Автор: Андрій

Категорії
Наші люди

Епоха залишається

У березні 2026 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомив про завершення фінальної виробничої кампанії в цеху блюмінг. Головними причинами стали: впровадження Європейською Комісією податку СBAM без врахування скрутного становища українських підприємств, викликаного війною, що призвело до втрати європейських ринків; та значне здорожчання електроенергії для підприємства. Із завершенням роботи блюмінга йде у минуле ціла епоха, свідком та творцем якої став Сергій Розумний.

Блюмінг – це великий та складний комплекс устаткування, який перетворює масивні сталеві злитки на заготовки, з яких виготовляється арматура, катанка, кутник та інші види прокатної продукції. Сергія Розумного не знайдеш серед тих, хто керував роботою цього устаткування. Він – ремонтник, завдяки якому устаткування працювало і давало продукцію.

«Це один з найкращих працівників служби з ремонту механоустаткування, – говорить начальник блюмінга Олег Мірошкін. – Він віддав цехові більш ніж 40 років, починав зі слюсаря-ремонтника, працював майстром з ремонтів на різних цехових дільницях, механіком цеху. Його ім’я скрізь асоціювалося і асоціюється з професіоналізмом, сумлінням, відданістю роботі та рідному цеху. Його впевнено можна назвати обличчям блюмінга, його візитівкою. Зараз, коли цех зупинився, ми запропонували йому посаду майстра з ремонту устаткування складу готової продукції, який залишається в роботі. Я впевнений, що його досвід, його праця принесуть ще багато користі підприємству».

Після школи Сергій Розумний вивчився на машиніста кранів, а на блюмінг прийшов слюсарем-ремонтником на дільницю автозмащування та гідравліки.

«Змащування – це складна система, на кшталт кровоносної системи людини. Це дуже важлива система, без якої робота обладнання неможлива. Замість судин тут – кілометри трубок-магістралей, якою мастило потрапляє до обладнання. Для того, щоб швидко знаходити поломки, треба було вивчити ці магістралі, – згадує Сергій Розумний. – Я багато чого навчився і через вісім місяців став бригадиром. А згодом мені запропонували посаду майстра з ремонту холодильників».

Холодильники блюмінга – це не те, дверцята чого відкривають, щоб дістати борщу на обід. З виду це прямокутні площини, до яких потрапляють заготовки зі станів. Потім вони переміщуються з холодильника на холодильник, вичахають з 900 до 400 градусів і відвантажуються на склад.

«Здавалося б, що може ламатися у тих холодильниках? Але зовнішність оманлива, – продовжив Олег Мірошкін. – Це безліч канатів, підшипників, передавальних візків, барабанів та іншого залізяччя, яке має знаходитися на своєму місці і працювати як єдиний організм. Поломка одного вузла може суттєво вплинути на роботу системи і всього блюмінга. Тримати це все у ладу, швидко ремонтувати за необхідності – це неабияка майстерність. Сергію довелося її вивчити, і роботу служби він налагодив на високому рівні».

А згодом – нове призначення. Сергій Розумний очолив ремонтний підрозділ складу готової продукції, або ад’юстажу, як його ще називають. Вони з колегами обслуговували і ремонтували пратцен-крани, можливо найскладніші вантажопідйомні механізми у цеху, а також рейкові шляхи і підкранові балки, якими переміщуються крани. Дякуючи ремонтникам, устаткування працювало стабільно. Інколи ж доводилося проявляти дива креативу.

«Сиджу я вдома, нікого не чіпаю. На календарі – 14 лютого. На вечір у ресторані замовлена вечеря на честь Дня закоханих… І тут – дзвінок: «Терміново їдь на роботу, треба замінити двигун головного підйому!» Я кажу, що це ж не моє, не механоустаткування. Кажуть: «Ротару сказав, щоб їхав ти, бо в нас не виходить (Іон Ротару, легендарний начальник блюмінга дев’яностих- початку двохтисячних – авт.). Довелося їхати. Намагалися так і сяк, поки мені не прийшла ідея використати зразу два крани. Вийшло з другого разу, але ж вийшло! Поки ми це робили, ресторан накрився, але по домівках нас розвіз особисто заступник начальника цеху, що тоді було нечуваними почестями».

То був не єдиний випадок, коли креатив нашого героя врятував ситуацію, уберіг від простоїв та виробничих втрат. Незабаром Сергія Розумного призначили механіком блюмінга. З того моменту він відповідав за все механічне устаткування та ще й за водопровідну систему. А коли до другого блюмінгу приєднали перший у вигляді дільниці, Розумного з його досвідом направили на вирішення непростої проблеми – налагодження водопостачання на цій дільниці. І він впорався. А потім знову призначення – майстром на стан 1300. З таким гігантським прокатним устаткуванням мало кому випало працювати.

«Це дійсно гігант серед станів. Там лише одна кліть, але яка! Висотою 8 метрів! Вага валків – 36 тонн кожен! Лінійка маніпулятора – 45 тонн! А шпинделі, що з’єднують двигуни з валками – по 60 т кожен! А підйомний кран, який використовується для ремонтів має вантажність 100 тонн. Організовувати ремонти такого устаткування дуже складно. Сергій добре з цим справлявся, як і скрізь, де він працював. А ще він – чудовий шашист, багаторазовий переможець заводських спартакіад», – сказав Олег Мірошкін.

Сергій почав займатися шахами у дитинстві. Школярем він вигравав змагання, став кандидатом у майстри спорту, не кинув улюблену справу і в дорослому житті. Завдяки Розумному, команда блюмінга з шашок багато років поспіль беззаперечно лідирувала, перемагала у спартакіадах підприємства. Та й на всеукраїнських спартакіадах серед промислових підприємств України Сергій з командою постійно були у «призах».«Робота керівника – механіка, майстра – це справа нервова, а нервові клітини, як відомо, не відновлюються. Шашки ж знімають стрес, – говорить Сергій Розумний. – А навички мислити на кілька кроків наперед, швидко ухвалювати рішення, дуже допомагають у роботі. Без роботи, без блюмінга, без команди я взагалі себе не уявляю. 40 років у цеху – це практично все доросле життя. І я щасливий, що став частиною епохи».

Категорії
Новини

Любов з першої зміни

Нових підйомний кран українського виробника добре показав себе під час роботи у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У розливальному відділенні конвертерного цеху величезні ковші зі сталлю транспортуються потужними ливарними кранами. А щоб підготовити сталь-ковші для роботи використовуються консольні крани. Вони розвантажують та підвозять вогнетривкі матеріали для футерування ковшів, стартову суміш, яка необхідна для технології розливання, затвори для ковшів, засипають у ковші стартову суміш перед розливанням, виконують інші важливі операції. Ці крани вважаються допоміжними, але без них неможлива робота відділення, а значить і весь процес виробництва сталі. Тож нові крани стали надійними помічниками. А їхня непроста історія почалася ще до повномасштабного вторгнення.

«За виготовлення консольних кранів для нашого цеху взялася харківська компанія «СДМ-ГРУП», – розповідає начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування вантажопідйомних механізмів конвертерного цеху Олександр Котіков, – І до лютого 2022 року вони були готові відсотків на 80-85. Почалося повномасштабне вторгнення. Ворожі підрозділи досягли околиць Харкова. Місто шалено обстрілювалося. Під обстріли потрапила і територія підприємства-виробника кранів, які було частково пошкоджено. Їх вдалося вивезти до Запоріжжя, і вже там протягом кількох місяців майстри завершили свою справу, за що ми їм дуже вдячні. І взагалі про співробітництво з харків’янами, з представником фірми Дмитром Шевченком я можу згадати лише позитив. Ще на етапі розробки вони прислухалися до наших побажань і, пори все, добре зробили свою справу».

Крани прибули в «АрселорМіттал Кривий Ріг» восени 2022 року. Незабаром вони були змонтовані. Один з них поки що не використовується, бо зараз немає потреби у великій кількості сталі, і конвертери №№ 1,2,3 поки не працюють. А інший кран протягом останнього часу активно задіяний. Машиністка кранів Наталя Поляк керує кранами вже багато років. Вона працювала на різних криворізьких підприємствах, на різних дільницях нашого конвертерного цеху, на різноманітних кранах, а зараз працює на новому консольному крані, і каже, що він сподобався їй з першої зміни.

«Це найзручніший, найбезпечніший кран з усіх, якими я керувала, – каже Наталя Поляк. – Ось бачите, який широчезний кут огляду з кабіни. Панорама! Я бачу все, що робиться внизу. Це полегшує роботу, а головне, машиніст має змогу своєчасно відреагувати, якщо у небезпечній зоні з’явиться людини. Кабіна обладнана кондиціонером, потужною батареєю для обігріву, чудово освітлюється. Крісло машиніста зручне, антивібраційне, обертається на 360 градусів. Кран рухається плавно…  Я дуже задоволена».

Служба  майстра з ремонту устаткування конвертерного цеху Дениса Долматова ремонтує цехові крани.

«У конструкції нових консольних кранів застосовані частотні перетворювачі, – пояснює Денис Долматов. – Тоді як на старих кранах – релейно-контакторне устаткування. Застосування сучасних технологій якраз і дозволяє плавно стартувати та рухатися, а значить двигун та інші складові зазнають менших навантажень. Тож ми сподіваємося, що за правильного своєчасного обслуговування така техніка працюватиме довше, рідше виходитиме з ладу, потребуватиме меншої кількості ремонтів, стабільніше працюватиме».

Категорії
Охорона праці

Не бійся боятися

Ми поговорили з працівниками різних цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг» про небезпеки на роботі та найважливіші правила, виконання яких здатне протистояти цим небезпекам. Сподіваємося, що відповіді вас зацікавлять, а досвід колег стане у пригоді.и на роботі та найважливіші правила, виконання яких здатне протистояти цим небезпекам. Сподіваємося, що відповіді вас зацікавлять, а досвід колег стане у пригоді.

Наталя Поляк, машиністка кранів конвертерного цеху: «Робота машиніста кранів дуже небезпечна. Важко визначити, що тут найнебезпечніше? Робота на висоті? Рухомі та обертові механізми? А може робота з електроустаткуванням? Дотримуватися необхідно всіх вимог, виконувати всі правила. А ще я відповідаю за людей, які працюють або переміщуються он там, унизу. Тому я маю завжди бути напоготові. Особливо в он тій найнебезпечнішій зоні. Інколи туди помилково заходять люди, особливо, молоді, недосвідчені, і не тільки. Тож я ніколи не забуваю подавати гучний сигнал коли когось побачу. Перед початком руху також лунає сигнал. Це надзвичайно важливе правило, яке може запобігти та врятувати».

Володимир Боцула, слюсар-ремонтник цеху ремонтів металургійного устаткування № 2: «Наша бригада працює у багатьох цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг». Ми беремо участь у ремонтах устаткування. Дуже часто виконуємо ремонтні роботи на висоті. Це може бути, наприклад, 12 метрів, а може й всі 30. Як ви розумієте, залишитися живим після падіння з такої висоти шансів практично немає. Тож обов’язкове використання захисного поясу, що запобігає падінням – це вимога, яку я б не порушив за жодних обставин. Причому стан поясу треба регулярно перевіряти, вдягати його правильно, а ще правильно закріплюватися за його допомогою. Для цього є спеціальні кріплення. Тож я прошу всіх колег, які мають справу з висотою: завжди користуйтеся поясом та використовуйте його правильно. Пам’ятайте, що життя – це найголовніше».

Євген Зеленко, майстер з ремонту устаткування блюмінга: «Я працюю в «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 2005 року, а з 2009 року – майстром з ремонту устаткування. Мій підрозділ обслуговує та ремонтує електроустаткування. Може це дивно, але я, не зважаючи на досвід, боюся електричного струму. Вважаю, що це непогано. Найгірше, коли людина не відчуває страху до небезпек. Це часто призводить до легковажних дій з усіма наслідками. А якщо боїшся, то кілька разів перевіриш. Я ніколи не почну виконувати роботу, якщо не буду на сто відсотків впевнений, що устаткування знеструмлено, що враховано всі вимоги безпеки. І як керівник, я за жодних обставин не відправлю колегу на завдання, якщо не впевнюся, а потім ще раз не перевірю те, що його здоров’ю, життю нічого не загрожує. Сподіваюся, що мої колеги також керуються цими простими принципами».

Андрій Кравченко, слюсар-ремонтник ЦРМУ-2: «Ми обслуговуємо і ремонтуємо устаткування у багатьох цехах. Часто доводиться працювати на висоті, тому обов’язково користуємося запобіжними поясами. Часто обслуговуємо устаткування під тиском, наприклад, кранові кондиціонери, у яких застосовується фреон. Звичайно ж, застосовуємо слюсарні інструменти. Тож крім поясів безпеки обов’язково користуємося іншими засобами індивідуального захисту, такими як захисні окуляри. Саме вони захищають наші очі від уламків чи шкідливих хімічних речовин. Без окулярів я ніколи не починаю роботу, і запрошую всіх робити так само. А ще користуватися респіраторами, щоб «хімія» чи пил не потрапляли у легені. Я маю досвід роботи з 2000 року, тож знаю, про що кажу. І ще от що скажу: досвід – не привід нехтувати правилами, бо висоті, електроструму та іншим небезпекам байдуже, який у тебе досвід».

Категорії
Новини

Новий підхід до устаткування

На рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» було оновлено комплекс майданчиків для обслуговування устаткування відділення зневоднення.

Фактично працівники відділення отримали новий робочий простір, зручніший, безпечніший та надійніший. Як розповів начальник технологічної дільниці РЗФ-2 Євгеній Гриценко, у відділенні зневоднення залізорудний концентрат відокремлюють від води та фактично отримують готовий продукт гірничого департаменту.

«Сюди надходить пульпа, яка складається з води та вже збагаченої руди. За допомогою пульпорозділювачів вона розподіляється між вакуум-фільтрами, і саме ці фільтри відбирають з пульпи концентрат. Розподілом пульпи та роботою фільтрів керують фільтрувальники, які користуються майданчиками. Слюсарі-ремонтники з цих майданчиків обслуговують та ремонтують устаткування. Тож із заміною майданчиків суттєво покращені їхні умови праці».

Основне устаткування у відділенні розташоване у два яруси. На першому – потужні вакуум-фільтри. Вони обертаються у ваннах і відбирають на себе концентрат. Над фільтрами знаходяться пульпорозділювачі – два основних та чотири допоміжних. Тож для того, щоб працівники мали зручний доступ до устаткування, майданчики також двоярусні. Вони кріпляться на міцному каркасі з масивного металопрокату. Елементи каркаса були частково замінені на нові, частково відремонтовані. А підлога майданчиків, перила та сходи, які ведуть з землі на перший ярус, а з першого на другий, повністю замінили.

«Для виготовлення нових конструкцій використали нові матеріали, – продовжив Євгеній Гриценко. – Для підлоги замість листового металу, що був раніше, використали ось ці міцні решітки з оцинкованої сталі. Завдяки спеціальному покриттю вони захищені від корозії та прослужать довше. Захисні перильні огорожі мають висоту більше метра, що надійно запобігає падінням. Замість кутника для виготовлення перил використали труби, що набагато безпечніше, бо оступившись і вдарившись об металевий кутник, можна отримати дуже серйозні травми».

Фільтрувальниця Світлана Сергієнко, працює у відділенні п’ять років. Вона вже оцінила переваги оновлення.

«Я керую роботою пульпорозділювачів, розподіляю потоки пульпи, а ще відповідаю за роботу 22 вакуум-фільтрів, виконую їх пуск, зупинку, очищую кишені фільтрів. Це так, з основного, а ще багато різних дій роблю щозміни, тож моя зміна триває переважно на цих майданчиках. Відгуки лише позитивні. Майданчики надійні та зручні, більше нема чого додати».

Начальник РЗФ-2 Сергій Гіль відповідає за безпеку кожного працівника у своєму підрозділі, і він також задоволений: «Коли умови покращуються, коли людям стає безпечніше – це дуже добре. Приємно, що керівництву департаменту на чолі з Володимиром Теслюком, керівникам всього підприємства проблеми працівників небайдужі. Що навіть у ці скрутні зі зрозумілих причин часи знаходяться кошти на поліпшення умов та безпеку. Люди це відчувають і віддячують сумлінною роботою. А люди в нас – найкращі!».

Категорії
Охорона праці

Зима позаду, але розслаблятися не на часі

Весна, на яку в цьому році ми чекали як ніколи, таки настала. Тож саме час підбивати підсумки зимового сезону. Він був важким за багатьма чинниками. І те, що енергетика країни, хай не без суттєвих втрат, але таки вистояла, додає оптимізму. Енергетика «АрселорМіттал Кривий Ріг» також зазнала важких випробувань, які продовжуються. Саме професіоналізм енергетиків підприємства дозволив не лише пережити зиму, зберігши устаткування, а ще й убезпечити працівників підприємства від величезних ризиків, викликаних збоями подачі електроенергії.

Євгеній Пантело багато років пропрацював у нашому енергетичному департаменті, зокрема, на теплоелектроцентралі. Тож йому, як нікому, відомі ті небезпеки, які є на ТЕЦ, та наслідки,  які могли б спричинити перебої з енергопостачанням. Зараз Євген – провідний інженер з охорони праці і опікується саме цехами енергодепартаменту, разом з колегами він допомагає енергетикам усувати ризики та організовувати безпечну роботу.

«Я вважаю, що енергетика – це серце підприємства. Без енергоресурсів виробництво неможливе. Але енергія здатна не лише приносити користь, а може й наробити багато горя, – говорить Євгеній. – Наприклад, температура пари у котлах ТЕЦ перевищує 500 градусів, а тиск досягає 100 атмосфер! Температура живильної води, яка йде трубопроводами, сягає 150 градусів, а тиск – 170 атмосфер. Не дай боже цій стихії вирватися на волю. Ці ризики багаторазово зростають, якщо є збої у роботі системи.

Цієї зими у зв’язку з шахедними та ракетними атаками по енергетиці країни ці збої не були поодинокими. Одного разу подача електроенергії зовсім зупинилася. Уявіть собі, що кілометрами трубопроводів прокачуються завдяки електроустаткуванню гази, пара та вода під шаленим тиском, і раптом рух зупиняється, бо немає струму. Руху немає, а тиск залишається! І це дуже небезпечно для агрегатів, а особливо – для людей які з ними працюють чи перебувають поблизу, для сотень людей. У цій та інших ситуаціях наші енергетики спрацювали надзвичайно виважено та професійно».

За підсумками зимового сезону Євген з колегами роблять висновки: що спрацювало, що ні. Якщо ні – то чому? Що можна покращити? Над помилками треба працювати завжди, тому що все змінюється швидко, а  зі змінами збільшуються небезпека і ризики.  І ми до цього маємо бути готовими.

«Разом з виробничниками ми розробляємо і впроваджуємо заходи, щоб запобігти помилкам. Це комплекс організаційних і технічних заходів, але і не тільки. Це аудити та перевірки, навчання і бесіди, консультації і корегувальні заходи, – каже Євген. – Впроваджуємо систему  блокування та ізоляції LOTO.  Працюємо над тим, щоб доступ до устаткування, де присутня небезпечна електрична, гідравлічна, пневматична, скрита та інші види енергій,  був неможливим завдяки використання системи  LOTO. Вчимо застосовувати цю систему. І не втомлюємося закликати кожного робітника працювати безпечно. Не заради уникнення покарання за порушення, а заради себе, заради тих, хто чекає вас дома живими та  неушкодженими.

Категорії
Наші люди

Кар’єрні кроки машиніста бульдозера

Коли говорять про видобуток залізної руди у кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг», то з гірничої техніки частіше за все згадують бурові верстати, що бурять свердловини для вибухівки, та великовантажні автомобілі, які вивозять руду та покривні породи. А є ще багато важливої техніки, без якої видобуток неможливий, наприклад, бульдозери.

«Бульдозери виконують кілька основних виробничих операцій, без яких гірникам не обійтися, –говорить виконувач обов’язків начальника ремонтної служби гірничотранспортного цеху ГД Олег Голуб. – Бульдозери разом з грейдерами будують дороги у кар’єрах, ті самі кар’єрні шляхи, без яких самоскиди та бурові верстати працювати не зможуть. Бульдозери розчищають п’їзди до гірничих забоїв. Вони ж планують майданчики для бурових робіт та виконують інші важливі завдання. Без бульдозерів у гірничій справі – ніяк».

Олегові слова базуються на багаторічній практиці та величезному особистому досвіді. 18 років він пропрацював машиністом бульдозера на одному з гірничозбагачувальних комбінатів Кривбасу, був серед найкращих фахівців. А ось талант керівника у ньому відкрився на всю потужність, коли він перейшов до ГТЦ ГД «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Спочатку я вивчився на водія та автослюсаря, а вже потім – на машиніста бульдозера, – згадує Олег. –  Пішов працювати у кар’єр. Бульдозерист у кар’єрі – це важка, небезпечна, але дуже потрібна людям праця. За 18 років я багато що зробив, багато чого навчився. Але після повномасштабного вторгнення видобуток на моєму підприємстві практично зупинився. Мені запропонували місце, але зовсім в іншій частині нашого міста. Я спробував, але треба було виїжджати о четвертій ранку, а додому я повертався ближче до опівночі. Для нормального життя – це не варіант. Аж тут кум Олександр Іноземцев, який працює у ГТЦ водієм великовантажного самоскида, підказав, що в «АрселорМіттал» є місце машиніста бульдозера».

Спочатку Олег стажувався на різних типах бульдозерів – колісних та гусеничних. Потім став до роботи, але ненадовго. Керівники цеху запримітили у нього той самий керівний талант і попросили тимчасово замінити начальника автоколони № 3. І він згодився.

«Колона № 3 – це крани, самоскиди, але не великовантажні, вахтові автомобілі тощо, – говорить Олег. – Цю техніку називають допоміжною, але без неї неможливе функціонування кар’єру. Ця техніка доставляє людей на робочі місця, матеріали для будівництва доріг, запчастини для ремонтів, бере участь у цих ремонтах, виконує ще багато необхідної роботи. Машиніст бульдозера – робота відповідальна, керівник колони – також, але межі відповідальності набагато ширші – від організації безпечної роботи для десятків людей і фінансових питань що до придбання запчастин та матеріалів, до відповідальності за стан та якість роботи кожної одиниці техніки. Тож багато чого довелося навчитися, і дуже швидко».

І тільки-но Олег «в’їхав» у курс справ, як його тимчасове, як йому й обіцяли, керівництво колоною завершилося – прийшов новий начальник колони, вже на постійній основі.

«Якщо відверто, то я зрадів, що повернувся на бульдозер, – усміхнувся Олег. – Робота у машиніста бульдозера нелегка, але він відпрацював сумлінно свої день-ніч, а далі – 48 (мова йде про графік роботи, за якого, після денної та нічної змін йде 48 годин відпочинку – авт.), тобто набагато більше вільного часу, і голова не болить, як то кажуть. А у начальника колони навіть після роботи голова кипить, думки рояться: як оте зробити? А як оте? А з оцього що вийде? Але моя радість була недовгою…».

Керівники цеху відзначили для себе успішне керівництво Олега автоколоною, і вирішили запропонувати йому місце начальника ремонтної служби ГТЦ. Не дуже він зрадів, але й не відмовив. Зараз Олег відповідає за стан близько 30 великовантажних самоскидів та більше десятка одиниць іншої техніки. У його службі працюють близько сорока фахівців – слюсарі-ремонтники, зварники, сантехніки, шиномонтажники, вулканізаторники, токарі тощо. Всі ці люди сумлінно працюють для того, щоб техніка своєчасно виїхала на лінію, щоб працювала без простоїв. Людей, як і скрізь, зараз не вистачає, тож і Олегові інколи доводиться йти на допомогу колегам, ремонтувати власноруч. Справа для нього звична, тож він не переймається. Вже більш ніж півроку Олег керує ремонтною службою і робить це вдало. Його визнано «Людиною року ГД», що є яскравим визнанням професіоналізму та відданості своїй справі.

«Роботи багато, і вона непроста. Ремонт техніки – це дуже складна справа, особливо, коли це – ремонт великовантажних автомобілів, які мають і електродвигун, і двигун внутрішнього згоряння, і ще безліч відмінностей від звичайних авто. Багато деталей виготовляємо самі. Я вдячний кожному зі своїх колег, а особливо Віктору Семенову, Артуру Градовому, Олександру Литвяку, Олександру Янькову, Дмитру Звереву, Геннадію Вербицькому, Олександру Скрилю, Олександру Драгожилову, Олексію Трошину та Валерію Усачу. Без цих людей я б нічого не досяг. Зізнаюсь, що коли очолив службу, то було деяке «тертя», так би мовити. Так завжди буває, коли на чолі вже сформованого колективу стає нова людина, яка, що природно, має власні погляди на організацію, свої вимоги. Але ми швидко порозумілися: працювати безпечно, якісно – що тут незрозумілого? І обов’язково працювати командою. Наша мета – щоб техніка працювала і якомога рідше ламалася. Це невід’ємна умова успішної роботи гірничого департаменту».