Категорії
Новини

ЛМЗ – для ГД

Фахівці нашого Ливарно-механічного заводу розширюють сортамент продукції для гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Черговим виробом наших машинобудівників став грохот для дробильної фабрики ГД. «Це вже другий грохот, який для нас виготовив ЛМЗ, – розповідає начальник дробильної фабрики Євген Разуваєв. – Грохоти, разом з дробарками та конвеєрами, є основним нашим устаткуванням. Вони використовуються для класифікації подрібненої руди. Шматки руди, які просіялися через решітки, спрямовуються на подальшу обробку, а ті, що недостатньо подрібнені, повертаються на повторне дроблення. Перший грохот продовжує працювати, а новенький поки що готується до встановлення. Цей виріб відрізняється від першого і буде використовуватися на іншій стадії дроблення. У роботі над другим грохотом працівники ЛМЗ з нашою допомогою врахували досвід експлуатації першого виробу і покращили конструкцію. Грохот вже у нас, він буде доукомплектований решітками і встановлений на своє робоче місце».

Проєктну документацію для виробництва грохота підготував провідний інженер-конструктор ЛМЗ Станіслав Гарш. А про процес виготовлення розповіли начальник зміни ЦМК Максим Сизов та заступник начальника ЦМК з технології Роман Удод. У виготовленні виробу  взяли участь працівники цеху металоконструкцій та ремонтно-механічного цеху № 2. Листову сталь для корпусу розрізав за допомогою машини плазмового різання газорізальник ЦМК Євген Демидов Потім зварники Юрій Пасько, Анатолій Машкаринець, Ігор Струц та Руслан Лазоренко разом з котельниками Олександром Трофімом та Олександром Сутугою зібрали та зварили складові у єдину конструкцію. А далі працівники РМЦ-2 просвердлили отвори для болтових з’єднань і скріпили конструкцію за допомогою болтів та гайок. Працівники ЦМК нанесли на грохот захисне покриття, пофарбували його, підготувавши до відправлення замовникам.

Категорії
Новини

Рами, візки, колісні пари – щоб руду везли думпкари

Йдемо маршрутом пересування через будівлю ремонтно-монтажного цеху № 3 Ливарно-механічного заводу. Верстати, верстати, верстати… Аж ось на майданчику рівними рядками великі металеві колеса, чий сріблястий блиск видно ще здалеку. Гарне видовище! Це колісні пари для думпкарів – вагонів, які перевозять руду з кар’єрів гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Працівники нашого цеху ремонтують, в основному, ходову частину думпкарів, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Вони приїжджають до нас на своїх колесах, але колісні пари вже потребують ремонту. Наші працівники ремонтують рами, відновлюють колісні пари, ремонтують візки. Ось бачите, всередині візка – шкворінь на основі. Це підп’ятник. А у нижній частині рами є елемент з отвором під цей шкворінь Це п’ятник. Коли рама встановлюється на візки, п’ятники з підп’ятниками стикуються. Це створює рухливість з’єднання. Але це ще й місця найбільших навантажень, тож нам часто доводиться виготовляти і встановлювати нові п’ятники і підп’ятники. Їх виливає фасонно-сталеливарний цех, а обробляють наші токарі. Вимоги до точності високі, необхідно чітко витримати зазори».

Підходимо до рами думпкара. Її довжина – близько 14 метрів! А як дивишся на думпкар з рудою, то й не скажеш, що він такий довжелезний. Ремонт металоконструкцій цієї рами виконують слюсар-ремонтник (бригадир) Юрій Шибилист і електрозварник ручного зварювання Віталій Стовба. «Саме зараз я варю фрикційний апарат автозчеплення (автозчеплення – елементи, за допомогою яких думпкари зчіпляються з іншими вагонами або з локомотивом – автор). Я вам скажу, що на рамі є такі місця, до яких важко підступитися, тож зварні роботи вимагають досвіду та кмітливості, говорить Віталій Стовба. – Але, як бачите, у нас виходить».

Віталій вдягнув маску зварника і продовжив пускати електродом пасма яскравих іскор, а ми прямуємо далі. Ось – наплавлювальний верстат. На ньому працює Ліна Броницька. Вона – зварниця на автоматичних та напівавтоматичних машинах. У верстаті – колісна пара. Триває наплавлення. На зношені місця наноситься шар металу, щоб відновити параметри. А далі колеса потраплять до вмілих рук токарів Юрія Ступки та Валерія Поповіча. Вони на своїх верстатах сточуть все зайве і нададуть колісній парі геометричної форми, яка відповідає як нашим вимогам, так і шаблонам «Укрзалізниці». Саме зараз Юрій працює над черговою колісною парою. А потім слюсарі-ремонтники з’єднають колісну пару з елементами візка та встановлять на візки відремонтовану раму.

В. о. начальника вагонної служби управління залізничного транспорту ГД Олександр Данченко: «Ми співпрацюємо з ЛМЗ щодо ремонту наших думпкарів близько року. Вже виконано багато ремонтів. Взаємодіємо не лише з РМЦ-3, а й з іншими цехами, як от з цехом металоконструкцій, який, наприклад, виконує заміну бортів і козирків думпкарів. Аналізуємо, вносимо корективи, підвищуємо разом якість ремонтів. Є плани на розширення співробітництва у 2026 році».

Категорії
Наші люди

Провідник на Шляху руди

Майже три десятиліття тому прийшов працювати до нашого гірничого департаменту випускник гірничорудного інституту Володимир Паскаль. Першим робочим місцем юнака було місце машиніста конвеєра дробильної фабрики № 3 рудоуправління. Він став продовжувачем династії гірників у складі двох Володимирових дядьків, тітки, а також мами, Галини Андріївни та тата, Михайла Федоровича. Зараз Володимир має почесне звання «Людина року» гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Взагалі я хотів бути льотчиком, але коли стало зрозуміло, що не вийде, то сумнівів не було – тоді у гірники, продовжувати родинну справу, – почав Володимир Паскаль. Успішно закінчив виш. На дробильній фабриці мене зустріли гостинно. Колеги були старшими за віком, але на ставлення як до молодого-зеленого не було й натяку. Робота була цікавою. Я обслуговував підземний конвеєр довжиною 480 метрів, який транспортував руду з глибин кар’єру до поверхні. Пропрацював на фабриці п’ять років, і трудився б далі, але мені, допитливому від природи, дуже кортіло побачити, вивчити весь шлях залізної руди – від її видобутку до отримання концентрату й навіть агломерату».

І Володимир здійснив свою мрію. Зараз він не лише побачив та вивчив практично всі процеси, які відбуваються у гірничому департаменті та на його стику з металургією, а й координує роботу всього цього гігантського організму, здійснює оперативне керівництво процесами. Він – старший змінний диспетчер гірничого департаменту. А перед цим пройшов кілька етапів: попрацювавши диспетчером у наших кар’єрах, начальником зміни рудоуправління та диспетчером ГД.

«Гірничий департамент – це дійсно надскладне виробництво з безперервним ланцюгом процесів: буріння, вибухових робіт, добування, перевезення автомобільним та залізничним транспортом, дроблення, збагачення, відвантаження концентрату до аглодоменного департаменту чи стороннім споживачам, а також комплексом ремонтних робіт, щоб тисячі одиниць устаткування працювали і давали результат. Задача диспетчерської служби – забезпечити безперервність всього цього ланцюга та безпечну роботу для людей. Весь обсяг важко уявити. Наприклад, снігоборотьба також у зоні нашого контролю».

Спрощено схему роботи диспетчерської служби можна описати так: диспетчери отримують з підрозділів інформацію про статус виробничих процесів, стан устаткування, особливості роботи транспортних цехів, про позаштатні ситуації тощо, аналізують це все, і координують роботу підрозділів, вносять корективи.

«Керівництво ГД розуміє важливість роботи диспетчерів, та намагається створити оптимальні умови для того, щоб ми мали змогу якомога якісніше виконувати свою роботу, – продовжив Володимир Паскаль. – Я був не лише свідком, я й учасником цієї еволюції. Коли я прийшов, у диспетчерській ще був древній пульт з кнопками та телефонами. Щоб отримати інформацію, треба було обдзвонити купу підрозділів. Це було нелегко, особливо зважаючи на якість тогочасного зв’язку. Потім з’явилися рації. Це було вже краще, але разом з потрібною інформацією ми чули сторонні розмови водіїв, залізничників, цеховиків та ще багато непотрібної для нас інформації, яка заважала.

Зараз же ми маємо сучасні засоби зв’язку та комп’ютерну техніку, зручні великі монітори, на які виводиться необхідна інформація про стан процесів, перевезень, ремонтів, постачання сировини та матеріалів… У багатьох випадках цього вже достатньо для ефективної координації роботи департаменту. Тож зв’язуємося з цехами, лише коли потрібні уточнення або якась додаткова інформація. Це прискорює ухвалення рішень, внесення коректив. Якість нашої роботи зростає. Це особливо важливо зараз, коли наслідки повномасштабного вторгнення, такі як блекаути, переривання подачі води, інших енергоресурсів, створюють додаткові складнощі та загрози ефективності виробництва».

Але навіть і з сучасною технікою робота диспетчерів як і раніше, суттєво залежить від ефективного спілкування з начальниками змін та операторами у цехах, а також з керівництвом підрозділів. Володимир Паскаль каже, що у нього ніколи не було проблем зі спілкуванням.

«Я завжди легко спілкувався з людьми, ще з дитинства. Причому мені було байдуже, хто це – хлопчики,  дівчатка чи дорослі, – усміхається Володимир. – Надалі ці навички лише розвивалися. Коли став диспетчером, то сформувалось вміння відділяти саме корисну інформацію. Багато хто вважає, що робота диспетчера нервова. Може так воно і є, але залежить, як до неї ставитися. Я розумію, що всі люди помиляються, і я – не виключення. Тож намагаюся реагувати на помилки якомога спокійніше, робити висновки на майбутнє. Мене заспокоює мій дім, моя родина. Якомога більше часу спілкуюся з донечкою Дар’єю, їй зараз вісім. Дружина Марина також працює у гірничому департаменті. Тож є про що поговорити, підтримати одне одного, якщо треба, підняти настрій. Хочу привітати весь наш колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» з Новим роком. Бажаю здоров’я, стабільності, миру, щоб повернулися з війни до своїх родин всі наші колеги, і продовжили працювати на підприємстві, роблячи його ще успішнішим».

Категорії
Новини

Безпекова диджиталізація

В цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває диджиталізація системи охорони праці. Для зменшення впливу так званого людського фактору використовуються можливості модуля «Управління дозволами на роботу в системі SAP». Зараз цей процес триває у 14 цехах. Він непростий, вимагає багато часу, передбачає етап тестової експлуатації, але як показує досвід впровадження у таких підрозділах, як сортопрокатний цех № 2, відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху наполеглива робота дає гарні результати.

Нещодавно тестовий етап диджиталізації почався у вуглепідготовчому цеху коксохімічного виробництва. Перше устаткування – вагоноперекидач № 3. Вагоноперекидачі цеху виконують важливу роботу з розвантаження вугільного концентрату, з якого потім у коксовому цеху № 1 виготовляють кокс.

«Для безпечного виконання ремонтних робіт тут, як і в інших цехах, використовується система SAP SAFETY, що є поєднанням системи нарядів-допусків з бирковою системою та системою блокування небезпечних енергій LOTO, – пояснює менеджер ARMP Валентин Машошин. – Попередньо ми разом з фахівцями ВПЦ виконали значний обсяг робіт зі збору інформації про небезпеки на цеховому обладнанні. На підставі створених «Карт блокувань» механічних та електричних енергій були розроблені «Листи Ізоляції» та «Плани Безпеки» в системі SAP SAFETY, використання яких дозволить знизити ризики впливу небезпечних енергій на персонал під час ремонтів. Використання системи «Управління дозволами на роботу в SAP» дозволить виключити людський фактор у питаннях безпеки та скоротити час підготовки до ремонтів, наприклад, за рахунок роздрукування дозвільних документів безпосередньо з робочого замовлення у системі SAP.

Сьогодні у вуглепідготовчому цеху це лише перша наша робота згідно з новими принципами. Миттєвих результатів годі й очікувати. На етапі тестування ми дублюємо роздрукування документів з SAP і заповнення їх вручну, щоб перевірити на перших кроках, чи все ми зробили вірно, чи немає помилок, бо ми не маємо права ризикувати людськими життями. Система має бути відточеною, обкатаною, як кажуть, але воно того варте. Наприклад, у СПЦ-2 на підготовку до ремонтів на початку впровадження, у середньому витрачалося близько трьох годин часу, а зараз цей час скоротився фактично втричі. І це гарний показник. А ще використання SAP виключає роздрукування дозвільних документів на підключення небезпечних енергій, якщо на ремонтному майданчику ще залишаються працівники. До моменту, поки останній працівник сьогодні не залишить небезпечне місце на вагоноперекидачі, струм не подадуть, це виключено. А стовідсоткова безпека – це ще важливіше, ніж заощаджений час».    

Ремонтні роботи на вагоноперекидачі сьогодні виконують бригади підрядної організації «Криворізький гірничо-металургійний консорціум». Своїм баченням поділився начальник дільниці цієї організації Олег Хомченко: «Наші бригади ремонтують устаткування не лише у ВПЦ, а і у інших підрозділах, наприклад коксові машини у КЦ-1, насоси і центрифуги цеху Вловлювання, газонебезпечні роботи у цеху сіркоочищення тощо. Роботи ці пов’язані з небезпечними енергіями. У нас є позитивна практика такої підготовки до ремонтів, яку ми впроваджуємо сьогодні. Тож будемо вдосконалюватися заради безпеки».  

Категорії
Новини

Новий стіл – до Нового року

Для багатьох виробів, які випускають або ремонтують цехи Ливарно-механічного заводу для виробничих департаментів «АрселорМіттал Кривий Ріг» необхідний міцний, твердий листовий метал. У ремонтно-монтажному цеху № 3 працює верстат, який перетворює звичайні сталеві листи на так званий біметал. Це досягається наплавленням на поверхню сталі спеціальних матеріалів. Одним з важливих елементів цього верстата є стіл.

«Це не простий стіл у загальному розумінні, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. Він має доволі складну конструкцію, яка дозволяє утримувати стальні листи під час наплавлення, а це непросто, адже сталь під час процесу змінює властивості, і для її утримання стіл має планки. Також він обладнаний системою охолодження з форсунками, які вприскують воду і охолоджують метал знизу. Конструкція столу також дає змогу регулювати висоту, що також дуже важливо для ефективної роботи. Але й навантаження на цей стіл суттєве, тож його доводиться періодично міняти. І от нещодавно наш стіл, який відпрацював близько чотирьох років, втратив працездатність. Тож силами ЛМЗ був спроектований і виготовлений новий стіл. Перерва у роботі верстата завершилася, і ми знову можемо виготовляти такий потрібний біметал. От, наприклад, оцей скіп для доменного цеху № 1 має внутрішні поверхні з біметалу, що значно подовжує його працеспроможність».

Електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах РМЦ-3 Володимир Кулак якраз і виконує роботи з виготовлення біметалевих листів. «Новий стіл – це добре. Його використання дозволяє виконувати роботи швидше, якісніше, а головне – безпечніше. От зараз випробуємо його і запускаємося», – підсумував Володимир Кулак.

А поки стаття готувалася до друку, працівники РМЦ-3 успішно випробували верстат з новим столом, і вже повним ходом йде виготовлення біметалевих листів.

Категорії
Новини

Казка про те, як малята врятували свято

У Палаці культури знов гамірно, чутно дитячий сміх. Завдяки нашим захисникам дітки металургів, гірників та коксохіміків мають змогу святкувати. А організували новорічно-різдвяну виставу працівники корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом зі співробітниками нашого палацу культури та за допомоги учасників «Нової фабрики» та інших молодіжних проєктів підприємства. П’ять веселих днів – п’ять вистав.

На початку свята, що відбулося у суботу, 27 грудня маленькі переможці та переможниці конкурсу відеороликів з дитячими новорічними мріями отримали чудові рюкзаки з символікою компанії «АрселорМіттал». Вони із задоволенням озвучили свої мрії: про світло й мир, підтримку й доброту, улюблені хобі та маленькі радощі, з яких складається дитяче щастя.

Господарка свята Зірниця зустріла маленьких гостей та дорослих. У неї є дві помічниці – Веселушка та Забіяка. Щоправда, вони посварилися з-за того, хто буде керувати святом за допомогою святкового пульта. Але на настрій малят це ніяк не вплинуло. Діти скучили за святами, тому веселилися на повну. А Зірниця з Веселушкою підкидали їм веселі завдання. Програму побудували так, щоб саме малеча була залученою максимально: рухалася, відгадувала, махала руками й ногами і багато сміялася.

Але коли настав час увімкнути святкове освітлення, то виявилося, що батарейки у чарівному пульті сіли. Що ж робити? Порятунок для свята прийшов неочікувано. Забіяка не витримала і повернулася на свято, і несподівано виявилося, що у неї є повербанк! Не зразу вона його віддала Зірниці, трохи повередувала, а ще влаштувала юним учасникам заходу іспити на кмітливість, і ті, як водиться, чудово їх здали. Пульт запрацював, і з’явилися святкові вогні, а з ними прийшов і Святий Миколай. Він привітав діточок, і всі разом стали до новорічного хороводу. А потім кожен охочий мав змогу порадувати Миколая віршиком чи пісенькою.

 На завершення дітки взяли участь у майстер-класі і створили за допомогою бісеру святкові картинки, а дорослі активно їм у цьому допомагали, тож додому всі пішли не лише з гарним настроєм, а ще й з подарунками, зробленими власноруч.

Злата, активна учасниця святкового заходу”, 11 років : «Мені все сподобалося, а особливо – танці та гра з казковими героями. Було весело. І зараз дуже цікаво: роблю оцю красиву зірку. Мій татко працює на блюмінгу вальцювальником. Він сильний і мужній».

Нікіта Конзичаков, помічник Святого Миколая, оператор з обслуговування пилогазовловлюючих установок конвертерного: «Зараз дітям, як ніколи, треба свято, щоб відволіктися від негараздів сьогодення. І ми з колегами – молодими працівниками підприємства – у вільний від змін час допомагаємо проводити свята, створювати настрій, від чого й самі отримуємо величезне задоволення».

Юрій Шевченко, він же Заслужений Святий Миколай Палацу культури металургів: «Я у ролі Святого Миколая вже років п’ятнадцять. Я дивлюся у радісні дитячі очі, і мене це неймовірно надихає. Користуючись образом хочу побажати:

Славім Бога, добрі люди.

Миру й щастя – в кожній хаті!

Щоб були завжди і всюди

Ви здорові і багаті!»