27 років Костянтин Гулий працював вогнетривником у фасонночавуноливарному цеху Ливарно-механічного заводу. У березні 2022 року він був призваний до лав ЗСУ.
«Костянтин був одним із найдосвідченіших працівників, якому можна було доручити найскладніші завдання, – говорить начальник ФЧЛЦ Геннадій Давиденко. – Він міг не лише сам гідно впоратися з усім, а й об’єднати людей, організувати команду. Він завжди знаходив «ключик» до кожного, був хорошим бригадиром. Робота вогнетривника – це футерування ковшів, заміна футеровки електропечей. Це важка праця, але Костянтин ніколи не скаржився і не відступав перед складнощами. Нам не вистачатиме його, та ми зробимо все, щоб зберегти пам’ять про нашого колегу-захисника».
Серце Костянтина Гулого перестало битися 3 травня 2024 року.
Висловлюємо щирі співчуття родині, колегам та друзям героя.
У фасонносталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу виготовили шлаковозну чашу на замовлення колег із «Запоріжсталі».
Шлаковозні чаші для металургійного виробництва у ФСЛЦ виготовляють вже 17 років поспіль, але звичне завдання завжди має свої нюанси. Наприклад, для доменного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» у цеху вже цього року виготовили чаші, але дещо меншого розміру та овальної форми, а от запорізьким металургам потрібна була більша за розмірами кругла чаша. І це не єдина відмінність у технологічному процесі її виготовлення.
«Перед нами постало питання, де взяти спеціальний пісок для формувальної суміші, яку ми використовуємо для виготовлення ливарної форми, – говорить заступник начальника ФСЛЦ Андрій Черкасов. – Раніше ми привозили пісок з Часового Яру, зрозуміло, що це зараз неможливо, потім – з Пологівського родовища, але і тут на перешкоді стала війна. Ми почали шукати вихід і знайшли альтернативу. Тепер використовуємо металургійну суміш СМ-1. Це не природний пісок, а штучна суміш, яку ми привозимо з Запоріжжя. Її плюси – доступність та якість. Вона не потребує додаткової сушки, а одразу подається в бігуни, де перемішується. Потім вже готова формувальна суміш вирушає на дільницю виготовлення форм».
Така увага до ливарних пісків невипадкова. Адже неякісна суміш може призвести до деформації форми, виникнення тріщин, відхилення розмірів відливок, що вимагатиме додаткової механічної обробки. А це витрачені кошти, час та людський ресурс, з чим наразі проблема на всіх підприємствах, і ЛМЗ не виняток. З суміші далі формується заготовка – форма, яка йде під заливку. Потім сталеплавильна дільниця ФСЛЦ готує сталь та заливає її у форму, яка проходить термообробку на термообрубній дільниці, і там вже їй надають чистової форми.
«Наскільки мені відомо, то зараз ми ледь не єдине підприємство в Україні, яке виготовляє шлаковозні чаші, адже для цього потрібні спеціальні виробничі потужності, обладнання та відповідний персонал, – говорить заступник начальника ФСЛЦ Андрій Черкасов. – У нас все це є. Над виготовленням цієї чаші ми працювали майже чотири тижні. Попри всі складнощі ми вчасно та якісно виконали замовлення. І все завдяки майстерності та відповідальності наших землеробів, формувальників, стрижневиків, сталеварів, розливальників, газівників, обрубників, машиністів крану та газорізальників. Окрема вдячність формувальникам Віталію Заболотному та Артему Чеснову. І вже традиційна наша «фішка» – чашу ми пофарбували у кольори прапору України. У такому дизайні вона і «працюватиме» на «Запоріжсталі».
В устаткуванні гірничого департаменту є багато вузлів, де елементи з’єднані між собою способом напресування. Щоб відремонтувати ці вузли, їх спочатку розбирають, тобто розпресовують, а потім знову напресовують. Для цього використовують гідравлічний прес, потужний та безпечний. Також працівники дільниці з ремонту та виготовлення виробів ремонтного цеху гірничого департаменту, де й працює цей прес, вжили додаткових заходів для власної безпеки під час його роботи.
Як розповів слюсар-ремонтник РЦ ГД Валерій Кантицький, раніше використовували старенький прес, який був не таким продуктивним, а головне – не мав таких елементів безпеки, як новий. «Устаткування потужне, – розповідає Валерій. – Воно може тиснути на вузли із зусиллям 630 тонн. Але така потужність таїть у собі і ризики. Тому прес оснащений засобами безпеки, які відповідають сучасним нормам. Пульт керування дистанційний, що скорочує час перебування працівника у небезпечній зоні. Тоді як на старому пульті кнопки керування знаходилися безпосередньо на ньому. На новому пульті є аварійна кнопка вимикання, якою я миттєво зупиню процес, якщо помічу небезпеку. Є кінцеві вимикачі на самому пресі, які також дозволяють миттєво зупинити прес у разі небезпеки».
Але, попри всі ці конструктивні безпекові штуки, робота з пресом або поблизу нього все ж була досить ризиковою. Наприклад, під час розпресування-напресування вузлів інколи вилітають металеві елементи. Деякі з них розлітаються на десятки метрів. Щоб запобігти травмам, Валерій з колегами виготовили захисну решітку між пресом та пультом керування.
«Також ми огородили робочу зону пресу металевою огорожею по периметру, – продовжує Валерій Кантицький. – Сторонньому сюди потрапити неможливо, бо хвіртка зачиняється. Огорожа зупиняє елементи, що розлітаються, захищаючи колег, які працюють на дільниці. Особливо небезпечним було розпресування вал-шестерень від млинів РЗФ. Один лише підшипник цього вузла важить 700 кг! І якщо він лопається від тиску, то може вилетіти смертоносний ролик або уламок масою десятки кг. Тому ми замовили спеціальну кліть, в яку поміщається вал-шестерня перед розпресуванням. Зараз ми користуємося нею і відчуваємо себе у безпеці».
Олександр Шишка, інженер з охорони праці: «На цій дільниці є багато ризиків: тиск та уламки, що розлітаються, вогневі роботи, використання вантажопідйомних механізмів, загроза роздавлювання, робота з електроінструментами тощо. Ми допомагаємо працівникам запобігти ризикам. Тут працюють досвідчені люди, небайдужі до питань безпеки. Наприклад, вони самі запропонували, виготовити та встановити захисні решітки й огорожі. Дуже важливо прислухатися до людей. Хто як не вони найкраще розуміють, що потрібно для їхньої ж безпечної праці?».
Під час розширеного ремонту другої категорії шостої доменної печі був замінений засипний апарат домни. Вузли для нього виготовили фахівці Ливарно-механічного заводу, а демонтаж старого і монтаж нового засипного апарату виконали професіонали з цеху з ремонту металургійного устаткування № 2.
Засипний апарат можна назвати горлом домни. Адже його функція – забезпечити рівномірне та точне завантаження шихтових матеріалів (руди, коксу, флюсів) у доменну піч. Якщо шихтові матеріали завантажуються нерівномірно, це може призвести до «перегорання» або «недоварення» чавуну, що позначиться на його якості та зробить непридатним для подальшого використання. Не даремно ж кажуть: біда, коли пішло не в те горло. Через велике навантаження, фізичний вплив та агресивне середовище засипний апарат з часом зношується. За повноцінної роботи доменних печей засипні апарати замінювали кожні 10-12 місяців. Наразі міжремонтний період збільшили до 18 місяців, з огляду на зменшення інтенсивності робочого навантаження домен.
Засипний апарат ДП-6 відпрацював свій термін і його замінили під час останнього ремонту пічки. Довірили його професіоналам, яких дійсно можна вважати унікальними. Адже виконати ці роботи професійно, безпечно та якісно можуть ледь не єдині в Україні фахівці, і вони працюють саме в «АрселорМіттал Кривий Ріг» в ЦРМУ-2. Раніше наших колег навіть викликали на допомогу, для консультування та виконання подібних монтажних робіт до інших міст України.
Хоча роботи з ремонту-заміни засипного апарату ДП-6 проходили на непрацюючій на той час печі, втім складнощів вистачало. Засипний апарат складається з декількох частин. Одразу ремонтники поєднали чашу, великий конус та газовий затвор. Цей вузол вагою 80 тонн підвезли до печі на залізничному візку і всі з’єднувальні роботи довелося проводити буквально на колесах. Другий вузол – це штанга великого та малого конуса заввишки 15 метрів, її на платформу встановили вертикально, закріпили, з’єднали з бункером-накопичувачем і теж відправили на монтаж, а далі – знову підйом на висоту печі.
«Ви тільки уявіть собі, що всі роботи з демонтажу та монтажу вузлів апарату нам доводилося виконувати за допомогою лебідки головного підйому доменної печі. Для цього вантажопідйомність лебідки збільшили до 120 тонн, їй на підмогу залучили ще 8 лебідок, розташованих на колошниковому майданчику, адже вага вузлів апарату сягала до 80 тонн кожен, а демонтувати їх для заміни доводилося з висоти майже 50 метрів, – розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Євген Лєжепьоков. – Монтажники працювали фактично у повітрі, тому особлива увага була приділена охороні праці. Ми виконали надзвичайно важливу і відповідальну роботу за сім діб. Три з них витратили на демонтаж і чотири – на монтаж. Особливо хочу за це подякувати бригадирам монтажників Олексію Демченку (зараз він у лавах ЗСУ), Сергію Кухті та Максиму Зимі, слюсарю Миколі Мечинському, старшому майстру Олександру Самойлову та майстру Дмитру Пономарьову».
На разі засипний апарат ДП-6 успішно функціонує у складі печі. А ремонтники розпочали роботу над новим завданням.
«Ми готуємо до ремонту засипний апарат ДП-8, – говорить Євген Лєжепьоков. – І вже взялися за ремонт газового затвора, паралельно готуємось до демонтажу засипного апарату: встановлюються лебідки на самій печі, ув’язуються відвідні блоки. Складність полягає в тому, що ці роботи зараз виконуються на працюючій печі. Тому все робимо у газозахисній апаратурі. Але я впевнений, що і з цим завданням ми теж впораємося відмінно, адже в моїй команді працюють лише професіонали, яких ще в нашій країні треба пошукати!»
Життя героя-захисника Ростислава Клименка обірвалося 29 квітня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Запсілляна Сумщині.
На захист України Ростислав став на початку повномасштабного вторгнення – 14 березня 2022 року. У лавах війська він був водієм-машиністом екскаватора 1-го саперного відділення інженерно-саперного взводу. Ті, хто добре знав Ростислава, підтверджують, що він завжди був готовий допомогти у різних справах, а коли допомоги потребувала рідна країна, він не вагаючись пішов її захищати.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ростислав Клименко працював машиністом тепловозу в залізничному цеху № 2.
«Добра, відповідальна людина, кваліфікований працівник, у якого знання були помножені на великий досвід, адже Ростислав не один десяток років працював у цеху. Як машиніст тепловозу він здійснював перевезення на усіх дільницях металургійного виробництва. За характером Ростислав був спокійним, виваженим, надійним, на нього завжди можна покластися. Загибель Ростислава стала важкою втратою для всього нашого колективу», – сказав Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2.
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині загиблого.
Під час конференції трудового колективу підприємства, яка відбулась 11 квітня 2024 року, на адресу адміністрації підприємства надійшли питання від делегатів конференції. «Металург» продовжує публікувати відповіді на ці запитання.
Чи буде проведена індексація заробітної плати у 2024 році?
– Індексація заробітної плати — це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 № 1282).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.
Розрахунок самої індексації, оскільки вона покликана захистити доходи населення від інфляції, ґрунтується на індексі споживчих цін (індексі інфляції), який щомісяця публікується Держстатом України.
Індексація грошових доходів населення проводиться, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 103%. У 2023 році індексацію зарплат було зупинено, тобто обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не проводили, а розрахунок коефіцієнту індексації у 2024 році проводиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом: у січні 2024 він склав 100,4%, у лютому – 100,3%, у березні – 100,5%, сумарно за 3 місяці – 101,2%, що не перевищує поріг індексації у 103% для нарахування індексації заробітної плати.
Чи зберігаються дні відпустки у кількості 7 календарних днів за ненормований робочий день та дні відпустки за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці? Чи будуть вони надані працівникам після закінчення військового стану? Чи можна отримати за них грошову компенсацію зараз?
– Відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тривалість щорічної відпустки протягом воєнного стану складає лише 24 календарних дні для поточного робочого року. Це правило почало діяти у 2022 році та залишається чинним і сьогодні.
Обмеження на надання щорічної основної відпустки тривалістю не більше 24 календарних днів за поточний робочий рік враховує наступне:
якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, то різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана працівнику після закінчення дії воєнного стану;
у разі звільнення працівника під час воєнного стану йому буде виплачена грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» за всі дні невикористаної відпустки;
на період дії воєнного стану можливість нарахування додаткових днів відпустки за ненормований робочий час призупинена, тобто ця додаткова відпустка наразі не нараховується.
Якщо ж у працівника залишилася невикористаною частина додаткової відпустки, яку він заробив впродовж мирного часу, до війни, то працівник додатково теж може її використати понад обмеження у 24 календарних дні.
У наступних номерах газети ми продовжимо відповідати на запитання працівників.
