Категорії
Разом з Україною

Сучасний та екологічно захисний

Так можна сказати про агломераційний цех № 2, який зараз є частиною аглофабрики. Модернізація цеху була одним із ключових інвестпроєктів компанії «АрселорМіттал» з метою зменшення впливу виробництва на довкілля, зниження рівня викидів пилу та газів, збільшення надійності обладнання та продуктивності цеху.

Інвестиції в оновлення усіх шести агломашин АЦ № 2 з впровадженням на кожній сучасної системи газоочистки, аспірації та автоматизації склали понад 180 млн доларів. Багатоетапна та складна модернізація фактично розпочалася з 2015 року, до цього моменту тривала всебічна підготовка робіт. Важливий момент, що реконструкція проводилася без зупинення агловиробництва. Це накладало на учасників процесу подвійну відповідальність та вимагало суворого дотримання вимог охорони праці.

«Зелена стратегія нашого виробництва – це зниження впливу на навколишнє середовище. Особливо це актуально для агловиробництва, оскільки на його частку припадає більшість всіх викидів підприємства. Саме тому модернізації агловиробництва приділяється велика увага корпорації. Модернізацію агломашин ми розпочали з шостої агломашини, і поступово ремонтували усі», – розповідає Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг».

На кожній агломашині аглофабрики замінили спікальні візки з можливістю збільшення шару шихти з 300 до 450 мм, основні вузли лінійного охолоджувача, газовий колектор з установкою автоматичного пилевивантаження, пристрій нового конвеєра просипу. Крім того, на агломашинах встановили нові запальні горни з сучасною енергоефективною системою запалювання. Завдяки цьому вдалося знизити витрати природного газу з 700 до 400-450 кубометрів на годину.

«Ми провели реконструкцію усіх газоочисних споруд аглофабрики, виконали заміну застарілої системи очистки на нові електрофільтри. Це дозволило знизити викиди пилу від кожної агломашини в середньому на 80 відсотків. В цьому допомогли нові установки очищення газу від зони спікання – це сучасні електрофільтри виробництва Данії та Італії. Побудовані також нові системи аспірації хвостових частин агломашин з електрофільтрами компанії FLSmidth. Вони вловлюють пил як в процесі гуркотіння, так і при вивантаженні агломерату. Збудовані рукавні фільтри на потоках обертання.

Реконструювали і ексгаустера агломераційних машин. Це основний механізм, завдяки якому забезпечується процес спікання агломерату. Там замінили електродвигун і встановили новий ротор», – додає Олег Щербук.

Окрема увага приділялася оновленню обладнання для змішування шихти. Цей процес є дуже важливим етапом у агловиробництві, адже сировина при спіканні агломерату має бути однорідною. Замість старого змішувача шихти був встановлений новий високоінтенсивний змішувач німецького виробництва Eirich, який зараз стабільно працює та залишається ефективним.

Наступним етапом реконструкції було виведення з експлуатації барабанів гасіння повернення агломерату. Це стара технологія, в результаті якої утворюється та надходить в  атмосферу паро-пилова суміш. Агловиробництву потрібно було відійти від цього, тому замість барабанів було встановлено систему пластинчатих конвейєрів для транспортування повернення агломерату. Таким чином ліквідується джерело викиду, а ще використовується фізичне тепло повернення.

Паралельно з реконструкцією обладнання на аглофабриці здійснені ремонти будівель та споруд, що входять до комплексу агломашин. З нуля збудований корпус вапна та прийому оборотного пилу електрофільтрів. Відремонтовані галереї перевантажувального вузла та потоків шихти, несучі колони будівлі корпусу спікання. Стіни цього корпусу тепер вкриті сучасними сендвіч-панелями, які не лише утеплили корпус, а й на відміну від старих бетонних конструкцій суттєво знизили навантаження на будівлю.

Деякі роботи завершувалися і в 2022 році, коли цех відновив свою роботу після паузи, пов’язаної з загрозою наступу ворога на Кривий Ріг. Саме тоді, наприклад, завершилося будівництво нового матеріального складу. «Як до війни, так і зараз інвестиції «АрселорМіттал» продовжують розвивати бізнес. Від моменту затвердження проєкту радою директорів компанії «АрселорМіттал», проєктних робіт та до втілення задуманого в життя у модернізації аглоцеху було задіяно широке коло фахівців. Спеціалісти з інвестицій, інжинірингу, охорони навколишнього середовища, технічного управління, аглодоменного виробництва, підрядних організацій доклали максимум зусиль, щоб плани з реконструкції стали реальністю. Здійснена величезна комплексна робота, яка дозволила зменшити викиди пилу та газів та зробити агловиробництво більш сучасним та безпечним», – зазначив Олег Щербук.

Категорії
Новини

Шануємо героїв, віримо в перемогу

Напередодні 80-річчя перемоги над нацизмом і Дня пам’яті та примирення, 7 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулося покладання квітів до пам’ятника нашим працівникам, які загинули під час Другої світової війни.

У вшануванні полеглих героїв взяли участь в.о. генерального директора підприємства Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) Володимир Теслюк, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Жанбек Єсмаханов, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних та головний інженер адміністрації з виробництва Валерій Ванін, до яких приєдналися представники трудового  колективу та профспілки ПМГУ.

На жаль, з тієї страшної війни наш північно-східний сусід не виніс уроків і замість «Ніколи знову» обрав шлях агресії та терору. Тому зараз в Україні йде ще одна страшна війна, гинуть наші люди, руйнуються міста та села. Близько 3000 наших колег стали на захист свободи й незалежності зі зброєю в руках. 212 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» відали життя за Україну, за кожного з нас. Вічна пам’ять полеглим героям!

Сьогодні ми відзначаємо День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом з вірою в перемогу та мир. Давайте ж кожен на своєму місці робити все можливе, щоб це сталося якомога швидше!

Категорії
Новини

У бою за Україну загинув металург Павло Цвітков

Кілька днів тому поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області прийняв свій останній бій за свободу України наш колега. Командир стрілецького відділення, молодший сержант Павло Цвітков загинув 10 квітня 2025 року від отриманих ушкоджень, несумісних з життям, мужньо виконавши свій військовий обов’язок. До призову на військову службу він працював машиністом крана металургійного виробництва у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Павло прийшов до нас в цех у 2018 році, щойно вивчившись на машиніста крана, – згадує старший майстер конвертерного цеху Олексій Тиква. – Юного кранівника закріпили за досвідченим наставником Сергієм Калієвським. Павло виявив неабиякі здібності і швидко опанував складний ливарний кран вантажопідйомністю 180 тонн. Він транспортував ковші з чавуном та заливав його у міксери. Попрацював Павло недовго і був призваний на строкову службу до війська. Відслуживши, кранівник повернувся в цех, на ливарний кран, але вже 225-тонний, у розливальне відділення. І там він швидко опанував важку та небезпечну роботу з розплавленим металом. Павло був спокійним і виваженим, неначе пропрацював вже багато років. А потім почалося повномасштабне вторгнення, і наш кранівник на третій його день взявся за зброю. Боляче втрачати колег. Молодий, здібний Павло був надією цеху, його майбутнім».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам воїна й металурга Павла Цвіткова.

Категорії
Наші люди

Технічний гравець грає на випередження

Технікою Дмитро почав цікавитися ще з дитинства. Але тоді він і гадки не мав, що його майбутня посада так і називатиметься – «технік».

Техніки з’явилися на нашому підприємстві порівняно недавно. Кілька років тому почався процес трансформації ремонтної служби у відділенні безперервного розливання сталі. Саме тоді були створені технічні групи, основним завданням яких було своєчасне виявлення аномалій у роботі устаткування та організація їх усунення. Для таких груп і знадобилися техніки.

«До техніки мене тягло, скільки себе пам’ятаю, – говорить технік з ремонту електроустаткування Дмитро Бутрімов. А коли прийшов час обирати професію, то я вирішив, що електричне устаткування мені все ж ближче, ніж механічне, тому й вибрав відповідну спеціальність у металургійній академії. Саме у студентські роки, отримавши потрібні знання, я почав ремонтувати побутову техніку і електропроводку вдома, допомагав це робити друзям. По завершенню вишу за розподілом я потрапив до блюмінга».

На блюмінгу Дмитро працював електромонтером. Він ремонтував і обслуговував електродвигуни, реле та інше електрообладнання. Ну й звичайно ж, молодий енергійний працівник з вищою освітою хотів більш творчої роботи. І одного разу він побачив оголошення, що відділенню безперервного розливання потрібні техніки. Особливих вагань не було.

«Якщо на блюмінгу я ремонтував не найсучасніше устаткування, подібне до того, яке ми вивчали в академії, то у ВБРС воно інше, сучасне, – розповідає Дмитро. – Тож довелося багато чого навчатися наново, розбиратися безпосередньо на місці. А місце – це головна дільниця МБЛЗ. Якщо відверто, то спочатку було нелегко. Таких термінів, як машина газового різання, поворотний стенд та ще багато чого я раніше й не чув. Але, як кажуть, було б бажання. А хлопці, що працюють поруч, пояснювали, підказували, показували. Завдяки цьому основні речі я опанував порівняно швидко».

Начальник служби з ТО та ремонтів ВБРС Микола Єфіменко розповідає про Дмитра Бутрімова, як про одного з найкращих техніків, вже доволі вправного й досвідченого, і водночас дуже перспективного. Дмитро не зупиняється, він працює над собою й розвивається надалі як фахівець.

«Електроустаткування у ВБРС дуже багато, – продовжує Дмитро Бутрімов. – Це електродвигуни,  частотні перетворювачі, пускова та релейно-контакторна апаратура, безліч різних датчиків та ще багато чого. І все це має працювати бездоганно, бо розливання сталі безперервне, і аварійні поломки можуть дуже дорого коштувати. Тому ми, техніки, орієнтуємося на те, щоб виявити можливі несправності раніше, не допустивши аварійної зупинки. Тобто працюємо на випередження. Для цього щозміни ретельно оглядаємо електроустаткування. Якщо електродвигун працює некоректно, то це можна визначити за вібрацією або звуком, а зношеність кабелів можна побачити візуально. Але у більшості випадків ми користуємося приладами, такими як мультиметр чи мегаметр. Якщо параметри не відповідають нормі, то це сигнал, що треба виправляти ситуацію».

Дрібні та середні несправності техніки усувають самотужки. А от якщо треба залучити спеціалізовані бригади, ремонт потребує заміни вузлів, запчастин, або необхідні додаткові матеріали, то техніки складають у системі SAP документ, у якому зазначають які роботи треба виконати, хто це має зробити і що для цього потрібно, а потім контролюють виконання робіт та їх результати.

«Особисто для мене робота у техніка цікавіша, ніж в електромонтера, – каже Дмитро. – Якщо електромонтер виконує завдання майстрів, то технік часто сам визначає, що і як робити, щоб електроустаткування працювало бездоганно. До речі, коефіцієнт премії у нас залежить від того, були аварійні зупинки чи ні, і це додатково стимулює працювати якісно. Устаткування сучасне, складне, тож вчитися треба постійно. Обмінюємося інформацією з колегами. У нас дуже розумні техніки, а наш майстер Сергій Федоров – один з найкращих фахівців. Але бувають моменти, коли ніхто не знає відповіді на виробниче питання. Тоді шукаємо інфу в інтернеті. І знаходимо. Дуже цікава робота поруч з хорошими людьми. Разом зі мною працює технік Артур Заєць. А от наш третій, Віталій Дяченко, захищає країну. Віталіку, нам тебе не вистачає. Бережи себе і повертайся з перемогою!».

Техніки не лише обслідують та ремонтують техніку, а ще й надають пропозиції з покращення її роботи. Так, наприклад, серед пропозицій Дмитра – замінити на одному з вузлів машини безперервного розливання сталі кінцеві вимикачі на індуктивні датчики. Впровадження цього покращення підвищило надійність роботи МБЛЗ.

«А саме зараз ми монтуємо систему безперервного заміру температури броні проміжного ковша на МБЛЗ-3, – розповідає Дмитро. – Розливальникам сталі обов’язково треба знати цю температуру, причому, в різних місцях ковша. Це дозволяє запобігти прогару ковша. Раніше температуру на всіх ковшах міряли вручну пірометром. А нещодавно на МБЛЗ-2 ми змонтували й налаштували систему безперервного заміру температур. І зараз показники з десяти точок ковша надходять прямісінько на комп’ютер оператора в онлайн-режимі. Це дозволяє зберігати вартісне устаткування, тобто  промковші».

Разом з техніками з ремонту устаткування також працюють техніки з ремонту механо- та енергоустаткування. Кожен відповідальний за своє обладнання. Але часто техніки працюють разом, єдиною командою.

«Найбільше я ціную в людях відповідальність та чуйність, – каже Дмитро. – І сам намагаюся бути таким. Саме ці риси допомагають нашій команді техніків виконувати складні завдання. Взаємодопомога у нас високо цінується, особливо зараз, коли людей не вистачає. Тож якщо хочете цікавої творчої  командної роботи, яка дає можливість професійно зростати, то приєднуйтеся до нашої команди. Не обіцяю, що буде легко, але нудно не буде точно».

Категорії
Серце професії

Їхня справа – рятувати

Газорятівники газорятувальної служби (ГРС) «АрселорМіттал Кривий Ріг» захищають працівників підприємства від дії небезпечних газів, рятують під час аварійних ситуацій, викликаних різними причинами та беруть участь у виробничих процесах, пов’язаних з використанням газозахисної апаратури. Їх головний здобуток за роки існування підприємства – сотні врятованих життів.

Олег Івлєв прийшов на підприємство 14 років тому. Вакансій тоді було небагато, а серед них місце газорятівника. Він вирішив спробувати, і не пошкодував.

«Те, що робота вимагає певної фізичної підготовки та моральної стійкості, я зрозумів зразу, – згадує Олег. – Тоді я займався боксом, і це допомогло мені впоратися з труднощами. У колективі зустріли привітно. Закріпили за досвідченим В’ячеславом Нестеруком, який зараз воює за Україну. В мене було бажання вчитися, а Славик виявився чудовим наставником. Тож вже за кілька місяців я вже самостійно проводив профілактичну роботу: перевіряв газопроводи, слідкував за виконанням газонебезпечних робіт, проводив профілактику устаткування, допомагав цехам в організації робіт з газозахисною апаратурою. Але найскладніше – це порятунок людей під час надзвичайних ситуацій. Для того, щоб впевнено діяти у таких випадках – треба практика».

Олег згадує свій перший по-справжньому екстремальний виклик. Він працював рятівником вже кілька років. І от надійшов сигнал з доменного цеху: на колошнику доменної печі сталася біда – працівника придавило металоконструкціями.

«Чоловік кричав так, що стало моторошно. Вочевидь, він мав чисельні переломи. Ми почали надавати першу долікарську допомогу. Він благав не торкатися до нього, бо дуже боляче. Але ж ми мали його врятувати. Дуже акуратно поклали на жорсткі ноші, бо на м’яких з такими травмами транспортувати не можна. Зносили потерпілого сходами, де жорсткі ноші не мали б пройти, але пройшли, бо ми всі дуже того хотіли. Чоловіка передали медикам. Потім вже дізналися, що людина має численні переломи та інші ушкодження, але для життя загрози немає. Рятувати людей – це, мабуть, найбільше, за що я люблю свою роботу, і ще ніколи не пошкодував, що пішов у газорятівники».

Були й інші випадки, коли Олег з колегами рятували людей. Один з них стався на ТЕЦ. Люди працювали у загазованому приміщенні. Раптом працівникові стало погано. Потім стало серце. Івлев з колегами прибули вчасно. Під’єднали кисневий апарат, вміло виконали закритий масаж серця. Людина була врятована.

«З кожним подібним випадком ти дієш все впевненіше, – пояснює Олег. – Мандраж зникає, є лише чітке усвідомлення того, як маєш діяти. Дуже добре, що новачків не задіюють у надзвичайних ситуаціях самих. Лише разом з досвідченими колегами. Обов’язково в команді є бригадир або майстер, рятівник з досвідом, який дає команди. А молодь вчиться, набирається майстерності. Багато наших колег зараз воює, тож нам як ніколи треба смілива, цілеспрямована молодь».

Один з таких молодих і вмотивованих, що прийшов у службу два роки тому – Павло Калінчук. Зараз він вже не лише проводить профілактику, а й кілька разів був задіяний у аварійних виїздах, рятував людей.

«Я швидко призвичаївся, знайшов спільну мову з газорятівниками, – каже Павло. – Чудові, доброзичливі люди. Вони діляться досвідом. Всі докладають зусилля, щоб новачок швидше навчився і якомога краще все опанував. Моїм наставником був Іван Васько, і я вдячний йому за науку. Я намагаюся вчитися у всіх колег, чий досвід мені корисний. Багато цікавлюсь, запитую, навіть у працівників інших змін, у цеховиків. Головне – хотіти».

Батько Павла також газорятівник. Зараз він на фронті. Коли юнак ще вчився у металургійному технікумі на прокатника, просив у батька взяти його до своєї служби. Але той відказував, що ще рано.

«А коли почалося повномасштабне вторгнення, батько сам допоміг мені з працевлаштуванням, – говорить Павло. – Вчився я з нуля безпосередньо на робочому місті. Наполегливо відпрацьовував на манекені надання першої допомоги, тож під час першого надання допомоги потерпілому під час аварійного виїзду я не відчув особливого хвилювання. У голові, наче комікс, виникли фрагменти, що й за чим робити, і я правильно під’єднав кисневий апарат. Людину ми врятували. Всім, хто хоче спробувати цікаву чоловічу роботу, хоче рятувати людей, я рекомендую нашу службу. Спробуйте. Краще шкодувати за тим, що не вийшло, ніж за тим, що не наважився спробувати. Зробіть перший крок, а досвідчені колеги допоможуть».

Ігор Беліченко – один з найдосвідченіших газорятівників. Працює у ГРС більш ніж 30 років

«Я є свідком того, як підприємство розвивається, як впроваджуються нові технології, – розповідає Ігор Беліченко. – Колись ми лише говорили про безперервне розливання сталі, а зараз вже у роботі три машини безперервного лиття заготовок. Те ж саме й з газорятувальним оснащенням. Пам’ятаю стару газозахисну апаратуру, простенькі аналізатори. Зараз маємо прилади світової якості, дуже надійні й точні. Начальник ГРС Сергій Леонов, керівництво служби постійно дбають про сучасні станції заправки балонів, про наші побутові умови. Ось кімната прийому їжі. Холодильник, електроплитка, рукомийник. А ось тренувальна кімната. Сюди напускається дим, і ми відпрацьовуємо виконання робіт в умовах загазованості».

Ігор Беліченко впевнений, що працює серед найкращих людей. Що серед найвагоміших цінностей ГРС – повага одне до одного.

«У мене дуже цікава робота, – усміхається Ігор. – Я буваю в цехах і бачу, що у багатьох робота однотипна. Одні й ті ж виробничі операції щодня. А робота газорятівника – це цікава книга. Кожен день, як нова перегорнута сторінка. Різні цехи, різні процеси, різні люди, різні ситуації. Я вдячний кожному, з ким довелося разом працювати. Особливо вдячний тим, хто нас зараз захищає. У коридорі є стенд. Там загиблі наші герої. З кожним з них я працював протягом багатьох років. Йду, дивлюся на портрети, і навертаються сльози. Вони пішли добровольцями. Вони загинули, щоб ми жили. Я впевнений, що ми переможемо варварів, які прийшли на нашу землю грабувати і вбивати. Хлопці б’ються на передовій, а ми тут маємо робити все, щоб їм допомагати, щоб підприємство працювало, щоб зберегти життя наших працівників».

Категорії
Офіційно

Нарахування винагороди за підсумками роботи підприємства за 2024 рік та підвищення заробітної плати

Шановні колеги,

У 2024 році Україна, Кривий Ріг та гірничо-металургійна галузь продовжували боротьбу за виживання. Основним викликом для нашого підприємства стало подолання втрати конкурентоспроможності, яку спричинили різке підвищення тарифів на енергоресурси в Україні, перебої в енергопостачанні через російські обстріли та складнощі із забезпеченням персоналом. Це відбувалося на тлі зниження ринкових цін на нашу продукцію.

 Як результат, рівень завантаження виробничих потужностей металургійного виробництва становив 25-30% від довоєнного в 1 та 4 кварталах минулого року та 50% у 2-3 кварталах. Гірничий департамент працював на 70% від довоєнної потужності. Хоча порівняно з 2023 роком ми збільшили виробництво основних видів продукції на 40-70%, за підсумками 2024 року ми все ще не змогли вийти на прибутковість, що означає третій збитковий рік для нашого комбінату поспіль.

Працюючи разом з усією країною в умовах, які у мирний час важко було б уявити, ми протрималися завдяки вашому вражаючому професіоналізму та самовідданості, а також підтримці материнської компанії, яка з початку війни надала нам фінансові вливання на суму понад 1 млрд дол США.

Беручи до уваги складну фінансово-економічну ситуацію, в якій знаходиться наше підприємство, та враховуючи невиконання показників для виплати 13 зарплати, за результатами переговорів з уповноваженою трудовим колективом підприємства особою – головою ПО ПМГУ, було вирішено виплатити винагороду робітникам підприємства та дочірніх компаній за підсумками роботи за 2024 рік у розмірі 50% середньомісячної заробітної плати за фактично відпрацьований час у 2024 році. Винагорода буде виплачена разом з заробітною платою за березень 2025 року.

Також за результатами переговорів з головою ПО ПМГУ було ухвалено рішення про диференційоване підвищення рівня окладів робітникам підприємства та дочірніх компаній з 01 травня 2025 року від 5% до 22% (в середньому по підприємству – 15 %).

Підвищення відбудеться в індивідуальному порядку залежно від відхилення поточної зарплати працівників від середнього рівня оплати на ринку праці України з урахуванням умов праці на робочому місці, та дотриманням внутрішньої та зовнішньої справедливості в оплаті праці.

Сподіваюся, що незабаром настане мир і наше підприємство візьме найактивнішу участь у повоєнній відбудові України. 

З повагою, 

Мауро Лонгобардо,

Генеральний директор

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»