Позначка: гірничий департамент

Після модернізації на Миколаївському тепловозоремонтному заводі до гірників повернувся оновлений потужний помічник – тепловоз ТЕМ7 № 46.

Гірничі «залізні коні» – тепловози – працюють у складних умовах. Маневровому тепловозу доводиться перевозити чималі вантажі: гірничу масу з кар’єрів рудоуправління –  під великим кутом нахилу та на низькій швидкості. Тому рухомий склад через інтенсивність навантаження швидко зношується. Найпершим не витримує серце локомотива – дизельний двигун, страждають також і гальмівна та охолоджувальна системи. Саме такі «діагнози» і спонукали відправити ТЕМ7 № 46 у чергу на модернізацію. У січні 2022 року він попрямував до фахівців Миколаївського тепловозоремонтного заводу. І навіть попри воєнні умови, під обстрілами та звуками сирен миколаївці вчасно та якісно виконали модернізацію тепловоза, і вже з червня цього року він знову заступив на зміну у Криворізьких кар’єрах.

«Якщо людина у 30 років перебуває у повному розквіті сил, то для тепловоза, якому за паспортом 32, – це вже дуже поважний вік. Дається взнаки його важка робота у складних умовах, – розповідає заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Наші тепловози  переважно «поважного» віку і працюють практично цілодобово просто неба, вантажі ними перевозяться чималенькі. Тому й ремонтувати їх доводиться часто, бо не витримують, «хворіють». А от модернізований ТЕМ7 – це вже геть інша справа. Зі старого на ньому залишилася хіба що ходова частина та форма кузова, рама та колеса. Електричні частини локомотива, системи охолодження та живлення повітряної магістралі тепер працюють із застосуванням нових технологій. З тепловоза фактично прибрані всі вузли, які найчастіше виходили з ладу. Тепер він обладнаний сучасним дизельним двигуном компанії АВС (Бельгія), новітньою системою управління двигуном, новим роторно-пластинчатим компресорним агрегатом Mattei (Італія) з моторесурсом 100 тисяч мотогодин, а також мікропроцесорною системою управління локомотивом. Нова машина перевозить більше вантажів, а палива витрачає менше. Заощадження лише на паливі складають до 30% на місяць, принаймні такими є перші результати».

Найголовніше, вважають залізничники, що у модернізованій моделі чимало зроблено для комфортних умов та безпечної роботи локомотивної бригади. Так, наприклад, в кабіні встановлені клімат-контроль, мікрохвильова піч, холодильник, антивібраційне крісло. Також змінена і система керування локомотивом –  на електронне сенсорне табло у кабіні машиніста виведені практично всі параметри роботи тепловоза. Зручна система LED-освітлення є економічною та надійною, а нова відеосистема суттєво розширює площу огляду попереду та ззаду локомотиву, що дозволяє працювати безпечно. Також оновлення залізного красеня збільшить міжремонтні періоди та суттєво продовжить термін його експлуатації.

У цій шахтній кліті щозміни на глибину до 1045 метрів спускаються близько 80-ти шахтарів.

Виконавши виробничі завдання, вони цим самим транспортом повертаються на поверхню. Дві зміни на добу – загалом 160 наших працівників. Двоє ж шахтарів спускаються вниз перед кожною зміною, але їдуть не всередині кліті, а на її даху. І це не якісь вибрики, а дуже серйозна робота.  Від цих двох залежить життя багатьох людей.

Кремезний високий чоловік – підземний кріпильник шахтоуправління Юрій Кононенко. Саме він щозміни  прямує на даху кліті до земних надр. Цю дорогу на глибину у шахті називають дорогою життя. «На мені і моєму напарникові Івані Максименкові – відповідальність за життя багатьох колег, – говорить Юрій. – Кліть переміщується вниз-вгору по своєрідних рейках, які називаються провідниками. Ми спускаємося донизу зі швидкістю 0,3 метри на секунду, щоб добре розгледіти стан провідників. Якщо є дефекти, то ми їх усуваємо. А паралельно слідкуємо за станом клітьових балок та стінок шахтного стовбура. Вони забетоновані, і дуже важливо, щоб бетон не розломився і каміння не полетіло на голови людей».

Робота у Юрія й Івана дуже небезпечна. Адже коли вони спускаються на даху, коли ремонтують елементи кліті, то під ними – до 1045 метрів простору для вільного падіння. Тому надійний перевірений запобіжний пояс кожному з них необхідний. «Закріпився карабіном за спеціальні конструкції кліті – і відчуваєш себе впевнено, – розповідає Іван Максименко. – Надійний пояс завжди врятує. Також уважно дивимось під ноги, бо шахта – це завжди волога, а отже слизькі поверхні. Окуляри та інші засоби індивідуального захисту використовуємо обов’язково. Шахта – це завжди небезпечно, і від виконання правил безпеки залежить життя».