ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжує допомагати країні. Цього разу наше підприємство виділило шлак доменний відвальний для відновлення важливого шляху у Херсонській області, який можна назвати шляхом відродження для деокупованих громад Херсонщини.
Херсонська область одна з перших опинилася під окупацією ворога з початку повномасштабного вторгнення. Завдяки нашим захисникам ворога вдалося посунути, й у деокуповані населені пункти почало повертатися життя. За період окупації оселі мешканців Херсонщини зазнали руйнувань. Дісталося й шляхам, які були зруйновані в результаті численних прильотів та бомбардувань, руху важкої техніки, активних бойових дій. Наразі життя повертається до громад, які потребують допомоги та підтримки. Навіть доставити цю допомогу чи дістатися оперативним службам, як то швидкій, поліції, волонтерському транспорту, було проблемою через стан шляхів.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» долучився до допомоги у розв’язанні цього питання і виділив Херсонській ОВА шлак доменний відвальний для відновлення першої автомобільної дороги місцевого значення «Meжа Днiпропетровської областi – Заградiвка – Кочубеївка – Давидiв Брiд – Калинiвське – Бобровий Кут – межа Миколаiвської областi». Цей шлях включено до евакуаційного маршруту Херсонської області. Наше підприємство виділило 30212,62 тонни шлаку ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» для ремонту ділянок дороги протяжністю понад 17 км.
«Цей шлак ми використали для влаштування вирівнювального шару дороги з перехідним типом покриття, що дозволило зробити його проїзним, – говорить заступник директора з розвитку доріг ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» Анатолій Галамага. – Ним надходить допомога Кочубеєвській, Калинівській, Високопільської, Великоолександрівській та іншим громадам Херсонщини. Цим шляхом, за потреби відбувається і евакуація мешканців, рухається маршрутний транспорт. Це не асфальтована дорога, але вона має бути придатною до нормального пересування, тому така допомога нам була потрібна. Ми вдячні «АрселорМіттал Кривий Ріг» за надану допомогу та підтримку».
Виконуючий обов’язки старшого майстра Валерій Сорухан прийшов у доменний цех № 1 майже 22 роки тому. І Андрій Кліпка вже тоді працював. Валерій згадує Андрія, як сумлінного, професійного працівника, який знав свою роботу на сто відсотків.
«Він працював водопровідником доменної печі, – говорить Валерій Сорухан. – Дуже гарна людина. Завжди спокійний і виважений, Андрій був авторитетом для всіх нас. Він вмів знаходити спільну мову з колегами, добре працював у команді. Відповідав за охолодження печі. І робив свою роботу дуже професійно. Якщо за роботу брався Кліпка, то ми були впевненими, що все буде зроблено на найвищому рівні. Андрій став на захист України у грудні 2022 року. А нещодавно ми дізналися, що його більше немає з нами. Дуже страшна новина для всіх нас: горнових, водопровідників, майстрів доменної печі та інших працівників. Важко в це повірити.»
Командир відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами Андрій Кліпка загинув у бою з окупантами у населеному пункті Піщане Куп’янського району, що на Харківщині у січні 2025 року.
У Палаці культури металургів відкрилася виставка фоторобіт нашого колеги, робітника з благоустрою ПП «Стіл Сервіс» Станіслава Рушкіса.
Робота Станіслава Рушкіса — благоустрій території «АрселорМіттал Кривий Ріг». А у вільний від роботи час він з головою поринає у фотомистецтво, тож ми також маємо змогу побачити світ у об’єктив його фотокамери. Його виставка «Єднаймося заради перемоги!» стала ще одним кроком на його творчому шляху. Вона присвячена людям, яких війна змусила покинути рідні домівки, та волонтерам, які плетуть сітки, виготовляють окопні ліхтарі, килимки та інші речі для захисників, які боронять Україну від окупантів.
На відкриття виставки завітали герої його фоторобіт, колеги, товариші Станіслава, криворізькі фотографи. Саме їхніми привітаннями і відкрилася ця фотовиставка.
Віталій Круліковський, начальник дільниці ПП «Стіл Сервіс»: «Будь-яке мистецтво — це перш за все натхнення. І фотомистецтво також. Від щирого серця я підтримую Станіслава. Радий за нього. Радий, що у нього все виходить. Готовий сприяти і допомагати. Твори, Стасе!»
Євген Пантело, начальник зміни ТЕЦ «АрселорМіттал Кривий Ріг»: “Вітаю Станіслава з цією виставкою. Я вважаю, що майбутнє у нього велике. Він розвивається у багатьох сферах, і фотографія — це можливість висловлюватися. Він бачить світ, яким він є, і передає у світлинах історію України. Наш погляд на історію суб’єктивний, а у фотознімках вона об’єктивна на сто відсотків».
Станіслав Рушкіс, автор фоторобіт: «Цю виставку я присвятив колегам, які допомагають нашим захисникам, і мене підтримують у складні часи. На цих світлинах зображені жінки, які ріжуть тканину для «кікімор», сітки плетуть для наших воїнів. Я за Україну! Я завжди кажу, що Україна вистоїть. Ось ця пані у вінку — це Олена Романенко. Вона не лише виготовляє потрібні речі, а й відвозить їх воїнам та біженцям. А ось Вікторія Іванівна. У неї волонтерська душа, Вона показує нам, якими сильними ми маємо бути.»
Вікторія Полєщук, майстер «Стіл Сервісу»: “Стас також працює разом з людьми, які зображені на цих фотороботах. Він ріже тканину для виготовлення «кікімор», також в’яже килимки, і у нього це добре виходить. Тож наші воїни, які мерзнуть там, на передовій, також з вдячністю згадують нашого Станіслава. Дякую, Стасе, що ти не залишився осторонь і допомагаєш після роботи та у вихідні».
Олександр Водолазський, голова спільноти творчих фотографів: «Ця виставка — маленький крок до великої перемоги. Вона показує, як люди мають об’єднуватися. Лише спільними зусиллями ми можемо перемогти. Станіслав дуже чуйна людина. Він багато робить для нашої фотоспільноти і для волонтерів. Ми вдячні, що він несе фотографію в світ і показує, як треба єднатися заради спільної мети».
Ірина Футрук, директорка з соціального розвитку ПП «Стіл Сервіс»: “Дякую вам, колеги, за те, що надихаєте автора цих фотографій. Перемога над собою і перемога взагалі можлива лише тоді, коли ми вкладаємо частинку себе. Ми живемо у буремні часи. І дуже добре, що ви знаходите час, натхнення і внутрішню опору робити гарні речі; допомагати нашим захисникам, бачити красу і зображати її. Дякую нашому автору, який іде до своєї мети. Ми готові підтримувати ідеї наших працівників. Найбільша цінність у світі — це люди».
Вітаємо Станіслава Рушкіса з цією чудовою творчою подією у його житті. Запрошуємо на виставку до Палацу культури металургів. Виставка триватиме до 14 березня.
Максим Дубовик став на захист України учервні 2024 року. Він служив оператором-топогеодезистом артилерійської батареї. До мобілізації Максим працював у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу.
Начальник зміни ЦМК Максим Сизов сказав, що страшна звістка про загибель електрозварника Максима Дубовика глибоко вразила його особисто та всіх, хто з ним разом працював. «Максим Дубовик був доброю і чуйною людиною, – говорить начальник зміни. – Завжди був спокійним і впевненим. Він без проблем знаходив спільну мову з колегами та співпрацював у команді. Не пам’ятаю, щоб хтось мав з ним конфлікти. Максим брав участь у ремонтах та виготовлені устаткування для доменного, сталеплавильного, коксохімічного та інших виробництв, для гірничого департаменту, та практично для всіх цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Свою роботу виконував якісно, професійно. Це дуже тяжка втрата для нас усіх».
Максим Дубовик отримав поранення, несумісні з життям 12 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Максима.
Сучасні технології видобутку залізної руди неможливі без вибухових робіт. Спочатку гірники бурять свердловини. Потім масиви гірських порід підриваються вибухівкою, яка закладається у ті свердловини. А далі до справи стає техніка, яка завантажує залізну руду та везе її до місць перероблення. Ніде правди діти, вибухи супроводжуються викидами пилу та газів, серед яких оксиди азоту, вуглецю тощо. Фахівці «АрселорМіттал Кривий Ріг» постійно працюють над зменшенням цих викидів.
Майже 20 років тому наше підприємство стало частиною міжнародної компанії, однієї з найпотужніших у світі у гірничо-металургійному напрямку. За ці два десятиліття виконано багато роботи зі зменшення впливу на довкілля міста та регіону. Як розповів начальник служби інвестицій та науково-технічного супроводу гірничого департаменту Артем Кузнєцов, серед останніх здобутків у цьому напрямку – проєкт, який реалізовано у 2023 році у рамках Міської програми розв’язання екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016–2025 роки. Він саме і спрямований на зменшення небажаних викидів під час промислових вибухів, які проводяться щотижня у наших кар’єрах.
«Для поглинання пилу та газів, які утворюються під час вибухів у кар’єрах, використовують воду. Поліетиленові ємності-рукави з водою додають у свердловини разом з вибухівкою. Але крім води існують ефективніші реагенти, які у змозі зв’язати більше небажаних речовин, запобігши їх потраплянню в атмосферу, – пояснив Артем Кузнєцов. – Серед них – «Гідрогель». Ми спробували використати його у зневоднених свердловинах, і заміри після вибухів показали гарні результати. З травня 2023 року ми використовуємо «Гідрогель», і маємо зниження викидів.
Цей проєкт гірничий департамент реалізував разом з Науково-дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості. А зараз триває співпраця з фахівцями комунального підприємства «Наука», також спрямована на зменшення навантаження на атмосферу під час проведення вибухів.
«Саме зараз ми вдосконалюємо і випробовуємо нові конструкції вибухових зарядів, щоб більше вибухової енергії спрямувати у потрібних напрямках, саме на руйнування гірських порід, а не вгору, – розповідає Артем Кузнєцов. – А ще підбираються оптимальні схеми комутації, тобто, послідовності підриву зарядів свердловин під час масових вибухів. Все це також сприятиме зменшенню викидів. Ну й звичайно ж, продовжуємо використовувати те, що вже довело свою ефективність. Наприклад, розміщення рукавів з водою на поверхнях у зонах проведення вибухів. Робота триває».
Нові задачі, виклики, досвід – наша розповідь про роботу та колектив центральної лабораторії технічного відділу коксохімічного виробництва у часи повномасштабного вторгнення.
Війна кардинально змінила усіх нас, але не змінила нашого ставлення до своїх справ – зробила нас відповідальнішими. Попри відключення світла, загроз ракетних обстрілів, «шахедів» над головами ми продовжуємо виробляти чавун, сталь, коксохімічну продукцію і, головне, робити це якісно, за світовими стандартами.
Саме на якості ми і зробимо акцент, адже героєм нашої публікації цього разу стала Центральна лабораторія технічного відділу коксохімічного виробництва (ТВ КХВ). Її фахівці допомагають забезпечувати якість на всіх ланках виробничого ланцюга – від приймання сировини, дотримання цехами КХВ режимів ведення технологічних процесів, і до випуску готової продукції.
«Насправді за цими короткими фразами стоїть велика робота: кропітка, уважна, професійна, зосереджена. Тут здійснюють лабораторні дослідження 26 фахівців. До речі, до війни наш колектив був більшим. Враховуючи те, що сортамент продукції КХВ чималий, лабораторія проводить цілий комплекс випробувань. Тільки минулого року ми виконали їх майже 130 тисяч. Під нашим пильним контролем як вугільна шихта, так і готовий кокс, вміст у них вологи, сірки, зольності, «гарячої» міцності вугілля, коксу та інших якостей. Також ми контролюємо ступень очищення коксового газу від аміаку, бензольних вуглеводів, сірководню та якість отриманої продукції його очищення – сирого бензолу, амонію сульфату, смоли кам’яновугільної тощо. Це і екологічна складова – вловлювання шкідливих викидів, і корисні продукти для споживачів. Тож, як бачимо, наша лабораторія залучена у виробництві на всіх його етапах. Від початку повномасштабної війни ми не припиняли свою діяльність. Тут у нас своя «передова», але наша робота переважно залишається за кадром», – знайомить з діяльністю свого підрозділу Олена Солонько, начальниця центральної лабораторії ТВ КХВ.
Лаборант хімічного аналізу НадіяСолонець заносить до лабораторії мішок з вугільним концентратом. Цей чорний, що виблискує, гранулами порошок треба просіяти та підготувати до подальших випробувань.
У іншому кабінеті лабораторії її колега Ірина Хорольська за допомогою мікроскопу та спеціального обладнання визначає петрографічні характеристики вугільних концентратів. Цей метод дозволяє з ювелірною точністю визначати природу вугілля для виробництва коксу.
«Така робота для нас є щоденною, – продовжує Олена Солонько. – Від початку повномасштабної війни у нас змінилися сировинна база коксування. Зараз ми отримуємо її з Америки та європейських країн. Перед нами постала задача добре познайомитися з сировиною, більше дізнатися про її складову, щоб визначитися, чи підходить вона для нашого виробництва коксу. Тому окрім стандартних випробувань ми досліджували і природу нового для нас вугілля, адже воно було іншим, не таким, до якого ми звикли. Ми проводили петрографічні випробування, визначали пластичні властивості сировини, дізнавалися про «характер» вугілля та його «поведінку» у складі вугільної шихти. У цих дослідженнях нам допомагав Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут(УХІН), що у Харкові. Результат цієї роботи позитивний – сировина відповідає нашим критеріям, ми можемо використовувати її у нашому виробництві».
«Ще один виклик, який нам довелося долати у воєнні роки – це підтримання роботи устаткування лабораторії через блекаути та часте вимикання електроенергії. Ми працюємо з сучасними приборами, які дозволяють в рази пришвидшувати проведення досліджень та отримувати максимально об’єктивні результати. У нас в роботі пластометричний апарат для контролю якості вугільної шихти, хроматограф для випробувань сирого бензолу, кам’яновугільної смоли, масла, установка Карботест для проведення лабораторного дослідницького коксування, петрографічний комплекс, про який вже згадувалося та інше цікаве та дороге обладнання. Все це дозволяє нам працювати якісно та швидко. Ми дуже стараємося зберегти працездатність обладнання, адже воно збиралося протягом багатьох років і є надзвичайно затребуваним», – зазначила Тетяна Кліменко, заступниця начальниціцентральної лабораторії ТВ КХВ.
Та будь-яке обладнання не може працювати без кваліфікованого колективу. Тому ще одним воєнним випробуванням центральної лабораторії стало збереження працівників, а точніше – працівниць, адже жінки у колективі переважають. Вони, як і завжди, дбають про якість сировини, яка застосовуватиметься у виробництві, продукції, яка відвантажиться замовнику, турбуються про якість технологічних проб води, масла, газів, без яких неможливе протікання технологічних процесів.
З початку повномасштабної війни у більшості жінок чоловіки стали на захист країни. У лабораторії усі підтримують одна одну, дбають і про виробництво, і про допомогу захисникам.
«Тут всі, наче єдина родина, я одразу це відчула, коли влаштувалася сюди на роботу, – розповідає лаборант хімічного аналізу Надія Морозевич. – До Кривого Рогу я приїхала з міста Часів Яр, що на Донеччині. Спочатку ми з родиною ще трималися, допомагали військовим та цивільним, волонтерили, надавали людям першу медичну допомогу. Але потім обстріли почастішали, збільшилися руйнування, словом, до міста прийшли усі нещастя, які нам зазвичай несе «руський мир». Ми з родиною були вимушені залишити рідне місто. Нашою другою домівкою став Кривий Ріг. Раніше я працювала лаборантом хіміко-бактеріологічного аналізу на підприємстві «Вода Донбасу», контролювала якість води. У центральній лабораторії КХВ я перевіряю якість коксового газу. Звичайно, ця робота була новою для мене. Та дівчата мене всьому навчили, я відчула дуже сильну підтримку від усіх моїх колег».
Колектив лабораторії пишається, що ще у 2005 році лабораторія КХВ стала першою і єдиною лабораторією у коксохімічній галузі, яка була акредитована за стандартом «Загальні вимоги до компетентності випробувальних і калібрувальних лабораторій». Для підтримки такої високої планки тут щорічно проходять інспекційні аудити, спеціальні навчання для колективу.
У період воєнного стану лабораторія пройшла повторну акредитацію за стандартом ДСТУ EN ІSO/ IЕС 17025 у його новій версії. Тож, попри війну і все, що з нею пов’язано, центральна лабораторія КХВ продовжує цілодобово працювати для замовників якісно та ефективно. А ще у лабораторії сподіваються на скоріше завершення війни, спокій у роботі і турботи, які б були пов’язані тільки з розширенням виробництва.
