Ремонтний цех гірничого департаменту допоміг облаштувати бомбосховище для вихованців дитячо-юнацької спортивної школи (ДЮСШ) № 2.
У Кривому Розі поступово відновлюється робота секцій та гуртків для дітей та дорослих. І за сучасних умов головним та найважливішим критерієм залишається забезпечення захисту відвідувачів спортивних шкіл, палаців культури та спортзалів. Нещодавно у місті відкрилися три басейни, на черзі ще один – ДЮСШ № 2, який розташований в Інгулецькому районі. До облаштування бомбосховища для відвідувачів цього басейну долучилися наші гірники, а саме працівники ремонтного цеху ГД. Через те, що басейн не має відповідного захисного приміщення у своїй будівлі, бомбосховище вирішено було облаштувати у будинку поряд.
«Це був занедбаний підвал, тож нам довелося потрудитися. Але ми розуміли, що робимо це для дітей, тож це нас стимулювало виконати роботу швидко та якісно, – розповідає заступник начальника РЦ ГД з будівельно-монтажних робіт Сергій Редько. –Ми зачистили стіни до цегляної кладки, пошпаклювали, вирівняли та пофарбували їх. Навіть колір для стін намагалися підібрати світлий і приємний для ока, все ж таки для діточок робили. Замінили світильники, електропроводку, виконали зовнішні оздоблювальні роботи. Встановили лавки та облаштували місця для сидіння. Все це, звісно, з дотриманням усіх норм, які передбачені для захисних споруд. Працювали над цим наші вогнетривники, футерувальники, бетонярі. Хочемо, щоб дітям та всім, хто за потреби перебуватиме тут, було зручно та безпечно. Приємно, що тепер басейн запрацює, і малеча зможе тренуватися та відпочивати, адже про їхній захист вже подбали гірники».
Вигляд сховища до початку ремонтних робітВхід до сховища до ремонтуВхід до бомбосховища після ремонтуВсередині бомбосховища після ремонтуОновлений прихистокРемонт, виконаний вмілими руками гірників
Повного оновлення зазнали три кабінети працівників Департаменту охорони навколишнього середовища. І все завдяки вправним рукам працівників ЦРМО-2 та «Стіл Сервісу».
Ремонт в цих кабінетах робився давно. Певного пошкодження приміщення зазнали і після підтоплення. Тому питання їхнього ремонту було не стільки справою естетичною, а більше турботою про здоров’я та безпеку працівників.
Збірна команда за доволі стислий термін виконала чималий обсяг робіт. Працівники ремонтного виробництва дільниці підготовки виробництва зайнялися електрочастиною: замінили електропроводку, світильники, розетки та вимикачі. Майстри зі «Стіл Сервісу» зачистили стіни від старих шпалер, поґрунтували, пошпаклювали, поштукатурили та пофарбували стіни, замінили старий лінолеум. А каркас стелі «підлікували» та вкрили новою стельовою плиткою. Після підтоплення постраждали кріпильні елементи, тож шматки стелі могли відпасти, а через вологу в кабінетах міг розвинутися грибок. Ремонт вирішив обидві ці проблеми.
«Після огляду-ревізії ми визначили, де можна відремонтувати, а що треба оновлювати повністю, – розповідає майстер з ремонту устаткування ЦРМО-2 Олена Забродська. –Я люблю такі ремонти, коли ти щось робиш для людей, коли на твоїх очах все змінюється, і ти бачиш переродження того чи іншого місця. І саме ти та твоя команда дотичні до цього. Мої колеги працювали над «дерев’яною частиною» ремонту: замінили замки, дверні блоки, підлогу. Все це робилося у діючих кабінетах, ми просто переміщували працівників тимчасово до іншого приміщення і швиденько, але з дотриманням усіх норм та технологічних процесів, продовжували перетворювати кабінети. І нам це вдалося зробити якісно, як для себе, та у мінімальні терміни, адже роботу виконували професіонали, закохані у свою справу».
На початку ремонтуПідготовчі роботиЗ цього починалося перетворенняТепер тут панують комфорт та затишокЗроблено з турботою про працівниківСтворені всі умови для комфортної праці
Завдяки встановленню сучасного освітлення у приміщеннях насосних станцій в цеху водопостачання нашого підприємства працювати стало світліше, безпечніше та зручніше.
«У машинному залі стало набагато світліше, наче при яскравому сонці, ми навіть не всі лампи почали вмикати. Завдяки світлу стало зручніше підніматися сходами, виконувати техобслуговування, слідкувати за обладнанням та процесами. Краса!», – поділилася враженнями від доброустрою Людмила Стєпанішина, машиністка насосних установок насосної станції № 13цеху водопостачання.
З початку березня поточного року у приміщеннях насосних станцій ЦВП триває заміна систем освітлення на стелях – старі лампи розжарювання заміняються на сучасні люмінесцентні. Ними вже переобладнано насосні №№ 7, 8, 13 та 18А. І роботи ще тривають, адже замінити освітлення треба і в інших насосних цеху.
«В нашому цеху більше 20 насосних станцій, – розповідає Юрій Буслов, начальник ЦВП підприємства. – Ці промислові об’єкти з численними насосами та іншим устаткуванням вкрай необхідні для всього виробничого комплексу – вони обслуговують роботу доменних, прокатних цехів, сталеплавильного департаменту та інших підрозділів металургійного виробництва.
Раніше насосні освітлювалися звичайними лампами розжарювання. Вони світили тьмяно, а водночас ще й споживали велику кількість енергії. Крім того, доводилося часто змінювати лампи, які перегоріли, та проводити інші профілактичні заходи. Встановлення нового сучасного освітлення позбавило нас цих турбот та вже дозволяє заощаджувати електроенергію».
На насосних станціях, крім повсякденних робочих процесів, проводяться і ремонтні роботи – здійснюються ревізії насосів, заміна обладнання, запірної арматури, ремонти водоводів тощо. Все це робиться для того, щоб вчасно запобігати аварійним ситуаціям. При старому освітленні слюсарям робити це було проблематично, іноді навіть доводилося встановлювати кран-балку із додатковим освітленням. Зараз на насосних, де замінили систему освітлення, проблем з цим не виникає.
Комфортнішими стали й умови роботи у машиністів насосних установок. Тепер вони можуть чіткіше бачити показники обладнання та й взагалі стало зручніше моніторити роботу великої машинної зали з майданчика зверху.
Хороше освітлення сприяє охороні праці, адже окрім зручності пересування, достатня кількість освітлення запобігає швидкій втомі та сприяє гарному настрою, що в наш буремний час є дуже важливим.
На території підприємства не можна знаходитися у стані сп’яніння.
Видатний давньогрецький вчений і філософ Аристотель колись сказав, що сп’яніння — це добровільне божевілля. А у нас в народі кажуть, що п’яному — море по коліна. Тобто будь-які небезпеки йому здаються несуттєвими. І це особливо страшно, якщо людина знаходиться та виконує роботи на гірничо-металургійному підприємстві, де безліч ризиків, а багато робіт є особливо небезпечними.
Як розповів начальник відділу з оперативної роботи управління з охорони праці Юрій Потурайко, згідно зі статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, більш ніж 10 відсотків травм на виробництві були отримані в стані алкогольного сп’яніння. На нашому підприємстві діє система протидії знаходженню працівників на його території в алкогольному стані. Це стосується не лише нашого штатного персоналу, а й працівників підрядних організацій. Система постійно вдосконалюється, і якщо працівник не хоче втратити роботу, заробіток та ще й бути звільненим за відповідною статтею, то має приходити на роботу лише у тверезому стані.
“Як правило, людина, яка вжила певну кількість алкоголю, не помічає змін, які сталися з її організмом, – розповідає Юрій. – А дехто навпаки вважає, що саме зараз здатен виконати будь-яку задачу і як ніколи надійно контролює себе і всі небезпечні фактори. Така особливість дії алкоголю на мозок. Але якщо провести дослідження, то можна легко виявити порушення в керуванні рухами. Тіло стає менш координованим, а взаємодія мозку й тіла – менш узгодженою. Людина реагує на зовнішні фактори повільніше або навпаки — поспіхом і хаотично. Порушується критичність мислення, що сприяє прийняттю необдуманих рішень. У такому стані люди схильні до ризикованих дій. Це все в рази підвищує ймовірність нещасних випадків як під час дороги на роботу, так і під час самої роботи. Правило «Приходити на роботу у тверезому, працездатному стані» – це відповідальність самого робітника, але такий принцип не завжди спрацьовує”.
На підприємстві створено кілька бар’єрів, які мусять протидіяти потраплянню людей на його територію у нетверезому стані та вживанню алкоголю на виробництві. Перший з них — це прохідна. Якщо охоронець помітить, що хтось проходить на підприємство і поводить себе не зовсім адекватно, то він має зупинити цю людину та сповістити департамент з безпеки. А ті, прибувши на місце, мають доправити робітника до здоровпункту підприємства та протестувати його за допомогою алкотестера. Якщо прилад покаже наявність алкоголю, то такий працівник на територію не допускається.
За словами Юрія Потурайка, є ще декілька умовних бар’єрів – безпосередній керівник, товариші по бригаді. Але, на жаль, ці бар’єри не завжди спрацьовують. Керівник не може «обнюхати» усіх своїх підлеглих, а колеги часто вважають, що недобре доповідати своєму керівнику, що їхній товариш по бригаді прийшов на роботу не зовсім у працездатному стані, незважаючи на загрозу для нетверезого та них самих.
«Кілька тисяч наших працівників обов’язково щозміни мають проходити передрейсовий та післярейсовий або ж передзмінний та післязмінний медогляди з тестами на алкоголь, – продовжує Юрій Потурайко. – Це водії автотранспортних засобів, машиністи екскаваторів, бурових установок, тепловозів, шахтарі та інші. Перелік цих професій затверджено наказом Міністерств охорони здоров’я та внутрішніх справ. Медогляди проводяться медичними працівниками ПП «Стіл Сервіс» і є дієвим інструментом протидії алкоголю на робочому місці. З 2018 року по квітень 2023-го під час медоглядів і тестів на прохідних виявили і не допустили до роботи 990 людей — 493 співробітників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та 497 працівників підрядних організацій».
Звичайно ж, не можна виключати, що комусь з палких шанувальників алкоголю вдається пройти невиявленим через КПП або ж пронести спиртне з собою і вжити його на території. Фахівці відділу з оперативної роботи управління з охорони праці вибірково проводять тести в цехах за допомогою портативних алкотестерів. Якщо алкоголь виявлено у одного з працівників, то перевіряється вся бригада. У минулому були непоодинокі випадки виявлення працівників у нетверезому стані безпосередньо в цехах. За чотири місяці нинішнього року «оперативники» провели 840 тестів, і, на щастя, жодного порушника Золотого правила № 1 не виявили.
«У багатьох випадках наявність алкоголю в крові відстороненням від роботи не обмежується, – продовжує Юрій. – З 2018-го по квітень 2023 року були звільнені 585 працівників нашого підприємства та підрядників. 339 покарані доганами чи позбавленням премій. Крім догани та позбавлення премії, ці працівники не отримали й «13-ту зарплату». Але найбільше надії ми покладаємо не на покарання, а на усвідомлення кожним нашим працівником тієї небезпеки, яку несе в собі робота на небезпечних виробництвах у нетверезому стані як для нього самого, так і для товаришів поруч. Постійно нагадуємо про це під час візитів у цехи, а також на змінно-зустрічних зборах. А ще дуже сподіваємося, що ніхто не допустить свого нетверезого товариша до роботи, бо від цього залежить і ваше життя».
Вона любить свою професію, а у вільний час створює речі, які дивують оригінальністю.
Для змащувальника автотранспортного управління Олени Піліпейко пластик, папір та різні непотрібні для вживання речі стали джерелом натхнення для створення майже дизайнерських виробів для практичного використання та сувенірів для душі.
Про Олену Піліпейко «Металург» дізнався під час одного з репортажів у цехах підприємства. Про неї нам розповіли її колеги з автотранспортного управління: «Знаєте, в АТУ у нас є справжня майстриня. Її роботи надзвичайно красиві, вона створює дуже оригінальні речі! Хочеться, щоб усі знали про те, які талановиті люди у нас працюють!». Як виявилося потім, Олена до того ж є єдиною жінкою в автотранспортному управлінні, яка працює змащувальником автомобілів.
Ми розмовляли з Оленою на її робочому місці в АТУ. Увагу одразу привернули гарні дрібнички біля її столу: плетені горщики для квітів, скриньки різного розміру та кольору для корисних дрібниць, макет української садиби з будиночком, тином, квітником, собакою та кішкою. Все це виглядає, наче справжнє. Навіть всередині будиночка є мініатюрні меблі.
«Виготовлення красивих речей – не просто моє хобі, це потреба душі, моральне задоволення, якщо так можна сказати. Робота над ними заспокоює мене та надає гарного настрою, – розповідає Олена Піліпейко. – Все почалося у 2017 році, коли одна з моїх колег, яка працювала муляркою, принесла на роботу дуже цікавий кошик, як потім з’ясувалося, сплетений з паперу. Я дуже зацікавилася цим і попросила, щоб вона навчила мене так плести. Знаєте, у мене з першого разу все вийшло! А коли зрозуміла як це робиться, то фантазії вже не було меж: почала створювати не тільки кошики, а й скриньки, підставки для горщиків, фігурки різних звіряток тощо. Технологію їх виготовлення опанувала вже сама, роблю так, як вважаю за потрібне. І в мене все виходить».
Для створення своїх робіт, крім паперу, Олена використовує і так зване «сміття» – використані пластикові пляшки, пінопласт, дерев’яні палички, якими ми розмішуємо у чашках каву або чай, та інші вже непотрібні для вжитку речі. Як говорить Олена, пластик людство створило для зручності. Але він стає нам в нагоді лише на деякий час, а далі перетворюється на сміття і століттями розкладається, забруднюючи тим самим довколишню середу. Наприклад, пластикова пляшка розкладається від 450 до однієї тисячі років. А в руках Олени пластик набуває нового життя.
«В деяких роботах я використовую звичайні пластикові пляшки, а от для виготовлення звіряток чи птахів краще підходять пляшки від кефіру, шампунів, гелів для душу тощо, – говорить Олена. – Звичайно, стільки продуктів я сама не споживаю, тож прошу колег приносити мені такі пляшки. Коли матеріалу збирається достатньо, починаю щось робити. От, наприклад, голубів я створила на початку війни. Голуби – символи миру, тож хоча б так я можу наблизити мир у своїй рідній Україні. А щоб потім в ній було як завжди затишно, роблю різних звіряток, садиби з хатинками, на дачу зробила дуже красивих лелек. В кожну роботу я вкладаю частинку своєї душі і хочу, щоб мої роботи сприяли гарному настрою, надавали людям оптимізму».
Олена Піліпейко працює змащувальником автомобілів вже 21 рік, рівно стільки ж, скільки працює на підприємстві. Роботи в неї багато. Щодня вона оглядає великі вантажні автомобілі та змащує мастилом їхні деталі та механізми, які піддаються тертю під час поїздок. Вчасне змащування попереджає зношування і загалом є важливою складовою технічного обслуговування автомобілів.
Під час роботи Олені доводиться як спускатися «під землю» – до оглядової ями, так і «озброюватися» пістолетом – важливою частиною спеціального прибору для змащування під тиском.
«Роботу свою дуже люблю! Вона для мене важлива, та й серед людей завжди знаходжусь, відчуваю підтримку колег, – продовжує Олена. – Звичайно, цій професії я навчалась, адже тут треба знати не лише різні «масльонки», а й види мастила, до яких марок автомобілів що підходить та багато іншого. А за першим фахом я повар, відпрацювала за цією професією аж 16 років. Взагалі я дуже люблю готувати та годувати людей. Є у мене і свої фірмові страви, наприклад деруни. Вони в мене незвичайні. Тобто готую їх за класичним рецептом, але потім варю крутий запашний бульйон з приправами, викладаю вже обсмажені драники у чавунок чи глибоку сковорідку, трохи заливаю цим бульйоном, щоб не повністю їх покрити, і протушую на маленькому вогні. Спробуйте, це дуже смачно, як кажуть, за вуха не відтягнете (сміється). А ще дуже люблю працювати з тістом, пиріжки, млинці, оладки – це у мене завжди водиться. А взагалі все, що я роблю – це для людей: моя робота, мої поробки, які переважно дарую друзям та знайомим, мої страви, якими годую рідних і не тільки. Все це надає мені життєвої наснаги. Цього я бажаю і кожному з нас. Знайдіть і ви якесь захоплення, щоб «гріло душу» – і тоді ваше життя зміниться на краще. Я це точно знаю!»
Працівники ЦРМО-2 центрального департаменту з утримання та ремонтів підприємства власноруч облаштували велопарковку, яка стала однією з кращих на нашому підприємстві за багатьма параметрами.
Велосипед – екологічний та зручний вид транспорту, який набирає все більшої популярності. Для багатьох з нас «залізний кінь» став справжнім порятунком і позбавив залежності від роботи громадського транспорту, дозволяє економити на проїзді та дарує мобільність. Тому і на нашому підприємстві прихильників велоподорожей щороку більшає. Дістався на роботу, а далі виникає запитання: де припаркувати двоколісного друга?
«Я приїжджаю на роботу на велосипеді. Ще до недавнього доводилось тулити його де тільки міг, – розповідає електрозварник Олександр Чічун. – І по кабінетах, і біля входу. Постійно нервував, а що там з велосипедом? Чи не заважає він іншим? А якщо піде дощ? Тому коли почув, що є ініціатива створити велопарковку біля цеху, то одразу її підтримав».
Ідейним натхненником та одним із безпосередніх виконавців проєкту велопарковки став старший майстер дільниці з ремонту металоконструкційАртем Бітко. Він збирав ідеї, синтезував з них новий проєкт. Далі постало питання, з чого робити велопарковку? Матеріали для цієї справи допомогли знайти колеги з різних цехів та підрозділів: з блюмінга, конвертерного, СПЦ-2. А от влаштовувала велопарковку збірна команда з ЦРМО-2: Микола Малєєв, Олександр Чічун, Сергій Марченко, Іван Соловйов, Олександр Могильний та інші.
«Хотілося врахувати всі нюанси, щоб було максимально комфортно, сучасно, функціонально та ексклюзивно, – розповідає Артем Бітко. – Всі роботи виконували у вільний час. Найскладніше було вручну вигинати труби. Але впоралися. Подбали, щоб стоянка була освітлена, щоб була змога на ній підзарядити гаджети. І, звісно, щоб наші «коні» не поливало дощем та не випалювало пекуче сонце влітку. Мені здається, що нам все вдалося на 100 відсотків. Тепер тут ставлять велосипеди і колеги з інших цехів. Ми не проти, але хотілося б, щоб таких велопарковок на підприємстві побільшало».
Комфорт та функціональність цього майданчику відпочинку для двоколісних вже оцінили працівники підприємства. Така велопарковка, вважають у цеху, могла б стати прикладом і для нашого міста.
«Я затятий велосипедист, – говорить монтажникДмитро Сухина. – На двоколісному мандрую містом, ним користуюся скрізь, і скрізь відчувається нестача саме таких зручних та корисних майданчиків для велопаркування. Тут все передбачене. Майданчик не займає багато місця, адже «коні» стоять під певним кутом нахилу, вони міцно закріплені, захищені від сюрпризів погоди. От більше б нам таких реалізованих проєктів. Ми не стали чекати, що хтось нам це зробить, а взялися самі й швидко впоралися з цим. Ще одну проблему вирішено!»
