Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Наші люди

Епоха залишається

У березні 2026 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомив про завершення фінальної виробничої кампанії в цеху блюмінг. Головними причинами стали: впровадження Європейською Комісією податку СBAM без врахування скрутного становища українських підприємств, викликаного війною, що призвело до втрати європейських ринків; та значне здорожчання електроенергії для підприємства. Із завершенням роботи блюмінга йде у минуле ціла епоха, свідком та творцем якої став Сергій Розумний.

Блюмінг – це великий та складний комплекс устаткування, який перетворює масивні сталеві злитки на заготовки, з яких виготовляється арматура, катанка, кутник та інші види прокатної продукції. Сергія Розумного не знайдеш серед тих, хто керував роботою цього устаткування. Він – ремонтник, завдяки якому устаткування працювало і давало продукцію.

«Це один з найкращих працівників служби з ремонту механоустаткування, – говорить начальник блюмінга Олег Мірошкін. – Він віддав цехові більш ніж 40 років, починав зі слюсаря-ремонтника, працював майстром з ремонтів на різних цехових дільницях, механіком цеху. Його ім’я скрізь асоціювалося і асоціюється з професіоналізмом, сумлінням, відданістю роботі та рідному цеху. Його впевнено можна назвати обличчям блюмінга, його візитівкою. Зараз, коли цех зупинився, ми запропонували йому посаду майстра з ремонту устаткування складу готової продукції, який залишається в роботі. Я впевнений, що його досвід, його праця принесуть ще багато користі підприємству».

Після школи Сергій Розумний вивчився на машиніста кранів, а на блюмінг прийшов слюсарем-ремонтником на дільницю автозмащування та гідравліки.

«Змащування – це складна система, на кшталт кровоносної системи людини. Це дуже важлива система, без якої робота обладнання неможлива. Замість судин тут – кілометри трубок-магістралей, якою мастило потрапляє до обладнання. Для того, щоб швидко знаходити поломки, треба було вивчити ці магістралі, – згадує Сергій Розумний. – Я багато чого навчився і через вісім місяців став бригадиром. А згодом мені запропонували посаду майстра з ремонту холодильників».

Холодильники блюмінга – це не те, дверцята чого відкривають, щоб дістати борщу на обід. З виду це прямокутні площини, до яких потрапляють заготовки зі станів. Потім вони переміщуються з холодильника на холодильник, вичахають з 900 до 400 градусів і відвантажуються на склад.

«Здавалося б, що може ламатися у тих холодильниках? Але зовнішність оманлива, – продовжив Олег Мірошкін. – Це безліч канатів, підшипників, передавальних візків, барабанів та іншого залізяччя, яке має знаходитися на своєму місці і працювати як єдиний організм. Поломка одного вузла може суттєво вплинути на роботу системи і всього блюмінга. Тримати це все у ладу, швидко ремонтувати за необхідності – це неабияка майстерність. Сергію довелося її вивчити, і роботу служби він налагодив на високому рівні».

А згодом – нове призначення. Сергій Розумний очолив ремонтний підрозділ складу готової продукції, або ад’юстажу, як його ще називають. Вони з колегами обслуговували і ремонтували пратцен-крани, можливо найскладніші вантажопідйомні механізми у цеху, а також рейкові шляхи і підкранові балки, якими переміщуються крани. Дякуючи ремонтникам, устаткування працювало стабільно. Інколи ж доводилося проявляти дива креативу.

«Сиджу я вдома, нікого не чіпаю. На календарі – 14 лютого. На вечір у ресторані замовлена вечеря на честь Дня закоханих… І тут – дзвінок: «Терміново їдь на роботу, треба замінити двигун головного підйому!» Я кажу, що це ж не моє, не механоустаткування. Кажуть: «Ротару сказав, щоб їхав ти, бо в нас не виходить (Іон Ротару, легендарний начальник блюмінга дев’яностих- початку двохтисячних – авт.). Довелося їхати. Намагалися так і сяк, поки мені не прийшла ідея використати зразу два крани. Вийшло з другого разу, але ж вийшло! Поки ми це робили, ресторан накрився, але по домівках нас розвіз особисто заступник начальника цеху, що тоді було нечуваними почестями».

То був не єдиний випадок, коли креатив нашого героя врятував ситуацію, уберіг від простоїв та виробничих втрат. Незабаром Сергія Розумного призначили механіком блюмінга. З того моменту він відповідав за все механічне устаткування та ще й за водопровідну систему. А коли до другого блюмінгу приєднали перший у вигляді дільниці, Розумного з його досвідом направили на вирішення непростої проблеми – налагодження водопостачання на цій дільниці. І він впорався. А потім знову призначення – майстром на стан 1300. З таким гігантським прокатним устаткуванням мало кому випало працювати.

«Це дійсно гігант серед станів. Там лише одна кліть, але яка! Висотою 8 метрів! Вага валків – 36 тонн кожен! Лінійка маніпулятора – 45 тонн! А шпинделі, що з’єднують двигуни з валками – по 60 т кожен! А підйомний кран, який використовується для ремонтів має вантажність 100 тонн. Організовувати ремонти такого устаткування дуже складно. Сергій добре з цим справлявся, як і скрізь, де він працював. А ще він – чудовий шашист, багаторазовий переможець заводських спартакіад», – сказав Олег Мірошкін.

Сергій почав займатися шахами у дитинстві. Школярем він вигравав змагання, став кандидатом у майстри спорту, не кинув улюблену справу і в дорослому житті. Завдяки Розумному, команда блюмінга з шашок багато років поспіль беззаперечно лідирувала, перемагала у спартакіадах підприємства. Та й на всеукраїнських спартакіадах серед промислових підприємств України Сергій з командою постійно були у «призах».«Робота керівника – механіка, майстра – це справа нервова, а нервові клітини, як відомо, не відновлюються. Шашки ж знімають стрес, – говорить Сергій Розумний. – А навички мислити на кілька кроків наперед, швидко ухвалювати рішення, дуже допомагають у роботі. Без роботи, без блюмінга, без команди я взагалі себе не уявляю. 40 років у цеху – це практично все доросле життя. І я щасливий, що став частиною епохи».

Категорії
Новини

Любов з першої зміни

Нових підйомний кран українського виробника добре показав себе під час роботи у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У розливальному відділенні конвертерного цеху величезні ковші зі сталлю транспортуються потужними ливарними кранами. А щоб підготовити сталь-ковші для роботи використовуються консольні крани. Вони розвантажують та підвозять вогнетривкі матеріали для футерування ковшів, стартову суміш, яка необхідна для технології розливання, затвори для ковшів, засипають у ковші стартову суміш перед розливанням, виконують інші важливі операції. Ці крани вважаються допоміжними, але без них неможлива робота відділення, а значить і весь процес виробництва сталі. Тож нові крани стали надійними помічниками. А їхня непроста історія почалася ще до повномасштабного вторгнення.

«За виготовлення консольних кранів для нашого цеху взялася харківська компанія «СДМ-ГРУП», – розповідає начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування вантажопідйомних механізмів конвертерного цеху Олександр Котіков, – І до лютого 2022 року вони були готові відсотків на 80-85. Почалося повномасштабне вторгнення. Ворожі підрозділи досягли околиць Харкова. Місто шалено обстрілювалося. Під обстріли потрапила і територія підприємства-виробника кранів, які було частково пошкоджено. Їх вдалося вивезти до Запоріжжя, і вже там протягом кількох місяців майстри завершили свою справу, за що ми їм дуже вдячні. І взагалі про співробітництво з харків’янами, з представником фірми Дмитром Шевченком я можу згадати лише позитив. Ще на етапі розробки вони прислухалися до наших побажань і, пори все, добре зробили свою справу».

Крани прибули в «АрселорМіттал Кривий Ріг» восени 2022 року. Незабаром вони були змонтовані. Один з них поки що не використовується, бо зараз немає потреби у великій кількості сталі, і конвертери №№ 1,2,3 поки не працюють. А інший кран протягом останнього часу активно задіяний. Машиністка кранів Наталя Поляк керує кранами вже багато років. Вона працювала на різних криворізьких підприємствах, на різних дільницях нашого конвертерного цеху, на різноманітних кранах, а зараз працює на новому консольному крані, і каже, що він сподобався їй з першої зміни.

«Це найзручніший, найбезпечніший кран з усіх, якими я керувала, – каже Наталя Поляк. – Ось бачите, який широчезний кут огляду з кабіни. Панорама! Я бачу все, що робиться внизу. Це полегшує роботу, а головне, машиніст має змогу своєчасно відреагувати, якщо у небезпечній зоні з’явиться людини. Кабіна обладнана кондиціонером, потужною батареєю для обігріву, чудово освітлюється. Крісло машиніста зручне, антивібраційне, обертається на 360 градусів. Кран рухається плавно…  Я дуже задоволена».

Служба  майстра з ремонту устаткування конвертерного цеху Дениса Долматова ремонтує цехові крани.

«У конструкції нових консольних кранів застосовані частотні перетворювачі, – пояснює Денис Долматов. – Тоді як на старих кранах – релейно-контакторне устаткування. Застосування сучасних технологій якраз і дозволяє плавно стартувати та рухатися, а значить двигун та інші складові зазнають менших навантажень. Тож ми сподіваємося, що за правильного своєчасного обслуговування така техніка працюватиме довше, рідше виходитиме з ладу, потребуватиме меншої кількості ремонтів, стабільніше працюватиме».

Категорії
Новини

Стійкість б’є рекорди

Працівники конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» встановили рекорд стійкості футеровки конвертера, довівши, що і в надскладні часи наші люди знаходять можливості для вдосконалення.

Сталь на нашому підприємстві плавиться у конвертерах. Кожен з них має сталевий корпус, а в середині стінки покриті вогнетривкою футеровкою для захисту корпусу від високих температур (у середньому 1640 градусів – авт.), а також від дії хімічно активних речовин та механічних пошкоджень при завантаженні металобрухту тощо. Під час роботи конвертера футеровка зношується, і її періодично міняють. Показником стійкості футеровки є кількість плавок сталі, які видає конвертер між перефутеруваннями. Чим вища стійкість, тим більше часу агрегат у роботі, тим вища його продуктивність і, як правило, менша собівартість продукції. Тож робота над підвищенням стійкості триває постійно і дає результати.

«Над підвищенням стійкості футеровки ми працюємо разом з фахівцями технічного управління, – говорить начальник конвертерного цеху Дмитро Васильєв. – Новий рекорд – це дуже важливе досягнення. Щиро дякую нашим партнерам з ТУ, зокрема Сергію Вишинському, Максиму Федоруку, Роману Сухомлину та працівникам конвертерного цеху – сталеварам, машиністам дистриб’юторів, майстрам, начальнику відділення конвертерів Володимиру  Сінченку, заступнику начальника цеху з технології Миколі Стародубову, нашим ремонтникам, всій команді, яка показала, що не зважаючи на війну, перебої з водою та електроенергією, безліччю інших проблем можна досягати видатних результатів. Для цього треба ставити амбіційні цілі, і головне – люди мають вірити в їх досяжність»

Начальник цеху скромно промовчав, що саме ним запропонована ідея стала важливою складовою успіху. Це ідея повітряно-крапельного охолодження конусної частини конвертера, де футеровка найбільш вразлива.

«Ми встановили чотири форсунки, які розбризкували воду, охолоджуючи найпроблемніші зони, – розповідає Сергій Вишинський. – Охолоджувався корпус із зовні. Внаслідок цього охолоджувалася футеровка у середині, і саме на цих ділянках осідав гарнісаж, тобто шлак, захищаючи проблемні зони. Це була лише частина комплексних заходів з підвищення стійкості, але важлива частина. Коли жахнули великі морози, подачу води довелося тимчасово зупинити, щоб не втратити систему водопостачання. Це був найважчий період, але вихід знайшли, і незабаром охолодження продовжилося. Не все було безпомилково. У мене є ідеї, як уникнути помилок наступного разу. Я вважаю, що є сенс розповсюдити цю практику на інші конвертери».

Ще одна важлива складова успіху – покращення якості вогнетривкої цегли, якою футеруються конвертери.

«Пошук якісних вогнетривів, які б змогли максимально витримувати дію руйнівних факторів, ми не припиняємо, – каже начальник технічного відділу (вогнетривкі матеріали) ТУ Максим Федорук. Як доводять останні досягнення, зокрема, рекорд конвертера № 5, нам вдалося підібрати відповідні матеріали для наших конвертерів. Велике значення для стійкості також мали своєчасні сканування футеровки, а якісні торкрет‑ремонти після досягнення граничних зносів дозволили підтримувати придатний стан футерівки до завершення кампанії. Позитивно вплинула оптимізація із застосуванням обпаленого доломіту для підвищення MgO у шлаку, що зменшило агресивність впливу».

Володимир Сінченко керує відділенням конвертерів конвертерного цеху. Він знає як організувати робот так, щоб агрегати використовувалися не лише продуктивно, а ще й ощадливо.

«Правильна експлуатація конвертера – невід’ємна складова високої стійкості футеровки, – пояснює Володимир Сінченко. – Ми маємо досвідчених фахівців, що дотримуються всіх технологічних умов, що є головною умовою збереження устаткування, подовження міжремонтних періодів. Футеровці шкодять навіть короткочасні незаплановані зупинки, які викликають перепади температур. Зменшенню кількості таких зупинок сприяла заміна газоходу п’ятого конвертера у 2024 році, професіоналізм наших технологів і ремонтників, які утримують устаткування в належному стані. Я вдячний кожному з них, а окрема подяка – старшому майстру відділення Дмитру Ковалю. Ми й так мали багато простоїв з відомих усім причин, тож не маємо права гаяти час з-за частих перефутерувань».

Заступник начальника конвертерного цеху з технології Микола Стародубов у 2013 році працював начальником відділенням конвертерів. Саме під його керівництвом було встановлено попередній рекорд стійкості.

«Попередній рекорд протримався майже 13 років, і врешті-решт був побитий, причому з доволі значним відривом – 5589 плавок проти 4934 у 2013 році, – говорить Микола Стародубов. – Звичайно, якби я був хоч трохи молодшим, то взявся б за новий рекорд. А якщо без жартів, то я пишаюся своїм послідовником Володимиром Сінченком та його командою. Нашою командою, і задоволений, що взяв участь у цьому досягненні, але вже у якості заступника начальника цеху. А ще я задоволений, що є чудова зміна, і виробничі традиції не перериваються».

Категорії
Новини

Рудний двигун міста

Активний промисловий видобуток руди розпочався 145 років тому. Це сприяло стрімкому  розвитку та розбудові Кривого Рогу. Про це далі у статі з циклу про історію руди у нашому місті.

На багаті землі

Наприкінці ХІХ століття Кривбас вийшов на перше місце в країні за видобутком руди. Тільки у 1888 році її було видобуто 190,6 тисячі тонн. Провідні економісти тоді стверджували, що скоро Криворіжжя стане найвпливовішим фактором у промисловій імперії. На криворізькій руді вже успішно працювали майже два десятки металургійних заводів півдня. А у 1898 році було поставлено питання про експорт криворізької руди.

Постійне збільшування видобутку руди підвищувало й попит на працівників. І дефіциту у робочих руках не було. Люди масово прибували до Кривого Рогу звідусюди у пошуку заробітку та кращого життя. А це означало, що новим криворіжцям потрібно було десь жити, навчатися, лікуватися, розважатися, купувати продукти, необхідні товари для життя. Місто почало активно розвиватися.

З містечка – на місто

«Там, де серед зелених дерев можна було деінде побачити солом’яний дах селянської хати, тепер, неначе за змахом палички чарівника, поряд з промисловими спорудженнями «виросли» великі будинки. За декілька років невелике містечко Кривий Ріг за благоустроєм та торгівельним обсягом перетворилося на справжнє повітне місто». Так зазначалося у путівнику початку ХХ століття.

І це було правдою. У ті часи у Кривому Розі вже налічувалося 79 рудників, 4 чавуноливарні заводи, фабрика фарб, механічний та пивоварний заводи, лісові пристані та склади, олійниці, млини. У місті працювали відділення комерційного банку, нотаріальна контора, 3 фотосалони, 2 аптеки, 8 аптечних магазинів.

Медична допомога надавалася людям у 11 лікарнях, діяли 25 приймальних покоїв на 80 ліжок, у місті було створено посаду дільничних лікарів. 

На 25 тисяч карбованців, які надали рудопромисловці, велося будівництво великої лікарні. Лікарні були організовані й у Веселих Тернах, Лозуватці, Широкому, Шестерні, Златоустівці, Миколаївці.

Своя медична допомога надавалася людям і на рудниках.

На території Криворіжжя розкинулася ціла мережа торгівельних закладів, їх на початку минулого століття налічувалося понад 256. Найбільш жваво торгівля велася на вулицях Поштовій, Базарній, Миколаївській та Верхньобазарній. Там можна було купити все, що завгодно: одяг, взуття, тканини, різноманітні продукти, городину, грамофони, велосипеди, металеві вироби, ліс, а також вино, горілку та пиво. У місті, а також на Веселих Тернах проводилися великі ярмарки.

Кривий Ріг зростав

І все більше забудовувався. Формувалися нові вулиці, провулки, райони, проспекти з крамницями. Будувалося житло як для звичайних працівників, так і для інженерно-технічних спеціалістів. Наприклад, для робітників руднику Колачевського було зведено 6 гуртожитків. Харчувалися вони у великій їдальні на 1000 місць. Вихідними та по святкових днях їдальня використовувалася, як імпровізований театр, де виступали заїжджі артисти.

Гірничі майстри руднику жили у 12 сімейних двоквартирних будинках. Інженери мешкали у триповерховому будинку. В усіх будинках були вода, газ, світло від власної електростанції. Поряд працювали лікарня, бібліотека та лазня. Для дітей робітників руднику було збудовано школу, де вони навчалися безплатно.

До речі, на початку минулого століття для освіти усіх криворізьких дітей працювали 17 початкових шкіл, однокласна земська школа на 200 учнів. У

Довгинцевому діяли залізнична школа-церква, комерційне та сільськогосподарське училища.

Будувалися і релігійні установи. У ті часи на Криворіжжі були збудовані 8 православних храмів. Головною церквою, до речі, першою на Криворіжжі, була Миколаївська. Спочатку вона була дерев’яною, а з 1863 року – кам’яною.

Також у Кривому Розі діяли православні та єврейські молитовні доми, синагога та також приватні єврейські школи.

Втім, навіть за таких умов, життя та робота працівників рудників було доволі непростим. Яким? Про це читайте у наших наступних публікаціях.

Матеріал створений за сприяння Криворізького історико-краєзнавчого музею.

Фото з фондів музею та з відкритих джерел. 

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» завершує фінальну виробничу кампанію цеху блюмінг та оголошує про наступний етап трансформації виробництва

«АрселорМіттал Кривий Ріг» повідомляє про завершення фінальної виробничої кампанії в цеху блюмінг 11 березня цього року. Усі заплановані операції в цьому цеху повністю виконані.

Раніше цього року ми повідомляли, що цех блюмінг буде зупинено в другому кварталі 2026 року. Ключовими причинами, які призвели до цього кроку, стали:

  • Рішення Європейської Комісії запровадити з 1 січня 2026 року податок CBAM (Механізм транскордонного вуглецевого коригування) без будь-яких винятків чи перехідного періоду для українських виробників. Це призвело до негайної втрати європейського ринку для нашої компанії, що вплинуло на обсяги виробництва та завантаження окремих підрозділів та потужностей.
  • Енергетична криза, з якою наша компанія стикається під час війни, зокрема надзвичайно висока вартість електроенергії в Україні. Нагадаємо, що з початку війни вартість електроенергії для промислових виробників зросла майже втричі. Порівняно з 2024 роком, ціна на електроенергію зросла зі 120 доларів США за МВт·год (у 2 кварталі 2024 року з доставкою без ПДВ) до 230 доларів США у лютому 2026 року, сягаючи в години пік  370 доларів США за МВт·год.

Це спричинило значне зростання собівартості продукції, що в свою чергу ще більше погіршило економічну доцільність виробництва сталевої продукції, особливо в цьому цеху.

Підприємство достроково виготовило в цеху блюмінг весь необхідний обсяг заготовки, сформувавши достатній запас — близько 150 000 тонн — для подальшої переробки.

Після зупинки цеху блюмінг підприємство переходить до наступного етапу виробничого циклу — переробки сформованого запасу заготовки на готову продукцію, зокрема арматуру, на діючих прокатних станах.

Ця виробнича кампанія стане в подальшому завершальною для тих прокатних станів, які працювали винятково на заготовці, яку виробляв цех блюмінг — а саме для дрібносортних станів  № 2 та № 3. Після переробки наявного запасу в цьому році ці стани також будуть зупинені.


Комплексна трансформація прокатного департаменту

Паралельно з цим компанія продовжує масштабну трансформацію прокатних операцій у відповідь на введення CBAM та стрімке зростання цін на електроенергію, які є найвищими в Європі.

У межах цього процесу, компанія консолідуватиме виробництво прокату на меншій кількості станів, які відповідають наявним виробничим потокам і розмірам заготовки, доступної для переробки. Трансформація прокатного департаменту призведе до скорочення близько 1000 робочих місць.

Фокус на збереженні ключових компетенцій

Компанія залишається відданою підтримці працівників у перехідний період. Пріоритетом є збереження ключових професійних компетенцій та переміщення кваліфікованих фахівців на інші робочі місця в межах підприємства.

Наступні кроки

Подальші сповіщення щодо процесу трансформації та графіку зупинки окремих підрозділів надаватимуться у міру завершення відповідних технологічних етапів.

Довідково:

1. У відповідь на несприятливі економічні умови у воєнний час в Україні, серед яких стрімке зростання цін на електроенергію та CBAM, «АрселорМіттал Кривий Ріг» був змушений вжити ряд антикризових заходів, спрямованих на досягнення фінансової стійкості та підвищення операційної ефективності компанії.

Серед них – закриття цеху блюмінг та Ливарно-механічного заводу (ЛМЗ), про які було оголошено раніше. Трансформація прокатного виробництва є продовженням цих кризових заходів. Загальна кількість скорочень робочих місць може сягнути 3400.

2. Дрібносортний стан № 2 використовує заготовку, вироблену цехом блюмінг, і виробляє арматуру, круг, квадрат, кутик та смугу.

3. Дрібносортний стан № 3 працює на заготовці цеху блюмінг та виробляє арматуру.

Категорії
Новини

Відомі жінки в металургії

Металургія та гірництво – не жіночі справи? Помиляєтеся. І у цих галузях чимало зроблено саме жінками. При цьому чарівним пані до снаги і до верстата стати, і біля величезної печі (не кухонної, звичайно-авт.) вправно поратися, і нові технології розробити, і з розпеченим металом та міцною породою бути на «ти». Не вірите? Тоді читайте!

Марі Лора Вайолет Гейлер

Марі Лора — одна з перших жінок у Національній фізичній лабораторії Великої Британії. Займалася фундаментальними дослідженнями фізичної металургії, зокрема механізмів старіння дюралюміну та створенням Y-сплаву — алюмінієвого сплаву з нікелем, що став важливим у промисловості. У 1917 році її обрали членом Британського Інституту металів, у 1918 році — до Інституту заліза і сталі. У 1947 році Інститут металів присудив їй та її чоловікові Платинову медаль. Стаття в журналі Women Engineer 1926 року визнавала Гейлер як таку, що «має дуже глибоке розуміння своєї теми і, незважаючи на її початкову чисту наукову освіту, має великі практичні знання металургії, а її поради з металургійних проблем дуже цінуються».

Дороті Ліліан Пайл

Перша президентка металургійного товариства у Великій Британії та активна діячка Жіночого інженерного товариства (WES). Дороті Пайл була першою жінкою-членом Інституту металургів, обраною у 1946 році, а також першою жінкою, якій було присвоєно почесне членство у 1983 році. Вона працювала у дослідницьких центрах, займалася розвитком методів металографії та дослідженням листового металу. Вона була активною членкинею Бірмінгемської металургійної асоціації і стала її президенткою у 1949 році. Пайл була першою жінкою, яка стала президенткою британських металургійних товариств. У 1983 Дороті отримала  почесну стипендію від Інституту металургів. 

 

Маріон Кетрін МакКвіллан


Маріон МакКвіллан була відомою експерткою з титанових сплавів і віцепрезиденткою Інституту металів у 1973 році. МакКвіллан закінчила Кембриджський університет, зі ступенем з природничих наук (металургія), а у 1942 році зайняла наукову посаду в RAE Farnborough, де почала працювати над титаном. Тоді це була рідкість, з якою мало хто з металургів працював. А зараз цей метал використовують від штучних кульшових суглобів до нафтових платформ. Маріон працювала у новоствореному титановому відділі ICI Metals Division (пізніше IMI). Згодом стала технічним директором відділу нових металів IMI у 1967 році, а згодом — провідним експертом з титанових сплавів у Європі. Вона була засновницею команди для розробки матеріалів для газотурбінних двигунів і стала рушійною силою Першої міжнародної конференції з титану, організованої Інститутом металів у 1968 році в Лондоні. У 1977 році вона була членкинею Комітету з питань членства Товариства металів. Її досягнення за видатний внесок у фізичну металургію у 1965 році були відзначені нагородою — медаллю Розенгайна.

 Гьонюль Кутсал Озцурумез

 Гьонюль провідна експертка у галузі видобувної металургії, спеціалізуючись на гідрометалургії та обробці корисних копалин. Її дослідження не лише поглибили наше розуміння процесів вилучення металів, але й сприяли більш сталим та екологічно безпечним практикам у галузі.

Джейн Енн Плант

Професор Джейн Плант була першою жінкою-президенткою Інституту гірничої справи та металургії (IMM) у 2000–2002 роках. Джейн вивчала геологію в Ліверпульському університеті (Великобританія), а згодом працювала у Британській геологічній службі (BGS), розробляючи методи геохімічного картографування Великої Британії. Вона отримала ступінь доктора філософії з геохімії, а згодом взяла академічну відпустку, щоб працювати в Middleton Exploration у Північній Америці над програмами розвідки корисних копалин. У 2000 році її підвищили до головного науковця BGS. Також вона була членкинею Королівської комісії з питань забруднення навколишнього середовища, головою Консультативного комітету уряду з небезпечних речовин, запрошеною професоркою Ліверпульського університету та співкерівником програми глобальних геохімічних баз США. Плант була членом Інституту гірничої справи та металургії, Королівського товариства мистецтв. У 1997 році їй було присвоєно спеціальне звання CBE за заслуги в геонауках та мінеральній промисловості.

Відомі жінки в гірничій справі

У XIX ст. у багатьох країнах діяли закони, які забороняли жінкам працювати під землею (наприклад, британський Mines and Collieries Act 1842). Проте під час Другої світової війни жінки масово долучилися до гірничих робіт. Жінки, ймовірно, брали участь у видобутку корисних копалин у різних культурах і регіонах протягом історії, але багато їхніх історій були незадокументовані.

Діана Болдуін

Одна з перших жінок у США, яка працювала під землею у вугільній шахті (1970‑ті). Стала активісткою за права жінок‑шахтарок і проклала шлях наступним поколінням.

Клара Лупер

Жінки почали отримувати доступ до робіт у шахтах після ухвалення антидискримінаційних законів у США (1965–1972), і саме в цей час з’явилися перші жінки‑робітниці та наглядачки у видобувній промисловості. Серед них була Клара Лупер.  У Сполучених Штатах жінки, такі як Клара Лупер, почали прориватися на посади робітників і наглядачів у 1970-х роках, коли були впроваджені закони про гендерну дискримінацію.

Нові реалії

Гірничо‑металургійна галузь традиційно вважалася чоловічою сферою. Проте останні роки докорінно змінили ситуацію: жінки дедалі частіше стають частиною виробництва, інженерних команд та наукових досліджень. Частково це пов’язано з мобілізацією та кадровим дефіцитом, але значно глибше — зі зміною суспільних норм і руйнуванням гендерних бар’єрів. Уже сьогодні близько 30% працівників великих металургійних компаній в Україні становлять жінки, і цей показник зростає.

Цікаво

Наразі (станом на 31.01.26) на нашому підприємстві працює– 4815 жінок, що становить 31,1% від загальної кількості персоналу.  

Серед керівників – 17,5% становлять жінки.

Найбільше жінок працюють за професіями:

  • Машиніст крана (545 осіб);
  • Машиніст насосних установок (223 особи);
  • Електромонтер з РтаО електроустаткування (218 осіб);
  • Контролер у виробництві чорних металів (142 особи);
  • Машиніст конвеєра (105 осіб).