В цьому впевнений пожежний-рятувальник 30-ї державної пожежно-рятувальної частини Євгеній Куц, який разом з колегами з 4-го державного пожежно-рятувального загону захищає «АрселорМіттал Кривий Ріг» від надзвичайних ситуацій. Ліза й Софійка – маленькі донечки Євгенія, які дуже полюбляють ласувати солодощами, як майже всі дітки. В руках у рятувальника, який є водієм пожежної машини, – чималенький яскравий пакуночок з логотипом «АрселорМіттал».
Саме від нашого підприємства дівчатка, як і всі дітки працівників 4ДПРЗ отримають солодкі подарунки, бо їх батьки роблять все від них залежне, щоб вберегти майно підприємства та його працівників від вогню та інших лих.
«Це відважні та надійні люди, – говорить заступник директора департаменту (промислова безпека) департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Мельник. – Ми вважаємо рятувальників частиною нашої команди, нашої трудової родини. Вони багато разів рятували людей і техніку, швидко, професійно реагуючи на займання та інші загрозливі речі. Святий Миколай вже багато років поспіль приносить подарунки від нашого підприємства дітям наших захисників-вогнеборців. Та й самих бійців 4ДПРЗ ми без уваги не залишаємо. Наприклад, у році, що минає, підприємство забезпечило кожного рятувальника бойовим захистом. Всього було закуплено 82 комплекти – пожежні чоботи, пояси, захисні костюми, рукавиці. Це надійний захист, який відповідає світовим стандартам. Також ми передали загону сучасні рації для надійного зв’язку. Нам важливо, щоб рятівники були добре забезпечені й захищені, а їхні діти отримали позитивні емоції».
Сьогодні Софійка й Ліза зустрічатимуть Євгенія Куца з подаруночками. «Дівчатка обожнюють тортики, які пече їм мама, – усміхнувся Євгеній. – Але й шоколадні цукерки їм до смаку. Тож із задоволенням уявляю їхні радісні усмішки. Вони – чемні дівчатка, тому й нас з дружиною обов’язково пригостять. А ще донечки у мене артистки – співають, танцюють, виступають, тож на подарунки заслужили. Вони дуже переживають, наприклад, коли проводжають мене на роботу, бо бачите що твориться? Заспокоюємо, відволікаємо, граємо з ними у різні ігри. Зараз позитивні емоції особливо важливі. І солодощі від «АрселорМіттал Кривий Ріг» їм сприятимуть. Ліза й Софійка будуть раді».
25 грудня 70 років тому відкрився Палац культури металургів і одразу став центром культурного життя міста, магнітом для талантів та для людей, якіхотіли весело й змістовно провести дозвілля після трудової зміни.
Відкриття Палацу культури металургів припало саме на передноворічні дні, коли у кожній родині була у розпалі підготовка до свят. Як писалося у газеті «Металург» за 1954 рік, Палац культури збудували за 4 млн тоді ще рублів. У Палаці було створено театральну залу на 410 місць, кінолекційний зал на 240 місць, 16 кімнат для гуртків художньої самодіяльності, кімнати відпочинку, фотолабораторія та бібліотека. Палац був обладнаний чудовою звуковою та світловою апаратурою.
Телевізори у ті часи ще були екзотикою, тож новий осередок культурного життя на Соцмісті став чудовим подарунком для тисяч родин нашого підприємства, і не тільки. Сюди одразу «потягнулися» охочі займатися вокалом, танцями, хоровим співом, ті, хто бажав навчитися грати на різноманітних музичних інструментах, стати актором художньо-драматичного гуртка тощо.
Першим директором ПК став А. Леонардов (збереглися тільки ініціали). Згодом Палац очолювали В. Губинський, В. Литвиненко, який потім став директором Криворізького цирку.
У 1963 році художнім керівником в ПК прийшла Любов Чорна. За два роки вона очолила Палац культури і керувала його роботою аж до 1998 року.
«З Житомира до Кривого Рогу я приїхала лише на п’ять діб до своєї сестри у гості, а коли прийшла до Палацу культури металургів, то залишилася тут працювати на довгі 35 років, – згадує Любов Чорна. – Роботи у нас було багато, і всі працювали з великим натхненням. Нехай це і пафосно прозвучить, але ПК для нас – це храм душі та творчості металургів. Нашу роботу підтримували керівники усіх цехів підприємства. А ми завжди придумували щось нове: концерти, спектаклі, конкурси, циркові вистави, КВК. Була у нас і любительська кіностудія. Цікаво, що протягом 15 років ми запрошували до Кривого Рогу тоді ще чехословацький Луна-парк, який катав та веселив криворожан протягом всього літа. Вік учасників та відвідувачів Палацу культури металургів був від 5 до 85 років. У вільну годину після змін люди поспішали до Палацу, щоб творчо реалізуватися, енергетично підживитися, тут кожен почувався, наче у родині. Я кажу не тільки про відвідувачів, а й про колектив працівників ПК. Це люди, які жили, творили, радували та пишалися своєю справою».
Біля Палацу культури колись існувала ще й літня естрада. Влітку там майже кожної неділі відбувалися концерти силами самодіяльних артистів, серед яких вже були й свої зірки. Як згадують ветерани нашого підприємства, ця естрада збирала глядачів з усього міста, порожніх місць біля неї ніколи не було.
Протягом років великі зали збирали творчі колективи «Юність», «Веселка», «Елегант», «Ельф», «Чарівниці», «Класик» тощо. Чимало колективів отримали звання народних та стали лауреатами Всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Серед керівників колективів були: Людмила Фатєєва, Луїза Подгородецька, Ірина Мартиненко, Леонід Тамбовцев, Валерій Коваленко, Катерина Старицька та інші. Свою сольну кар’єру у Палаці культури металургів розпочинали машиністи тепловозів ЗЦ-2 Олександр Скоцеляс, Олександр Малега, робітник цеху капремонтів Володимир Фоменко. В ансамблі народного танцю успішно виступали Петро Марук’ян, Лариса та Тетяна Дедюри, Валерій Лисенко та інші творчі особистості.
«У Палаці культури металургів я працюю вже понад 30 років, – згадує Ірина Власенко, керівниця студії сучасної хореографії «Екстрим». – За цей час тут розкрився талант багатьох дітей. Випускники студії є переможцями багатьох конкурсів, багато хто зараз працює у професійних творчих колективах по всьому світу, зокрема в Італії, Франції, Іспанії, Китаї тощо. З перших днів роботи тут я відчула, що тут панує єдиний дух творчості, працює колективний мозок, якщо можна так сказати. Ми разом народжували ідеї та втілювали їх у життя. Пам’ятаю великий «двіж», коли Палацом культури керувала Ірина Футрук. Вона миттю підхоплювала наші творчі задуми та допомагала їх реалізувати, забезпечуючи нас костюмами та декораціями. Запам’ятався мені і той період, коли ми проводили величезні свята на стадіоні. Артистами тоді виступали й працівники підприємства. Вони дуже старалися, працювати з нашими людьми було одне задоволення. Взагалі, приємних спогадів за численні роки праці тут у мене дуже багато. Я бажаю колективу Палацу культури подальшого розвитку, щоб творчість йшла до людей. Я хочу, щоб тут й надалі народжувалися та розвивалися таланти, і це надихало творчих людей на нові великі справи».
Керівник творчих колективів Юрій Шевченко прийшов працювати до Палацу культури у 2005 році. Він мав організувати тут вокальну студію «Сузір’я талантів». «Я одразу потрапив на фінальний концерт фестивалю талантів – у різних жанрах виступали працівники підприємства. У мене, пам’ятаю, були дуже сильні враження від номерів. Згодом, вже працюючи тут, я зрозумів, що така висока творча планка притаманна усім творчим колективам та особистостям Палацу. Згодом я ще й керував тут хором ветеранів, ансамблями «Вербиченька», «Лілея». Я й зараз продовжую тут працювати», – згадує Юрій Шевченко.
Наразі Палац культури металургів переживає своє друге народження. Після ковіду та початку повномасштабного вторгнення ворога в нашу країну тут відновили роботу. Протягом 11 місяців поточного року Палац відвідало вже понад 15 тисяч осіб.
«Зараз ми найактивніше співпрацюємо з адміністрацією з персоналу та службою корпоративних комунікацій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Для працівників підприємства та їх родин разом вже провели 65 заходів, – розповідає Наталія Ренькас, начальниця творчого центру управління з соціального забезпечення ПП «Стіл Сервіс». – Це і майстер-класи, різноманітні свята, концерти, лекції, зустрічі з цікавими людьми, низка проєктів для молоді та людей золотого віку. Серед них і найулюбленіші багатьма літні «Бадьорі ранки», унікальний творчий проєкт для ветеранів та митців «Сонце сходить на заході», «Ярмарок професій», проєкти для наших ветеранів тощо. Зараз у розпалі різдвяно-новорічні заходи для дітей. Ми постаралися, щоб тут панувала святкова, затишна атмосфера і оформили Палац так, щоб у родинах після відвідування наших заходів та оригінальних фотозон залишилися гарний настрій та ефектні фотознімки. Також у Палаці культури створюється багато інших творчих продуктів. Я вітаю усіх працівників, ветеранів творчого цеху, творчі колективи та відвідувачів нашого Палацу металургів, які протягом цих 70 років займались творчістю, організовували чудові заходи, тим, хто від душі аплодував самодіяльним артистам. Нехай вогонь творчості ніколи не згасає у наших душах, а Палац подарує ще багато цікавих проєктів».
Фото з архівів Палацу культури металургів та Музею історії нашого підприємства
Ремонт автомобілів – справа нелегка. А якщо автомобіль великовантажний, то ще й небезпечна, адже багато ремонтних операцій доводиться виконувати на висоті. Щоб запобігти ризикам падіння з висоти, для автоколони № 4 транспортного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» було придбане спеціальне устаткування. Це риштування на колесах, які неважко підкотити до самоскида, зручно піднятися на робочий майданчик і безпечно працювати.
Як повідомив механік колони № 4 АТУ Олександр Трофименко, нові риштування (а їх придбано чотири) вже кілька разів були в дії і показали себе якнайкраще.
«За допомогою риштувань наші хлопці міняли задні фари на кузовах самоскидів, – говорить Олександр Трофименко. – Працювати з них зручно й безпечно. Також з риштувань виконували роботи зі зварювання металоконструкцій кузова. Конструктив риштувань підходить для виконання різноманітних операцій. Робочий майданчик огороджений перилами, а з одного з боків – зйомним ланцюгом. Це дуже зручно, наприклад, для ремонтів й обслуговування коробки передач. Ці операції виконуються при піднятому кузові. Раніше працівникові, щоб дістатися до коробки передач, доводилося підійматися драбиною на кабіну, а потім переміщатися конструкціями автомобіля до самої коробки. Зараз ці небезпечні переміщення виключені. Людина підіймається на майданчик риштувань, відстібає ланцюг і опиняється безпосередньо на місці виконання робіт. Якщо підсумувати, то те, що зараз, і те як доводилося ремонтувати раніше – небо і земля. Працівники задоволені, і мені, як відповідальному за безпеку і якість ремонтів, дуже приємно, що, не зважаючи на складні часи, ми отримали таке необхідне устаткування».
А провідний інженер з охорони праці Антон Князєв відзначив, що крім міцної конструкції та надійних захисних перил і ланцюга, риштування обладнане зручними сходами з поручнями, що створює додаткову безпеку.
У залізничному цеху № 2 власними силами відновили працездатність чотирьох електричних домкратіввантажністю 40 тонн кожен, які використовуються при ремонті локомотивів в депо ТЕМ.
У ЗЦ № 2 згідно з Програмою ремонтів обладнання підвищеної небезпеки (GAP-3) проводяться певні види ремонтів локомотивів. Ними передбачено широкий спектр робіт, починаючи від діагностики, обстеження локомотива, до заміни зношених деталей та матеріалів. Головна мета такого ремонту – забезпечити надійну та безпечну роботу рухомого складу на лінії.
Для виконання ремонтів обладнання підвищеної небезпеки потрібні спеціально обладнані майданчики – ремонтні позиції з різноманітним спецобладнанням та устаткуванням, зокрема з домкратами для підняття локомотивів. Ці «атланти» допомагають підіймати кузов для викочування візків для їхньої діагностики, ремонту, заміни тощо. І, що найважливіше, це полегшує та убезпечує ремонтні роботи наших працівників.
БулоСтало
«У депо ТЕМ ЗЦ № 2 таких ремонтних позицій було дві, кожна обладнана чотирма домкратами. Для того, щоб збільшити кількість ремонтів локомотивів і не здійснювати при цьому додаткові маневри, витрачаючи на це час, зусилля та ресурси, необхідно було обладнати чотирма домкратами ще одне робоче місце, – розповідає Дмитро Колесник, начальник залізничного цеху № 2. – Ми прийняли рішення зібрати усі старі домкрати, які були в наявності, та визначитися, чи можемо ми їх відновити власними силами, адже деякі домкрати перебували у неробочому стані понад 15 років. Наші слюсарі з ремонту рухомого складу Віктор Грицай, Олександр Шабала та токар Віталій Лесів виконали великий обсяг робіт для того, щоб «оживити» техніку, та подарувати їй друге життя. У домкратах замінили електропроводку, встановили наново перемотані електродвигуни, необхідні механічні частини, обладнали новим пультом керування. Домкрати пофарбували та встановили на робочий майданчик. Тепер ми маємо повністю обладнані три ремонтні позиції, на яких одночасно можна проводити ремонти кількох локомотивів».
Студенти «Нової фабрики 2.0» побували на дробильній фабриці гірничого департаменту та ознайомилися з роботою електрослужби цеху.
«День з електриком» – саме так назвали одноденне міністажування студентів, які вчаться за спеціальністюи «Електроенергетика» та здобувають професію «Електромонтер». Як зазначила фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Дар’я Черненко: «Зараз наші студенти знаходяться на етапі, коли на них чекає прийняття важливого рішення про початок стажування за професією в нашій компанії. Є студенти, які на 100% впевнені у виборі своєї професії і вже знаходяться в процесі працевлаштування. А є ті, хто хоче попередньо ознайомитися з майбутнім робочим місцем, поспілкуватися з керівниками цехів, дільниць, дізнатися, які вони матимуть перспективи розвитку за своєю спеціальністю. Саме на таких студентів і спрямований наш формат дня з фахівцем на виробництві. Можна вважати, що цей формат – наш експериментальний дебют, ми почали його впроваджувати на прикладі однієї з найзатребуваніших професій. Надалі такий формат чекає на слюсарів-ремонтників, електрогазозварників та представників багатьох інших важливих професій, представлених у другому наборі проєкту «Нова Фабрика».
Електрик дільниці ДФ Олександр Кузьменко провів для гостей пізнавальну екскурсію цехом. Майбутні електрики мали змогу на власні очі побачити потужні дробарки, гуркоти для сортування руди, конвеєри та інше устаткування. «Без електричного струму нічого тут не працюватиме, тож електрики нам дуже потрібні, – пояснив Олександр Кузьменко. Електродвигуни та редуктори тут скрізь. Система керування також працює за рахунок струму. А оця лампочка сигналізує, якщо на конвеєр випадково потрапить металевий предмет. Таким чином електричний струм допомагає уникнути аварійних ситуацій та зберегти обладнання».
Студенти повернулися з цеху до майстерні електриків. Заступник начальника ДФ з енергообладнання Ігор Боярин провів практичний тренінг з вивчення електродвигуна. А для того, щоб вивчити його будову, двигуни треба було розібрати. «Звичайно ж, електродвигуни вивчають у спеціалізованих навчальних закладах, але поки людина сама не розкрутить і не побачить на власні очі, ремонтувати електроустаткування вона не навчиться. Студентів, які влаштовуються на роботу, доводиться багато чого навчати. Сьогодні вони побачили ротор, обмотку, щітковий апарат, підшипники тощо. І не лише побачили, а й потримали у руках. Не біда, якщо новий працівник чогось не знає чи не може. Головне, щоб у серці була любов до електрики. Тоді можна всього навчитися».
Віталій Терещенко навчається за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» у Технологічному фаховому коледжі ДУЕТ. Він зізнався, що в середину електродвигуна зазирнув сьогодні вперше. «Мені сьогодні сподобалося, – говорить Віталій. – По-перше, вразила сама дробильна фабрика: дванадцять поверхів, потужне устаткування, одна з дробарок важить аж 40 тонн! А ще приємно було дізнатися, що в цеху високий рівень автоматизації, а дробаркою керує комп’ютер. Ну й звичайно ж цікаво було розкрутити електродвигун та на власні очі побачити те, про що знав лише теоретично. Я ще раз впевнився у тому, що недаремно обрав цю цікаву й потрібну професію. Бажання прийти працювати на «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало ще сильнішим».
Євген Яценко працював електрослюсарем в рудоуправлінні гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». У січні 2023 року він був мобілізований і став на захист України. А на днях колег Євгена ошелешила трагічна звістка: солдат Євген Яценко загинув у бою з окупантами 14 грудня 2024 року. Це сталося на Донбасі, поблизу населеного пункту Роздольне Волноваського району.
Колеги розповідають про Євгена, як про Добру, чуйну людину, майстра найвищої кваліфікації та справжнього друга. «Так, ми втратили друга, це правда, – розповідає енергетик дільниці енергослужби РУ ГД Олександр Вівтюк. – Він завжди був готовий прийти на допомогу як в роботі, так і в повсякденному житті. Євген був спокійною, врівноваженою, неконфліктною людиною. Мені здається, що негативних рис у нього взагалі не було. Спочатку він ремонтував електроустаткування кар’єрної техніки – екскаваторів, бурових верстатів. Це складне устаткування, і він ремонтував його якісно. Розвивався, професійно зростав і перейшов у бригаду налагоджувальників, а це вже більш висока кваліфікація. Ініціативний, працелюбний, сумлінний. Не можемо повірити, що його більше немає з нами. Світла йому пам’ять».
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.
