Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Новини

Чавун «ходитиме» оновленим шляхом

З червня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» триває впровадження програми «Хід чавуну». Програма передбачає проведення власними силами капітального ремонту колій, якими чавун перевозиться від доменних печей №№ 6, 8 до конвертерного цеху.

Мета цієї програми – капітально оновити колії та усі складові залізничного господарства на них і забезпечити безаварійний рух вантажних перевезень. На реалізацію «Ходу чавуну» підприємство скерувало 4,5 млн грн.

«Через природні фактори та складні умови експлуатації колій, по яких систематично рухаються платформи із важкими ківшами з розплавленим чавуном, потребують як постійного поточного утримання, так і ремонтів. Щоб досягти найкращого та ще й довготривалого результату, в управлінні залізничного транспорту вирішили впровадити програму «Хід чавуну». Вона розрахована на три місяці. Такий ремонт дозволить забезпечити безпечний рух на цій ділянці впродовж наступних від 7 до 14 років», – сказав начальник залізничного цеху № 3 Вячеслав Тіняков.  

Основний акцент програми направлений на капітальний комплексний ремонт саме тих колій, які ведуть від розливних машин доменних печей №№ 6 та 8 до конвертерного цеху, а також стрілочних переводів та ділянок з’їздів на цьому шляху. Протяжність складає до 3 кілометрів і проходить через станції Розливну, Доменну, пост Чавунний, та один перегін.  Раніше такі капітальні ремонти виконували підрядні організації. Але зараз через війну сторонні організації не працюють на підприємстві. Тому було вирішено увесь обсяг робіт здійснити власними силами. Тим більше, що для цього є все необхідне: фахівці, інструменти, матеріали, техніка. Тож до роботи взялися майстри залізничного цеху № 3.

Володимир Баніт, Євгеній Дяченко, Олександр Гречаний, Микола Кирикилиця, Олексій Пархоменко, Роман Сергєєв, Павло Коропатник, Олександр Минько

«Програма «Хід чавуну» складається із 18 пунктів – видів капітальних ремонтів. Серед них є такі, як повна заміна верхньої будови колій, земляного полотна, дренажних споруд, стрілочних переводів тощо. До речі, під час заміни стрілочних переводів замінюються усі їх складові, від металевих частин до підрейкової основи – брусів. Також замінюється і щебенева основа. На сьогоднішній день ми виконуємо 15-й пункт цієї програми, тож роботи ще тривають. В роботу беремо ще один стрілочний перевід та ділянку колій із залізобетонними шпалами», – продовжив Вячеслав Тіняков.

«Всі старі матеріали зняли, вичистили непридатний баласт та вклали нове – саме так ми і здійснюємо капремонти колій, стрілочних переводів та з’їздів. Робота хоч і важка, але не нова для колективу монтерів колій ЗЦ № 3, та й особливості цієї дільниці ми добре знаємо, адже працюємо на ній вже понад 20 років, – говорить начальник доменної дільниці ЗЦ № 3 Роман Сергєєв. – Нам допомагає те, що шоста доменна піч зараз знаходиться на капітальному ремонті. Щодо восьмої, яка працює, то свою роботу ми узгоджуємо з доменниками. Координувати наші дії, регулювати рух допомагає начальник доменного району ЗЦ №1 Олександр Драпчук. Заплановані роботи виконуємо під час так званих технологічних «вікон» у доменному цеху, коли триває пауза між плавками. Ремонт, заміну залізничного господарства на цій дільниці робимо ретельно, якісно, щоб колії, стики і всі інші складові були надійними та служили якнайдовше».

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув працівник сталеплавильного департаменту

Розливальник сталі конвертерного цеху Павло Ліхман був призваний на військову службу під час мобілізації 2 березня 2022 року. А 29 серпня того ж року бойовий медик механізованого батальйону Павло Ліхман зник безвісти під час боїв поблизу населеного пункту Миролюбівка Херсонської області. Офіційне підтвердження його загибелі прийшло лише нещодавно.

Як розповів старший змінний майстер відділення безперервного розливання сталі Олександр Новак, Павло Ліхман був одним з найкращих розливальників сталі у відділенні. «Павло дуже швидко зростав професійно, – говорить Олександр. – Щойно завершивши стажування, він вже виконував обов’язки старшого розливальника, що вимагає неабиякої кваліфікації та організаторських здібностей. Дуже відповідальним був. Йому можна було довірити найскладнішу роботу і не переживати за якість її виконання. Дуже спокійний був Павло і завжди усміхнений, привітний. Жодного конфлікту, жодного негативу я від нього не пам’ятаю. Це непоправна, важка втрата для всіх нас».

У Павла Ліхмана залишилися дружина та двоє синів.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та колегам загиблого воїна-металурга.  

Категорії
Новини

Розумний «кравець» для прокатного стану

На дрібносортному стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1 встановили систему розкрою прокату, яка допомагає мінімізувати кількість некондиційної продукції.

Сортамент другого дрібносортного стану доволі широкий. Це арматура, кутник, круг, квадрат, смуга. Кожен з цих видів прокату виготовляють із сталевих заготовок. Їх проганяють через багато прокатних клітей, обтискають і на виході отримують прокатну продукцію, яку двобарабанними ножицями ріжуть на мірні довжини за замовленням  покупця. Найпопулярніші – 6, 9, 12 метрів та інші. Завдання прокатників – отримати максимальну кількість прокату заданої довжини і мінімум негабаритних. Бо негабаритний, або немірний прокат важко продати, навіть за нижчу ціну, ніж продукцію потрібної довжини. Система розкрою допомагає впоратися з цим завданням.

Як розповів заступник начальника СПЦ-1 з технології Михайло Токовенко, система вже забезпечує непогані показники. «Налаштування ще триває, – говорить Михайло. – Але найважчий період, коли ми разом з фахівцями департаменту автоматизації технологічних процесів та підрядної компанії, можна сказати, ночували на стані, вже у минулому. Ми вже фіксуємо зменшення кількості немірного прокату. В основі системи – п’ять датчиків, які в онлайн-режимі збирають інформацію про рух розкату по стану – від входу заготовок у чорнову групу клітей до холодильників. Ці дані обробляються комп’ютером, і на їхній основі вибудовується схема різання прокату ножицями».

Для керування системою розкрою на постах управління встановлені пульти. Режими задають оператори ПУ станом гарячої прокатки та ПУ холодильниками. Вони ж, разом з керівниками стану і цеху, підрядниками та фахівцями з департаменту автоматизації технологічних процесів, чимало зробили для якнайшвидшого налаштування системи.

Серед операторів можна виділити Анну Козлову, Олексія Герасименка та інших. Батьки Олексія – ветерани нашого підприємства. Саме вони вплинули на вибір сина стати металургом. «Я виріс на Червоній, майже на заводі, – усміхається Олексій Герасименко. – Відчуваю, що це моє – керувати процесом прокатки, що я тут на своєму місці. Нова система розкрою дає нам можливість виготовляти більше продукції, яка відповідає вимогам, і це добре. Мені подобається керувати процесом прокатки. Налаштовуємо нове устаткування й самі налаштовуємося».  

Категорії
Наші люди

Допомагає вчасно варити сталь

Старша маневрова диспетчерка залізничного цеху № 1 Євгенія Гайдамака організовує подачу до конвертерного цеху усіх «інгредієнтів» для приготування сталі: вагони з металобрухтом, доломітами, феросплавами, вапняком тощо. Цього року за сумлінну працю Євгенія отримала вищу відзнаку підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Після закінчення Криворізького політехнічного технікуму за спеціальністю «Організація залізничних перевезень» я працювала на одному з гірничих підприємств нашого міста. Була стрілочником, начальником зміни. Тобто залізничну роботу добре вивчила на багатьох її етапах. Але з особливостями металургічного виробництва, його забезпеченням залізничними перевезеннями зовсім не була знайома, – розповідає Євгенія Гайдамака. – Коли прийшла працювати до ЗЦ № 1, мені одразу пощастило з хорошим колективом. Чергові по станції швидко допомогли «влитися» у процес, відчути ритм станції та підприємства і, звичайно, опанувати усі нюанси роботи. Якщо чесно, то спочатку мені було важко, і не лише фізично, а й морально. Ця робота була справжнім викликом для мене. Та згодом, коли я зрозуміла процеси, всю «механіку», стало набагато простіше».

Євгенія працює на станції Стальна. Тут відбуваються залізничні процеси, які допомагають забезпечувати конвертерний цех усім необхідним для виробництва сталі. Формула «Що? Де? Коли?» тут актуальна щозміни. Євгенії треба прийняти завантажені вагони, знати де і яка сировина знаходиться, сформувати, тобто розставити вагони на потрібних коліях, вчасно спрямовувати вантажі до конвертерного цеху. Дотримуватися розкладу в цьому особливо важливо, адже він підлаштований під процес виробництва сталі.

Впродовж зміни на пульт диспетчера надходить багато інформації, яку треба оперативно обробити та використати у роботі. І треба все зробити вчасно і без помилок. Так було і під час, коли Євгенія працювала черговою по станції, і коли вона вже стала маневровим диспетчером. Адже їй вже доводилося обслуговувати не лише конвертери, а й машини безперервного лиття заготовки.

«Звичайно, за зміну витрачаю дуже багато енергії, – продовжує Євгенія. – Відновити її допомагає моя родина. У мене двійко дітей. Донька Лада вже доросла. Свого часу вона цікавилася моєю професією. Колись давно, ще на минулій роботі, вона приходила до мене, бачила, як працює залізниця, задавала багато питань. А оскільки Лада ще змалечку була дуже творчою людиною, то саме творчість і перемогла, донька стала дизайнеркою. А сину Марку 16 років, він навчається у школі, цього року вже у випускному класі. Свій майбутній шлях він ще тільки буде обирати. А ще я дуже люблю тварин, у мене дві собаки – Кая та Пончик та два кота – Жорік і Луна. Тож нудно у мене вдома ніколи не буває (усміхається). Вони мене зустрічають, надають гарного настрою. І взагалі нам разом весело».

Згадує Євгенія Гайдамака і той день, коли отримала звістку про отримання звання «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». За її словами, це стало справжньою несподіванкою для неї, але дуже приємною. Євгенія вважає нагороду заслугою усього колективу, адже роботу станції забезпечують багато фахівців. А ще ця нагорода – привід для саморозвитку. Євгенія вважає, що будь-який успіх треба вдосконалювати. А для цього треба вчитися, розвиватися, цікавитися новим, робити своє життя та роботу кращими.

Категорії
Новини

Серцю зараз дуже гаряче

Вже осінь, а спека поки що не думає казати нам «прощавай». Полуденна задуха, яскраве сонце, розпечене місто – витримувати такі навантаження навіть здоровому організму важко, годі вже й казати про тих, у кого є серцево-судинні захворювання. Спека випробовує на витривалість усіх, хто працює на вулиці та у гарячих цехах.

Останнім часом ми все частіше передивляємося прогноз погоди і беремося за голову, коли бачимо, що стовпчик термометра знову хоче перескочити 30-градусну позначку. Жартуємо, що за такої спеки навіть байдикувати важко, і поспішаємо на роботу.

Перед кожною зміною у здоровпункті конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди людно. Перш ніж допустити працівників до роботи, медики перевіряють їхній стан здоров’я.

«У літню спеку частішають випадки інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів, та й взагалі може виникнути запаморочення, стрибати тиск. Тому я ретельно вимірюю його, запитую у людей про їхнє самопочуття, чи добре вони виспалися, чи не мають втоми, – говорить фельдшер здоровпункту ПП «Стіл Сервіс» Надія Подорець. – І це не просто цікавість. Мені треба впевнитися, що з людиною все гаразд, адже вона іде працювати у гарячий цех, де температура біля конвертера в рази більша, ніж на вулиці. За свою практику я спостерігаю, що з травня по вересень через спеку збільшується кількість звернень зі скаргами на погане самопочуття – часте серцебиття, запаморочення і навіть втрату свідомості. Щоб такого не ставалося, я раджу частіше пити воду, яка видається нашим працівникам, за можливості кілька хвилин перепочити у кімнаті відпочинку, де є кондиціонер, холодильник з охолодженою водою, або хоча би переходити туди, де є тінь. Людям з хронічними серцево-судинними захворюваннями я раджу ретельніше ставитися до свого здоров’я у спеку, не порушувати графік прийому ліків, якщо їх призначив лікар. А ще не соромитися зайвий раз зайти до здоровпункту, щоб перевірити свій тиск».

Медики пояснюють, чому у спеку найчастіше людей турбує саме серце. Саме воно перекачує кров по всьому організму, забезпечує надходження кисню та поживних речовин до всіх клітин. Під впливом надмірної температури серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб регулювати температуру тіла та підтримувати кровообіг. Проблем додає й інтенсивна втрата вологи – ми пітніємо і  з потом втрачаємо корисні мікроелементи. Кров густішає, «ганяти» її серцю стає складніше.  На допомогу приходить вода: не газована або солодка, а навпаки підсолена, як та, що надається працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож у спеку частіше пийте воду, не нехтуйте цією корисною порадою.

«Якщо від спеки чи задухи стало погано, негайно прямуйте у прохолоду, – радить Надія Подорець. – Якщо відчуваєте проблеми із серцем, негайно викликайте медиків. А поки ми приїдемо на місце (наприклад, у моєму випадку це буквально за п’ять хвилин)  постраждалому можуть допомогти колеги. У разі перегріву варто скористатися охолоджувальними одноразовими пакетами з цехових аптечок. Це засоби першої допомоги при забоях, переломах і теплових ударах. Щоб скористатися пакетиком, його треба покласти на тверду поверхню та придавити. Таким чином у пакетику активується охолоджувальний елемент. Пакет потрібно прикласти до шиї, де проходять магістральні судини, або до голови. Якщо людина втратила свідомість, можна використати серветки, просочені нашатирним спиртом. Такі дії можуть значно допомогли людині, поки медики в дорозі».

Що робити в спеку?

  • Пити чисту воду. У середньому щогодини слід випивати 200-250 мл води, щоб не перевантажувати нирки.
  • Не захоплюватися кавою та чаєм, адже вони мають сечогінну дію.
  • Носити просторий легкий зручний одяг з натуральних тканин, головний убір, окуляри.
  • За можливості не знаходитися під відкритим сонцем з 11.00 до 17.00
  • Відмовитися від куріння, спиртних напоїв, не переїдати, слідкувати за рівнем цукру у крові.
Категорії
Наші люди

Зустрічає метал та показує йому дорогу

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Вже майже 24 роки цю важливу роботу здійснює Дмитро Селевко, старший горновий доменної печі № 6 доменного цеху № 1. За свій професіоналізм, енергію, знання та любов до професії цього року він отримав найвищу відзнаку підприємства – «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Доменники стоять на початку металургійного циклу. Вони першими бачать розпечений метал, відкривають йому шлях, спрямовують чавун і шлак різними жолобами та контролюють наповнення ними величезних ковшів.

Звістка про нагороду «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» знайшла Дмитра у відпустці. Це стало несподіванкою для нього, але дуже приємною. Коли отримував відзнаку з рук начальника цеху, відчував і радість, і відповідальність.

А ще він вважає, що це заслуга всього колективу першого доменного цеху. За час війни доменникам довелося не раз демонструвати свою майстерність в безпрецедентних екстремальних умовах. Дмитро був серед тих, хто під час блекауту екстрено та правильно зупиняв шосту доменну піч.

«Тоді нам допомогли досвід, знання, згуртованість, допомога один одному. Руки робили потрібне, а подумки я (і мої колеги теж) був із родиною, дуже хвилювався, як там дружина та доньки Софія та Маргарита, – говорить Дмитро Селевко. –Зараз шоста домна оговтується від тих подій – ремонтується, тож я підміняю колегу на восьмій доменній печі. Робимо все те*, що й завжди, але війна впливає на нашу роботу. Раз у раз над нами виють сирени. І дуже добре, коли лунають лише вони. З досвіду ми вже знаємо, що під час небезпеки треба зберігати спокій, а також не втрачати зосередженості, адже нічні загрози ворожих атак елементарно заважають висипатися. Тож правил з охорони праці дотримуємося зараз ще уважніше».

Після школи Дмитро отримав професією електрогазозварника, але доменна справа перемогла, бо він, як кажуть, змалечку був у темі. Доменниками (старшими горновими)  працювали його батько Геннадій Михайлович та дядьки Анатолій Верещагін і Віталій Бондарчук. 

«Мені було 18 років, коли я вперше потрапив до доменного цеху, – продовжує Дмитро Селевко. – А там – спекотно, в печі палає вогонь, летять вогняні бризки. Перше враження: якось не по собі. Та згодом звик до цього, бо це робоча буденність доменників. Професії мене навчав батько. Бути вчителем у нього добре виходило, тож зовсім скоро я засвоїв усі нюанси роботи. А знати в нашій справі треба багато. Це теорія доменного процесу, хімічні та фізичні властивості чавуну і шлаку, обладнання домни, її механізми тощо. А також треба взаємодіяти з іншими майстрами, адже крім горнових доменний процес ведуть газівники, водопровідники, кранівники, технологи та представники інших спеціальностей». 

Свого часу Дмитро брав участь у конкурсах доменників, входив до складу команди нашого підприємства, яка їздила змагатися з іншими доменниками до Маріуполя на «Азовсталь». Тоді цей завод вразив Дмитра своїми великими розмірами, можливостями, обладнанням. На конкурсі змагалися у заміні фурми. Серед учасників тоді були і українські доменники, і російські. Хто б міг уявити, що незабаром саме росіяни прийдуть до нас не з мирними конкурсами, а з війною. А від «Азовсталі» вони залишать самі руїни.

«Я живу на Карачунах, – продовжує Дмитро Селевко. – У вересні минулого року одного дня прийшов зі зміни, але відпочити так і не довелося. Під час першого вибуху одразу зрозумів, ворог цілить у дамбу. Мені з вікна добре було видно, як туди летіли ракети. Згодом через ударну хвилю на балконі повилітали шибки. Діти в цей час були у коридорі. В наступні дні, коли атаки повторювалися, вони виїхали з міста. А ще добре пам’ятаю, як у місті почалася повінь, як криворіжці усім разом стримували воду, як лагодили дамбу. Пишаюся тим, що наше підприємство багато зробило для цього. Але не хочу, щоб таке повторювалося. На жаль, війна триває, кожному з нас треба бути обережними, дбати про своїх рідних, працювати, вірити в ЗСУ, допомагати колегам, які зараз боронять країну і бути оптимістами, адже Україна обов’язково переможе!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України