Категорії
Новини

Цікаві факти з історії спецодягу

Сьогодні неможливо уявити сферу охорони праці без такого важливого складника, як спецодяг. Але звідки з’явився спецодяг та яку він має історію? «Металург» зібрав декілька фактів про виникнення та розвиток робочого одягу.

Головне завдання спецодягу – захистити людину від шкідливих впливів виробничого середовища. Також за спецодягом можна дізнатися, представником якої професії є людина. Та яким би не був спецодяг, він має бути зручним та міцним.

Від шкіряних пов’язок до тунік та фартухів

За результатами археологічних розкопок відомо, що за часів кам’яного віку люди вже навчилися захищати себе за допомогою одягу. Прив’язуючи до поясу два довгих шмата шкіри, стародавня людина захищала свої ноги від колючок. Обмотавши хутро тварин навколо рук, отримувала нарукавники. Також шкіра захищала людину від ударів ворогів. 

Вперше про спецодяг згадується у літописах Стародавніх Греції та Єгипту. Будівельники пірамід та гробниць носили туніки з короткими рукавами та плащі. Вони були щільними, пошитими із грубої тканини. Плащі надягалися на спину і застьобувалися на правому плечі. До речі, туніки у більшості робітників були короткими. Чому? Так було зручніше працювати.

Тоді ж робітники вперше наділи фартухи. Спочатку вони уявляли собою доволі вузькі стрічки зі шкіри або тростинових стеблин та тканини. Згодом фартухи виросли у своїх розмірах. Їх також почали носити рибалки, м’ясники, ковалі та інші ремісники.

Захищали себе фартухами і давні рудокопи та ті, хто плавили метал. У ті часи перед ними стояли схожі на сучасні задачі – працювати з надрами та стояти біля розпеченої печі, тому їм треба було якось захищатися від пилу, бруду та високих температур. Тож фартухи давніх металургів були довгими, міцними, зробленими із шкіри тварин.

Лати – теж спецодяг

Саме так, залізні обладунки лицарів середньовіччя гарантували безпеку у їхній «роботі» – двобіях на турнірах та військових походах. Вчені та сучасні реконструктори дослідили, що вага лицарських латів складала приблизно три десятки кілограмів і вони рівномірно розподілялися по тілу людини. Для порівняння, екіпіровка сучасного воїна важить приблизно ж стільки. Тому не дивно, що благородний лицар міг ходити, бігати, скакати на коні та безпечно падати і швидко вставати, не затримуючись на землі.

Єдине, що заважало латам – це іржа. Стальний спецодяг дуже «боявся» дощу та інших опадів. Поранення лицаря теж було згубним до лат та їхнього власника. «Роздягання» було складним і довгим процесом, тому лицар міг зійти кров’ю навіть від незначного поранення. Кров також додавала іржі і обладункам.

Недоліком залізного спецодягу була і його дуже висока вартість. За один комплект обладунків у середньовіччі можна було купити ціле поселення.

В чому відмінності від спецодягу та «роби»?

У середині 18 століття робітникам фабрик та заводів почали видавати однаковий захисний одяг. Це був своєрідний дрескод компаній, щоб якось відрізнити своїх працівників від персоналу інших підприємств.

Звичайно, у кожної фабрики чи заводу був свій за кольором чи деталями одяг. Але увесь він був пошитий з найдешевшого матеріалу. Крім того, штани були мішкуватими, куртки – безрозмірними. Цей одяг був не лише незручним, а ще й принизливим. Тому люди і почали називати його «робою».

Хто подарував світу джинси?

Спочатку джинси теж були робітничим одягом. Їх винайшов емігрант із Баварії Лівай Стросс (знаємо його, як Леві Страус). В середині 19-го століття з матір’ю та двома сестрами він емігрував до США. В Нью-Йорку його брати на той час вже торгували тканинами.

Коли почалася золота лихоманка, Лівай Стросс повіз на Західне узбережжя США товар своїх братів – парусину, яку миттєво розкупили на пошиття наметів для золотошукачів. На решту матерії Стросс замовив у кравця штани, які виявилися на рідкість вдалими в співвідношенні якість та зручність.

Ці штани були призначені для гірників та золотошукачів. Але вони мали суттєвий недолік – під вагою самородків та іншої породи, дуже швидко рвалися кармани. Тож їх довелося укріплювати заклепками для кінної збруї. Ідея прийшлася до смаку фермерам та ковбоям. Згодом джинси стали популярними не тільки як спецодяг і поширилися світом як одяг на кожен день і не виходять з моди й досі.

На завершення

В наші часи асортимент спецодягу нараховує десятки тисяч найменувань. Сучасний робочій одяг зручний, виконаний із міцних матеріалів, прилаштований до особливостей різних професій, відповідає умовам праці та вимогам безпеки.

Придбання та видача спецодягу зараз є обов’язковою і безкоштовною для робітників. Спецодяг для багатьох професіоналів – це насамперед гарантія безпечної роботи та зручності.

До речі, в «АрселорМіттал Кривий Ріг» застосування під час робіт спецодягу та усіх необхідних засобів індивідуального захисту є обов’язковим і зафіксоване в «Золотих правилах» з охорони праці. Тож не нехтуйте цим правилом і бережіть себе!

Таким був спецодяг прокатників на нашому підприємстві у минулі роки
Спецодяг працівників цеху благоустрою
Сучасний спецодяг доменників

У статті використані ілюстрації з відкритих джерел та архіву газети “Металург”

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув сортувальник-здавальник металу Сергій Степанов

16 січня між Чарівним та Мирним Запорізької області в результаті мінометного обстрілу наших позицій російськими окупантами загинув старший стрілець відділення стрілецького взводу Сергій Степанов.

Сергій працював сортувальником-здавальником металу ПП «Стіл Сервіс». Його призвали на військову службу 18 березня 2022 року.

За словами змінного майстра Максима Сергєєва, Сергій Степанов був одним з найкращих працівників, на якого завжди можна було покластися.

«Не можу підібрати слів, щоб висловити те, що я зараз відчуваю, – говорить Максим Сергєєв. – Ми три роки працювали пліч-о-пліч. Про таких кажуть – найкращий з кращих. Він виконував важку відповідальну роботу і завжди сумлінно. Був веселим, вмів радіти життю, легко знаходив спільну мову з колегами, допомагав. Разом з ним ми пішли воювати. Служили в різних батальйонах. Це вже друга важка втрата для нашої дільниці на цій війні. У жовтні загинув наш працівник Антон Чебручан. Біль, смуток, лють на ворогів, що ще скажеш? Величезні непоправні втрати для нас».

У Сергія Степанова залишились донька та дружина.

Щиро співчуваємо рідним, близьким, колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Безпечний вояж шляхами гірників

У кар’єрах гірничого департаменту нашого підприємства капітально відремонтовані значні ділянки доріг, що суттєво повисило рівень безпеки руху.

Від стану технологічних автомобільних доріг, якими великовантажні самоскиди вивозять руду та порожню породу з кар’єру, залежить не лише швидкість, а отже, продуктивність роботи, а багато в чому й безпека працівників. Адже схили кар’єру круті і втрата керованістю автомобіля, в тому числі, й з-за дефектів дорожнього покриття, може з великою вірогідністю призвести до загибелі людей. Щось подібне трапляється на гірських дорогах, де автомобілі зриваються у провалля. Тому своєчасне виявлення аварійних ділянок і їх ремонт є надзвичайно важливими.

Звичайно ж, в кар’єрах не прокладають асфальтованих шляхів. Їх будують, утрамбовуючи щебінь. Необхідну кількість щебню різних фракцій виготовляють на дробильно-щебневій ділянці рудоуправління. Його возять самоскидами, рівняють та трамбують бульдозерами, а потім автогрейдерами. Таким чином виходить тверде, надійне та рівне покриття середньою шириною 22 метри, безпечне для руху технологічного транспорту.    

«Всього в наших кар’єрах прокладено 70 км технологічних автомобільних доріг, – розповідає начальник відділу охорони праці гірничого департаменту Андрій Приймак. – Ними постійно рухаються величезні самоскиди, вага яких, разом з вантажем сягає майже 250 тонн. Також цими шляхами ми переганяємо до місць роботи екскаватори, бурові установки та іншу важку техніку. Тобто, навантаження на дороги суттєве. Поступово з’являються вибоїни та ями. Будують та ремонтують покриття працівники служби експлуатації гірничо-транспортного цеху. За минулий рік ними було капітально відремонтовано майже 7 кілометрів технологічних автодоріг та ще 10 кілометрів доріг господарського призначення. Це зробило проїзд донедавна проблемними ділянками набагато безпечнішим».

Стан кар’єрних доріг моніторить служба експлуатації ГТЦ на чолі з Романом Топком. Безпосередній контроль здійснюють майстри з ремонту доріг. Водії самоскидів також допомагають своєчасно виявити недоліки. Вони зобов’язані сповіщати механіка цеху про виявлені дефекти, в тому числі, гострі краї, які утворюються внаслідок розломів щебню великих фракцій. Адже вони можуть пошкодити шини, що приведе до порушення керованості транспортним засобом. А це небезпечно для людей, які працюють в кар’єрі. Працівники відділу охорони праці ГД також слідкують за станом доріг.

«Так, ми допомагаємо виявляти дефекти дорожнього покриття, – розповідає провідний інженер ВОП ГД Євген Васильєв. – Коли багато разів їздиш одним і тим же маршрутом, то можна звикнути до недоліків. Ми ж під час своїх аудитів стану охорони праці маємо змогу подивитись на стан доріг свіжим поглядом. Але стан доріг та техніки – то лише одна з важливих складових безпечної праці в кар’єрі. Ще один надважливий компонент – безпечна поведінка людей на робочих місцях. Більше сподівань покладаємо не на покарання, а на спілкування з працівниками. Виїжджаємо на робочі місця, разом виявляємо ризики, розробляємо заходи з їх усунення. Звичайно ж, позбутися абсолютно всіх ризиків неможливо. Недарма ж роботи в кар’єрі вважаються роботами підвищеної небезпеки. Наша ж задача – разом з виробничниками зробити ці ризики контрольованими та убезпечитись від травм». 

Категорії
Новини

Відзначили найкращих, а святкуватимемо після Перемоги

17 січня відбувся захід, присвячений 90-й річниці з дня утворення первинної організації Профспілки металургів та гірників України «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Найчисельніша профспілкова організація підприємства почала свою діяльність ще за часів будівництва нашого заводу. Зараз вона входить до складу глобального профспілкового об’єднання IndustryALL, яке налічує біля 50 мільйонів членів у 140 країнах світу. Як розповіла її керівниця Наталя Маринюк, основними напрямками діяльності профспілки є робота з забезпечення належних умов праці, побуту та відпочинку працівників, справедливої заробітної плати, підготовка законопроектів з діяльності профспілок, охорони та оплати праці тощо. З початком повномасштабного вторгнення в Україну російський військ додалися ще кілька надважливих завдань.

«Ми продовжуємо забезпечувати наших мобілізованих працівників необхідним, – говорить Наталя Маринюк. – Вже передали захисникам бронежилети, кевларові каски, тепловізори, генератори, спальні мішки, термобілизну та багато іншого. Наша організація взаємодіє з колегами за кордоном, які на початку війни виходили на мітинги і вимагали від своїх урядів допомагати Україні та вводити санкції проти Росії. Ми отримали гуманітарну допомогу від працівників «АрселорМіттал» з Бремена, Ґента, інших міст. Вона була спрямована воїнам, переселенцям, до лікарень. І це лише невелика частина того, що зробили й роблять наші активісти, волонтери».

Наталя Маринюк привітала активістів, ветеранів, кожного з 16 тисяч членів організації, подякувала усім за енергію та плідну працю. Також пролунали слова подяки на адресу керівників підприємства на чолі з генеральним директором Мауро Лонгобардо за плідну взаємодію на благо працівників та зусилля, спрямовані на збереження трудового колективу, робочих місць, незважаючи на досить скрутне фінансове становище підприємства. Вона наголосила, що цей скромний захід обов’язково матиме продовження після перемоги, і запросила всіх на майбутнє святкування 90-річчя.

Виконуючий обов’язки генерального директора підприємства Сергій Плічко щиро привітав первинну організацію ПМГУ зі знаменною датою та подякував за допомогу, яку вона надає менеджменту підприємства у сфері захисту працівників, особливо протягом важких воєнних часів. Він побажав всім здоров’я та благополуччя, пережити ці складні часи, перемогти і всіма силами взятися за відновлення роботи підприємства та відбудову України.

Найактивніші учасники профспілкової організації отримали нагороди, серед яких і найвища нагорода підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», грамоти та подяки підприємства. Також ювілярів привітали голова Центральної ради ПМГУ Олександр Рябко та голова криворізької організації ПМГУ Анатолій Макаренко. Вони також нагородили ветеранів та профспілкових активістів. А від департаменту з персоналу учасники заходу отримали чималенького торта, яким усі присутні одразу ж і поласували.  

Вітаємо найчисельнішу профспілкову організацію з 90-річчям! Бажаємо подальших успіхів у роботі на благо працівників підприємства та на нашу Перемогу!

Категорії
Новини

Медики підприємства допомагають переселенцям зберегти здоров’я

Фахівці медичного центру «Стіл Сервісу» долучилися до волонтерського проєкту «Разом». Вони поділилися з переселенцями порадами, як захиститися від простудних та вірусних захворювань, відповіли на актуальні питання людей щодо здоров’я та перевірили у охочих тиск і рівень кисню у крові.

Звичайний гуртожиток в одному з мікрорайонів Кривого Рогу. Як і в інших, там зараз мешкають люди, яким через війну довелося покинути рідну домівку. Більшість з них – це молоді матусі з дітьми та люди похилого віку.

Коли поспіхом і часто під вибухами вони від’їжджали з дому, погодьтеся, мало хто думав про медичні картки чи календар щеплень. Але вже у безпеці, коли нерви трохи заспокоїлися, люди почали звертати увагу на своє здоров’я, дізнаватися де можна вакцинуватися від ковіду або лікувати хронічні хвороби.

На зустрічі з медиками були переважно молоді матусі

«У розпалі сезон грипу, та і коронавірус раз у раз нагадує про себе, тому я тут – послухаю, що каже лікар, поставлю свої питання, – говорить Юлія Куліш, мешканка селища Велика Олександрівка. – Я зараз у декреті, а до війни працювала у Херсоні лаборантом зернових і олійних культур. У Кривому Розі я з родиною мешкаю з середини вересня, місто прийняло нас, наче рідних. Допомога надходить звідусіль, а зараз ще й від медиків такого великого підприємства, як «АрселорМіттал Кривий Ріг».  

«Консультація медиків для мене важлива, адже я виховую сина і зацікавлена, щоб він зростав здоровим та щасливим. А зараз медики приїхали до нас, це дуже зручно, – розповідає Юлія Бляха, мешканка села Вавилове Миколаївської області. – Від війни ми рятувалися спочатку у Вінницькій області, а зараз у Кривому Розі».

І мамі цікаво, і малому було чим зайнятися
Місцевий пухнастик був найтихішим «слухачем»

«Медичний центр долучився до проєкту «Разом», адже люди, які через війну були вимушені покинути рідну домівку, на новому місці дуже потребують медичних консультацій та можливості поділитися з фахівцями своїми історіями, проблемами, просто поговорити. Цього разу ми дали поради, як захиститися від  гострих респіраторних захворювань, в тому числі грипу і Covid-19, та приділили увагу питанню вакцинації. Наступного разу піднімемо й інші питання щодо здоров’я, які цікавлять людей, – сказала Наталія Гардань, головний лікар медичного центру ПП «Стіл Сервіс».

«Волонтерський проєкт «Разом» розпочався з літа минулого року. Він народився за ініціативи робітників нашого підприємства як можливість допомогти людям соціалізуватися у новому для них місті. Ми знайомили нових криворіжців з історією та особливостями Кривого Рогу, нашого підприємства, долучали їх до культурно-мистецьких заходів, творчих майстер-класів тощо. Зараз за допомогою наших колег-медиків ми розпочали серію зустрічей на теми здоров’я, гігієни, профілактики захворювань. Ці теми підказали самі люди, адже здоров’я актуально завжди, не лише в умовах війни, – зауважила Марія Головань, фахівець департаменту із соціального розвитку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Новини

Відпочиваємо та працюємо за новими правилами

Продовжуємо публікацію відповідей фахівців департаменту з персоналу на запитання щодо змін в трудовому законодавстві в умовах воєнного стану.

Як зараз нараховується стаж для щорічної відпустки?

– Щодо цього питання у Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки» внесені зміни, які передбачають, що відтепер до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата, повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Вищезазначені зміни не стосуються працівників, які призвані на строкову військову службу, за призовом осіб офіцерського складу, мобілізованих осіб на особливий період, а також тих, хто прийнятий на військову службу за контрактом. Разом з тим, за нашими захисниками, як відомо, на період служби зберігається їхні місце роботи та посада.

Чому зараз відпустка лише 24 дні?

– На період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більша за 24 календарних днів, то надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Через війну я виїхала за кордон разом з дітьми. З роботою проблем не було, адже я знаходжуся на простої з оплатою 2/3. Але коли треба буде виходити на роботу, я не зможу так швидко приїхати в Україну. Чи можу я у такому разі взяти тривалу відпустку за свій рахунок?

–  У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати. Тривалість такої відпустки працівник може визначити сам, але максимальна її тривалість не має перевищувати 90 календарних днів. Треба зауважити, що час перебування у такій відпустці не зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку. В той же час за робітником зберігається його місце роботи та посада.

Що це за нова форма трудового договору – з нефіксованим робочим часом?

– Верховна Рада України 18 липня 2022 року прийняла Закон України № 2421-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом», яким урегулювано питання нестандартних форм зайнятості для осіб. Зокрема, у Кодексі законів про працю закріплено нову форму трудового договору – «Трудовий договір з нефіксованим робочим часом».

Умовами цього трудового договору не встановлено конкретний час виконання роботи. Працівник виконує лише ту роботу, яка на даний час є у роботодавця, з дотриманням умов оплати праці. Але при цьому роботодавець не дає гарантії, що така робота надаватиметься працівнику постійно.

Законодавством передбачено, що кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.