11 лютого пішов з життя наш захисник, боєць Національної гвардії України В’ячеслав Іванов.
Він був мобілізований на військову службу 30 серпня 2022 року, а до того працював електромонтером електрокущового цеху нашого підприємства.
Як розповів старший майстер з ремонту устаткування ЕКЦ Олексій Саприкін, В’ячеслав Іванов був одним з найкращих працівників цеху. «Ми всі в шоці від цієї звістки, – розповідає Олексій Саприкін. – В’ячеслав ремонтував та обслуговував складне електроустаткування в багатьох цехах: доменних цехах №№ 1,2, на ТЕЦ, на аглофабриці, у парогазовому цеху, у цеху водопостачання та інших. І скрізь робив це швидко й якісно. Він керував бригадою, добре організовував роботу, з усіма знаходив спільну мову, налаштовував на роботу своїх хлопців, заряджав позитивом, бо й сам був позитивним та життєрадісним. В’ячеслав був справжнім лідером бригади під час роботи та душею компанії на відпочинку. Неможливо передати словами того, що ми зараз відчуваємо».
Висловлюємо щирі співчуття родині та колегам захисника України.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» втратив Героя. Юрій загинув 8 лютого у Бахмуті на Донеччині, мужньо виконавши свій військовий обов’язок із захисту свободи та незалежності України. Йому назавжди залишиться 45 років.
Юрій Кумаранський працював машиністом вагоноперекидача агломераційного цеху № 3. Колеги згадують його як висококваліфікованого професіонала, відповідальну людину, на яку завжди можна було покластися.
«В нашому цеху Юрій почав працювати з 2016 року. Але до цього ми вже добре його знали, бо він працював тут майстром у підрядній організації, – говорить Володимир Ткачук, старший майстер дільниці відвантаження та подачі сировини АЦ-3. – Професія машиніста вагоноперекидача доволі складна, але Юрій швидко опанував її, бо вже був знайомий із принципом цієї роботи. Згодом він настільки вдосконалив свою майстерність, що став машиністом 5 розряду. Коли Юрій заступав на зміну, ми знали, що все буде у порядку. Він був спокійний, врівноважений, привітний, відповідальний. А ще Юрій завжди казав правду. І це було дуже цінним і в роботі, і в інших справах».
На військову службу Юрія Кумаранського призвали на початку липня минулого року. Він був стрільцем-помічником гранатометника. Юрій загинув під час виконання бойового завдання. У нього залишилися дружина та син.
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, колегам, друзям, побратимам Юрія Кумаранського.
В аглоцеху № 3 подбали, щоб робітники вночі «світилися». А вам слабо?
Саме для безпеки пересування працівників цеху містом у темний час доби в цеху власними силами виготовили світловідбивні брелоки та закликають колективи інших цехів підприємства приєднатися до цього імпровізованого челенджу. І все заради того, щоб люди стали помітнішими на дорозі.
Темної-темної ночі, в темному одязі, на темній дорозі… За таких умов водії машин майже не помічають пішоходів. І чим темніший на людині одяг, тим складніше її розгледіти. На жаль, через війну та пошкоджену обстрілами ворога енергетичну інфраструктуру таке явище стало нашою буденністю, внаслідок чого збільшилася кількість ДТП за участі пішоходів.
«За прохідною ми дуже часто буквально «провалюємося» у темряву, в таких умовах перетинаємо дороги зі жвавим рухом, де навіть іноді світлофори не працюють. Близько чи далеко від нас автомобіль, ми визначаємо за світлом фар, а от нас, пішоходів на дорозі, водій може і не помітити. Так, ми вмикаємо ліхтарики, підсвічуємо себе «мобілками», але цього замало. Щоб стати помітнішими на дорогах, треба ще й підсвічувати себе різними світловідбивними елементами на одязі. І чим більше цих елементів буде, тим краще», – говорить Олена Хібіна, старший майстер основної виробничої дільниці АЦ № 3, яка є автором ідеї створення світловідбивних брелоків для робітників цеху.
У цеху цю ідею одразу ж підхопили, і робота в колективі закипіла. Олена розробила дизайн брелоків, паралельно йшов пошук матеріалу, з якого їх можна було б виготовити. Головним критерієм для матеріалу були якість (щоб він швидко не затирався), добрі світловідбивні властивості поверхні та достатня товщина, адже тонкий матеріал для брелоків не підходить.
Роботу з пошиття виробів взяла на себе оператор пульта управління Марина Самошкіна. «Для мене це було простою роботою, адже за першою спеціальністю я кравець верхнього одягу і навіть певний час працювала за нею. Та потім вирішила працевлаштуватися до аглоцеху № 3, тут вже працювали мої тато та сестра, –розповідає Марина Самошкіна. – Я зайнята в технологічному процесі. Робота потребує уваги до всього. Увага стала в пригоді й під час пошиття цих брелоків. Я старалася робити все акуратно, щоб було красиво, адже люди причеплять їх на одяг, сумки, рюкзаки».
Загалом в цеху виготовили близько 500 світловідбивних брелоків. Їх роздали не лише працівникам АЦ № 3, а і співробітникам підрядних організацій, які працюють на його території.
У аглоцеху № 3 сподіваються, що колективи інших цехів підприємства підхоплять ідею створення подібних аксесуарів безпеки для своїх робітників і тим самим зроблять свій внесок у справу збереження людського життя та здоров’я.
Як контролювати ризики на дуже небезпечній дільниці, підкажуть працівники доменного цеху № 1 разом з фахівцями з охорони праці.
Серед найнебезпечніших виробничих майданчиків нашого підприємства – ливарні двори доменних печей. Через скорочення виробництва, викликане війною, наразі працює лише доменна піч № 6. Туди ми й поїхали дізнатися, як персонал печі вправляється з багаточисельними ризиками.
Змінний майстер основної виробничої дільниці Григорій Лімонов працює у доменному виробництві більш ніж 20 років. Він знає, що ливарний двір – суцільне поле ризиків.
«Це дійсно так, – говорить Григорій. – Рідкий чавун з температурою 1300-1500 градусів, розплавлений шлак, величезні машини і механізми, які рухаються, крутяться. Майже всі виробничі процеси, такі як відкриття та закриття чавунної льотки, заміна фурм, розливка чавуну, відбір проб та інші, містять чималі ризики. І це не лише у нас. Я працював за кордоном, там приблизно така ж ситуація. Отаке вже воно – виробництво чавуну. Ми не можемо усунути ризики, але можемо зробити їх керованими. Для цього треба тримати устаткування та засоби сигналізації, що попереджають про небезпеку, у належному стані, а також кожному працювати безпечно, не порушуючи правил».
Фахівці департаменту з охорони праці та промислової безпеки, разом з цеховиками, дослідили основні виробничі операції, виявили та описали ризики. А також окреслили алгоритми поведінки працівників, які дозволяють уникнути нещасних випадків на такому ризиковому виробництві.
«Серед найрозповсюдженіших рекомендацій – не можна наближатися до небезпечного обладнання та жолобів, якими тече рідкий метал, – говорить начальник відділу охорони праці аглодоменного департаменту та коксохімічного виробництва Володимир Сапіга. – Своєчасне треба проходити медогляди, обов’язково у зазначених випадках застосовувати засоби індивідуального захисту. До речі, металурги зараз мають у достатній кількості металізовані захисні плащі, які захищають від височенної температури. Це дуже добре, адже втратити свідомість, отримавши тепловий удар для горнового – це ще й небезпека потрапити у жолоб з металом або під устаткування, що рухається».
Як бачимо, правила доволі прості для розуміння. Головне, щоб їх виконували. В цеху працюють над тим, щоб люди виконували правила свідомо, а не під загрозою покарання. Майстер Григорій Лімонов впевнений, що головне – це спілкуватися з людьми і постійно нагадувати їм, що їхнє здоров’я, життя – то найцінніше, що є у світі.
«Ми – не роботи, і, на жаль, запасних частин для нашого тіла ще не вигадали, – каже Григорій. – А потрапивши у потік чавуну з температурою півтори тисячі за Цельсієм, навіть термінатор розплавиться, а що буде з людиною, не хочеться навіть уявляти. Тож залишається лише постійно скрізь нагадувати людям правила безпеки. Це я роблю на змінно-зустрічних, під час роботи й після неї, буду робити й надалі. Яка б не була техніка, але саме люди плавлять метал, вони наш безцінний ресурс».
Сергій Юзбеков працює горновим вже 18 років. Він вивчив кожен сантиметр ливарного двору, всі процеси може розібрати до дрібниць. Сергій прослухав тисячі інструктажів з охорони праці. Здавалося б, навіщо вони йому вже потрібні?
«Інструктажі дуже потрібні, – зізнався горновий. – Це як кнопка, що перемикає наш мозок з режиму «Домашній» у режим «Виробничий». І вона спрацьовує краще, якщо це не просто повторення правил за книжечкою, а коли їх проводить досвідчена людина, яка додає до написаного свій особистий досвід. А ще дуже важливо тримати робоче місце (це весь наш ливарний двір) у порядку. Бо перечепитись, оступитись і впасти – тут може коштувати життя. А ще устаткування має бути справним».
Щодо устаткування й обладнання, то у доменників воно також змінюється, вдосконалюється. Наприклад, на шостій печі під час реконструкції, яка пройшла кілька років тому, глиняні набивні жолоби, якими течуть метал і шлак, замінили бетонними. І одразу позбулися ряду ризиків, пов’язаних з набивкою жолобів та їх ремонтами. А ще нові жолоби накриті згори, тож горнові не мають безпосереднього контакту з розплавленим металом.
Але яким би досконалим та безпечним не було обладнання, у цеху розуміють, що бажання працівника працювати безпечно та нетерпимість до порушень – головна запорука нульового травматизму, і працюють над цим.
Хоча «дев’ятка» зараз тимчасово не працює, там продовжуються ремонти обладнання. Їхня головна мета – забезпечити готовність металургійного об’єкту до експлуатації у разі необхідності. Серед зробленого за останній час ремонт системи повірки вагового дозування на шляху, де відвантажується кокс.
Кожна господиня знає, щоб страва була смачною, під час готування треба додавати визначену рецептом кількість інгредієнтів. Так і в металургійному виробництві. Щоб технологія доменної плавки велася правильно, в доменну піч необхідно покласти у правильному співвідношенні сировину – кокс та агломерат.
Для контролю кількості їх відвантаження в доменному цеху № 2 існують дві системи вагового дозування – на коксовому та агломераційному шляхах. На перший погляд ці системи прості: складаються із довгих залізничних колій та спеціального візка-вагів із важелями. Загалом система ефективна, адже допомагає чітко контролювати дозування шихтових матеріалів через вагові воронки для подальшого виробництва чавуну.
Візок-ваги із важелями
«Дотримання чіткого співвідношення ваги коксу та агломерату під час завантаження доменної печі допомагає правильно вести доменну плавку, – говорить Сергій Мязін, начальник доменного цеху № 2. – Якщо коксу буде більше, плавка буде зайве нагріватися, і затрати дороговартісного коксу будуть більшими. Якщо ж більше агломерату, то плавка може різко охолонути, що теж недопустимо. Отже, баланс сприяє якості».
Під час ремонту в цеху демонтували старе обладнання, провели велике прибирання території від залишків шихти, встановили нові колії та відремонтували візок-ваги.
Як зазначив Євген Терьохін, в.о. старшого майстра ДЦ № 2, такий капітальний ремонт доволі складний та дорогий, орієнтовно він коштує 10 млн грн. Тому в рази цінніше, що під час війни його вдалося виконати власними силами підприємства. Ремонт виконували фахівці центрального департаменту з утримання та ремонтів, а також спеціалісти ДЦ № 2.
В цеху вже відремонтували систему вагового дозування на коксовому шляху, зараз роботи тривають на шляху, де відвантажується агломерат.
1 лютого під час участі в бойових діях поблизу міста Лиман помер від зупинки серця солдат, старший механік відділення Сергій Білаш. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» він працював машиністом котлів ТЕЦ, був призваний на військову службу під час мобілізації 27 травня 2022 року.
Як розповів старший машиніст котельного устаткування ТЕЦ-1 Олександр Доротенко, Сергій Білаш керував роботою парових котлів – потужного, складного й небезпечного устаткування. До роботи ставився дуже відповідально.
«Чудовий був працівник, – говорить Олександр. – Сумлінний, виважений, професіонал, допомагав колегам, відповідально ставився до власної безпеки та безпеки оточуючих. І людина була чудова. Сергій мав веселу вдачу, любив життя, користувався повагою в колективі. Міг у складних ситуаціях підтримати, підняти настрій. Донечку свою любив дуже. Це надзвичайно важка втрата для бригади, для цеху, для всіх нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам захисника Батьківщини.
