаста автоматична й 6-ступінчаста коробки передач, та ще багато переваг, які роблять ці авто надійними транспортними засобами. За словами представника «Фольксваген-Україна» Олега Антонюка, завдяки потужності, безпеці, витривалості та швидкості саме ці моделі здатні вирішувати найскладніші задачі і мають попит у  виробничників у світі.

Категорії
Новини

Метал, дракони і мертві зони

За часів моєї юності, був шалено популярним музичний стиль Хеві Метал. Пам’ятаю вінілові диски. На їхніх обкладинках були дракони і гітаристи, з гітар яких виривався вогонь, що приборкував тих драконів. У копровому цеху працюють перевантажувачі металу, яких за зелений колір, неймовірну потужність і довжелезну стрілу також називають «драконами». Це круті машини, але вони були небезпечними, бо мали так звані мертві зони, зони, де нічого не видно водію такої машини. Тож довелося обладнати «драконів» додатковим устаткуванням, щоб взяти мертві зони під контроль.

На території «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом із державними нормативними актами про охорону праці діють ще й корпоративні стандарти, що підвищує безпеку для працівників. Обладнання техніки додатковими засобами безпеки, згідно з корпоративними стандартами, якраз і дозволяє її підсилити. Перевантажувачі у копровому цеху завантажують-вивантажують металобрухт.

Іван Жмеренюк – водій перевантажувача. Він досвідчений фахівець, але якщо є зони, куди ти не можеш зазирнути, то досвід не дуже допоможе. «Ходімо, я вам все покажу, — сказав Іван. — Бачите цей екран? Він розділений на чотири частини. На перевантажувачі встановлені чотири камери. І відтепер я бачу все, що діється навколо. Це дуже допомагає, повірте. А ще є оця штучка, що зветься парктроніком. Здаю назад, і вона подає звуковий і світловий сигнали: «Не стій і не підходь ззаду!». І показує мені, якщо об’єкт позаду опинився на небезпечній відстані. Це мені дуже допомагає!»

Олександр Ягодкін відповідає за тракторну техніку копрового цеху. Цей досвідчений фахівець зразу визначив як переваги «драконів», такі як мобільність і потужність, так і небезпеки. Він був серед розробників засобів захисту. «Перевантажувач може вантажити 5-6 тонн, і навіть до десяти, — розповідає Олександр. — Їхні вантажозахоплюючі органи — п’ятищелепний,  двощелепний грейфери і магніт, тому вони ще й багатофункціональні. І дуже важливо, що зараз водій все бачить на моніторі! А ще є сигналізація. Якщо водій увімкнув техніку, але не сів на сидіння, то лунає сигнал! Це додаткове попередження про небезпеку. Комплекс заходів дозволив вивести безпеку під час перевантаження металобрухту на новий рівень».

Категорії
Новини

Наші можуть все

Фахівці цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва виконали унікальну операцію із заміни фрагмента підкранової балки у конвертерному цеху.

Підкранові балки є важливими елементами, на яких кріпляться кранові рейки. А рейками рухаються електромостові крани, без яких неможливі як технологічні процеси, так і основні роботи із заміни та ремонтів масивного устаткування. За словами заступника начальника ЦРМУ-2 Павла Дерев’янка, заміна підкранових балок є звичною справою для працівників цеху. Але зазвичай балки кріпляться одна до одної болтовими з’єднаннями і розміщуються на опорах. А вищезазначений фрагмент не має опор, він підвішений у повітрі і його замінили, виконавши комплекс газозварювальних та газорізальних робіт.

«За два десятки років, протягом яких я працюю в ЦРМУ-2, заміна такого високого рівня складності проводилася чи не вперше, – говорить Павло Дерев’янко. – Ця підкранова балка знаходиться у вогнетривному відділенні конвертерного цеху. Вона закріплена на висоті близько 17 метрів, сама має висоту до двох метрів і довжину понад 60 метрів. Крани, які вона тримає, використовуються для підготовки ковшів для розливання сталі. Без цих кранів неможлива робота цеху. Один з фрагментів балки, де крани працюють найінтенсивніше, був суттєво зношений у процесі експлуатації. Тому цей фрагмент довжиною 20 метрів необхідно було замінити. Це було непросто, але завдяки високому рівню професіоналізму наших працівників та застосуванню сучасних вантажопідйомних механізмів, задачу успішно вирішили».

Щоб замінити 20 метрів підкранової балки, працівниками цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу були виготовлені два фрагменти – довжиною 12 і 8 метрів. Вони й були встановлені на місце 20-метрової зношеної частини. Під час заміни відзначилися бригади Олександра Осоєнко, Юрія Коваля й Віталія Сташевського. Роботу бригад координував і організовував майстер ЦРМУ-2 Віктор Фролов. Для безпечного та якісного виконання робіт на значній висоті ремонтники використовували 90-тонний кран «Liebherr» автотранспортного управління та автопідйомник ремонтного виробництва.

«Складність полягала ще й в тому, що у результаті зварювальних робіт зазор не мав перевищувати два міліметри, – продовжив Павло Дерев’янко. – Це неабияка точність, особливо зважаючи, що роботи виконувалися практично у підвішеному стані. І наші зварники, серед яких такі майстри, як Сергій Яшалов, Дмитро Губар, Володимир Биков, Олександр Жук, зробили справу на високому рівні у прямому й переносному значенні. А ще хочу подякувати газорізальнику Станіславу Полякову та іншим працівникам, які виконували складні роботи під час заміни балки. Оновлена балка – це не лише надійність роботи кранів, а, перш за все, – безпека для людей».   

Категорії
Новини

Програма для Різдвяної зірки

У Руслана цікава робота. Він газорізальник цеху металоконструкцій. Його машина плазмово-дугового різання виготовляє з листового металу найрізноманітніші заготовки і готові деталі. Але цей передріздвяний робочий день видався незвичайним, адже Руслан Глаголєв отримав завдання вирізати різдвяну зірку для відеоролика.

Знімати кліпи напередодні новорічних свят вже стало доброю традицією для корпоративних комунікацій. Оператор Дмитро Мікрюков добре знає свою справу. Камера у його слухняних руках зараз знімає процес плазмового різання. А сюжет для кліпу придумала Наталія Терещенко. Їхній творчий тандем не раз здобував найвищі нагороди на різних творчих конкурсах. Але нагороди — то таке. Перш за все вони хочуть порадувати глядачів. Сюжет наразі був таким: діти не встигли виготовити різдвяну зірку, але на допомогу їм приходять батьки. І сучасна техніка стає у пригоді.

«Моя машина для різання дуже розумна, — розповідає Руслан Глаголєв. — Вона може вирізати будь-що з металу різної товщини. Точність різання — пів міліметра, це мінімум. Моє завдання — задати програму, яку написали заздалегідь наші інженери, і слідкувати за точним її виконанням. І повірте, це далеко не найскладніше завдання для моєї машини. Але воно дуже приємне. Творче! Мені дуже подобається робити те, що радує людей!»

Процес вирізання з металу дуже яскравий. Як же приємно спостерігати за тим, як на металевому листі під яскравими вогниками народжується зірка! А у межах її багатокутності ще кілька невеличких зірочок і привітна капличка. Різдво — тепле, родинне свято, так з давніх-давен повелося. Руслан дістає зірку, обстукує її, відбиваючи залишки металу. А далі зірочка потрапить до теплих творчих рук художниці Дар’ї Грицан, яка нанесе на метал гілочки калини, снопики пшениці та ще кілька малюнків, які зроблять зірку ще теплішою, родиннішою, такою світлою і нашою.

Правильно запрограмувати машину дуже важливо. Це роблять провідні інженери-конструктори з автоматизації управління Ливарно-механічного заводу. Графічне зображення майбутньої зірочки — справа рук Євгенія Дідича. А перетворила зображення на програму Ольга Танцура. За 45 років роботи Ольга Миколаївна запрограмувала вже багато виробів для різних верстатів. «Ми програмуємо вироби для п’яти цехів ЛМЗ, — говорить Ольга Танцура. — Це не найскладніше моє завдання, але дуже приємне. Ми створюємо програми не лише для машин різання, а й для фрезерних, токарних та інших верстатів. До початку двохтисячних ми програмували за допомогою перфострічок. А коли переходили на комп’ютерне програмування, це було дуже цікаво. Завдяки сучасним програмам ми програмуємо набагато швидше. Дуже класно, коли програмування виробництва деталей перебивається отакими творчими замовленнями. Ми — інженери, але дуже творчі інженери. Працюємо не лише з металами, а ще й з деревом та іншими матеріалами. Я дуже люблю свою роботу, і дуже приємно, що вона приносить радість іншим людям!» 

Категорії
Новини

Олів’є з шампанським у яскравому велошоломі десь в Карпатах у Нью-Йорку

Приблизно так описав би святкування Нового року нині модний штучний інтелект, обробивши новорічні анкети наших читачів. Нагадаємо, що анкетування було проведено корпоративними комунікаціями підприємства напередодні Різдва на сайті metalurg.online, в газеті «Металург» та у соцмережах «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Для більшості учасників анкетування Новий рік, перш за все, яскравий. А ще переможний, чарівний, казковий, святковий, радісний, мирний і з надією на краще, що не дивно, зважаючи на часи, у які нам довелося жити. Для декого — це свято з ароматом мандарин, для когось — сповнене мрій та надій. Ну а для одного з нас — свято, на яке вистачає коштів, зароблених важкою працею. Таке життя.

Друге питання було про обов’язкові страви на новорічному столі. І тут відбувся батл, в якому помірялися силами традиційна трійця — олів’є, крабов’є і «шуба» — проти відносно свіженького суші та екзотичного вай рара (щось новеньке винайшли?). Новорічного дива не відбулося, і більш досвідчені страви послали новачків в глибокий нокаут. А ще у перелік обов’язкових потрапили холодець, салати «Цезар» і «Грибна галявина» та цілий зоопарк у вигляді форелей, скумбрій, курчат, качок, гусей та інших смачних тваринок — смажених, тушкованих, під соусом… А для вже відомого нам учасника — це картопля, яка за його розрахунками піднялася у ціні на 347 відсотків!

Чим же запиватимуть анкетувальники всю цю смакоту? Беззаперечний лідер — родич нашого символу року, тобто Змії. І це не удав і не дракон, а шампанське, бо воно також полюбляє пошипіти та побризкатись. У тренді також узвар, компот, ситро з лимонадом, сік, вино, водичка. Але то все для слабаків, бо дехто запиває смаколики горілкою і на слабше не згоден!

Серед прикрас для ялинки найпопулярнішими були ялинкові іграшки. Як то кажуть: «Л» – логіка. У багатьох на новорічній красуні засяють гірлянди, цукерки, сріблястий дощик та мішура. У нашого ж знайомого скептика немає ялинки, і вгадайте чому? А ще один учасник, тільки тссссс, це наша таємниця, прикрасив ялинку купюрами. Мабуть, ловить на живця і впевнений, що до тих купюр прилетить ще у рази більше бабосиків, і Новий рік вийде не лише переможним, а ще й, як кажуть, по багатому. Дехто ж не буде заморочуватися і прикрасить ялиночку тим, що є у хаті. Що ж, практичний підхід!

Для українців родина — серед найвищих цінностей. Тому серед тих, кого респонденти чекають у гості Новорічної ночі — родичі, як загалом, так і їх окремі підрозділи — батьки, діти, онуки, ну й куми з друзями — теж начебто вже родичі. Хтось відповів категорично: «Наші всі вдома». Хтось чекатиме колядників, а дехто міфічних персонажів. І тут знов батл між старовірами та прихильниками відродження. І хай поки що бородатий пережиток Дід Мороз з мінімальною перевагою поклав на лопатки і Святого Миколая, і Санту, але, судячи з тенденцій, Морозові недовго лишилося.

Наступне питання: де б хотіли відсвяткувати Новий рік? Переважна більшість бажає зустріти свято вдома, у затишному родинному колі. Дехто хотів би поїхати до засніжених Карпат. Є охочі не чекати Санта-Клауса, а самим завітати до діда у Лапландію. Хтось мріє зустріти рік біля моря, в Іспанії, наприклад, а дехто прагне у Київ, на головну ялинку країни. Є й ті, хто бажає святкувати у Лондоні чи Нью-Йорку, а комусь не обов’язково потрібен Нью-Йорк, він просто хоче зустрітися з Сантою у США, байдуже, у якому штаті.

А зараз поговоримо про подарунки. Тут не було типових відповідей. Одному олігархові, нашому працівникові, колись подарували залізницю, і допоки це його найулюбленіший подарунок з дитинства. Для когось найбажанішим подарунком стали теплі мамині обійми, а дехто найбільшу насолоду отримує від емоцій улюблених діточок. Гарна сумочка, фітнес браслет, велошолом, щеня, котик, золоті прикраси, в’язані шкарпетки і це далеко не повний перелік. А один респондент взагалі не пам’ятає. Чи це не той, що запиває смаколики горілкою? Ні, інший. А як вам таке: пропозиція вийти заміж та перший секс з коханою?

А щоб наші учасники хотіли отримати під ялинку цього року? Найбільше — перемоги, миру, щастя, добра. Хтось ноутбук, велосипед, новий телефон, путівку, ювелірку тощо. Один з працівників дуже хоче від Миколая грошей на пасіку. І це ще дрібнички. Бо його колега забажав мільйон баксів, та ще й щоб не обкладалися податком. Але найбільше хочеться, щоб збулися побажання наших працівниць, які чекають чоловіків з війни.

Бажаємо й ми вам всього-всього, того, що кожен з вас найбільше хоче, над чим працює, чого прагне досягти! З Новим роком нас всіх! Перемоги нам і Миру!

Для декого новорічні дива вже почалися. Серед всіх учасників анкети генератор випадкових чисел визначив трьох володарів призів. Ними стали наші працівниці Катерина Россолова і Олена М’яч та Людмила Макаренко, чоловік якої працює на нашому підприємстві.