Героя не стало 5 червня цього року під час запеклих боїв поблизу селища Водяне.
Бути серед перших, коли мова йде про захист рідних та своєї країни, – це було у характері Ігоря. 6 січня його мобілізували до лав ЗСУ. За пів року захисника не стало, але колеги та друзі ніколи не забудуть про цю світлу людину.
Рік тому Ігор Солдатський працевлаштувався на наше підприємство електриком. Він швидко вчився, мав плани подальшого саморозвитку та кар’єрного зростання. На жаль, цьому завадила війна.
«Ми були просто шоковані новиною про загибель Ігоря, адже більш сонячної, доброї та відкритої людини годі було й шукати, – говорить заступник начальника ДФ ГД з енергообладнання Ігор Боярин. – Він встиг недовго відпрацювати у цеху, але одразу здобув повагу та шану колег. Планував вчитися на майстра, мав «золоті руки» та світлу голову. Ігор відповідав за стан електрочастини обладнання фабрики, всі роботи виконував професійно. Ми втратили гарну людину та перспективного фахівця. Наш цех пишається Ігорем Солдатським і назавжди збереже пам’ять про захисника!»
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям героя.
Працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» активно долучилися до збору допомоги мешканцям Херсонської області, які постраждали від повені через підрив росіянами Каховської дамби.
В один день люди втратили дім, господарство і разом з ними все, що було частиною їхнього життя протягом багатьох років. Допомога потерпілим від затоплення була потрібна негайно. Підприємство не залишилось осторонь, швидко був організований збір речей для постраждалих. І практично з перших же годин кімната, виділена для цього у Центрі надання послуг «Єдине вікно», почала заповнюватися речами, їжею, засобами гігієни, кормом для тварин, антисептичними засобами, білизною та іншим.
Серед тих, хто вирішив відгукнутися та підтримати херсонців, ми помітили троє хлопчиків, які несли три великих пакунки. Денис Глушков, Данило Кузь та Богдан Торбило принесли те, що їхні родини зібрали для людей, які опинилися в біді через затоплення.
Хлопчики принесли допомогу
«Рішення допомогти ми в родині ухвалили тільки-но дізналися про збір допомоги херсонцям від «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить слюсар-ремонтник СПЦ-2 Максим Глушков. – Ми не вперше допомагаємо, адже вважаємо, що взаємодопомога та підтримка один одного – зараз це те, чим має займатися кожен. Ми всі – одна родина, а коли в родині біда чи виникає проблема, то всі разом її маємо вирішувати. Хіба не так? Тому дружина одразу кинулася збирати пакунки: одяг, білизна, рушники, ковдри – вийшло три пакети. Ми мали йти на роботу, тож «доставку» довірили нашому сину – 13-річному Данилу».
«Я без вагань вирішила допомогти, адже без сліз на це людське лихо неможливо дивитися, ми маємо допомогти та підтримати. Просто немає слів, що пережили ці люди», – розповідає Антоніна Літвінова, начальниця бюро з питань цивільного захисту.
Охочих допомогти та допомоги виявилося стільки, що працівники «Єдиного вікна» пакували все не лише у робочі години (тим більше, що звичайний прийом працівників ніхто не зупиняв), а й у вихідні виходили, аби розібрати та запакувати все як слід.
«Я дуже зраділа, що наше підприємство долучилося до акції допомоги. Треба було знайти коробки, щоб можна було туди складати сортовану допомогу. Приносили все: іграшки, дитяче харчуванням, білизну, одяг, воду, їжу… Навіть листівки зі словами підтримки, вони буквально розчулили до сліз. Ми все ретельно спакували та підготовили до відправлення. За декілька днів назбирали близько 80 коробок», – розповідає Юлія Семидоцька, фахівчиня «Єдиного вікна».
Допомогу несли щодня в “Єдине вікно”
Але допомогу потрібно було не лише зібрати, а й організувати доставку вантажу до Херсону. Довірили цю почесну й відповідальну, але складну та небезпечну місію досвідченим волонтерам, які вже не один раз успішно виконували рейси допомоги. Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг» свій вільний час практично стовідсотково віддає волонтерській справі. Він є членом екіпажу волонтерів, які по кілька разів на тиждень вирушають до Донецької, Херсонської, Запорізької, Миколаївської та інших областей, аби доставити всю допомогу нашим захисникам та всім, хто її потребує. Волонтери знайшли транспорт, який вмістив першу партію зібраної допомоги – 80 коробок, а паливом для поїздки їх забезпечив «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Вантажимося, і в дорогу!
«Для нас це почесна місія – відвезти допомогу херсонцям, яку зібрали наші працівники, – говорить Арам Галустов. – Разом з цими речами ми хотіли привезти те тепло, яким була огорнута кожна річ, кожен пакунок, який зібрали працівники нашого підприємства. Коли привезли допомогу, то нас не налякали навіть звуки прильотів, які у Херсоні лунають постійно. Ми побачили очі херсонців, почули слова вдячності від них і наче виросли крила. Слова вдячності просили передати усім працівникам заводу. У такі хвилини цінується навіть не матеріальна складова, а турбота, увага та впевненість у тому, що ти не залишишся наодинці з бідою».
Криворізький вантаж для херсонців вже на місці
«Щиро дякую криворіжцям, нас дуже розчулило, що всі ми, наче одна родина, що ви відгукнулися, допомогли, що наш біль не залишив вас байдужими. Дякую всім за допомогу. Ви неймовірні!», – сказала логіст Херсонської обласної аварійно-рятувальної служби Людмила Асланова.
Акція зі збору допомоги продовжилася до 20 червня. Дякуємо усім, хто долучився!
«АрселорМіттал Берислав», одне з провідних підприємств України з виробництва вапняку для металургійного виробництва, у травні відновило виробничий процес після вимушеної зупинки.
Це підприємство розташовано у смт. Архангельське Херсонської області. Воно було змушене повністю припинити роботу у лютому 2022 року через наступ ворога. З того часу ця територія була окупована, проте 3 жовтня військовослужбовці 129-ої криворізької бригади територіальної оборони ЗСУ звільнили населені пункти Миролюбівка та Архангельське.
– Справжній подвиг військових дозволив нам повернутись до активної роботи вже навесні 2023 року. З березня почали відвантажувати накопичений вапняк з наших складів. Ця сировина використовується аглоцехом «АрселорМіттал Кривий Ріг» для виробництва агломерату. До кінця квітня тривало складне розмінування території нашого підприємства, а з 1 травня ми змогли розпочати видобуток вапняку в кар’єрі. Нам вдалося зберегти свій колектив, і уся команда щиро вдячна ЗСУ, а також колегам з «АрселорМіттал Кривий Ріг» – нас з ними ще більше згуртували усі воєнні випробування, які ми долаємо разом, – сказав Леонід Смоляренко, генеральний директор «АрселорМіттал Берислав».
– Ми радіємо, що «АрселорМіттал Берислав» знову в строю. Ми завжди були тісно пов’язані у виробничих процесах і зараз намагаємося зробити все, щоб зміцнити підприємство в Архангельському. Частина селища після деокупації перебувала в руїнах, тому ми зі свого боку доклалися до відновлення інфраструктури, у першу чергу, допомогли з ремонтом дитячого садочка. Сподіваємося, що життя в цій громаді буде нарешті спокійним, а результат нашої ефективної співпраці піде на користь українській економіці, – прокоментував Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) «АрселорМіттал Кривий Ріг».
З березня 2023 року «АрселорМіттал Берислав» відвантажив для криворізького гірничо-металургійного підприємства майже 47 тис. тонн вапняку (з урахуванням складських запасів), видобуток склав майже 20 тис. тонн. Довоєнний обсяг відвантаження вапняку перевищував 500 тис. тонн на рік. Прогнозований показник відвантаження на 2023 рік – близько 200 тис. тонн вапняку для виробничих потреб «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Ким мала стати дівчинка з геологічної родини, з дитинства закохана у каміння і чия сім’я зберігала чудову колекцію мінералів? Для головногогеолога гірничого департаменту Ірини Хівренко відповідь очевидна – геологом. Бо все це саме про неї.
«Мій батько працював геологом у «Кривбаспроєкті», мати була хіміком-збагачувальником, тому в родині дуже багато говорилося про мінерали, поклади, геологію, – розповідає Ірина. – Я була закохана у професію геолога з дитинства. Та й зараз свого життя без цього не уявляю. Вважаю свою професію творчою, бо вона поєднує декілька дисциплін та наук: природознавство, фізику, хімію, математику, креслення, а зараз і знання комп’ютерних спеціалізованих програм. Колись мій батько казав, що найкращі геологи (всупереч традиційному уявленню) – це жінки. Тільки вони здатні так просторово мислити, вміють проаналізувати великий масив даних та підготувати прогноз щодо, як у моєму випадку, наприклад, рудного тіла та якості корисних копалин, які ми видобуваємо».
У травні Ірина Хівренко відзначила своє 60-річчя. Вже шість років Ірина обіймає посаду головного геолога гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». А от із кар’єрами та шахтними скарбами нашого підприємства знайома набагато раніше, адже прийшла працювати до тоді ще Новокриворізького гірничо-збагачувального комбінату одразу після інституту. Як і 38 років тому в неї й зараз палають очі, коли вона розпочинає розповідати про унікальні родовища корисних копалин, що розробляє наше підприємство, та про те, які люди працюють поряд з нею.
«Наші геологи бувають скрізь: у шахтах та кар’єрах ми відбираємо проби породи і здаємо на аналіз із визначення магнітного та загального заліза, відбираємо проби води та контролюємо хімічний склад підземних вод, – говорить Ірина Хівренко. – До нас надходять безліч даних, на основі яких ми, як гірничі «синоптики», складаємо прогноз щодо форми рудного тіла та якості корисних копалин, з якими потім працюватимуть гірники. Це велика відповідальність, бо ми, наче сапери, не маємо право на помилку. Від наших прогнозів залежить успішність та результативність праці сотень людей у кар’єрах, шахтах, на дробильних та рудозбагачувальних фабриках».
З кожною хвилиною розмови Ірина розкривається не лише як керівник, очільник геологічної служби, а як надзвичайно талановита людина з багатим духовним світом.
«Якби я не стала геологом, то напевне була б мистецтвознавцем, адже в цих професіях дуже багато спільного, – продовжує Ірина. – Обидві потребують вміння аналізувати, обробляти інформацію, обидві творчі та багатогранні. Мене захоплює мистецтво! Тим більше, що моя родина була не лише «геологічною», а ще й творчою. Моя бабуся була майстринею вишивки, шила та вишивала моя мати. Та й я кожну вільну хвилину використовую, щоб взятися за голку та поринути у дивовижний світ фантазії. А бісер (усміхається) мені нагадує камінці, тож і тут без геології не обійшлося. Вишивка мене заспокоює. Коли почалася активна фаза війни, я замовила собі матеріал для морського пейзажу, який вишиваю бісером. Велика картина, щоб на всю війну вистачило цього заспокійливого. І ось вже на три чверті картина вишита, тож сподіваюсь, що Перемога України вже є близькою».
Своє 60-річчя Ірина сприйняла лише як чергову календарну дату, адже від віку, говорить вона, взяла лише мудрість та стала ще більш терплячою та уважною до людей. А от всередині досі живе весела та відважна дівчинка. Тому зараз їй до вподоби мандрувати Карпатськими горами (нещодавно був похід на Говерлу), радіти весняним конваліям та прекрасній музиці.
«Нас всіх дуже змінила ця війна, – говорить Ірина. – Ми навчилися цінувати миттєвості, радіти кожному дню, кожній усмішці близьких людей. Мені в житті завжди щастило на хороших людей. В житті вистачає різних моментів, на жаль, не завжди позитивних. Тож давайте самі станемо джерелом позитиву і тоді нам усім буде світліше і тепліше. Вірте, як би нам важко не було, а Перемога таки буде за нами!»
Ремонтники гірничого департаменту нашого підприємства виготовили та передали 11-й та 2-й міським лікарням бруси для відновлення навичок ходьби з перешкодами.
Важливою частиною відновлення наших захисників після поранень та інших пацієнтів, які за різних обставин травмувалися і втратили можливість або відчувають проблеми з рухом, є реабілітація. Це зазвичай комплексна програма, яка не можлива без лікарів-реабілітологів і без спеціального медичного знаряддя, наприклад, брусівдля відновлення навичок ходьби з перешкодами. Коштують вони від 30 тисяч гривень і вище. Дозволити собі купити їх може не кожна лікарня, адже це не єдина її потреба. Що робити? Лікарі звернулися до майстрів-ремонтників з гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Керівництво департаменту та ремонтного цеху дало «зелене світло» на виготовлення, і ось вже два екземпляри цього медичного обладнання долучилися до реабілітації хворих та поранених.
«Ми взялися за цю справу з особливим настроєм, адже розуміли, що робимо це не лише для хворих та травмованих людей, а, перш за все, для наших захисників, – розповідає Наталія Кучерява, начальник виробничо-технічного відділу РЦ ГД. – З усіма викликами впоралися на відмінно. А мізкувати було над чим, адже довелося і креслення розробляти, і матеріали шукати, адже вимоги були серйозні. Визначилися з матеріалом (деревина та труби, що не іржавіють) і взялися за виготовлення. Деревину обробили на столярній дільниці, збирання та виготовлення виконали на дільниці металоконструкцій. Перший екземпляр брусів відправився до 11-ї міської лікарні, а другий – до «тисячки».
«Коли ми зверталися по допомогу, то навіть не могли уявити, наскільки якісно та швидко виготовлять для нас це медичне знаряддя гірники, – говорить старша медсестра фізіотерапевтичного відділення 11-ї міськлікарні Інна Прокопенко. – Справжні майстри! Все зроблено краще, ніж на підприємствах, які спеціалізуються на виготовленні медичного обладнання. Враховані всі наші вимоги. Потрібно було так зробити, щоб людина не травмувалася, не зачепилася ні за що, щоб була забезпечена надійна стійка опору під час ходи. Важливим для нас було й інтуїтивно зрозуміле використання, регулювання положення штучних перешкод, щоб бруси легко очищувалися, дезінфікувалися. В нас їх взагалі не було, а для реабілітації вони вкрай необхідні. Щодня цим пристроєм користуються 30-50 осіб, серед них і наші захисники, які відновлюються після травм та поранень. Ми лише мріяли про це, і наша мрія нарешті здійснена вмілими руками майстрів з гірничого департаменту. Завдяки їм ми чимало людей поставимо на ноги.
В гірничотранспортному цеху гірничого департаменту ремонт великовантажних автомобілів, який треба здійснювати на висоті, тепер буде проводитись за допомогою надійних та безпечних пересувних майданчиків.
Уявіть собі автомобіль, висота якого дорівнює двоповерховому будинку (в деяких випадках навіть вище), а колесо вище за людський зріст. Саме з такими велетнями різної вантажопідйомності – автомобілями БелАЗ та САТ – щодня працюють фахівці ГТЦ ГД.
Обслуговувати цих велетнів дуже непросто. Їхні складні механізми та величезні параметри потребують не лише високої кваліфікації ремонтників, а й чіткого дотримання ними усіх правил та вимог безпеки.
«Ми ретельно проаналізували процес ремонту таких машин, оцінили усі ризики і вирішили, що роботи, які виконуються на висоті більше одного метра, мають відбуватись у боксі з технічного обслуговування та ремонту автомобілів. Крім того, для ремонтів на висоті треба застосовувати спеціальні пересувні майданчики. Ці прості та водночас зручні мобільні конструкції створюють зручне та безпечне тимчасове робоче місце для ремонтного персоналу, – зазначив Віталій Забутний, начальник ремонтної майстерні ГТЦ ГД.
Пересувні майданчики для ремонту великих машин виготовили в ремонтному цеху гірничого департаменту. Вони мають різні розміри й різне призначення. Маленькі, наприклад, призначені для ремонту циліндрів перекидних механізмів. Середні – для ремонту задніх та передніх підвісок. Найбільші майданчики – для ремонту кузовів.
«Оцінка ризиків із забезпеченням контролю над ними – це не робота одного працівника, а робота цілої команди. Кожен її учасник є важливою ланкою безаварійної роботи цеху, – сказав провідний інженер з охорони праці Віталій Тесленко. – Зараз ми приділили увагу одному з чотирьох ТОП-ризиків
– падінню з висоти. У поточному році будемо працювати над профілактикою й інших основних ризиків: ураження електричним струмом, роздавлювання рухомим обладнанням, стиснення, частинами обладнання, що обертаються тощо. Усі заходи мають допомогти колективу ГТЦ ГД виконувати робочі завдання якісно та безпечно».
