Співпраця фахівців доменного цеху № 1 та ремонтно-механічного цеху № 1 сприяє якості виготовлення важливого обладнання для надійної роботи доменної печі № 8.
Днями представники ДЦ № 1 департаменту з виробництва чавуну та сталі побували у РМЦ № 1 Ливарно-механічного заводу з важливою виробничою місією – приймання за якістю після виготовлення тягового пристрою з малим конусом засипного апарату для доменної печі № 8.
Це обладнання має велике значення для стабільної та безпечної роботи доменної печі, оскільки є одним із ключових вузлів засипного апарату. Від якості його виготовлення, точності збірки та дотримання технічних вимог залежить надійність та стабільність подальшої експлуатації доменного агрегату, ведення виробничого процесу з виплавки чавуну. До складу робочої групи від ДЦ № 1 увійшли менеджер з технічного обслуговування Сергій Шокотько та начальник служби цеху Сергій Лосюк. Від ЛМЗ готове обладнання презентували начальник РМЦ № 1 Євген Гречаний, його заступник з виробництва Віталій Барахов та головний технолог цеху Ігор Кормаков.
Віталий Барахов, Сергій Лосюк, Євген Гречаний, Ігорь Кормаков, Сергій Шокотько
Представники доменного цеху також приділили увагу якості виготовлення інших елементів для доменної печі, у тому числі великого конуса та його чаші, а також обговорили подальшу співпрацю.
«Такі робочі зустрічі є важливими у підготовці металургійного обладнання до роботи в умовах значних виробничих навантажень. Комплексний підхід до роботи сприяє якості виготовлення продукції, а спільний контроль – мінімізації ризиків та збільшенню ефективності роботи доменної печі», – зазначив Сергій Лосюк начальник служби з ТО та РУ доменного цеху № 1.
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
5 квітня об 11:00 пропонуємо глядачам казку-мікс «Казкові теревені» за мотивами українських казок, які були записані у різних куточках нашої мальовничої країни та у різні часи. Їх об’єднує невичерпна фантазія, гумор та позитивне світобачення. Це вистава, яку корисно переглянути всією родиною.
5 квітня о 17:00 чекаємо глядача навиставі-прем’єрі «Приборкання норовливої».
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв
4 квітня о 17:00 раді бачити глядача на виставі «Пейзаж». Друга світова війна, до якої був практично залучений весь світ, закінчилася страшним кровопролиттям мільйонів людей з неймовірною жорстокістю і розрухою. Повертаючись з війни, герой пластичної драми відчуває гострий душевний біль спогадів від втрати, загиблих однополчан, шкільних друзів і втраченого кохання. Він володів всім і втратив все. Всередині була тільки порожнеча і нестерпний біль. І тільки матір підтримує його на цьому світі.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
4 квітня об 11:00запрошуємо на екскурсію до ковальської майстерні «АРТІНІ». Ця екскурсія з елементами казкового дійства у світ, де звичайна залізяка перетворюється на витвір мистецтва. Час поговорити про ковалів, що відігравали ключову роль у козацтві, забезпечуючи армію необхідною зброєю, спорядженням та інструментами. Ми візьмемо участь у майстер-класі з кування під керівництвом справжнього майстра та власноруч виготовимо сувеніри собі кований сувенір. Місце збору: зупинка «Авіаколедж», ж/м Змичка (біля літака). Реєстрація: 0961197549.
5 квітня об 11:00 пропонуємо пішохідну екскурсію «Селище МОДРу. Історії та легенди». На вас чекають: історія селища МОДР, починаючи від його заснування до сьогодення, що таке Тарапаківські скелі, чому таку назву має «Тарапак», старі рудники Тарапаківського і Кандибінського пластів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Ви побачите житлові будівлі робітничого селища усіх часів, будинок контори руднику «Б.К.Д.», мальовничі краєвиди, що відкриваються з висоти скель на річку Інгулець та навколишні околиці. Місце зустрічі: зупинка «Вул. Тарапаківська» (колишня Правди). Реєстрація: 0961197549.
5 квітня об 11:00 запрошуємо на майстер-клас з виготовлення великодньої свічки. На вас чекають: виготовлення двох свічок з вощини, декорування свічки квітами, стрічками, декоративними гілочками та великодніми елементами, створення стильної святкової композиції, тепла творча атмосфера та натхнення. Ваша авторська свічка стане окрасою Великоднього кошика, святкового столу або особливим подарунком. Місце зустрічі: ТРЦ «Ліберті» проспект Поштовий. Реєстрація: 0982556455.
У березні 2026 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомив про завершення фінальної виробничої кампанії в цеху блюмінг. Головними причинами стали: впровадження Європейською Комісією податку СBAM без врахування скрутного становища українських підприємств, викликаного війною, що призвело до втрати європейських ринків; та значне здорожчання електроенергії для підприємства. Із завершенням роботи блюмінга йде у минуле ціла епоха, свідком та творцем якої став Сергій Розумний.
Блюмінг – це великий та складний комплекс устаткування, який перетворює масивні сталеві злитки на заготовки, з яких виготовляється арматура, катанка, кутник та інші види прокатної продукції. Сергія Розумного не знайдеш серед тих, хто керував роботою цього устаткування. Він – ремонтник, завдяки якому устаткування працювало і давало продукцію.
«Це один з найкращих працівників служби з ремонту механоустаткування, – говорить начальник блюмінга Олег Мірошкін. – Він віддав цехові більш ніж 40 років, починав зі слюсаря-ремонтника, працював майстром з ремонтів на різних цехових дільницях, механіком цеху. Його ім’я скрізь асоціювалося і асоціюється з професіоналізмом, сумлінням, відданістю роботі та рідному цеху. Його впевнено можна назвати обличчям блюмінга, його візитівкою. Зараз, коли цех зупинився, ми запропонували йому посаду майстра з ремонту устаткування складу готової продукції, який залишається в роботі. Я впевнений, що його досвід, його праця принесуть ще багато користі підприємству».
Після школи Сергій Розумний вивчився на машиніста кранів, а на блюмінг прийшов слюсарем-ремонтником на дільницю автозмащування та гідравліки.
«Змащування – це складна система, на кшталт кровоносної системи людини. Це дуже важлива система, без якої робота обладнання неможлива. Замість судин тут – кілометри трубок-магістралей, якою мастило потрапляє до обладнання. Для того, щоб швидко знаходити поломки, треба було вивчити ці магістралі, – згадує Сергій Розумний. – Я багато чого навчився і через вісім місяців став бригадиром. А згодом мені запропонували посаду майстра з ремонту холодильників».
Холодильники блюмінга – це не те, дверцята чого відкривають, щоб дістати борщу на обід. З виду це прямокутні площини, до яких потрапляють заготовки зі станів. Потім вони переміщуються з холодильника на холодильник, вичахають з 900 до 400 градусів і відвантажуються на склад.
«Здавалося б, що може ламатися у тих холодильниках? Але зовнішність оманлива, – продовжив Олег Мірошкін. – Це безліч канатів, підшипників, передавальних візків, барабанів та іншого залізяччя, яке має знаходитися на своєму місці і працювати як єдиний організм. Поломка одного вузла може суттєво вплинути на роботу системи і всього блюмінга. Тримати це все у ладу, швидко ремонтувати за необхідності – це неабияка майстерність. Сергію довелося її вивчити, і роботу служби він налагодив на високому рівні».
А згодом – нове призначення. Сергій Розумний очолив ремонтний підрозділ складу готової продукції, або ад’юстажу, як його ще називають. Вони з колегами обслуговували і ремонтували пратцен-крани, можливо найскладніші вантажопідйомні механізми у цеху, а також рейкові шляхи і підкранові балки, якими переміщуються крани. Дякуючи ремонтникам, устаткування працювало стабільно. Інколи ж доводилося проявляти дива креативу.
«Сиджу я вдома, нікого не чіпаю. На календарі – 14 лютого. На вечір у ресторані замовлена вечеря на честь Дня закоханих… І тут – дзвінок: «Терміново їдь на роботу, треба замінити двигун головного підйому!» Я кажу, що це ж не моє, не механоустаткування. Кажуть: «Ротару сказав, щоб їхав ти, бо в нас не виходить (Іон Ротару, легендарний начальник блюмінга дев’яностих- початку двохтисячних – авт.). Довелося їхати. Намагалися так і сяк, поки мені не прийшла ідея використати зразу два крани. Вийшло з другого разу, але ж вийшло! Поки ми це робили, ресторан накрився, але по домівках нас розвіз особисто заступник начальника цеху, що тоді було нечуваними почестями».
То був не єдиний випадок, коли креатив нашого героя врятував ситуацію, уберіг від простоїв та виробничих втрат. Незабаром Сергія Розумного призначили механіком блюмінга. З того моменту він відповідав за все механічне устаткування та ще й за водопровідну систему. А коли до другого блюмінгу приєднали перший у вигляді дільниці, Розумного з його досвідом направили на вирішення непростої проблеми – налагодження водопостачання на цій дільниці. І він впорався. А потім знову призначення – майстром на стан 1300. З таким гігантським прокатним устаткуванням мало кому випало працювати.
«Це дійсно гігант серед станів. Там лише одна кліть, але яка! Висотою 8 метрів! Вага валків – 36 тонн кожен! Лінійка маніпулятора – 45 тонн! А шпинделі, що з’єднують двигуни з валками – по 60 т кожен! А підйомний кран, який використовується для ремонтів має вантажність 100 тонн. Організовувати ремонти такого устаткування дуже складно. Сергій добре з цим справлявся, як і скрізь, де він працював. А ще він – чудовий шашист, багаторазовий переможець заводських спартакіад», – сказав Олег Мірошкін.
Сергій почав займатися шахами у дитинстві. Школярем він вигравав змагання, став кандидатом у майстри спорту, не кинув улюблену справу і в дорослому житті. Завдяки Розумному, команда блюмінга з шашок багато років поспіль беззаперечно лідирувала, перемагала у спартакіадах підприємства. Та й на всеукраїнських спартакіадах серед промислових підприємств України Сергій з командою постійно були у «призах».«Робота керівника – механіка, майстра – це справа нервова, а нервові клітини, як відомо, не відновлюються. Шашки ж знімають стрес, – говорить Сергій Розумний. – А навички мислити на кілька кроків наперед, швидко ухвалювати рішення, дуже допомагають у роботі. Без роботи, без блюмінга, без команди я взагалі себе не уявляю. 40 років у цеху – це практично все доросле життя. І я щасливий, що став частиною епохи».
Нових підйомний кран українського виробника добре показав себе під час роботи у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У розливальному відділенні конвертерного цеху величезні ковші зі сталлю транспортуються потужними ливарними кранами. А щоб підготовити сталь-ковші для роботи використовуються консольні крани. Вони розвантажують та підвозять вогнетривкі матеріали для футерування ковшів, стартову суміш, яка необхідна для технології розливання, затвори для ковшів, засипають у ковші стартову суміш перед розливанням, виконують інші важливі операції. Ці крани вважаються допоміжними, але без них неможлива робота відділення, а значить і весь процес виробництва сталі. Тож нові крани стали надійними помічниками. А їхня непроста історія почалася ще до повномасштабного вторгнення.
«За виготовлення консольних кранів для нашого цеху взялася харківська компанія «СДМ-ГРУП», – розповідає начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування вантажопідйомних механізмів конвертерного цеху Олександр Котіков, – І до лютого 2022 року вони були готові відсотків на 80-85. Почалося повномасштабне вторгнення. Ворожі підрозділи досягли околиць Харкова. Місто шалено обстрілювалося. Під обстріли потрапила і територія підприємства-виробника кранів, які було частково пошкоджено. Їх вдалося вивезти до Запоріжжя, і вже там протягом кількох місяців майстри завершили свою справу, за що ми їм дуже вдячні. І взагалі про співробітництво з харків’янами, з представником фірми Дмитром Шевченком я можу згадати лише позитив. Ще на етапі розробки вони прислухалися до наших побажань і, пори все, добре зробили свою справу».
Крани прибули в «АрселорМіттал Кривий Ріг» восени 2022 року. Незабаром вони були змонтовані. Один з них поки що не використовується, бо зараз немає потреби у великій кількості сталі, і конвертери №№ 1,2,3 поки не працюють. А інший кран протягом останнього часу активно задіяний. Машиністка кранів Наталя Поляк керує кранами вже багато років. Вона працювала на різних криворізьких підприємствах, на різних дільницях нашого конвертерного цеху, на різноманітних кранах, а зараз працює на новому консольному крані, і каже, що він сподобався їй з першої зміни.
«Це найзручніший, найбезпечніший кран з усіх, якими я керувала, – каже Наталя Поляк. – Ось бачите, який широчезний кут огляду з кабіни. Панорама! Я бачу все, що робиться внизу. Це полегшує роботу, а головне, машиніст має змогу своєчасно відреагувати, якщо у небезпечній зоні з’явиться людини. Кабіна обладнана кондиціонером, потужною батареєю для обігріву, чудово освітлюється. Крісло машиніста зручне, антивібраційне, обертається на 360 градусів. Кран рухається плавно… Я дуже задоволена».
Служба майстра з ремонту устаткування конвертерного цеху Дениса Долматова ремонтує цехові крани.
«У конструкції нових консольних кранів застосовані частотні перетворювачі, – пояснює Денис Долматов. – Тоді як на старих кранах – релейно-контакторне устаткування. Застосування сучасних технологій якраз і дозволяє плавно стартувати та рухатися, а значить двигун та інші складові зазнають менших навантажень. Тож ми сподіваємося, що за правильного своєчасного обслуговування така техніка працюватиме довше, рідше виходитиме з ладу, потребуватиме меншої кількості ремонтів, стабільніше працюватиме».
Навчаючись у «Гірничому фаховому коледжі КНУ» Людмила Кравченко стала випускницею проєкту «Нова фабрика. 3», взяла участь у програмі для дівчат S.H.E, а зараз опановує нові знання на робітничій спеціальності у доменному цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Представники «АрселорМіттал Кривий Ріг» часті гості у нашому коледжі. Вони беруть участь у різних святах навчального закладу, розповідають студентам про підприємство, виробництва, професії, – говорить Людмила Кравченко. – На таких зустрічах була і я. Мене зацікавила інформація, а також захотілося самій побути у цій атмосфері. Тим більш, що я саме з тих людей, яким подобаються нові ідеї, а теорія має завжди підтверджуватися практикою на власному досвіді». Людмила Кравченко, яка у коледжі вивчає «Підземну розробку корисних копалин», стала учасницею третьої хвилі «Нової фабрики» і, за її словами, тоді у неї почалося нове життя. Корисні тренінги, нова інформація, захопливі екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, молодіжні заходи – цей вирій подій буквально захопив Людмилу. Коли у коледжі почалася практика, звичайно, проходити її вона планувала тільки в «АрселорМіттал Кривий Ріг». І тут на Людмилу чекала ще одна несподіванка – їй запропонували спробувати себе у новому жіночому проєкті з охорони праці S.H.E».
«Ми з дівчатами поміркували та вирішили спробувати себе. Знаєте, мені зайшло. Це ніби ти виходиш на інший рівень знань – актуальних та надзвичайно важливих. Таких, від яких залежить життя та здоров’я людей, – зауважує Людмила. – Важливо, нас навчали не лише теорії, а основний акцент робився на практиці, ми майже щодня працювали з досвідченими наставниками з ОП у різних цехах підприємства. Це дозволило мені предметніше та уважніше зануритись у виробничу атмосферу та детальніше ознайомитися зі специфікою цехів, серед яких був і мій тепер рідний – перший доменний цех».
Саме в ньому Людмила Кравченко ще під час участі у проєкті S.H.E проходила стажування. Тепер на складі холодного чавуну в ДЦ № 1 вона влаштувалася бригадиром з переміщення сировини, напівфабрикатів і готової продукції у процесі виробництва розливання і відвантаження чавуну та підготовки виробництва. Визначитися з напрямком роботи та підрозділом їй допомогла участь у проєктах підприємства. Людмила вже неодноразово була тут, зналася на виробництві, його специфіці та розумілася на своїх робітничих завданнях. Звичайно, багато чого їй треба було навчитися. Але бажання спробувати свої сили у новій роботі було дуже великим.
«Спочатку було важко, адже нова справа завжди нелегко дається. Та зараз, коли я вже працюю тут другий місяць, вже й наче нормально, – говорить Людмила. – У роботі дуже допомагають знання, набуті в S.H.E. Ми були тут безпосередньо на доменній печі, на усіх дільницях цеху, в тому числі і на складі холодного чавуну, де зараз я працюю. Виконуючи свою роботу я дотримуюсь усіх вимог з охорони праці, прискіпливіше звертаю увагу на ризики, та намагаюся попереджувати їх. У мене є мета – набути виробничого досвіду, закінчити коледж, здобути вищу освіту в КНУ, та вже більш професійно реалізовуватися у сфері охорони праці. Цей напрямок припав мені до душі, тут я почуваюся потрібною. Тож зараз – це мої основні плани на майбутнє».
Професійний розвиток притаманний не лише людям, а і закладам. Прикладом тому є «Киянка», яка пройшла справжній кар’єрний шлях від їдальні для домнобудівників, до ресторану з ім’ям для працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та мешканців міста.
На майдані Домнобудівників
«Красиво, просторо та затишно у нещодавно відкритій заводській їдальні № 39, розрахованій на 530 посадкових місць. Тут встановлено секційно-модельоване обладнання, у залі – кондиціоноване повітря. На першому поверсі розташовані буфет та дієтична зала».
Так на початку 1970-х років писав «Металург» про нову їдальню, яку ми сьогодні добре знаємо, як ресторан «Киянка».
Фото їдальні № 39, опубліковане в газеті “Металург” у 1970-х роках
Їдальня № 39 була побудована у 1972 році для будівельників комплексу доменної печі № 9 – у ті часи найбільшої в країні. Домну-гігант зводили тисячі людей різних спеціальностей, які приїздили до Кривого Рогу з усіх куточків країни. Підприємству треба було десь розміщувати фахівців, часто із родинами. Для них у 1970-х роках були зведені чотири сучасних гуртожитки з кімнатами-квартирами, в яких були усі зручності для життя. Кожний гуртожиток давав житло майже тисячі людей. А щоб працівники завжди були ситими, поряд побудували велику їдальню № 39. Увесь цей комплекс і дав назву новому мікрорайону у місті – майдан Домнобудівників.
Близнюки-годувальники
Вони працювали, як єдиний організм, але ніколи не були розташовані поруч. Мова про їдальню № 37, яка знаходиться безпосередньо на території ДП № 9. Їдальні №№ 39 та 37 були збудовані за одним проєктом, та мали однакову мету – нагодувати домнобудівників. Єдиною їхньою відмінністю було те, що 39 їдальня годувала людей на території міста, а 37-ма – на тоді ще будівельному майданчику ДП № 9.
39 їдальня була справжнім харчовим комбінатом. На першому поверсі, де зараз розташована зелена зала, було приміщення на 100 посадкових місць. А там, де зараз червона та біла зали – за один раз могли поїсти 430 осіб. У їдальні були 4 видачі, розроблено декілька видів комплексних обідів, щоб люди могли швидко вибрати потрібне, поїсти та «летіти» на роботу.
Репортаж з їдальні № 37, з архіву газети “Металург”
Їдальня працювала у дві зміни, тут люди мали змогу поснідати, пообідати та повечеряти. До речі, сніданок кухарям треба було приготувати дуже рано, адже люди після нього вже мали бути на роботі о сьомій ранку. Штат 39 їдальні складався з майже 50 осіб, а у 37-й їдальні – майже з 200.
«Моя робота на підприємстві розпочалася з їдальні № 37, куди явлаштувалася посудомийницею, але жодного дня нею не працювала, адже мене поставили видавати продукцію, я одразу почала навчатися на практиці, – згадує Тетяна Панфілова, менеджерка ресторану «Киянка». – Продовжила працювати вже у 39 їдальні. Відповідала за видачу, за те, щоб завжди був свіжий хліб, випічка, щоб усе було чисто – на столах білі серветки, а на умивальниках мило. Найвідповідальніше було обслуговувати представників міністерства капітального будівництва країни, які керували будівництвом «дев’ятки» та також у нас харчувалися. До речі, їли такі ж блюда, як і інші люди у залах. А вибрати було з чого – чотири перших страви, декілька видів гарнірів, м’ясо, салати, закуски. Меню у нас було і є відмінним! Та тоді мені треба було не лише дбати про білосніжний фартух, зачіску та усмішку, а й сервірувати стіл, знати, як правильно подавати їжу. Насправді це ціле мистецтво. Спочатку моєю вчителькою була Тетяна Білоус, на той час керівниці громадського харчування міста. Вона вчила мене куди класти ножі, виделки, як оформлювати блюда. Дуже скоро я стала адміністратором залу. Потім науку «годувати» я опановувала у Криворізькому технікумі громадського харчування».
У різноколірних залах
Комплексне підприємство «Киянка».Згодом таку назву 39 їдальня отримала через те, що постачала продукцію у буфети одного з сусідніх гуртожитків, тоді ще Дзержинського райвиконкому та відділу міліції. Статус кафе для працівників підприємства їдальня набула у 1993 році. За нею вже остаточно закріпилася назва «Киянка» та розпочалися кардинальні ремонти. Саме тоді тут були оформлені зелений та червоний зали, де проводилися ювілеї цехів, відзначалися районні та міські свята. У ці роки «Киянка» набувала свого стилю, за яким її добре знають у Кривому Розі, і не тільки.
«У серпні 1996 року я стала керівницею «Киянки», – продовжує Тетяна Панфілова. – Білої зали тоді у нас ще не було, приміщення «гуляло». Пам’ятаю, як перед одним із заходів, ми замотували у гардину колони, щоб якось придати цьому приміщенню кращого вигляду. А коли тут зробили ремонт, ми усі милувалися красою білосніжної зали. Сучасного оздоблення також набули і технічні приміщення та кухня. До речі, у нас збереглися котли, у яких їжу готували ще для відвідувачів їдальні. Взагалі у нас за багато років праці виникла традиція завжди бути готовими до прийому гостей та зустрічати їх на найвищому рівні».
А серед відвідувачів «Киянки» цей заклад назавжди асоціюється з відмінною якістю обслуговування, смачною їжею, про яку навіть легенди ходять, красивим сервуванням, комфортом, надзвичайно урочистою обстановкою для проведення заходів різного формату. За роки своєї роботи «Киянка» отримала свою позитивну репутацію та зробила ім’я.
Тут ваш відпочинок або діловий захід пройде на найвищому рівні! У «Киянці» створений чудовий майданчик для ділових зустрічей, конференцій, форумів, де люди можуть не тільки чомусь навчитися, а й поспілкуватися у неформальній обстановці. А кава зі смаколиками для гостей завжди напоготові!
Сьогодні «Киянка» стає ще більш доступною для криворіжців та гостей міста.
За бажанням є можливість орендувати приміщення для проведення різноманітних заходів.
Зробити це можна звернувшись за номером телефону: +38 067 989 60 84, Наталія.
Надання послуг рестораном «Киянка» з організації та проведення заходів (без кухні):
Зелений зал – площа 178,8 м2 на 50-70 посадкових місць.
1 година – 740 грн.
Білий зал – 258,5 м2 на 120-140 посадкових місць.
1 година – 900 грн.
Червоний зал – 387 м2 на 150-170 посадкових місць. У цьому залі є сцена, тож є змога проводити виступи, лекції, доповіді тощо для 200-400 осіб.
