Історія нашого підприємства, від самого дня народження 4 серпня 1934 року, це історія витримки, історія розвитку, історія невпинного руху вперед, історія наших людей. Кожен рік гартує нас. І кожного року ми доводимо, що разом можна подолати будь-які перешкоди.
Цей день вже впродовж 91 року є визначною датою для десятків, і навіть сотень тисяч людей, які тут працювали раніше, працюють зараз і працюватимуть у майбутньому. Ми вдячні і шануємо усіх, хто будував цей завод, хто відбудовував його після Другої світової війни, хто вів його крізь економічні кризи. Досвід наших ветеранів є нашою опорою. А енергія молоді, яка приходить до нас, є нашою надією.
Я також дякую усім, хто сьогодні залишається вірним цьому підприємству, щодня приходить на роботу попри сирени, обстріли, хто тримає обладнання і тримає моральних дух у своїх колективах. Ви всі – історія цього підприємства. Ми також завжди пам’ятатимемо усіх наших працівників, які віддали свої життя на полі бою.
Бажаю усім миру – бо це те, чого прагне кожна людина в Україні. І зараз кожний робить все можливе для наближення Перемоги – ось тоді свято буде справжнім. Наша міцна сталь – це символ витримки та незламності. Ця сталь є в кожному з вас, саме тому наші люди ніколи не пасуватимуть перед труднощами і здатні досягати неймовірних результатів. Бажаю здоров’я і здійснення мрій.
З повагою та вдячністю,
Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»
У гірничому департаменті з’явився новий вахтовий автомобіль, який доставляє працівників ГТЦ та рудоуправління до робочих місць.
«Це наша новенька «вахтовка» «Scania», – з гордістю розповідає начальник автоколони № 3 ГТЦ Дмитро Ципченко. – Вона така ж чудова, як і нещодавно отриманий потужний маневрений самоскид цієї ж шведської фірми. Самоскид працює у кар’єрах і показав себе якнайкраще щодо безпеки, функціоналу, зручності та комфорту. Він возить щебінь для ремонту й будівництва кар’єрних доріг, виконує інші важливі завдання. У складі нашої колони – допоміжний спецтранспорт, але без цієї техніки видобуток руди неможливий».
Дмитро розповів, що їхні спецавтомобілі доставляють у кар’єри все необхідне для ремонтів гірничого обладнання, будівництва доріг тощо. Також колона має підйомні автокрани, без яких неможливий ремонт екскаваторів, бурових верстатів та іншої техніки безпосередньо у кар’єрах. А один з кранів має вантажність аж 90 тон. В автоколоні є автовишки для роботи електриків та інша необхідна техніка. А серед найвідповідальніших перевезень – доставка людей на робочі місця в кар’єри рудоуправління гірничого департаменту.
«Не дивлячись на важке становище підприємства, викликане повномасштабним вторгненням, виділяються кошти для придбання нових автотранспортних засобів, які безпечно та з комфортом перевозять працівників нашого підприємства. Це дуже добре, бо безпека людей – понад усе, – продовжив Дмитро. – Кілька років тому ми вже отримували нові «вахтовки», вони якісні, комфортні, але це авто найкраще. Так говорять люди».
Чверть століття працює водієм на нашому підприємстві Микола Агейкін. Він був водієм самоскида, автокрана та іншої техніки. Саме він зараз кермує новенькою «вахтовкою».
«Мені є з чим порівнювати, і скажу відверто – це авто неперевершене, – говорить Микола. – Машина потужна – 280 кінських сил, що дає запас потужності під час пересування кар’єрними дорогами. Йде дуже м’яко. А ще дуже зручна система керування. Коробка-автомат сама обирає оптимальні режими роботи, що дозволяє сконцентруватися на тому, щоб безпечно доставити людей, а не перемикати передачі. До речі, є ще й так зване гірниче гальмо або ретайдер, який автоматично гальмує на спусках, і добре справляється зі своєю функцією. Кермо крутиться легко і плавно, що робить керування зручним».
У пасажирському салоні нового авто – 26 дуже зручних м’яких сидінь. А ще одне не менш зручне пасажирське сидіння – у кабіні. Крісло ж водія ще й має спеціальну подушку, яка максимально амортизує. Та й система амортизації всього автомобіля відмінно справляється під час руху кар’єрними шляхами. Всі сидіння оснащені пасками безпеки, а якщо хтось сів і не пристебнувся, то лунає сигнал, який чує і водій.
«Я ретельно слідкую за тим, щоб всі користувалися пасками, бо від того залежать життя. Нова машина не лише безпечна, а ще й комфортна. Клімат-контроль підтримує температуру у кабіні та у салоні на заданому рівні, наприклад, 22 градуси за Цельсієм, – пояснює Микола Агейкін. – Тому в автомобілі комфортно, особливо якщо на вулиці пекельна спека. А ще не треба відчиняти вікна, щоб продувало, тому пиляки не потрапляє. Для обігріву в зимовий період є дві пічки, також у кабіні і в салоні. На кермі є джойстик, за допомогою якого я можу відрегулювати положення бокових дзеркал. А система з п’яти відеокамер, закріплених з різних боків машини та у пасажирському салоні та монітора у кабіні, на який виводиться зображення з камер, я можу бачити все на 360 градусів і своєчасно зупинитися, якщо в зону руху потрапить людина чи інше авто. А двигун відповідає екологічному стандарту «Євро-6». Ця машина дійсно найкраща!»
Олег Котов працював у доменному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». У 49 років він перевівся до управління залізничного транспорту гірничого департаменту і вивчився на помічника машиніста тепловоза. «Як на мене, то було сміливо – у вже не юному віці так круто змінити життя, – розповідає заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Але склалося враження, що цей чоловік знає, чого він хоче. Навчався наполегливо, успішно пройшов курс, добре склав іспити і став до роботи. Спочатку екіпаж Олега перевозив залізорудний концентрат, а потім долучився до транспортування руди. За ті місяці, які Олег Котов працював, поки не був мобілізований у квітні цього року, він показав себе сумлінним працівником. Швидко засвоював необхідні навички, був врівноваженим, спокійно виконував виробничі завдання. Його спокій та впевненість вражали. У перспективі Олег міг стати першокласним машиністом. Але війна забирає найкращих. Завжди його пам’ятатимемо».
Солдат Олег Котов загинув, виконуючи бойове завдання, 1 липня 2025 року поблизу населеного пункту Красне Перше, Куп’янського району що на Харківщині. В УЗТ ГД працює помічником машиніста тепловоза його син Сергій, який влаштувався на роботу разом з батьком, і відгуки про Котова-молодшого лише позитивні.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам воїна, який віддав життя за волю України.
Напередодні професійного свята металургів та гірників найкращі працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг», «Ливарно-механічного заводу» та «Стіл Сервісу» отримали нагороди.
Присутніх на церемонії нагородження привітав генеральний директор нашого підприємства Мауро Лонгобардо. Виконувачка обов’язків генерального директора Олена Бізяєва подякувала металургам та гірникам за сумлінну працю й професіоналізм. Щирі слова подяки вона висловила нашим працівникам, які зараз боронять Україну, захисникам, які вже повернулися з війни до своїх цехів, а також ветеранам, які своєю працею створювали історію підприємств. Олена Бізяєва побажала всім натхнення, миру, здоров’я та родинного затишку. Вона вручила кращим з кращих найвищу нагороду підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Найвищу відзнаку підприємства отримали Ігор Лисенко з агломераційної фабрики, Олександр Петровський з шахтоуправління ГД, Андрій Олійник з гірничого департаменту, Роман Каренов з коксохімічного виробництва, працівник сортопрокатного цеху № 1 Родіон Вишняков, Наталія Шершень із залізничного цеху № 1, Юрій Буслов з цеху водопостачання, Олег Савченко з адміністрації з технології та стратегії, представник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 Євген Лежепьоков,Валерій Шевчук з департаменту автоматизації технологічних процесів, Максим Хілковський з ремонтно-монтажного цеху № 3 ЛМЗ, та працівниця ПП «Стіл Сервіс» Валентина Кульбіда.
Диплом «Кращий за професією» отримав ветеран російсько-української війни, старший розливальник сталі конвертерного цеху Валерій Микитенко. Ще троє ветеранів російсько-української війни – Руслан Сафаров, Ростислав Піскарський та Юрій Прокопенко – отримали подяки підприємства.
Відзначаючи внесок працівників підприємства у підтримку та захист міста від імені міської влади наших працівників привітав заступник міського голови Олександр Фіщенко: «Хочу подякувати вам за те, що ви виготовили п’ять тисяч захисних виробів для оборони міста, допомагали технікою і брали участь у створенні фортифікаційних споруд. Понад 3 тисячі ваших працівників стали на захист України. На жаль, багатьох з них вже немає, вони дивляться на нас згори. Низький їм уклін і дяка вам за те, що ви підтримуєте родини захисників. Ваше керівництво вживає всіх заходів, щоб у ці складні часи підприємство функціонувало. Щиро дякую за те, що ви працюєте, сплачуєте податки і своєю працею наближаєте нашу перемогу». Олександр Фіщенко вручив Почесну грамоту виконкому міської ради працівникові цеху технологічного водопостачання ГД Олександру Ноздріну, а ще дев’ятеро наших працівників отримали грамоти виконкому міської ради.
Почесні грамоти та подяки Інгулецької районної у місті ради наші працівники отримали з рук виконувача обов’язків голови ради Ігоря Лисенка. Також наших працівників привітали в.о. заступника генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Андрій Олійник та заступник генерального директора з постачання Олександр Білянський. Вони вручили працівникам грамоти, подяки підприємства та дипломи «Кращий за професією. Від імені найчисельнішої на підприємстві профспілкової організації (металургів та гірників України) присутніх привітала голова ПО ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ПМГУ Наталя Маринюк. Вона вручила нагороди найкращим членам профспілкової організації, що працюють на нашому підприємстві.
Серед тих, хто отримав диплом «Кращий за професією» – водій тягача-важковоза Віталій Аббасов: «Я вожу найважчі вантажі на нашому підприємстві, такі як ковші для рідкого чавуну, чаші шлаковозів, засипний пристрій доменної печі тощо. Мої вантажі сягають 40-50 тонн. А одного разу я перевозив виріб вагою 57 тонн. Без цього всього металурги працювати не зможуть, тож робота моя дуже потрібна. Щоб перевозити такі важкі й великі вантажі, треба бути максимально уважним. Допомагає досвід роботи з 2016 року. А вантажить мені на причеп ці вироби наш кранівник Сергій Марченко своїм потужним краном «Лібхер». Сергій справжній майстер! І до речі він також отримав нагороду. Вітаю всіх колег з професійним святом! Бажаю, щоб війна якнайшвидше завершилася нашою перемогою, всі захисники повернулися у цехи неушкодженими, і щоб наше підприємство процвітало».
Олександр Петровський працює заступником головного інженера шахтоуправління ГД. Сьогодні він отримав нагрудний знак «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». «Я відповідаю саме за напрямок підземного будівництва у шахті, – говорить Олександр. – Моє завдання – організувати роботу так, щоб колегам було безпечно працювати. Прийшов я працювати на шахту після вишу гірничим робітником. Потім став майстром. А пізніше – заступником головного інженера. Дуже приємно, що мою роботу високо оцінили. Взагалі-то я маю за правило працювати так, щоб результати моєї роботи не було соромно показати людям».
Більш ніж 30 років працює в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Валерій Микитенко. Він старший розливальник сталі конвертерного цеху. Валерій повернувся з війни. Він воював під Куп’янськом, захищав Бахмут, був командиром взводу Національної гвардії. Після демобілізації повернувся до рідного цеху. Розливальник сталі – це справжня чоловіча важка робота з розплавленим металом, і робить він її якісно. «Вітаю всіх колег з Днем металургів та гірників! Шановні, працюйте на нашу перемогу!», – сказав Валерій Микитенко.
Працівник залізничного цеху № 2 Вадим Куропятник отримав грамоту підприємства. 22 роки тому прийшов він на підприємство юним помічником машиніста тепловоза, набрався досвіду, став машиністом. «Я люблю свою роботу і роблю її із задоволенням, – усміхається Вадим Куропятник. – Хоча робота непроста, небезпечна. Важко навіть уявити це підприємство без залізничного транспорту. Цех – це моє життя. А колектив у нас найкращий. Дружний, міцний, професійний! Я пишаюся, що працюю разом з такими людьми. Зі святом всіх нас! З Днем металургів та гірників!».
Вже четвертий рік поспіль ми відзначаємо цей день в умовах війни. Кожен день перевіряє нас на витримку, на вірність обраній професії. Ми всі проживаємо непрості часи – ми втомлюємося, іноді розчаровуємося. Але не зупиняємося. І не припиняємо вірити в Перемогу і в краще майбутнє.
Металургія завжди була і є фундаментом економіки. І для нашого міста, і для України дуже важливо, щоб підприємства гірничо-металургійної галузі працювали. Наші металургі і гірники доводять щодня, щозміни роблять для цього все можливе. Це наш внесок в перемогу, в майбутнє.
Ваш внесок в розвиток галузі не має ціни. Металургія – це не просто стіни цехів, не просто високі стелі, труби, вежі. Металургія – це не лише сучасні агрегати, величезні крани, домни, які плавлять чавун. Металургія – не лише готова продукція, заготовка, катанка, арматура, все, що ми поставляємо нашим клієнтам. Все це, звісно, дуже важливо. Але найголовніше, металургія – це люди. Це всі ви – коксохіміки, збагачувальники, агломератники, доменники, сталеплавильники, прокатники, ремонтники, енергетики. Це тисячі наших людей, які тримають це підприємство. Не всі вони – у спецодязі. Велика частина зараз вдягнена у військову форму. Але вони теж металурги та гірники – наші сталеві захисники.
Я надзвичайно вдячний людям, які героїчно працюють попри усі загрози, які не кидають завод в ці важкі часи, які повертаються до нас після військової служби, які приходять до нас на роботу. Також ми завжди пам’ятатимемо металургів та гірників, наших колег, які поклали життя за наш захист, щоб ми могли працювати сьогодні і в майбутньому.
Сталь, яку ми виробляємо, це символ – символ криворізької стійкості і української незламності. І ми робимо і зробимо все, щоб відбудувати країну і відновити мир і спокій!
Зі святом! З Днем металурга та гірника!
Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Нещодавно працівники рудозбагачувальної фабрики № 1 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали трагічну звістку. Боронячи Україну, загинув їхній колега, машиніст млинів Дмитро Квасневський.
«Коли Дмитро перевівся до нашої фабрики з аглоцеху, я працював машиністом млинів, – розповідає старший змінний майстер РЗФ-1 Сергій Гладун. – Я став його наставником, вчив його керувати млинами, вести процес подрібнення залізної руди. Я вже мав чималий досвід наставництва, і мушу сказати, що Дмитро Квасневський став найкращим моїм учнем. Він прагнув якнайшвидше, якнайкраще опанувати нову для себе професію. Придивлявся, запитував, цікавився… Дуже швидко схоплював. Став до самостійної роботи. А невдовзі йому вже довірили керувати млинами зразу двох секцій. Це доволі складно, але у нього виходило на «відмінно». Він був дуже спокійним і енергійним одночасно, ніколи не відмовлявся від роботи, ніколи ні з ким не конфліктував. За це все його дуже поважали колеги. Звістка про його загибель стала шоком для кожного з нашої бригади. Ми не можемо, не хочемо в це вірити».
Солдат Дмитро Квасневський, навідник десантно-штурмового відділення загинув 16 червня 2025 року під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Юнаківка, що на Сумщині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.
