Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Не залишаємо в біді

«АрселорМіттал Кривий Ріг» надає підтримку працівникам, майно яких пошкоджено або зруйновано внаслідок прильотів.

Вже майже три роки українці живуть в умовах постійної загрози, що їхні домівки зазнають ушкоджень або будуть вщент зруйновані внаслідок ворожих обстрілів. На жаль, це не лишається лише на рівні загроз, а давно вже перетворилося на жахливу реальність. І Кривий Ріг не виняток у цьому. Наслідки прильотів по місту тим чи іншим чином відчули на собі всі криворіжці, зокрема й працівники нашого  підприємства. Тільки з початку 2022 року у 22 обстрілах та прильотах по місту серед постраждалих криворіжців, майно яких пошкоджено чи зруйновано агресором, були й працівники нашого підприємства.

Станом на 02.12.2024 року 213 працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПП «Стіл Сервіс», ТОВ «Ливарно-механічний завод», майно яких пошкоджено внаслідок ракетних ударів та ударів дронами, отримали разову грошову допомогу. Наразі загальний її обсяг становить 4 277 000 грн.

«Звичайно, що ми не можемо залишатися осторонь, коли наші працівники втрачають свої оселі, – розповідає провідна інженерка відділу з колдоговірної роботи Олена Чаплієва. – Законодавство не зобов’язує «АрселорМіттал Кривий Ріг» виплачувати таку допомогу, але керівництвом підприємства було прийнято рішення надавати грошову допомогу усім нашим працівникам, житло яких постраждало від прильотів. Виплати постраждалим ми почали надавати з літа 2023 року, але отримати їх можуть й ті, хто постраждав від прильотів, починаючи з 2022 року. Так, наприклад, до нас звернувся працівник, житло якого постраждало рік тому від дати прильоту. Ми не відмовляємо нікому, але все має бути оформлено за певною процедурою».

Для оформлення разової грошової допомоги на часткову компенсацію вартості пошкодженого житла (майна) внаслідок збройної агресії ворога потрібно надати певний перелік документів:

  • згода на обробку персональних даних заявника;
  • заява від постраждалого працівника;
  • акт обстеження з зазначенням пошкодженого майна (оформлюється міською комісією);
  • документи, що підтверджують право власності чи право користування житлом (майном), або будь-які документи, що підтверджують проживання потерпілого співробітника за адресою постраждалого житлового приміщення;
  • копія паспорта постраждалого працівника;
  • копія ідентифікаційного коду постраждалого працівника;
  • матеріали фото\чи відео фіксації (за наявності);
  • довідка про виплати з виконкому міста;
  • довідка про банківський рахунок з вказівкою.    
  •  П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.

Допомога від підприємства за розміром виплат аналогічна від того розміру, яке встановлює місто, але має ліміт – не може перевищувати 40 000 грн. Безперечно, ми хотіли б витрачати кошти на мирну відбудову та нове будівництво для наших працівників, але наразі реалії нашого життя поки що вимагають іншої підтримки. І ми будемо надавати її, доки вона буде потрібна.

Зі зверненнями по допомогу звертайтеся до Заводоуправління, каб. 922, тел. +38(0564)992959

(Фото з відкритих джерел)

Категорії
Новини

Майстер ремонтного виробництва загинув за волю України

8 грудня під час виконання бойового завдання в Курській області рф отримав поранення, несумісне з життям, сапер інженерно-саперного відділення, старший солдат Сергій Фідря. До повномасштабного вторгнення він працював майстром цеху ремонту металургійного устаткування № 4 ремонтного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг.

Як розповів старший майстер ЦРМУ-4 Сергій Локтєв, Сергій Фідря разом з колегами виконували ремонти ливарних кранів конвертерного цеху. «Ці крани – дуже важливе для виплавки сталі та потужне устаткування. Вони можуть підіймати вантажі вагою до 450 тонн, –– говорить Сергій Локтєв. – Їх обслуговування й ремонти – справа дуже складна. Сергій добре організовував ці роботи та професійно керував ними. Ми були знайомі з ним більш ніж 15 років. Спочатку він був слюсарем-ремонтником, потім став бригадиром, а пізніше перейшов на посаду майстра. Це був класний майстер. Він мав чудові організаторські вміння, вмів знайти спільну мову з кожним, запалював людей своїм позитивом. Найчастіше я пам’ятаю його усміхненим, щоб там не трапилося. А от сумним, пригніченим згадати не можу. Він був патріотом України, брав участь ще в АТО, а у перші ж дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Страшна втрата для всіх нас. Завжди його пам’ятатимемо».

Щиро співчуваємо рідним та друзям загиблого воїна.  

Категорії
Новини

У бою з російськими агресорами загинув ремонтник Вадим Каракаш

На захист України Вадим Каракаш став у вересні 2022 року. До мобілізації  він працював газозварником у цеху ремонту металургійного устаткування № 4.

Шість років поруч з Вадимом пропрацював майстер ЦРМУ-4 Володимир Полонніков: «Бригада, в якій працював Вадим, ремонтує потужні електромостові крани сортопрокатного цеху № 1. Досвідченого газозварника, який пропрацював на підприємстві близько 30 років, у бригаді любили і поважали. Він був чесним і справедливим. А ще був дипломатичним, міг помирити, допомогти знайти спільну мову, розсудити колег, і до його авторитетної думки люди прислухалися. Вадим був спокійним та виваженим, брався за найскладніші справи і доводив їх до завершення. Страшна звістка про його загибель вразила кожного з дружної бригади у самісіньке серце. Це приголомшило всіх. Ми втратили не лише висококласного фахівця, а товариша, який завжди приходив на допомогу».

Головний сержант-командир стрілецького відділення Вадим Каракаш загинув 5 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Приліпки Чугуївського району Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Чи маємо ми право на «вітаміни щастя»?

Третій рік поспіль триває війна, а люди ходять у кіно та на концерти, відпочивають у кафе, відзначають дні народження, весілля та інші свята. Як ставитися до цього, коли навколо стільки горя? Чи маємо ми зараз право на радість? Ці питання викликають доволі активні дискусії, які загострюються перед святами. Чи можемо ми дозволити собі радіти під час війни розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Про чорне, біле та відтінки

Початок війни став для усіх нас шоком, всі негативні емоції одночасно були зібрані докупи і настрій у багатьох суттєво погіршився. Ще яскравіше це відчувається після поганих новин про смерть людей, руйнування міст та селищ тощо. Та довго так тривати не може (якщо це вже не хвороба), психологічний стан людини поступово стабілізується та вирівнюється.

«Коливання настрою ми добре спостерігали на початку повномасштабної війни. Одразу всі були шоковані подіями, бачили все у чорному кольорі. Але шок привів нас не до відчаю, а до злості, яка додала нам сили для боротьби. Потім ми навчилися жити в умовах війни – переживати горе та радість, займатися щоденними справами, допомагати нашим військовим. Ми почали відчувати усі барви життя, адже людський організм не може довго знаходитися у пригніченому стані. Тоді у людини починаються проблеми, як з психічним, так і з фізичним здоров’ям, вона втрачає увагу, здатність приймати рішення, знаходиться у постійному стресі, який руйнує її зсередини. На це, до речі, і розрахована ворожа ІПСО, яка спрямована на те, щоб ми якомога частіше сумували, були пригніченими, наляканими, щоб ці емоції відбивали у нас бажання та здатність боротися і перемагати. Тоді нами легше керувати та змушувати підкорятися чужій волі. Наша задача – не дати ворогу жодного такого шансу, – говорить Олена Шевчук.

Емоційна зброя

Психологиня наголошує, що радіти, відзначати свята, зустрічатися із рідними та близькими, вирушати в походи або на концерти під час війни не тільки можна, але й потрібно. Позитивні емоції надають нам нових сил для життя, роботи, для боротьби з ворогом. Ми маємо працювати і відпочивати, допомагати захисникам, берегти дітей і дарувати їм свою любов. Але прояви радощів мають бути збалансованими та доречними. Святкувати зараз треба не гучно, адже поряд можуть знаходитися люди, які в цей час переживають особисту кризу, втрату, трагедію.   

«Важливо розуміти, що радість – це енергія. Вона пов’язана з роботою нейрогормонів, які надають нам відчуття безпеки, спокою, розслаблення. Ця енергія нам дуже потрібна для відновлення, це наші «вітаміни щастя», які сприяють психологічному здоров’ю, – підкреслює Олена Шевчук. – Війна обов’язково закінчиться. Вона багато чого змінила у суспільстві та індивідуально у кожному з нас. Та життя продовжується, і всім нам  потрібно вкладати чимало сил і працювати над тим, щоб воно й надалі було гідним, вільним, позитивним. Тож, дозвольте собі бути щасливим!».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

А!фішка на 14 та 15 грудня

Театри

Криворізький Академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка

14-15 грудня о 12:00 на вас чекає святкова розважальна програма «Незабутній Новий Рік» з виставою-казкою «Каліф-лелека».

14 грудня о 16:00 на розсуд глядачів представлений іронічний детектив «Вісім люблячих жінок». У заміській садибі вісім жінок готуються зустрічати Різдво, та свято затьмарене вбивством господаря будинку: його тіло знайдено в кабінеті з ножем у спині. Під підозрою опиняється кожна з присутніх: його дружина з дочками, теща, своячениця, рідна сестра жертви, економка та покоївка. Поступово з’ясовується, що будь-яка з цих жінок мала свої мотиви, щоб скоїти вбивство. Та де ж правда?

15 грудня о 16:00 запрошуємо переглянути  музичну комедію за повістю М. Гоголя. «Сорочинський ярмарок». Ця вистава занурює у світ народних пісень, танців, надзвичайних пригод та містики. Ви миттєво опинитеся у самісінькому центрі галасливого і колоритного дійства і стежитимете за долями головних героїв, які вміють кохати, дружити, співчувати, бути щирими й жити з відкритим серцем.

Криворізький Академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху»

14 грудня о 17:00 на вас чекає вистава про кохання «Чудовисько з ніжним серцем». Це вистава про Принца, якого за непослух ще в дитинстві чаклунка перетворила на страшне чудовисько і сховала його життя у червону троянду, та Бель, звичайну дівчину, яка мріє про далекі світи, описані в книгах. Вони зустрілися зовсім не випадково. Їх зводить доля, адже повернути нормальне життя зачарованому принцу зможе лише справжнє кохання. Це історія кохання, пронизана наскрізь ніжністю, неймовірними пригодами та іскрометним гумором.

Криворізький міський театр ляльок

14 грудня об 11:00 музична лірична вистава «Соняшникова пісня». Вистава отримала диплом лауреата в номінації «Краща лялькова вистава» на Міжрегіональному фестивалі Придніпров’я «Січеславна-2003».  Жив собі Соняшник і все хотів бути на когось схожим, повторюючи говірку то Півника, то Собачки. Одного разу вирішили Свиня та Котик викрасти Соняшника через те, що їм не подобалося, що він все повторює. Але на допомогу прийшли вірні друзі та врятували його, а за погані вчинки злі персонажі отримали по заслузі. І тоді Соняшник зрозумів, що друзів треба обирати не за гарний голос, а за добрі справи.

15 грудня об 11:00 вистава жарт «Коза-Дереза» про бешкетницю та злючку козу.

Концерти

Палац молоді та спорту

15 грудня о 18:00 концерт Арсена Мірзояна в Кривому Розі! На глядачів чекають дві години шаленого драйву, справжньої чоловічої лірики, яскравого світлового шоу, фантастичної атмосфери та найулюбленіших пісень. «Сталевий голос України», а саме так називають Арсена Мірзояна, давно став символом мужності і романтизму на українській сцені. У своїх піснях співак відверто ділиться особистими історіями та надихає на кохання. Його красивий тембр та чоловічий шарм не залишають байдужими нікого. Від самого початку повномасштабного вторгнення Арсен їздить на фронт, підтримуючи наших воїнів. Його останні пісні «Моя країна», «Вальс Ірпінь», «Херсон» – це закарбовані почуття від побаченого і почутого у звільнених містах.

Екскурсії

Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»

14 грудня о 10:00 запрошуємо на майстер-клас з миловаріння. Що на вас очікує: майстер-клас від досвідченого миловара, покрокова інструкція і можливість створити власний шедевр – мило у вигляді Змії – володарки року. Місце збору: біля входу до ТРЦ «Ліберті». Реєстрація: 0982556455, Олена та  0961197549, Валентина.

15 грудня о 13:45 хочеш відчути справжню магію українського Різдва? Приєднуйся до майстер-класу і створи власний оберіг – солом’яного Павука. Ти почуєш про давні традиції, символіку та значення різдвяних прикрас, таких як Дідух і Павук.  А потім зможеш сплести  чарівного Павучка, який стане особливою прикрасою твоєї оселі. Місце збору: зупинка «9 міська лікарня» в сторону Зарічного.

 Криворізьке бюро подорожей та екскурсій

14 грудня екскурсія до м. Кропивницький. Виїзд о 07:00. У програмі: відвідування музею М. Л. Кропивницького з елементами декламації, пішохідна екскурсія старою частиною міста, екскурсія театром та перегляд вистави «Циганка Аза» (факультативно). Реєстрація: 0981067279, 0993685133.

Категорії
Наші люди

Він скрізь на своєму місці

Вперше за кермо великовантажного самоскида  вагою понад 100 тонн Олександр Деркач сів менш ніж вісім років тому. І їх йому вистачило, щоб досконало опанувати цю складну та специфічну техніку й стати одним з найкращих водіїв гірничотранспортного цеху. Та ще й отримати найвищу нагороду «АрселорМіттал Кривий Ріг» за сумлінну працю.

«Олександра я знаю давно. За роки роботи в цеху він змінив кілька робочих місць, і скрізь працював добре, скрізь намагався бути максимально корисним, – розповідає начальник ГТЦ Руслан Новицький. – Я так впевнено про це кажу, бо кілька років працював разом з ним в автоколоні № 2. Він – цілеспрямована людина, чесна і працьовита. Тож безумовно вартий звання «Честь і гордість ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Сашко виріс у селі, тож у тому, що він пішов вчитися до аграрного вишу, не було нічого дивного. А от напрямок обрав універсальний – інженер-механік. А механіки потрібні не лише для того, щоб ремонтувати сільськогосподарську техніку. Це дозволило йому швидко «в’їхати» у професію слюсаря з ремонту автомобілів у гірничотранспортному цеху.

«Так, важкі 40-тонні самоскиди, які мені доводилося ремонтувати, суттєво відрізняються від тракторів чи комбайнів, але принципи устрою та роботи вузлів скрізь схожі. Тож чогось дуже важкого та геть незрозумілого під час опанування професією не пам’ятаю. Добре вчили, показували, ну і я старався зразу все уловити й застосувати на практиці. Ремонтували коробки передач, мости та інші вузли. Виходило непогано. Важко було хіба що фізично, бо у великих автомобілів і деталі нелегкі», – говорить Олександр Деркач.

А от на наступній своїй роботі – старшого механіка автоколони № 2 ГТЦ – Олександр Деркач таких фізичних навантажень не мав. Зате він зізнається, що часто «закипала» саме голова. Скільки яких деталей замовити? Як не вибитися з графіка ремонтів? Що робити, щоб вся техніка колони працювала й не ламалася? І головне – як зробити кожен ремонт максимально безпечним? Ці та інші запитання постійно роїлися в голові, часто не давали спати. На керівній посаді Олександр показав себе не гірше, ніж слюсарем. Але обставини змусили його ще раз перекваліфікуватися.

«Сам я виріс у селі Інгулець біля Кривого Рогу, але у багатоповерхівці, тож особливого господарства у нас не було, – пояснює Олександр. – А от коли одружився і переїхав у село до дружини, і ми зажили у хаті, то з’явилася всіляка живність. А ще й дитинка народилася. Тож для мене дуже підходив графік «день-ніч-48». Спочатку я перевівся механіком з випуску машин на лінію. Дуже відповідальна робота, адже недогледіти якусь несправність під час огляду – це наразити водія та тих, хто працює поруч з авто, на смертельну небезпеку. Пізніше я вирішив перекваліфікуватися на водія наших найпотужніших самоскидів вантажністю 136 тонн».

Олександр зізнався, що це було непросто, перш за все, психологічно. Адже до цього крім власного легковика він ніяким транспортом не керував. Але ціль обрано, і наш герой більше не вагався. Для опанування кар’єрного велетня йому знадобилося кілька тижнів. Поступово тривога минула, і він впевнено відчув себе на новому місці.

«Мені подобається працювати у кар’єрі, – усміхається Олександр. – Я вже маю чималий досвід, тож знаю, що робити в різних ситуаціях і відчуваю задоволення від того, що така гігантська техніка мене слухається. Але від будь-якої, навіть улюбленої роботи треба відпочивати. Тому ми з родиною інколи беремо намет та їдемо у мальовничі місця. Раніше відпочивали на Каховці, але після підриву ГЕС водосховища більше не існує. Тож зараз наше улюблене місце – Білі Камені на Карачунах. Спілкування з природою допомагає скинути навантаження та з новими силами стати до роботи».