Категорії
Наші люди

Головна мотивація – жага до життя

Як всюди встигати не поспішаючи, як насолоджуватися кожною миттю життя, нової справи, як завжди прагнути нових знань, ділитися ними з іншими та надавати психологічну підтримку. На всьому цьому добре знається  наша колега Анна Шумейко.

На прикладі родини

Багато хто знає Анну Шумейко, як старшу внутрішню тренерку нашого підприємства. В Університеті АрселорМіттал вона бере участь у таких проєктах, як «Сміливе лідерство» та «Бережи себе».

Основна посада Анни – оператор пилегазовловлюючих установок конвертерного цеху. Зараз вона у декреті, бо виховує трійко дітей – 3, 5 та 14 років. Та це не заважає їй бути активною, як внутрішній тренер. Щотижня Анна проводить тренінги з працівниками підприємства, допомагає іншим людям долати психологічні проблеми, які пов’язані з війною, багато спілкується та опановує нові знання.

«На підприємство я прийшла тому, що у мене вся родина працює тут. Мама Тетяна Віждова працювала в лабораторії на ДП № 9, двоє моїх братів зараз є працівниками нашого підприємства, – розповідає Анна Шумейко. – Та найбільше на вибір місця моєї роботи вплинув мій тато Павло Віждов. Він працював на блюмінгу, а я у дитинстві приходила до нього на роботу. У минулому це дозволялося, головне, щоб у цеху діти були разом зі своїми батьками. Я тоді ще мало розумілася на виробництві, але бачила великий робочий движ і мене буквально заворожувала уся ця атмосфера. Я із захватом дивилася на міст, який веде до підприємства, ввечері він сяяв вогнями, а коли заходила до цеху, то мене буквально зачаровував вид яскравого розпеченого металу, від якого віяло жаром.

На 4 курсі Металургійної академії я вирішила піти працювати. Пошуки роботи привели мене до конвертерного цеху. Тепер я все знаю про специфіку цього підрозділу, адже мені пощастило працювати на усіх його дільницях. Я працювала у ВТК, міксерному, шихтовому відділеннях, дільниці виплавки та розливки, на першій МБЛЗ, на складах зовнішньої прийомки інструментів і матеріалів. В цілому я вже маю 20 років стажу».

Пропагувати культуру безпеки

Все почалося з газети «Металург». Саме в ній Анна Шумейко побачила оголошення про створення на підприємстві команди внутрішніх тренерів, які б ділилися з колегами знаннями з різних напрямків, пропагували культуру охорони праці, сприяли особистісному розвитку працівників наших підприємств та взагалі б були лідерами у багатьох справах. Анна подала заявку, пройшла  відбір, навчання і невдовзі потрапила до когорти внутрішніх тренерів. Саме тоді на підприємстві почалася перша хвиля «Сміливого лідерства».

«На початку тренерської діяльності я зустріла супротив оточення. Чого я тільки не чула, і навіщо воно мені треба, і де я знаходитиму на це час, і чого це я працюватиму у свій вихідний. На їх думку мені б було краще потихеньку працювати, виховувати дітей, чекати пенсію, а потім займатися городиною. Але мені така модель життя не підходить. Мені дуже хотілося спробувати себе у чомусь новому, довести, в першу чергу собі, що я зможу реалізуватися та бути корисною для людей, – продовжує Анна Шумейко. –  Коли я почала працювати внутрішнім тренером, для мене відкрився інший світ, де у всіх, з ким я працюю, є мета, стимул займатися цією справою, зацікавленість новим. Ми ж, тренери з безпеки на виробництві, своєю чергою намагалися змінити не те що світ, всесвіт (усміхається). То був початок нового формату роботи з охорони праці. Люди очікували, що то буде якась лекція, а ми пропонували тренінг з максимальним залученням в роботу кожної людини. Ми усі були залучені в процес, допомагали одне одному. Було і легко, і складно, ми й людей навчали, і самі навчалися, мотивували їх і себе до змін».

Психологічна допомога

Коли стаєш тренером, і перед тобою стоїть завдання змінювати ставлення людей до охорони праці, поведінку на виробництві і, навіть, ментальність, без психологічних навичок не обійтися. Анна Шумейко це одразу зрозуміла і знову почала навчатися. Вона закінчила психологічний факультет педагогічного університету, стала гештальт-терапевтом (наука допомагати людям розуміти самих себе), зараз  вона навчається у Польському інституті тілесної терапії та проходить різноманітні додаткові курси з психології.

Ці знання дуже знадобилися Анні з початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Разом із навчальним процесом вона почала практично допомагати людям вправлятися з психологічними навантаженнями, які ми всі відчуваємо під час війни. Анна приєдналася до громадської організації, яка працює у Народному домі – міському хабі, де надається допомога переселенцям з окупованих міст та селищ або тих місць, які ворог активно обстрілює.

В цій організації Анна стала психологинею мобільної бригади.

«Переважно я працюю з дорослими людьми, більшість з яких поважного віку. Ми допомагаємо людям долати горе від втрати рідних та близьких, панічні атаки, розпач від втрати рідної домівки та майна. Ми допомагаємо іншим знову захотіти жити, почуватися у безпеці, наскільки це можливо, та радіти майбутньому. Основна терапія – це розмова, адже деяким людям вже стає легше, якщо вони проговорять свою проблему, – говорить Анна Шумейко. – У Кривому Розі ми працюємо і на місцях «прильотів». Моїм першим хрещенням у цьому був «приліт», що стався у липні минулого року на старій Дзержинці біля «Нового зору». Приїжджаємо, а там все димить, у руїнах, люди кричать. Жах! Одних людей треба було заспокоювати, інших виводити зі стану ступору. Пам’ятаю одну дівчину, яка після влучення ракети у будинок не могла дозвонитися до своєї родички. Дівчина була наче не в собі, ходила розгублена. Ми з командою психологів виводили її з цього стану, розговорили, допомогли їй прийти до тями. Інший випадок, в Архангельському бабуся привела онука. Біля їх будинку вночі стався «приліт». Відтоді пройшло вже півроку, а хлопець не міг оговтатись від цього, він боявся гучних звуків. Після розмови зі мною стало зрозуміло, що хлопцю потрібен час на реабілітацію та увага батьків. Ще один випадок, не пов’язаний з вибухами, він життєвий. До нас звернулася літня сімейна пара з Покрову. Зараз вони будують тут нове життя і турбуються про ментальне здоров’я одне одного. І подібних випадків дуже багато. Тож мені хочеться побажати людям у наш непростий час бути більш уважними до себе та оточення, берегти себе та пам’ятати, що безпека – це не тільки про виробництво, це про наше повсякденне життя. А ще будьте активними, живіть, а не відкладайте все на потім. Це реально допомагає у найскладніші часи. Перевірено на власному досвіді».

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» заявляє про безпідставний тиск з боку податкового органу

Січень 2025 р. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стурбоване проведенням в листопаді 2024 року незаконної (на думку компанії) перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства України з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період, який по суті вже двічі перевірявся.

Більше того, результат попередньої повторної перевірки був успішно оскаржений ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в судовому порядку, за результатами розгляду цієї справи судами трьох інстанцій було прийнято рішення на користь товариства.

Процедури зі сплати податків компанією відбуваються з урахуванням чинного закону та судової практики, у повній відповідності до підходу, який використовується іншими гірничодобувними компаніями.

Товариство подало заперечення на акт даної перевірки, оскільки висновки податкового органу, як і саму перевірку, вважаємо неправомірними. Варто також зазначити, що і у колег по галузі аналогічні спори із податковою щодо порядку нарахування рентної плати за аналогічні періоди є вже розглянутими, а рішення судів на користь платників ренти набрали чинності.

Наразі товариство отримало податкове повідомлення-рішення (на загальну суму 1 349 874 073, 26 грн), і в подальшому використає усі можливі правові засоби для його оскарження, адже прийняття у результаті перевірки такого рішення зі сторони податкового органу лише підтвердило наші припущення про наявний тиск з податкової на наш бізнес.

Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «Прикро усвідомлювати, що у ці складні часи ми знову вимушені відстоювати свою позицію у справі, яку вже вважали вирішеною, в тому числі в судовому порядку. Йдеться про звинувачення в бік «АрселорМіттал Кривий Ріг» у начебто ухилянні від сплати рентних платежів за надра за минулі 2015-2019 роки. Ми вважаємо претензії податкового органу безпідставними. Компанія, що працює у складі світової корпорації, звертається до держави і вимагає цивілізованого підходу у вирішенні спору, прозорих та рівних умов для всіх учасників нашої галузі».

Довідково: Цей спір стосується підходу до розрахунку ренти. Під рентною платою розуміється загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин (в даному випадку руди). «АрселорМіттал Кривий Ріг» видобуває у кар’єрі відносно бідну залізну руду з вмістом заліза 34-35%. Вона проходить чотири стадії подрібнення. А далі, щоби виробити залізорудний концентрат, подрібнена у пил руда має подолати довгий шлях глибокого збагачення (магнітну сепарацію, гідроциклони, дешламацію). У кінцевому продукті вміст заліза вже вдвічі більший – 65-68%. Різницю між первинною переробкою сировини і її якісної зміною прекрасно розуміють усі гірники та металурги, тому уся галузь використовувала метод нарахування ренти на руду. Він був загальноприйнятий у галузі. І цей принцип розрахунку ренти відповідає вимогам Податкового кодексу України (у редакції яка діяла в період, що перевірявся), що неодноразово доводили у судах. Натомість, Податковий орган продовжує тиснути на компанію шляхом безпідставних перевірок і повторних донарахувань  рентної плати.


Упродовж 19 років, починаючи з 2005 року, «АрселорМіттал Кривий Ріг» був і залишається найбільшим іноземним інвестором України, її партнером і другом. Підтвердженням тому є 10,7 млрд доларів загальних інвестицій, більше 103,2 млрд грн податків і зборів. Зараз «АрселорМіттал Кривий Ріг» є найбільшим гірничо-металургійним підприємством України і робить свій важливий внесок в економіку, незважаючи на воєнні реалії. Ми продовжуємо забезпечувати робочі місця, виробляємо продукцію, переорієнтовуємось, перебудовуємо роботу – адже розуміємо свою відповідальність – перед країною, містом, перед усіма нашими працівниками і їхніми родинами.

Категорії
Новини

Метал, дракони і мертві зони

За часів моєї юності, був шалено популярним музичний стиль Хеві Метал. Пам’ятаю вінілові диски. На їхніх обкладинках були дракони і гітаристи, з гітар яких виривався вогонь, що приборкував тих драконів. У копровому цеху працюють перевантажувачі металу, яких за зелений колір, неймовірну потужність і довжелезну стрілу також називають «драконами». Це круті машини, але вони були небезпечними, бо мали так звані мертві зони, зони, де нічого не видно водію такої машини. Тож довелося обладнати «драконів» додатковим устаткуванням, щоб взяти мертві зони під контроль.

На території «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом із державними нормативними актами про охорону праці діють ще й корпоративні стандарти, що підвищує безпеку для працівників. Обладнання техніки додатковими засобами безпеки, згідно з корпоративними стандартами, якраз і дозволяє її підсилити. Перевантажувачі у копровому цеху завантажують-вивантажують металобрухт.

Іван Жмеренюк – водій перевантажувача. Він досвідчений фахівець, але якщо є зони, куди ти не можеш зазирнути, то досвід не дуже допоможе. «Ходімо, я вам все покажу, — сказав Іван. — Бачите цей екран? Він розділений на чотири частини. На перевантажувачі встановлені чотири камери. І відтепер я бачу все, що діється навколо. Це дуже допомагає, повірте. А ще є оця штучка, що зветься парктроніком. Здаю назад, і вона подає звуковий і світловий сигнали: «Не стій і не підходь ззаду!». І показує мені, якщо об’єкт позаду опинився на небезпечній відстані. Це мені дуже допомагає!»

Олександр Ягодкін відповідає за тракторну техніку копрового цеху. Цей досвідчений фахівець зразу визначив як переваги «драконів», такі як мобільність і потужність, так і небезпеки. Він був серед розробників засобів захисту. «Перевантажувач може вантажити 5-6 тонн, і навіть до десяти, — розповідає Олександр. — Їхні вантажозахоплюючі органи — п’ятищелепний,  двощелепний грейфери і магніт, тому вони ще й багатофункціональні. І дуже важливо, що зараз водій все бачить на моніторі! А ще є сигналізація. Якщо водій увімкнув техніку, але не сів на сидіння, то лунає сигнал! Це додаткове попередження про небезпеку. Комплекс заходів дозволив вивести безпеку під час перевантаження металобрухту на новий рівень».

Категорії
Новини

Наші можуть все

Фахівці цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва виконали унікальну операцію із заміни фрагмента підкранової балки у конвертерному цеху.

Підкранові балки є важливими елементами, на яких кріпляться кранові рейки. А рейками рухаються електромостові крани, без яких неможливі як технологічні процеси, так і основні роботи із заміни та ремонтів масивного устаткування. За словами заступника начальника ЦРМУ-2 Павла Дерев’янка, заміна підкранових балок є звичною справою для працівників цеху. Але зазвичай балки кріпляться одна до одної болтовими з’єднаннями і розміщуються на опорах. А вищезазначений фрагмент не має опор, він підвішений у повітрі і його замінили, виконавши комплекс газозварювальних та газорізальних робіт.

«За два десятки років, протягом яких я працюю в ЦРМУ-2, заміна такого високого рівня складності проводилася чи не вперше, – говорить Павло Дерев’янко. Ця підкранова балка знаходиться у вогнетривному відділенні конвертерного цеху. Вона закріплена на висоті близько 17 метрів, сама має висоту до двох метрів і довжину понад 60 метрів. Крани, які вона тримає, використовуються для підготовки ковшів для розливання сталі. Без цих кранів неможлива робота цеху. Один з фрагментів балки, де крани працюють найінтенсивніше, був суттєво зношений у процесі експлуатації. Тому цей фрагмент довжиною 20 метрів необхідно було замінити. Це було непросто, але завдяки високому рівню професіоналізму наших працівників та застосуванню сучасних вантажопідйомних механізмів, задачу успішно вирішили».

Щоб замінити 20 метрів підкранової балки, працівниками цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу були виготовлені два фрагменти – довжиною 12 і 8 метрів. Вони й були встановлені на місце 20-метрової зношеної частини. Під час заміни відзначилися бригади Олександра Осоєнко, Юрія Коваля й Віталія Сташевського. Роботу бригад координував і організовував майстер ЦРМУ-2 Віктор Фролов. Для безпечного та якісного виконання робіт на значній висоті ремонтники використовували 90-тонний кран «Liebherr» автотранспортного управління та автопідйомник ремонтного виробництва.

«Складність полягала ще й в тому, що у результаті зварювальних робіт зазор не мав перевищувати два міліметри, – продовжив Павло Дерев’янко. – Це неабияка точність, особливо зважаючи, що роботи виконувалися практично у підвішеному стані. І наші зварники, серед яких такі майстри, як Сергій Яшалов, Дмитро Губар, Володимир Биков, Олександр Жук, зробили справу на високому рівні у прямому й переносному значенні. А ще хочу подякувати газорізальнику Станіславу Полякову та іншим працівникам, які виконували складні роботи під час заміни балки. Оновлена балка – це не лише надійність роботи кранів, а, перш за все, – безпека для людей».   

Категорії
Новини

Степове з питною водою

«АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг Гречаноподівській громаді завершити ремонт підвідного водогону до села Степове. Це дозволило повернути питну воду у домівки селян.

Проблема з водопостачанням виникла у Степовому ще у 2018 році. Вийшов з ладу вузол підключення до водогону КП «Кривбасводоканал».

Гречаноподівська громада зробила проєкт та розпочала ремонтні роботи. Але завершити їх завадив ковід. Після нього сталася ще більша біда – повномасштабне вторгнення росіян в Україну та підрив окупантами Каховського водосховища. Люди переважно були вимушені користувалися привізною водою та тією, яка була у криницях.

«Ми встигли побудувати новий водогін, а от з підключенням виникли фінансові проблеми. Тиск води у водогоні був настільки маленьким, що повноцінно користуватися ним не було можливості, – розповідає Олександра Попова, начальник загального відділу виконавчого комітету Гречаноподівської сільради. – За допомогою ми звернулися до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який і виділив нам на підключення майже 800 тисяч гривень. Це дозволило нам замінити колодязі, зробити підкачувальну насосну станцію підземного типу та надати питну воду понад тисячі мешканцям села Степове. Зараз насосна працює на генераторах, а у перспективі її підключення до централізованого електропостачання».

Категорії
Новини

Програма для Різдвяної зірки

У Руслана цікава робота. Він газорізальник цеху металоконструкцій. Його машина плазмово-дугового різання виготовляє з листового металу найрізноманітніші заготовки і готові деталі. Але цей передріздвяний робочий день видався незвичайним, адже Руслан Глаголєв отримав завдання вирізати різдвяну зірку для відеоролика.

Знімати кліпи напередодні новорічних свят вже стало доброю традицією для корпоративних комунікацій. Оператор Дмитро Мікрюков добре знає свою справу. Камера у його слухняних руках зараз знімає процес плазмового різання. А сюжет для кліпу придумала Наталія Терещенко. Їхній творчий тандем не раз здобував найвищі нагороди на різних творчих конкурсах. Але нагороди — то таке. Перш за все вони хочуть порадувати глядачів. Сюжет наразі був таким: діти не встигли виготовити різдвяну зірку, але на допомогу їм приходять батьки. І сучасна техніка стає у пригоді.

«Моя машина для різання дуже розумна, — розповідає Руслан Глаголєв. — Вона може вирізати будь-що з металу різної товщини. Точність різання — пів міліметра, це мінімум. Моє завдання — задати програму, яку написали заздалегідь наші інженери, і слідкувати за точним її виконанням. І повірте, це далеко не найскладніше завдання для моєї машини. Але воно дуже приємне. Творче! Мені дуже подобається робити те, що радує людей!»

Процес вирізання з металу дуже яскравий. Як же приємно спостерігати за тим, як на металевому листі під яскравими вогниками народжується зірка! А у межах її багатокутності ще кілька невеличких зірочок і привітна капличка. Різдво — тепле, родинне свято, так з давніх-давен повелося. Руслан дістає зірку, обстукує її, відбиваючи залишки металу. А далі зірочка потрапить до теплих творчих рук художниці Дар’ї Грицан, яка нанесе на метал гілочки калини, снопики пшениці та ще кілька малюнків, які зроблять зірку ще теплішою, родиннішою, такою світлою і нашою.

Правильно запрограмувати машину дуже важливо. Це роблять провідні інженери-конструктори з автоматизації управління Ливарно-механічного заводу. Графічне зображення майбутньої зірочки — справа рук Євгенія Дідича. А перетворила зображення на програму Ольга Танцура. За 45 років роботи Ольга Миколаївна запрограмувала вже багато виробів для різних верстатів. «Ми програмуємо вироби для п’яти цехів ЛМЗ, — говорить Ольга Танцура. — Це не найскладніше моє завдання, але дуже приємне. Ми створюємо програми не лише для машин різання, а й для фрезерних, токарних та інших верстатів. До початку двохтисячних ми програмували за допомогою перфострічок. А коли переходили на комп’ютерне програмування, це було дуже цікаво. Завдяки сучасним програмам ми програмуємо набагато швидше. Дуже класно, коли програмування виробництва деталей перебивається отакими творчими замовленнями. Ми — інженери, але дуже творчі інженери. Працюємо не лише з металами, а ще й з деревом та іншими матеріалами. Я дуже люблю свою роботу, і дуже приємно, що вона приносить радість іншим людям!»