Позначка: допомога

Категорії
Новини

Хочеш допомагати – долучайся до волонтерського проекту «Разом»

Проект від «АрселорМіттал Кривий Ріг» покликаний допомогти переселенцям краще пізнати місто, познайомить їх з об’єктами промисловості, завдяки яким воно живе, та сприятиме налагодженню їх життя у новій громаді.

Через війну багато людей змушені були покинути власні домівки та шукати притулок у інших містах. Кривий Ріг прихистив понад 50 тисяч людей і тепер інтегрує нових мешканців у своє життя. «АрселорМіттал Кривий Ріг» долучився до цієї важливої місії.

Для чого це потрібно?

Щоб нові мешканці відчували Кривий Ріг своєю новою домівкою, важливо інтегрувати їх у життя нашого рідного міста. Адже потенціал будь-якого міста формують небайдужі люди. Кожен переселенець має свої культурні надбання та професійну цінність, яка може збагатити нашу спільноту. Після перемоги ми разом відбудовуватимемо країну і разом розвиватимемо місто.

Кривий Ріг – має багато можливостей для розвитку, і дуже важливо, щоб переселенці побачили ці можливості для себе й долучалися до суспільного життя свого нового міста-домівки. Зміцнювати взаємини з місцевими мешканцями необхідно вже зараз.

З якими проблемами зіштовхуються переселенці?

  • У іншому місті все по-новому. Їм потрібно звикнути до нових реалій, нових умов, нового оточення, зрозуміти культуру, інфраструктуру та темп нового міста.
  • Уявити межі Кривого Рогу довжиною у 126 кілометрів і розуміти його «участки» й «квартали» зовсім не просто. Крім того, кожен район є маленькою спільнотою зі своєрідною атмосферою, у яку теж потрібно зануритись.
  • Серед труднощів – особлива логістика міста. Адже потрібно підібрати школу, знайти необхідні магазини тощо.

Як криворіжці можуть допомогти з інтеграцією?

Для того щоб нові мешканці відчули себе частиною криворізької спільноти, необхідно встановити зв’язки з місцевими. Наші центри для внутрішньо переміщених осіб можуть забезпечити людей усім необхідним, проте не можуть дати нових друзів та знайомих. Адаптуватися у чужому місті допомагають соціальні контакти. У кожного з нас є знайомий стоматолог, перукар, майстер манікюру тощо. Ми краще знаємо, де можна щось купити та яким транспортом туди доїхати. Коли ви ділитесь контактом або будь-якою інформацією про місто та його інфраструктуру – ви інтегруєте людину у нашу спільноту.

Проте прийти просто так до помешкання переселенців і пропонувати їм допомогу чи якісь послуги не можна з огляду на безпеку, права на особистий простір та звичайну тактовність. Але є інший, більш ефективний спосіб нетворкінгу.

Щоб створити умови для взаємодії переселенців з активними мешканцями міста, волонтери «АрселорМіттал Кривий Ріг» у співпраці з виконкомом міста та комунальним підприємством «Інститут розвитку міста» Криворізької міської ради організовують різноманітні заходи в рамках проекту «Разом».

Протягом липня команда волонтерів провела 30 заходів під гаслом «Кривий Ріг – місто можливостей» у 21 центрі, де мешкають переселенці, а саме:

  • Зустрічі-знайомства «Кривий Ріг – місто можливостей»;
  • Оглядові екскурсії «Відкрий для себе Кривий Ріг»;
  • Творчі майстер-класи для дітей та дорослих;
  • Профорієнтаційні бесіди та інши корисні заходи.

А щоб вони краще розуміли контекст, у якому ми живемо, відправились з ними у маленькі подорожі у центр міста, і показали звідки почалася його промислова історія. Також відвідали алеї корисних копалин у парку імені Федора Мершавцева та показали чим багата криворізька земля.

Завітали до найбільшої міської бібліотеки на проспекті Поштовий, у якій розміщена потужна база професійної та історичної літератури про місто.

Крім того, познайомили їх з металургійним гігантом «АрселорМітал Кривий Ріг». Адже це підприємство найбільший роботодавець у місті, і після перемоги нові мешканці можуть здобути кваліфікацію в його університеті й працювати на благо Кривого Рогу та всієї країни.

Для дітей волонтери підготували майстер-класи – робили патріотичні ляльки мотанки, плели прикраси із бісеру тощо. Ці заняття зацікавили також і дорослих, тож вони із задоволенням приєднались – навіть у таких дрібницях помітна готовність переселенців працювати разом.

«Ми вдячні Наталії Кулішовій, директору нашого центра, і компанії “АрселорМіттал Кривий Ріг” за таку зустріч. Хочу відмітити простоту спілкування з волонтерами, бо для нас зараз це дуже важливо. Легкі спокійні бесіди – те, що потрібно. Нам так цікаво розповідали про місто, про всі ці ГЗК. А ще подали багато ідей для дозвілля, щоб ми почувалися в місті комфортніше. Також ми обговорили головне питання – це працевлаштування. Нам розповіли про університет АрселорМіттал, в якому можна здобути необхідну кваліфікацію. Ми приїхали з Донецької, Луганської, Херсонської, Харківської, Сумської та Миколаївської області, і хочемо залишитись у Кривому Розі, тому ця інформація нам корисна. Я й інші переселенці дуже задоволені та чекаємо наступні зустрічі, творчі вечори, майстер-класи з іграми для дітей та дорослих, екскурсії тощо», – Валерія Плотнік, переселенка з міста Краматорськ Донецької області.

Долучайтесь до активної команди волонтерів «АрселорМіттал Кривий Ріг», знайомтесь з цікавими й творчими людьми, налагоджуйте нові зв’язки, розвивайте й вдосконалюйте навички спілкування, організації заходів та отримуйте новий досвід – станьте частиною змін у своєму місті та у своїй країні.

Наші контакти: 067-675-08-61

Зареєструватися

Категорії
Новини

Допомогли тим, кому важче

Підприємство надало допомогу мешканцям Гречаноподівської територіальної громади Криворізького району,

Як розповів заступник сільського голови з комунальних питань Павло Шапар, керівництво громади звернулося до «АрселорМіттал Кривий Ріг» з проханням. В цей складний час громада попросила допомогти з продуктами харчування для людей, які найбільше цього потребують. Компанія відгукнулася на запит і надала гуманітарну допомогу зі свого стратегічного запасу. «В селах громади мешкають внутрішні переселенці з тимчасово окупованих територій. Люди прийняли їх по домівках, як рідних. Їм необхідна допомога. Також є потреба підтримати ветеранів другої світової, дітей війни. Дякую вашому підприємству від всієї громади за те, що відгукнулися. Харчі, як бачите, вже завантажені, веземо їх у громаду. З них будуть сформовані продуктові набори і роздані людям», – розповів Павло Шапар.

Для гуманітарної допомоги мешканцям Гречаноподівської громади підприємство передало 500 кг курячого філе, 400 кг курячої печінки, 240 банок риб’ячих консервів, 100 пачок згущеного молока по 1 кг кожна, а також чай та цукор.

Звичайно, нашому підприємству зараз дуже важко. Стоїть питання виживання та збереження трудового колективу. Але навіть в такій критичній ситуації важливо не залишатися осторонь і допомагати тим, хто через війну втратив домівки і потребує елементарного. Нагадаємо, у червні підприємство відвантажило 26 тонн овочів зі своїх стратегічних запасів для потреб внутрішньо переміщених осіб, які приїхали до Кривого Рогу із зон бойових дій.

Категорії
Новини

Побачив підозріле – дій правильно

Ця інформація допоможе виявити вибухонебезпечні предмети та підкаже, що робити далі.

Збройні сили України разом з нацгвардією та бійцями тероборони надійно захищають Кривий Ріг від ворога, тому ми маємо змогу спокійно працювати. Але кожен з нас має бути готовим протидіяти потенційним загрозам, серед яких – вибухонебезпечні предмети (ВНП).

Реальною загрозою можуть стати як боєприпаси, що не розірвалися під час обстрілів чи бомбардувань (ракети, снаряди, авіабомби тощо), так і вибухівка, встановлена диверсійно-розвідувальними групами ворога. Якнайшвидше їх виявити – задача № 1. Щодо боєприпасів, то кожен з нас бачив їх зображення по телевізору або в інтернеті. Але є ще елементи касетних боєприпасів, які не схожі на те, що ми бачили раніше. Кульки, циліндри, «воланчики», «радіодетальки» – кожен з них є окремою «бомбочкою», і може вибухнути щомиті. Саме такі безневинні на перший погляд предмети 2 квітня забрали життя батька й сина з Інгульця, які чомусь вирішили принести незнайомі циліндрики додому.

Якщо ви побачите сумки, згортки, пакети, коробки там, де їх не мало б бути, то не проходьте повз них. Це може бути вибухівка. Незнайомі предмети, від яких тягнуться дротики чи мотузки, також можуть бути загрозою. Міни промислового виробництва ми також всі бачили по ТБ та в інтернеті. Але є так звані міни-сюрпризи. Вони маскуються під мобільні телефони, іграшки тощо. Тож якщо ви побачите щось подібне там, де його не було раніше і не мало б бути, то це також вважайте вибухонебезпечним предметом.

Якщо ви виявили щось з вищезазначеного, то не можна:

 – самотужки намагатись визначити вибухівка це чи ні, для цього є спеціалісти

– торкатися предмета, накривати чи засипати його, поливати рідиною

– направляти на нього світло, підігрівати, або створювати поруч гучні звуки

– розмовляти поруч по телефону або рації.

Від вищезазначеного ВНП може здетонувати.

Що треба зробити працівникові, який виявив підозрілий предмет:

– відійти на безпечну відстань, не менше ніж 100 метрів

– сповістити про знахідку керівникові свого підрозділу або начальнику зміни.

Це все! Далі буде діяти керівник.

Дії керівника в разі отримання інформації про ВНП:

– передати інформацію старшому змінному диспетчеру за телефонами: 91-612, 91-613, 91-614;

– вжити заходів щодо недопущення до місцезнаходження ВНП кого-небудь;

– позначити місце знаходження ВНП або огородити його, попередити про підозрілий предмет людей, які знаходяться поруч;

– не торкатись підозрілого предмету самому та не дозволяти цього іншим;

– відвести на безпечну відстань людей та тварин;

– призупинити будь-які роботи поблизу, які можуть викликати дотик до ВНП або його зміщення;

– по можливості, чекати прибуття представників департаменту з безпеки, або піротехнічної служби поблизу місця виявлення ВНП.

Виконання елементарних правил рятує життя. Бережіть себе і тих, хто поруч!

Категорії
Наші люди

Як лідерські якості допомагають криворізьким героям в тилу?

Поки триває війна, доменний цех №1 – живе серце підприємства. І б’ється воно завдяки команді доменників, зокрема ремонтників. Насправді люди займаються тут не тільки ремонтом та обслуговуванням різноманітного обладнання. Вони налаштовують ефективну енергетичну комунікацію, щоб забезпечити усі потреби підприємства, починаючи від освітлення в цехах до безперервної роботи доменних печей.

Особистісні якості, які розвиває «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це цінність, якою можна творити дива. Навички комунікації між людьми з різними характерами, вміння поставити цілі, організувати людей, розподілити обов’язки, та виконати завдання у короткі терміни – це те, що дає своїм співробітникам підприємство. Це ті якості, які були вкрай необхідними у перші дні війни для нашої згуртованості та міцності у тилу.

У березні підприємство призупиняло виробництво, зокрема й роботу доменних печей. Проте старший майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1 Сергій Салтан розповідає, що частина обладнання виводилась з системи, але роботи в цеху від того в них не зменшилось.

В суспільстві існує думка, що доменну піч не можна зупиняти взагалі, але це не так.

«Головне правильно робити зупинку, контролювати все і планувати кожен наступний крок. Кожна пауза в роботі обладнання, звісно, залишає по собі слід, тому це вимагає від нас знань, як і коли його обслуговувати, та вмінь ввести в експлуатацію», – каже Салтан.

Сергій працює на підприємстві з 2000 року, пройшов шлях від електромонтера до майстра. Зараз організовує робочий процес, координує роботу підлеглих працівників і контролює результат.

«Коли я прийшов на підприємство, в мене почали розвиватися нові якості. Завод навчає тебе дисципліни й відповідальності. Ефективність твоєї роботи не може бути не помітна. Від електромонтерів залежить якість роботи обладнання й безпека праці колег. Робота майстра вимагає від мене таких вмінь, як організація роботи персоналу, чітке формулювання завдань й розвинуті комунікаційні навички. Адже тут ти відповідаєш не лише за себе, а й за інших. І якщо щось іде не так, треба вчасно зупинити процес, виправити та навчити людину, щоб вона отримала певні навички і не допускала помилок», – продовжує Сергій Салтан.

Заступник начальника цеху з ремонту електроустаткування доменного цеху №1 Євгеній Виноградов відзначає ініціативність Салтана.«Наприклад, до війни на підприємстві збільшились плани виробництва чушкового чавуну, і було прийнято рішення розширити площу для його завантаження. Але вантажний кран був не придатний для підйому великого об’єму чушок. Сергій швидко зреагував на це і запропонував замінити старий кран на новий, щоб не знижувати темпи відвантаження продукції та працювати на максимум», – розповів Виноградов.

Набуті якості стали в пригоді Сергію й в іншій діяльності. Коли почалася повномасштабна війна, він був у відпустці й одразу поїхав до Саксаганського райвиконкому запропонувати свою допомогу – так і пристав до волонтерської групи, яка там збиралась.

«Я не сидів на місці, намагався знайти, де можна прикласти свої сили й бажання допомогти, хоча б особистим автотранспортом. Коли виникла потреба у створенні блокпостів, я звертався до керівництва підприємства з проханням виділити пісок. Буквально одразу  отримав дозвіл і вже через 3 години зустрічав завантажену машину. Також робили там освітлення хлопцям. Дуже вдячний за розуміння, підтримку та допомогу з усіма нагальними потребами Владиславу Поліщуку, Євгенію Виноградову, Антону Яцеленку, Віктору Рожкову, Віталію Касьяну», – розповідаєСергій.

Волонтерів часом сприймають як збирачів необхідних речей, та вони роблять набагато більше. В цій діяльності дуже важлива міжособистісна комунікація.

«Те, що допомагало мені з професійної діяльності – це навички комунікації між людьми з різними характерами. Це дав мені завод. Тут також потрібно і цілі поставити, й організувати людей різного віку та професій, й розподілити обов’язки, та виконати їх у короткі терміни. В нас не було ніякого перехідного періоду для того, щоб ближче познайомитись з людьми. Однак, як і на підприємстві, всі збирались колективами, і виконували певні задачі, для досягнення спільної мети. Мені пощастило працювати з найкращими. Волонтери – це настільки віддані Батьківщині люди, які готові жертвувати багато чим. Надзвичайні люди – повністю занурюються у роботу і працюють до повної виснаги, щоб зробити свій внесок більш вагомим. Коли нам потрібні були робочі руки, ми дзвонили усім, кого знаємо і можемо підключити, і вже за кілька хвилин приходила підмога – це неймовірно. Цей мій досвід не передати словами. Я щиро дякую усім!», – доповнюєСергій.

Сергій Салтан – один з комунікаційних містків між підприємством та військовими. Він активно допомагав та забезпечував їх усім необхідним для захисту міста. За цю співпрацю Криворізька військова адміністрація висловила йому подяку.

Категорії
Новини

Паличка Коха не спить. Будьте обережні!

Через війну захворюваність на туберкульоз почала зростати. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, у квітні у країні зафіксовано 1 607 нових випадків туберкульозу, а у травні ця кількість зросла до 1 740.

Причиною росту захворюваності медики називають стрес, нестачу їжі та належних умов на окупованих територіях і в зоні бойових дій. А також виїзд хворих зі своїх регіонів через війну, їх знаходження у великому скупченні людей: на вокзалах, транспорті, місцях очікування тощо. Через обстріли, бомбардування у населених пунктах нищиться медична інфраструктура, тож хворі часто залишаються без доступу до обстежень, лікування, медикаментів.

За словами головного лікаря медичного центру «Стіл Сервісу» Наталії Гардань, на нашому підприємстві ситуація з туберкульозом під контролем. Завдяки регулярним флюорографічним обстеженням робітників хвороби виявляються вчасно, тож запущених і несвоєчасно виявлених форм туберкульозу у нас немає. «Усі знімки обов’язково переглядають два фахівця, щоб не пропустити жодного натяку на хворобу. Якщо є підозра, чи у лікарів виникають сумніви стосовно здоров’я пацієнта, його направляють на консультацію до тубдиспансеру. У минулому році отримали консультацію 34 робітника, підтвердили діагноз у 6-ти. За шість місяців поточного року на консультацію направлено 13 осіб, туберкульоз підтверджений у трьох. Це не значить, що інші працівники, які отримали консультацію фахівців, виявились здоровими. Після виключення діагнозу  туберкульоз, що є небезпечним для оточуючих, їм було встановлено інші, нажаль, більш небезпечні для самого хворого діагнози» – додає  Наталія Гардань.

Незважаючи на контрольованість ситуації медики попереджають, вона може погіршитися будь-якої миті. Хвороба передається повітряно-крапельним шляхом, рідше через молоко хворих тварин. Хворий з активною, відкритою формою туберкульозу є найбільш небезпечним для оточуючих, тому що виділяє від 20 млн до 6 млрд мікобактерій (паличок Коха). Ми можемо вдихнути їх і навіть не помітити.

Звісно, нас захищає імунна система, але через війну і  стрес імунітет теж може дати збій. Особливо людину мають насторожити тривалий кашель або постійне покашлювання, немотивована слабкість, нічний піт, різка втрата ваги, стійке, тривале підвищення температури тіла до 37,0-37,5 градусів, задуха при невеликому навантаженні.

Тому фахівці медцентру радять систематично раз на рік проходити флюорографічне обстеження. Навіть затримка на день або два може зіграти із хворим злий жарт.

Робітники підприємства мають можливість пройти флюорографію у  пересувному флюоропоїзді (за будівлею поліклініки МВ) та у флюорографічному кабінеті поліклініки ГД.

Записатися на флюорографію можна за телефонами:

 поліклініка МВ: 067 532 39 92

 поліклініка ГД :067 696 4 658

Кислотостійка бактерія, що викликає туберкульоз не боїться висихання, холоду та дезінфекції звичайними, низькопроцентними розчинами.

У річковій воді інфекція може жити до 5 місяців, у ґрунті – від 3 місяців до 2 років, в темному місці при кімнатній температурі – про­тягом 4 місяців, при розсіяному світлі — до 1,5 місяця, у вершковому маслі, яке знаходиться в холодильнику – до 30 діб, у молоці – 14-18 діб.

Категорії
Наші люди

Ковальский фронт – біля печей та молотів

«Говорімо українською! Хоча вона в мене й недосконала, але по-іншому не можу, бо рідна мова, то зараз мій захист, моя сила, моя зброя», – з цього розпочав нашу розмову коваль на молотах та пресах шахтоуправління гірничого департаменту Анатолій Моторін.

20 років тому Анатолія взяла у полон стихія вогню та металу. Сьогодні він не на передовій, але за словами Моторіна,  біля печей та молотів теж гаряче. Його допомога Україні – це нелегка праця на рідному підприємстві. Він єдиний коваль в гірничому департаменті, але з усмішкою каже, що роботи вистачить десятьом.

Ковальській майстерності Моторін навчився вже в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його вразило, як вогонь примушує коритися міцний метал і як з одного й того ж шматка металу можна зробити безліч різних речей. Та щоб впоратися з такою роботою, потрібно знатися на хімії, металоведенні, термообробці, вміти читати креслення та мати просторове мислення. Саме тому Анатолій багато вчився, набував досвіду, і це допомогло йому стати професіоналом в улюбленій справі.

Головним своїм завданням Моторін вважає не підвести в першу чергу тих, хто воює за життя України зі зброєю в руках, а ще своїх колег – гідно впоратися з усім обсягом ремонтних робіт. Щодня коваль виливає та кує для шахти робочий інструмент, регуляційні гайки, болти, дуги для електровозів, будівельні скоби та безліч інших корисних речей. В ковальському  «портфоліо» Анатолія понад 100 найменувань різних виробів. Моторіну подобається постійно опановувати нові професійні техніки, виробляти нову продукцію. Особливо до серця йому прийшлася «захисна продукція», виготовленням якої він займався у вільний від основної роботи час.

«Майже з перших днів ми з колегами вирішили, що маємо допомагати із захистом підприємства, міста та країни. Почали розмірковувати, а що ми можемо? Заглянули в інтернет і взялися за виготовлення «їжаків» проти колісної та бронетехніки. Кожну вільну хвилину використовували для цього, але дбали й про те, щоб виробничий фронт не «провисав», адже в цей час розпочалися ремонти у шахті. Пишаюся тим, що моя праця потрібна, як ніколи, і до того ж – на всіх фронтах», – каже Анатолій.

Працює Моторін завжди із задоволенням і не жалкує, що колись обрав саме ковальську справу, адже вона творча і дає змогу розвиватися, рухатися вперед. «На жаль, зараз я дуже мало часу приділяю родині, бо крім роботи є ще й волонтерство. Та сім’я це розуміє. Дружина та донька теж допомагають нашим захисникам, плетуть сітки. А от коли здобудемо перемогу, то я одразу ж вирушу на рибалку. Відверто кажучи, скучив вже за цією мирною справою. А потім всією родиною поїдемо до нашого українського Криму. Вірю, що і ця наша мрія обов’язково здійсниться!» – говорить Анатолій Моторін.