Категорії
Наші люди

Як стати зіркою, не покидаючи власного двору

Увага іноземних журналістів до роботи «АрселорМіттал Кривий Ріг» під час війни привела їх і до будинку ветерана нашого підприємства, колишньої прокатниці Раїси Рудчик, яка їх дуже здивувала.

Одного звичайного дня (наскільки він може бути звичайним за умов війни) Раїса Олексіївна Рудчик разом із сусідками сиділа на лавочці біля свого будинку. Двір жінки розташований посеред стареньких двоповерхових житлових будинків у районі зупинки «15 школа». Гомоніли про сьогоднішнє життя-буття, війну, нещодавні «прильоти» в місто, ціни на продукти.

В середині минулого століття будинки на цій ділянці міста будувалися переважно для робітників нашого підприємства. Тоді кімнату площею 13 квадратних метрів в одній із квартир отримала тут і Раїса Рудчик зі своїм чоловіком, теж прокатником Миколою Васильовичем. На роботу ходити їм було дуже зручно – перейшли міст в районі зупинки Першої дільниці – і вже у цеху. З роками квартира повністю стала власністю подружжя. Чоловік Раїси, на жаль, вже помер.

Життєва історія жінки перегукується з історіями багатьох її сусідок, які теж свого часу працювали у різних цехах металургійного заводу. Можливо, саме цей факт і привів до старого району іноземних журналістів. Протягом війни вони частіше стали з’являтися у Кривому Розі, щоб знайомитися з життям прифронтового міста та, зокрема, роботою найбільшого підприємства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Сидимо собі на лавочці, а вони йдуть по дворах із відеокамерою, «по-ненашому» розмовляють. З ними перекладачка. Вона і стала розпитувати, хто з нас і коли працював на підприємстві, що пам’ятає, про які цікаві факти з його історії може розповісти, – розповідає Раїса Рудчик. – Дівчата одразу на мене вказали, бо я пропрацювала на підприємстві 37 років. Вісімнадцятирічною дівчиною приїхала сюди з Петриківки Черкаської області. Дуже хотілося Кривий Ріг подивитися, особливо, як працює завод – його сталеве серце. Так і залишилася працювати у середині цього самого «серця». Була сортувальником-здавальником металу, потім пішла на блюмінг. Підприємство мені і родину подарувало, бо саме тут я познайомилася зі своїм чоловіком».

Цю історію Раїса Рудчик розказала і журналістам.

«А ти їм ще свої роботи покажи», сказала сусідка, коли журналісти вже збиралися йти. Ті спочатку не второпали, про що йдеться. Та коли зайшли додому до Раїси Олексіївни і побачили її вироби, зрозуміли, що на них чекав справжній бонус.

Справа в тому, що Раїса Рудчик захоплюється модульними оригамі – робить різноманітні фігурки із паперу. Звичайний лист формату А4 вона розрізає на невеличкі квадратики, згинає кожен по декілька разів і отримує трикутник. З них, як із конструктора, робить чудернацьких звіряток, вази, скриньки, квіти, серветки і безліч іншої краси.

«Це допомагає мені зосередитись, заспокоїтись, особливо зараз, коли йде війна і нерви у всіх не на місці, – продовжує Раїса Олексіївна. – Раніше мої вироби були просто для краси, а зараз – ще й з особливим сенсом. На моїх вазах яскравіше засяяв український орнамент, соняхи стали більшими, а поряд з гордівливими павичами на моєму столі з’явилися казкові Лисичка-сестричка та Зайчик-Побігайчик».

Зараз Раїса Рудчик працює над створенням фігурки дівчини-україночки, а ще читає… підручник із металургії. Тому що хоче скласти із оригамі металургійний агрегат. Можливо, то буде сталеплавильний ківш, або щось із прокатних агрегатів. Головне, щоб фігурка була впізнаваною і асоціювалася саме з нашим підприємством. «Про це я теж розповіла закордонним журналістам, нехай знають про нас, які ми, – говорить Раїса Рудчик. – Мої сусідки теж залюбки поділилися своїми історіями. Розмовляли довго, усім було цікаво. Правда, з якої країни були ті журналісти, ми забули запитали. Та мабуть неважливо. Головне, що в Європі люди побачать, як ми живемо, дізнаються більше про наш завод та його незвичайних працівників, навіть тих, хто вже на пенсії».

Категорії
Наші люди

Підвищили градус – квіти ожили і людям затишно

У кисневому виробництві триває заміна системи опалення на сучаснішу та більш ефективну.

За словами начальника кисневого виробництва Володимира Черногорова, минулої зими у цеху постала задача покращити систему опалення у деяких побутових та виробничих приміщеннях. «Люди скаржилися на недостатній обігрів у банях та на виробництві, наприклад, у цеху компресії № 2 або у машинному залі другого блоку розділення повітря, – розповідає Володимир. – Та й на сходових маршах адміністративно-побутового комплексу було прохолодно. Навіть кімнатні квіти відмовлялись рости. А ще й ці небезпечні для здоров’я протяги! Ми спробували теплові гармати – прилади з обігріву приміщень – але ті споживали забагато енергії, а за дві години після їх вимикання холод повертався. Та й дроти на підлозі – це додаткові ризики. Тож вирішили спробувати теплові завіси».

Ідею з завісами підгледіли в супермаркетах. Визначили найкритичніші щодо опалення приміщення, і в них над кількома дверними отворами встановили завіси. Це такі електрообігрівальні прилади, що мають нагрівальний елемент та вентилятор, який спрямовує повітря донизу, на підлогу. Принцип роботи простий: холодне повітря заходить крізь двері, в цей момент воно прогрівається і замість охолоджувати приміщення – прогріває його.

«Завіси показали себе якнайкраще, – продовжує начальник цеху. – У банях та диспетчерських стало тепло, у АПК квіти ожили. Навіть у машзалі другого блоку, де виробниче обладнання не працювало і не нагрівало повітря, температура у п’ятнадцятиградусні морози минулої зими не знижувалась за позначку +5. Тож старі недостатньо ефективні парові системи обігріву ми демонтували. Загалом минулої зими ми встановили 16 завіс. Замовили ще близько 20-ти. Встановимо їх у жовтні-листопаді – і холодів можна не боятися. Рекомендуємо всім – перевірено на собі».

Вікторія Толстоп’ятова, машиністка компресорних установок кисневого виробництва:

– Ми дуже задоволені новим способом опалення. По-перше, стало тепліше у бані – це факт. А ще завісу встановили у щитовій, і там також потеплішало. Це дуже важливо, адже у приміщенні щитової ми проводимо багато часу – контролюємо параметри виробничих процесів. Наша майстриня – Олена Сергієнко – працює у нас не дуже довго, але ми її дуже поважаємо. Вона дослухається до наших побажань, та й ми не зловживаємо: просто хочемо, щоб нам тепло було, затишно та світло. Олена озвучує це начальству цеху, а те йде назустріч. Разом з завісами нам замінили освітлення, і у приміщеннях посвітлішало. Якщо про нас турбуються, то й ми у боргу не залишимось».

Категорії
Новини

«Наш бізнес – це не лише виробництво сталі, наш бізнес також  – це інвестиції в Україну»

Незважаючи на те, що загарбницька війна проти України триває вже понад півроку, значна частина української економіки все ж спроможна працювати. Зараз відбувається масштабне планування реконструкції зруйнованої інфраструктури та переходу до стійкої післявоєнної економіки. Минулої п’ятниці IHK Düsseldorf, одна з найбільших торгово-промислових палат Німеччини, провела вебінар для німецьких інвесторів для визначення майбутніх можливостей для бізнесу та інвестицій в Україні. Експерти дали поради щодо ведення бізнесу, а підприємці поділилися набутим на цей час досвідом.

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг», також взяв участь у цьому вебінарі та розповів, як підприємство адаптується до сучасних реалій та шукає нові можливості. Гендиректор виділив чотири ключові виклики сьогодення: це логістика, ситуація на ринку сталі в Європі, енергопостачання та інвестиційні плани на майбутнє.

Логістика

З початку гарячої фази війни логістика є одним з головних проблемних питань для бізнесу. Через це у перші місяці повномасштабної війни більшість компаній зупинили діяльність у безпечний спосіб. Ситуація була небезпечною, і логістика зіграла велику роль. Ми виробляємо 6 млн тонн сталі, з яких 20% завжди йшли на внутрішній ринок, а більша частина решти експортувалася через власний порт у Миколаєві та Одеський порт. Отже, 80% нашої продукції відправлялося у різні куточки світу Чорним морем.

Коли розпочалася активна війна, і порти зачинилися, ми були змушені шукати нове рішення, щоб мати можливість не лише експортувати нашу продукцію, а й водночас імпортувати сировину для виробництва сталі. Наприклад, раніше ми імпортували вугілля з Казахстану через залізничні шляхи, які проходять територією Російської Федерації. На початку війни цей маршрут був скасований. Але навіть у такій надскладній ситуації ми побачили, як високомотивована команда вміє досягати успішних результатів. За один-два місяці ми змогли розробити альтернативні маршрути для експорту. У березні на залізничному сполученні на кордоні з Україною утворилися величезні затори. Проте за два місяці ситуація нормалізувалася, і тепер ми маємо достатньо логістичних можливостей для експорту нашої продукції до Європи, переважно через Польщу. Після вирішення питання з обсягами та новими схемами маршруту, ми мали забезпечити більшу надійність логістики на регулярній основі.

Ринок металургійної продукції в Європі

Наразі є ще одне непросте питання, а саме – ситуація в Європі. Важливо, щоб у Європі також було більше розвитку та інвестицій. Останні два місяці там були важким періодом через високу вартість енергоносіїв. Тож для металургійної промисловості зараз не найкращий час. Але зазираючи у майбутнє, ми вважаємо, що у 4-му кварталі цього року та у 1-му кварталі наступного року може відбутися пожвавлення ринку металургійної продукції в Європі.

Плани інвестицій в Україні

Ми фактично не припиняли роботу у Кривому Розі, окрім перших двох місяців війни. Зараз ми балансуємо обсяги виробництва залежно від ситуації на ринку та воєнної ситуації. Я б сказав, що ведення бізнесу тут і зараз цілком можливе. Ми воліли б, щоб в Україну прийшло більше компаній найближчим часом. Наш бізнес – це не лише виробництво сталі, наш бізнес також полягає в тому, щоб інвестувати в Україну. Нам потрібно оновлювати та модернізувати завод у Кривому Розі, декарбонізувати наше підприємство, – так як це відбувається в Європейському Союзі. Ми планували великі інвестиційні програми в Україні, але нам важлива підтримка інших компаній, які зараз повертаються в Україну. Я говорю про партнерські компанії, які надавали б нам сервісні послуги, необхідні для виведення «АрселорМіттал Кривий Ріг» на новий рівень. Поки наші інвестиційні проекти призупинені, але ми готові відновити роботу, щойно це дозволить ситуація. Важливо, щоб в той момент наші міжнародні партнери також були поруч і мали можливість працювати. Враховуючи, що Україна рухається у напрямку до ЄС, іноземна підтримка дуже важлива. Отже, вважаю, що зараз можливості виглядають ще більшими.

Енергопостачання

Зараз енергоспоживання в Україні зменшилося порівняно із звичайною ситуацією. Раніше споживання становило близько 24 ГВт/рік у звичайний рік, зараз воно становить близько 10-12 ГВт. Запорізька АЕС потужністю 6 ГВт наразі фактично не працює і є окупованою російськими військами. Але все ж в Україні ситуація непогана, набагато краща, ніж ситуація в Європі.


За словами міністра енергетики, протягом літнього сезону в Україні був профіцит електроенергії. Ці надлишки держава намагалася продати в Європу. Тому взимку, якщо Запорізька електростанція не буде працювати, я думаю, буде нульовий баланс. Ми не бачимо великого ризику через перебої з постачанням електроенергії. Енергоносіїв вистачить як для приватного сектору, так і для промисловості в Україні.

Що стосується газу, то в Україні є підземне сховище, яке досить добре заповнене. Ми також не бачимо ризику нестачі газу. Зараз ми укладаємо контракти, щоб забезпечити постачання газу на наступні 6 місяців. Стосовно цін, то ми маємо певну перевагу порівняно з ціною в Європі завдяки наявності атомної енергетики в Україні. Як це не парадоксально, але цієї зими вигідніше виробляти металопродукцію в Україні та відправляти її до Європи, ніж виробляти в самій Європі. Навіть Група АрселорМіттал тимчасово призупинила деякі свої підприємства в європейських країнах, головним чином через вартість електроенергії.

Ми бачимо тимчасову можливість для України заповнити цю прогалину у промисловості в Європі у 4-му кварталі, і сподіваємося, що зможемо повернутися до звичної бізнес-діяльності. Паралельно ми активно співпрацюємо з урядом, щоб розблокувати українські порти для експорту гірничо-металургійної продукції. У цій складній ситуації всі в країні стали єдиною командою: центральна влада, обласна влада, місцева влада. Понад 95% акцій «АрселорМіттал Кривий Ріг» належить німецькій компанії ArcelorMittal Duisburg Beteiligungsgeselschaft mbH. В Україні компанія АрселорМіттал вже інвестувала 10 мільярдів доларів, починаючи з 2005 року, коли відбулася приватизація заводу. Усі ці роки АрселорМіттал працює як найбільший іноземний інвестор, скеровуючи багато зусиль та інвестицій у країну. Я справді вірю, що Україна – це майбутнє, і це майбутнє Європи. Україна стала набагато ближчою до Європи. І процес вступу до Євросоюзу може піти швидше, ніж прогнозувалося до війни.

Категорії
Новини

Туристичні спогади про майбутнє

27 вересня світ відзначає Всесвітній день туризму. Зазвичай в ці дні туристи з «АрселорМіттал Кривий Ріг» беруть участь у міському зльоті зі спортивного туризму, що традиційно проходить у селищі Мигія, на території Національного парку «Гранітно-степове Побужжя» що на Миколаївщині. Але цього року війна завадила туристичному святу.

Туристичний рух – то фішка нашого підприємства. Наші команди зі спортивного туризму є серед найкращих у місті. Наприклад, на минулорічному зльоті у Мигії перемогла команда «Імпульс» – збірна працівників різних департаментів та служб. А друге місце виборов «Екстрім» з нашого коксохімічного виробництва.

Але зараз наші туристи мріють про зовсім іншу Перемогу. І наближають її, як можуть, кожен на своєму місці. Хтось працює в цехах, даючи кошти в бюджет. Хтось захищає країну зі зброєю в руках у лавах ЗСУ, Тероборони, нацгвардії. Наші туристи-волонтери збирають кошти та необхідні речі, допомагають переселенцям, збирають та переправляють гуманітарну допомогу з-за кордону. І всі разом ми віримо, що переможемо, повернемося до звичного життя і з рюкзаком за плечима гайнемо мандрувати Україною та світом.

А поки що залишаються теплі спогади про наші зльоти, про сплав на катамаранах бурхливою річкою, про екстремальне приборкання скель, коли дух перехоплює, про туристичні пісні навколо дружнього хрусткого багаття…

Тож нехай же ця підбірка світлин хоча б на хвилинку перемістить нас туди, примусить усміхнутися кожного та закріпить впевненість в тім, що незабаром все це повернеться знов.

З Днем туризму вас, друзі!   

Категорії
Новини

Наш колега Володимир Могильовський загинув на війні

«АрселорМіттал Кривий Ріг», на жаль, знову має привід для скорботи. Захищаючи Україну загинув барильєтник коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва Володимир Могильовський.

Володимира призвали до лав армії на другий день від початку повномасштабного вторгнення ворога – 25 лютого. Він без вагань пішов захищати країну, рідну домівку, родину і всі сили віддавав для того, щоб гідно протистояти ворогу. Під час бойових дій у Донецькій області Володимир Могильовський отримав несумісні з життям поранення, 23 вересня його серце зупинилося.

Старший майстер газового господарства коксового цеху Андрій Золотарьов розповів: «Володимир прийшов до нашу цеху 5 років тому. Одразу було помітно, що йому можна довірити найскладніші та найвідповідальніші завдання. Як барильєтник, він відповідав за стан газовідвідної арматури коксових батарей. Можу сказати, що на його ділянці завжди панував армійський порядок. І не дивно, адже Володимир мав бойовий досвід в АТО. Його любили і поважали в цеху. Душа компанії – таким він був. Він завжди був у гарному настрої і підтримував тих, кому складно. Тому коли біда знову прийшла в Україну, він став на захист рідної країни без вагань. Ми втратили колегу, друга, а родина хорошого батька і чоловіка. Ми завжди його пам’ятатимемо», – сказав Андрій Золотарьов.

У Володимира залишились дружина і 8-річний син.

Увесь колектив підприємства, колеги, друзі глибоко співчувають утраті.

Наші герої завжди залишатимуться в наших серцях і пам’яті.

Категорії
Новини

До уваги водіїв: вмикаємо вогні та слідкуємо за швидкістю

З 1 жовтня за межами населених пунктів водії автотранспорту в будь-який час доби мають вмикати денні ходові вогні або ближнє світло фар.

Це вимога Правил дорожнього руху, яка щорічно діє з початку жовтня до першого травня. Її мета – підвищити безпеку дорожнього руху, адже в холодну пору року світловий день скорочується, а на дорогах не завжди є достатня видимість через опади чи тумани. 

Вмикати світло на трасі треба обов’язково, бо у разі порушення передбачено штраф у розмірі від 425 до 510 грн. Але усі розуміють: штрафи стримують, але життя дорожче!

Нагадаємо, що на території «АрселорМіттал Кривий Ріг» їздити зі увімкненим світлом треба постійно протягом всього року. Це запобігає ДТП на промислових територіях в умовах працюючого виробництва.

Швидкісний режим на підприємстві за часи війни не змінився і складає не швидше 50 км/г, а на окремих дільницях, де є відповідні знаки, швидкість не повинна перевищувати 30 км/г. На територіях цехів треба рухатися не швидше ніж 10 км/г.

«Також водіям треба пам’ятати, що з літа у більш ніж 20 містах України (зокрема і в Кривому Розі) відновила роботу система контролю швидкості, – говорить Сергій Лук’яненко, начальник відділу безпеки руху на транспорті управління транспортного департаменту. – Зі стратегічною метою вона була вимкнена на початку війни, але зараз знову працює, адже перевищення швидкості залишається одною з причин ДТП із травмованими та загиблими».

Фахівці з безпеки підприємства нагадують і про правила переїзду залізничних переїздів. На нашому підприємстві їх 252. Вони обладнані дорожніми знаками, світлофорами, автоматичними регулювальниками. Для того, щоб водії їх краще бачили, протягом літа та початку осені територія переїздів систематично очищувалася від чагарників та високої трави.

«Ще трохи, і погода почне погіршуватися, – продовжує Сергій Лук’яненко. – День скорочуватиметься, на видимість почнуть впливати й тумани. Тож водіям вже зараз треба перевірити технічний стан автомобілів, протитуманні фари, «перевзути» авто, коли похолоднішає. А пішоходам варто не забувати про світловідбивні елементи на одязі. Тим, хто за кермом, слід враховувати і листопад, адже вологе, слизьке  листя на дорогах може стати причиною заносу автомобіля. Тож бережіть себе і інших учасників дорожнього руху».