Категорія: Новини

Категорії
Новини

Секрети тюнінгу актової зали

Після 15 років простою «на паузі» знову відчинила свої двері актова зала ремонтно-механічного цеху № 2. З ініціативою оновити залу виступили працівники цеху, вони ж власноруч і виконали її ремонт. Тепер тут відзначатимуть урочисті події, проходитимуть масштабні навчання і заходи із загального інформування працівників РМЦ-2.

«Ми вирішили не чекати, що хтось прийде і зробить щось замість нас, – розповідає начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – За косметичний ремонт зали взялися самі. У вільний від роботи час слюсарі-ремонтники ремонтно-збиральної дільниці пофарбували стіни та відкоси, поклали лінолеум. Наші колежанки прибрали та прикрасили залу, бо саме тут ми вирішили урочисто нагородити працівників до 55-річчя цеху. В інших приміщеннях, наприклад, у класі технавчання, одночасно може зібратися до 20 осіб. Але часто потрібно зібратися більшим колективом для розв’язання робочих питань – усією зміною, а це понад 100 працівників. У прийми, як кажуть, не находишся, тим більше, що ми й самі маємо велику залу. Чому б нею не користуватися? Тепер актова зала набула зовсім іншого вигляду. Але і на цьому ми не зупиняємося. Хотілося б ще оновити меблі та повісити нові жалюзі на вікна, щоб остаточно завершити «тюнінг». За фінансової можливості ми зробимо і це. Досвід показує, що все можливо, треба мати лише бажання, не чекати, а взятися і зробити це власноруч».

Оновилися й інші приміщення цеху. Наприклад, на замовлення РМЦ-2 працівники «Стіл Сервісу» відремонтували кімнати майстрів підготовки виробництва та розподільників робіт.

Категорії
Новини

Інцидент у копровому цеху

Шановні колеги! З сумом повідомляємо, що 4 січня 2024 року у копровому цеху департаменту з виробництва чавуну та сталі нашого підприємства стався нещасний випадок, внаслідок якого був смертельно травмований наш колега – виконуючий обов`язки майстра з ремонту обладнання.

В даний момент створена комісія проводить розслідування, щоб забезпечити безпечні умови праці на виробництві, а також встановити причини та обставини даного інциденту.

Висловлюємо співчуття родині загиблого й наголошуємо на абсолютній необхідності неухильного дотримання десяти «Золотих правил, що рятують життя» та особливій увазі до ТОП 4 ризиків виробничого травматизму, що відносяться до категорії ризиків–убивць (падіння з висоти, роздавлення обертовими частинами обладнання, роздавлення рухомими частинами обладнання,  електричний струм).

Категорії
Новини

І без лому є прийоми

Використання простого ефективного устаткування зробило безпечною одну з найпоширеніших на рудозбагачувальній фабриці ремонтних операцій.

За статистикою близько 70 відсотків вантажів у світі перевозиться морським транспортом, близько 20 відсотків – автомобільним, а близько 10 – залізничним. А от на рудозбагачувальній фабриці № 1 гірничого департаменту беззаперечним лідером є транспорт конвеєрний. 74 конвеєри загальною довжиною близько 3,5 км щозміни транспортують тисячі тонн руди та залізорудного концентрату. Конвеєрні стрічки рухаються роликами, яких у цеху близько 12 тисяч. Заміна роликів, які виходили з ладу, була однією з найнебезпечніших виробничих операцій, поки не застосували WCM.

Як розповів механік дільниці фільтрації та конвеєрів РЗФ-1 Юрій Коливашко, заміна ролика для досвідченого ремонтника, як то кажуть, справа техніки. Але перед тим треба підняти й зафіксувати конвеєрну стрічку, яка хоч і гумова, але доволі товста й довга, а тому важка.

«Десятки років ми користувалися звичайними ломами, – розповідає Юрій. – Для заміни ролика потрібні були мінімум троє людей. Тому слюсарям-ремонтникам часто доводилося гукати на допомогу зварників та різальників металу, а зараз це особливо дефіцитні фахівці. Спочатку міняли ролики з одного боку конвеєра, потім переходили на інший. Інколи доводилося використовувати ручні вантажопідйомні механізми (талі), що додавало небезпеки. Але основна небезпека – загроза травмуватися, будучи притиснутим устаткуванням чи інструментами під час орудування ломами».

Цехова команда WCM проаналізувала усі найнебезпечніші виробничі операції на фабриці. Заміна роликів потрапила у топ, а ризик бути роздавленим механізмами та рухомими частинами є одним з чотирьох ризиків-вбивць  у компанії «АрселорМіттал». Вирішили впровадити 10-кроковий проєкт з охорони праці. Щоб запобігти ризикам, вдосконалили виробничу операцію. Ломи та талі залишили у минулому, а замість них тепер використовується німецьке пристосування з назвою «флекс-ліфтер». Працівник встановлює його на конвеєр, крутить ручку, а флекс-ліфтер підіймає і фіксує стрічку, подібно домкрату. А далі вже справа техніки – і ролики замінені. До того ж одразу з обох боків конвеєра.

Головний технолог РЗФ-1 Юрій Коваленко надзвичайно задоволений цим придбанням. «Ми вияснили, що флекс-ліфтери є різними: з електроприводом, гідравлічні, механічні, – пояснює  Юрій. –  Саме на останньому типі зупинився наш вибір. Адже звичайний механічний набагато легший від своїх «родичів». Він важить лише 25 кг, має зручні ручки для перенесення. Це важливо, бо конвеєри у нас скрізь. Хотілось би мати не одне таке пристосування, але поки що й цим ми задоволені. Флекс-ліфтер коштує недешево, але безпека людей не має ціни. До того ж, його використання дозволило скоротити час ремонтної операції майже втричі. А це зменшення простою конвеєрів і, відповідно, додатковий вироблений концентрат. А ще з заміною роликів новим способом справляються двоє працівників, що дозволяє ефективніше використовувати працю людей».        

Категорії
Новини

«Перший млинець» ремонтників вийшов вдалим

П’ять кубометрів – саме такий об’єм має ківш гірничого екскаватора, який вперше виготовили машинобудівники Ливарно-механічного заводу для гірників нашого підприємства. Якщо ремонт цієї частини гірничої машини для фахівців ЛМЗ – вже звичайна справа, то виготовлення ковша з нуля стало своєрідною пробою пера для ремонтників.

«Очі бояться, а руки роблять» – вирішили на заводі та взялися за нове замовлення. До його виготовлення долучилися одразу декілька цехів. У ФСЛЦ виконали відливку задньої та передньої стінок ковша, його днища та зубів. На ковальській дільниці РМЦ-1 зробили поковки та виготовили засув днища для ковша. Далі до справи приєднався РМЦ-3, завдяки фахівцям якого ківш набув вже остаточного «випускного» виду.

«Ми отримали відливки-заготовки від наших колег і взялися їх обробляти на фрезерних, розточувальних, токарних верстатах, – розповідає начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – Завдяки нашим верстатникам Василю Питлику, Сергію Невпрязі та Євгену Ровінському – цей етап ми пройшли швидко та успішно. Ми добре розуміємо, що ківш – головний елемент у роботі екскаваторів, він же зазнає найбільшого навантаження. Тому для виготовлення задньої стінки ковша застосовується нелегована сталь, а от передня через  максимальне зношення має виготовлятися з міцнішої сталі, у нашому випадку – це була легована сталь з особливими властивостями – марганцева сталь. Ківш складається із плити днища, задньої та передньої стінок із зубцями. Усі його частини з’єднані зварними швами. Наші зварники Валерій Шеметіло та Сергій Хмара знову довели, що вони профі, і свою частину роботи виконали на відмінно. Їм допомагав газорізальник Андрій Рошка. А от вже збиранням ковша в єдине ціле керував бригадир слюсарів-ремонтників Юрій Шибилист. Цей досвід є дуже корисним для нас, адже тепер ми впевнені, що здатні не просто ремонтувати, а й створювати ковші з нуля. Сподіваюсь, що наша «проба пера» виявилася вдалою, отже чекаємо на нові замовлення від наших колег – гірників та металургів».  

Категорії
Новини

Світла ефективність

На залізничних станціях Промисловій, Аглофабриці та Південній поменшало темних місць – силами залізничного цеху № 3 там замінили систему освітлення.

Усі три станції розташовані на території гірничого департаменту. Тут навантажують у вагони і перевозять залізорудний концентрат та агломерат. Роботи виконують працівники агломераційних цехів, залізничники «АрселорМіттал Кривий Ріг», працівники «Стіл Сервісу», підрядних організацій, які зайняті у обслуговуванні рухомого складу та колійного господарства.

Щоб їхні робочі місця були добре освітлені, на щоглах освітлення станцій працівники ЗЦ № 3 замінили старі енергетично «ненажерливі» прожектори з натрієвими лампами на світлодіодні – сучасніші, яскравіші та економніші.

«Зміна прожекторів відбулася у рамках «Програми поліпшення та реконструкції освітлення», яка була впроваджена в транспортному департаменті підприємства, – говорить Вячеслав Тіняков, начальник ЗЦ № 3. – Відомо, що на залізничних станціях необхідно освітлювати значні території, для цього використовується дуже багато електричної енергії. Тому ми прагнемо використовувати для цього сучасні технології, аби забезпечити високоякісне освітлення і одночасно економити дороговартісні енергоресурси. Крім того, хороше освітлення сприяє безпечній роботі та збереженню здоров’я людей, які працюють у темний час доби».  

Процес заміни прожекторів тривав впродовж двох останніх місяців минулого року. За цей час на кожній залізничній станції виконали заміри та виділили зони недостатньої освітленості, щоб грамотно розподілити штучне освітлення згідно з особливостями технологічних операцій та вимогами норм охорони праці, і що не менш важливо для запобіганю крадіжок та пошкодження майна підприємства. Наприклад, додали освітлювальних прожекторів на щоглах там, де світла потрібно більше.

Загалом на трьох станціях під особистим керуванням електрика цеху Андрія Безпалого власним персоналом електрослужби цеху встановили 42 прожектори. Тепер у темний час доби на станціях все видно, як вдень: добре освітлені колії, під’їздні шляхи, станційні робітничі майданчики, рухомий склад тощо.

Категорії
Новини

Працівник сталеплавильного департаменту загинув, захищаючи Україну

Під час виконання бойового завдання загинув гранатометник взводу оперативного призначення Національної Гвардії України Валерій Сова. Свій останній бій з російськими агресорами солдат Валерій Сова прийняв 24 грудня 2023 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області.

До призову на військову службу під час мобілізації у листопаді 2022 року він працював підручним сталевара конвертерного цеху.

Як розповів начальник зміни відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху Сергій Ромась, Валерій Сова був одним з найкращих підручних сталевара установки позапічної обробки сталі. «Робота підручного сталевара дуже важка, – говорить Сергій Ромась. – Але ніхто ніколи не чув від Валерія жодних нарікань чи відмови виконувати завдання. Він сумлінно робив свою справу, розвивався професійно.  Я впевнений, що невдовзі він став би сталеваром, а в перспективі й старшим сталеваром. Це був спокійний, врівноважений, мудрий молодий чоловік, якого поважали у колективі. Пожартувати міг так, що сміялися всі. Валерій дуже любив свою родину – дружину Вікторію, донечку Вероніку та сина Нікіту. Його загибель – страшна втрата для родини, для всіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого воїна.