Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Новини

Розумний «кравець» для прокатного стану

На дрібносортному стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1 встановили систему розкрою прокату, яка допомагає мінімізувати кількість некондиційної продукції.

Сортамент другого дрібносортного стану доволі широкий. Це арматура, кутник, круг, квадрат, смуга. Кожен з цих видів прокату виготовляють із сталевих заготовок. Їх проганяють через багато прокатних клітей, обтискають і на виході отримують прокатну продукцію, яку двобарабанними ножицями ріжуть на мірні довжини за замовленням  покупця. Найпопулярніші – 6, 9, 12 метрів та інші. Завдання прокатників – отримати максимальну кількість прокату заданої довжини і мінімум негабаритних. Бо негабаритний, або немірний прокат важко продати, навіть за нижчу ціну, ніж продукцію потрібної довжини. Система розкрою допомагає впоратися з цим завданням.

Як розповів заступник начальника СПЦ-1 з технології Михайло Токовенко, система вже забезпечує непогані показники. «Налаштування ще триває, – говорить Михайло. – Але найважчий період, коли ми разом з фахівцями департаменту автоматизації технологічних процесів та підрядної компанії, можна сказати, ночували на стані, вже у минулому. Ми вже фіксуємо зменшення кількості немірного прокату. В основі системи – п’ять датчиків, які в онлайн-режимі збирають інформацію про рух розкату по стану – від входу заготовок у чорнову групу клітей до холодильників. Ці дані обробляються комп’ютером, і на їхній основі вибудовується схема різання прокату ножицями».

Для керування системою розкрою на постах управління встановлені пульти. Режими задають оператори ПУ станом гарячої прокатки та ПУ холодильниками. Вони ж, разом з керівниками стану і цеху, підрядниками та фахівцями з департаменту автоматизації технологічних процесів, чимало зробили для якнайшвидшого налаштування системи.

Серед операторів можна виділити Анну Козлову, Олексія Герасименка та інших. Батьки Олексія – ветерани нашого підприємства. Саме вони вплинули на вибір сина стати металургом. «Я виріс на Червоній, майже на заводі, – усміхається Олексій Герасименко. – Відчуваю, що це моє – керувати процесом прокатки, що я тут на своєму місці. Нова система розкрою дає нам можливість виготовляти більше продукції, яка відповідає вимогам, і це добре. Мені подобається керувати процесом прокатки. Налаштовуємо нове устаткування й самі налаштовуємося».  

Категорії
Наші люди

Допомагає вчасно варити сталь

Старша маневрова диспетчерка залізничного цеху № 1 Євгенія Гайдамака організовує подачу до конвертерного цеху усіх «інгредієнтів» для приготування сталі: вагони з металобрухтом, доломітами, феросплавами, вапняком тощо. Цього року за сумлінну працю Євгенія отримала вищу відзнаку підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Після закінчення Криворізького політехнічного технікуму за спеціальністю «Організація залізничних перевезень» я працювала на одному з гірничих підприємств нашого міста. Була стрілочником, начальником зміни. Тобто залізничну роботу добре вивчила на багатьох її етапах. Але з особливостями металургічного виробництва, його забезпеченням залізничними перевезеннями зовсім не була знайома, – розповідає Євгенія Гайдамака. – Коли прийшла працювати до ЗЦ № 1, мені одразу пощастило з хорошим колективом. Чергові по станції швидко допомогли «влитися» у процес, відчути ритм станції та підприємства і, звичайно, опанувати усі нюанси роботи. Якщо чесно, то спочатку мені було важко, і не лише фізично, а й морально. Ця робота була справжнім викликом для мене. Та згодом, коли я зрозуміла процеси, всю «механіку», стало набагато простіше».

Євгенія працює на станції Стальна. Тут відбуваються залізничні процеси, які допомагають забезпечувати конвертерний цех усім необхідним для виробництва сталі. Формула «Що? Де? Коли?» тут актуальна щозміни. Євгенії треба прийняти завантажені вагони, знати де і яка сировина знаходиться, сформувати, тобто розставити вагони на потрібних коліях, вчасно спрямовувати вантажі до конвертерного цеху. Дотримуватися розкладу в цьому особливо важливо, адже він підлаштований під процес виробництва сталі.

Впродовж зміни на пульт диспетчера надходить багато інформації, яку треба оперативно обробити та використати у роботі. І треба все зробити вчасно і без помилок. Так було і під час, коли Євгенія працювала черговою по станції, і коли вона вже стала маневровим диспетчером. Адже їй вже доводилося обслуговувати не лише конвертери, а й машини безперервного лиття заготовки.

«Звичайно, за зміну витрачаю дуже багато енергії, – продовжує Євгенія. – Відновити її допомагає моя родина. У мене двійко дітей. Донька Лада вже доросла. Свого часу вона цікавилася моєю професією. Колись давно, ще на минулій роботі, вона приходила до мене, бачила, як працює залізниця, задавала багато питань. А оскільки Лада ще змалечку була дуже творчою людиною, то саме творчість і перемогла, донька стала дизайнеркою. А сину Марку 16 років, він навчається у школі, цього року вже у випускному класі. Свій майбутній шлях він ще тільки буде обирати. А ще я дуже люблю тварин, у мене дві собаки – Кая та Пончик та два кота – Жорік і Луна. Тож нудно у мене вдома ніколи не буває (усміхається). Вони мене зустрічають, надають гарного настрою. І взагалі нам разом весело».

Згадує Євгенія Гайдамака і той день, коли отримала звістку про отримання звання «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». За її словами, це стало справжньою несподіванкою для неї, але дуже приємною. Євгенія вважає нагороду заслугою усього колективу, адже роботу станції забезпечують багато фахівців. А ще ця нагорода – привід для саморозвитку. Євгенія вважає, що будь-який успіх треба вдосконалювати. А для цього треба вчитися, розвиватися, цікавитися новим, робити своє життя та роботу кращими.

Категорії
Новини

Серцю зараз дуже гаряче

Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.

Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.

Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.

«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, – говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».

Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і  з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше.  На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.

«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин)  постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».

Що робити в спеку?

  • Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
  • Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
  • Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
  • За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
  • Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
Категорії
Наші люди

Зустрічає метал та показує йому дорогу

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Вже майже 24 роки цю важливу роботу здійснює Дмитро Селевко, старший горновий доменної печі № 6 доменного цеху № 1. За свій професіоналізм, енергію, знання та любов до професії цього року він отримав найвищу відзнаку підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Доменники стоять на початку металургійного циклу. Вони першими бачать розпечений метал, відкривають йому шлях, спрямовують чавун і шлак різними жолобами та контролюють наповнення ними величезних ковшів.

Звістка про нагороду «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» знайшла Дмитра у відпустці. Це стало несподіванкою для нього, але дуже приємною. Коли отримував відзнаку з рук начальника цеху, відчував і радість, і відповідальність.

А ще він вважає, що це заслуга всього колективу першого доменного цеху. За час війни доменникам довелося не раз демонструвати свою майстерність в безпрецедентних екстремальних умовах. Дмитро був серед тих, хто під час блекауту екстрено та правильно зупиняв шосту доменну піч.

«Тоді нам допомогли досвід, знання, згуртованість, допомога один одному. Руки робили потрібне, а подумки я (і мої колеги теж) був із родиною, дуже хвилювався, як там дружина та доньки Софія та Маргарита, – говорить Дмитро Селевко. –Зараз шоста домна оговтується від тих подій – ремонтується, тож я підміняю колегу на восьмій доменній печі. Робимо все те*, що й завжди, але війна впливає на нашу роботу. Раз у раз над нами виють сирени. І дуже добре, коли лунають лише вони. З досвіду ми вже знаємо, що під час небезпеки треба зберігати спокій, а також не втрачати зосередженості, адже нічні загрози ворожих атак елементарно заважають висипатися. Тож правил з охорони праці дотримуємося зараз ще уважніше».

Після школи Дмитро отримав професією електрогазозварника, але доменна справа перемогла, бо він, як кажуть, змалечку був у темі. Доменниками (старшими горновими)  працювали його батько Геннадій Михайлович та дядьки Анатолій Верещагін і Віталій Бондарчук. 

«Мені було 18 років, коли я вперше потрапив до доменного цеху, – продовжує Дмитро Селевко. – А там – спекотно, в печі палає вогонь, летять вогняні бризки. Перше враження: якось не по собі. Та згодом звик до цього, бо це робоча буденність доменників. Професії мене навчав батько. Бути вчителем у нього добре виходило, тож зовсім скоро я засвоїв усі нюанси роботи. А знати в нашій справі треба багато. Це теорія доменного процесу, хімічні та фізичні властивості чавуну і шлаку, обладнання домни, її механізми тощо. А також треба взаємодіяти з іншими майстрами, адже крім горнових доменний процес ведуть газівники, водопровідники, кранівники, технологи та представники інших спеціальностей». 

Свого часу Дмитро брав участь у конкурсах доменників, входив до складу команди нашого підприємства, яка їздила змагатися з іншими доменниками до Маріуполя на «Азовсталь». Тоді цей завод вразив Дмитра своїми великими розмірами, можливостями, обладнанням. На конкурсі змагалися у заміні фурми. Серед учасників тоді були і українські доменники, і російські. Хто б міг уявити, що незабаром саме росіяни прийдуть до нас не з мирними конкурсами, а з війною. А від «Азовсталі» вони залишать самі руїни.

«Я живу на Карачунах, – продовжує Дмитро Селевко. – У вересні минулого року одного дня прийшов зі зміни, але відпочити так і не довелося. Під час першого вибуху одразу зрозумів, ворог цілить у дамбу. Мені з вікна добре було видно, як туди летіли ракети. Згодом через ударну хвилю на балконі повилітали шибки. Діти в цей час були у коридорі. В наступні дні, коли атаки повторювалися, вони виїхали з міста. А ще добре пам’ятаю, як у місті почалася повінь, як криворіжці усім разом стримували воду, як лагодили дамбу. Пишаюся тим, що наше підприємство багато зробило для цього. Але не хочу, щоб таке повторювалося. На жаль, війна триває, кожному з нас треба бути обережними, дбати про своїх рідних, працювати, вірити в ЗСУ, допомагати колегам, які зараз боронять країну і бути оптимістами, адже Україна обов’язково переможе!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Новини

Надійний дах для прокатників

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Працівники цеху допоміжних робіт ПП «Стіл Сервіс» відремонтували більш ніж 750 квадратних метрів м’якої покрівлі адміністративно-побутового комплексу прокатного цеху № 3.

Як повідомив начальник ПЦ-3 Олексій Кушнаренко, ремонт був більш ніж актуальним. «Дах адміністративно-побутового комплексу протікав, – розповів керівник цеху. – Останнім часом це стало проблемою. Найкритичнішим стан даху був саме над  адміністративною частиною комплексу. Його й відремонтували. Віднині будемо вирішувати виробничі питання та приймати працівників цеху в особистих питаннях у сухих кабінетах. А далі у планах – ремонт покрівлі над побутовою частиною, тобто над банями».

Комплекс робіт з ремонту покрівлі виконали покрівельники «Стіл Сервісу» на чолі з майстром Андрієм Горбенком. Спочатку провели обстеження і визначили, що на близько 150 кв. м м’якої покрівлі треба міняти її повністю з улаштуванням нової цементно-піщаної стяжки та відновленням вірного куту нахилу покрівлі для сходу зливових вод. На цій площі виконали цементно-піщану стяжку даху, покрили праймером – сучасним гідроізоляційним матеріалом, який добре ізолює від вологи та ще й служить відмінним клеєм, на який власне й настелили покрівельний матеріал у два шари. Місця накладання смуг покрівельного матеріалу також обробили праймером, щоб не дати волозі жодного шансу. На даху встановили крапельники з оцинкованої сталі, щоб запобігти потраплянню води, яка стікатиме з покрівлі, на стіни АПК.

Як зазначив начальник цеху допоміжних робіт «Стіл Сервісу» Дмитро Швейкін,  усі роботи були виконані із застосуванням засобів запобігання падінню з висоти, а саме страхувального фалу, сучасних лямкових поясів із запобіжними стропами, захисно-уловлюючих сіток, а для видалення будівельного сміття з даху застосовувалися спеціальні пластикові конуси – сміттєпровід. Бригада, в* складі якої хочу відзначити покрівельників Андрія Данилова та Олександра Аргатюка, відпрацювала продуктивно і безпечно».

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Наші люди

Центрова фігура у центрі управління

Вона керує… ні, не польотами літаків. Алла Легенчук керує промисловим «життям» великої залізничної станції. За високий професіоналізм у цій справі вона отримала найвищу відзнаку нашого підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Пульт із великою кількістю кнопок, лампочок. А перед ним – електронна схема залізничної станції з прямою трансляцією всього, що там відбувається: розташуванням вагонів, процесом формування составів, роботами на залізничних шляхах тощо.

Рація та телефони на столі не замовкають: лунають команди на здійснення маневрових процесів, триває узгодження розстановки вагонів, руху та інших робіт. Усіма цими процесами на залізничній станції Прокатна-1вправно керує старша диспетчерка маневрова залізничного цеху № 1 Алла Легенчук. Під час своїх робочих змін вона знаходиться у самісінькому центрі управління станцією.

«Наша станція обслуговує склади готової продукції СПЦ-1 та СПЦ-2, вагони магістрального та місцевого складів, – розповідає Алла Легенчук. – До війни роботи у нас було багато, ми формували состави по 200 вагонів за зміну. Зараз, за відомих причин, потягів з нашою продукцією стало в рази менше. Кажу ми, адже разом зі мною працює ціла команда – це черговий по станції, оглядачі вагонів,  обліковець, ваговик, машиністи локомотивів та їхні помічники, електромонтер, який обслуговує стрілочні переводи, шляховики. Я дуже вдячна кожному в колективі за високий професіоналізм, за підтримку один одного, за любов до професії. Колеги, я пишаюся вами! Найвища нагорода підприємства мені – це, насамперед, ваша заслуга».

Насправді, за простою фразою «сформувати состав» стоїть велика робота. Треба знати особливості залізничної справи, прилади сигналізації, централізації і блокування (СЦБ), правила технічної експлуатації, різноманітні інструкції, навіть знати довжину залізниці на станції та найближчих колій.

Алла навчалася цьому спочатку у Дніпропетровському залізничному технікумі, а згодом у Київському національному транспортному університеті.

Та найцінніше у професії – це досвід. На станції Прокатна-1 Алла працює вже 22 роки, а у залізничній справі вона взагалі 35 років. Свій кар’єрний шлях розпочинала на станції Кривий Ріг-Головний, де пропрацювала 11 років.

«У залізничній справі все індивідуальне. Так, ми маємо справу із вагонами, локомотивами, коліями, світлофорами. Але кожна залізнична станція має свою індивідуальність, свою специфіку роботи. Це я добре відчула, коли перейшла працювати до «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить Алла Легенчук.

Вона підкреслює, що робота старшої диспетчерки маневрової є дуже відповідальною. Тут треба мати не лише міцні знання, а й міцний характер, бути завжди готовою оперативно приймати правильні рішення. Та головне – треба любити свою справу.  «Залізнична «жилка» у мене в крові, адже моя мама, чоловік та брат теж свого часу працювали на залізниці, – говорить Алла. – Дочка пішла майже моїми слідами, вона теж диспетчер, тільки в ДСНС. Мене радують двійко онуків, молодшому Марку 7 місяців, а Михайлик цього року піде до другого класу. Тож життя іде своїм шляхом, як і состави залізницею. А наше завдання – скеровувати цей шлях у правильному напрямку».