Позначка: металургійне виробництво

Категорії
Новини

Святослав проти орди

З першого дня повномасштабного вторгнення нищить ворога керівник одного з підрозділів нашого підприємства.

Два лютих

Авто мчало ранковим шосе. Асфальт мирно шепотів під шинами, а мозок розривали думки про війну. Він не мав сумнівів у тому, що Росія продовжить розпочате у 2014-му. Кілька років Україну обливали брудом на російських каналах, заперечуючи саме право на існування. І ось почалося. Найстрашнішим було не встигнути отримати зброю. Тому так і летіло авто, за кермом якого був Славин батько, а ще одним пасажиром – Сашко, друг і колега по роботі. Трійця мчала до військової частини. А родичі Святослава вже телефонували з Херсонщини й розповіли, що ворожі колони швидко рухаються на північ майже без супротиву. Був ранок 24 лютого 2022 року…

Лютий 2023. Сьогодні у Святослава з батьком зовсім інший настрій. Син приїхав у відпустку. Як же пасує йому форма! Стомлені, але щасливі очі. Мама плаче від щастя. Слава також не втримався, очі волого заблищали. Обійми, поцілунки. Особливо солодкі – від коханої. Ганна дуже чекала, підтримувала, допомагала. І ось вона в його обіймах. А на столі пиріжечки, котлетки та ще багато маминого, що так любить синочок. «О! Стіл, як на Різдво!» – жартує боєць. А рідних розбирає нетерпіння. Ну, як там воно? Вистоїмо? Переможемо? «Звісно», – усміхнувся син.

Незламність проти танків

Але не завжди Святослав був у тому таким впевненим. «Ми з Сашком потрапили до окремого розвідувального батальйону, – почав він свою розповідь. – Після підготовки – Донецька область. Там, як і зараз, йшли важкі оборонні бої. У ворога була шалена перевага в артилерії. На один снаряд, випущений нашими, агресор вистрілював 20-30. А якщо додати перевагу у повітрі, то у перші місяці було зовсім невесело. Коли ти декілька діб знаходишся під таким вогнем, закрадається зневіра в тім, що можна вистояти. Саня був оптимістичнішим і підтримував мене. Особливо страшно, коли розумієш, що не просто криють площу, а полюють саме на тебе. Дрон слідкує, передає, і саме в твою бойову групу летять снаряди, міни, бомби. Чуєш звук. Летить! Цей точно в мене! Жах».

Слава на все життя запам’ятав 20 травня 2022 року. Тоді ворог несамовито штурмував Новомихайлівку. Мав величезну перевагу у бронетехніці та артилерії. Але наші вистояли. «Тоді, мабуть, вперше я відчув, що ми сильніші, – усміхнувся Святослав. – Наша група вогневої підтримки прикривала в’їзд в село від прориву бронетехніки. А головний удар взяла на себе 54-та бригада, яка стояла на основних позиціях. Щоразу після масованої артпідготовки і авіаударів по виявлених ворожими дронами наших позиціях починався піхотний штурм за підтримки вогнем з танків. І щоразу під шквальним артилерійським вогнем починали працювати наші мінометники, які рятували ситуацію, укладаючи по кілька десятків атакуючих орків протягом години. Потім вони миттєво міняли позицію, перетягували міномети та боєкомплект в укриття. Згодом знову артпідготовка… І так по колу. Село відстояли. Тоді я повірив, що наша незламність, наш дух сильніші за їхні танки та гармати. Поступово і вогняні можливості почали вирівнюватися. Зростала наша майстерність. Багато чому довелося вчитися. Але чимало навичок згодилося з моєї роботи».

Важка кривава робота

До 24 лютого Святослав Кузьменко керував підрозділом, який впроваджує Виробництво світового класу WCM на нашому підприємстві. Він зізнається, що той досвід допомагає не лише успішнопротистояти окупантам, а й виживати в бою. «Війна – це важка, специфічна, кривава робота, – продовжує він. – І той, хто вважає, що це лише бої, дуже помиляється. Якщо все тихо й ніби особливих загроз немає, це не привід розслаблятися. Це можливість покращити позиції, вдосконалити окопи, бліндажі, шляхи відходів, отримати додаткову інформацію про розташування ворога та місцевість. І хто цього не робить, часто розплачується. Можна, звичайно, слухати музику, замість копати окоп, але… Були такі випадки. Безперервне вдосконалення – один з головних принципів WCM, до речі».

Правило відразу ж встановлювати корисні контакти з колегами, Слава також взяв з WCM. Його вогнева група розвідбату часто змінює дислокацію. Перше, що робить командир на новому місці, встановлює контакти з аеророзвідкою. «Це питання ефективності і виживання, – говорить він. – Безпілотники відіграють величезну роль у цій війні. Якщо у тебе є данні аеророзвідки, то зайвого разу не треба вилазити зі схованки та «палитись», розглядаючи через тепловізор місцевість. Рух рашистських танків та бетеерів, на які ми полюємо, дрони визначають заздалегідь. А ще допомагають навички впровадження системи 5S. Особисто у мене все посортоване та має своє місце. Пів мішка теплих шкарпеток та термобілизни, які передали родичі, знаходяться у баулі на базі в парі кілометрів від нуля. На виконання бойових завдань береться лише штурмовий рюкзак зі запасними батареями для обладнання, тепловізором, павербанками, маскувальним халатом, комплектом білизни та шкарпеток, термогрілками і запасом їжі на 24-48 годин. Але і його можна загубити під час бою. Тому медикаменти, джгути й бинти обов’язково в кишенях. Це питання життя».

Втрата та здобутки

Разом зі Святославом WCM впроваджував Олександр Пшеничний. Саме з ним Кузьменко поїхав на війну. Пліч-о-пліч друзі воювали впродовж перших місяців. Потім їх розкидали до різних груп. «Мене призначили командиром вогневої групи, – розповідає Святослав. – Від партнерів прийшла нова зброя. Кілька протитанкових комплексів наш батальйон затрофеїв під Ізюмом. Саня мав до нас приєднатися. Але терміново треба було перекидати сили на Авдіївський напрямок, де була спроба ворожого прориву. Сашка кинули туди. З ним ми більше не побачилися. Він загинув біля Водяного. Світла пам’ять герою».

Ми пам’ятаємо стрімкий наступ на Харківському напрямку, просування наших військ на Кремінну, визволення Миколаївщини та Херсонщини. На Донбасі ж все по-іншому. В основному – тяжкі оборонні бої. Але Слава згадує й вдалу наступальну операцію, в якій також був задіяний. «Я тоді був у розвідгрупі, – згадує він. – Вночі ми перетнули лінію зіткнення, виявили вогневі точки росіян, місця дислокації живої сили та техніки. А потім наміченим шляхом, нищачи ворога, пішли наша бронетехніка та піхота. Це була одна з вдалих наступальних операцій саме на Донеччині, з багатими трофеями, полоненими та визволеними населеними пунктами».

Буде чим зайнятися

Восьмеро з 27-ми працівників підрозділу з впровадження WCM пішли воювати. Четверо з них – добровольцями. Крім Святослава та Олександра, це Віталій Афанасьєв і Руслан Нікулін. Ті, хто на виробництві, допомагають колегам. «Регулярно отримую посилки від них, – говорить Святослав. – Теплі речі, смаколики тощо. Дуже надихають дитячі малюнки, які нам передають. Вони нагадують, заради кого ми тут. Після перемоги планую повернутися в свій виробничий підрозділ. Ми робимо дуже потрібну справу – вдосконалюємо підприємство, робимо робочі місця безпечнішими. Знаю, що буде багато роботи. Особливо щодо зменшення використання енергоресурсів».

А ще Святослав мріє повернутися до своєї наукової роботи в Академії наук України. Під час відпусток він проводив дослідження, минулої осені мав захистити докторську роботу. «Ми працюємо над ідеєю використання водню замість нафти й газу, – розповідає боєць. – Це перспективний напрямок. Такі родовища в нас є. Тож буду щасливий зробити внесок ще й в енергетичну незалежність країни. А поки що повертаюся до своїх, на передову. Бажаю нам всім бути сильними, триматися, вистояти, бо саме в єдності з народом сила ЗСУ, наша сила».

Категорії
Наші люди

Наставник для залізничників

Саме так на підприємстві часто називають машиністів-інструкторів локомотивних бригад. Ці фахівці завжди на зв’язку з машиністами та їхніми помічниками, адже відповідають за навчання, підвищення кваліфікації, правильну та безпечну роботу. Один із таких фахівців-наставників в залізничному цеху № 2 – машиніст-інструктор Микола Шелест.

Романтикою залізничної справи Микола захопився ще з дитинства, коли побував на роботі у батька Миколи Павловича Шелеста, який працював в цьому ж цеху на нашому підприємстві. Він був машиністом тепловозу, а також начальником зміни та інструктором.

Дехто запитає, чому малого пустили на виробництво? Відповідь проста – в минулі часи діти часто приходили на завод в гості до батьків. Тоді це було звичною справою, а за безпеку дитини на виробництві відповідали батьки. До речі,  кордони підприємства були теж відкритими. 

«Мені було лише шість років, і тут я побачив мереживо із колій, купу вагонів,  великі тепловози. Я зайшов до кабіни одного з них та на собі відчув усю залізничну атмосферу. І досі пам’ятаю свої враження та «великі» очі від побаченого. Батько розповідав, як керувати тепловозом, які кнопки та важелі треба натискати. Це суттєво вплинуло на вибір моєї професії. Я мріяв бути залізничником. Згодом закінчив політехнічний технікум за спеціальністю «Ремонт та експлуатація рухомого складу». Маючи на руках диплом, став залізничником у третьому поколінні. Мій дід Павло Шелест працював на залізниці ще з війни. Він пройшов шлях від колійника до начальника однієї з промислових станцій на Криворіжжі. Мама на залізниці працювала черговою. Тож, як кажуть, іншого шляху у мене просто не було».

Виробничу практику за часів студентства Микола Шелест проходив в ЗЦ № 2. Сюди ж влаштувався працювати після закінчення технікуму. Це було 23 роки тому. 17 з яких він уже працює інструктором.

«Я познайомився з Миколою тоді, коли ще стажувався в цеху на помічника машиніста тепловоза. За віком Микола був не набагато старший за мене, але вже працював інструктором і навчав машиністів. Можна сказати, він теж взяв участь у моїй залізничній освіті та кар’єрі», – усміхаючись, зауважує начальник залізничного цеху № 2 Дмитро Колесник.

«Залізничний транспорт на підприємстві є частиною технологічного процесу, до того ж, на території вирує свій залізничний рух, – продовжує Микола Шелест. –

Моя задача – дбати, щоб локомотивні бригади правильно та безпечно виконували свою роботу, чітко здійснювали технологічні процеси, а ще постійно навчалися. Без цього у нашій справі неможливо. Техніка завжди оновлюється, ситуації змінюються, тому у нас систематично навчаються і молоді спеціалісти, і машиністи з великим досвідом. Я теж не виключення. На лінії, коли протягом зміни «катаюся» з локомотивними бригадами, ми відпрацьовуємо і повсякденні робочі процеси, і нестандартні. І, якщо така трапиться, залізничники будуть готові «розрулити» так, щоб все було добре. Відпрацьовуємо і різні операції з технологічного обслуговування локомотивів».

Микола каже, що дуже любить постійно цікавитися чимось новим. Так сталося, що  товариші-мисливці запропонували йому спробувати себе у спортінгу (це такий вид стрільби з рушниці по «тарілочках», які запускають у повітря), і у нього все вийшло. Тепер він має другий розряд у цьому спорті та навіть бере участь в чемпіонатах України. Микола підкреслює, що все це дозволяє йому розвивати реакцію та влучне око, тренує розум та кмітливість, сприяє спілкуванню з однодумцями, що корисно як для душі, так і для роботи. А її, Микола впевнений, після нашої перемоги буде дуже багато.

Категорії
Новини

Гуртом проти ризиків, або Молоток вже не в тренді

На підприємстві впроваджується новий підхід у визначенні виробничих ризиків, щоб зробити працю людей безпечнішою.

У підрозділах розпочалось дослідження виробничих операцій, яке має на меті виявити всі небезпеки, що можуть загрожувати людям під час роботи. Над приборканням ризиків працюють команди, в які входять безпосередні виконавці, їхні керівники та фахівці управління охорони праці. Виявлені ризики обговорюються, пропонуються та впроваджуються заходи з їх усунення.

Як розповів начальник відділу з охорони праці Юрій Бабець, серед принципових відмінностей нового підходу є саме командна робота та колегіальне визначення заходів.

«Раніше ми також вивчали операції та визначали ризики, – говорить Юрій. – Але ми – окремо, цеховики – окремо. Зараз зусилля об’єднали. Такий комплексний підхід дає результати. Наприклад, вдалося повністю позбутися ризиків під час виконання операції з вилучення підшипників з роликів у провідковій майстерні сортопрокатного цеху № 2».

Ролики з підшипниками є частиною привалкової арматури – важливого устаткування прокатних станів, яке утримує розкат під час виготовлення арматури, катанки та інших видів прокатної продукції. Вилучення підшипників – це доволі часта операція, яку працівники майстерні виконують два десятки разів щозміни, коли стани працюють на повну потужність. Раніше вилучали підшипники та встановлювали їх до роликів старим «дідівським способом» – за допомогою надставки й молотка. Надставка притулялася до підшипника, і по ній били молотком, вибиваючи підшипник. Відремонтований або новий підшипник вбивали на місце аналогічно.

«Під час такої операції інколи часточки металу від підшипника чи інструментів розліталися на всі боки, – продовжує Юрій Бабець. – Потрапляння сторонніх предметів в око є однією з найрозповсюдженіших причин нещасних випадків на виробництві. І навіть те, що людина працює в захисних окулярах, не дає стовідсоткової гарантії захищеності. Найдрібніші шматочки металу летять непередбачуваною траєкторією та знаходять свої «цілі».

Ми досліджували операцію разом зі старшим майстром стану МС 250-4 Павлом Житниковичем, слюсарями-ремонтниками Сергієм Вьюнніком (бригадиром), Олексієм Дьоміним, Валерієм Височієм, провідним фахівцем з ОП Володимиром Сікоріним, фахівцем з оцінки ризиків Екласом Баяліним, начальником управління ОП Рустамом Ісмаіловим. Колегіально вирішили, що лише заміна способу вилучення-встановлення підшипників дасть стовідсоткову гарантію безпеки».

Вирішили відмовитися від молотка і закупили два зйомники – для підшипників різних діаметрів. Зараз їх випробовують. Принцип дії простий: робочу частину зйомника приставляють до підшипника і за рахунок накручування різьби витискають його з ролика. Встановлюють підшипник за таким же принципом.

«Ми поки що лише опановуємо новий спосіб, нове обладнання, – розповідає бригадир слюсарів-ремонтників Сергій Вьюннік. – Чи швидше буде йти робота? Практика покаже. Але те, що повністю відсутній найнебезпечніший ризик – отримати уламок в око – немає сумніву. Це приклад, коли безпека праці є пріоритетом».

Впровадження нового підходу керування ризиками триває. Заплановано дослідити всі основні операції та усунути якомога більше ризиків.

«Виробничі процеси та металургійне обладнання весь час вдосконалюються, – говорить заступник начальника СПЦ-2 з виробництва Олександр Макаренко. – Вдосконалюються й підходи до охорони праці. Колегіальне дослідження ризиків дає можливість вивчити їх у повній мірі та знайти найкращі способи вирішення проблем. Тут використаний принцип мозкового штурму, який вже багато років доводить свою ефективність у різних сферах».

Категорії
Новини

Підприємство втратило ще одного захисника України

3 лютого обірвалось життя старшого солдата, бійця зенітно-ракетного взводу Юрія Грушевського.

До прийняття на військову службу за контрактом у жовтні 2020 року, Юрій Грушевський працював оператором газового різання машини безперервного лиття заготовок конвертерного цеху. Змінний майстер Олександр Іванов розповів, що Юрій був працьовитим та дисциплінованим, сумлінно ставився до роботи. «Юрій виконував складну роботу, робив це якісно та швидко, – говорить Олександр. – Миттєво знаходив вірні рішення у нестандартних складних ситуаціях. З перших годин появи в цеху він наполегливо вдосконалював свою професійну майстерність. В бригаді поважали його за сумління, веселу вдачу, спокійний характер. Юрій завжди готовий був допомогти. Він був патріотом України. Ми дуже сумуємо з приводу його передчасної смерті».

У Юрія Грушевського залишилися дружина та двоє дітей. Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам захисника.

Категорії
Офіційно

Результати роботи компанії ArcelorMittal за 4 квартал та 2022 рік

Звернення Адітьї Міттала, генерального директора компанії до працівників

Шановні колеги!

Ми оприлюднили наші результати за 2022 рік. Якщо говорити про загальні підсумки, то це ще один хороший результат для групи з показником EBITDA за весь рік у розмірі 14,2 млрд доларів США, але на першому місці для мене стоять наші жахливі показники з охорони праці.
Безпека праці

У 2022 році під час роботи у компанії загинуло 24 людини. Ще троє колег втратили життя вже цього року – один у Казахстані, один у Південній Африці та один в Індії. Тобто ми вже точно знаємо, що цього року ми не досягнемо нашої мети – нульового рівня нещасних випадків зі смертельними наслідками.

Але ми повинні докласти значних зусиль, аби цієї мети досягти. Хоча ми знаємо, що наші результати з охорони праці у 2022 році є неприйнятними на всіх рівнях, проте було здійснено багато позитивних змін. Ми маємо на меті глибоко впровадити та інтегрувати безпеку праці в усі аспекти управління компанією та оцінювання наших працівників. Сподіваюся, що ви вже бачите підтвердження цьому, коли виконуєте свої повсякденні обов’язки. Ваші керівники повинні частіше відвідувати виробничі майданчики, навчальні програми повинні бути більш інтенсивними, кожен повинен чітко знати: якщо ви помітили щось небезпечне – необхідно припинити роботу. Це основа нової політики охорони здоров’я та безпеки праці, яку ми запровадили на початку року. Тепер охорона праці є обов’язковою умовою і при визначенні цілей GEDP на наступний рік. Позитивні результати з охорони праці стануть також аргументом при розгляді питань просування по службі.

Я розумію, що ми всі хочемо побачити прогрес і якнайшвидше. Наші колективні зусилля вже приносять результати. Коефіцієнт частоти нещасних випадків зі смертельними наслідками в Європі є найнижчим за всю історію і зараз значно нижчий за середній п’ятирічний показник Всесвітньої асоціації охорони праці. Показник тяжкості нещасних випадків групи також є найнижчим за всю історію, а показник реєстрованого травматизму – другим найнижчим за всю історію. Тож давайте подвоїмо наші зусилля і доведемо, що можемо досягти нульового показника. Немає нічого, що може принести нам більшого задоволення; немає більшого внеску, який ми могли б зробити для наших людей. Бо саме люди є у самому серці нашої мети «Сталь із розумом: для людей і планети».

Болючі втрати

На жаль, починаючи з 24 лютого минулого року загинули ще 69 співробітників «АрселорМіттал», які боролися за Україну. Минув майже рік від початку війни, і, на жаль, досі немає миру. Щодня нас вражає сила та стійкість наших українських колег: тих, хто пішов до армії, щоб боротися за свободу своєї країни; тих, хто продовжує щодня приходити на роботу з упевненістю, що агресія не переможе і вони забезпечать функціонування свого підприємства та своєї країни. Щодня ми думаємо про вас і молимося, аби 2023 рік став роком відновлення миру.

Продовжуючи тему людських трагедій, я повинен прокоментувати і жахливий землетрус, який забрав тисячі життів у Туреччині та Сирії минулого тижня. Це найбільш руйнівна гуманітарна криза. Неможливо залишатися байдужим, адже ситуація просто нестерпна. Я знаю, що кожен захоче зробити щось, щоб допомогти – і багато хто з вас, можливо, вже зробив особисту пожертву. Компанія «АрселорМіттал» планує зробити значну пожертву, більше подробиць ми повідомимо у належний час.

Діяльність компанії

Повертаючись до діяльності компанії і, зокрема, до фінансових показників, очевидно, що ми вступили у фазу циклічного спаду. У той час як показник Ebitda за весь рік склав 14,2 мільярда доларів США, у четвертому кварталі він становив лише 1,3 мільярда доларів США. Це не є несподіванкою. Ми давно звикли до циклічності металургійної промисловості, ми усвідомлювали винятковий характер сприятливих ринкових умов у 2021 році та на початку 2022 року. Але в міру того, як рухався 2022 рік, грозові хмари стали більш очевидними у вигляді війни в Україні, енергетичної кризи, що виникла внаслідок цього, та зростаючої інфляції.

Проте, що дуже важливо, хоча показник Ebitda у другому півріччі склав 3,9 млрд доларів США порівняно з 10,2 млрд доларів США у першому півріччі, ми продовжували генерувати значний рівень вільних грошових коштів – 3,2 млрд доларів США у другому півріччі, що було підтримано вивільненням оборотного капіталу. Як результат, наш чистий борг на сьогоднішній день є найнижчим за всю історію компанії – 2,2 млрд доларів США. Ця здатність генерувати значний вільний потік готівкових коштів у жорстких ринкових умовах є значною трансформацією у фундаментальному стані бізнесу.

Тим не менш, ми не досягли таких високих результатів з точки зору показників надійності. Хоча 2021 і 2022 роки були успішними, показники могли би бути ще кращими, якби не проблеми з надійністю. Багато чого можна досягти за допомогою вивчення та впровадження кращого досвіду колег, але в кінцевому підсумку кожне підприємство має нести відповідальність за власні плани вдосконалення, які повинні розроблятися і впроваджуватися генеральним директором підприємства. Всі повинні прагнути до того, щоб щонайменше 70 відсотків обладнання покращувало свої показники надійності з року в рік. Ми також повинні пам’ятати, що надійність – це товариш безпеки праці: існують дуже чіткі свідчення того, що надійна експлуатація забезпечує і безпечнішу експлуатацію.

Оскільки цього року очікується, що капітальні витрати на стратегічні ініціативи зростання, плани декарбонізації та нормативні капітальні витрати сягнуть від 4,5 до 5 мільярдів доларів США, вкрай важливо, щоб ми реалізували наші проекти вчасно та в рамках бюджету. Це особливо важливо з огляду на нинішні високі інфляційні умови. Ми витратили час на дослідження, як покращити весь процес реалізації проекту – від початкового затвердження інвестицій до реалізації. Результати цієї аналітичної роботи ми буде впроваджувати в життя, зосередившись на вдосконаленні підготовки та інжинірингу проектів, кращому використанні проектно-конструкторського центру «АрселорМіттал» (AMDEC) шляхом його підпорядкування технічному директору Групи, виборі постачальників і посиленні навичок і ресурсів проектних команд підрозділів.

Ми досягли значного прогресу в реалізації наших планів з декарбонізації у 2022 році, зокрема, придбавши техаський завод з виробництва високоякісних пресованих форм заліза прямого відновлення (HBI) і чотири компанії з переробки металобрухту. Ми завершили рік відкриттям першого в європейській металургійній промисловості заводу з уловлювання та утилізації вуглецю в Генті. Цьогоріч наш інноваційний фонд XCarb® оголосив про інвестиції в компанію Boston Metal, яка розробляє технологію електролізу розплавленого оксиду (Molten Oxide Electrolysis – MOE) для виробництва сталі з майже нульовим рівнем викиду вуглецю. Клієнти також підтримують цей перехід, все частіше цікавлячись низьковуглецевими рішеннями. Наші продукти XCarb® продовжують користуватися популярністю. Цього тижня відбувся запуск XBake – нової екологічно чистої колекції посуду для випікання від Guardini зі зниженим впливом на навколишнє середовище, яка вироблена з екологічно чистої сталі XCarb®. Також нещодавно було оголошено про першу будівлю у Великій Британії, побудовану з використанням переробленої та відновлюваної сталі XCarb®. Ми пишаємося нашою участю в цих проектах, які підтверджують нашу передбачливість, коли ми почали впроваджувати XCarb® два роки тому.

Це також допоможе нам залучати й утримувати талановитих співробітників, які, як ми знаємо, дедалі більше переймаються питаннями клімату та сталого розвитку. Зрештою, наш успіх залежить від наших людей. Ми вже давно пишаємося тим, що у нас працюють найкращі люди в металургійній галузі, і щоб так було й надалі, ми повинні розвиватися, щоб відповідати очікуванням сьогоднішніх працівників і майбутніх поколінь талановитих людей. Наша нова стратегія управління персоналом ґрунтується на трьох стовпах: лідерство, що надихає на досконалість, талант, що забезпечує процвітання в майбутньому, а також різноманітність та інклюзивність для залучення кожного. У нас є всі складові для того, щоб «АрселорМіттал» залишався компанією, здатною залучати найталановитіших і найкращих співробітників.

На завершення, я не сумніваюся, що 2023 рік стане ще одним напруженим і важливим роком для компанії. В ньому буде багато досягнень, але жодне з них не буде важливішим, ніж покращення рівня безпеки праці.

Адітья Міттал,
генеральний директор «АрселорМіттал»

Категорії
Новини

Плани змінено, але не відмінено

У цехах підприємства продовжуються зміни, що мають зробити виробництво ефективнішим, а працю людей безпечнішою.

З 27-ми працівників підрозділу із впровадження виробництва світового класу восьмеро пішли захищати Україну. Менеджер Олександр Пшеничний загинув у бою з російськими окупантами та назавжди залишиться у нашій пам’яті. Він посмертно нагороджений орденом «За мужність». Колеги ж захисників продовжують працювати над вдосконаленням виробництва та підвищенням рівня охорони праці, поки їхні товариші зі зброєю в руках б’ються за нашу свободу.

«В цехах багато що зроблено, попри війну, – розповідає менеджер WCM Олександр Корнух. – Зі зрозумілих причин ми змушені були переглянути, скорегувати майстер-плани для цехів. Більшість великих 10-крокових проєктів (Kobetsu Kaizen), які потребують значних фінансових та людських ресурсів, довелося відкласти до кращих часів. Але з’явилася можливість зробити те, що було неможливим за діючого на повну потужність обладнання. Деякі підрозділи за різних причин знизили свою активність щодо WCM. А от такі, як гірничий, енергетичний, аглодоменний, транспортний, сталеплавильний департаменти активно впроваджували зміни. Серед пріоритетів – система 5S, автономне та професійне  обслуговування, охорона праці та розвиток персоналу, а також швидкі покращення (Quick Kaizen), які дають значний ефект при незначних витратах».

Енергетичний департамент зосередився на переобладнанні майстерень та підвищенні надійності енергоустаткування, що зараз є особливо актуальним. «Ми свій майстер-план перевиконали, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Суттєво підвищили надійність обладнання. Провели ревізію та ремонти електроустаткування на всіх станціях стиснення повітря. Замінили 200 метрів трубопроводу діаметром 3,5 метрів на дільниці поділу повітря. Змінили конструкцію трубопроводів від блоку «Лінде», що дозволить у майбутньому економити значні кошти під час ремонтів. Обладнали склад протипожежного устаткування, що надзвичайно важливо для нашого небезпечного виробництва. І ще багато чого зробили для безпеки та надійності».

Гірничий департамент сконцентрував зусилля на очисних роботах на дільницях, де це було неможливим під час роботи агрегатів, бо цехи гірничого департаменту перед війною працювали на повну потужність. «Багато було зроблено у напрямку 5S, – розповідає технічний директор гірничого департаменту Андрій Левицький. – Наприклад, команда рудозбагачувальної фабрики № 2 зразково облаштувала слюсарну майстерню дільниці сепарації. А в шахтоуправління з підземного видобутку руди привели до ладу аж п’ять майстерень з ремонту механічного та електрообладнання. На дробильній фабриці в рамках управління запчастинами переобладнали відповідно до вимог Виробництва світового класу великий склад зберігання матеріалів та запчастин, що сприяє безпечній роботі та пришвидшує ремонти, робить їх якіснішими. Це лише невелика частина тих успіхів і досягнень, які наша команда втілює у життя. Кожен день ми працюємо над вдосконаленням нашого підприємства та заради нашої перемоги».

А сталеплави, разом з очисними роботами, сконцентрувалися на автономному обслуговуванні устаткування. «Ми працюємо над відновленням машин безперервного лиття заготовок до проектного стану, – говорить директор сталеплавильного департаменту Дмитро Терехов. – Оновлення обладнання допоможе скоротити до мінімуму невимушені простої. Це, разом з трансформацією системи ремонтів, дозволить нам підвищити серійність плавок та збільшити випуск сталевих заготовок. На 11-ти одиницях основного устаткування вже виконали очищення, виявили аномалії, зараз триває робота з їх усунення. Ще 10 одиниць устаткування взяли в роботу нещодавно. Працюємо далі».

В автотранспортному управлінні йде ремонт майстерень. Вже відремонтовані та переобладнані за вимогами WCM майстерні механіків, електромонтерів, зварників. Тож можемо сподіватися на підвищення надійності та безпеки наших автомобілів. Серед основних здобутків команди аглодоменного департаменту – вдосконалення лінійних станцій з подачі мастила на доменній печі № 8 доменного цеху № 1. Це додасть надійності у роботі печі.

Команда WCM вірить в перемогу й будує плани на майбутнє. У нинішньому році планується збільшення кількості 10-крокових проєктів до 28-ми. 38 одиниць устаткування запланували взяти в автономне обслуговування. Триватимуть роботи з наведення ладу у майстернях, на складах та виробничих майданчиках.

А ще працівники підрозділу WCM всіляко допомагають своїм колегам, які воюють. Координує допомогу менеджер Оксана Афанасьєва. «Ми тримаємо зв’язок, дізнаємося, що хлопцям потрібно, і кожних два-три тижні надсилаємо посилки, – говорить Оксана. – Кошти збираємо самі, дуже допомагають в департаментах. Купляємо автомобілі для воїнів. На передовій вони на вагу золота. І, звичайно ж, продовжуємо нашу спільну справу – покращуємо стан виробництва, устаткування та охорони праці на підприємстві».