Категорії
Новини

Нове життя живильника

Оновлення важливого устаткування дробильно-сортувальної фабрики вже дає позитивні результати.

Руда, яку добувають шахтарі нашого шахтоуправління, проходить кілька стадій дроблення й сортування перед тим як потрапити до металургів. Адже доменникам і агломератникам необхідна не абияка сировина, а саме потрібної фракції. Дроблять, сортують та відвантажують руду на дробильно-сортувальній фабриці ШУ.

Для транспортування руди між дробарками, бункерами та сортувальним устаткуванням працює система конвеєрів, які мають рухатися без аварійних зупинок.

«Живильник № 52 відрізняється від інших конвеєрів, – розповідає механік ДСФ Іван Мороз. – Замість звичайної конвеєрної стрічки він має з’єднані між собою залізні пластини, як траки бульдозера чи танка. А обертовий момент передається ведучою зірочкою, як у велосипеді. Така конструкція дозволяє переміщати руду акуратно. Це єдиний наш живильник, який дозволяє приймати і транспортувати руду, доставлену автотранспортом. Тому проблеми у його роботі нам особливо дошкуляли. Найпроблемнішим виявився редуктор, який передає обертовий момент від електродвигуна. Саме редуктор вирішили взяти у автономне обслуговування у межах WCM».

У самому ж редукторі найпроблемнішими були витоки мастила. Це призводило до понаднормового використання змащувальних матеріалів, швидкого зношення зірочки, шестерень та підшипників, що у свою чергу спричинило кілька аварійних зупинок живильника. Причини витоків виявили та усунули. А разом з ними й інші аномалії, які заважали стабільній роботі устаткування. Фактично, редуктор було приведено до базового стану. І працювати б після цього живильникові без збоїв, але…

«Надмірна вологість суттєво скорочує терміни експлуатації нашого устаткування, – продовжив Іван Мороз. – Рама підтримуючих роликів п’ятдесят другого живильника з роками заіржавіла і в певний момент суттєво зігнулася. Корозія її домучила, так би мовити. В принципі, устаткування продовжувало працювати, але чекати, поки все заклинить остаточно, ми не стали і взялися за впровадження проєкту «0 поломок». Раму нам виготовили колеги з дільниці ремонту шахтного устаткування. А комплекс робіт з її установки виконали наші вправні слюсарі-ремонтники Віталій Поляков, Федір Загорулько та Віктор Кудрицький за підтримки технологічного персоналу. Я відповідаю за працездатність усього механічного обладнання ДСФ і дуже задоволений. Адже на одну серйозну проблему стало менше».

Оновлення живильника завершилися у серпні. Протягом року фахівці WCM досліджуватимуть результати впровадження проєкту. Але перші позитивні тенденції вже є.

«Минулого року живильник № 52 аварійно зупинявся сім разів, – зазначив інженер WCM Віталій Тинок. – Ці зупинки були викликані саме проблемами редуктора та наслідками викривлення рами і  завдали підприємству втрат на десятки доларів. За два місяці роботи устаткування після оновлення не було жодної аварійної зупинки з цих причин. Поки що зарано робити остаточні висновки, але початок надихає».

Категорії
Новини

Металева реанімація для напіввагонів та аглохоперів

Щомісяця фахівці цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу повертають в стрій до п’яти напіввагонів для перевезення сировини і продукції металургійного виробництва та цехів гірничого департаменту на внутрішніх маршрутах підприємства.

На виробничих майданчиках вишукувалися напіввагони та аглохопери. Ними металурги та гірники перевозять металобрухт, гарячий агломерат для ДЦ-1, сипкі матеріали та домішки, які використовуються у виробництві чавуну, концентрат. Але інтенсивність використання та чимале навантаження не витримують навіть ці залізні перевізники. У цеху напіввагони розбирають фактично до хребта і потім вже нарощують металеві борти.

Напіввагони, які потребують ремонту
Напіввагони після того, як над ними попрацювали майстри-ремонтники

«В нашій роботі найдовшим і найскладнішим є розібрати напіввагон, вирізати пошкоджені місця, вичистити вагон зсередини, – розповідають начальник зміни ЦМК Максим Сизов та змінний майстер Сергій Галкін. – Після цього ми починаємо зварювати боки, реанімувати днище, підтримувальні балки. На цьому етапі дуже важлива майстерність газозварників. Їм доводиться працювати на висоті вагона, для цього ми використовуємо спеціальні підставки. Ми працюємо з мостовим краном, та й ремонтні деталі важать чимало, тому на початку приготувань до таких робіт –організація умов безпечної праці».

Трапляється, що від ударів під час навантаження твердих вантажів металеві боки вагонів прориває, а гарячий агломерат розігріває і деформує аглохопери, заклинює люки, тому діагнози у «хворих» різноманітні.

Аглохопер на ремонті

«Вагони потрібні постійно, навіть за умов зменшення темпів виробництва цих «пацієнтів» у нас не поменшало, – розповідає заступник начальника ЦМК Роман Удод. – І хоча такі ремонтно-відновлювальні роботи нам не у новину, але щоразу вагони надходять з різними ушкодженнями та деформаціями, тож доводиться над цим добряче поміркувати. В середньому на ремонт одного напіввагону ми витрачаємо 10 робочих змін, а на думпкар місяць і більше, адже там роботи складніші. Працює команда зі зварників, збиральників, газорізальників, працівників заготівельної дільниці. Зараз робити це складно, адже чимало наших фахівців мобілізовані до ЗСУ, є й відтік кадрів, а роботи вистачає. Водночас ми розуміємо, що маємо працювати не тільки швидко, а і якісно, адже фактично ми даруємо напіввагонам друге життя. Тим більше, що ми не лише самі ремонтуємо напіввагони, думпкари, а й виготовляємо комплектуючі до них (борта та механізми опрокиду думпкарів), що дозволяє також виконувати локальні ремонти безпосередньо у вагонних депо заводу».

Зараз на ремонті в ЦМК знаходяться два вантажних напіввагони та аглохопер. Перші вже наростили міцні металеві боки за допомогою працівників цеху. За кілька днів вони повернуться на своє робоче місце.

Категорії
Новини

Цікаві факти про респіратори, або До чого тут Леонардо да Вінчі?

З історії спецодягу

Необхідність у респіраторах виникла ще за тисячі років до їх винаходу. Ще давні греки помітили, що робітники на рудниках найбільше страждають захворюваннями легенів. Але протидіяти цьому вони не були здатні на той момент. Так було доти, поки за справу не взявся відомий італійський митець, скульптор, архітектор, винахідник та вчений Леонардо да Вінчі.

Щоправда під час створення аналогів сучасних респіраторів він турбувався не про представників робітничих професій, він думав про військових моряків.

Існує дві версії виникнення респіраторів. Перша «говорить» про те, що да Вінчі треба було забезпечити захист від зброї, яку він сам же й вигадав. Мова йде про пари від отруйних речовин, які треба було закидати на борти ворожих кораблів. У своїх записах «Про природу, життя і смерть» Леонардо писав про «Порошки медянки або отруйного вапняку для кидання на кораблі». За сучасними мірками, це був один із видів хімічної зброї. Рятуватися своїм солдатам від дії цих отруйних речовин винахідник пропонував за допомогою тканини, змоченою водою. Багато вчених вважають цей спосіб захисту органів дихання першим у світі респіратором.

Інша версія базується на малюнках Леонардо. Генію надійшло замовлення вигадати спосіб атаки на ворожі кораблі з-під води, щоб на них можна було непомітно кріпити вибухівку. Тож винахідник запропонував водолазний костюм, який складався з водонепроникної шкіри, повітряного мішку, дихальної трубки та респіратору для підводного плавання. Зараз важко уявити цю конструкцію, але відомо, що свої винаходи для військових Леонардо часто свідомо не доводив до кінця, щоб люди не вбивали собі подібних.

Від часів Леонардо да Вінчі конструкція респіраторів неодноразово змінювалася та вдосконалювалася. Значний стрибок у розвитку цього засобу захисту відбувся в часи Першої світової війни. Наприклад, перший військовий німецький респіратор 1915 р. був зашитою в кисію подушечкою з вати, просоченою розчином гіпосульфіту натрію. Цей компрес прикріплювали до обличчя поперечним бинтом, який зав’язували на потилиці.

Газова маска Джона Стена, 1854 рік

З розвитком промисловості та медицини почали з’являтися респіратори з більш продуманою конструкцією.

Сьогодні виробники пропонують широкий спектр засобів індивідуальної захисту, серед яких є респіратори для захисту від пилу, газу та комплексної захисту.

Ілюстрації: з архіву газети “Металург” та з відкритих джерел

Також на нашому сайті читайте цікаві факти про історію захисних касок, гумового спецвзуття, чому спецодяг часто буває помаранчевого кольору.

Категорії
Новини

В бою з окупантами загинув прокатник Максим Дзензура

Біля населеного пункту Водяне Донецької області в бою з російськими окупантами загинув боєць взводу спостереження розвідувальної роти Максим Дзензура. Серце героя перестало битися 25 вересня цього року. До призову на військову службу 16 травня 2023 року Максим працював вальцювальником на стані ДС 250-4 сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Максим був продовжувачем металургійної династії, – розповідає старший майстер ДС 250-4 Павло Житникович. – Його батько працює майстром на нашому стані. Він вчив сина працювати якісно, відповідально ставитися до своїх обов’язків. Чудовою людиною був Максим. Брався за складні завдання і виконував їх професійно. Мав веселу вдачу. Був завжди привітним до всіх, ладив з колегами, любив рідних, з радістю виховував маленького сина. Максим постійно розвивався, набував нових професійних знань та вмінь. Після реконструкції стану він швидко опанував роботу на новій шпулерній лінії. Страшно, що гинуть наші люди, що війна забирає найкращих, молодь, яка могла б розвивати підприємство, розбудовувати майбутнє нашої країни».

Щиро співчуваємо рідним та колегам металурга, який віддав життя в бою за Україну.

Категорії
Новини

Тюнінг дробарок з позитивними наслідками

У вуглепідготовчому цеху коксохімічного виробництва виконали ремонт двох дробарок. Це оновлення продовжило термін їх експлуатації та допомогло досягнути люксового стандарту подрібнення до 91% сировини фракцією від 0 до 3 мм. Саме такої якості вимагає комплекс сучасних коксових батарей №№ 5,6.

«За мирних часів щороку ми заміняли окремі запчастини та вузли дробарок, адже інтенсивна експлуатація та стирання металу призводили до пошкодження певних частин агрегатів, – розповідає начальник вуглепідготовчого цеху Андрій Крамаренко. – Цього разу завдання виявилося набагато складнішим. По-перше, для ремонту дробарки № 2 ми не купляли нові запчастини, а відновили ті, що вже були у вжитку, але знаходилися у гарному стані. Після їхнього відновлення завдяки працівникам СРЦ ми змогли їх використати для тюнінгу самої дробарки. За такого перетворення вона не лише продовжила свою роботу, а ще ми змогли покращити якість продукції до необхідного класу фракції подрібнення».

Ремонтні роботи з дробарками ускладнювалися тим, що все доводилося виконувати безпосередньо поряд з працюючим обладнанням. Тож питанню безпечної роботи працівників приділили особливу увагу.

«Дробарки знаходяться поруч одна з одною, отже нам потрібно було перекрити вхідний отвір під дробаркою, щоб її справна колега не затягувала дрібнодисперсний пил, шматочки вугілля і не викидала їх на дробарку в ремонті. Безпосередньо на місці ми до необхідного міліметражу відшліфовували деталі, які використовували в заміні, – розповідає  механік ВПЦ Олег Костовин. – Також ми відремонтували дробарку № 9 фірми «Сандвік». Комплект «молоток та тримач» на цю дробарку коштує кілька мільйонів гривень, а ми завдяки нашим вправним майстрам замінили його відновленими деталями. Це дозволило заощадити на ремонті і при цьому працювати, як і раніше, якісно. Складно було демонтувати старі вузли та деталі, бо через вологу вони вкрилися наростами, були кородованими. Але з цим ми теж впоралися. Під час монтажу нових деталей ми подбали і про те, щоб  була точність і вивіреність до міліметрів, щоб молоток і утримувач ідеально «пасували» один одному. Зараз про успішний ремонт говорить те, що всі дробарки працюють і збоїв у роботі не дають».

Успішний ремонт дробарок став результатом ефективної співпраці працівників СРЦ та ВПЦ, серед яких старший майстер СРЦ Микола Мигуцький, заступник начальника СРЦ Віталій Кучевський, бригадир слюсарів-ремонтників СРЦ Андрій Плетінь, механослужба ВПЦ, електрогазозварники, газорізальники, слюсарі-ремонтники обох цехів. До оновлення найближчим часом готуються ще дві дробарки.

і допомогло досягнути «люксового» стандарту подрібнення до 91% сировини фракцією від 0 до 3 мм. Саме такої якості вимагає комплекс сучасних коксових батарей №№ 5,6.

Дробарка забезпечує підготовку шихти до коксування. І саме від надійності роботи цього агрегату не в останню чергу залежить робота коксових батарей. Технологія підготовки шихти методом трамбування дуже чутлива до ступеня подрібнення шихти (початкової суміші, яка використовується в процесах коксування вугля). На сьогодні в роботі перебувають коксові батареї 5 та 6, і вони дуже вибагливі у цьому питанні. Ці примхливі «дами» вимагають подрібнення класу «люкс», щоб 89-91% продукції дробарок мали один з найвищих класів подрібнення.

Аби відповідати цим вимогам та щоб подовжити термін експлуатації, працівники вуглепідготовчого цеху та спеціалізованого ремонтного цеху коксохімічного виробництва виконали ремонт дробарок № 2 та № 9.

«За мирних часів щороку ми заміняли окремі запчастини та вузли дробарок, адже інтенсивна експлуатація та стирання металу призводили до пошкодження певних частин агрегатів, – розповідає начальник вуглепідготовчого цеху Андрій Крамаренко. – Цього разу завдання виявилося набагато складнішим. По-перше, для ремонту дробарки № 2 ми не купляли нові запчастини, а відновили ті, що вже були у вжитку, але знаходилися у гарному стані. Після їхнього відновлення завдяки працівникам СРЦ ми змогли їх використати для тюнінгу самої дробарки. За такого перетворення вона не лише продовжила свою роботу, а ще ми змогли покращити якість продукції до необхідного класу фракції подрібнення».

Ремонтні роботи з дробарками ускладнювалися тим, що все доводилося виконувати безпосередньо поряд з працюючим обладнанням. Тож питанню безпечної роботи працівників приділили особливу увагу.

«Дробарки знаходяться поруч одна з одною, отже нам потрібно було перекрити вхідний отвір під дробаркою, щоб її справна колега не затягувала дрібнодисперсний пил, шматочки вугілля і не викидала їх на дробарку в ремонті. Безпосередньо на місці ми до необхідного міліметражу відшліфовували деталі, які використовували в заміні, – розповідає  механік ВПЦ Олег Костовин – Також ми відремонтували дробарку № 9 фірми «Сандвік». Комплект «молоток та тримач» на цю дробарку коштує кілька мільйонів гривень, а ми завдяки нашим вправним майстрам замінили його відновленими деталями. Це дозволило заощадити на ремонті і при цьому працювати, як і раніше, якісно. Складно було демонтувати старі вузли та деталі, бо через вологу вони вкрилися наростами, були кородованими. Але з цим ми теж впоралися. Під час монтажу нових деталей ми подбали і про те, щоб  була точність і вивіреність до міліметрів, щоб молоток і утримувач ідеально «пасували» один одному. Зараз про успішний ремонт говорить те, що всі дробарки працюють і збоїв у роботі не дають».

Успішний ремонт дробарок став результатом успішного дуету працівників СРЦ та ВПЦ, серед яких старший майстер СРЦ Микола Мигуцький, заступник начальника СРЦ Віталій Кучевський, бригадир слюсарів-ремонтників СРЦ Андрій Плетінь, механослужба ВПЦ, електрогазозварники, газорізальники, слюсарі-ремонтники обох цехів. До оновлення найближчим часом готуються ще дві дробарки.

Категорії
Новини

Опитування: Нам дуже важлива ваша думка!

Шановні читачі!

Нам дуже важлива ваша думка. І це не просто слова.

Ми дійсно хочемо дізнатися, що вам подобається читати, а що ні. Яких новин ви потребуєте найбільше? Які статті та теми знаходять відгук у вашій душі? Нам цікаво: чи ви давно з нами або ви новенький? Можливо і таке, що ви ніколи раніше не чули про газету «Металург» і не знаєте про її сайт? А ще ми хочемо дізнатися, з яких джерел ви отримуєте інформацію щодо підприємства. Ви надаєте перевагу соцмережам чи читаєте новини в нашому Телеграм-каналі?

Наші кореспонденти майже щодня бувають в цехах підприємства, стають свідками як проблем, так і перемог. Тож зараз ми хочемо отримати зворотний зв’язок від вас.

Вдячні нашим читачам за те, що вони були поряд у паперову епоху, залишаються з нами зараз, у ці важкі часи. Ми готові до конструктивної критики. І готові до подальшої роботи.

Ми чекаємо на ваші відповіді.

Опитування триватиме з 12 жовтня і до 31 жовтня включно.

Переходьте за QR-кодом або за посиланням. Це займе не більше 2-3 хвилин. Опитування анонімне.

Дякуємо за участь!