Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

«АрселорМіттал Берислав» відновив роботу в Херсонській області

«АрселорМіттал Берислав», одне з провідних підприємств України з виробництва вапняку для металургійного виробництва, у травні відновило виробничий процес після вимушеної зупинки.

Це підприємство розташовано у смт. Архангельське Херсонської області. Воно було змушене повністю припинити роботу у лютому 2022 року через наступ ворога. З того часу ця територія була окупована, проте 3 жовтня військовослужбовці 129-ої криворізької бригади територіальної оборони ЗСУ звільнили населені пункти Миролюбівка та Архангельське.

– Справжній подвиг військових дозволив нам повернутись до активної роботи вже навесні 2023 року. З березня почали відвантажувати накопичений вапняк з наших складів. Ця сировина використовується аглоцехом «АрселорМіттал Кривий Ріг» для виробництва агломерату. До кінця квітня тривало складне розмінування території нашого підприємства, а з 1 травня ми змогли розпочати видобуток вапняку в кар’єрі. Нам вдалося зберегти свій колектив, і уся команда щиро вдячна ЗСУ, а також колегам з «АрселорМіттал Кривий Ріг» – нас з ними ще більше згуртували усі воєнні випробування, які ми долаємо разом, – сказав Леонід Смоляренко, генеральний директор «АрселорМіттал Берислав».

– Ми радіємо, що «АрселорМіттал Берислав» знову в строю. Ми завжди були тісно пов’язані у виробничих процесах і зараз намагаємося зробити все, щоб зміцнити підприємство в Архангельському. Частина селища після деокупації перебувала в руїнах, тому ми зі свого боку доклалися до відновлення інфраструктури, у першу чергу, допомогли з ремонтом дитячого садочка. Сподіваємося, що життя в цій громаді буде нарешті спокійним, а результат нашої ефективної співпраці піде на користь українській економіці, – прокоментував Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) «АрселорМіттал Кривий Ріг».

З березня 2023 року «АрселорМіттал Берислав» відвантажив для криворізького гірничо-металургійного підприємства майже 47 тис. тонн вапняку (з урахуванням складських запасів), видобуток склав майже 20 тис. тонн. Довоєнний обсяг відвантаження вапняку перевищував 500 тис. тонн на рік. Прогнозований показник відвантаження на 2023 рік – близько 200 тис. тонн вапняку для виробничих потреб «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Наші люди

«Синоптик» рудних справ

Ким мала стати дівчинка з геологічної родини, з дитинства закохана у каміння і чия сім’я зберігала чудову колекцію мінералів? Для головного геолога гірничого департаменту Ірини Хівренко відповідь очевидна – геологом. Бо все це саме про неї.

«Мій батько працював геологом у «Кривбаспроєкті», мати була хіміком-збагачувальником, тому в родині дуже багато говорилося про мінерали, поклади, геологію, – розповідає Ірина. – Я була закохана у професію геолога з дитинства. Та й зараз свого життя без цього не уявляю. Вважаю свою професію творчою, бо вона поєднує декілька дисциплін та наук: природознавство, фізику, хімію, математику, креслення, а зараз і знання комп’ютерних спеціалізованих програм. Колись мій батько казав, що найкращі геологи (всупереч традиційному уявленню) – це жінки. Тільки вони здатні так просторово мислити, вміють проаналізувати великий масив даних та підготувати прогноз щодо, як у моєму випадку, наприклад, рудного тіла та якості корисних копалин, які ми видобуваємо».

У травні Ірина Хівренко відзначила своє 60-річчя. Вже шість років Ірина обіймає посаду головного геолога гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». А от із кар’єрами та шахтними скарбами нашого підприємства знайома набагато раніше, адже прийшла працювати до тоді ще Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату одразу після інституту. Як і 38 років тому в неї й зараз палають очі, коли вона розпочинає розповідати про унікальні родовища корисних копалин, що розробляє наше підприємство, та про те, які люди працюють поряд з нею.

«Наші геологи бувають скрізь: у шахтах та кар’єрах ми відбираємо проби породи і здаємо на аналіз із визначення магнітного та загального заліза, відбираємо проби води та контролюємо хімічний склад підземних вод, – говорить Ірина Хівренко. – До нас надходять безліч даних, на основі яких ми, як гірничі «синоптики», складаємо прогноз щодо форми рудного тіла та якості корисних копалин, з якими потім працюватимуть гірники. Це велика відповідальність, бо ми, наче сапери, не маємо право на помилку. Від наших прогнозів залежить успішність та результативність праці сотень людей у кар’єрах, шахтах, на дробильних та рудозбагачувальних фабриках». 

З кожною хвилиною розмови Ірина розкривається не лише як керівник, очільник геологічної служби, а як надзвичайно талановита людина з багатим духовним світом.

«Якби я не стала геологом, то напевне була б мистецтвознавцем, адже в цих професіях дуже багато спільного, – продовжує Ірина. – Обидві потребують вміння аналізувати, обробляти інформацію, обидві творчі та багатогранні. Мене захоплює мистецтво! Тим більше, що моя родина була не лише «геологічною», а ще й творчою. Моя бабуся була майстринею вишивки, шила та вишивала моя мати. Та й я кожну вільну хвилину використовую, щоб взятися за голку та поринути у дивовижний світ фантазії. А бісер (усміхається) мені нагадує камінці, тож і тут без геології не обійшлося. Вишивка мене заспокоює. Коли почалася активна фаза війни, я замовила собі матеріал для морського пейзажу, який вишиваю бісером. Велика картина, щоб на всю війну вистачило цього заспокійливого. І ось вже на три чверті картина вишита, тож сподіваюсь, що Перемога України вже є близькою».

Своє 60-річчя Ірина сприйняла лише як чергову календарну дату, адже від віку, говорить вона, взяла лише мудрість та стала ще більш терплячою та уважною до людей. А от всередині досі живе весела та відважна дівчинка. Тому зараз їй до вподоби мандрувати Карпатськими горами (нещодавно був похід на Говерлу), радіти весняним конваліям та прекрасній музиці.

«Нас всіх дуже змінила ця війна, – говорить Ірина. – Ми навчилися цінувати миттєвості, радіти кожному дню, кожній усмішці близьких людей. Мені в житті завжди щастило на хороших людей. В житті вистачає різних моментів, на жаль, не завжди позитивних. Тож давайте самі станемо джерелом позитиву і тоді нам усім буде світліше і тепліше. Вірте, як би нам важко не було, а Перемога таки буде за нами!»

Категорії
Новини

Поставимо на ноги захисників

Ремонтники гірничого департаменту нашого підприємства виготовили та передали 11-й та 2-й міським лікарням бруси для відновлення навичок ходьби з перешкодами.

Важливою частиною відновлення наших захисників після поранень та інших пацієнтів, які за різних обставин травмувалися і втратили можливість або відчувають проблеми з рухом, є реабілітація. Це зазвичай комплексна програма, яка не можлива без лікарів-реабілітологів і без спеціального медичного знаряддя, наприклад, брусівдля відновлення навичок ходьби з перешкодами. Коштують вони від 30 тисяч гривень і вище. Дозволити собі купити їх може не кожна лікарня, адже це не єдина її потреба. Що робити? Лікарі звернулися до майстрів-ремонтників з гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Керівництво департаменту та ремонтного цеху дало «зелене світло» на виготовлення, і ось вже два екземпляри цього медичного обладнання долучилися до реабілітації хворих та поранених.

«Ми взялися за цю справу з особливим настроєм, адже розуміли, що робимо це не лише для хворих  та травмованих людей, а, перш за все, для наших захисників, – розповідає Наталія Кучерява, начальник виробничо-технічного відділу РЦ ГД. – З усіма викликами впоралися на відмінно. А мізкувати було над чим, адже довелося і креслення розробляти, і матеріали шукати, адже вимоги були серйозні. Визначилися з матеріалом (деревина та труби, що не іржавіють) і взялися за виготовлення. Деревину обробили на столярній дільниці, збирання та виготовлення виконали на дільниці металоконструкцій. Перший екземпляр брусів відправився до 11-ї міської лікарні, а другий – до «тисячки».

«Коли ми зверталися по допомогу, то навіть не могли уявити, наскільки якісно та швидко виготовлять для нас це медичне знаряддя гірники, – говорить старша медсестра фізіотерапевтичного відділення 11-ї міськлікарні Інна Прокопенко. – Справжні майстри! Все зроблено краще, ніж на підприємствах, які спеціалізуються на виготовленні медичного обладнання. Враховані всі наші вимоги. Потрібно було так зробити, щоб людина не травмувалася, не зачепилася ні за що, щоб була забезпечена надійна стійка опору під час ходи. Важливим для нас було й інтуїтивно зрозуміле використання, регулювання положення штучних перешкод, щоб бруси легко очищувалися, дезінфікувалися. В нас їх взагалі не було, а для реабілітації вони вкрай необхідні. Щодня цим пристроєм користуються 30-50 осіб, серед них і наші захисники, які відновлюються після травм та поранень. Ми лише мріяли про це, і наша мрія нарешті здійснена вмілими руками майстрів з гірничого департаменту. Завдяки їм ми чимало людей поставимо на ноги.

Категорії
Новини

Високий підхід до велетнів

В гірничотранспортному цеху гірничого департаменту ремонт великовантажних автомобілів, який треба здійснювати на висоті, тепер буде проводитись за допомогою надійних та безпечних пересувних майданчиків.

Уявіть собі автомобіль, висота якого дорівнює двоповерховому будинку (в деяких випадках навіть вище), а колесо вище за людський зріст. Саме з такими велетнями різної вантажопідйомності – автомобілями БелАЗ та САТ – щодня працюють фахівці ГТЦ ГД.

Обслуговувати цих велетнів дуже непросто. Їхні складні механізми та величезні параметри потребують не лише високої кваліфікації ремонтників, а й чіткого дотримання ними усіх правил та вимог безпеки.

«Ми ретельно проаналізували процес ремонту таких машин, оцінили усі ризики і вирішили, що роботи, які виконуються на висоті більше одного метра, мають відбуватись у боксі з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Крім того, для ремонтів на висоті треба застосовувати спеціальні пересувні майданчики. Ці прості та водночас зручні мобільні конструкції створюють зручне та безпечне тимчасове робоче місце для ремонтного персоналу, – зазначив Віталій Забутний, начальник ремонтної майстерні ГТЦ ГД.

Пересувні майданчики для ремонту великих машин виготовили  в ремонтному цеху гірничого департаменту. Вони мають різні розміри й різне призначення. Маленькі, наприклад, призначені для ремонту циліндрів перекидних механізмів. Середні – для ремонту задніх та передніх підвісок. Найбільші майданчики – для ремонту кузовів.

«Оцінка ризиків із забезпеченням контролю над ними – це не робота одного працівника, а робота цілої команди. Кожен її учасник є важливою ланкою безаварійної роботи цеху, – сказав провідний інженер з охорони праці Віталій Тесленко. – Зараз ми приділили увагу одному з чотирьох ТОП-ризиків 

– падінню з висоти. У поточному році будемо працювати над профілактикою й інших основних ризиків: ураження електричним струмом, роздавлювання рухомим обладнанням, стиснення, частинами обладнання, що обертаються тощо. Усі заходи мають допомогти колективу ГТЦ ГД виконувати робочі завдання якісно та безпечно».

Категорії
Новини

І пройти, і проїхати

вулицею Театральна тепер можуть мешканці села Миролюбівка завдяки допомозі гірників.

Нещодавно рух цією сільською вулицею нагадував випробування на виживання. Ями на шляху сягали подекуди 30-40 см. На Театральній розташовані близько 60 дворів, крім цього, цією вулицею миролюбівці дістаються центру села та прямують далі до територіального центру громади. Та й щоб дістатися найкоротшого шляху до Кривого Рогу – найближчого міста, теж доводиться прямувати саме цією вулицею.

«Мешканці села неодноразово  зверталися до сільради аби впорядкувати цю комунальну дорогу. Особливо складно було після того, як випадуть опади чи ґрунтовий шлях вкриється льодом, – розповідає заступник голови з комунальних питань Гречаноподівської сільради Павло Шапар. – Ні швидкій проїхати, ні власним транспортом дістатися до «цивілізації» було майже неможливо. Власних коштів громаді на це точно не вистачило б, тож ми вирішили звернутися по допомогу до гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг», і гірники нам допомогли. Ми дуже вдячні їм за це, адже проблему розв’язали швидко та якісно. Тепер дорогою і проїхати, і пройти можна без проблем».

На сьогодні в селі проживають понад 600 мешканців. Відремонтованою ділянкою постійно рухаються приватні авто мешканців, машини швидкої допомоги, аварійні служби. Тож важливість цього, задавалося б, невеликого відрізка у 750 метрів важко переоцінити.

«Керівництво нашого підприємства та гірничого департаменту зокрема прийняло рішення допомогти селянам, адже серед них є наші працівники, та й село межує з виробничою зоною, – говорить менеджер з відкритого видобутку ГД Володимир Мороз. – Ми завезли та засипали на цій ділянці близько 800 тонн щебеню. Це порожня скельна порода, яку ми у себе теж використовуємо для підсипки автошляхів у кар’єрах. Декілька днів на цій ділянці працювала наша техніка, персонал, і дорога нарешті стала проїзною. На прохання громади ми виконали підсипання і впорядкування ще на двох ділянках села – на вулиці Новій та у провулку Робітничий. Робили старанно і з задоволенням, адже добрі справи робити завжди приємно. Нам, гірникам, це точно до душі».

Але і цим добрі справи не завершилися. Проблеми зі шляхами у Гречаноподівській громаді лише вулицями Миролюбівки не обмежувалися. Порятунку від бездоріжжя вимагав і шлях, яким до своїх робочих місць добиралися мешканці сіл Свистунова, Гречані Поди, Миролюбівка та Червоні Поди. Цією ділянкою автошляху, яка гостро вимагала ремонту, мешканці громади дістаються навчальних закладів Кривого Рогу, господині поспішають на ринок та побутові закупки, люди їдуть додому на власному транспорті, до хворих прямує «швидка допомога» та за викликом аварійні служби.

«Завдяки гірникам майже 2,5-кілометрова лінія випробувань на міцність авто та мешканців нашої громади перетворилися на дорогу, – говорить голова Гречаноподівської ОТГ Галина Усик. – Тепер ця проблема вирішена для майже 1800 мешканців сіл. Людям зручно і швидко дістатися до роботи, малечі – на гуртки та заняття до спортивних закладів міста, студентам – на навчання. Силами лише громади цю проблему було вирішити дуже складно. Дякуємо, що нам допомогли у цьому питанні. Керівництво гірничого департаменту посприяло, щоб все було зроблено швидко та якісно. Виділили спеціальний транспорт, матеріал для підсипки та персонал. Нарешті ми маємо дорогу, якій не страшна негода та активний рух. Все зроблено для людей. Ми вдячні за це гірникам, серед яких, до речі, є мешканці нашої громади».

Категорії
Новини

«Нитки безпеки» для шахтарів

Під час ремонтної зупинки в шахтоуправлінні гірничого департаменту виконали заміну гумово-тросових канатів (ГТК), які є частиною підіймальної установки.

Для оснащення шахт та гірничо-збагачувальних комбінатів використовуються канати особливої групи. До них ставляться найвищі вимоги, у порівнянні з іншими моделями, адже такі вироби повинні бути з високою опорністю зносу та від них залежить безпека персоналу. Завдяки канатам щозмінно рухається шахтна кліть, якою перевозяться персонал та вантажі. Можна сказати, що на кінчиках цих канатів тримається безпека шахтарів.

До цих шахтних «ниток безпеки» підвищена увага, вони раз на 5 років проходять перевірку на спеціальних випробувальних станціях, раз на пів року їх перевіряють фахівці спеціалізованої електротехнічної лабораторії, проводиться і щозмінний огляд. В процесі експлуатації ГТК зазнають активного навантаження з боку підіймальної посудини, впливу корозії, тертя, ударів від предметів, які можуть випадково потрапити до стволу. Термін придатності цих канатів становить 10 років.  У 2023 році настав час замінити канати в шахтоуправління ГД. Ці відповідальні роботи власноруч виконали працівники шахти: кріпильники та електрослюсарі дільниці підйому на чолі з майстром та механіком цієї бригади.

«Це з одного боку для нас не нове завдання, але і нове водночас, адже такі роботи ми виконуємо раз на 10 років, а за цей час персонал, який робив це раніше, звісно ж, може змінитися. Так і цього разу: майже для всіх нас заміна канатів сталася вперше, –  розповідає механік дільниці підйому Дмитро Штифурак. – Виникли й додаткові складнощі. Наприклад, відкручувати та закручувати болти вантажних зажимів-жимків, якими фіксуються канати, доводилося вручну, адже інструменти в нас працюють на стисненому повітрі, а з електрикою були певні проблеми. Майже всі роботи виконувалися на рівні 1045 метру під землею. Довелося витягнути на поверхню старі канати, натомість спустити під землю нові і вже там закріплювати їх. Загальна довжина канатів, з якими ми працювали, становить  1200 метрів, а вага – 13 тонн. Але ми з усім впоралися, надійно їх закріпили, адже на цих канатах тримається наша безпека. Ми розуміли всю відповідальність, тож працювали не лише швидко, а у першу чергу якісно та надійно».