Категорії
Новини

Побачив підозріле – дій правильно

Ця інформація допоможе виявити вибухонебезпечні предмети та підкаже, що робити далі.

Збройні сили України разом з нацгвардією та бійцями тероборони надійно захищають Кривий Ріг від ворога, тому ми маємо змогу спокійно працювати. Але кожен з нас має бути готовим протидіяти потенційним загрозам, серед яких – вибухонебезпечні предмети (ВНП).

Реальною загрозою можуть стати як боєприпаси, що не розірвалися під час обстрілів чи бомбардувань (ракети, снаряди, авіабомби тощо), так і вибухівка, встановлена диверсійно-розвідувальними групами ворога. Якнайшвидше їх виявити – задача № 1. Щодо боєприпасів, то кожен з нас бачив їх зображення по телевізору або в інтернеті. Але є ще елементи касетних боєприпасів, які не схожі на те, що ми бачили раніше. Кульки, циліндри, «воланчики», «радіодетальки» – кожен з них є окремою «бомбочкою», і може вибухнути щомиті. Саме такі безневинні на перший погляд предмети 2 квітня забрали життя батька й сина з Інгульця, які чомусь вирішили принести незнайомі циліндрики додому.

Якщо ви побачите сумки, згортки, пакети, коробки там, де їх не мало б бути, то не проходьте повз них. Це може бути вибухівка. Незнайомі предмети, від яких тягнуться дротики чи мотузки, також можуть бути загрозою. Міни промислового виробництва ми також всі бачили по ТБ та в інтернеті. Але є так звані міни-сюрпризи. Вони маскуються під мобільні телефони, іграшки тощо. Тож якщо ви побачите щось подібне там, де його не було раніше і не мало б бути, то це також вважайте вибухонебезпечним предметом.

Якщо ви виявили щось з вищезазначеного, то не можна:

 – самотужки намагатись визначити вибухівка це чи ні, для цього є спеціалісти

– торкатися предмета, накривати чи засипати його, поливати рідиною

– направляти на нього світло, підігрівати, або створювати поруч гучні звуки

– розмовляти поруч по телефону або рації.

Від вищезазначеного ВНП може здетонувати.

Що треба зробити працівникові, який виявив підозрілий предмет:

– відійти на безпечну відстань, не менше ніж 100 метрів

– сповістити про знахідку керівникові свого підрозділу або начальнику зміни.

Це все! Далі буде діяти керівник.

Дії керівника в разі отримання інформації про ВНП:

– передати інформацію старшому змінному диспетчеру за телефонами: 91-612, 91-613, 91-614;

– вжити заходів щодо недопущення до місцезнаходження ВНП кого-небудь;

– позначити місце знаходження ВНП або огородити його, попередити про підозрілий предмет людей, які знаходяться поруч;

– не торкатись підозрілого предмету самому та не дозволяти цього іншим;

– відвести на безпечну відстань людей та тварин;

– призупинити будь-які роботи поблизу, які можуть викликати дотик до ВНП або його зміщення;

– по можливості, чекати прибуття представників департаменту з безпеки, або піротехнічної служби поблизу місця виявлення ВНП.

Виконання елементарних правил рятує життя. Бережіть себе і тих, хто поруч!

Категорії
Наші люди Новини

Кривий Ріг відзначив кращих металургів та гірників

Місто привітало з професійним святом своїх героїв – найкращих металургів та гірників. «За високий професіоналізм, вагомі трудові досягнення, сумлінну працю…». За цими словами – долі людей, які незважаючи на війну, на своєму фронті підтримують роботу металургійної галузі: видобувають та збагачують руду, виробляють агломерат, чавун, сталь, прокат.

19 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримали до Дня металурга та гірника почесні грамоти виконкому Криворізької міської ради.

В.о. міського голови Юрій Вілкул побажав працівникам підприємств гірничо-металургійного комплексу і їхнім родинам миру та злагоди і подякував усім за внесок у розвиток Кривого Рогу та підготовку міста до захисту від окупантів. Особливу подяку отримали працівники, які саме зараз боронять Україну та волонтери.

Бригадир слюсарів Андрій Дубрівний вже 35 років ремонтує обладнання доменного цеху № 1 «АрселорМіттал Кривий Ріг». Юним випускником технікуму прийшов він до цеху і ніколи не пошкодував про вибраний шлях.

«У мене дуже важка фізична робота, яка ще й вимагає напруженої праці головою, – розповідає Андрій. – У цеху безліч механічного обладнання, і якщо хоч щось з цього не працюватиме, то не буде чавуну, а відповідно і сталі, і прокату. Відчуваю себе у цеху на своєму місці. Надзвичайно приємно, що це оцінили. Місяць тому зателефонували, спитали дещо про мене, навіть пожартували: «не бійтесь, не для оформлення кредиту». Ось я й здогадався, що нагородять. Неперевершені емоції! Про таке й онукам розповісти можна. Але це не лише мій здобуток. Це здобуток усієї бригади. Всім їм, всім металургам та гірникам – міцного здоров’я, підтримуймо одне одного, і перемога буде наша!»

Найкращі працівники ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” разом з директоркою з галузевих відносин і соціального розвитку Юлією Чермазович

Разом з Андрієм Дубрівним почесні грамоти отримали:

  • Ірина Неклеса, підготувач составів цеху підготовки составів;
  • Микола Сідлак, електрозварник вогнетривно-вапняного цеху;
  • Ігор Бойко, заступник начальника агломераційного цеху № 3 з підготовки виробництва;
  • Олег Євченко, машиніст екскаватора цеху водопостачання;
  • Євген Шевченко, машиніст екскаватора цеху водопостачання;
  • Олександр Шам, машиніст коксових машин коксового цеху № 1;
  • Віталій Бугаєв, майстер з ремонту устаткування цеху уловлювання;
  • Олександр Пашкевич, начальник відділу центрального департаменту з утримання і ремонтів;
  • Микола Похович, машиніст екскаватора ремонтного виробництва ЛМЗ;
  • Олександр Дениско, начальник рудозбагачувальної фабрики № 1;
  • Андрій Головінець, машиніст екскаватора рудоуправління;
  • Сергій Христін, слюсар-ремонтник гірничого устаткування шахтоуправління;
  • Сергій Романенко, змінний майстер сортопрокатного цеху № 1;
  • Дмитро Курганов, електрозварник сортопрокатного цеху № 2;
  • Віталій Кочережко, майстер з ремонту устаткування прокатного цеху № 3;
  • Костянтин Легчілін, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів автотранспортного управління;
  • Наталя Потоцька, диспетчер маневрової залізничної станції залізничного цеху № 1;
  • Світлана Смола, електромонтер з ремонту і обслуговування СЦБ залізничного цеху № 3.

Вітаємо ще раз усіх металургів та гірників з професійним святом! Наснаги, здоров’я та мирного неба!

Категорії
Наші люди

«Фабрика «засватала» мені дружину»

Рудозбагачувальна фабрика № 2 гірничого департаменту виробляє концентрат відмінної якості, який зараз є основним джерелом прибутку підприємства. А ще тут народжуються чудові українські родини. Наприклад, родина кранівниці та майстра дільниці складування та відвантаження концентрату – Марини і Сергія Масловатих.

У 2007 році на РЗФ-2 в бригаду № 4 прийшла працювати машиністом крана весела та кмітлива Марина. На той час Сергій тут працював електромонтером. Та інколи на час відпусток чи лікарняних, він виконував обов’язки майстра в бригаді. «Новеньку» Сергій відзначив одразу, було одразу помітно, що дівчині подобається робота, вона все швидко схоплювала і завжди була у гарному настрої. Сергій не встояв проти чар красуні.

«Пам’ятаю, одного йшов рясний дощ, і я після зміни запропонував підвезти Марину до її домівки. З того дня й почалися наші зустрічі. А вже у 2011 році ми одружилися, – говорить Сергій. –  Тепер ми й удома, й на роботі разом, працюємо в одну зміну. Я дуже вдячний фабриці за те, що вона практично «засватала» мені дружину. І робота, яку я люблю, і сім’я, яка в мене точно найкраща – все пов’язано з фабрикою».

Попри те, що робота майстра складна, відповідальна та виснажлива, в Сергія завжди знаходиться час та бажання приділити увагу дружині та дітям. Навіть коли Марина злегка «завередує», знає, що дружину треба просто розсмішити, і все минеться. В їхній родині взагалі сварок майже не буває. Вміння домовлятися та бути чесними – це те, що рятує родину у найскладніші часи. Щоб отримати високоякісну продукцію на фабриці, треба ретельно над цим працювати, щоб мати гарну родину треба не лише хотіти цього, а й докладати спільних зусиль, вважають в сім’ї Маслованих.

Марина розповідає, що в родини голос кожного має бути почутим. «В мене найкращий чоловік – добрий, спокійний, він все вміє, має «золоті руки», є донечка та синочок, улюблена робота, країна з чудовими людьми. Треба тільки все це цінувати та берегти, – продовжує Марина. – Третього вересня цього року нашій сім’ї виповниться 11 років. Найкращим і найбільшим подарунком для нас стала б перемога України. І тоді ми б вирушили на море всією родиною. Наші дітки мають познайомитися з українським Кримом. З ним мене пов’язують особливі почуття. Пам’ятаю, як Сергій запропонував мені руку і серце на Ай-Петрі в Криму, я була тоді такою щасливою! Сьогодні нам усім складно, війна. Але ми намагаємось не чекати на щось, не шукати привід, а кожен день перетворювати на щасливий. Бажаю, щоб у кожній українській родині таких днів було більше і більше. А кохання з роками лише міцнішає!».

Майже 40 000 нових сімей було зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення, повідомляє пресслужба Мін’юсту України (дані на початок травня). Тільки на Дніпропетровщині обмінялись обітницями понад 5 тисяч пар. Також серед лідерів за кількістю зареєстрованих шлюбів під час війни — Одеська (2427), Вінницька (1927), Полтавська (1904) та Львівська (1896) області.

Категорії
Наші люди

Ковальский фронт – біля печей та молотів

«Говорімо українською! Хоча вона в мене й недосконала, але по-іншому не можу, бо рідна мова, то зараз мій захист, моя сила, моя зброя», – з цього розпочав нашу розмову коваль на молотах та пресах шахтоуправління гірничого департаменту Анатолій Моторін.

20 років тому Анатолія взяла у полон стихія вогню та металу. Сьогодні він не на передовій, але за словами Моторіна,  біля печей та молотів теж гаряче. Його допомога Україні – це нелегка праця на рідному підприємстві. Він єдиний коваль в гірничому департаменті, але з усмішкою каже, що роботи вистачить десятьом.

Ковальській майстерності Моторін навчився вже в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його вразило, як вогонь примушує коритися міцний метал і як з одного й того ж шматка металу можна зробити безліч різних речей. Та щоб впоратися з такою роботою, потрібно знатися на хімії, металоведенні, термообробці, вміти читати креслення та мати просторове мислення. Саме тому Анатолій багато вчився, набував досвіду, і це допомогло йому стати професіоналом в улюбленій справі.

Головним своїм завданням Моторін вважає не підвести в першу чергу тих, хто воює за життя України зі зброєю в руках, а ще своїх колег – гідно впоратися з усім обсягом ремонтних робіт. Щодня коваль виливає та кує для шахти робочий інструмент, регуляційні гайки, болти, дуги для електровозів, будівельні скоби та безліч інших корисних речей. В ковальському  «портфоліо» Анатолія понад 100 найменувань різних виробів. Моторіну подобається постійно опановувати нові професійні техніки, виробляти нову продукцію. Особливо до серця йому прийшлася «захисна продукція», виготовленням якої він займався у вільний від основної роботи час.

«Майже з перших днів ми з колегами вирішили, що маємо допомагати із захистом підприємства, міста та країни. Почали розмірковувати, а що ми можемо? Заглянули в інтернет і взялися за виготовлення «їжаків» проти колісної та бронетехніки. Кожну вільну хвилину використовували для цього, але дбали й про те, щоб виробничий фронт не «провисав», адже в цей час розпочалися ремонти у шахті. Пишаюся тим, що моя праця потрібна, як ніколи, і до того ж – на всіх фронтах», – каже Анатолій.

Працює Моторін завжди із задоволенням і не жалкує, що колись обрав саме ковальську справу, адже вона творча і дає змогу розвиватися, рухатися вперед. «На жаль, зараз я дуже мало часу приділяю родині, бо крім роботи є ще й волонтерство. Та сім’я це розуміє. Дружина та донька теж допомагають нашим захисникам, плетуть сітки. А от коли здобудемо перемогу, то я одразу ж вирушу на рибалку. Відверто кажучи, скучив вже за цією мирною справою. А потім всією родиною поїдемо до нашого українського Криму. Вірю, що і ця наша мрія обов’язково здійсниться!» – говорить Анатолій Моторін.

Категорії
Новини

Банки гірників тепер будуть повними

І справа зовсім не в скляних банках з огірками, і не у фінансових установах, де зберігаються гроші. Мовою гірників, банка – це такий величезний рудний накопичувач для подрібненої руди, основи для виробництва концентрату.

На рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту двадцять п’ять так званих «банок». Кожна з них здатна вмістити 25 000 тонн подрібненої руди, яка надходить з дробильних фабрик. Саме з банок-накопичувачів руда прямує далі – відвантажується за допомогою конвеєрів-живильників  для подальшого виробництва концентрату. Засипають руду у накопичувачі за допомогою автостел – спеціальних розвантажувальних візків барабанного типу. Нещодавно на допомогу гірникам до роботи стала нова автостела.

Подрібнена руда надходить до РЗФ-2 майже безперервним потоком. Автостела потрібна для того, щоб заповнялися лише ті банки, які ще мають вільне місце. Цей розвантажувальний візок рухається вздовж конвеєра та зсипає необхідну кількість руди до певної банки. Керує процесом і слідкує за наповненістю накопичувачів машиніст конвеєра. Загалом на РЗФ-2 працюються чотири автостели, по одній на кожному конвеєрі. Та, яку нещодавно замінили, працювала з 1974 року і свою «пенсію» точно вже заробила. Та й останнім часом візок дуже часто ремонтували.

Важить автостела більше ніж 30 тонн, а встановити її потрібно було на відмітку найвищої точки фабрики. Працівники РЗФ-2 та підрядники впоралися з цим завданням майже за 28 робочих днів.

«Візки працюють у складних умовах. На них впливають пил, вологість та цілодобовий графік човникової роботи. Та й тягають вони на своїх «плечах» важкі вантажі: стрічку конвеєру і рудну масу, яка нею транспортується, – розповідає Ігор Ілєнко, старший майстер з ремонту механічного обладнання  ділянки подачі руди та подрібнення РЗФ-2. – Ми помітили, що почала прогресувати корозія металу, з’явилася «просадка» рами автостели, деформувався рейковий шлях, яким рухається візок. Доводилося зупинятися на незаплановані ремонти, а це напряму позначалося на обсягах виробництва концентрату. Коли банки пусті, то й «каші» немає з чого варити, а вручну ці банки не наповниш».

Останнього разу одну з чотирьох автостел міняли силами підрядників ще у 2013 році. А цього разу чималу частину роботи вдалося виконати працівникам фабрики.

Механік дільниці подачі руди та класифікації  РЗФ-2 Ростислав Тодінг говорить, що найскладнішим було доставити майже під стелю фабрики великі частини візка. Робити це все було потрібно практично в робочому цеху та без тривалих зупинок обладнання, адже зараз концентрат – це реальні гроші, які заробляє завод.

Старший майстер з ремонту механічного обладнання ділянки подачі руди та подрібнення Ігор Ілєнко, механік дільниці подачі руди та класифікації РЗФ-2 Ростислав Тодінг поряд з новою автостелою

«Старий візок та його «приладдя» демонтують, встановивши новий, модернізований, сучасний. За це треба подякувати багатьом працівникам фабрики – нашим робітникам на чолі з слюсарем-ремонтником Петром Бешевцем, електрику дільниці подрібнення Миколі Славичу, кранівникам. Ми розуміємо, що зраз непростий період, і нове обладнання – то дійсно розкішний подарунок. Все має працювати на загальний результат – виробництво концентрату, який потрібен не лише нам, а і йде на експорт. Нам тепер є чим працювати, аби тільки скоріше рідне підприємство входило у звичайний робочий ритм», – сказавТодінг.  

Категорії
Новини

Патріотичний кілометр

Працівників нашого підприємства, криворіжців та гостей
міста на переїзді шляхопроводом до управління гірничого
департаменту та КПП № 24 відтепер зустрічатиме
патріотична металева «хвиля» довжиною у кілометр.
Такий подарунок усім мешканцям Кривого Рогу до
Дня Конституції України зробили працівники гірничого
департаменту.

Зазвичай в будинку про смак, уподобання та позицію
власників оселі заявляє передпокій – ти одразу розумієш,
до якої «системи координат» потрапив. Саме так можна
сказати й про відремонтований шляхопровід на в’їзді до
гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Щоб оновити майже кілометр шляхопроводу, працівники
ремонтного цеху ГД розчистили поверхню та зони біля
бордюрів дороги. До речі, старі бордюри демонтували
та замінили на виготовлені власноруч, а ще вирівняли
дорожнє покриття, встановили нову огорожу,
пофарбували її у жовто-блакитний колір. Завдяки
анатомічному вигину шляху огорожа нагадує хвилю.

Ігор Малий, начальник ремонтного цеху гірничого
департаменту
розповів: «Це один з об’єктів у рамках
програми благоустрою території гірничого департаменту.
На певних етапах був залучений майже весь персонал
цеху, всі працювали із задоволенням. Людям до смаку
прийшлася ідея пофарбувати оновлену огорожу цієї
ділянки у патріотичні кольори. Це ніби візитівка нашого ГД,
якою ми заявляємо нашу позицію. Ми серцем і душею з
Україною, ми – це Україна! І ми цим пишаємося!»