Захищаючи свободу та незалежність нашої держави стрілець-снайпер мотопіхотного батальйону Віталій Брижатенко загинув у населеному пункті Новосілка Волноваського району на Донеччині.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Брижатенко працював електромонтером в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту.
«Спочатку Віталій працював в ЗЦ № 5, а потім перейшов до УЗТ ГД, де вже багато років був електромонтером на дільниці зв’язку, – говорить Іван Репецький, начальник дільниці зв’язку енергослужби УЗТ ГД. – Він забезпечував якісний зв’язок на залізниці – це і справність радіостанцій на локомотивах, гучного зв’язку у парку рухомого складу, на залізничних станціях. Роботи у Віталія завжди було багато, адже дільниця, за яку він відповідав, була досить великою – її протяжність становила понад десять кілометрів. У Віталія завжди все працювало без збоїв, адже він дуже сумлінно ставився до своєї роботи. А ще він був, як кажуть, на всі руки майстер, вмів і збудувати, і полагодити будь-що. Взагалі він був надзвичайно відповідальною, доброю, порядною людиною. Віталій дуже любив свою родину, своїх двох синів, і робив усе можливе, щоб гідно виховати дітей та надати їм гарну освіту. Загибель Віталія Брижатенка стала ударом для усіх нас, адже ми товаришували, підтримували постійний зв’язок з ним, коли він воював, збирали та передавали все, що було потрібно захисникові. Від нас йдуть найкращі люди. На жаль, це зараз занадто часто звучить, але ми ніколи не забудемо і пам’ятатимемо кожного завжди».
Колеги Віталія розповідають, що життєві плани у нього були великі, але все перекреслило повномасштабне вторгнення росіян в Україну. На захист рідної землі Віталій став третього березня 2022 року. Він брав участь у багатьох боях, а місяць тому допомагав створювати укріплення для захисту Дніпропетровської області. Останній свій бій Віталій Брижатенко прийняв 9 грудня 2024 року на Донеччині.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Віталія Брижатенка.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога працівники нашого підприємства активно долучилися до захисту України. Понад 3600 працівників були мобілізовані до лав ЗСУ, більшість з них сьогодні продовжують захищати нашу країну зі зброєю в руках, частина демобілізувалася та повернулася до роботи на підприємстві. Але, на жаль, не всі захисники та захисниці повернулися до своїх родин, до мирного життя. Більше 190 наших колег загинули на полі бою чи від отриманих поранень. Вічна пам’ять героям та співчуття родинам!
Сьогодні в Україні діють програми для підтримки членів сімей загиблих військовослужбовців. У зв’язку з продовженням військових дій, зростає кількість сімей, які втратили рідних на цій війні. Сім’ї загиблих героїв отримують виплати від держави, але й наше підприємство не залишається осторонь. Кожному члену сім’ї загиблого на війні працівника чи працівниці виплачується одноразова допомога. З початку повномасштабного вторгнення такі благодійні виплати склали понад 92 млн гривень.
Ліміт разової грошової допомоги членам сімей мобілізованих працівників, які загинули при виконанні військового обов’язку, складає:
– чоловіку / жінці – 300 000 грн;
– кожній дитині віком до 18 років та студентам денної форми навчання – до 23 років – по 300 000 грн;
– якщо працівник, загиблий під час виконання військового обов’язку, не був одружений і не мав власних дітей, то грошова допомога виплачується батькам загиблого працівника – по 150 000 грн кожному.
Для оформлення разової грошової допомоги членам сімей мобілізованих працівників, які загинули при виконанні військового обов’язку, необхідно:
Якщо у загиблого лишилася дружина та діти:
згода на обробку персональних даних заявника;
копія сповіщення про смерть;
копія свідоцтва про смерть;
копія паспорта загиблого працівника;
копія паспорта дружини загиблого працівника;
копія ідентифікаційного коду дружини загиблого працівника;
копія свідоцтва про шлюб;
копія свідоцтва про народження дитини або копія паспорта та копія ідентифікаційного коду, якщо дитині виповнилося 18 років;
довідка з навчального закладу, якщо дитина є студентом денної форми навчання
довідка про банківський рахунок з вказівкою: П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.
Якщо у загиблого лишилася мати/батько:
згода на обробку персональних даних заявника;
копія сповіщення про смерть;
копія свідоцтва про смерть;
копія паспорта загиблого працівника;
копія свідоцтва про народження загиблого працівника;
довідка про банківський рахунок з вказівкою: П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.
Для отримання такої допомоги членам сімей загиблих воїнів-працівників нашого підприємства не потрібно спеціально нікуди звертатися. Під час процедури звільнення загиблого з підприємства його рідних проінформують про таку можливість та підкажуть, які документи та інформацію потрібно надати. Згодом гроші будуть перераховані на картку за вказаними реквізитами.
В цьому впевнений пожежний-рятувальник 30-ї державної пожежно-рятувальної частини Євгеній Куц, який разом з колегами з 4-го державного пожежно-рятувального загону захищає «АрселорМіттал Кривий Ріг» від надзвичайних ситуацій. Ліза й Софійка – маленькі донечки Євгенія, які дуже полюбляють ласувати солодощами, як майже всі дітки. В руках у рятувальника, який є водієм пожежної машини, – чималенький яскравий пакуночок з логотипом «АрселорМіттал».
Саме від нашого підприємства дівчатка, як і всі дітки працівників 4ДПРЗ отримають солодкі подарунки, бо їх батьки роблять все від них залежне, щоб вберегти майно підприємства та його працівників від вогню та інших лих.
«Це відважні та надійні люди, – говорить заступник директора департаменту (промислова безпека) департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій Мельник. – Ми вважаємо рятувальників частиною нашої команди, нашої трудової родини. Вони багато разів рятували людей і техніку, швидко, професійно реагуючи на займання та інші загрозливі речі. Святий Миколай вже багато років поспіль приносить подарунки від нашого підприємства дітям наших захисників-вогнеборців. Та й самих бійців 4ДПРЗ ми без уваги не залишаємо. Наприклад, у році, що минає, підприємство забезпечило кожного рятувальника бойовим захистом. Всього було закуплено 82 комплекти – пожежні чоботи, пояси, захисні костюми, рукавиці. Це надійний захист, який відповідає світовим стандартам. Також ми передали загону сучасні рації для надійного зв’язку. Нам важливо, щоб рятівники були добре забезпечені й захищені, а їхні діти отримали позитивні емоції».
Сьогодні Софійка й Ліза зустрічатимуть Євгенія Куца з подаруночками. «Дівчатка обожнюють тортики, які пече їм мама, – усміхнувся Євгеній. – Але й шоколадні цукерки їм до смаку. Тож із задоволенням уявляю їхні радісні усмішки. Вони – чемні дівчатка, тому й нас з дружиною обов’язково пригостять. А ще донечки у мене артистки – співають, танцюють, виступають, тож на подарунки заслужили. Вони дуже переживають, наприклад, коли проводжають мене на роботу, бо бачите що твориться? Заспокоюємо, відволікаємо, граємо з ними у різні ігри. Зараз позитивні емоції особливо важливі. І солодощі від «АрселорМіттал Кривий Ріг» їм сприятимуть. Ліза й Софійка будуть раді».
25 грудня 70 років тому відкрився Палац культури металургів і одразу став центром культурного життя міста, магнітом для талантів та для людей, якіхотіли весело й змістовно провести дозвілля після трудової зміни.
Відкриття Палацу культури металургів припало саме на передноворічні дні, коли у кожній родині була у розпалі підготовка до свят. Як писалося у газеті «Металург» за 1954 рік, Палац культури збудували за 4 млн тоді ще рублів. У Палаці було створено театральну залу на 410 місць, кінолекційний зал на 240 місць, 16 кімнат для гуртків художньої самодіяльності, кімнати відпочинку, фотолабораторія та бібліотека. Палац був обладнаний чудовою звуковою та світловою апаратурою.
Телевізори у ті часи ще були екзотикою, тож новий осередок культурного життя на Соцмісті став чудовим подарунком для тисяч родин нашого підприємства, і не тільки. Сюди одразу «потягнулися» охочі займатися вокалом, танцями, хоровим співом, ті, хто бажав навчитися грати на різноманітних музичних інструментах, стати актором художньо-драматичного гуртка тощо.
Першим директором ПК став А. Леонардов (збереглися тільки ініціали). Згодом Палац очолювали В. Губинський, В. Литвиненко, який потім став директором Криворізького цирку.
У 1963 році художнім керівником в ПК прийшла Любов Чорна. За два роки вона очолила Палац культури і керувала його роботою аж до 1998 року.
«З Житомира до Кривого Рогу я приїхала лише на п’ять діб до своєї сестри у гості, а коли прийшла до Палацу культури металургів, то залишилася тут працювати на довгі 35 років, – згадує Любов Чорна. – Роботи у нас було багато, і всі працювали з великим натхненням. Нехай це і пафосно прозвучить, але ПК для нас – це храм душі та творчості металургів. Нашу роботу підтримували керівники усіх цехів підприємства. А ми завжди придумували щось нове: концерти, спектаклі, конкурси, циркові вистави, КВК. Була у нас і любительська кіностудія. Цікаво, що протягом 15 років ми запрошували до Кривого Рогу тоді ще чехословацький Луна-парк, який катав та веселив криворожан протягом всього літа. Вік учасників та відвідувачів Палацу культури металургів був від 5 до 85 років. У вільну годину після змін люди поспішали до Палацу, щоб творчо реалізуватися, енергетично підживитися, тут кожен почувався, наче у родині. Я кажу не тільки про відвідувачів, а й про колектив працівників ПК. Це люди, які жили, творили, радували та пишалися своєю справою».
Біля Палацу культури колись існувала ще й літня естрада. Влітку там майже кожної неділі відбувалися концерти силами самодіяльних артистів, серед яких вже були й свої зірки. Як згадують ветерани нашого підприємства, ця естрада збирала глядачів з усього міста, порожніх місць біля неї ніколи не було.
Протягом років великі зали збирали творчі колективи «Юність», «Веселка», «Елегант», «Ельф», «Чарівниці», «Класик» тощо. Чимало колективів отримали звання народних та стали лауреатами Всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Серед керівників колективів були: Людмила Фатєєва, Луїза Подгородецька, Ірина Мартиненко, Леонід Тамбовцев, Валерій Коваленко, Катерина Старицька та інші. Свою сольну кар’єру у Палаці культури металургів розпочинали машиністи тепловозів ЗЦ-2 Олександр Скоцеляс, Олександр Малега, робітник цеху капремонтів Володимир Фоменко. В ансамблі народного танцю успішно виступали Петро Марук’ян, Лариса та Тетяна Дедюри, Валерій Лисенко та інші творчі особистості.
«У Палаці культури металургів я працюю вже понад 30 років, – згадує Ірина Власенко, керівниця студії сучасної хореографії «Екстрим». – За цей час тут розкрився талант багатьох дітей. Випускники студії є переможцями багатьох конкурсів, багато хто зараз працює у професійних творчих колективах по всьому світу, зокрема в Італії, Франції, Іспанії, Китаї тощо. З перших днів роботи тут я відчула, що тут панує єдиний дух творчості, працює колективний мозок, якщо можна так сказати. Ми разом народжували ідеї та втілювали їх у життя. Пам’ятаю великий «двіж», коли Палацом культури керувала Ірина Футрук. Вона миттю підхоплювала наші творчі задуми та допомагала їх реалізувати, забезпечуючи нас костюмами та декораціями. Запам’ятався мені і той період, коли ми проводили величезні свята на стадіоні. Артистами тоді виступали й працівники підприємства. Вони дуже старалися, працювати з нашими людьми було одне задоволення. Взагалі, приємних спогадів за численні роки праці тут у мене дуже багато. Я бажаю колективу Палацу культури подальшого розвитку, щоб творчість йшла до людей. Я хочу, щоб тут й надалі народжувалися та розвивалися таланти, і це надихало творчих людей на нові великі справи».
Керівник творчих колективів Юрій Шевченко прийшов працювати до Палацу культури у 2005 році. Він мав організувати тут вокальну студію «Сузір’я талантів». «Я одразу потрапив на фінальний концерт фестивалю талантів – у різних жанрах виступали працівники підприємства. У мене, пам’ятаю, були дуже сильні враження від номерів. Згодом, вже працюючи тут, я зрозумів, що така висока творча планка притаманна усім творчим колективам та особистостям Палацу. Згодом я ще й керував тут хором ветеранів, ансамблями «Вербиченька», «Лілея». Я й зараз продовжую тут працювати», – згадує Юрій Шевченко.
Наразі Палац культури металургів переживає своє друге народження. Після ковіду та початку повномасштабного вторгнення ворога в нашу країну тут відновили роботу. Протягом 11 місяців поточного року Палац відвідало вже понад 15 тисяч осіб.
«Зараз ми найактивніше співпрацюємо з адміністрацією з персоналу та службою корпоративних комунікацій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Для працівників підприємства та їх родин разом вже провели 65 заходів, – розповідає Наталія Ренькас, начальниця творчого центру управління з соціального забезпечення ПП «Стіл Сервіс». – Це і майстер-класи, різноманітні свята, концерти, лекції, зустрічі з цікавими людьми, низка проєктів для молоді та людей золотого віку. Серед них і найулюбленіші багатьма літні «Бадьорі ранки», унікальний творчий проєкт для ветеранів та митців «Сонце сходить на заході», «Ярмарок професій», проєкти для наших ветеранів тощо. Зараз у розпалі різдвяно-новорічні заходи для дітей. Ми постаралися, щоб тут панувала святкова, затишна атмосфера і оформили Палац так, щоб у родинах після відвідування наших заходів та оригінальних фотозон залишилися гарний настрій та ефектні фотознімки. Також у Палаці культури створюється багато інших творчих продуктів. Я вітаю усіх працівників, ветеранів творчого цеху, творчі колективи та відвідувачів нашого Палацу металургів, які протягом цих 70 років займались творчістю, організовували чудові заходи, тим, хто від душі аплодував самодіяльним артистам. Нехай вогонь творчості ніколи не згасає у наших душах, а Палац подарує ще багато цікавих проєктів».
Фото з архівів Палацу культури металургів та Музею історії нашого підприємства
Ремонт автомобілів – справа нелегка. А якщо автомобіль великовантажний, то ще й небезпечна, адже багато ремонтних операцій доводиться виконувати на висоті. Щоб запобігти ризикам падіння з висоти, для автоколони № 4 транспортного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» було придбане спеціальне устаткування. Це риштування на колесах, які неважко підкотити до самоскида, зручно піднятися на робочий майданчик і безпечно працювати.
Як повідомив механік колони № 4 АТУ Олександр Трофименко, нові риштування (а їх придбано чотири) вже кілька разів були в дії і показали себе якнайкраще.
«За допомогою риштувань наші хлопці міняли задні фари на кузовах самоскидів, – говорить Олександр Трофименко. – Працювати з них зручно й безпечно. Також з риштувань виконували роботи зі зварювання металоконструкцій кузова. Конструктив риштувань підходить для виконання різноманітних операцій. Робочий майданчик огороджений перилами, а з одного з боків – зйомним ланцюгом. Це дуже зручно, наприклад, для ремонтів й обслуговування коробки передач. Ці операції виконуються при піднятому кузові. Раніше працівникові, щоб дістатися до коробки передач, доводилося підійматися драбиною на кабіну, а потім переміщатися конструкціями автомобіля до самої коробки. Зараз ці небезпечні переміщення виключені. Людина підіймається на майданчик риштувань, відстібає ланцюг і опиняється безпосередньо на місці виконання робіт. Якщо підсумувати, то те, що зараз, і те як доводилося ремонтувати раніше – небо і земля. Працівники задоволені, і мені, як відповідальному за безпеку і якість ремонтів, дуже приємно, що, не зважаючи на складні часи, ми отримали таке необхідне устаткування».
А провідний інженер з охорони праці Антон Князєв відзначив, що крім міцної конструкції та надійних захисних перил і ланцюга, риштування обладнане зручними сходами з поручнями, що створює додаткову безпеку.
Студенти «Нової фабрики 2.0» побували на дробильній фабриці гірничого департаменту та ознайомилися з роботою електрослужби цеху.
«День з електриком» – саме так назвали одноденне міністажування студентів, які вчаться за спеціальністюи «Електроенергетика» та здобувають професію «Електромонтер». Як зазначила фахівчиня відділу з підбору персоналу та розвитку молодіжних проєктів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Дар’я Черненко: «Зараз наші студенти знаходяться на етапі, коли на них чекає прийняття важливого рішення про початок стажування за професією в нашій компанії. Є студенти, які на 100% впевнені у виборі своєї професії і вже знаходяться в процесі працевлаштування. А є ті, хто хоче попередньо ознайомитися з майбутнім робочим місцем, поспілкуватися з керівниками цехів, дільниць, дізнатися, які вони матимуть перспективи розвитку за своєю спеціальністю. Саме на таких студентів і спрямований наш формат дня з фахівцем на виробництві. Можна вважати, що цей формат – наш експериментальний дебют, ми почали його впроваджувати на прикладі однієї з найзатребуваніших професій. Надалі такий формат чекає на слюсарів-ремонтників, електрогазозварників та представників багатьох інших важливих професій, представлених у другому наборі проєкту «Нова Фабрика».
Електрик дільниці ДФ Олександр Кузьменко провів для гостей пізнавальну екскурсію цехом. Майбутні електрики мали змогу на власні очі побачити потужні дробарки, гуркоти для сортування руди, конвеєри та інше устаткування. «Без електричного струму нічого тут не працюватиме, тож електрики нам дуже потрібні, – пояснив Олександр Кузьменко. Електродвигуни та редуктори тут скрізь. Система керування також працює за рахунок струму. А оця лампочка сигналізує, якщо на конвеєр випадково потрапить металевий предмет. Таким чином електричний струм допомагає уникнути аварійних ситуацій та зберегти обладнання».
Студенти повернулися з цеху до майстерні електриків. Заступник начальника ДФ з енергообладнання Ігор Боярин провів практичний тренінг з вивчення електродвигуна. А для того, щоб вивчити його будову, двигуни треба було розібрати. «Звичайно ж, електродвигуни вивчають у спеціалізованих навчальних закладах, але поки людина сама не розкрутить і не побачить на власні очі, ремонтувати електроустаткування вона не навчиться. Студентів, які влаштовуються на роботу, доводиться багато чого навчати. Сьогодні вони побачили ротор, обмотку, щітковий апарат, підшипники тощо. І не лише побачили, а й потримали у руках. Не біда, якщо новий працівник чогось не знає чи не може. Головне, щоб у серці була любов до електрики. Тоді можна всього навчитися».
Віталій Терещенко навчається за спеціальністю «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» у Технологічному фаховому коледжі ДУЕТ. Він зізнався, що в середину електродвигуна зазирнув сьогодні вперше. «Мені сьогодні сподобалося, – говорить Віталій. – По-перше, вразила сама дробильна фабрика: дванадцять поверхів, потужне устаткування, одна з дробарок важить аж 40 тонн! А ще приємно було дізнатися, що в цеху високий рівень автоматизації, а дробаркою керує комп’ютер. Ну й звичайно ж цікаво було розкрутити електродвигун та на власні очі побачити те, про що знав лише теоретично. Я ще раз впевнився у тому, що недаремно обрав цю цікаву й потрібну професію. Бажання прийти працювати на «АрселорМіттал Кривий Ріг» стало ще сильнішим».
