Категорії
Новини

Такі костюми завжди в тренді

Електромонтери двох цехів «Ливарно-механічного заводу» отримали спеціалізовані костюми та каски із захисними екранами, які здатні убезпечити від електродуги.

Як розповів заступник директора «ЛМЗ» з охорони праці Олександр Кірєєв, у цехах заводу пройшли аудити з впровадження корпоративних стандартів «АрселорМіттал» з охорони праці. «За підсумками аудитів був запланований комплекс заходів, впровадження яких дозволить суттєво підвищити рівень безпеки для працівників, – говорить Олександр Кірєєв». І серед цих заходів забезпечення електромонтерів надійним сучасним спецодягом та засобами індивідуального захисту, які б захистили від наслідків можливих вражень електродугою. На цей момент їх отримали цех металоконструкцій (3 комплекти) та ремонтно-механічний цех № 1 (4 комплекти). У планах – забезпечити подібними засобами захисту електромонтерів усіх цехів «ЛМЗ».

Старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас пояснив, що електродуга – це дуже небезпечне явище. Вражена нею людина може загинути чи мати важкі травми. «Електродуга створює дуже високу температуру, – розповідає старший електрик. – Раніше електромонтери отримували звичайні спецові костюми, як у котельників або слюсарів-ремонтників. І звичайно ж, про ефективний захист від дії електродуги не йшлося. А зараз люди вдягнені у набагато щільніші костюми та ще й з пропиткою, яка захищає від згубних наслідків дуги. А прозорий захисний екран, який кріпиться до каски, боронить обличчя. Раніше ж використовували захисний щиток, який зазвичай застосовується для захисту від механічних пошкоджень, наприклад, осколків, які можуть відлетіти під час роботи молотком тощо. Новий же екран виготовлений з матеріалу, який і осколки відіб’є, і від дуги захистить».

Електромонтерка з ремонту та обслуговування електроустаткування Олена Калієвська обслуговує електроустаткування ЦМК та ремонтує його. Електромостові крани, вальці, верстати, ножиці, преси, металорізальні машини і дуже багато зварювального устаткування – це все працює завдяки електричному струму. А ще є три підстанції, які перетворюють струм з напругою 6000 вольт на 0,4 кВ. Саме устаткування підстанцій є найнебезпечнішим щодо виникнення електродуги, хоча Олена зізнається, що все електроустаткування небезпечне. Елегантно сидить на ній новенький костюм.

«В ЦМК я працюю лише кілька місяців, а взагалі електромонтеркою – вже 30 років, – каже Олена. – Раніше працювала в цеху виробництва виливниць. Такий зручний костюм отримала вперше. До цього нам видавали звичайні роби, на яких так було й написано – «чоловічий». А оскільки шиті вони були на кремезних чолов’яг, то на мені їх плечі впевнено звисали в бік ліктів.  А зараз вони там, де й мають бути – на плечах. Штани розширені у стегнах. Тобто я отримала жіночий варіант, а чоловіки – свій покрій. На куртці є зони для провітрювання, які відкриваються блискавками і покриті сіточкою. Такі ж зони у відповідних місцях є на штанях. Літо не за горами, тож користь від того буде відчутною. Враження дугою у нашому цеху не було, і дуже сподіваємося, що й не буде, але мушу сказати, що у цьому костюмі та у шоломі з новим екраном я відчуваю себе впевненіше, ніж раніше. А екран має більшу захисну площу, ніж щитки. Це важливо, бо дуга не обов’язково вражає по прямій».

Олександр Дзюбас зазначив, що нові засоби захисту – це чудово. А до електробезпеки у ЦМК підходять комплексно. «От хоча б взяти вимикачі-автомати, яких багато у цеху, – каже Олександр. – Саме зараз триває заміна старих автоматів зі знімною кришкою, на нові нерозбірні, використання яких значно знижує ризик враження електродугою. Тобто намагаємося діяти на упередження».

Категорії
Новини

«Приведи до ладу свою планету»

Всеукраїнський день довкілля цього року припадає на 19 квітня. Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та «ЛМЗ» не стали так довго чекати і взялися за прибирання рідного міста на тиждень раніше. 12 квітня вони зустрілися на набережній одного зі ставків на Соцмісті, того, що з островом, а до них приєдналися інші містяни. Організували весняну толоку корпоративні комунікації нашого підприємства. Допомогли з організацією ПП «Стіл Сервіс», молодіжна організація підприємства, автотранспортне управління та інші.

Напередодні у місті йшов сніг, лив дощ, а температура ледь-ледь перетинала нульову позначку. Тож ті, хто ухвалив для себе тверде рішення, попри все, взяти участь у прибиранні, жартували між собою, що можливо доведеться чистити місто не від сміття, а від снігу. Але зранку блиснуло сонечко, градуси полізли вгору, земля почала швидко просихати, і вже о десятій ранку чималий гурт учасників толоки, які зібралися на набережній, гайнув берегом ставка на полювання за сміттям. І де б не заховалися пляшки, пакети, старі калоші та інший мотлох, прибиральники знаходили це все, пакували у величезні чорні пакети і тягли до самоскида, який гостинно приймав пузаті пакети у свій чималенький кузов.

«Ми вже вдруге беремо участь у «АрселорМітталівській» толоці, – каже фахівчиня нашого бюро перепусток Віра Паєцик. Минулого року прибирали разом з чоловіком Дмитром, який працює вальцювальником на блюмінгу. А цьогоріч до нас приєднався наш песик Бруно. Тож ми втрьох більшу територію зможемо прибрати (усміхається). Сьогодні у нас все як у «Маленькому принці» Екзюпері: «Встав уранці, вмився, привів себе в порядок, а тоді відразу приведи до ладу свою планету».

Полювання на сміття продовжувалося. А коли діставали палицями мотлох із самого ставка, то це скоріш нагадувало риболовлю. Ось двійко кремезних юнаків разом з чорними мішками несуть у напрямку до самоскида ще й три скати. Питаю: «Шановні, а на що сьогодні скати клюють?» «Не повірите, руками наловили», – усміхаються хлопці. Настрій веселий, сонячний. Багато хто працює з усмішками на обличчях.

«Ми прийшли сюди нашою волейбольною командою, – говорить капітан волейболістів з КНУ Іван Соколов. – Це чудова можливість поспілкуватися, знайти нових друзів, зробити чистішим наше рідне місто. Але якщо відверто, то такі громадські заходи ситуацію з чистотою у місті чи країні суттєво не виправлять. Це моя особиста думка. Тут треба програма на державному рівні. Треба штрафи для тих, хто накидає. Великі штрафи, щоб не хотілося того робити. А ще треба збільшувати чисельність комунальних служб, мотивувати комунальників більшими зарплатами. Але починати треба з себе, що ми сьогодні й зробили».

Позбирали сміття, потягали мішки, завантажили самоскид, трішки втомилися, зголодніли. А тут смаколики від організаторів! Сосиски в тісті, пиріжки з капустою, а на десерт ще й з яблуками та повидлом. Смачно їсться на свіжому повітрі. А якщо це ще й запити смачним чайком чи кавусею, та у гарній компанії – то кайф. Радістю світяться очі у нашого молодого працівника, учасника молодіжного руху «3Дільниця», амбасадора підприємства Валерія Федорченка: «Мені подобається робити корисне для людей. Отримую від цього істинну насолоду. Допомагав організовувати молодіжні заходи. Брав участь у майстер-класах для діток працівників підприємства. І коли одна маленька дівчинка подарувала мені свою поробку, це було щось неймовірне! І сьогодні працювалося в задоволення. Та й результати ж видно».

І  дійсно, територія, звільнена від сміття, засяяла, заграла по-новому. Розпускаються листочки на деревцях, які минулої осені саме тут посадили наші колеги-заводчани. Підсобний робітник «Стіл Сервісу» Руслан Удовенко серед тих, хто садив ці дерева. А зараз він їх обрізає і робить це з неприхованим задоволенням. «Це неймовірне задоволення, спостерігати, як оживають наші деревця, – усміхається Руслан. – Садили їх пізно восени, переживали: чи приймуться, чи не померзнуть? Не померзли! Бачте, які верби-красуні. Я живу у власному будинку, дерев у мене багато. Яблуньки, грушки, сливки… Навіть туї є, тож я знаю, як їх обрізати, щоб швидко зростали та радували око».

Категорії
Наші люди

Технічний гравець грає на випередження

Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».

Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.

«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».

На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.

«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».

Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.

«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни,  частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».

Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.

«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».

Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.

«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто  промковші».

Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.

«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої  командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».

Категорії
Новини

Щити гарантують безпеку

У ремонтно-механічному цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» було замінено покрівлю основної виробничої будівлі на площі 986 квадратних метрів.

РМЦ-1 – один з найперших введених в експлуатацію цехів нашого підприємства. Перша доменна піч ще будувалася, а багато деталей для її оснащення вже вироблялися в цьому цеху. Спочатку будівля РМЦ знаходилася безпосередньо біля доменних печей. Відступаючи, у 1944 році окупанти її підірвали. А новий корпус цеху побудували в іншому місці у 1951 році. І з того часу повної заміни покрівлі не проводили, робили лише ремонти м’якої покрівлі».

«Дах над цехом був типовим для часів, в які його збудували, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – На металеві ферми трикутної форми приварені швелери, на які покладені важкі залізобетонні плити, до речі, не закріплені надійно. А поверх плит – м’яка покрівля з толі чи руберойду. М’яку покрівлю ремонтували багато разів. А от повної заміни, яка набагато дорожче коштує, не проводили. Але плити місцями почали нахилятися, а дах протікав. За кілька років до повномасштабного вторгнення ми почали поступову заміну плит на металеві щити. Природно, що почали з найпроблемніших ділянок. Але війна і пов’язане з нею важке фінансове становище призупинили цей процес. Зі старою покрівлею залишився чималенький східний проліт. Проблеми з безпековим станом покрівлі вимагали термінового вирішення».

Євгеній Гречаний розповів, що у східному прольоті знаходиться кілька важливих верстатів: фрезерних, стругальних, відрізних. А також наплавна установка та майданчики для зберігання готової продукції, яка тут же відвантажувалася замовникам на транспорт.

«Для повної заміни покрівлі знадобилися значні кошти, набагато більші, ніж на заміну лише м’якої покрівлі, – продовжив Євгеній Гречаний. – Чималенька сума, особливо в нинішніх складних умовах. Але ніякі гроші не варті безпеки для людей. Роботи зі встановлення нової покрівлі виконала підрядна організація. Спочатку ремонтники зняли всі шари м’якої покрівлі. Їх за всі роки було накладено 23 шари один на один. Потім демонтували плити. А на їхнє місце встановили та приварили металеві щити, набагато легші, ніж плити, що значно зменшило навантаження на ферми та опори. На щити поклали шар акваїзолу, сучасного ізоляційного матеріалу. На нього поклали 150-міліметровий шар граншлаку, виробленого нашими доменниками, який збереже тепло. Зверху додали 50-міліметрову бетонну стяжку, а над нею – ще два шари акваїзолу. Недешево, але надійно, для людей. Ми щиро вдячні керівництву первинної організації ПМГУ за сприяння у виділенні коштів та керівництву «АрселорМіттал Кривий Ріг» за інвестицію в нашу безпеку».

Очільник цеху додав, що нова покрівля добре зарекомендувала себе протягом січня-лютого-березня, є безпечною і добре захищає від вологи, а ще зберігає тепло. А у найближчій перспективі така ж заміна покрівлі чекає на одну з будівель ковальської дільниці РМЦ-1. Тож попри повномасштабну війну і поки що збиткове виробництво, підприємство вкладає кошти у безпеку та покращення умов для своїх працівників.    

Категорії
Новини

Дивіться у новому сезоні. Блокбастер: «Вода всемогутня, або У пилу немає карт»

Поливо-зрошувальна техніка гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» ще минулого тижня готувалася виїхати на полив кар’єрних доріг та вулиць Кривого Рогу. Але на початковому етапі роботи з пилопригнічення виконала сама природа. Весняні дощики прибили пил до землі, і машини залишилися у гаражі. Але щойно встановиться суха, тепла погода – ми готові.

Щосезону наше підприємство виводить спеціалізовану техніку на вулиці міста та у кар’єри, щоб не дати пилу піднятися у повітря. Заступник начальника гірничотранспортного цеху ГД Олександр Меньшиков повідомив, що всі 47 км наших доріг в обох кар’єрах регулярно зрошуються.

«У цьому задіяні шість автомобілів з цистернами об’ємом 34 кубометри кожен, – пояснив Олександр Меньшиков. –  Крім доріг, зрошуються забої, з яких великовантажними автомобілями вивозиться гірнича маса, в тому числі залізна руда».

Згідно екологічної програми, ми також проводимо полив міських вулиць та селищ, які прилягають до гірничого департаменту.

«Для цього використовуються поливо-зрошувальні авто з цистернами об’ємом по 8 кубометрів, – продовжив Олександр Меньшиков. – У весняно-літній сезон вулиці поливаються не рідше 2-х разів на тиждень, окрім дощових днів, під час яких ми виконуємо технічне обслуговування поливо-зрошувальної техніки для підтримання її у технічно справному стані. Тож незабаром зустрічайте наші авто на вулицях: Збагачувальній, Аральській, Алуштинській, Аварській, Ашхабадській, Новокриворізькій, Йосипа Пачоського, Ліста, Лисенка, Яцьківа, Віддаленій, Панаса Мирного, Груні Романової, Ярославській, Героїв Правого сектору, Подлєпи».

Зимою техніка, що зрошує міські вулиці, прибирає сніг та посипає дороги під час ожеледиці. А з настанням весни снігоприбиральні пристрої та бункери для посипки змінюються на цистерни під воду. І ця метаморфоза вже відбулася. ГТЦ до сезону готовий.

Категорії
Наші люди

Про щирість, кохання та підземелля з безліччю сходинок

Практично все устаткування дробильної фабрики № 4 рудоуправління гірничого департаменту працює завдяки електричному струму. А стабільна подача струму та робота електроустаткування фабрики багато в чому залежать від електрослюсарів. Тож логічно, що саме електрослюсарка Ольга Думанська, одна з найкращих в департаменті, отримала до 65-річчя ГД найвищу нагороду підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Звичайно ж, отримати нагороду дуже приємно, – зізналася Ольга. – Але якщо чесно, про нагороди я не дуже думаю, коли виконую свою роботу. Просто намагаюсь все зробити якісно і безпечно для себе й колег, які працюють поруч. У цех мереж і підстанцій ГД я прийшла 18-річною, після того, як вивчилася на електрослюсаря в училищі. Шукала стабільну надійну роботу з підходящим графіком. Сусідка, яка працювала у ЦМП тоді ще НКГЗК, порадила спробувати у них. І мені сподобалося».

З того часу минула більш ніж чверть століття. Спочатку молода електрослюсарка отримала практику на кількох різних підстанціях на самому рудозбагачувальному комбінаті. А незабаром перевелася в кар’єр.  Саме там знаходиться дробильна фабрика, за стабільну роботу електроустаткування якої відповідає наша героїня.

«Фабрика знаходиться у кар’єрі, вона має дробарку, яка подрібнює залізну руду, – пояснює Ольга. – А від фабрики під землею, у штольні прокладені конвеєри, які транспортують подрібнену руду на поверхню. Ми слідкуємо за станом електроустаткування дробарки і конвеєрів, регулюємо подачу струму на обладнання, виконуємо ремонти, які знаходяться у межах нашої компетенції. Під нашим наглядом – устаткування підстанції, де струм під напругою 6000 вольт трансформується у 380 В та 220 В. Якщо на обладнанні, наприклад, конвеєрі, плануються ремонтні роботи, ми виконуємо безпечну зупинку устаткування і його запуск після завершення робіт».

Щозміни Ольга спускається сходами штольні в глиб кар’єру, до фабрики, оглядає електрообладнання, а потім знову підіймається на поверхню. Такий підземний фітнес тримає у тонусі. Електрослюсарка користується потужним налобним ліхтарем та «рятівником» для забезпечення киснем під час можливих надзвичайних ситуацій. Все як у шахтарів.

«Пам’ятаю свої перші самостійні пересування по штольні, спочатку було моторошно, – згадує Ольга. – Взагалі-то я не вірю у привидів та інших потойбічних персонажів, але довжелезне підземелля викликало не найоптимістичніші емоції. Але згодом звикла. Намагалася навіть кілька разів сходинки порахувати. Але щоразу збивалася. Дуже вже їх багато, в рази більше ніж на знаменитих Потьомкінських сходах в Одесі. До речі, нікому з наших поки що не вдалося порахувати сходинки від початку до кінця».

Одного разу Ольга Думанська зустріла своє кохання на все життя. І це сталося саме у кар’єрі. Вони, електрослюсарка Оля та гірник Максим, зустрілися під час чергової зміни. Спочатку спілкувалися по роботі. Потім теми розширилися. Дівчині Максим подобався, з ним було приємно й легко. А згодом він натякнув, що хотів би зустрічатися з нею. Пішли в хід солодощі, квіти та інші прояви уваги. А незабаром народилася міцна гірницька родина.

«До речі, електроустаткування я ремонтую лише на роботі, – усміхається Ольга. – А вдома проводку, розетки, вимикачі та інше побутове приладдя – Максимова справа. Отакий у нас розподіл робіт. Я ж у вільний від роботи час полюбляю вишивати. Це ще з дитинства, з уроків праці. Є у мене картини-вишивки. Але показую їх лише близьким людям. Робота в кар’єрі небезпечна, буває напружена, а рукоділля для мене – спосіб заспокоїтися та ще й отримати задоволення».

Під час роботи Ольга взаємодіє з технологами, ремонтниками, начальником зміни. Дроблення й транспортування руди – це командна робота. В людях Ольга Думанська найбільше цінує щирість і відвертість, і сама намагається бути такою ж. Вона впевнена, що маніпуляції, обман все одно відкриються. І тоді про згуртовану команду, міцну родину чи дружні стосунки годі й мріяти. А успіх у роботі, у житті загалом, ґрунтується на щирості, повазі й довірі.