Понеділок є улюбленим днем тижня майстра копрового цеху. Бо попереду цілий тиждень, а він отримує справжню насолоду від ремонтів, інструментів та усього, що пов’язано з роботою.
Працівники дільниці № 1 копрового цеху займаються підготовкою металобрухту для конвертерного цеху. Для сортування та відвантаження брухту, без якого неможлива виплавка нашої сталі, використовуються електромостові крани та екскаватори на електричній тязі. Саме за їх безаварійну роботу відповідає майстер з ремонту електроустаткування Даніїл Берьозкін.
У малого Дані була мрія – потрапити до шкільної майстерні, де займалися старшокласники. Звідти приємно пахло деревиною й чулося приглушене гудіння верстатів. То були чари, що вабили неймовірно. Але малюкам туди – зась. Він яскраво запам’ятав той щасливий день, коли їх, п’ятикласників, завели до майстерні на перший дорослий урок праці. Хлопчик навчався натхненно, ще й записався на додаткові заняття, і байдуже, що аж у п’ятницю після уроків. Дуже подобалося робити щось власноруч. Після школи надумав йти в прокатники, бо знайомі казали, що то престижно. Але коли вже писав заяву, то несподівано вирішив, що піде в електрики.
Випускник технікуму Даніїл Берьозкін прийшов електромонтером у копровий цех. Там є що ремонтувати. 12 потужних кранів, 2 екскаватори, а також тельфери, кран-балки, верстати та багато електрокомунікацій. Працював добре, вдосконалював майстерність. Невдовзі вже заміняв майстра, а згодом сам обійняв цю посаду. «Мені подобається організовувати роботу, – говорить Даніїл. – Подобається й власноруч ремонтувати. А ще подобається наводити лад. І взагалі, люблю понеділки, тому що попереду цілісінький робочий тиждень і можна багато встигнути».
Майстер Берьозкін та його колеги вже дуже багато встигли. В сталеплавильному департаменті кажуть, що енергія, бажання та професіоналізм Даніїла стали тією рушійною силою, яка сприяла підняттю культури ремонтів електроустаткування на якісно вищий рівень. А крани та екскаватори віддячують надійністю, що є важливою складовою успішної роботи цеху.
«У мене багато ідей, – продовжує майстер. – Круто, що керівництво підтримує, допомагає. Ми з колегами переобладнали приміщення електрослужби. Там булобагато зайвого, звалені в купи інструменти, дах протікав. Нам виділили кошти й зробили ремонт. А ми виготовили стенди, переобладнали стелажі, впорядковано розмістили все необхідне. Зараз тут приємно працювати й відпочивати, легко знайти потрібний інструмент. Ось хоча б оці свердла. Їх близько 200. Для пошуку потрібного доводилось «перекопати» купи, поміряти схожі штангенциркулем, знайти потрібне, заточити, а лише потім використовувати. Зараз вони розміщені в дерев’яних касетах, діаметри й типи підписані, свердла заточені. Тож економимо час і нерви».
Гідравлічний прес, який напресовує підшипники, рихтує і навіть кує, Даніїл Берьозкін змайстрував сам. Він знайшов гідравлічний домкрат серед металолому, відремонтував його, зварив каркас зі швелера, додав ще кілька необхідних елементів. І ось прес працює! Завдяки йому працівники відмовились від низки ударних операцій з молотком і зубилом, під час яких уламки металу могли потрапити в очі, травмувати. «Люблю зробити щось корисне власноруч, – каже майстер. – А безлад не «переварюю». Ми переобладнали склад електродвигунів. Раніше його називали «кладовищем двигунів», а зараз, як бачите, вони посортовані, викладені в рядочок, підписані. А ось ці готові до роботи хоч зараз».
З двигунами була цікава історія. Раніше вони виходили з ладу досить часто. Даніїл зізнався, що найлегшим було звинуватити машиністів кранів, які, як йому здавалося, неправильно експлуатували устаткування. «Моїх знань про крани не вистачало для того, щоб докопатись до істинних причин, – розповідає він. – Допоміг досвідчений фахівець з підрядної організації, яка працювала тоді в цеху. Ми разом провели дослідження й зрозуміли, що проблема криється в системах керування кранами. Були перероблені системи на всіх кранах, і двигуни стали ламатися набагато рідше».
Спеціалісти електрослужби використовують багато інструментів: слюсарні, електричні тощо. А вдома у майстра є ще й акустичні. «Маленьким мене віддали до музичної школи, – згадує майстер. – Але вчитись грати на фортепіано було невесело. Веселіше пішло з баяном. На баяні грав мій дід, і мені зайшло. А гітару опановував самостійно, вже в технікумі. Коли є настрій, то складаю гітарну музику та вірші. Маю піаніно, дві гітари та два баяни. Але моїм фаворитом все ж є верстат. Мати власний верстат, який би точив, шліфував, фрезерував, нарізав – то була мрія дитинства. Купив його за першої ж можливості. Отримую кайф, працюючи на ньому. А вимкнений верстат є улюбленою іграшкою моїх синів-малюків Лева й Гордія. Прийде час, – буду їх навчати магії».
