Категорії
Новини

Powerbank на мільйон

На теплоелектроцентралі № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановили нове надзвичайно важливе устаткування.

ТЕЦ-2 виробляє дуття для доменного цеху № 1, пару та електроенергію для різних підрозділів підприємства. Самій же ТЕЦ потрібне надійне джерело постійного струму. Таким джерелом слугує акумуляторна батарея. Нещодавно теплоелектроцентраль отримала нову батарею, що суттєво підвищило надійність постачання постійного струму і, відповідно, надійність та безпеку ТЕЦ загалом.

Як пояснив старший майстер виробничої дільниці електроцеху ТЕЦ-2 Олександр Кулініч, головна задача акумуляторної батареї – живлення аварійного устаткування.

«Коли виникає аварійна ситуація і виробництво електроенергії на ТЕЦ стає неможливим, без потужної акумуляторної батареї не обійтися, – говорить Олександр Кулініч. – Вона живить аварійні маслонасоси, які під час аварійних зупинок турбін, генераторів та інших агрегатів подають мастило і таким чином рятують устаткування від руйнації. Також струм від батареї допомагає безпечно зупинити устаткування самої ТЕЦ, ДЦ-1, цеху водопостачання, міської теплофікаційної котельної. Від батареї працюють аварійне освітлення  та сигналізація, а ще система аварійного вимкнення, миттєве спрацювання якої дозволяє зберегти устаткування та убезпечити людей під час переривань електропостачання».

Олександр розповів, що стара батарея 1960-х років не могла вже видавати необхідну кількість струму, бо була добряче зношена. Вона складалася із 130 елементів, наповнених сірчаною кислотою, була відкритого типу, тож пари кислоти потрапляли у повітря і становили загрозу здоров’ю працівників ТЕЦ, які її обслуговували. Та й саме обслуговування було клопітким і не зовсім безпечним – кислота є кислота.

«Нова ж батарея – закритого типу, – продовжив Олександр. –  Кислота в ній перебуває у зв’язаному стані і надійно ізольована всередині батареї. Також значно надійніше ізольовані струмоведучі частини. Ці та інші переваги роблять батарею максимально надійною та безпечною. А її чимала ємність – 1000 амперів на годину – вже стала у пригоді під час останнього серйозного блекауту в лютому цього року. Ії струму вистачило на 6 годин, що дозволило безпечно зупинити виробничі потужності».

Якщо ємність нової батареї перевести у міліампери на годину, як у звичайних повербанках, то це цілий мільйон mAh! Ніхто б не відмовився від такої «банки» у кишені. У кишені вона, звичайно ж, не вміститься, бо займає майже половину чималої кімнати. Їїї ж попередниця займала цілу кімнату. «А на звільненій площі ми поставимо тенісний стіл», – жартують працівники ТЕЦ.

Для безпеки і зручності роботи з батареєю та для довговічності роботи устаткування було впроваджено проєкт з вдосконалення виробничого середовища у рамках Виробництва світового класу WCM. Про нього розповів старший майстер виробничої дільниці електроцеху ТЕЦ-2 Сергій Грецький: «Були встановлені захисні екрани, візуалізованіі всі небезпечні місця, а також ділянки, де обслуговуючому персоналу можна переміщуватися і виконувати роботи. Шафи керування та живлення батареї замінили на нові сучасні. Також змонтували нові системи вентиляції, підігріву та кондиціювання повітря, які у автоматичному режимі створюють ідеальний мікроклімат для максимальної довговічності батареї та підвищують рівень безпеки для обслуговуючого персоналу».

Категорії
Новини

Зроблено для себе

Відновлене переобладнане бомбосховище рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту забезпечує безпеку та комфортні умови для трьохсот працівників одночасно.

Працівники РЗФ-2 разом із колегами з ремонтного цеху ГД відновили бомбосховище, що здатне захистити їх від можливих ударів ракетами, шахедами тощо. Як розповів інженер служби WCM Олег Шпетний, для швидкого та ефективного впорядкування сховища була використана система 5S.

«До повномасштабного вторгнення об’єкт був у ненайкращому для перебування людей стані, – пояснив Олег. – Як то кажуть, не знали спочатку за що й братись. Тоді й вирішили застосувати 5S. Система проста на перший погляд, але надзвичайно ефективна. Тож створили команду на чолі із головним технологом РЗФ-2 Денисом Ткаченком та почали з першого кроку. І далі процес пішов жвавіше. Пройшли всі п’ять кроків – і маємо зовсім інше бомбосховище. Це добре видно, якщо подивитись на фото, яким воно було раніше».

До бомбосховища підвели нову трубу і відновили водопостачання. Відремонтували жіночий та чоловічий санвузли, попередньо встановивши фекальний насос і відновивши каналізацію. Замінили вентиляцію та електропроводку, встановили дизельний генератор для забезпечення стаціонарного зв’язку та як альтернативне джерело електропостачання у разі блекауту.

«Також були відремонтовані та пофарбовані двох’ярусні лежаки і лавки, – розповідає механік дільниці аспірації та сантехніки РЗФ-2 Ганна Стець. – Лавок додали, і зараз у сховищі можуть комфортно розташуватися не лише працівники нашого цеху, а ще й частково колеги з найближчих дільниць дробарної фабрики. Тут встановили п’ятеро нових дверей, пофарбували та побілили стіни, обладнали запасний вихід. А щоб люди не мерзли у холодну пору, встановили потужний теплогенератор».

Крім питної води, яка тече з кранів, є запаси бутильованої води, яка зберігається в окремому приміщенні. А поруч з ним, також у окремому приміщенні, складені протигази. Згідно з вимогами WCM все візуалізовано, щоб люди розуміли, де що знаходиться і як до того швидко й безпечно підступитися. Загалом все приведено до ладу та розроблені графіки прибирання та проведення аудитів. Як зазначив Олег Шпетний, цінність системи 5S ще й в тому, що в ній закладені механізми не лише доведення до ладу, а ще й підтримки у гарному стані.

Категорії
Новини

Не стало ще одного героя-захисника – Костянтина Гулого

27 років Костянтин Гулий працював вогнетривником у фасонночавуноливарному цеху Ливарно-механічного заводу. У березні 2022 року він був призваний до лав ЗСУ.

«Костянтин був одним із найдосвідченіших працівників, якому можна було доручити найскладніші завдання, – говорить начальник ФЧЛЦ Геннадій Давиденко. – Він міг не лише сам гідно впоратися з усім, а й об’єднати людей, організувати команду. Він завжди знаходив «ключик» до кожного, був хорошим бригадиром. Робота вогнетривника – це футерування ковшів, заміна футеровки електропечей. Це важка праця, але Костянтин ніколи не скаржився і не відступав перед складнощами. Нам не вистачатиме його, та ми зробимо все, щоб зберегти пам’ять про нашого колегу-захисника».

Серце Костянтина Гулого перестало битися 3 травня 2024 року.

Висловлюємо щирі співчуття родині, колегам та друзям героя.

Категорії
Новини

Патріотична чаша для запорізьких металургів

У фасонносталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу виготовили шлаковозну чашу на замовлення колег із «Запоріжсталі».

Шлаковозні чаші для металургійного виробництва у ФСЛЦ виготовляють вже 17 років поспіль, але звичне завдання завжди має свої нюанси. Наприклад, для доменного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» у цеху вже цього року виготовили чаші, але дещо меншого розміру та овальної форми, а от запорізьким металургам потрібна була більша за розмірами кругла чаша. І це не єдина відмінність у технологічному процесі її виготовлення.

«Перед нами постало питання, де взяти спеціальний пісок для формувальної суміші, яку ми використовуємо для виготовлення ливарної форми, – говорить заступник начальника ФСЛЦ Андрій Черкасов. – Раніше ми привозили пісок з Часового Яру, зрозуміло, що це зараз неможливо, потім – з Пологівського родовища, але і тут на перешкоді стала війна. Ми почали шукати вихід і знайшли альтернативу. Тепер використовуємо металургійну суміш СМ-1. Це не природний пісок, а штучна суміш, яку ми привозимо з Запоріжжя. Її плюси – доступність та якість. Вона не потребує додаткової сушки, а одразу подається в бігуни, де перемішується. Потім вже готова формувальна суміш вирушає на дільницю виготовлення форм».

Така увага до ливарних пісків невипадкова. Адже неякісна суміш може призвести до деформації форми, виникнення тріщин, відхилення розмірів відливок, що вимагатиме додаткової механічної обробки. А це витрачені кошти, час та людський ресурс, з чим наразі проблема на всіх підприємствах, і ЛМЗ не виняток. З суміші далі формується заготовка – форма, яка йде під заливку. Потім сталеплавильна дільниця ФСЛЦ готує сталь та заливає її у форму, яка проходить термообробку на термообрубній дільниці, і там вже їй надають чистової форми.

«Наскільки мені відомо, то зараз ми ледь не єдине підприємство в Україні, яке виготовляє шлаковозні чаші, адже для цього потрібні спеціальні виробничі потужності, обладнання та відповідний персонал, – говорить заступник начальника ФСЛЦ Андрій Черкасов. – У нас все це є. Над виготовленням цієї чаші ми працювали майже чотири тижні. Попри всі складнощі ми вчасно та якісно виконали замовлення. І все завдяки майстерності та відповідальності наших землеробів, формувальників, стрижневиків, сталеварів, розливальників, газівників, обрубників, машиністів крану та газорізальників. Окрема вдячність формувальникам Віталію Заболотному та Артему Чеснову. І вже традиційна наша «фішка» – чашу ми пофарбували у кольори прапору України. У такому дизайні вона і «працюватиме» на «Запоріжсталі».

Категорії
Новини

Прес прокачано додатковим захистом

В устаткуванні гірничого департаменту є багато вузлів, де елементи з’єднані між собою способом напресування. Щоб відремонтувати ці вузли, їх спочатку розбирають, тобто розпресовують, а потім знову напресовують. Для цього використовують гідравлічний прес, потужний та безпечний. Також працівники дільниці з ремонту та виготовлення виробів ремонтного цеху гірничого департаменту, де й працює цей прес, вжили додаткових заходів для власної безпеки під час його роботи.

Як розповів слюсар-ремонтник РЦ ГД Валерій Кантицький, раніше використовували старенький прес, який був не таким продуктивним, а головне – не мав таких елементів безпеки, як новий. «Устаткування потужне, – розповідає Валерій. – Воно може тиснути на вузли із зусиллям 630 тонн. Але така потужність таїть у собі і ризики. Тому прес оснащений засобами безпеки, які відповідають сучасним нормам. Пульт керування дистанційний, що скорочує час перебування працівника у небезпечній зоні. Тоді як на старому пульті кнопки керування знаходилися безпосередньо на ньому. На новому пульті є аварійна кнопка вимикання, якою я миттєво зупиню процес, якщо помічу небезпеку. Є кінцеві вимикачі на самому пресі, які також дозволяють миттєво зупинити прес у разі небезпеки».

Але, попри всі ці конструктивні безпекові штуки, робота з пресом або поблизу нього все ж була досить ризиковою. Наприклад, під час розпресування-напресування вузлів інколи вилітають металеві елементи. Деякі з них розлітаються на десятки метрів. Щоб запобігти травмам, Валерій з колегами виготовили захисну решітку між пресом та пультом керування.

«Також ми огородили робочу зону пресу металевою огорожею по периметру, – продовжує Валерій Кантицький. – Сторонньому сюди потрапити неможливо, бо хвіртка зачиняється. Огорожа зупиняє елементи, що розлітаються, захищаючи колег, які працюють на дільниці. Особливо небезпечним було розпресування вал-шестерень від млинів РЗФ. Один лише підшипник цього вузла важить 700 кг! І якщо він лопається від тиску, то може вилетіти смертоносний ролик або уламок масою десятки кг. Тому ми замовили спеціальну кліть, в яку поміщається вал-шестерня перед розпресуванням. Зараз ми користуємося нею і відчуваємо себе у безпеці».

Олександр Шишка, інженер з охорони праці: «На цій дільниці є багато ризиків: тиск та уламки, що розлітаються, вогневі роботи, використання вантажопідйомних механізмів, загроза роздавлювання, робота з електроінструментами тощо. Ми допомагаємо працівникам запобігти ризикам. Тут працюють досвідчені люди, небайдужі до питань безпеки. Наприклад, вони самі запропонували, виготовити та встановити захисні решітки й огорожі. Дуже важливо прислухатися до людей. Хто як не вони найкраще розуміють, що потрібно для їхньої ж безпечної праці?».  

Категорії
Новини

Ремонт «горла» домни

Під час розширеного ремонту другої категорії шостої доменної печі був замінений засипний апарат домни. Вузли для нього виготовили фахівці Ливарно-механічного заводу, а демонтаж старого і монтаж нового засипного апарату виконали професіонали з цеху з ремонту металургійного устаткування № 2.

Засипний апарат можна назвати горлом домни. Адже його функція – забезпечити рівномірне та точне завантаження шихтових матеріалів (руди, коксу, флюсів) у доменну піч. Якщо шихтові матеріали завантажуються нерівномірно, це може призвести до «перегорання» або «недоварення» чавуну, що позначиться на його якості та зробить непридатним для подальшого використання. Не даремно ж кажуть: біда, коли пішло не в те горло. Через велике навантаження, фізичний вплив та агресивне середовище засипний апарат з часом зношується. За повноцінної роботи доменних печей засипні апарати замінювали кожні 10-12 місяців. Наразі міжремонтний період збільшили до 18 місяців, з огляду на зменшення інтенсивності робочого навантаження домен.

Засипний апарат ДП-6 відпрацював свій термін і його замінили під час останнього ремонту пічки. Довірили його професіоналам, яких дійсно можна вважати унікальними. Адже виконати ці роботи професійно, безпечно та якісно можуть ледь не єдині в Україні фахівці, і вони працюють саме в «АрселорМіттал Кривий Ріг» в ЦРМУ-2. Раніше наших колег навіть викликали на допомогу, для консультування та виконання подібних монтажних робіт до інших міст України.

Хоча роботи з ремонту-заміни засипного апарату ДП-6 проходили на непрацюючій  на той час печі, втім складнощів вистачало. Засипний апарат складається з декількох частин. Одразу ремонтники поєднали чашу, великий конус та газовий затвор. Цей вузол вагою 80 тонн підвезли до печі на залізничному візку і всі з’єднувальні роботи довелося проводити буквально на колесах. Другий вузол – це штанга великого та малого конуса заввишки 15 метрів, її на платформу встановили вертикально, закріпили, з’єднали з бункером-накопичувачем і теж відправили на монтаж, а далі – знову підйом на висоту печі.

«Ви тільки уявіть собі, що всі роботи з демонтажу та монтажу вузлів апарату нам доводилося виконувати за допомогою лебідки головного підйому доменної печі. Для цього вантажопідйомність лебідки збільшили до 120 тонн, їй на підмогу залучили ще 8 лебідок, розташованих на колошниковому майданчику, адже вага вузлів апарату сягала до 80 тонн кожен, а демонтувати їх для заміни доводилося з висоти майже 50 метрів, – розповідає заступник начальника ЦРМУ-2 Євген Лєжепьоков. – Монтажники працювали фактично у повітрі, тому особлива увага була приділена охороні праці. Ми виконали надзвичайно важливу і відповідальну роботу за сім діб. Три з них витратили на демонтаж і чотири – на монтаж. Особливо хочу за це подякувати бригадирам монтажників Олексію Демченку (зараз він у лавах ЗСУ), Сергію Кухті та Максиму Зимі, слюсарю Миколі Мечинському, старшому майстру Олександру Самойлову та майстру Дмитру Пономарьову».

На разі засипний апарат ДП-6 успішно функціонує у складі печі. А ремонтники розпочали роботу над новим завданням.

«Ми готуємо до ремонту засипний апарат ДП-8, – говорить Євген Лєжепьоков. – І вже взялися за ремонт газового затвора, паралельно готуємось до демонтажу засипного апарату: встановлюються лебідки на самій печі, ув’язуються відвідні блоки. Складність полягає в тому, що ці роботи зараз виконуються на працюючій печі. Тому все робимо у газозахисній апаратурі. Але я впевнений, що і з цим завданням ми теж впораємося відмінно, адже в моїй команді працюють лише професіонали, яких ще в нашій країні треба пошукати!»