В ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу оновили освітлення цеху та встановили дві поворотні освітлювальні щогли на дільниці ковальських молотів.
Досвід РМЦ-1 показує: аби покращити умови та гарантувати безпечне виконання робіт працівників цеху, потрібні бажання, вмілі руки та творчий підхід. Наприклад, завдяки майстрам цеху старі підкранові колеса та списані через непридатність труби опалення перетворилися на щогли для встановлення сучасного освітлення. Тепер дві нові щогли яскраво освітлюють сім робочих місць, де працюють ковалі.
«Я виконую роботи на ковальському промисловому молоті, працюю з нагрівальною піччю, на столі роблю заміри для майбутніх деталей. Фактично, це такі три точки, між якими я постійно курсую, – розповідає коваль на молотах РМЦ-1 Олег Попов. – Додайте до цього, що за вимогами з охорони праці я виконую роботи в затемнених окулярах чи то зі спеціальним щитком для захисту обличчя, тож мені якісне освітлення обов’язково потрібне. Раніше у нас були встановлені стаціонарні світильники старого зразка. Вони висвітлювали лише певну обмежену ділянку. А тепер я керую щоглою, на якій встановлений сучасний світлодіодний світильник. Вона зроблена так, щоб за потреби я сам міг розвернути джерело світла на необхідну ділянку. Тепер мені комфортно, а головне безпечно працювати. Нічого під молот не потрапить, не перечепишся, адже все видно, наче на долоні. В цеху зараз дві такі щогли, але ми не плануємо на цьому зупинятися. Сподіваюсь, що незабаром такі нові освітлювальні прилади у нас з’являться і на інших робочих місцях».
Воєнне сьогодення змусило усіх нас змінити погляд на багато речей. Зараз ми не святкуємо гучно свята, але нам приємно дякувати та відзначати тих, хто пов’язав своє життя з «АрселорМіттал Кривий Ріг».Нещодавно одному з його підрозділів – гірничому департаменту виповнилося 64 роки.
Гірників привітали та нагородили почесними нагородами: головною пам’ятною відзнакою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг», грамотами Інгулецького районної у місті ради, профспілкового комітету та нагородами до Дня компанії.
«Я хочу подякувати усім, хто у нелегкі часи залишається з нами та працює у надскладних умовах воєнного часу, – сказав заступникгенерального директора з виробництва гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк. – Понад 3000 працівників заводу зараз у лавах ЗСУ, з них 575 – це гірники. На жаль, 16 гірників загинули в боях за незалежність країни. Але ми пам’ятатимемо про кожного. Незабаром біля управління ГД буде встановлений пам’ятник нашим загиблим героям. А ми з вами попри всі складнощі, виклики та перешкоди маємо працювати. Ми не зупиняємося. Будемо й далі втілювати в життя такі інвестпроєкти, як «Третя карта» працюватимемо над підвищенням якості нашої продукції. Впевнений, що це нам до снаги. Я щиро дякую кожному з гірників за те, що витримали усі навантаження, що залишаєтеся частиною однієї з найкращих виробничих родин нашого підприємства і вірите та будуєте майбутнє ГД. Бажаю всім щастя, здоров’я, миру, спокою, злагоди та затишку в родинах та скорішої Перемоги!»
За 64 роки гірники підприємства видобули 1 млрд 181 млн тонн руди. Якщо все це завантажити у думпкари і вишикувати їх у рядок, то вдалося б чотири рази обернути екватор нашої планети. «За ці роки ми виготовили 480 млн тонн концентрату для нашого підприємства і ще 50 млн тонн – на експорт, – розповів технічний директор ГД Андрій Левицький. – Ми гідно працювали і не зупиняємося й зараз, робимо все, аби розвиватися. Наприклад, працюємо над тим, щоб досягти якості концентрату з вмістом заліза до 70%. Але перш за все ми хочемо, щоб наші люди були у безпеці, щоб разом з перемогою до нас повернулося мирне життя».
Гірничий департамент завжди славився робітничими кадрами. Кожен день тисячі працівників створюють історію його успіху. Саме тут в кар’єрах, на рудозбагачувальних та дробарних фабриках завжди працювали та працюють фахівці гірничої справи.
«Ця нагорода для мене приємна і неочікувана. Але вона не лише моя, це відзнака всього колективу нашої дробарної фабрики, –- сказала механік ДФ ГД Лідія Чучмай. – Я працюю на фабриці вже 26 років. І ніколи не шкодувала, що обрала гірничу справу. Тут працюють найкращі люди, кожен з яких гідний найвищої нагороди! Наша сила – в єдності, ми – наче одна родина, яка заслуговує на щастя та мирне життя. Скорішої нам всім Перемоги!».
В день народження гірничого департаменту 11 кращих його працівників були відзначені найвищою нагородою підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». Про них ми обов’язково напишемо в наступних випусках газети «Металург» та на сайті metalurg.online
На підприємстві триває програма навчання першої долікарської допомоги.
Правильного алгоритма дій, який допомагає врятувати життя і здоров’я постраждалим в екстреній ситуації, з початку поточного року вже навчилися 776 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Стіл Сервісу» та ЛМЗ. Навчання тривають і надалі на постійній основі, щоб пройти їх (як вперше, так і повторно) зміг кожен охочий працівник наших підприємств.
Як розповіла працівниця одного із цехів нашого підприємства, після відпочинку на природі вона «впіймала» кліща. Дома вчасно його виявила, акуратно видалила, запакувала та принесла до лікарні на аналіз. Лікарі сказали, що вона зробила все правильно, і дуже здивувалися такій обізнаності. Як діяти у подібній та іншій ситуаціях, наша колега навчилася саме на заняттях першої долікарської допомоги.
«Не всі мають медичну освіту, але кожен може і навіть зобов’язаний надати допомогу іншим в екстреній ситуації до приїзду медиків, – розповідає завідувач здоровпунктів ПП «Стіл Сервіс» Олександра Мороз. – На наших курсах ми детально розглядаємо сім великих тем, зокрема навчаємо людей проводити серцево-легеневу реанімацію, надавати допомогу при теплових ударах, обмороженнях, судомах, укусах собак, кліщів чи інших комах, при отриманні термічних та хімічних опіків тощо. Також навчаємо методів зупинки крові, обробки ран, забоїв, переломів тощо».
Навчання першої долікарської допомоги проходять в Університеті АрселорМіттал по вівторках та п’ятницях. Курс розрахований на один день. Для занять обладнана аудиторія з усім необхідним для набуття навичок рятування. Наприклад, серцево-легеневу реанімацію люди вчаться проводити на двох манекенах, обробляти рани – за допомогою імітаторів ран (силіконових накладок, які виглядають, як справжні рани чи забої). Слухачі також опановують використання турнікетів, відпрацьовують алгоритм зупинки вузлових кровотеч, навчаються правил тампонування ран для зупинки крові. У ролі потерпілих виступають самі учасники курсів. До речі, під час війни ці знання набувають особливої цінності і є вкрай важливими.
Також на курсах тренери вчать правильно використовувати вміст аптечок. Усе це допоможе врятувати життя постраждалим та сприятимуть скороченню термінів їхньої медичної та трудової реабілітації.
По закінченні курсу учасники отримують спеціальні шеврони з написом «Я навчений першій долікарській допомозі». Таким чином їхні колеги знатимуть, до кого у разі необхідності треба звертатися. Свої навички учасники тренінгу також можуть відпрацьовувати на виробничих майданчиках під час навчальних тренувань.
Стати учасником цієї програми може кожен бажаючий. Варто лише звернутися до свого керівника, отримати направлення на заняття та зареєструватися у програмі SAP.
Першого листопада цього року в населеному пункті Водяне Донецької області під час участі в бойових діях загинув стрілець-помічник гранатометника Геннадій Городицький. До призову на військову службу Геннадій працював електромонтером цеху мереж і підстанцій «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Разом з Геннадієм ми працювали дев’ять років, – згадує начальниця зміни ЦМП Світлана Кабицька. – Він перейшов до нашого цеху з департаменту автоматизації технологічних процесів. Разом з колегами з оперативної ремонтної бригади Геннадій Городицький ремонтував устаткування наших підстанцій та електромереж. Дуже складна робота, але не було такого виробничого завдання, яке б Геннадій не виконав. Професіонал, універсальний фахівець, людина чесна, добра, чуйна, справедлива. У нього залишилася неповнолітня донька, також є два дорослих сини, а на початку повномасштабного вторгнення народилася онучка. Його загибель – страшна втрата для родини, для цеху, для нас всіх».
Лінія подачі регенеруючого розчину на газові холодильники цеху уловлювання отримала підтримку. Працівники спеціалізованого ремонтного цеху та цеху сіркоочищення на ділянці лінії у районі сірчаних скруберів коксохімвиробництва встановили стійку переспирання.
Тимчасово цех сіркоочищення перебуває на паузі. Але господарство цеху не залишається без нагляду. Персонал підрозділу здійснює прокрутку та обстеження обладнання, аби підтримувати його у робочому стані, проводить щоденні обходи-огляди. До речі, під час одного з них і виявили проблему – провисання лінії подачі регенеруючого розчину.
«Уявіть собі, наприклад, будинок, в якому ніхто не живе, з часом у ньому все потихеньку виходить з ладу. У нас дещо схожа ситуація, цех не працює певний час, і це позначається на обладнанні та комунікаціях. Наші трубопроводи не нові, вони зазнають негативного впливу агресивного середовища, тому на деяких ділянках може трапитися корозія, вони прогинаються, – розповідає начальник цеху сіркоочищенняОлександр Матяш. – Ми робимо все, аби підтримувати цех у належному стані, постійно здійснюємо ревізію обладнання, огляд комунікацій. Саме завдяки увазі наших працівників ми вчасно помітили, що на одній з ділянок лінія, якоюподається регенеруючий розчин на підігрів, дещо прогнулася і почала провисати. І через це трубопровід діаметром 600 мм міг просто лопнути, зруйнуватися, а цього ми не мали права допустити. Ми завжди турбуємося про те, щоб за першої ж нагоди цех можна було запустити у роботу, щоб він одразу запрацював без збоїв та аварійних зупинок». Після обстеження проблемної ділянки та проведення товщинометрії труби створили проєкт, виготовили ескіз опори, за яким ремонтники СРЦ виконали роботи з підпирання лінії. Для цього спочатку виготовили «плече» підтримки – опору. ЇЇ зробили з двох частин, а потім підняли лінію і на висоті 20 метрів за допомогою крана-вишки встановили та закріпили цю опору.
Трайб-апарат установки позапічної обробки сталі № 1 потрапив до переліку з 13-ти одиниць устаткування, яке заплановано відновити до базового стану.
Працівники відділення безперервного розливання сталі щодо містичних чисел не комплексують і очікують від впровадження цієї програми автономного обслуговування WCM суттєвого зростання стабільності роботи всіх трьох МБЛЗ. Саме перша МБЛЗ вважається своєрідною лабораторією, де розливають марки сталі з унікальними властивостями та високою доданою вартістю. Вимоги до хімічного складу таких сталей надзвичайно високі.
«Завершальний, надзвичайно важливий етап обробки сталі проходить у сталерозливальному ковші, – розповідає старший майстер ВБРС Владислав Тюрін. – Для цього у ківш подається порошковий дріт. Усередині цього дроту порожнина, заповнена порошком. Саме цей порошок використовується для додавання до сталі необхідних елементів і вилучення зайвих. Для подавання дроту у сталь-ківш ми використовуємо трайб-апарат».
«А чому просто не насипати той порошок у ківш? Або кинути туди дріт без всіляких трайб-апаратів?» – спитаєте ви. Справа в тім, що порошок треба розподілити рівномірно по об’єму сталі у ковші. Для цього трайб-апарат має випрямити дріт у мотках і подати його з необхідною швидкістю на самісіньке дно ковша. А поки дріт опускається вниз, оболонка розплавляється і порошок потрапляє на дно, у якому є отвори для подачі аргону. Саме струмені аргону, як ложка кухаря, розмішують рідку сталь у ковші і рівномірно розподіляють порошок, як, наприклад, сіль у борщі. Тому без стабільної роботи трайб-апарату – ніяк.
«Трайб-апарат разом з відвідним рольгангом МБЛЗ-1 чи, наприклад, маркувальними машинами МБЛЗ-2 і 3 був нашим найпроблемнішим устаткуванням, – продовжує Владислав Тюрін. – Були аварійні зупинки. Впроваджувала автономне обслуговування команда ремонтників та технологів. Обладнання ретельно почистили, виявили й усунули джерела забруднення, аномалії. Працівники запропонували ідеї для покращень. Наприклад, ми спростили конструкцію направляючих, які спрямовують порошковий дріт від стендів до самого трайб-апарату. Нові направляючі не потребують дороговартісних деталей та складного обслуговування. Там практично немає чому ламатися».
«Працівники подали багато ідей для покращень, – говорить інженер WCM Олександр Шнітков. – Наприклад, зварили стенд для зберігання ключа, яким відрізають та затискають дріт. Наче дрібниця, але якби ви знали, скільки часу і нервів раніше витрачалося на пошуки цього ключа! Або ще приклад – зварили столик для зберігання проб шлаку. Тепер проби зберігаються саме там, а не на підвіконнях чи на долівці. А це зручність і безпека. Ми провели майже півтори сотні уроків однієї теми, на яких працівники навчалися правильно доглядати за відновленим устаткуванням, обслуговувати та налаштовувати його. Наразі впровадження автономного обслуговування трайб-апарату завершене. Вже чотири місяці устаткування працює без поломок. Сподіваємося на подальшу безаварійну роботу».
Також частково замінили ролики трайб-апарату, встановили захисні елементи для датчиків притискання, змонтували ще один пульт управління, який дозволяє сталеварам і їх підручним керувати роботою устаткування зі зручного місця. Це зберігає час працівників, бо раніше треба було давати чималий крюк, щоб потрапити до пульта. Були пронумеровані струмені входження дроту у сам трайб-апарат, що дозволяє запобігти помилкам, адже для доводки сталі на установці позапічної обробки сталі в ВБРС використовують три різних види дроту – з ферокальцієвим, феросілікокальцієвим та вуглецевим наповнювачами. Якщо подати не той дріт, то сталь не відповідатиме вимогам і підприємство матиме суттєві додаткові витрати.
